Віктор Медведчук. Знавець української мови, справжній чоловік, національний лідер, головний конкурент Володимира Зеленського на наступних виборах президента. Рідний канал та наближені коментатори кинули на захист кума Путіна буквально всі тези, забувши лише про реалістичні. Підозра Віктору Медведчуку в державній зраді стала головною темою тижня. І неочікувано розізлила не лише колаборантів, а й телеканал Прямий.

За Родіну! За Медведчука!

Коли у лютому 2021 року на Віктора Медведчука наклали санкції, його піддані не втомлювалися повторювали одне запитання: де суд? Мовляв, проросійські діячі готові підкоритися закону, але тільки якщо влада доведе їхню вину у змагальному процесі. Тож тепер, коли справа лідера «ОПЗЖ» дійсно перейшла в судову площину, більшість пропагандистів не вдалася до істерик, а стала просто чекати на офіційні результати розгляду. Жартуємо, звісно. Справу Медведчука порівнювали з Лейпцизьким процесом нацистів.

Найяскравішим прикладом захисту хазяїна стала програма «Хронология недели» В’ячеслава Піховшека. Ведучий присвятив справі кума Путіна майже годину ефіру, то розповідаючи глядачам про «карательную машину полицейского государства», то лякаючи їх «методами Гитлера», то показуючи думки російських чиновників. Але значно частіше Піховшек просто боготворив Медведчука: «Обратите внимание, как спокойно, уверенно говорит Медведчук» (відео), «Чистый, ясный, понятный украинский язык» (відео), «Бесстрастное лицо. Полное умение владеть собой в этой ситуации» (відео), «Чувство собственного достоинства этого человека…» (відео), «Медведчук занял нишу главного оппозиционера страны» (відео), «Я считаю начало судебного процесса над Медведчуком одним из самых важных дней в истории Украины» (відео).

В’ячеслав Піховшек уже давно славився умінням працювати на власників. Але ця програма часом нагадувала, вибачте за порівняння, публічну мастурбацію на Медведчука. Дійшло аж до «роли личности в истории» та «Медведчук возглавляет тенденции, куда наша страна развивается». І просто подивіться, як Піховшек описує виступ боса в суді: «Медведчук входит в зал суда [...] Он входит как в свой кабинет. Это его территория».

Он входит как в свой кабинет. Это его территория

Також Піховшек сподівався, що скоро «ОПЗЖ» стане найвпливовішою партією в Україні. І якось одночасно називав Зеленського «обычным клоуном» та стверджував, що протистояти йому може лише Медведчук.. Висвітлення справи на інших шоу каналу нагадувало ожилу ботоферму.

Ведучий Ростислав Сухачов почав свою програму з фейкової цитати: «Судовий процес [...] На думку влади, мав врятувати рейтинг Зеленського і знищити опозицію, і відволікти увагу від усіх провалів». На цьому етапі трохи смішно посилатися на журналістські стандарти, але так прямолінійно вигадувати чужі думки, наче ти їх читаєш, — це кричуща маніпуляція. Далеко не остання, звісно. Адже пізніше ведучий приплітав до дій прокурорів нацизм та казав, що суд побоявся діяти в законний спосіб. Гості стверджували, що Зеленський очолив політику терору та репресій. Що Медведчук «настоящий мужчина». І що саме Медведчука нинішній голова держави бачить «главным и исключительным» конкурентом на президентських виборах. А ви Бойку про це сказали?

Піна сказу трималася на ютуб-каналі Перший незалежний увесь тиждень. Ведуча Діана Панченко стверджувала, що «перли» прокурорів увійдуть в історію, та однозначно називала процес «судилищем». Ведуча Анастасія Марченко хвилювалася, як до України будуть ставитися у світі, враховуючи, що ми «переслідуємо лідера найбільшої опозиційної сили». Ілля Кива кричав, що він «обличает власть». Олена Лукаш коментувала перебіг засідання у прямому ефірі.

Який ютуб-канал, такі й летсплеї

Крім українських коментаторів, медведчуківці навіщось постійно цитували думки Путіна та Медведєва щодо справи російського кума. Це дуже дивна ідея із двох причин. По-перше, Росія вбила тисячі українців та окупувала шматок нашої держави: навряд це дає їй моральний авторитет для захисту підозрюваних. По-друге, прислужники Медведчука постійно обурюються «зовнішнім управлінням», коли західні держави коментують українське судочинство. То чого раптом це можна робити Росії? З іншого боку, як ми дізналися з розслідування «Bihus.info», «ОПЗЖ» готує проєкти законів разом із Москвою. На фоні такого вплив на Феміду — це дрібниця.

Завершити підбірку варто знову Піховшеком, адже, крім власного недільного шоу, він фанатів від Медведчука ще й протягом тижня. Наприклад, стверджував, що подібних репресій проти опозиції новітня історія України не знала. По-перше, це не репресії проти опозиції. По-друге, попереднє начальство Піховшека довело до тюрми справи Тимошенко та Луценка. Також ведучий знову хвалив юридичний геній Медведчука: «Риба себе гірше відчуває у воді, ніж Медведчук у залі суду». Чому ж тоді він був настільки жахливим адвокатом? Проте найвище модератор піднявся, коли порівняв справу хазяїна з Лейпцизьким процесом, який тогочасний підсудний Георгій Димитров перетворив на боротьбу з нацистською владою. Медведчук, мабуть, узагалі хотів би повторити долю Димитрова: навіть почав будувати собі мавзолей у вигляді Першого незалежного.

Удар із минулого

«Хоч тризуб над Кремлем постав — скажуть, що криво», — хто ж знав, що ця критика «зрадофілів» від Петра Порошенка у 2017 році колись стане редакційною політикою його телеканалів. Прямий настільки сильно намагався нівелювати позитивний ефект від справи Медведчука для влади, що аж звинуватив сторони в договорняку.

Точніше, спочатку, буквально на четвертій хвилині ефіру у вівторок 11 травня, канал приписав заслуги Порошенкові: мовляв, справи проти Медведчука відкрили ще за його каденції. А от потім почався тиждень критики. На Прямому обурювалися, що фігурантам буцімто дали зникнути. Розказували, що правоохоронці подарували Медведчуку три місяці на підготовку після санкцій. Жалілися на буцімто маленьку заставу й те, що справа буцімто лежала два роки. Володимир Ар’єв критикував обшуки, мовляв, зараз вони вже нічого не покажуть. Ви уявляєте, як реагував би Прямий, якби обшуки в Медведчука не проводили? Навіть «похвала» владі на каналі Порошенка звучала саркастично: вперше переслідують не патріотів.

Якби «Європейська солідарність» зупинилися на цьому, подібну риторику можна було би списати на вічно незадоволену, трохи лицемірну опозицію. Але попередня влада навіщось вирішила перекинути на наступників ще і власні гріхи. Віктор Уколов кричав, що це Зеленський дозволив Медведчуку стати депутатом. Світлана Орловська кричала, що в часи Порошенка у Верховній Раді не було «ОПЗЖ». Проте це просто  неправда: «ОПЗЖ» була частково створена з діючих депутатів «Опоблоку» у 2018 році й тоді ж Медведчук очолив її політраду. Під новою назвою вони обралися вже після перемоги Зеленського, але прохідні рейтинги мали в часи Порошенка.

Олена Курбанова та Віктор Уколов також жалілися, що Медведчук розбагатів у часи Зеленського. При цьому Уколов посилався на дані журналу «Фокус», який, судячи з усього, у 2018 році лише оцінював статки Медведчука, а у 2020-му вже мав доступ до його декларації. У будь-якому разі про реальний час збагачення кума Путіна можете подивитися в матеріалі «Bihus.info». Спойлери: це сталося до Зеленського.

Але й на цьому Прямий не зупинився. Ігор Артюшенко розповідав про «співпрацю» «слуг» та «ОПЗЖ» у парламенті. Світлана Орловська натякала на «договірняк» у справі. Ігор Лапін стверджував, що цим провадженням влада виводить представника «ОПЗЖ» у другий тур президентських виборів. Загалом, ви зрозуміли логіку: у часи Порошенка кум Путіна вийшов із небуття, отримав новий бізнес та купив канали  — це п’ятий президент із ним боровся. У часи Зеленського кум Путіна втратив канали та «трубу», але отримав підозру в державній зраді, — це шостий президент пішов на договорняк.

Прямий та Порошенко щасливо живуть у своєму абсолютно реальному світі

На інших каналах такого трешу не було, але до справи теж ставилися радше скептично. Особливо дісталося юридичній аргументації сторони звинувачення. Адвокат Віталій Титич на «Еспресо» казав про дикість у словах заступника генпрокурорки. Руслан Рябошапка на 24-му вважав, що справу готували швидко й докази поки не виглядають переконливими, але це нормально: у процесі їх ще можуть зібрати. Артем Овдієнко на 24-му стверджував, що домашній арешт — це найкраще для українців рішення по Медведчуку. І думав, що Медведчук — це проміжна ціль, а реальна — Порошенко.

На «Україні 24» рівень коментування дуже залежав від програми, тобто здебільшого лишався ніяким. Дмитро Співак хвалився Наталі Влащенко, що він усе спрогнозував: після санкцій людям висунули підозри. Аж моторошно від такого унікального та точного передбачення. Ведучий Тигран Мартиросян вважав, що, якщо Медведчук виграє суд, то зможе стати ледь не головним опонентом Зеленського на виборах президента. Серйозно, коли ви скажете про це Бойку?

На «Наш» сусіднього кума захищали, але не дуже агресивно. Ведучі здебільшого апелювали до начебто вибіркового правосуддя, мовляв, а де справи Порошенка та Ситника? Макс Назаров вирішив, що звинувачення на адресу Медведчука дурні та безпідставні. Юлія Гришина зі «Слуги народу» заявила, що заставу за Медведчука міг би внести Порошенко. Подібні заяви політиків, мабуть, дуже допомагають конструктивному розслідуванню.

Пакт Медведчука-Мураєва

На «Детекторі медіа» вже є окремий текст про те, як проросійські канали бісилися 9 травня. Але приступ був настільки сильним, що його відлуння відчувалося навіть наступного дня.

Канал «ОПЗЖ» випустив сюжет, в якому «ОПЗЖ» під веселу музичку бере участь у святкових акціях. Там чотири хвилини депутатів та партійних прапорів і жодного коментаря ветерана. А якщо такого героїзму проросійської партії вам замало, то Олександр Качний стверджував, що «бесстрашно возложить цветы» — це подвиг. За десять секунд до цього Качному забракло сміливості охарактеризувати сьогоднішню війну з Росією: «Непонятно в каком конфликте». Також канал Медведчука традиційно розколював українців на переможців та переможених.

На «Наш» ведучий Макс Назаров доводив, що в Україні є нацизм, та ділив українців за регіонами. Ганна Герман заявляла, що владі вигідні націонал-радикали. На противагу сучасним «нацистам» канал Мураєва глорифікував СРСР. Та ж Герман стверджувала, що совєти збудували в Україні заводи, фабрики, школи, дороги… Аж дивно, звідки це все бралося в неокупованих країнах Європи. Ведуча Ангеліна Пичик запитувала, що поганого в тому, що радянським громадянам нав’язували «побєдоносіє». Ем, «Наш» же наче проти нав’язування історії? Макс Назаров казав гостю, що, якби СРСР досі існував, то його костюм був би пошитий на українській фабриці. Ага, і він, можливо, ніколи не зміг би його купити через дефіцит. «Слуга народу» прислала на «Наш» (це вже помилка) такого представника, який не зміг підтримати розмову про СС «Галичину».

Також Ганна Герман продемонструвала глядачам майстер-клас із викривлення історії: «А чому Рузвельт і Черчілль підтримали все-таки Радянський Союз, а не гітлерівську Німеччину, раз це близнюки-браття?». Бо Німеччина почала воювати з Британією на два роки раніше, поки СРСР ділив із нацистами Європу?

Якщо нацисти та комуністи однакові, то чому ми досі славимо лише СРСР?

На щастя, подібний жах відбувався в дуже локалізованих маргінальних межах. Інші українські канали мали значно спокійніший та конструктивніший погляд на історію. Хоча зовсім без політики не обійшлося. На «Еспресо» Сергій Висоцький жалівся, що Володимир Зеленський недостатньо прирівнює нацизм та сталінізм. На Прямому ведуча Олена Курбанова хвилювалася, що в Офісі президента побачать рейтинги концерту до 9 травня на «Інтері». І згорнуть європейський вектор.

Інші цікаві цитати та маніпуляції тижня

Рінат Ахметов подарував Віталію Кличку 40 хвилин піару у студії «Народу проти». Теплу ванну для мера Києва забезпечувала ведуча Наталя Влащенко, якої вистачало хіба на питання «Ви вже закінчили?». Та четверо коментаторів, що буквально запитували в Кличка, в чому перевага його партії, скільки столиці заборгував уряд, чи правда, що Кличко — новий партнер США в Україні. Могли б уже просто закликали глядачів голосувати, було би швидше. Сам мер хвалив себе за буцімто прозорий бюджет, рівень життя у Києві, дороги, допомогу медикам, відсутність кнопкодавства в Київраді, нульову толерантність до корупції, екологію, вау-ефекти. Давно телебачення (за межами Порошенка та Медведчука) не бачило такого брутального піару. Також Кличка покликав до себе Савік Шустер.

Інколи здавалося, що Кличко дістане свій передвиборчий плакат

Андрій Пальчевський, колишній завсідник каналів Медведчука, якого викинули з ефірів напередодні місцевих виборів, знайшов нового  ̶в̶л̶а̶с̶н̶и̶к̶а̶ союзника. У рекламі на каналі так і кажуть: «Андрій Пальчевський. Тепер "Наш"».

На телеканалі Прямий випустили «розслідування» про суддю Чауса. Воно починається заявою, що це «Найскандальніша спецоперація в історії України». А закінчується, ну, підозрою української влади у можливих вбивствах: «Він занадто небезпечний свідок дій уже чинної влади. І через це його життя у реальній небезпеці».

До речі, про звинувачення у вбивствах. В’ячеслав Піховшек на каналі Медведчука запитував, чи дасть Зеленський команду вбивати журналістів. Але насправді моральну розправу над медійниками здійснив Олександр Качний. Депутат «ОПЗЖ» вирішив розповісти, що всі ЗМІ залежні, та буцімто процитувати Рокфеллера: «Это же журналисты, которым мы говорим, что делать, они делают. Мы говорим гавкать, они гавкают». Жодного ведучого Першого незалежного протягом цього монологу камера чомусь не показувала.

Руслан Рябошапка на 24-му розповідав, буцімто колишній керівник Офісу президента Андрій Богдан змушував Володимира Зеленського читати ті речі, які президент підписує.

Ексрегіоналка Олена Бондаренко на каналі «Наш» обурювалася, що Росію порівнюють із нацистами: «Где в России вы видели концентрационные лагеря? Вы где видели опыты над детьми?» На честь наступного монологу Бондаренко «Наш» назвав цілий розділ програми на ютубі: «Олена Бондаренко про фашизм та нацизм в Україні».

Дмитро Гордон на каналі Ахметова розповідав, що він єдиний серед журналістів та депутатів свого часу перестав ходити на канали Медведчука. Це, звісно, неправда. Але можемо дати шоумену пораду: тепер так само принципово бойкотувати «Наш», де, крім Гордона, з’являються російські бойовики.

До речі, про бойкоти. Після закриття каналів Медведчука їхні ютуб-версії перестали відвідувати всі парламентські фракції, крім «Батьківщини». Аж тут 14 травня захищати лідера «ОПЗЖ» приперся Євгеній Шевченко зі «Слуги народу». Представник влади розповідав, що знає кума Путіна багато років. Що справа проти нього — це шоу. Що Медведчук не олігарх. І що прихід цього підозрюваного у прокуратуру — це вчинок, який увійде в історію. Ще через десять днів, через підтримку іншого путініста, Шевченка нарешті виключили з фракції.

На співбесіді в «ОПЗЖ»

«Слуга народу» Юлія Гришина на каналі «Наш» зламала ведучого Макса Назарова. Пропагандист розгубився й не зміг відповісти на пряме запитання політикині, чи Медведчук «негодяй». Що нардепка також підмітила: «Я це в перший раз чую, що ви на запитання даєте відповідь «Я не знаю».

Також Макс Назаров на каналі «Наш» заперечив агресивні наміри Росії з посиланням на… офіційну заяву Росії. У нас же немає жодних причин не вірити Кремлю, правда?

Микола Азаров в ефірі каналу Медведчука розповідав про становлення неонацистської диктатури в Україні. Та стверджував, що в його часи влада не саджала невинних. Невже Тимошенко аж настільки зникла з інформаційного поля?

На каналі «Наш» поплавився Кирило Куликов. Чоловік заявив: «Мы украинцы, которые победили в Киевской наступательной операции. Где мы положили 800 тысяч. Это самая кровавая операция. Мы — те люди, где был Бабий Яр. Нам есть чем гордиться». Якщо подібні речі здаються вам дивними приводами для гордості, то почекайте. Далі Куликов пишався ще й оцим: «В Киеве, извините меня, последнем практически городе в мире, столице, в котором состоялась общественная казнь. Здесь на Майдане Незалежности вешали фашистов. Когда весь город собрался и смотрел это [...] Я не отдам это никому». Господи, та лише це собі.

А закінчити хочеться коментарем Іллі Киви щодо справи Медведчука: «Они вынесли приговор не только Медведчуку. Они вынесли приговор, обвинительный приговор, всей нашей партии. Потому что, если лидер наш является прямо таким вот государственным преступником, то мы же все его сообщники». Амінь.