«Детектор медіа» продовжує моніторинг каналів «112», NewsOne та ZIK, який показує, як виглядають «незалежність» і «свобода слова», на думку журналістів так званого холдингу «Новини», який формально належить бізнесмену й політику Тарасу Козаку — соратнику «сірого кардинала» «Опозиційної платформи — За життя» Віктора Медведчука.

Черговому тижню просування російських інтересів та спекуляцій навколо «свободи слова» цього разу трохи завадив пресмарафон Володимира Зеленського. Деякі шоу через нього не вийшли в ефір, інші — змушені були відволіктися на політичні оцінки президента. Але це, звісно, не означає, що на каналах Медведчука зовсім перестали займатися улюбленою справою.

Не шантажуйте Росію!

Мир на умовах Росії канали Медведчука цього тижня просували опосередковано: критикували всіх, хто пропонував інші варіанти. Чудовий приклад нам подарувала програма «Протистояння», де ведучі постійно перебивали виступ екснародного депутата Дмитра Лінька, який критикував мінські домовленості: «Краще нічого не робити й хай триває війна?», «Краще заморозити конфлікт і тримати його в такому стані як зараз, і спостерігати спокійно, як гинуть наші хлопці?», «Ви це знаєте? Дмитре, звідки ви про це знаєте?», «Якщо люди проголосують за автономію, за відведення військ заради мирного процесу, ви це визнаєте?», «Ми отримаємо припинення конфлікту й зупинимо похоронки, які приходять матерям», «Так не працює:«Треба було робити би...». Наступним виступав нардеп від «ОПЗЖ» Віктор Чорний і його ведучі, зрозуміло, перебивати не сміли. Зате коли народний депутат Сергій Власенко від «Батькіщвини» заявив, що розведення військ не можна проводити, поки тривають обстріли, ведуча вирішила контраргументувати: «Тоді замкнене коло. Тоді жодної зустрічі в нормандському форматі, виходить, не буде...» Подібна поведінка — це порушення балансу думок. Адже ведучі перебивають гостей лише з певною позицією і своїми запитаннями постійно схиляють присутніх до однієї й тієї ж думки про необхідність виконання саме Україною мінських домовленостей, причому саме з позиції, яку вже відкинули на зустрічі в нормандському форматі 2016 року: що виконання політичних домовленостей може начебто передувати виконанню безпекових. Ну вже не кажучи про те, що ведуча прямо пристала на позицію Росії таким запитанням.

На шоу «Епіцентр» експерт також додумався до запитання про те, чи варто Україні озвучувати вимоги до реінтеграції Донбасу, на які Росії не погодиться? Почекайте, не обурюйтеся, він ще назвав українські умови «шантажем». За такою логікою, нашій державі взагалі немає сенсу про щось домовлятися: треба просто погодитися на те, на що згодна Росія. Інше цікаве запитання — а чим ми, власне, шантажуємо РФ? Якщо Путін не погодиться на умови України, то ми... продовжимо війну, чи що?

Поїздку добровольців у Золоте канали Медведчука теж оцінили своєрідно. Народний депутат від «ОПЗЖ» Юрій Павленко назвав фактично всіх подібних активістів «диверсійними групами проти України». Нестор Шуфрич на ZIK обізвав добровольців «гастролерами». За подібну зневагу та мову ворожнечі на народного депутата накричав резонер Юрій Михальчишин. Мажоритарник-невдаха Денис Ярославський вирішив, що війну не хочуть зупиняти ті, хто боїться трибуналу (Путін? — Авт.), і що нам варто закінчувати протистояння, бо «мы всех уже достали». Через три дні після цієї заяви держава святкувала День захисників України. От вони, мабуть, здивувалися, що вже «дістали» проливати свою кров, захищаючи кордони та всіляких політичних коментаторів. Також на ZIK виступав народний депутат від «Слуги народу» Євген Шевченко, який фактично відмовився відповідати на запитання щодо реінтеграції: «Когда будет мир, все вопросы, которые вы говорите, про реинтеграцию, все будут решены нормально [...] Вы забегаете слишком далеко».

І нічого не підсумує цей блок краще, ніж слова з Нестора Шуфрича на ZIK: «Народ України підтримав дві партії миру, які декларували, що вони все зроблять, щоб мир повернувся в нашу країну. Це була “Слуга народу” і це була “Опозиційна платформа — За життя”. Всі інші партії, які говорили “мир — це зрада, капітуляція”, вони залишились поза реальною політикою». Очевидно, цими словами Шуфрич намагався виправдати ексклюзивність прав «ОПЗЖ» на трактування миру. Ведуча нічого не відповіла представнику власників каналу, тож на проблеми в цій заяві вкажемо ми. По-перше, жодна українська партія не називала настання миру як такого капітуляцією, ішлося лише про деструктивні для України умови. Для «ОПЗЖ», очевидно, деструктивних умов не існує, адже все, що невигідне Україні, вигідне принаймні Росії. По-друге, а якою це реальною політикою займаються люди Медведчука, якою не займається, наприклад, «Батьківщина»? По-третє, правильно казати на «партія миру», а «партія мира». Російського, звісно ж.

«Усього лише якийсь там президент України захоплено спостерігає за «реальним політиком»

Також протягом тижня на каналах Медведчука лунали заяви, які напряму не стосуються війни, але все одно порадують Росію. Наприклад, що Трампу варто розслідувати втручання України в американські вибори. Або що Україні варто запрошувати до себе режисерів не лише «с тех стран, с кем мы дружим», адже кіно не повинно мати політичного забарвлення. І, правда, що політичного може бути в російському фільмі «Крым», наприклад?

Національна рада зомбі

У чому каналам Медведчука відмовити не можна — це у фантазії. Партійні ЗМІ уже кілька тижнів у посиленому режимі вигадають маніпуляції про «свободу слова», але досі мають свіжі ідеї.

«ТСК має вигляд заангажованої та маніпулятивної через формулювання самої назви: «Про протидію інформаційному впливові Російській Федерації». Що свідчить про політичний тиск на опозицію від СБУ», — жалівся NewsOne на парламентську комісію щодо діяльності каналів Медведчука. Як протидія Росії тисне на «ОПЗЖ», лишимо дофантазовувати вам.

В’ячеслав Піховшек також похвалився, що він та його колеги, на відміну від працівників інших каналів, ніколи не провокували масові заворушення. Просто — додамо від себе — штовхали українців до розколу країни, релігійної війни та антиамериканської істерії. Крім цього, Піховшек показав глядачам «дискусію у Європарламенті», де буцімто порушувалося питання свободи слова в Україні. Виступав там, звісно ж, путінський симпатик Нейтан Гілл. А слухали його...

Закордонна підтримка каналів Медведчука

Цю ж епічну європейську дискусію згадували й на програмі «Протистояння», але там народна депутатка від «Слуги народу» Ольга Василевська вказала на політичну приналежність євродепутатів. Журналістка Надія Сасс, тим часом, вирішила, що в Європі дуже дивуються ТСК з приводу каналів Медведчука, адже на цих ЗМІ присутні політики, які «всячески подготавливают граждан Украины к необходимости соблюдения Минских соглашений...». Як потім вдало підмітила, знову ж, Ольга Василевська: а навіщо «Слузі народу», яка підтримує мінські угоди, боротися з кимось, хто просуває мінські угоди? Також у пані Василевської допитувалися, чому ТСК стосується лише каналів Медведчука? «Слуга народу» пояснила, що йдеться не про редакційну політику, а виключно про власність, адже Тараз Козак купив «112» в автомеханіка. У відповідь гості закликали долучити до справи Прямий та всі інші канали в Україні. Хоча це очевидна маніпуляція і не всі українські ЗМІ мають таку ж сумнівну власність. Це те ж саме, що, обшукуючи квартиру одного підозрюваного, заради справедливості обшукувати весь під’їзд.

Крім цього, співробітники каналів Медведчука чомусь ображалися, коли їхні канали Медведчука називали «каналами Медведчука» й заявляли, що канали Медведчука мають іншого бенефіціара — Тараса Козака. Тим часом Олена Лукаш називала зміни до закону про Нацраду, який продовжив повноваження нинішніх членів органу до призначення нових, «політичною взяткою», а самого регулятора — зомбі.

Найкраще ж ставлення до журналістів на каналах Медведчука описав Андрій Пальчевський у програмі «Чому так?», яка цього тижня була присвячена службовим романам. Пальчевський вирішив, що найефективніше кар’єрною драбиною за рахунок сексу рухаються... журналістки: «Идёшь на интервью. Она оттуда выходит уже речныцей, а дальше...»