«Детектор медіа» публікує без змін відгук Івана Омелянюка, генерального директора НВП «Квант-Ефір», члена правління Генеральної Асамблеї міжнародної асоціації цифрового ефірного мовлення (DigiTAG), на статтю Лесі Ганжі «А може, ну її, ту цифру?». Усі звинувачення в «лобізмі» ТК сприймає виключно як емоційну реакцію і пропонує долучитися до конструктивної дискусії усім охочим.

Знову озвучена  цифра 6 млрд гривень, що всіх лякає, із ремаркою «не прораховано» !!!

Автор статті може забула, що  цифри їй надавались для одного із інтерв‘ю.   

Зловживання в цифрах, які хитро лобіюють представники конкуруючих технологій змушують мене запропонувати Лесі Ганжі опублікувати їх, зібравши  думки незалежних експертів і представників телекомпаній.

Ці цифри, розраховані в вигляді бізнес-планів, набагато менші, ніж декларуються.

Потрібно розрізняти і порівнювати витрати на модернізацію різних технологій(наземних - DVB-T, супутникових - DVB-S і кабельних - DVB-С):  

1) на модернізацію наземних передавальних мереж і

2) цифрових перетворювачів, які на 80-90% закупляються населенням. Ці витрати населення несе як для DVB-T, так і для DVB-C, S і IP-TV.

Потрібно розрізняти 2 головних стадії впровадження DVB-T:                                      

1. Перехідний період (до виключення аналогового)

2. Стадію цифрового дивіденду

Поки що можливо обговорювати тільки Перехідний період                                         

Лякають витратами на нові вежі, земельні ділянки, конверсію частот і інше, хоч очевидно, що це все лишнє  на перехідному періоді. Для початку вимкнення аналогового телебачення достатньо використати 2-3 цифрових частоти. Концерн РРТ має мережу з більш ніж 500 передавальних веж, які забезпечують впевнений прийом на фіксовані зовнішні антени для 98% населення. Крім того, додатково забезпечується портативний прийом для 30-55% квартир кімнатними антенами, антенами, вбудованими в портативні переносні телевізори. (Слід мати на увазі, що це технічно неможливо реалізувати при аналоговому телебаченні, а також цифровому супутниковому - DVB-S та кабельному - DVB-C).

 Потрібно врахувати, що в жодній з країн Європи створення DVB-T мереж не виконувалась такою державною організацією, як Концерн РРТ. Адже всім добре відомо, що приватні оператори телемереж не проводили б роботи по створенню цифрових наземних мереж, якби вони не були економічно вигідними. Так само, і приватні телекомпанії не підтримували б впровадження DVB-T мовлення з аналогічних причин.

Ініціатори непотрібності DVB-T також не подумали про людей, що купують  телевізори з вбудованими DVВ-T тюнерами, які вже є у продажу і поступово набирають популярності серед користувачів?

Якби журналіст звернулась до об‘єктивних експертів, в тому числі в середовищі кабельників, вони б їй сказали: "Будуть розвиватися паралельно всі технології. Але практика впровадження DVB-T в Європі показує: в тих країнах, де аналогове ТБ виключили і впровадили синхронне DVB-T мовлення, кількість користувачів цифрового наземного телебачення зростає (див. сайт DigiTAG). (Конкретний  приклад: Німеччина - збільшення на 80%, Голландія - на 90%).

 Пропозиція: пора перестати залякувати громадськість та уряд величезними витратами з держбюджету. Можна обійтись зовсім без них, якщо буде чітко і прозоро закінчено процес ліцензування мультиплексів MX-2, MX-3, MX-5 з надання пріоритетів для цих мультиплексів по виділенню і присвоєнню частот.

Щодо зауваження «Як просто кабельному та супутниковому телебаченню, оскільки там немає розподілу місць мультиплексу», то потрібно уважно вчитатись в закон «Про телебачення і радіомовлення».

п. 5. багатоканальна телемережа    (ефірна    або    кабельна)    -

телекомунікаційна  мережа загального користування,  призначена для передавання    телерадіопрограм,    а    також    надання    інших телекомунікаційних  і  мультимедійних  послуг,  здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї  телерадіопрограми  і  може інтегруватися  з  іншими  телекомунікаційними  мережами загального користування;

п. 12. канал телевізійний  -  певна  смуга  частот,  призначена  для потреб   телебачення   і   зазначена    у    Плані    використання радіочастотного ресурсу України;

п. 13. канал мовлення   -   сукупність  технічних  засобів  мовлення (кабельного,    оптичного,    радіозв'язку),    призначених    для розповсюдження   теле-   та/чи   радіопрограм   на  територію,  що визначається параметрами цих засобів,  які забезпечують трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми;

п.14. канал мовлення  багатоканальної  телемережі - частина ресурсу

багатоканальної телемережі,  яка забезпечує трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми;

п. 18. ліцензія провайдера  програмної послуги - документ державного зразка,  який  видається  Національною  радою  України  з   питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні  послуги   з   використанням   ресурсу   багатоканальних телемереж;

п. 27. name="#top">оператор багатоканальної телемережі - суб'єкт  господарювання

(юридична  або  фізична  особа),  який  здійснює обслуговування та технічну експлуатацію  багатоканальної  телемережі  відповідно  до вимог Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ),  без права надання програмної (інформаційної) послуги;

п. 30. провайдер програмної послуги - суб'єкт  господарювання,  який на підставі ліцензії,  виданої Національною радою України з питань телебачення  та  радіомовлення,  на   договірних   засадах   надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж;

Висновок: провайдери кабельного, супутникового і наземного телебачення можуть мати однакові права.

Відгук може мати продовження.