«Детектор медіа» публікує без змін відгук Івана Омелянюка, генерального директора НВП «Квант-Ефір», члена правління Генеральної Асамблеї міжнародної асоціації цифрового ефірного мовлення (DigiTAG), на статтю Лесі Ганжі «А може, ну її, ту цифру?». Усі звинувачення в «лобізмі» ТК сприймає виключно як емоційну реакцію і пропонує долучитися до конструктивної дискусії усім охочим.
Знову озвучена цифра 6 млрд гривень, що всіх лякає, із ремаркою «не прораховано» !!!
Автор статті може забула, що цифри їй надавались для одного із інтерв‘ю.
Зловживання в цифрах, які хитро лобіюють представники конкуруючих технологій змушують мене запропонувати Лесі Ганжі опублікувати їх, зібравши думки незалежних експертів і представників телекомпаній.
Ці цифри, розраховані в вигляді бізнес-планів, набагато менші, ніж декларуються.
Потрібно розрізняти і порівнювати витрати на модернізацію різних технологій(наземних - DVB-T, супутникових - DVB-S і кабельних - DVB-С):
1) на модернізацію наземних передавальних мереж і
2) цифрових перетворювачів, які на 80-90% закупляються населенням. Ці витрати населення несе як для DVB-T, так і для DVB-C, S і IP-TV.
Потрібно розрізняти 2 головних стадії впровадження DVB-T:
1. Перехідний період (до виключення аналогового)
2. Стадію цифрового дивіденду
Поки що можливо обговорювати тільки Перехідний період
Лякають витратами на нові вежі, земельні ділянки, конверсію частот і інше, хоч очевидно, що це все лишнє на перехідному періоді. Для початку вимкнення аналогового телебачення достатньо використати 2-3 цифрових частоти. Концерн РРТ має мережу з більш ніж 500 передавальних веж, які забезпечують впевнений прийом на фіксовані зовнішні антени для 98% населення. Крім того, додатково забезпечується портативний прийом для 30-55% квартир кімнатними антенами, антенами, вбудованими в портативні переносні телевізори. (Слід мати на увазі, що це технічно неможливо реалізувати при аналоговому телебаченні, а також цифровому супутниковому - DVB-S та кабельному - DVB-C).
Потрібно врахувати, що в жодній з країн Європи створення DVB-T мереж не виконувалась такою державною організацією, як Концерн РРТ. Адже всім добре відомо, що приватні оператори телемереж не проводили б роботи по створенню цифрових наземних мереж, якби вони не були економічно вигідними. Так само, і приватні телекомпанії не підтримували б впровадження DVB-T мовлення з аналогічних причин.
Ініціатори непотрібності DVB-T також не подумали про людей, що купують телевізори з вбудованими DVВ-T тюнерами, які вже є у продажу і поступово набирають популярності серед користувачів?
Якби журналіст звернулась до об‘єктивних експертів, в тому числі в середовищі кабельників, вони б їй сказали: "Будуть розвиватися паралельно всі технології. Але практика впровадження DVB-T в Європі показує: в тих країнах, де аналогове ТБ виключили і впровадили синхронне DVB-T мовлення, кількість користувачів цифрового наземного телебачення зростає (див. сайт DigiTAG). (Конкретний приклад: Німеччина - збільшення на 80%, Голландія - на 90%).
Пропозиція: пора перестати залякувати громадськість та уряд величезними витратами з держбюджету. Можна обійтись зовсім без них, якщо буде чітко і прозоро закінчено процес ліцензування мультиплексів MX-2, MX-3, MX-5 з надання пріоритетів для цих мультиплексів по виділенню і присвоєнню частот.
Щодо зауваження «Як просто кабельному та супутниковому телебаченню, оскільки там немає розподілу місць мультиплексу», то потрібно уважно вчитатись в закон «Про телебачення і радіомовлення».
п. 5. багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) -
телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування;
п. 12. канал телевізійний - певна смуга частот, призначена для потреб телебачення і зазначена у Плані використання радіочастотного ресурсу України;
п. 13. канал мовлення - сукупність технічних засобів мовлення (кабельного, оптичного, радіозв'язку), призначених для розповсюдження теле- та/чи радіопрограм на територію, що визначається параметрами цих засобів, які забезпечують трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми;
п.14. канал мовлення багатоканальної телемережі - частина ресурсу
багатоканальної телемережі, яка забезпечує трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми;
п. 18. ліцензія провайдера програмної послуги - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж;
п. 27. name="#top">оператор багатоканальної телемережі - суб'єкт господарювання
(юридична або фізична особа), який здійснює обслуговування та технічну експлуатацію багатоканальної телемережі відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ), без права надання програмної (інформаційної) послуги;
п. 30. провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж;
Висновок: провайдери кабельного, супутникового і наземного телебачення можуть мати однакові права.
Відгук може мати продовження.
