Виступ головного  редактора  міськрайонної газети «Обрії Ізюмщини» Костянтина Григоренка  на парламентських слуханнях з питань свободи слова в регіонах був одним із небагатьох конструктивних. Костянтин з парламентської трибуни розповів не про політичні протистояння, а про найпоширеніші проблеми зі свободою слова в регіонах, називаючи конкретні приклади.

Під час спілкування з  кореспондентом ТК  Григоренко розповів, що газета «Обрії Ізюмщини» цього року відзначила 90-річчя і мріє про роздержавлення.

- Костянтине, виступаючи на парламентських слуханнях про стан свободи слова в регіонах, ви заявили про низький рівень журналістської солідарності. Що для вас журналістська солідарність? Чи присутня  вона у Всеукраїнській асоціації  комунальної преси, президентом якої ви є?

- Створення у січні 2008 року Всеукраїнської асоціації комунальної преси - результат такої журналістської солідарності. Тоді під егідою НСЖУ в Києві зібралися редактори комунальних газет із 27 регіонів України. Нині керівники газет постійно зустрічаються в різних областях, проводять тематичні семінари-тренінги, засідання  «круглих столів». Асоціація бере активну участь у розробці проекту з роздержавлення ЗМІ. В цьому і полягає, на мою думку, журналістська солідарність. Під час парламентських слухань мене вразила відсутність журналістів центральних телеканалів, виходить, що їм байдуже до проблем зі свободою слова в регіонах. Це, на мою думку, й свідчить про низьку журналістську солідарність в країні загалом.

- Розкажіть про Всеукраїнську асоціацію комунальної преси: коли і для чого вона була створена?

-  2005 року після президентських виборів, коли стало зрозуміло, що від обласного управління інформації допомоги чекати не доведеться, ми вирішили створити Харківську обласну  асоціацію регіональної преси і зареєструвати її в обласному управлінні юстиції. Подібні структури були створені в Чернігівській, Київській, Луганській, Львівській та інших областях України. Поштовхом до об'єднання у всеукраїнську асоціацію стала розробка проектів законів про роздержавлення друкованих ЗМІ без участі суб'єктів роздержавлення. Це викликало велике обурення у журналістів, тому редакції всіх комунальних газет за підтримки НСЖУ організувалися у Всеукраїнську асоціацію комунальної преси.

- Яке ваше враження від парламентських слухань? Чи не виникає думка, що вас використали в політичних цілях?

- Не можу погодитися, що мене використали. З парламентської трибуни лунало багато розповідей про суб'єктивно-локальні проблеми, зокрема, в містах Львові, Одесі, Дніпропетровську. Колеги використали парламентську трибуну, аби оприлюднити факти, які мали місце. Хоча краще було говорити, на мій погляд, про загальнонаціональні проблеми та тенденції, про те, як жити далі регіональним ЗМІ. Я вважаю, що заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко і голова профільного комітету Ганна Герман, безумовно, добре орієнтуються в сфері медіа. Було б непогано, щоб вони об'єднали свої зусилля на благо української журналістики.

- Ви у своєму виступі зазначали, що за чотири роки в Харківській області було звільнено 18 із 27 редакторів. Чому їх звільнили?

- Більшість редакторів звільнилися не за власним бажанням, приміром, з редакцій газет «Вісті Барвінківщини», «Вісті Красноградщини», «Знамя труда» (Первомайськ), «Червона зірка» (Чугуїв) та ін. Деякі редактори залишили роботу за віком, хоча могли працювати й далі. Але загалом звільнення редакторів напряму пов'язані з відставкою керівників місцевих органів влади. Така тенденція простежується в усіх областях України, коли разом зі звільненням державних службовців йшли у відставку редактори комунальних видань. Тобто кожен новий керівник району чи міста автоматично хоче мати «свого» редактора комунальної газети.

- Також ви говорили, що влада наполягає на укладенні контракту з редакторами газети.

- Це протизаконно. Наше законодавство передбачає призначення редакторів ЗМІ на сесіях місцевих рад без укладання контрактів. Це роз'яснення зробило Міністерство юстиції України.

- На яких умовах комунальні газети нині друкують матеріали органів державної влади? Чи можуть районки вижити самотужки, приміром, за рахунок рекламного ринку та передплати, при хронічному невиконанні фінансових зобов'язань з боку засновників?

- На прикладі газети «Обрії Ізюмщини» можу зазначити, що співпраця відбувається на основі  укладених угод з міською та районною радами. Однак з райдержадміністрацією такого договору немає. В більшості райгазет існує стара система так званих дотацій чи фінансової підтримки. На нову форму співіснування бояться перейти не стільки редакції газет, скільки самі засновники від влади. Вижити районні газети можуть, але за умови партнерських взаємин з усіма  владними структурами, а також завдяки розвитку ринку реклами та роздрібної торгівлі преси. Навіть у маленьких районах влада буде змушена друкувати офіційні матеріали в місцевих ЗМІ за комерційними тарифами. Від цього видання отримуватиме прибуток.

- У вашій доповіді прозвучало, що керівники місцевої влади змушують друкувати свої статті, не зазначаючи їхню посаду, а тільки прізвище? Навіщо вони це роблять?

- Це своєрідний тиск, приховане втручання в редакційну політику. Оскільки влада начебто хоче заявити про свої наміри, але не дуже офіційно. 2007 року Харківське обласне управління у справах інформації розіслано лист (№ 446 від 23 квітня), в якому рекомендувалося  районним газетам опублікувати статтю глави облдержадміністрації за обов'язкових умов: лише російською мовою, без фото губернатора, із збереженням авторського стилю і з підписом, але без зазначення посади.

- Ви часто звертаєтеся за юридичними порадами до НСЖУ?

- Дійсно звертаємося, зокрема з приводу безцеремонного втручання співзасновників газет в організаційно-правову форму діяльності редакції. Це, зокрема, сталося в газеті «Трудова слава» в Ічні Чернігівської області. Або коли засновники газети «Зорі над Убортю», що на Житомирщині, наполягають на зміні статуту. Або коли засновники газети «Таврія» Запорізької області наполягають на укладанні контракту з редактором. Між іншим, така ж ситуація в редакції газети «Перемога» Зачепилівського району Харківської області. Не влаштовує організаційно-правова форма в редакції засновників П'ятихатської районної газети Дніпропетровської області та редакції газети «Життя Лебединщини» на Сумщині. Як бачите, таких прикладів чимало.

- Як, на вашу думку, місцеві комунальні ЗМІ мають захищатися від свавілля чиновників, наприклад від неправомірних дій з боку контрольно-ревізійних управлінь?

- Захист має  вестися в рамках закону, тобто звертатися до суду. КРУ повинна перевіряти тільки фінансову діяльність, яка стосується бюджетних коштів та державного і комунального майна. Інколи перевіряючі переходять межу.

- Раніше переважна більшість керівників комунальних ЗМІ були проти роздержавлення. Нині ж ви наполягаєте від імені асоціації на негайному його прийнятті...

- За останні роки істотно змінилася позиція колективів комунальної преси. Журналісти зрозуміли, що вони в змозі випускати якісний товар, який продається і купується на ринку. Адже газети робляться не стільки для влади, скільки для  великої кількості читачів. Це підтверджено практикою європейських держав. Хоча й досі відбувається шалений тиск з боку чиновників на трудові колективи газет, які хочуть роздержавлення.

- Чи виконується на місцях Закон «Про мораторій на відчуження приміщень майна державних комунальних ЗМІ»?

- Ні. Закон цей не виконується. Продовжують забирати майно, приміщення, вносячи в статутні документи зміни без погодження з трудовими колективами редакцій. Засновники шукають свої частки, яких ніколи й не було в статутних фондах.

- Ви також зазначали про непоодинокі випадки, коли редакційні колегії влаштовують своєрідну цензуру друкованих матеріалів. Чи має ваша газета редакційну колегію?

- У 2006 році редакція «Обріїв Ізюмщини» спільно з міським головою підписала угоду про розподіл виробничих відносин та гарантії незалежності редакційної політики. Загалом ця домовленість виконується. Колегії як такої при нашій редакції не створено. Бо такий орган, як правило, виконує функції цензури. Не поодинокі випадки, коли до складу редколегії спеціально вводять, приміром заступника голови райдержадміністрації з гуманітарних питань, який розпочинає свій робочий день з редакції, вказуючи що друкувати, а що ні. Або взагалі вимагає приносити всі матеріали на вичитку. Тому раджу редакційні колегії не створювати.

- На які кошти існує ваша газета? Який у ваш штат? Які у вас відносини з місцевою владою?

- Штат налічує шість працівників, виходимо раз на тиждень на шістнадцяти шпальтах. Дев'яносто відсотків коштів заробляємо самостійно за рахунок реклами, передплати та роздрібної торгівлі, інших спецпроектів. Головний пріоритет на майбутнє - роздержавлення газети. Якщо не буде прийнято відповідний закон, колектив шукатиме інші правові шляхи зміни форми власності.

Біографічна довідка:

Народився 1964 року в м. Ізюм Харківської області.

До того, як почав працювати в редакції, обіймав посаду заступника міського голови у міськвиконкомі.

Одружений, виховує двох доньок.

Нагороджений  грамотою Верховної Ради України (2005 р.) та орденом «За заслуги Ш ступеня» (2009 р.).