Цього літа українські телеканали пройшли тест на висвітлення двох великих спортивних подій: Євро-2012 і ХХХ літніх Олімпійських ігор. В ефір вийшли великі спортивні шоу, розраховані на широку аудиторію, в якості ведучих себе спробували знані спортсмени, громадськість активно обговорювала як змагання, так і рівень коментування. Проекти привернули увагу до спорту та його розвитку в країні, однак разом із тим розворушили проблеми в українській спортивній журналістиці.

Прес-аташе національної збірної України з футболу, спортивний журналіст і коментатор Олександр Гливинський був одним із ведучих проекту «Савік Шустер студії» «Олімпійські пристрасті». Під час чату на «Детектор медіа» пан Гливинський поділився своїм баченням «больових точок» української спортивної журналістики, а також власними планами щодо створення спортивної програми.

Він не виключає можливості продовжити співпрацю із «Савік Шустер студією», хоче, щоб телеканали підтримали українську мову, та відзначає тенденцію посилення уваги до спорту, бо «країна не може жити одним лише футболом».

- Олександре, як ви ставитеся до переходу коментатора Юрія Розанова на «Україну»? Як ви вважаєте, чи вдасться йому компенсувати відсутність Вацка?

- Доброго дня! Якось я уже висловлювався щодо роботи російських коментаторів на українському телебаченні. Моя думка з цього часу не змінилася: вважаю, що російським коментаторам треба коментувати в Росії, а українським - в Україні. Справа не лише в національності, а у сприйнятті глядачем. конкретно щодо Розанова можу сказати, що в його коментарі дуже багато «я», він аж занадто заполоняє коментування власною оцінкою і позицією. Взагалі на каналі, де він працює («НТВ+»), поширена така манера коментування, яка насправді є не чим іншим, як самомилуванням самозакоханих шанувальників футболу. Я не кажу, що там зовсім немає професійних коментаторів, але ось така нав'язлива манера коментування футбольного матчу не є професійним виконанням коментатором своїх обов'язків. Як на мене, потрібно професійно готувати українських коментаторів. Поки що таких професійних шкіл не створено. Відсутність Вацка, напевно, не треба компенсувати, просто треба готувати й шукати нових цікавих коментаторів. Особисто мене засмутило рішення Віті залишити коментування. Це його царина, а те, чим він займатиметься тепер - зовсім інша сфера діяльності, де треба буде все починати зі старту. Чи потрібно це людині, котра вже завоювала хороші позиції у своїй діяльності - велике питання.

- Чи пропонувала група «Україна» вам роботу коментатора на одному зі своїх каналів?

- Медіагрупа «Україна» ніколи не пропонувала мені працювати на них. Не думаю, що відповім згодою на їхню пропозицію, якщо така матиме місце.

- Чи бува немає у вас бажання вести свою програму а-ля «Гол!», що була свого часу однією з найкращих в ефірі?

- Дякую за хороші слова. Програму я хочу вести, цей задум і бажання присутні постійно. У мене є кілька концепцій футбольних програм. Наразі не досягнуто домовленостей із якимось каналом. Однак я йду до реалізації своїх творчих задумів. Чи вдасться це зробити вже в новому телевізійному сезоні? Поки що ствердно відповісти не можу.

- Як ви оцінюєте зміни у програмах про футбол за останні роки?

- Можна сказати, що зміни таки мали місце. Програми стали більше нагадувати ток-шоу. В сенсі появи експертів, котрі дають свою оцінку футбольним подіям - це плюс. У сенсі збільшення непрофесійних запитань від ведучих футбольних програм - мінус. Репортажі про футбольні матчі та особистості Великої гри стали цікавішими. Загалом тенденція позитивна. За винятком одного й дуже важливого фактору. У футбольне телебачення прийшла безжальна цензура, що означає неможливість критики клубу, власником якого є той, кому належить телеканал. Наразі в нас є дві програми про футбол, і в кожній із них ми бачимо цей ліміт. Поки що немає жодної незалежної спортивної програми на українському національному телеканалі. Це не дає розвитку спортивній журналістиці. Самим власникам телеканалів-клубів варто зрозуміти, що критика є корисною справою, а замовчування проблеми не є її вирішенням. Ситуацію ускладнює те, що права на використання фрагментів гри поділено між двома телеканалами, котрі, для уникнення конкуренції, не погоджуються продавати ці фрагменти нікому іншому. Свою роль у цьому процесі мала б відіграти Прем'єр-ліга, котра мала б бути зацікавленою в об'єктивній оцінці спірних подій, що постійно виникають у нашому футболі. Заробляння грошей - це одна частина роботи, яку має виконувати Прем'єр-ліга. Інша - забезпечення прозорості й чесності рішень та оцінки ситуації. Для цього можна було б залишати за собою право продажу відеофрагментів матчу туру каналу, власником якого не є хтось із футбольних власників. Як на мене, можна було би провести тендер. Поява такого проекту змусила інші телепрограми тяжіти до об'єктивності.

- Чи будете ви знову коментувати футбол і на якому каналі? Чи можна з вами якось ближче поспілкуватися?

- Коментувати розраховую й далі, думаю, на каналі «2+2». Спілкуймося в цьому чаті.

- Добридень, Олександре! Чи будете ви коментувати матчі ЧУ і ЛЧ на «Плюсах»? І чи не думаєте, що Вацко повівся негарно по відношенню до вболівальників, не пояснивши свого вибору щодо «Карпат»? Наприклад, Розанов на своїй конференції пояснив, чому він перебирається на «Футбол».

- Чи буду коментувати ЛЧ і ЛЄ на «Плюсах»? Чекаю дзвінка від Степана Щербачова. :) Гадаю, Вацко ще пояснить причини зміни сфери діяльності. Напевно, йому потрібен для цього час.

- Олександре, як ви ставитеся до тенденції переходу спортсменів у політику?

- Тенденція переходу спортсменів у політику? Кожен такий крок - серйозний тест для спортсмена. Політики використовують позитивний імідж спортивних перемог, тимчасом як мали би представляти чіткий план виходу із кризи. Спортсменів використовують як рекламу. Як це можна оцінювати? Кличко створив свою партію, і на її чолі йде до своєї мети. Це викликає підтримку ще й тому, що він тривалий час займається цієї справою. Всі інші спортсмени «затягнуті» політиками для піару. Самі спортсмени в такий спосіб псують собі імідж зв'язком із політиками. До приходу в політику в них була їхня власна репутація. зароблена в чесному спортивному змаганні. Тепер же вони дають себе затягнути у брудні ігри. Так не має бути.

- Чому, на ваш погляд, так сталося, що більшість коментарів олімпійських змагань та розмов у студії «Олімпійських пристрастей» - з боку журналістів та ведучих! - велися російською мовою? Чи вплинуло на це прийняття так званого мовного закону?

- Про мову ведучих в «Олімпійських пристрастях». Сам проект був цікавий, і мені особисто було цікаво брати в ньому участь. Була спроба показати Олімпіаду по-сучасному. Як на мене, вперше на національному телебаченні Ігри було показано в режимі онлайн, тобто канал постійно реагував на все найцікавіше, що відбувалося на Олімпіаді, і в такий спосіб глядач був у курсі всіх подій. Крім того, показали виступ майже всіх українських спортсменів, які заслуговували на увагу, тобто чиї результати були конкурентними. Звісно, на початку Олімпіади були певні неузгодження в ефірі, що свідчили лише про революційність показу для українського телебачення. Загалом проект можна оцінити як «дуже добрий» відносно того, що було на Першому національному під час Олімпіад раніше, і «задовільний», якщо говорити про сучасне світове телебачення. Тепер щодо мови. Це правда, що російської було забагато, ще й із погляду того, що це саме Перший національний канал. Це не комерційний канал, він, як ніхто інший, має дотримувати мовного пріоритету. Так, щодо експертів питань немає: вони розмовляють тією мовою, яка їм ближча, фактично мовою своєї спортивної термінології, але ведучі на національному каналі повинні спілкуватися українською, тому, зокрема, дуже важливо було, що Славко Варда впродовж проекту перейшов на українську. Я переконаний, що Олена Говорова, котра дуже класно відпрацювала в ефірі, може вести ефір так само професійно й українською. Я їй постійно про це казав і впевнений, що вона спробує це найближчим часом. А щодо мови в ефірі українських телеканалів, хочеться додати: особливо після прийняття «мовного закону» мас-медіа повинні підтримувати українську мову. Інакше при позиції нинішніх законотворців вона різко втратить свої позиції, чого не можна допустити, якщо ми хочемо ідентифікувати себе як українці.

- Як вам працюється у збірній України? Що найскладніше в роботі прес-секретаря української збірної?

- У збірній мені працюється нормально. Це цікава робота, і водночас робота, яку я сприймаю за честь. Не можу сказати, що є якісь речі, які я кваліфікував би як «найскладніші». Те, що як людина зі штабу збірної я володію більшою інформацією, ніж можу повідомити журналістам, не є для мене проблемою. Бо я давно працюю у спортивній журналістиці і розумію, що зайва інформація може зашкодити спортсмену в підготовці до змагання. Тому, керуючись інтересами команди, я цілком чітко розумію, яку інформацію можна надати мас-медіа, і це важливо, а яка інформація може нашкодити команді. Це професійні нюанси роботи прес-секретаря.

- Кажется ли вам перспективным привлечение спортсменов к ведению спортивных программ? Скажем, той же Елены Говоровой?

- Спортсмен, котрий сам відчув, що таке шал спортивного протистояння найвищого рівня, володіє унікальним досвідом для висвітлення спортивних подій. Тому цей фактор уже робить перспективним запрошення спортсменів для роботи в ефірі. Але дуже важливо, щоби спортсмен в ефірі не залишався просто спортсменом. Він уже має бути ведучим, а для цього просто зобов'язаний освоїти тонкощі роботи в ефірі. Для прикладу, Олена Говорова чудово їх засвоїла - тому вона просто красуня в ефірі. :)

- Чому погодилися взяти участь у висвітленні Олімпіади? І чи заплатила вам за участь у цьому проекті НТКУ?

- Востаннє я брав участь у висвітленні Олімпіади 10 року тому - в 2002 році працював у Солт-Лейк Сіті. Спорт люблю загалом, і тому майже одразу погодився на участь в олімпійському проекті. Одна справа - просто спостерігати за подіями, а інша - їх висвітлювати, коли ти наче безпосередньо береш участь у тому, що відбувається. Спортивні новини я також востаннє вів 10 років тому, тому в тій роботі в мене був ще й професійний виклик. За роботу платила не НТКУ, а «Савік Шустер студія».

- Чи пропонував вам Савік Шустер подальшу співпрацю?

- Ми спілкувалися на тему започаткування циклової спортивної програми. Зійшлися на думці, що така необхідна. Особисто мені важливо було знайти ще одного однодумця з таким баченням. Зізнаюся, я вже давно прагну організувати саме спортивний проект. Звісно, як завжди, у спільниках має бути якийсь телеканал. Не виключаю можливості продовження співпраці з «Савік Шустер студію» в реалізації спортивних проектів. Хотілося би, щоби ця ідея була реалізована.

- Як ви ставитеся до рішення Андрія Шевченка піти в партію Королевської? В соціальних мережах цей перехід порівнюють із купівлею відомого обличчя клубом «Королевська» . З точки зору футбольних уболівальників Андрій втратив авторитет, чи навпаки?

- Вище я вже дав свою оцінку переходу спортсменів у політичні партії. Скажу відверто, хвилююся за те, як вплине на імідж Шевченка перехід у політику. Він спортсмен, якого, без перебільшення, любить і шанує вся Україна. Він заслужив це своїми виступами, своїми перемогами. Він - один із символів сучасної України. Відстоювання інтересів партії, яку підтримують, за моєю оцінкою, лише частина суспільства, може негативно вплинути на сприйняття його рештою суспільства. Як на мене, це ризикований крок. Найбільше не хотілося би, щоби на репутацію Шевченка вплинули сумнівні рішення певних політиків.

- Олександре, якими джерелами користувалися під час підготовки новин «Олімпійських пристрастей»?

- Під час підготовки олімпійських новин ми мали можливість одночасно дивитися 8 каналів відео, по яких у прямій трансляції йшли змагання з різних видів спорту. Крім того, ми в онлайні стежили за змаганнями на офіційному сайті Олімпійських ігор. Оскільки головним завданням було оперативне висвітлення того, що відбувається на спортивних майданчиках, то згадані джерела інформації були основними. Крім того, ми переглядали, що пишуть українські спортивні сайти - Sport.ua, isport.ua, російський Sports.ru, сайт британської газети Daily Mail. Крім того, я постійно переглядав новинний канал BBC.

- Робота в прямому ефірі ідеальною не буває. Чи мали журналісти й ведучі право на помилку? Які санкції застосовувалися щодо винних у технічних та інших негараздах?

- Ви праві, у прямому ефірі майже неможливо уникнути похибки. Для того щоби їх не було, щоразу треба прагнути вдосконалення. Це що стосується обмовки в прямому ефірі. Важливо швидко виправитися й продовжувати далі чітко викладати суть питання. Якщо ж мова про технічні проблеми, то визначальним є планування до ефіру всіх складових, які формують дану програму. Бо саме чітке виконання плану трансляції забезпечує безпомилковий прямий ефір. У цьому процесі задіяно багато людей: потрібно, щоби кожен із них чітко виконав свій шмат роботи. Це непросто, особливо на початку будь-якого проекту, коли ж механізм уже відпрацьований, важливо уникнути самозаспокоєння, бодай одного сегмента цього людського механізму. Для цього й існує керівник ефіру, котрий мотивує і контролює. Бувають похибки й помилки, за які достатньо зробити зауваження, а інколи - при системних або грубих порушеннях правил ефіру, можуть бути й санкції.

- Формат «Олімпійських пристрастей» відзначився різноплановістю. Які саме аспекти вдалося реалізувати найкраще? Що вважаєте здобутками? Як реагували на проект глядачі? Які відгуки отримували?

- За лаштунками проекту панувала дуже хороша атмосфера - і це не просто слова. Команда журналістів і тих, хто працює за лаштунками ефіру, була справді збірною командою телевізійників, було помітно, що всі крім відповідальності та концентрації відчувають задоволення від роботи на Олімпіаді. Тому створювалася атмосфера взаємної підтримки, дружнього плеча, а ще хочеться особливо подякувати студії й дівчатам, котрі щодня нарізали велику кількість шматків кавуна для всіх, хто працює на проекті. Під час серпневої спеки це було чудодійним еліксиром для натхнення в роботі. Душею компанії, мабуть, треба назвати Романа Вірастюка, невичерпний ентузіазм та енергія якого заряджали всіх на олімпійський лад. Також дуже позитивною і життєрадісною була Оксана Гутцайт, та й Славко Варда виконував чудові композиції на гітарі під час перерв у студійній роботі. Атмосфера була класна!

- Чи може в Україні знову з'явитися спортивний канал?

- Україні просто необхідний спортивний канал. Країна не може жити одним лише футболом. Ви самі бачите і відчуваєте інтерес до спорту під час Олімпійських ігор. Однак у проміжку між іграми відбувається дуже багато цікавих подій, які український глядач заслуговує бачити. Звісно, для того щоби виник спортивний канал, потрібні інвестиції. Взагалі, на моє переконання, спортивне телебачення є ланкою одного ланцюга розвитку українського спорту. Потрібно, по-перше, підтримувати розвиток дитячого, юнацького, молодіжного спорту, забезпечувати спортсменів і засобами для заняття професійним спортом, і якісніше організовувати їхні збори та виступи на міжнародних змаганнях, і водночас висвітлювати цей процес. Тоді вдасться зв'язати все в єдиний процес, бо підготовку і сходження атлета до вершини повинна бачити вся країна, підтримувати, співпереживати, а якщо виникають якісь проблеми - потрібен канал, де має бути показано вихід із проблемної ситуації. Тому спортивний канал життєво важливий не просто для глядачів, а для всього українського спорту.

- Всім дуже дякую за запитання! Радий нагоді працювати для вас і спілкуватися з вами! На все добре! :)

Фото Максима Поліщука