На «Детектор медіа» відбулася чат-конференція з головою Національної експертної моралі з питань захисту суспільної моралі Василем Костицьким на тему: «Чи потребує мораль захисту держави?». До обговорення пропонувалися питання: як захистити мораль; чи існує різниця між мораллю і суспільною мораллю; хто має захищати нашу національну гідність та інші.

Пропонуємо вашій увазі повну версію чату.

- Доброго дня, шановні пані і панове, шановні мандрівники всесвітньою мережею, шановні журналісти і всі ділові люди, які випадково потрапили на чат, займаючись, напевно, розрахунками ефективності їхніх капіталовкладень.

- Пане Костицький, для чого ви нав'язуєте кодекси професійної етики журналістам, лікарям, вчителям? Чим вам не подобаються ті механізми саморегулювання, якими послуговуються ці професійні спільноти?name="26.05.2010:11.00.54">

- Я з повагою ставлюся до цих професійних гуманітарних спільнот, але поки що не бачив якихось єдиних професійних стандартів. Ми спостерігаємо зараз явище, яке вже давним-давно відкрите. Французький вчений Еміль Дюркгайм назвав це явище аномією, а потім американець Роберт Мертон створив із цієї ідеї наукову теорію. Старі етичні стандарти вже зараз не потрібні, віджили своє, а нові ще не зовсім сформовані. І от маємо соціально-ціннісний вакуум. Взагалі-то суспільству цікаво знати, які етичні стандарти панують у сфері журналістики, медичній сфері, педагогічній.

Я, на жаль, не знаю, хто ви. У вас дуже цікава манера ставити запитання. Думаю, що ви журналіст або журналістка, тому що ви починаєте зі звинувачень. Якщо маєте час, зайдіть на наш сайт і ви побачите, що ми пропонуємо середовищу варіанти професійних стандартів. І це вже ваша справа - погодитися з ними, чи ні. А це наші пропозиції для подолання явища аномії.

- Пане Василю, діяльність вашої комісії багато критикують, мовляв, за наступ на суспільні свободи. Але я особисто хочу вам подякувати. Зовсім без свободи, звичайно, жити неможливо: нема чим дихати; але свобода без культури - це гидко, це смітник з усіма його «ароматами». А культуру в людині, в суспільстві треба виховувати, це справа не одного покоління.

- Мушу вам подякувати. Мені здається, що до перших подяк ми йшли півтора роки за час моєї дворічної роботи. Нам вдалося сформувати засади політики держави в галузі захисту моралі. Вона будується на запереченні цензури, повазі до прав і свобод людини, курсі на саморегуляцію середовища інформаційного капіталу. Такий собі правовий коридор, у якому одну стіну складають права на свободу слова, інформації, підприємницької діяльності та творчого самовираження, а другу - права і свободи дитини, права споживача, вимоги статті 13 Цивільного кодексу України про обов'язок усіх, тобто і фізичних, і юридичних осіб, дотримуватися морально-етичних засад суспільства. Я бачу, що ви за соціально відповідальну журналістику. Я теж за таку журналістську владу.

 name="26.05.2010:10.50.20">- Ситуація парадоксальна, носієм моралі є народ! Виключно виходячи зі своїх уподобань і уявлень про хороше і погане народ обирає, що читати чи дивитися. Медіа - це бізнес, так само як, скажімо, виробництво взуття. Нормально, що виробники черевиків орієнтуються на потреби споживача, оскільки дивно було б, якби вони задля власної зручності почали виробляти черевики тільки 41-го розміру. З тих самих міркувань медіа створюють той контент, який цікавий споживачам, в іншому випадку такі медіа просто перестають існувати. Тому виникає питання: чому Василь Васильович вкупі з комісією намагається «взути» цілу країну у власні калоші, бо вони не підходять ані медіа, ані споживачам?

- Мені дуже шкода, що у вас склалося таке враження. Я вже два роки повторюю: держава не може втручатися у сферу моралі, нав'язувати людині, що читати, дивитися, писати. Мораль узагалі - це як всеукраїнський консенсус, моральний імператив добра, який ми всі сприймаємо як такий. Держава може тільки сприяти розвитку моралі. Завдання комісії - набагато скромніше. Ми тільки розглядаємо звернення громадян, громадських організацій, правоохоронних органів, народних депутатів, суб'єктів підприємництва з приводу того, чи є в оприлюдненій уже продукції ознаки сіяння національної і релігійної ворожнечі, образи людини за національною та релігійною ознакою, її фізичними або душевними вадами, чи містить інформаційна продукція пропаганду насильства, алкоголізму, тютюнопаління або наркоманії, чи є в оприлюдненій продукції порнографія. Причому, комісія створює можливість для публічної дискусії між заявником та виробником або розповсюджувачем такої продукції. Можу сьогодні висловити свою вдячність «Детектор медіа», яка своєю участю супроводжує нашу діяльність. Зізнаюся, що коментарі не завжди приємні. Але це в нас уже створилася така традиція - уважати владу цілковито причетною до якихось не цілком чесних і прозорих речей.

- Уважаемый Василий! Как вы думаете, псевдопорнофильмы на телеканале «Кино» после полуночи прививают художественный вкус нации или развивают фантазию телезрителей под девизом «догадайся сам, что и как там вблизи»? Вам не кажется, что бесплатный общенациональный эфир для такой низкопробной чернухи - это слишком? Почему ваш комитет не реагирует на это несколько лет?

- Насправді ми не можемо забезпечити тотальний моніторинг і контроль за роботою ЗМІ, та й, мабуть, у цьому немає потреби. Працюємо за принципом прапорців, якими позначають міни на мінному полі. Ми ілюструємо суспільству ті проблеми, які фактично співпадають з побажаннями самого суспільства. Ми ілюструємо позицію держави і показуємо, що у певній продукції щось не те. І таким чином даємо можливість суб'єктам підприємництва, виробникам реклами, всьому інформаційному капіталу сигнал: держава з такими речами не згоджується. Погоджуюся з тим, що прочитав між рядками вашого запитання. У будь-якій країні в телеефірі зустрічаються й еротика, й елементи насильства, але традиційно такого немає на загальнодоступних каналах. Думаю, що ми теж прийдемо до такого, коли апельсини не будуть продаватися поруч із політичними газетами з портретами державних діячів та, одночасно, еротичними журналами, на які діти широко відкривають очі. Погодьтеся, що це ненормально. Дякую вам.

- Уважаемый Василий! Как вы лично относитесь к легализации порно (продажа? производство?) по европейскому варианту? Вам не кажется аморальным то, что инвалиды и другие нуждающиеся по здоровью и различным причинам люди не имеют возможности официально купить порно в нашей стране? Вам не кажется аморальной статья в УК «за производство и распространение порно» в нашей стране?

- Я так зрозумів, що це вже буде ваше друге запитання. І відповідаю. Парадокс української ситуації у тому, що заборонена законом порнографія не породила ворогів статті 301 Кримінального кодексу. Натомість всі активно критикують комісію, якщо вона на наданих для експертизи дисках виявляє порнографію і не може говорити на чорне, що воно біле. Здивований, що журналісти так і не підхопили моєї публічної заяви щодо незгоди із запровадженням кримінальної відповідальності за зберігання порнографії. Тоді довелося б визнати, що не в усьому комісія така вже й реакційна.

Особисто я проти порнографії. Ті проблеми людини, про які ви говорите, спроможна вирішити еротична продукція.

- name="26.05.2010:10.58.34">Уважаемый Василий! Вам не кажется, что после выводов вашей комиссии «рекомендовать снять с эфира» или «передвинуть в эфире» ту или иную программу, клип или мультик рейтинг этого продукта тут же вырастает? Такое впечатление, что вам платят за это (особенно за клипы и книжки). Потрясающе, но многие авторы посчитали бы за честь, если бы ваша комиссия обратила внимание на их творения. Может ввести официальные расценки на оценки вашей комиссии?

- Так, я з вами згоден. Часто комісію пробують використати для «розкрутки» тої чи іншої продукції, того чи іншого фільму, книжки. Але насправді у нас таких заборон художньої літератури взагалі немає. Є кілька книжок, у тому числі «Майн кампф», у яких міститься ксенофобія, антисемітизм, расизм, українофобія або образи росіян, молдован чи мусульман. Ясна річ, що ми визнали цю продукцію такою, що суперечить українському законодавству. І правильно зробили. А якщо порадили один із 400 фільмів серіалу «Сімпсони» показувати у вечірній час, то, мабуть, матері скажуть нам за це спасибі. Наша робота не може сприйматися однозначно. Саме тому ми й хочемо, щоб діяльність комісії була доступною і гласною.

- Як ви оцінюєте з точку зору відповідності суспільній моралі фото радниці голови Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, авторки і ведучої телепроекту «Знайдемо вихід разом» на Першому національному Наталії Розинської? Воно моральне чи ні? Якщо не дуже, то в чому конкретно? Якщо повністю моральне, то чи не хотіли б повісити його на стіну чи поставити на стіл у своєму робочому кабінеті, або навіть зробити емблемою НЕК? Фото - тут (те, де вона на тлі гербу Радянського Союзу).

Колись я надіслав електронною поштою лист на адресу офіційного сайту НЕК (на ім'я Василя Костицького), в якому просив відреагувати на зневажливі висловлення капітана київського «Динамо» Артема Мілевського щодо української мови. Зокрема, форвард заявив, що він не може сприймати фільми українською мовою, тому що це йому смішно : «Дуже багато часу я проводжу з друзями, що не мають відношення до футболу. Сміємося, обговорюємо різні теми. Раніше ходив у кіно, але коли почали показувати фільми українською мовою, ходити перестав. Я її розумію, але не знаю, як можна дивитися серйозні фільми на ній. Це смішно». В цих цинічно-зухвалих, хамських по відношенню до української мови рядочках натуралізований білорус Артем Мілевський засвідчив не лише зневагу до державної мови та країни, де він отримав можливість сповна реалізувати свої футбольні таланти і здобути у свої 24 роки баснословні для пересічного громадянина статки, а й проявив себе індивідом вкрай ущемленим як в моральному, так і інтелектуальному плані. Від вас - жодної реакції. А це було публічне висловлювання, розтиражоване пресою. Чому ви виявилися такими байдужими до цього випадку? Чи ви поділяєте погляди футболіста?

В той же час ви невтомно вишукуєте різні спірні, на ваш погляд, моменти в творах українських письменниках, концентруючи свою увагу, як в одному з випадків, на пальці героя оповідання, який, він встромив в анус коханої. Причому, зауважте, своєї, а не якоїсь ще, до того ж, за її згодою. В результаті після вашого втручання епізод був перероблений. А інших куди кричущих речей в повсякденному житті не помічаєте. Не бачите затуліних, маркових, жириновських, рогозіних на наших екранах та доморощених відморозків які щосили паплюжать Україну і наші цінності, принижують своїми висловлюваннями національну честь і гідність українців, вбивають національну мораль. Хіба це нормально? А двічі судимий президент, який вважає Чехова українським письменником, - це не є загрозою для суспільної моралі? Не хочете виступити тут із протестною заявою?

 name="26.05.2010:11.24.49">- Я не знаю, про яке фото ви кажете, але мушу визнати, що Наталя Розинська зробила багато передач, присвячених проблемам захисту суспільної моралі. На жаль, я не знаю нічого про ваш електронний лист щодо Артема Мілевського. Пересилайте ще раз - будемо вивчати. Заодно хотів би поінформувати, що комісія не є моральним судом. І наші повноваження не поширюються на поведінку людей, у тому числі відомих, на поведінку політичних і державних діячів. Ми маємо справу тільки з оприлюдненою продукцією ЗМІ, інтернету та зовнішньої реклами. Повага до мови, культури будь-якого народу є складовою духовної культури кожної особи. І жодна нормальна людина не може дозволити собі, на мою думку, зневажливих висловлювань щодо мови, культури іншої нації.

- Якщо ви стверджуєте, що НЕК - це більше громадський орган, ніж державний, чому досі рішення НЕК подаються без «предмету» розгляду та хоча б експертних висновків, які зробили ваші ж експерти. Як взагалі громада може оцінювати ваші рішення? Чи громада - це склад комісії та ті, хто були присутні?

- У нас запроваджений публічний розгляд питань. Прізвища експертів не оприлюднюються з міркувань їхньої безпеки. Ми були свідками тиску на експертів. У більшості випадків ми не обмежуємося дослідженнями своїх експертів, але й звертаємося ще до науково-дослідних установ України. І тільки з урахуванням їхніх висновків ухвалюємо рішення.

- Пане Василю, скажіть для чого вам, хорошому науковцю, правнику було братися за цю малоприємну роботу, ще й вислуховувати бозна-що?

- Дай вам Боже здоров'я! Думаю, що моя 22-га книжка якраз буде присвячена тому, як вченому виплисти з моря незаслужених звинувачень. Повірте, що професору, який звик до мінімуму поваги, дуже важко було тримати себе в руках у перші дні роботи. А зараз уже не можу здатися, керуюся відомим висловом Томаса Джефферсона, який у моєму кабінеті на почесному місці: «Прагніть завжди виконати свій обов'язок, а історія виправдає вас, навіть якщо ви зазнаєте невдач». Буду радий, якщо ви не залишитеся байдужим, зможете хоч іноді висловлюватися з приводу нападок на нас, які несправедливо сиплються з інтернету.

- Як ви віднеслись до заслуханого вами звернення від різних асоціацій мас-медіа до Верховної Ради про скасування вашого органу та чинного закону? До речі, з деякими з них у вас підписані хартії про співпрацю...

- Я ще не бачив такого звернення. Ми надіслали запит про його текст, сподіваючись побачити підписи людей. Але поки що не отримали. Є теорія ярликів (в усякому разі соціологія її досліджує), і хтось із опонентів колись повісив на нас такий ярлик ворога української журналістики. Чекаю, коли хтось із журналістів захоче провести розслідування.

- Пане Василю! Чи правильно я розумію, що завдання НЕК - формувати вподобання народу? Держава - хто вона така, щоб виховувати громадян?

 name="26.05.2010:11.33.22">- Щойно сказав, що держава не може втручатися у справи моралі. Але в принципі держава виховує. Я не чув, щоб ви критикували міністерство освіти за те, що в українських школах, як і в будь-яких інших в усьому світі, поруч із навчанням іде виховний процес. А ми займаємося експертною та профілактично-просвітницькою роботою. Наприклад, розповсюдили пам'ятку для батьків як інструкції з убезпечення їхніх дітей від інформаційних загроз, порнографії і насильства, що можуть розповсюджуватися в інтернеті або через мобільний контент.

- Скажіть, будь ласка, які державні органи та відомства входять до міжвідомчої робочої групи для підготовки проекту концепції захисту суспільної моралі.?

- Скажу, що ми підготували вже робочий варіант національної доповіді про стан дотримання законодавства про захист суспільної моралі і хотіли б оприлюднити його на парламентських слуханнях. Здається, нам всім було б цікаво знати про проблеми, які руйнують солідарність нашого суспільства. Я вже цитував сьогодні Дюркгайма, згадаю його ще раз: «Чим міцніша солідарність, тим простіша мораль». Людина, яка живе в суспільстві, пов'язана з іншою людиною системою обов'язків. Прогнозованість поведінки інших людей, упевненість у тому, що на вас не накричать, не штовхнуть, не будуть стріляти, не відберуть майно, - це основа солідаризму. Концепція, яку ми розробляємо за участю вчених та представників Нацради з питань телебачення, Мін'юсту, Міносвіти, Мінкультури, Держспоживстандарту та інших міністерств якраз на це спрямована.

- Створення кодексів та багато чого іншого не записано в положеннях про діяльність комісії: «аналіз процесів і тенденцій, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, розроблення для органів державної влади та органів місцевого самоврядування рекомендацій з їх правового регулювання».

 name="26.05.2010:11.39.34">- Наші завдання - це профілактично-просвітницька робота. За нашою участю Всеукраїнським з'їздом лікарів ухвалений Етичний кодекс лікаря. Зараз трудові колективи медичних закладів розглядають його і визначають для себе шлях приєднання. Я думаю, що ми на цьому не зупинимося. Ми б хотіли бачити ще етичні кодекси юристів, політиків і так далі.

- Какое своё достижение на нынешнем посту вы считаете самым значительным?

- Мабуть, те, що ви ставите це запитання. У червні 2008-го ми заявили, що хочемо спровокувати загальносуспільну дискусію про стан дотримання законодавства про захист суспільної моралі. І, здається, зараз ми цього досягли. Можливо, спрацювавши за методом передового батальйону, який викликає вогонь на себе. Але мета справді хороша: consensus facit nuptias, тобто загальна згода, у країні діє право.

- Експертиза вже реалізованих творів чи є дієвим засобом боротьби за суспільну мораль? Або абсурдним, бо громада спочатку сприйняла твір, а потім вже (в кращому випадку) почула реакцію від НЕК?

- Це єдиний можливий варіант, бо інакше наша діяльність перетвориться у форму цензури.

- Что сейчас находится в «разработке» у вашей комиссии? Чего стоит ждать обществу?

- Якщо дуже коротко, то в нас останнім часом побільшало звернень, пов'язаних із ксенофобією, образою національних та релігійних почуттів людей. І це не може не турбувати. Ми почали всерйоз задумуватися над моральним іміджем України у світі і Європі, особливо у зв'язку з «Євро-2012». Уявляєте, що будуть думати люди, які звикли увімкнути телевізор і бачити там речі, за які не соромно перед дітьми. Тобто у Європі є все те, що й у нас. Але виробники і розповсюджувачі такої продукції не використовують загальнодоступні засоби. Хочеш еротичний журнал - купляєш у спецмагазині. Хочеш подивитися фільм, від якого мурашки по шкірі, вмикаєш спеціальний платний канал.

- Якщо комісія розглядає тільки оприлюднені матеріали, то де тут цензура, адже, наскільки я розумію, цензура - це втручання в процес підготовки матеріалу?

 - Так, ви вірно розумієте визначення цензури, яке є як в європейських нормативно-правових актах, так і в українському законодавстві. Єдине повноваження цензурного характеру, яке в нас зараз є, це право комісії давати висновок на розповсюдження продукції еротичного характеру. Виробники із задоволенням звертаються до нас, бо це гарантія того, що їх не звинуватять у розповсюдженні порнографії пізніше. Скажу, що в проекті нової редакції закону про захист суспільної моралі ми відмовляємося від цього повноваження.

Щойно згадав ще один український парадокс: я 20 місяців повторював, що чинний закон про захист суспільної моралі недосконалий і його треба скасувати. Але через 20 місяців усі звинувачення посипалися на нас. Раджу порівняти наш проект закону з тим, що зараз діє.

- НЕК не просто «дає сигнал», як пише пан Костицький. Адже НЕК може, наприклад, виносити рішення, що твір є порнографічним, а порнографія в Україні заборонена. Пора визнати: НЕК - орган цензури.

- І що, ви вважаєте, що після того, як ви визнаєте НЕК органом цензури, з кримінального кодексу зникне ст. 301? Вам, може, більше подобається, якщо самі працівники оперативно-розшукових підрозділів визначатимуть, де порнографія, а де її немає? Чого це ви так боїтеся публічної дискусії на засіданнях комісії, де кожна людина, звинувачена в розповсюдженні, виробництві або зберіганні порнографії, може публічно себе захистити? Думаю, що проблеми моралі не зводяться тільки до порнографії. Я про це вже сказав. Я не думаю, що ви прихильник вирішення питань захисту прав людини підкилимним чином. Приходьте на засідання

- Чим закінчився ваш суд з «Корреспондентом»? Що було на самому суді? Якби мене намалювали в нацистській формі, що мені треба було б сказати, щоб виграти такий суд?

- Я готовий бути вашим адвокатом. Я виграв цей суд у першій інстанції. Зараз справа в апеляції. Я думаю, що жоден суд, включаючи міжнародні судові інстанції, не може позитивно реагувати на таку образу.

- Скільки у вас взагалі судів, де ви є позивачами та відповідачами.

- Якщо не помиляюся, близько семи. Але включно з трудовими спорами працівників, які звільнені задовго до мого приходу.

- Скажіть, будь ласка, а моральна комісія буде робити заяву про аморальність цензури в ЗМІ?

- На жаль, я не знаю такої комісії. Але якщо до нас будуть звернення, які відносяться до компетенції комісії, то ми будемо чесні.

- Я зрозумів що доля цензури НЕК на ЗМІ - це звернення до журналістів не матюкатися і не ображати когось в ефірі за національною ознакою, віросповіданням чи станом здоров'я, а також не показувати понівечені тіла чи сценарії вбивств з екрану?

- Я не знаю, в якому контексті ви вжили тут слово «доля». Якщо в українському, яке відповідає російському «судьба», то ви маєте рацію.

- І ще одне запитання: чи вже відомо, хто хоче зайняти вашу посаду від коаліції?

- Невже ви думаєте, що в коаліції знайдуться камікадзе? А потім - я обраний на п'ять років, а пропрацював тільки два. Здається, треба давати рік за п'ять.

- Ким обираються експерти і чи мають вони реєстрацію у Мін'юсті, а також хто перевіряє їхню кваліфікацію?

- Я не знаю, кого ви маєте на увазі: членів комісії чи експертів, які працюють в апараті. Я думаю, що компетентність таких видатних людей, як академік Геннадій Книшов, професор Олександр Злотник, кандидати наук Лілія Григорович, Оксана Рублюк, і ще багатьох інших членів комісії, зокрема, Мирослава Поповича, Павла Мовчана, не потребує додаткових перевірок. За два роки відбулася ротація працівників апарату. Зараз тут працюють особи, у яких по дві, а то й навіть три освіти.

- Як ви ставитеся до інциденту, коли Бенюк обізвав харківську журналістку Олену Соколинську «б...»? Чи розбирали ви цей випадок на моральній комісії? Журналістка подала до суду, чи допомагатимете ви Бенюку на суді?

 name="26.05.2010:11.59.12">- Ви знаєте, що наша компетенція не поширюється на поведінку людей. Не знаю, що саме він сказав і чи сказав узагалі щось образливе. Я вже звик, що на членів комісії «вішають усіх собак». Цікаво, як ви ставитеся до того, що відомих українських людей, які входять до складу комісії, безневинно називають образливими словами. Дивно, що ми мовчимо тоді, коли хтось захищає свій бізнес, у якому допустив порушення законодавства про захист суспільної моралі, використовуючи сленг бомжівської підворітні.

Я тут згадав Едвіна Сазерленда, американського вченого, який ще в 1949 році сказав, що в суспільстві, яке характерне розмаїттям різних груп, як зараз українське, з часом з'являються групи, які починають виправдовувати скоєння правопорушень, у тому числі і в сфері захисту етичних стандартів. Чекаю, коли активізуються інші групи, які не захочуть миритися із цим. Це із серії правопорушень «білих комірців». Ми ж знаємо, що за рівнем розповсюдження дитячої порнографії входимо в число лідерів, і знаємо, що світовий оборот капіталу від дитячої порнографії, - 2 млрд доларів. Так от зараз згадаємо, що загальні сумарні кошти втрат від правопорушень «білими комірцями» в 40 разів перевищують такі втрати від звичайних правопорушень, суб'єктами яких є звичайні громадяни. Тепер здогадуєтесь, чому нас так лупцюють?

- Чому на вашому сайті всі новини «несвіжі», тобто пишете про подію, яка була тиждень тому. На ТК пишуть про ваші засідання того ж дня або у крайньому разі наступного. І чому у вас анонси про засідання з'являються за годину до самого засідання? Це ви називаєте відкритістю?

- Може, ви трохи перебільшуєте. Але наші ресурси справді дуже скромні. І весь попередній період папки, папір, інформаційне забезпечення відбувалося за рахунок наших власних ресурсів. Будемо виправлятися.

- Пане Василю! Які принципи ви як професор права заклали у новий закон «Про захист суспільної моралі»?

- Принцип верховенства права. Закон - це не наказ держави, як писав Томас Гоббс. Закон має відповідати природним правам людини, в тому числі і на інформаційну безпеку. Наступний - заборона цензури. Ще принцип поваги до прав і свобод людини. Ніхто не в праві обмежувати ваше право на свободу слова, інформацію, творче самовираження, окрім закону, який захищає права інших людей. Ще принцип саморегуляції ЗМІ, невтручання держави в діяльність суб'єктів підприємництва, Але, водночас, повага до прав споживача, соціальний гуманізм.

- Ваша комісія попідписувала багато хартій, зокрема з телевізійниками і з інтернетниками. Хартії підписуються, щоб їх виконувати. А якщо вони не виконуються? А ще кажуть, прибуток понад усе, але честь має бути вище прибутку...

- Абсолютно згоден з вами. Аморальний бізнес - приречений, і розплачуються часом через кілька поколінь діти або онуки. Честь понад усе, а прибуток отримають наші діти, якщо робота комісії увінчається успіхом.

- Як ви вважаєте, чи здатні наші професійні середовища до саморегуляції?

- Ми маємо справу не тільки з професійним середовищем журналістів, але й багатьма іншими суспільними групами. Завдання держави - створити умови для такої саморегуляції. Ви знаєте, що сучасне суспільство може бути поділене на п'ять груп, серед яких, зокрема, конформісти (більшість населення), новатори (прагнуть досягнути результату будь-якою ціною), бунтарі (відкрито виступають проти соціальних хвороб). Думаю, що більшість журналістів можуть бути віднесені до цієї категорії людей. Погодьтеся, що нав'язати щось таким людям нереально. Це наша форма діалогу з професійним середовищем. Ми пропонуємо й очікуємо на ділову розмову, конструктивну критику.

- Василю Васильовичу, щодо етичних кодексів юристів, лікарів, політиків, журналістів скажіть, а хіба 10 заповідей недостатньо? Нащо дуже дорослі і поважні люди сидять собі і вигадують, як поводитися іншим? Може, варто почати із себе і написати етичний кодекс члена моральної комісії, де головною нормою записати: не втручатися в чуже життя, не нав'язувати своїх уявлень про мораль іншим людям?

- Розумію, що ви ніколи зі мною не погодитеся. Для мене етичний кодекс, наприклад, журналіста - це не тільки етичні стандарти щодо об'єктивності, неупередженості діяльності, поваги до честі і гідності, але ще й гарантія невтручання власника або вищого менеджменту в діяльність журналіста. Всі мають знати, якими є стандарти журналістської роботи. І тоді журналіста не будуть «нагинати». Отака рожева мрія.

Думаю, ми спробуємо написати кодекс члена комісії, дякую за ідею. Якщо ви знайшли час написати запитання, може, пройдетеся побіжно по моїх відповідях і побачите, чим займається комісія.

Комісія - це гарантія публічного розгляду і вирішення проблем, пов'язаних з етичними стандартами нашого життя. І той, хто проти комісії, ратує за кулуарне вирішення всіх наших насущних проблем.

- Чи відомі вам ініціатори кампаній проти комісії та їхні спонсори?

- Думаю, що так. Але наша відповідь - це тільки продовження нашої роботи. Дякую.

- Вот оно! «Виробники із задоволенням звертаються до нас, бо це гарантія того, що їх не звинуватять у розповсюдженні порнографії пізніше». Примитивный бизнес! Василий , сколько стоит признать фильм не порнухой?

- Ви вважаєте, що все продається й купляється? Тоді я не заздрю вашим клієнтам, відвідувачам - усім, хто до вас звернеться. До речі, мав на увазі не фільми, а журнали. А фільмами займається прокатна комісія Міністерства культури і туризму

- Пане Василю, чи може комісія з часом стати органом досудового врегулювання спорів, які є компетенцією комісії?

- Я думаю, що це ідеальний варіант. Юридична медіація дуже поширена у світі. Досудовий розгляд спору в комісії є публічним, традиційно присутні щонайменше дві-три камери, не вимагаються якісь видатки. А саме рішення комісії завжди можна встигнути оскаржити в суді. Я не належу до тих, хто перебільшує роль держави. Тому і відкидаю зараз теорію розподілу влади, яку запропонував Монтеск'є 270 років тому. Сучасний механізм влади не може бути вміщений в законодавчу, виконавчу й судову. А взагалі-то влада в Україні має належати народу, як це написано в ст. 5 Конституції. І за моєю теорією розподілу влади, після народу другим рівнем є представницька влада, тобто Верховна Рада, Президент і місцеве самоврядування, які формують ще чотири гілки влади - судову, виконавчу, атестаційну і контрольно-наглядову. Здається, це тема окремої розмови. Публічних лекцій на цю тему я прочитав уже кілька десятків, і вас запрошую. В усякому разі комісія, яка поєднує державні функції за участю громадськості якраз і є формою реагування суспільства на невдоволення того ж суспільства з приводу особливостей нашого інформаційного простору.

 name="26.05.2010:11.58.39">- Я також проти статті 301. Між іншим, така стаття у КК - чи не єдина на європейському континенті. Але у той час, як ця стаття тихо собі існує і, можливо, іноді спрацьовує, НЕК знімає твори з публічного простору, тим самим нав'язуючи суспільству своє уявлення про добре і погане.

- Ви явно перебільшуєте наші можливості. Ніякі твори ми не маємо права знімати з публічного простору, і нічого суспільству не нав'язуємо. Ми тільки кажемо, що інформація, яка міститься в тому чи іншому творі, не відповідає українському законодавству. Не більше і не менше.

- Пане Костицький, прокоментуйте, будь ласка, позицію Ради Європи, зокрема експертів з права Європейського суду, щодо невідповідності ЗУ «Про захист суспільної моралі» (як і всієї вашої діяльності) статті 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Чи ви вважаєте себе кращим експертом в цій галузі права?

- По-перше, це позиція не Ради Європи, а експерта. А по-друге, це експертний висновок на проект закону про захист суспільної моралі за 2003 рік. Як відомо, після цього експертного висновку закон був прийнятий у чинній редакції. Думаю, що за шість років роботи в ПАРЄ зумів вивчити європейські стандарти і, без зайвої скромності, можу себе зарахувати до найкращих європейських експертів. А стаття 10, до речі, і проект закону про захист моралі не суперечать одне одному.

- Как комиссия может считаться «общественной», если финансируется из бюджета?

- Ці звинувачення у бюджетному фінансуванні розраховані на людей, яких в Україні багато, які нас, до речі, підтримують і які уважно рахують кожну копійку. Можу сказати тільки, що обсяг річних фінансувань комісії менший за кошти, які виділяються в бюджет невеликого відділу НДІ на рік. Повірте мені як людині, яка неодноразово вже керувала науково-дослідними установами. Про це кричать тоді, коли всі інші аргументи виявилися програшними.

- Розглядаючи НПА, відповідно до яких працює комісія, виникає питання стосовно критеріїв, якими користується комісія при вирішенні питань стосовно відповідності тих чи інших творів, сайтів, фільмів і т. д. Чи не вважаєте ви, що, так би мовити, члени комісії нав'язують своє бачення «моралі» суспільству?

 name="26.05.2010:12.26.13">- А я вас адресую до таких самих критеріїв, які розроблені в США, Німеччині чи Росії. Боюся, що ви тоді можете пред'явити до нас претензії, що ми не надто суворі.

- Змушений прощатися. Готовий продовжити у майбутньому кваліфіковану дискусію. Дякую всім, у тому числі і тим, кого не переконав. Влада не завжди легітимізується через традицію або дію інтересу, але й через харизму. Якщо вас зацікавила наша розмова, значить, все в нас буде добре. Хай вам щастить! А «Детектор медіа» велике спасибі.

Фото Павла Старостенка