Торік Олег Кормилець вирішив сам взяти участь у створенні дитячого телеканалу - йому запропонували партнерство у телеканалі «Котигорошко», який виграв конкурс на мовлення в цифровому мультиплексі МХ-4. Саме Олег і представляв концепцію майбутнього каналу в Нацраді з питань телебачення і радіомовлення. Однак зараз на всі питання щодо майбутнього телеканалу говорити відмовився - мовляв, каналу немає, що тут говорити.

- Олеже, чому ви вирішили займатися дитячим телебаченням? Відомо ж, що в нашій країні воно поки що прибутків не дає.

- Це особисте. Так склалося. Люблю дітей, у мене їх троє. Мабуть, ще й тому, що я не вірю дорослому телебаченню. Що показують наші телеканали? Вибори-перевибори, мери-депутати, тобто всі шукають грошей. А потім аналізуєш, що зроблено протягом великого шматка твого життя, і виявляється, що знову когось кудись обрали, а життя на краще не змінилося. То навіщо витрачати життя на це? А дитячі програми - справжні. Нас не стане, а діти й далі дивитимуться наші казочки.

- Розкажіть про «Сімбу». Чим займається медіацентр, хто вас фінансує?

- Фінансують батьки. Держава нас не підтримує, великих спонсорів немає. З приміщенням нам допомогли депутати Дарницького району. Ми зібрали батьків, яким подобається те, що ми робимо, і вони платять посильну допомогу на розвиток асоціації.

Ми знімаємо дві програми: вечірню казку «Соники» та «Корпорацію "Сімба"». На сьогодні знято 89 випусків казки. В принципі, ми її робили з 2004 року для Першого національного. Потім, завдяки директору телекомпанії Валерію Ткачуку, дуже довго виходили на ТРК «Київ». Коли наші програми почали транслюватися на ТРК «Київ», у нас одразу з'явилося більше дітей. А діти, побачивши себе в ефірі, зрозуміли, що це серйозна робота. З'явилися філії в Кременчуці, Борисполі, ще є Печерська, Троєщинська й Оболонська у столиці, плануємо відкрити у Ворзелі, під Києвом, та ще одну - на півдні України. Деякі філії знімають «Соників», пересилають матеріал нам, а ми вже  доводимо його до повної готовності: робимо графіку, накладаємо музику тощо.

Коли ми святкували п'ятиріччя і запросили на сцену тих, хто в нас знімався, то їх виявилося майже 200 осіб. Загалом до нас приходять діти в 7 років (беремо й із трьох), а в дванадцять вони вже стають «старенькими» й потроху нас залишають.

- З якими телеканалами ви співпрацюєте? Які саме програми ви їм пропонуєте?

- Вечірня казка «Соники» йде щопонеділка, щосереди і щоп'ятниці о 17.20 на КДРТРК, «Корпорація "Сімба"» - на «Ері» (4-5 разів на тиждень о 8.30 ранку). Також наші програми транслюють близько 20 ТРК у 15 областях України.

Знаєте, чому в «Сімби» вже кілька років немає конкуренції? Проблема насправді не в тому, щоб зробити класну програму, хоча це нелегко. Проблема в тому, куди цю програму потім діти. Я з нашими програмами носився дуже довго по всіх каналах. Пропонував розмістити безкоштовно, хоча грошей і життя вкладено в кожну програму чимало. Мені ж відмовляли, знаходячи різні причини. Бо вечірню казку треба ставити у вечірній прайм, а вони ж його дітям не хочуть віддавати. Дивилися, що з нас можна взяти. Ви ж в курсі, мабуть, як беруться дорослі програми? А я сказав, що не давав і давати не буду. Краще я перекладу і продам за кордон. Там є попит на такі програми. А нашим каналам дитячі програми не потрібні.

- Куди за кордон?

- Коли знімемо 100 випусків «Соників», планую перекласти їх російською і продати в Росію. Тоді, можливо, зможу платити дітям гроші за те, що вони в нас знімаються.

- А ви не боїтеся, що російським каналам якість ваших програм, м'яко кажучи, не підійде?

- В Москві, можливо, так. А на регіональних каналах - чом би й ні.

- Цікавить ваша думка про дитячі телеканали, які можна знайти в українському телепросторі: Cartoon, Network, Kids Co і «Дитячий», Jetix та Nickelodeon. Про «Детский мир», «Теленяня» і Baby TV, «Школьник ТВ». Який із них найкращий?

- Ви знаєте, я не можу сказати, який із них найкращий.

Рік тому, коли я писав концепцію дитячого каналу, я передивився їх багато. Україні має бути соромно, що в неї немає дитячого телеканалу. Можна ганьбити інші канали, коли є свої. Нацрада поки що тільки дала ліцензію на такий канал.

- Чому Україна неспроможна відкрити хоча б один дитячий канал? Що потрібно зробити, щоб інвестори зацікавилися дитячим ТБ?

- Це питання не до мене, а до Нацради. Вони ж видають ліцензії, то нехай і контролюють, кому вони їх дають. Про «Котигорошко» наразі нічого сказати не можу. На канал потрібні кошти, щоб купити якісь мультики пристойної якості і виробляти власні проекти. Поки що немає такого міліонера, який би вирішив вкласти кошти в український дитячий канал. Якщо хтось запропонує, я б узявся за створення такого каналу. Сам я не шукаю інвесторів. Якби в мене були такі гроші, я би сам запустив дитячий телеканал.

Думаю, треба, щоб в інвестора були свої діти і бажання зробити такий канал. Чомусь усі інвестори ломанулися в інформаційні канали. Їх так багато, що й новин не набереться. А дитяча ніша взагалі вільна. Я думаю, що Україна велика, хтось знайдеться, хто захоче займатися дитячим телебаченням.

- Як ви вважаєте, майбутнє дитячого телебачення справді за нішевими каналами?

- Мені б хотілося, щоб у нашій країні був один класний загальнонаціональний дитячий канал. Ми робимо дитячі програми і знаємо, як це важко. Треба дозвіл батьків на зйомку дітей, декому з дітей ще треба носити горщик. У нас є дівчинка, яка веде рубрику, то вона приходить на зйомку з горщиком. Вона соромиться сказати, що їй три, і каже, що їй п'ять років:).

- Чи багато продашнів в Україні виробляють дитячі проекти? Більше виробляється власного дитячого продукту на телеканалах чи в продакшнах?

- Мені дуже подобається продакшн «АРТ-сінема», який робить програму «Уроки тітоньки Сови» («Маски-шоу»). Нині дуже багато програм для дітей робляться дорослими, але вони скоріше для дорослих, які там знялися. Це я говорю не про центральні телеканали - на центральних каналах взагалі нічого немає.

- Які у вас плани на 2009-й рік?

- Один наш знайомий астролог спрогнозував, що 2009-й буде важкий для всіх, хто займається з дітьми. Але скажу, що поки що цей прогноз не справджується:)) Цього року ми вже придбали радіопетличку, яка коштує 750 доларів. Ми так давно про неї мріяли, що це для нас справжнє свято. Але не знаю - чи надовго з нами ця радість. От минулого разу купили петличку за 150 доларів, а малий герой побіг і розірвав її за секунду. З дітьми завжди так. Дорослих знімати простіше.

Довідка

Кормилець Олег Петрович, режисер телебачення, теледизайнер. Закінчив Кременчуцьку художню школу. 1993-го закінчив Московський інститут працівників телебачення і радіомовлення, факультет режисерської майстерності телебачення. Отримав відзнаку за дипломну роботу - короткометражний фільм «Дві дороги». Стажувався на Останкіно (Росія).

1987-94 рр. - режисер, оператор, відеоінженер, художник комп'ютерної графіки, режисер відеомонтажу кіновідеостудії VIK (Кременчук).

1994-1997 рр. - співзасновник, директор головний редактор Кременчуцької регіональної телекомпанії Premier-TV.

1997-2000 рр. працював директором студії виробництва реклами NIT Graphics (Кишинев, Молдова).

Голова правління, головний режисер Дитячого медіацентру «Сімба». Продюсер і режисер дитячих телепроектів «Моськи шоу», «Школа краси», «З життя надзвичайних дітей», «Мультивітаміни», «Дитячий кінозал», «Дитячі історії», «Планета Зет», «Снюсики», «Технозона», «Муз карапуз», «Яблучко від яблуньки», дитячих кліпів.

Працював головним режисером ТРК «Заграва».

Фото: http://www.simba.kiev.ua/rukovodstvo.shtml