Юрій Свірко: «Я не розумію, коли мене покривають матом з ранку до вечора, коли зневажають мою національну гідність…»
29 Липня 2008
Юрій Свірко: «Я не розумію, коли мене покривають матом з ранку до вечора, коли зневажають мою національну гідність…»
Юрій Свірко називає себе універсалом, зазначаючи, що працював і в газетах, і в інформагенціях, і на радіо. Останнім часом він іще й став активним ньюзмейкером в українському журналістському середовищі. «Я дуже відкрита людина, багато про себе розповідаю, мені не страшно, що хтось мене називає скандалістом. Я думаю, що нормальні люди розуміють, що й чому я роблю», – пояснив Юрій «Детектор медіа». У своєму інтерв’ю нинішній головний редактор газети «Обзор» відверто розповів про обставини свого розставання з «Коммерсантом», фінансові проблеми «Экономических известий», неконкретні розмови з Денисом Бассом щодо роботи в Київському медіахолдингу та про свою пристрасть до судових тяганин.
«У 14 років я знав, що буду не тільки журналістом, але й головним редактором»
– Юрію, у блозі на «Українській правді» ви часто пишете білоруською мовою. Звідки таке знання мови?
– Не так часто, як я би хотів. Ми спершу говорили з Оленою Притулою про весь блог білоруською. Але вийшло, що про суто українські речі я пишу українською, про речі, де потрібно багато російських цитат, – російською, але білоруська теж лишається, і я її вважаю головною мовою свого блогу.
Моя рідна мова – російська. Батько закінчив білоруськомовну школу, але вступив на факультет журналістики БДУ, де все тоді викладалося російською. Він поступово забув рідну білоруську, його змушували писати російською. Потім його призвали до армії, спрямували спершу до Німеччини, потім до Казахстану. Він працював у військових газетах. Яка там білоруська мова? Мама моя завжди спілкувалася російською мовою. А я десь наприкінці 80-х років усвідомив себе білорусом, почав передплачувати різноманітні білоруські газети й журнали. Це було і в Казахстані, і в Одесі, де служив мій батько, а я навчався в 10–11 класах. Власне, я вивчав мову передусім завдяки пресі. Були такі двомовні видання, наприклад, молодіжний журнал «Крыніца» – «Родник». Ти читаєш російською, усе розумієш, потім читаєш білоруською і теж уже розумієш. І все ж таки коріння в мене білоруське, я відвідував Білорусь, спілкувався з людьми, дивився телевізор, слухав радіо. В університеті нас вчили 50/50 білоруською та російською.
Українську мову я почав вивчати в Одесі – передплачував «Літературну Україну», читав інші видання. 1990 року я посів перше місце на Всеукраїнській олімпіаді юних філологів із російської мови. Це мені дало право вступити без іспитів до будь-якого філфаку українського вишу. Але я ним не скористався – поїхав вступати до фамільного факультету до Мінська, де познайомилися мої батьки. Якби не було цього факультету, не було б і мене. Тому це було визначено, що вчитимусь я там. У 14 років я знав, що буду не тільки журналістом, але й головним редактором.
– Де ви застали розпад Радянського Союзу – у Білорусі чи в Україні?
– Я був єдиним журналістом умовно українського походження, який зустрів Леоніда Макаровича Кравчука в грудні 1991 року в мінському аеропорті за добу до розвалу СРСР. І запитав: «Леоніде Макаровичу, а чи підпише Україна договір про ССД?» (Союз суверенних держав). Він уже майже пішов, але першокурсник Юрій Свірко його спинив українською мовою. Кравчук мені різко відповів: «Ні!» і пішов далі. А я йому навздогін: «Про Союз слов’янських держав?». Тут він уже зупинився, повернувся до мене і хитро сказав (тут Юрій Свірко вдало імітує голос першого президента України. – М. З.): «Слов’янських? Не знаю, ми це не обговорювали». І полетів до Біловезької Пущі. Саме в Білорусі мене й застав розпад СРСР.
– Потім була ваша кар’єра в білоруських виданнях?
– Я б не сказав, що в білоруських. Я працював у незалежному інформагентстві БєлаПАН (Білоруське приватне агентство новин) дуже недовго на початку 1992-го. А потім мене переманили до російськомовної радмінівської молодіжної газети «Знамя юности», де я на рік став парламентським кореспондентом. На першому-другому курсах університету, коли всі гуляли й пили, я вже писав статті, що змушували урядовців хапатися за голову. Я написав про президентські амбіції тодішнього прем’єра – це дуже не сподобалося в Раді міністрів. Потім керівник управління інформації Василь Драговець, який був головредом популярного в СРСР мінського молодіжного журналу «Парус», побачив моє посвідчення й обурився «хуліганству» – мовляв, чому на посвідченні молодіжної газети написано «Рада Міністрів Республіки Білорусь»? А я відповів: «Значить, як газету під контроль брати, фінансувати й цензурувати – це не хуліганство, а як писати, хто засновник – то хуліганство?». Від цього моменту мене перестали пускати до Ради Міністрів. Але до парламенту, який знаходиться в іншому крилі тієї самої будівлі, пускали. Аж до 2004 року, коли попри наявність акредитації в парламенті та акредитації Міністерства закордонних справ на очах у делегації ОБСЄ мене не пускали, затримували, били. Були заяви протесту ОБСЄ на мою підтримку. Це був великий міжнародний скандал. І це вилилося в мій від’їзд.
– Коли ви переїхали до України?
– Наприкінці січня 2005 року. Я подивився трансляцію CNN з Майдану Незалежності, де чомусь російський коментатор коментував інавгурацію Ющенка. Він чомусь називав Майдан Freedom Square (площею Свободи). Я подумав, що в Україні вже є свобода, і вирішив їхати. Адже перспектив у Білорусі вже не було. Мене попередили друзі в МЗС, що мою парламентську акредитацію фактично анульовано, спікер парламенту підписав списки акредитованих журналістів на 2005 рік, але служба безпеки президента, яка видає перепустки, не видала мені акредитацію без жодних пояснень. Коли я не можу працювати в парламенті, коли в мене наступного кварталу закінчується акредитація в МЗС, то що мені там робити? І я вирішив повернутися на історичну батьківщину, де я мешкав лише 2 роки: у 1989-1991 роках.
– Цікава була історія з вашим громадянством. Колись Тарас Загородній у матеріалі «Деловая пресса в тупике из-за непонимания рынка» в «ТК» назвав вас громадянином Білорусі, потім було спростування…
– Я не є громадянином Білорусі. Мої батьки, які народилися в Білорусі, які є білорусами за національністю, мій молодший брат, який народився в Алмати, але мешкав з батьками, – отримали білоруське громадянство. А я на момент 1991 року жив окремо від батьків і брата, хоча й на території Білорусі. До того ж, коли я народився в Білорусі в 1974 році, мене одразу вивезли до Німеччини і не встигли прописати. Я жодного дня не був прописаний у Білорусі. Через це вважалося, що я не є постійним мешканцем. А громадянство давали тим, хто постійно мешкав. Тому я був особою без громадянства. У мене лишилося посвідчення українського МЗС, у котрому написано, що я особа без громадянства.
– А нині ви вже отримали український паспорт?
– Так. Тому що український закон змінився десь у середині 90-х років. Мене вважали особою без громадянства, а потім перенесли День незалежності та відповідну дату влітку, а 24 серпня 1991 року я ще постійно мешкав в Україні. І наступне посвідчення з МЗС уже стверджувало, що я громадянин України. Я працював на Reuters і був особою без громадянства, звідти мене звільнили. Коли в Бі-бі-сі дізналася про обставини звільнення, мені одразу запропонували штатний контракт. Відповідно, подали документи до МЗС України на акредитацію, і мені дали посвідчення, де поруч із тим самим номером радянського паспорта було написано, що я є громадянином України.
– Продовжуючи розмову про вашу кар’єру, що було далі?
– На Бі-бі-сі я працював три роки. Ми абсолютно мирно розійшлися, просто мені не подовжили контракт. До цього доклав руку київський офіс Бі-бі-сі, який послав іншого кореспондента до Мінська, щоб він висвітлював візит Кучми до Лукашенка. Я тоді спитав, а навіщо взагалі потрібен кореспондент у Мінську, коли ви посилаєте когось іншого, щоб догодити Лукашенку. І я пішов у мінську редакцію «Радіо Свобода». Працював на українську службу, на білоруську, часом на російську й англійську. Тобто чотирма мовами. Головною, звичайно, були білоруська й українська. Я шліфував мову, спілкуючись із Лондоном і Прагою. Звичайно, робив помилки, коли щось начитував, – вони (у Лондоні та Празі) мене зупиняли, просили перечитати.
1-го лютого 2005 року я переїхав до Києва й почав працювати в київському офісі «Свободи». Мені дали службову квартиру (окреме спасибі панові Народецькому, який тоді очолював українську службу). Працював на новинах, підтягував свою українську мову. Потім мене поставили ведучим ранкових ефірів. Слід було о 4-й ранку прокидатися, їхати на таксі на Хрещатик і дуже бадьорим голосом казати: «Доброго ранку, Україно! В ефірі “Радіо Свобода”». Це важко для організму, тим паче в мене була маленька донька і дружині це не подобалося. Точилися розмови, що я стану наступником Ганни Стеців-Герман – Народецький цього не виключав. Я подав документи на шефа бюро, але тут самого Народецького перекинули на туркменську службу. Відповідно, в керівництва змінилися плани. Мені пропонували стати новинним редактором, але я обрав «КоммерсантЪ».
«Я зараз уперше звинувачую “КоммерсантЪ” у тому, що мене там ображали як людину, знущалися з моєї національності»
– Яким чином ви потрапили до «Коммерсанта»?
– Я ще в Мінську був штатним кореспондентом російського «Коммерсанта», і після переїзду до Києва писав про події в Білорусі під псевдонімом Юрій Вікторович (це моє ім’я та по батькові) і про події в Києві під іменем Юрій Свірко. Коли «КоммерсантЪ» вирішив запустити вже другу українську версію, мене запросили директором інформцентру. Треба було випустити нульовий номер 31 травня, створити внутрішню інформаційну службу, кореспондентську мережу з нуля.
18 липня ми випустили перший номер «Коммерсанта», усі святкували в барі, потім поїхали по домівках спати, а я пішов на ранковий ефір «Свободи». Я не міг одразу все кинути й піти з радіо. Потім повідомив Ольгу Буряк, тодішнього директора української служби, що переходжу в «КоммерсантЪ», тому що вже не можу на радіо, графік незручний. Ну, і звичайно, в «Коммерсанті» платили більше. У штат газети мене взяли ще 1 червня (я був першим штатним журналістом після Андрія Васильєва). Близько місяця я був сумісником, і це допомогло мені в купівлі київської квартири в кредит: і «Свобода», і «КоммерсантЪ» надали мені довідки про зарплату.
– Як ви шукали людей для кореспондентської мережі?
– Різними шляхами. Хтось сам виходив на мене. Хтось раніше працював на «Свободі». Люди в регіоні кожній копійці раді. Якщо на радіо багато не заробиш, то хоч для «Коммерсанта» щось напишеш. У нас було 6 штатних корів у містах-мільйонниках, а решта – позаштатні.
– За який час вибудували мережу?
– Дуже швидко – місяці за два-три. Мені допомагав Костянтин Макульський, якого я взяв керівником кореспондентської мережі. Також ми створили внутрішню інформслужбу. Усі новини від інформагенцій потрапляли в операційну систему DOS із технічними заголовками, наприклад «Interfax 281514». І після цього треба було дати (коротку, до 40 символів) назву і відсортувати за тегами. Я вважаю таку систему архаїчною, але оскільки у Москві так працюють, то вирішили, що й у київському «Коммерсанті» так має бути.
Ми запустили новини на сайті kommersant.ua, під це набрали додатковий штат. Була досить суттєва проблема: бюджет інформслужби був за редакційні гроші, а бюджет сайту – за кошти на розвиток. За частину грошей відповідав головний редактор Андрій Васильєв, за іншу – Казбек Бектурсунов. Коли головним редактором став Андрій Гоголєв, він сказав, що потрібно скоротити команду, яка працювала на сайті. «Я вважаю, що новини на сайті взагалі не потрібні», – сказав мені Гоголєв. Потім він, мабуть, змінив свою думку. Зараз каже, що вони збираються переробляти сайт.
– Чому ви вирішили піти з «Коммерсанта»?
– З 1 червня 2006 року Андрій Гоголєв став головним редактором. Від нього до «Экономических известий» пішов цілий відділ спорту у складі трьох осіб, вони не змогли з ним працювати. У мене також почалися конфлікти. Я не розумію, коли мене покривають матом з ранку до вечора, коли зневажають мою національну гідність, коли пишуть «хохли», «жиди» тощо в редакційній системі. Я написав службову записку, вимагаючи це зупинити. На це ніхто не відреагував, натомість спеціально для мене над моїм матеріалом поставили технічний заголовок «Педерасты и бульбаши». Я написав ще одну службову записку, після чого отримав мат у відповідь, а на редколегії прозвучало, що мене оштрафують на півзарплати. Через нервове напруження в мене розвинувся карбункул шиї. Я потрапив до печерської лікарні №12. Керівництво «Коммерсанта» навіть не поцікавилося, чи я живий після цієї операції, я вже не кажу про невиконану обіцянку забезпечити всім медичне страхування. Коли я набирав людей до штату «Коммерсанта», то Гоголєв обіцяв їм медстрахування. А як довелося піти на складну операцію до лікарні без київської прописки, то ти нікому не потрібний. Це сталося після мого дня народження, і Гоголєв, як мені потім розповідали, лише казав, що я забагато святкував, хоча я майже не вживаю алкоголь.
Також мої московські друзі повідомили мене, що в українського «Коммерсанта» примарні перспективи. Вони сказали, що Алішер Усманов купуватиме російський «КоммерсантЪ», але йому абсолютно не потрібен український. Було питання, чи закривати його, чи ні. Тож наклалися декілька причин: зневажання, незрозумілі перспективи, лікарня… Мені зателефонували з «ЭИ» й кажуть: «Слухай, у нас тут роботи вдвічі менше, а зарплати вдвічі більші. Давай з усіма переходь».
– І ви з усіма перейшли?
– Ні, я половину залишив. Я відповідальна людина, тому зробив усе, щоб забезпечити творчий процес. Десь половина штатних власкорів перейшла до «ЭИ». Наступного дня, коли вийшла газета «ЭИ», де було написано, що я заступник головного редактора, «КоммерсантЪ» розродився статтею «Журналисты легкого поведения» на першій шпальті. Там ішлося про Олексія Бобровнікова, який був керівником відділу фінансів, але з певних причин не зміг більше працювати в «Коммерсанті» й перейшов до «ЭИ» президентським кореспондентом. А вже в кінці матеріалу було про мене, що я такий-сякий, поширював неправдиві чутки про те, що «КоммерсантЪ» закривається. Пам’ятаю фразу: «Находясь в отпуске, он получает за это зарплату». У мене справді після лікарняного була раніше запланована відпустка. Але мені не заплатили ані зарплатню повністю за серпень, ані лікарняний, ані відпускні. І ще й написали на першій шпальті, що я журналіст «легкого поведения». На моє місце, поки я хворів і був у відпустці, взяли Сергія Горбачова. Його представили як директора інформцентру, не звільнивши мене. І навіть у вихідних даних газети писали, що директором інформцентру є пан Горбачов.
– До речі, як так сталося, що вам трудову не віддавали протягом року і згодом це стало причиною того, що вас звільнили з «ЭИ» за сумісництво?
– Коли мене запросили до «ЭИ», їм було не важливо, чи є в мене трудова книжка – там усіх спершу оформляли за сумісництвом. Я й головним редактором став там пізніше за сумісництвом, хоча насправді ніде в іншому місці не працював. А як можна віддати трудову книжку, якщо людина не звільнена?
– А ви в «Коммерсанті» не писали заяву за власним бажанням?
– Я написав заяву до Печерського суду. Тому що після тієї статті я сказав, що туди не повернуся. І навіть не прийду за трудовою та грошима – нехай на пошту та банківський рахунок пересилають, доки ту брехливу статтю не буде спростовано. Суддя Цокол виокремила всі мої вимоги до «Коммерсанта» у три провадження, два з яких вона взяла собі. За одним процесом вона відмовила мені у спростуванні статті, зокрема – про отримані гроші за відпустку. За іншим процесом постановила стягнути з «Коммерсанта» мої відпускні, які не були виплачені, і зарплату. Відпускні за вересень 2006 року я отримав у березні 2008-го. Отака от українська система правосуддя. А «КоммерсантЪ» повівся ще хитріше: «Ми ж його не звільняли, чого він на нас до суду подає?». Коли я відмовився від вимоги поновити мене на роботі, тому що я не звільнений, вони мене одразу звільнили «за прогул у 370 днів».
– Вам вдалося виграти хоч одну судову справу, адже у вас було багато судових процесів?
– Та не так і багато…
– Скільки їх було всього?
– Я не рахував. Це не питання кількості, це питання якості. Можна Reuters розбити на декілька судових процесів. Тому що спочатку він тривав у Москві, потім із Москви перенаправили до Києва. А в Шевченківському суді три судді за це бралися. Судовий процес проти Reuters розпочався у червні 1997 року і ще досі триває. Я програв апеляцію в Апеляційному суді Києва, але подав касаційну скаргу до Верховного суду.
«КоммерсантЪ» я теж, так би мовити, програв. У плані виплати я виграв – нарешті отримав свої відпускні. Українська судова система така, що там немає поняття «виграв» чи «програв». Гадаю, програють усі. Але до суду все одно слід звертатися – заради принципів. Якщо мене незаконно звільнять із газети «Обзор», я теж подаватиму до суду. Але тут зовсім інша компанія, тут західні стандарти. Я дуже задоволений: контракт, посадова інструкція, трудова книжка. Є відділ кадрів із професійними людьми, які мене запросили, а потім провели декілька співбесід. Вони вивчили документи, як мене звільняли з «Коммерсанта», з «ЭИ».
– Невже репутація скандаліста й людини, що ходить по судах, якось допомагає вам?
– Я не скандаліст. Це не я звинувачував газету, що там працюють «люди легкої поведінки». Це вони розпочали скандал. Я зараз уперше звинувачую «КоммерсантЪ» у тому, що мене там ображали як людину, знущалися з моєї національності, хоча всі ці звинувачення були в моєму позові 2006 року. Коли головний редактор заявляє всім підлеглим: «Ви – хохли», не думаю, що це всім подобається. Або жартує, вважаючи, що можна публічно здерти майку з Мустафи Найєма і сказати: «Оце наш хохол», хоча він афганець...
Так, можна заявляти, що я сутяжник. Але що вкладати в це поняття? Я вважаю, що кожен журналіст має захищати свої права: людини, національні, професійні, на працю. Я їх захищаю так, як можу. Я вважаю, що суд у нормальній країні – цивілізований спосіб вирішення суперечок і спорів.
– Навіть незважаючи на недосконалість української судової системи?
– Я сподіваюся, що колись вона буде вдосконалена, що ці рішення будуть переглянуті. Є, зрештою, Європейський суд з прав людини.
«В нинішньому вигляді рятувати “ЭИ” треба передусім від ІСД»
– Коли вас звільнили з «ЭИ», ви казали, що будете боротися за газету і відстоювати свої права. На якій стадії зараз ваші відносини?
– Я залишаюся легітимним головним редактором «ЭИ». Мене незаконно звільнили за статтею 43-1 КЗпП. Звільняти за ініціативою роботодавця можна лише за ст. 40 і 41. Тому це було незаконне рішення, незрозуміле. Були анонімні коментарі на «ТК», що Юрій Свірко «дерибанив» бюджет. До речі, спасибі «ТК» за немодеровані коментарі – я став міцнішим після них. Я бюджет ніколи не розподіляв. Для того щоб його «дерибанити», у будь-якій редакції є фінансовий і генеральний директори. Головний редактор лише подає відомості на заробітну плату редакції. Тобто фінансових претензій до мене немає. Газета в рейтингах TNS посідає добре місце, і за час мого редакторства ці рейтинги зросли. Я вважаю, що газета стала кращою. Вона могла би стати ще кращою, якби не постійні скорочення бюджету, якби мене не змушували скорочувати колектив. Коли я став головним редактором, я мав зарплатний фонд понад 100 тисяч доларів на місяць. А власники хотіли його скоротити до 75 тисяч. Пояснювали тим, що колись бувало і по 16 шпальт, а тепер постійно виходитиме 12. Тобто мінус 4 шпальти дорівнює мінус 25% зарплатного фонду. Такий арифметичний підхід до газети. Я думаю, що в перспективі будуть одну шпальту випускати.
– А як ви оцінюєте інформацію про чистий збиток у 8 мільйонів гривень?
– Газета справді мала лише збитки. А ось доходи від реклами йшли цілком до рекламного агентства «МС Медіа». Воно продавало всю рекламу, я за це не відповідав і навіть фінансові обсяги не знав, а потім мені висувають претензії, що газета є збитковою. Якби не головний редактор Юрій Свірко, збиток становив би 9 мільйонів. Тому що лише на моїй зарплаті було зекономлено 60 тисяч доларів за рік, і ще був порізаний бюджет. Причому, часом без попередження. Наприклад, я маю 75 тисяч доларів зарплатного фонду і ще 2100 доларів гонорарів. Я розраховую, що маю 77,1 тисячі. Відповідно, я нараховую усім суми, які вони заробили. Потім гендиректор заднім числом пише, що гонорарів не буде, є ліміт 75 тисяч, а «все що зверху – Свірко платить зі своєї кишені». Я був змушений у себе відрізати, по 100 доларів у когось, хто багато заробляє, по 50 у тих, хто менше, а потім виправдовуватися перед колективом. І це на тлі інфляції, яка була шаленою. Я погодився, що можу випускати газету за 75 тисяч. Це було у квітні 2007 року, бюджет із січня, враховуючи інфляцію, мав би знову стати 100 тисяч. Але ж ні – такий бюджет затвердили на цей рік.
І попри те, що знищується «ЭИ», Індустріальний союз Донбасу створює журнал «Статус. Київ», запускає «Український бізнес-портал». Потім уся команда «УБП», як мені казали, переходить разом із Володимиром Чеповим у «Галицькі контракти». Зараз утретє планують переробляти сайт «ЭИ». Ось де відбувається «дерибан». І не головний редактор винен, тому що над ним є ще гендиректор, він же віце-президент холдингу, ще є перший віце-президент, президент, а над ним – Олександр Пилипенко, віце-президент «Індустріальної групи», який потім «ТК» заявляє, що він не має стосунку до «ЭИ». Я це занотував і потім, коли суд мене поновить на посаді головного редактора «ЭИ», йому про це нагадаю.
До речі, «ТК» була і є єдиним джерелом інформації про холдинг для всіх співробітників холдингу. Попри шалену кількість піар-, промо- й топ-менеджерів, усі новини про свою роботу люди дізнаються з сайту «ТК» (зокрема з коментарів): і про звільнення президентів, і про Вадима Войтика і страйк регіональних «Статусів», і про все інше. Це нормально?
– Ви сказали, що суд вас поновить. Тобто ви вже оскаржуєте своє звільнення?
– Ще в квітні цього року Шевченківський суд отримав від мене два позови. Один про поновлення на роботі. А другий до «Медіа інвест груп», до «УБП» з приводу вкраденого порталу izvestia.info, який я вимагаю мені повернути і за який мені обіцяли тисячу доларів, та з приводу інформації, яку я вимагаю спростувати. Я реєстрував домен 2001 року, коли було запроваджено зону info. Я ще за радянських часів завжди мріяв працювати в газеті «Известия». Тоді ж я зареєстрував і kommersant.info, який зараз належить російському «Коммерсанту».
– Ви продали його «Коммерсанту»?
– Ні. Просто так подарував. І я би подарував izvestia.info «МІГ» або ІСД, якби не почався тиск: «Продай за тисячу доларів, інакше ми тебе звільнимо». Це якісь «донецькі» стосунки. Я нічого проти Донецька не маю, на Донбасі був лише раз – в Алчевську. До речі, дуже пошкодував, що туди поїхав, бо з цього моменту почалися проблеми. До Алчевська мене запросив Пилипенко. Я туди полетів, повертаюся до Києва, а мені гендиректор Андрій Радюк каже, що мене оштрафовано, бо я залишив місце роботи без повідомлення.
– Отже, проблема була у відносинах між вами й іншим керівництвом?
– Це проблема організації та делегування повноважень. Тому що все замкнено на Пилипенкові. Він місяць узгоджував текст інтерв’ю Тарути «ЭИ». Я взяв його в грудні, воно закінчувалося запитанням «Чи правда, що ви розлучаєтеся з Гайдуком?» – «Так, правда». І замість того, щоб надрукувати цю бомбу в грудні, ми надрукували її в січні, тому що пан Пилипенко понад місяць дописував мудрі думки, яких Тарута не мав. У нинішньому вигляді рятувати газету треба передусім від ІСД. Я знаю настрої в редакції. Дехто вже ледь не веде переговори з майбутніми покупцями. Як рятувати, я поки що не знаю.
«Я б хотів запустити ділове видання»
– Як ви прийшли в «Обзор» – це ви їх знайшли чи вони вас?
– Такий процес завжди двосторонній. Я дуже намучився в «ЭИ» та поїхав відпочивати спочатку в одеський санаторій, потім на Балтійське море. Відпочив – і ми порозумілися з «Обзором». Вони зашилися без головного редактора й вирішили, що їм треба підвищувати якість контенту, розширювати штат редакції. Наскільки я розумію, вони задоволені моїм рівнем професіоналізму та досвіду. І зараз ми працюємо над тим, щоб газета «Обзор» з вересня суттєво змінила своє обличчя.
– У який бік? Більш ділової інформації, адже у вас більше досвіду роботи в ділових виданнях?
– Суттєві зміни відбудуться з вересня. Ми зараз, саме під ювілейний 500-й номер «Обзора», що вийшов 29 липня, запровадили редакційно-видавничу систему Smart Connection від фірми WoodWing. Мета системи – створити мультимедійний ньюзрум, щоб тексти, які йдуть до газети, потім були і в інтернеті теж.
Зараз ми набираємо нових людей, домовляємося з регіонами. Після мого звільнення з «ЭИ» звільнили всю штатну кореспондентську мережу. Я сподіваюся, що ми цих людей запросимо до «Обзора». Газета наступного року планує виходити в міста-мільйонники, де були власкори «ЭИ». Тож я вже маю людей, на яких можу спиратися і запускати «Обзор» в Одесі, Запоріжжі, Донецьку, Харкові і Криму.
– А у Львові ні?
– Наскільки я розумію, Львів не запланований першою чергою. Бо це пов’язано з мовою.
– Двомовний варіант інвесторів не влаштовує?
– Я взагалі за українську мову. Я б і «ЭИ» робив «Економічними відомостями», щоб вони відрізнялися від «Коммерсанта» й «Дела». Але я не можу диктувати своєму директору тут в «Обзорі». Бо маркетингові дослідження їм свідчать, що російською більше читатимуть. А на переклад потрібні додаткові кошти. На жаль, не я вирішую.
Утім, я дуже задоволений. Принаймні, мені ніхто й ніщо не заважає працювати. Враховуючи всесвітній тренд поширеності безкоштовних газет і, зокрема, київський тренд (поява «15 минут», «Вечерком»), це дуже перспективна справа. Також є суто українські тенденції інфляції, зменшення реальних доходів населення, коли люди не хочуть витрачати гроші на пресу. Тому в «Обзору» хороше майбутнє.
– На вашу думку, перспективи мають лише безкоштовні видання?
– Медіагрупа Telegraaf видає в Україні не лише безкоштовну газету, але й платні журнали. Я зараз боюся про це говорити, але я прийшов в «Обзор» із ділової преси. То чому б голландцям не видавати тут ділове видання? Єдине, що шведи тут не дуже затрималися з порталом rynok.biz і паперовою версією, німці пішли звідси, продавши «Дело» Пінчуку. Запускати зараз нову ділову газету, маючи на ринку три з незрозумілими перспективами, ризиковано. Тобто я не можу зараз сказати, що наступного року ми запустимо щоденну ділову газету і я буду це робити. Але розмови про таке є.
– Чи збираєтеся ви все ще на базі своїх доменів eizvestia.info, biz і net створювати нову газету «Э-известия»?
– Зараз не збираюся. Я хотів так назвати газету. Планував навіть її реєструвати. Але тут надійшла пропозиція від «Обзора». Тому тепер я маю, чим займатися. А «Э-известия» нехай почекають. Припустімо, «ЭИ» припинить існування з різних причин, передусім фінансових. Якщо колектив буде без роботи, це може створити певне підґрунтя для продовження розмов стосовно ділової щоденної газети в голландському холдингу Telegraaf. Але я не кажу, що це буде завтра.
– Тобто голландський холдинг готовий запускати ділову газету, якщо одна з наявних на ринку зникне?
– Я не кажу, що ми апріорі запустимо свій проект, якщо наявний зникне. Я б хотів запустити ділове видання. Але спершу треба зробити те, що тобі довірили. Мені довірили покращити «Обзор». Хтось пише, що це «бесплатная газетенка у метро». Поговорімо після вересня, коли буде покращено контент, збільшено кількість працівників. Тому що зараз у нас лише 6-7 журналістів, які не можуть якісно щодня заповнювати 12 шпальт ексклюзивом.
– Чи буде зміна дизайну?
– Запланована така зміна, але одночасно із запуском сайту obzor.ua у вересні.
– Сайт буде версією газети чи окремим інформаційним ресурсом, який посилатиметься й на чужі новини?
– Він працюватиме цілодобово, постійно оновлюватиметься. На першому етапі без запозичень не обійтися. Але ми маємо за мету створити оригінальний новинний ресурс.
– Чи задоволені ви рівнем розповсюдження «Обзору»? Я, наприклад, суджу по собі: газета «Вечерком» активно увірвалася на ринок, і вона мені щовечора потрапляє до рук. А «Обзор» ніколи не потрапляв.
– Газета розповсюджується вранці на всіх центральних станціях метро. Я теж, до речі, не отримую газету, тому що їду на роботу на 12-ту, коли вже всі примірники роздано. Але зміни в розповсюдженні будуть, пов’язані з редизайном і всіма іншими змінами. Вже зараз газета поширюється також у бізнес-центрах, на окремих площах та перехрестях. Аудиторія, на яку ми розраховуємо, – люди 25–35 років, які працюють в офісах у центрі Києва.
– Газета існує 3 роки, чи стала вже вона прибутковою?
– Наскільки я розумію, вже майже досягла точки самоокупності.
– Дехто критикує нинішній контент «Обзору». Наприклад, ваша суперечка з Тетяною Монтян вилилася в серію з двох публікацій Юрія Шеляженка «Як газета Юрія Свірка краде чужі тексти»…
– Заголовки обох цих статей були і є брехнею. Перша стаття стосувалася часів, коли я не був головним редактором. Там було посилання на конфлікт із сайтом «Автошколы Киева», цього конфлікту вже немає. У другій статті йшлося про смішні речі: ми вкрали підзаголовок в агенції новин. Я відповів Шеляженку, що в такому разі це він украв мій заголовок, змінивши в ньому лише ім’я. Він подивився якусь чернетку шпальти, а я пам’ятаю, що правив підзаголовок і в газеті вийшов інший. По-друге, надіслали прес-реліз про концерт Неллі Фуртадо. Наша кореспондентка взяла звідти якусь бекґраундну інформацію. Сайт «Кореспондент» теж її взяв. Посилатися на прес-реліз я не вважаю правильним. Але як можна писати, що наша журналістка вкрала новину в «Кореспондента»? Я це не коментую. Не хочу відповідати в стилі «Сам дурак».
«Я за своє життя не написав жодного замовного матеріалу»
– Колись ішлося про те, що вас запрошували до Київського медіахолдингу очолювати газету «Українська столиця». Про що йшлося на переговорах? Вас запрошував Казбек Бектурсунов?
– Ні, це все йшло не від Казбека. Наскільки я розумію, люди Басса шукали заміну Казбеку й запрошували на розмову з Денисом Бассом. Там відбуваються війни місцевого значення. Але мені вистачило таких воєн в «ЭИ». До того ж, я думаю, що Київський медіахолдинг – це не для мене. Але мені було цікаво працювати з Казбеком у «Коммерсанті». Я від нього поганих дій чи поведінки не бачив.
– То чому ви не погодилися йти в КМХ?
– А мені Басс нічого не запропонував. Була розмова про те, що перероблятимуть холдинг, що потрібні нові керівники. Але незрозуміла якась розмова. Коли я переїхав до Києва, я написав для «ТК» матеріал «Встречайте: “Лука-ТВ” в Киеве» про телеканал «Київ». Тобто моє ставлення до Черновецького вже тоді було зафіксовано. Якби мені, скажімо, запропонували очолити газету «Хрещатик», не стати в. о., а головним редактором із затвердженням сесією міськради, можливо, я б з «ЭИ» туди й перейшов. Подав би свою програму дій, тому що я бачу «Хрещатик» газетою міської громади, а не Черновецького, чи фракції БЮТ, чи київських олігархів.
– Як ви зараз оцінюєте те, що відбувається в КМХ?
–Я не знаю, що там відбувається. Подивився програми з Черновецьким і пані Сумською. «ТК» мене випередила, тому що я хотів теж написати рецензію. Мені дуже сподобалося, як Сумська сказала: «На жаль, політична сила Тимошенко програла на виборах». Це було в ефірі: «На жаль!». І купа таких речей.
Зараз я вважаю, що досить було б україномовних додатків до безкоштовних газет «Обзор», «Вечерком» і «15 минут». Щоб у них друкувалися найважливіші документи і скорочені стенограми сесій. У сучасних умовах це найоптимальніша схема поширення міської інформації. Відповідний договір можливий був би – інформація на правах реклами від Київської мерії. До речі, ми й зараз друкуємо матеріали від Черновецького на правах реклами, наприклад, про хліб.
– Із позначкою «на правах реклами»?
– Звичайно. Я за своє життя не написав жодного замовного матеріалу. Коли я був заступником головного редактора «ЭИ», мене зробили відповідальним за публікацію джинси – за шпальти, які називалися «Трибуны» і «Мнение». Одним із цих «трибунів» став діяч БЮТ Андрій Портнов. Він заплатив гроші, щоб із ним вийшло інтерв’ю. Вийшло воно на шпальті «Мнение», а я у вихідних даних написав, що матеріали, позначені плашкою «Р», а також на шпальті «Мнение» друкуються на правах реклами. За це мене оштрафували на 300 доларів.
Коли я був головним редактором «ЭИ», то спершу мав можливість друкувати замовні матеріали. Мені відділ реклами каже: у нас є подвійний прайс, якщо без плашки реклама, то ми друкуємо дорожче. Я виступив категорично проти цього. Ми у 2007 році стали газетою без «заказух». Але мені все одно викручували руки, щоб надрукувати замовне інтерв’ю з Прогнімаком. Гендиректор наказував кореспонденту відділу спорту писати матеріал про федерацію хокею, яка заплатить 1,5 тисячі доларів. А інтерв’ю з Прогнімаком вийшло на наступний день після мого звільнення. Тобто це знову стало практикою «ЭИ».
Хтось подейкує, що Свірко написав «заказуху» зі Степаном Черновецьким і за це йому «Правекс-банк» дав кредит на квартиру. По-перше, кредит дали задовго до інтерв’ю, тому що продавець квартири купував її через «Правекс-банк», тобто не я його вибрав. По-друге, мені дали кредит у 300 тисяч доларів під 12,5% річних. Щомісячний платіж був 4,5 тисячі доларів. Хіба це подарунок? Та це ж банк заробив на мені! Між іншим, у мене був скандал із «Правекс-банком». Коли інтерв’ю узгоджувалося, вони намагалися викреслити заяву про те, що банк ні з ким не веде переговорів щодо продажу, а я залишив те, що було на диктофоні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
29.10.2008 12:05
Юрій Свірко проти «Экономических известий»: суд узяв паузу, а позивач викладатиме докази в інтернеті
14 678
Коментарі
74
:))))
5128 дн. тому
Якщо мене незаконно звільнять із газети «Обзор», я теж подаватиму до суду. Але тут зовсім інша компанія, тут західні стандарти. Я дуже задоволений: контракт, посадова інструкція, трудова книжка.
і хто там швед?
5979 дн. тому
хоча б один є? і де паперова версія?
rynok.biz
5981 дн. тому
Шведи, доречі, таки затрималися: www.rynok.biz
Ігор
5982 дн. тому
Прочитав уважно так зване "інтерв"ю"! І мало не вирвало!!! Яка ж ти, Юра, {CENSORED}!
Не мой, где факты?
5984 дн. тому
Кого Свирко уволил за инакомыслие из ЭИ? И в каком подполье он сидит?
Немой
5984 дн. тому
Очень жаль, что поздно узнал о очередной хвалебной статье гения журналистики и правдоборца.
Узнаю человека под неожиданным углом зрения. Очень напоминает часть сюжета "12 стульев", не хватает только фразы - "...здесь торг неуместен!".
Господа, роль личности в истории никто не отменял. Любимый мной Молчанов сказал: "Если ты иногда ведешь себя как тушканчик, а чаще как лев, то ты тушканчик, но просто хорошо покрашен под льва...".
Юрий, если ты идешь на сговор с совестью, влезая на кресло. Потом закрываешь глаза на совесть сидя в кресле и увольняя инакомыслящих... А вспоминаешь о правде и защите чести только тогда когда тебе самому дают пинок под хвост. Причем сидишь в подполье и лаешь на людей реально управляющих огромными корпорациями типа ИСД и т.д. Потом идешь в суд и пытаешься на дерьме сделать себе имя, то догадайся кто ты есть! Лев или тушканчик?
житель другого города
5984 дн. тому
А что такое газета "Обзор"? Говорят, ее в метро бесплатно раздают. Да?
Арбалет
5984 дн. тому
Обсуждение снова перешло на личности, а суть ускользает. Если у кого-то есть какие-либо претензии к кому-то, то отчего и вправду не выяснить отношения в суде? Или из-за банального "все суды проданы" вообще не пытаться что-либо изменить в этой стране, в том числе в судебной системе? И опять же, давать поводы для таких банальностей? Даже если были какие-то претензии к Свирко, то отчего ни один из работодателей не удосужился соблюсти хотя бы какие-то юр.нормы-рамки при его увольнении? Похоже, не все так просто. А то что ЭИ в подвешенном состоянии, это видно и невооруженным глазом. Впрочем, Ъ и Дело не лучшей нынче форме тоже. И джинса цветет буйным цветом. Пресса стагнирует, отображая положение дел в стране. И закрытие того же Новынаря - украиноязычная пресса спрыгивает с подножки поезда, хотя должна бы наоборот, стать его двигателем. Такими темпами скоро и бесплатные газеты не будут читать. Не важно - украиноязычные или русскоязычные. Ведь важна суть, а не форма.
Марье-Дарье
5985 дн. тому
Все данные о корсети, в том числе полный список внештатников, остался в распоряжении Ъ.
Кому Свирко какую зарплату обещал? Все работали до его главредства. Кого он оштрафовал? Хоть один пример? А акт выполненных работ был еще до его главредства -- вы за давностью лет забыли.
Марья-Дарья
5986 дн. тому
С Ъ Свирко поступил как крыса -- в один момент лишил газету коррсети. Остались только Львов и Харьков, просто потому что девочки там умненькие и на чушь про скоропостижное закрытие газеты не повелись. Остальные свалили, а через месяц начали проситься обратно.
Про его главредство в ЭИ можно рассказывать долго и со слезами. И про несовпадение обещанных зарплат с фактически выплачиваемыми. И про штрафы непомерные. И про идиотские требования по поводу написания акта выполненных работ типа "12:15 нервно выкурил сигарету мальборо, которую "стрельнул" у корреспондента отдела культуры иванова и.и. 12:20 позвонил ньюсмейкеру, а в ответ тишина". В редакции стоял вой, потому что маразм такой терпеть невозможно, а бросать хорошую по сути газету не хочется. В отчаянии даже думали скинуть остатки зарплаты и нанять киллера (в шутку, конечно, но, блин, не без доли правды).
Одним словом, товарищ абсолютный импотент и творческий, и менеджерский.
Отсюда и скандальность эта дешевая.
Неприятно, что "Телекритика" уделяет таким кликушам столько внимания.
Хотя, с другой стороны, свобода слова:)
Njy
5987 дн. тому
Костя, так выходит, что в ЭИ не плохо?
З.П. платят. Редактор умный парень. Газета везде куда не плюнь. Массового ухода журналистов, смены творческой концепции нет. В чем тогда проблема? Зачем рождать такие статьи на ТК и устраивать перемывание костей?
Константин Макульский
5988 дн. тому
ВАСЕ: Вы, плохо читали мой пост. "Предолжение от которого глупо отказываться" -- это предложение о переходе из Комерса в ЭИ осенью 2006 г.
"Развод инвесторов на бабки по-прежнему рулит????????? Вы о чем?
Как пишется Животрепещущие вопросы я знаю, но люблю незлые жаргонизмы.
"Куда смотрит руководство ЭИ?" На меня только что ставший главредом Бердинских посмотрел в упор и сказал: "Костя, ты человек Свирко (И ЭТО ТАК). Мне не комфортно твое присутствие в газете. Я спросил, сколько у меня времени. Бердинских дал мне 3-4 месяца. Потом я получил указание уволить штатных журналистов коррсети. Мог вспыхнуть затяжной конфликт, но я выполнил поручение и ребята ушли "по собственному". Теперь они все в у Свирко в Обзоре.
После этого Бердинских еще раз посмотрел в упор на меня и взамен утрачной нагрузки по корсети предложил ряд работ. Это не так круто. как рулить корсетью, но важно для газеты. очень кропотливо и нудновато. За это Бердинских прибавил мне финансов. не горы. а адекватно по загрузке. Плюс дал понять что я буду работать в ЭИ пока сам не решу уйти. Вот сижу в ЭИ и работаю... от и до.....
Вася
5988 дн. тому
Сорри: "Развод инвесторов на бабки по-прежнему рулит!" :))))
Но суть от этого не меняется.
Вася
5988 дн. тому
Макульскому: Вопросы Животрепещущие, а не Животрепетные... учите русский язык...
А вот куда смотрит руководство ЭИ, когда им в открытую говорят "...От таких финансовых предложений глупо отказываться!!!", "...Денег в два раза больше, а работы в два раза меньше". Короче, вау!!! Развод инвестроров на бабки по-прежднему рулит.
Константин Макульский
5988 дн. тому
Ну, держитесь ребята!!"!"!!!!!!
Я, Констанин Макульский. 50 лет (сегодня), работал в Ъ-Украина с 27 июня 2005 г. по 9 сетнября 2006 г.Сейчас я директор информцентра "Экономических известий"
Меня жутко возмущает весь этот трындеж, возникший вокруг двух действительно стоящих ежедневных деловых изданий нашей страны -- Ъ -Украина и "Экономические известия".
Да, осенью 2006 г. я был ПЕРЕМАНЕН из Ъ в ЭИ!!!! . От таких финансовых предложений глупо отказываться!!! Дай Бог всем вам получить подобные предложения!
А теперь о газетах "КоммерсЪ-Украина" и "ЭИ", которые я знаю изнутри ОТ и ДО -- последнего технологического шага!!!!
ХАРАКТЕРИСТИКА издания: Ъ-УкрАина (трактовка Макульского): ЖЕСТКО ПОСТРОЕННАЯ СВЕРХУ ДО НИЗУ, НА ПОДОБИИ ВОИНСКОЙ, ЧАСТИ СТРУКТУРА. ЗАДАЧА: написать все возможное о сегодняшнем событии СЕГОДНЯ НА СЕГОДНЯ. У кого кишка тонка -- нафиг с пляжа бескомпромисно.
ЭИ : газета. формат которой в продолжение идей Главреда Осипова (весна 2006, весна 2007) продолжил Свирко. ФОРМАТ: газета пишет о тренде (доминирующей тенденции на сегодня ) по самым ЖИВОТРЕПНЫМ процессам политики, госрегулирования. рынков и так далее.
Из-за того, что у главреда ЭИ (ЛЮБОГО!) нет полноты финансовой и кадровой власти, ЭИ постоянно колбасит.
О некоторых колизиях редакторской доли в ЭИ я напасал тута ранее.
На сегодня все. иду домой. Меня можна спрашивать обо всем про процессы в Ъ и ЭИ.. НО без переходов на личности...
Остаюсь на связи для адекватных корреспондентов. Злобные дебилы -- пролетают!!!
Константинн Макульский
5988 дн. тому
Для Кум ot 30.07.2008 18:55:30 и для 2 to K_D_M от 30.07.2008 17:57:55
ОТВЕЧАДЮ: ПОЙДЕМ "СВЕРХУ ВНИЗ" ПО ХРОНОЛОГИИ ВОПРОСОВ.
ВНИМАНИЕ: K_D_M -- Это Макульский К.Д . -- ныне директтор информицентра "Экономических известий, Экс-руководитель корсети Коммерсантъ-УКкраина (27 июля 2005 -- 9 сентября 2006)
Возврашаемся к предмету разговора: Ув. "КУМ", вы похоже довольно поздно въехали в тему... "прищемить хвост" Радюку у Свирко получилось
-- на своем блоге (УП) после увольнеения из ЭИ Свирко написал о своем общении с гендиректором ЭИ Радюком, приступившем к рабете в СНБО (если не ошибаюсь -- это госстрктура).
очевидец
5988 дн. тому
Ребята, кого так вштырила Хализева? Мало того, что неведомый поклонник полтора года помнит этот эпизод, так он еще в порыве чувств перепутал участие в конкурсе со стриптизом. Бывает. А теперь оставим корректный тон. Послушай, урод. За такие вещи больно бьют по втавленным зубам и выдирают крашеные кудри. Надеюсь это когда-нибудь сделать. С удовольствием.
Ъ-ЭИ
5988 дн. тому
Все-таки Ъ опережает ЭИ. Вчера здесь тусовались те, кто вышел из гоголевской шинели и кто еще оттуда не вышел, а сегодня проснулись те, у кого есть только МИГ между прошлым и будущим.
Иван
5988 дн. тому
Не нужно врать о своей суперповости, главные редактора в МИГе не допущены к общению с инвесторами! Кто и когда дает деньги не понятно, а когда именно дадут тем более не ясно. Задержки по зп анализу не подлежат!
ааип
5988 дн. тому
Наиграется в чиновника, снова вынырнет в ИСД! -------------- Очень может быть, РАН никогда не критиковал Пилипенко, даже в период конфликта Чепового с Пилипенко у "правой руки" ВВ были замечательные отношения с инвесторами. Мысль интересная.
С-ко
5988 дн. тому
Юра, а что ты будешь делать когда тебя и с нынешней работы уволят?
Вопрос риторический. Пойду в суд подавать иск!
Тон
5988 дн. тому
А есть на Украине газета где не увольняют главных редакторов раз в два года? Есть - Деловая столица. И директор там один - Антонец.
Леся
5988 дн. тому
Да здравствует Юрий Свирко!
За свободу журналистики!
Нафиг всех начальников и директоров!
Денег не нужно, пишем исходя из внутренней необходимости!
За чистоту прессы от рекламы!
Леся
5988 дн. тому
Куму.
Сашенька, возьми себе другой ник.
Может не будем еще раз выносить говно на этот форум?
Был редактором и ладно, был президентом холдинга и хорошо, руководил в качестве директора и чудненько. Прошло уже пол года. ВСЕ ЗАБЫЛИ! Не ворошим старое?
Трям
5988 дн. тому
А есть на Украине газета где не увольняют главных редакторов раз в два года?
Аня
5988 дн. тому
Юра, а что ты будешь делать когда тебя и с нынешней работы уволят?
Трям
5988 дн. тому
Возмутительно. Долой кацапов!
Свирко на ПРЕЗИДЕНТА!
Кум
5988 дн. тому
K_D_M // 29.07.2008 20:03:00
От Радюка, исходило "нету бюджету"... Только Радюк уволил Свирко, а тот, в свою очередь, прищемил хвост Радюку, застваив его уволиться из ЭИ, проблемы развития были разблокированы. Главред Бердинских получил от гендиректора Почапской возможность принять журналистов в отделы государство и рынки.... Деньги ж были! Вот так, "как же так". Исчо вопросы иесть? плиз, отвечу ---------- Радюк и инвесторы - это одно и тоже! У этого господина по жизни роль чистильщика, пардон "кризис менеджера", ему бабки платят за черную работу.. Верю, что он обидел Юрия и не давал денег! Но то, что ему такой неуравновешенный тип как Свирко может прищемить хвост - не верю. Знаю лично Андрея. Персонаж очень расчетливый, просчитывает варианты и очень мстительный. Он оставил на газете свой менеджмент и нырнул на отдых в СНБО. Наиграется в чиновника, снова вынырнет в ИСД!
2 До 2 to K_D_M
5988 дн. тому
Мабуть, читали. Але точно не кожен день:). По-перше, зазвичай на все це тупо не звертаєш уваги -- повірте, в "Комерсанті" до біса багато роботи. По-друге, якщо ти собі вирішив, що ти українець, то те "хохол" тебе зовсім ніяк не стосується. По-третє, Антон Пєтров взагалі-то чудова людина, тож його демонстративний вєлікорусскійшовінізм можна вважати за маленький недолік, якого він врешті решт позбудеться.
Антон
5988 дн. тому
Хаммеру // 29.07.2008 22:28:25
а что, он должен был всех елеем поливать? Какие вопросы Телекритика задавала -- на такие и отвечал. Или скажете, что это интервью -- тоже заказуха?
Не заказная, а заказанная.
У Свирко на ТК "БЛАТ", посмотрите прошлые статьи о нем, все исключительно за Юру!!!!
Кум там работает?
До 2 to K_D_M
5988 дн. тому
Але ж ви це все читали:)))) Мабуть, кожний день. Невже не було неприємно?
2 to K_D_M
5988 дн. тому
Всім іншим було просто пофіг. Тому що нормальні люди на такій єрунді взагалі-то не заморочуються
Бывшему Ъ // 30.07.2008 14:14:53
5988 дн. тому
Журналіст - запитання Слушайте, уважаемый, а что все хохлы такие озабоченные? Когда мы работали в украинском Ъ нас например очень умиляло и забавляло, что нас открыто москалями называли
Да кто вас открыто так называл? Васильев, Гоголев и Петров сами себя и называли. Но это не давало им права хохМить-хохЛить остальных.
to K_D_M
5988 дн. тому
Мова, до речі, йшла саме про те, що саме антон петров і ставив ті підзаголовки в комерсанті. І всі інші працівники, попри те, що визнавали його "артефактом", позасовували собі язики до дупи, і "умилялись".
K_D_M
5988 дн. тому
На пост :Бывшему ъ // 30.07.2008 16:00:07
Не варто узагальнювати: Антон Пєтров був всіма визнаним артефактом у Коммерсанті-Україна, навіть попри певну специфіку внутрішного життя цієї газети. І Антона Пєтрова аж ніяк не мона вважати "обличчям" Ъ-Україна.
А ви, щановниий автор посту, давно себе у дзеркалі споглядали?
Бывшему ъ
5988 дн. тому
Ой, сорі антона петрова, а не андрея. Хай народ знає справжнє обличчя "умилительних і забавних" працівників коммерсанту
Бывшему ъ
5988 дн. тому
Якось зайшла абсолютно випадково на ЖЖ бувшого працівника Ъ Андрея Петрова, який тут у коментах уже фігурував як А.П.. Була просто вражена рівнем його ненависті до всього українського. Ось наприклад, що він писав про українських жінок - "єто куски мяса для ебли, тупіе провинциальніе корови". Тобто, свої позначення він вживав не жартома, а саме тому що він "такой озабочений". І тільки повних дибілів може таке "забавляти і умиляти". Як на мене, він просто тупий зажравшийся масковський казьол, друх бехдурсунова, і застряв на тому ж самому рівні розвитку.
!!!Дурдес
5988 дн. тому
Вы сказочная дура.
Бывшему ъ
5988 дн. тому
Звичайно, для вас це - "абсолютно нормально". Так само, як євреїв називати жидами, а айзербаджанців - чорномазими...
!!!Лурдес
5988 дн. тому
Как известно после скоропостижного увольнения Свирко из редакции его место занял одиозный тип некий Бердинских. Что изменилось за время его пребывавания в должности главреда? Как вы думаете, дела у газеты пошли лучше или поползли потихоньку вниз? Отвечу сразу - а никак дела не сдвинулись с той точки, на которой остановился весь процесс с момента увольнения Свирко. Скажу больше, в газете появилось много заказухи, каких-то идиотских интервью, реклама практически отсутствует. Мало того, постоянные задержки в выплате зарплат, о повышении зп и речи не может быть. Скажем откровенно, Бердинских аж никак не тянет на пост главреда...
Бывший Ъ
5989 дн. тому
Журналіст - запитання Слушайте, уважаемый, а что все хохлы такие озабоченные? Когда мы работали в украинском Ъ нас например очень умиляло и забавляло, что нас открыто москалями называли. Это абсолютно нормально. Американцы смеются, когда их янками называют. Белорусы вполне нормально относятся к "бульбашам", даже сами себя так иногда называют. Кто вообще вас собирается унижать? Вы сами на ровном месте истерику закатываете. Слишком много чести на таких "недоробков" обращать внимание
Саша
5989 дн. тому
Біографія гідна поваги.
K_D_M
5989 дн. тому
МАСІКУ @ ЖУРНАЛІСТ-ЗАПИТАННЯ:
В Ъ никогда, ни на редколлегии, ни в ходе работы, -- а особенно летом 2005 г., когда в газете работал большой московский дессант, ни от тогдашнего главреда Андрея Васильева, ни от сменившего его к лету 2006 г. главреда Андрея Гоголева --- в адрес украинских журналистов Ъ "хохлы" и пр. уничижительные вещи не звучали.
Гадкие жаргонизмы появлялись в электронном макете номера в виде дежурных обозначений темы публикации в окне макета. Выглядело это шокируюше: например решили писать о завлении Москвы о несанкционированном отборе газа из транзитной ГЗТ в Украине. Все звучит прилично. После редколлегии окрываешь "карту номера" и в этом месте видишь обозначение: "Хохлы пизд.... газ".
В ходе работы в карту номера ныряешь десятки раз, и пока в этом окне не залит текст, все время видишь как "хохлы пизд... газ".
Карту номера обычно в ходе редколлегии макетировал либо ответ.секретарь, либо один из выпускающих редакторов. Ответсекретарь тогда была весьма боевая дама, способная ввернуть крепкое словцо в ходе работы, но письменно она такую лексику не применяла. Делал это легендарный раздолбай А. П. -- москвич, котроый, впрочем, после увольнения из Ъ даже подрался с Гоголевым.
А.П., который не скрывал временности своей работы в Киеве было впринципе по барабану, хохлы или бульбаши. Просто он так привык, и усе.....
А вот Свирко не привык... И его задело, что разосланные им по внуртенней Ъ-почте вполне корректное замечание проигнорировали. А вскоре в карте номера появилось еще более забористое обозначение темы про давление Москвы на Минск по энерговопросам. Точно не приведу. но что-то вроде -- бульбашам вместо газа х..й
Думаю. если бы Свирко подошел к А.П. и сказал -- еще раз такое напишешь, начищу морду -- мама родная не узнает, то, может, и подействовало. Но это не уровень Свирко. Он писал нудноватые, но толерантные призвы к сдержанности...
Журналіст - запитання
5989 дн. тому
Ще раз повторюю запитання до журналістів "Коммерсанта" - вас справді главрєд називає хохлами? І якщо да, то чи можна вас після цього вважати за нормальних людей?
бывший сотрудник Свирко
5989 дн. тому
Юрий, только не знающий вас лично человек может поверить, что такой недалекий, хитрый,скандальный, примитивный и лживый человек может быть жертвой.
ыыыы
5989 дн. тому
о, Шеляженко и Свирко - хороший бы получился творческий тандем)))) Верховный Корректор и Верховный Шизожурналист... Это было бы клево!
Юрій Шеляженко
5989 дн. тому
Пане Свірко, чим більше я дізнаюся про Вашу біографію, тим більше Вас поважаю.
Хай щастить.
Масік
5989 дн. тому
І розкажіть, як це - ти сидиш з похнюпленим виглядом, а в цей час пітєрський м...к ліпить тобі в обличчя "Ей хахли..."?
Журналіст - запитання
5989 дн. тому
Питання до "Коммерсанта" - вас справді главрєд називає хохлами? Можна дати чітку відповідь?
ГЕНДЛЯР
5989 дн. тому
І ПІСЛЯ ЦЬОГО {CENSORED}СТВА, ЯКЕ ВИТВОРЯЮТЬ ЖУРНАЛЮГИ У "Ъ", ВОНИ ЩЕ СМІЮТЬ НАЗИВАТИ СВІРКА ЛЮДИНОЮ ЛЕГКОЇ ПОВЕДІНКИ? ПРОБЛЕМА ЮРІЯ У ТОМУ, ЩО У НЬОГО ЗАГОСТРЕНЕ ПОЧУТТЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ. А У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЖУРНАЛІСТИЦІ, ДЕ ЗАСІЛИ ПРОДАЖНІ {CENSORED}, ЦЕ НЕ ВІТАЄТЬСЯ.
Дядя Ваня
5989 дн. тому
Не ходите, дети, в журналистику гулять. В журналистике акулы, Гоголевы и Казбеки...
Нуину
5989 дн. тому
Интересно: в украинской прессе о Беларуси - на белорусском языке. А если бы писали о Бангладеш - писали бы на бенгальском?
Хаммеру
5989 дн. тому
а что, он должен был всех елеем поливать? Какие вопросы Телекритика задавала -- на такие и отвечал. Или скажете, что это интервью -- тоже заказуха?
Hammer
5989 дн. тому
Диагноз: гипертрофированное самомнение помноженное на склочный характер. Стоящие чего-то главреды не поливают всех грязью, а просто идут и делают что-то новое, за что не прийдется краснеть. У нас всех есть что вспомнить о работодателях, но возникает вопрос: если все было так плохо, почему же ты сидел и ждал пока дадут пинком под зад? Мне вспоминается главред "Бизнеса" Каневский, который лизал всем з..., а когда выгнали стал собирать прессухи. А его предшественник Донин а аналогичной ситуации создал новый издательский дом)))
Саше
5989 дн. тому
ну так расскажите вторую половину правды. А то Свирку уже приписали на его блоге УП
24.07.2008 19:07___ Рыжов
Слух третий:
Вы предложили позаниматься сексом молодой работнице отдела продаж. Вам отказали в грубой форме, после этого вы наябедничали директору и девушку уволили за конфликтное поведение.
Может не правда?
Саша
5989 дн. тому
Свирко всегда был мутным чуваком. Из всего его расказа максимум половина правда, да и то скорее всего и до половины не дотянет
добрый советчик
5989 дн. тому
Юрик, ты классный чувак! Ты офигительное г-но в самом хорошем смысле слова. А ту их всех.Держи братан несколько халявных советов.
- когда будешь судиться с голандцами, разводи их по полной, они лоховатые и в наших реалиях не волокут.
-пока ты там (а судя по всему ты там не надолго)собирай компру на иностранных товарищей. Особо удели внимание проститутским объявам в Ватс-оне, вопросам усыновления, офшорам и использованию нелецензионных программ.
-если будешь че креативить, обязательно регистрируй, опять таки сможешь стрясти бабло
K_D_M
5989 дн. тому
"как же так"-у:
Все усилия Свирко по развитию газеты блокировал тогдашний гендиректор Радюк. Завотделы выли -- надо приглашать журналистов, есть внятные кандидатуры. Но не могли пригласить -- От Радюка, исходило "нету бюджету"...
Только Радюк уволил Свирко, а тот, в свою очередь, прищемил хвост Радюку, застваив его уволиться из ЭИ, проблемы развития были разблокированы. Главред Бердинских получил от гендиректора Почапской возможность принять журналистов в отделы государство и рынки.... Деньги ж были!
Вот так, "как же так".
Исчо вопросы иесть? плиз, отвечу
otar
5989 дн. тому
Шановні співробітники "коммерсанта", ми вдячні вам за зауваження щодо другої сторони, але брати всі "другі сторони" до кожного інтерв'ю - це маразм. Щодо інформаційних матеріалів це має сенс, і ваша претензія щодо відсутності коментаря Кості Усова в новині про Костю Усова була слушна.
КАЦАП
5989 дн. тому
АНТИ-КАЦАП -- пасаси свой елдак, дуралей!
джм
5989 дн. тому
Судьи любят Свирко за наличие работы, бывшие работодатели - за то, что не забывает, а сам Свирко не любит никого. суров!
как же так
5989 дн. тому
кстати после ухода свирко газета объективно улучшилась... туда пришел максим кухар и олег кильницкий и начали писать хорошие статьи. не то что раньше
как же так
5989 дн. тому
что там такого плохого происходит в экономических известиях, что свирко так сильно на них гонит... хорошая объективная газета, настоящий анализ ситуации дает и главное одни эксклюзивы и все очень честно... не понимаю
Хализевой
5989 дн. тому
Маша, то Свирко нудный, то привлекательный (в плане проф. внимания). Меньше стриптизом заниматься надо больше думать, прежде чем писать.
Мария Хализева
5989 дн. тому
Вау! Мерси за ссылку на фото с мероприятия, на которое я, к сожалению, не попала.
Вот только ваш вопрос совершенно не касается темы, обсуждаемой здесь и сейчас. Давайте лучше о господине Свирко поговорим (он вот как постарался, чтобы привлечь наше с вами профессиональное внимание), а о моем отношении к стриптизу можем поговорить в другой раз и в другом месте. Или даже лично -- что-то мне подсказывает, что мы с вами знакомы...
Пилипенко
5989 дн. тому
Да комментировать тут нечего. Проворовался Юрчик вот и уволили его.
Вторая сторона
5989 дн. тому
Как обычно Телекритика забыла спросить мнение второй стороны -- то есть мнение тех кого в этом интервью облили помоями. Где комментарии Пилипенко и Гоголева?
АНТИ-КАЦАП
5989 дн. тому
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ ДО УНА-УНСО! ШАНОВНІ, МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, КАЦАПСЬКІ ШОВІНІСТИЧНІ ХАМОВИТІ ГНІДИ З "КОММЕРСАНТУ" НАДТО ЗАЖИЛИСЯ НА ЦЬОМУ СВІТІ. ПОРА ЇХ ВІДПРАВИТИ У ПЕКЛО. ГОТУЄМО ВЕЛИКЕ ПОЛЮВАННЯ НА КАЦАПСЬКИХ УБЛЮДКІВ.
Хализевой
5989 дн. тому
Добровольный стриптиз - обязательная программа на праздниках "Ъ". В прошлый раз исполняла Маша Хализева, теперь - Костя Усов
http://dusia.telekritika.ua/GlazOk/11229
Маша, стриптиз нравится? Без него нудно?
Timur
5989 дн. тому
Яке ж воно {CENSORED}!
vm
5989 дн. тому
Ой. Судя по тексту редкий {CENSORED}. Спасибо телекритике, другие работодатели впредь задумаются...
Обоз
5989 дн. тому
У Обзора навіть є редактор та співробітники - ти диви... а здається окрім огідок Горбаля та крадених матеріалів з рунету нічого не знайдеш...
Богдан
5989 дн. тому
Резюме интервью: я такой хороший и меня почти никто не понимает))
Мария Хализева
5989 дн. тому
Юрий, какой же вы нудный! Уже за одно только это вас стоило уволить из Ъ
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
