Правозахисник, журналіст, співзасновник Громадського радіо та Центру прав людини Zmina, військовослужбовець Максим Буткевич розповів в інтерв'ю Громадському радіо про теперішній стан свого здоров’я, травми, яких зазнав у полоні, та умови перебування там і про плани на майбутнє.

За словами Максима, на сьогодні його стан здоров’я непоганий. «Слава богу, здоров’я непогано. Звісно, ні в кого з тих, хто перебував у полоні, здоров’я не буває ідеальне. Але все непогано. Є речі, які треба трішки підрихтувати… Але нічого, що заважало би швидкому відновленню. Справді, мені зі здоров’ям пощастило набагато більше, ніж я побоювався попервах там», — сказав Буткевич.

Він розповів, що на другий день після взяття у полон, дорогою до Луганська, отримав травму руки від дерев’яного дрючка, «яким мене вдарили, чесно, не пам’ятаю скільки разів, але це було чимало. Це почасти знерухомило руку на якийсь час. На щастя, потім це якось загоїлося. Я побоювався перелому, його не було. Чи залишилися на тепер якісь залишкові наслідки цього, от зараз ми і дізнаємося, тому що заплановані обстеження», — каже Максим..

Буткевич розповів, що його утримували у колишній виправній колонії №19 на Луганщині (зараз це виправна колонія №2 УФСІН Росії по «ЛНР»), де, за його даними, перебувають всі «засуджені» російською владою військовополонені. Інші військовополонених, за його словами, перебувають в інших колоніях Луганщини, які різняться між собою за умовами.

Максим каже, що ставлення і умови були більш придатні для життя у колонії, порівняно з попереднім перебуванням на СІЗО, ще коли він був у статусі військовополоненого.

«Ми перебували там як засуджені разом із іншими людьми, які «засуджені» за «кримінальними статтями». Жили змішано з іншими засудженими. У тих самих бараках, секціях. Ходили на всі такі самі роботи, але не на всі можна було військовополоненим. Їли в тій самій їдальні», — розповів Буткевич.

Він додав також, що ув’язнених полонених змушували працювати. «Коли мене і побратимів моїх засуджених доправили туди більше року тому, нам повідомили неофіційно, що роботи є обов’язкові. Не так звані відпрацювання, коли засуджений має відпрацювати, якщо адміністрація вимагає, дві години на тиждень. А от саме робота, яка, звісно, ніде ніяк не оформлювалась. Повідомляли, що за небажання працювати будуть санкції», — розповів Максим.

За його словами, на Луганщині роботи для військовополонених переважно були з підтримання побутово-технічного ладу у житловій зоні — прибирання та перенесення вантажів, фарбування бордюрів, ремонт. 

Щодо своїх подальших планів — Буткевич каже, що хоча він військовослужбовець, має «кілька опцій», проте не став розкривати деталей. «Те, що я буду займатися правами людей у майбутньому — це безумовно. Це взагалі не ставиться під сумнів. Це моє життя. Права людини — це моє життя… Це одна з частин того, що складає його сутність. А в якому форматі це відбуватиметься, ці всі речі ми будемо бачити», — сказав Максим.

Нагадаємо, 18 жовтня з російського полону звільнили військовослужбовця, журналіста, правозахисника, співзасновника «Громадського радіо» та Центру прав людини Zmina Максима Буткевича.

Максим Буткевич — український правозахисник і журналіст, координатор та співзасновник проєкту «Без кордонів», спрямованого на допомогу шукачам притулку та українським переселенцям і протидію мові ворожнечі. Співзасновник «Громадського радіо» та Центру прав людини Zmina.

Від весни 2014 року Буткевич допомагав переселенцям, а також займався захистом біженців та протидією дискримінації. З початком повномасштабної війни пішов служити в ЗСУ.

10 липня 2022 року стало відомо, що Максим Буткевич потрапив у російський полон. Це сталося в районі тимчасово захоплених РФ пунктів Золоте і Гірське в Луганській області. Мати Буткевича Євгенія дізналася про долю сина з відео у ЗМІ, яке було оприлюднене наприкінці червня. Відео з полоненими військовослужбовцями ЗСУ, серед яких був і Максим Буткевич,  опублікували російські пропагандисти. 

Окупаційний суд на Луганщині 10 березня 2023 року засудив Буткевича до 13 років ув’язнення. Окупанти звинуватили його та ще двох українців у «жорстокому поводженні з цивільним населенням та застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів». Адвокат Максима Буткевича в апеляційній скарзі посилався на публікацію видання «Ґрати», де йшлося  про те, що Буткевич не міг бути в Сєвєродонецьку 4 червня 2022 року. Слідство ж натомість стверджувало, що цього дня правозахисник нібито вистрілив із гранатомета в під'їзд житлового багатоповерхового будинку, де ховалися дві місцеві мешканки.

Видання «Ґрати» знайшло докази того, що Буткевич не перебував на Донбасі принаймні до 14 червня, про що свідчить його листування з колегами та близькими в той час. 

Українські правозахисники,  МЗС України, а також депутати ПАРЄ закликали звільнити Максима Буткевича.

Наприкінці 2023 року стало відомо, що Максим Буткевич перебував у колонії тимчасово окупованого міста Красний Луч (Хрустальний) на Луганщині. Про це повідомив його батько Олександр Буткевич. 

Читайте також:

• Поки хтось лишається невільником — ніхто з нас по-справжньому не є вільним, — Максим Буткевич подякував за підтримку під час полону
• Максим Буткевич передав Зеленському список із 30 ув’язнених журналістів та двох правозахисників, — Zmina

Фото: Руслана Кравченко/Громадське радіо