Доступ журналістів до парламентських кулуарів, щоб висвітлювати роботу Верховної Ради, буде відновлений. Про це стало відомо 1 травня під час круглого столу, присвяченого висвітленню роботи законодавчого органу в умовах воєнного стану, який організував комітет Верховної Ради з питань свободи слова.

З 24 лютого 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення Росії до України, представникам медіа закрили доступ до будівлі Верховної Ради з міркувань безпеки. А 6 вересня 2022 року парламент прийняв постанову про заборону трансляцій засідань на період воєнного стану.

Однак питання про зняття заборони на роботу в парламенті час від часу порушували й самі народні обранці, й журналісти. Також відновлення допуску журналістів до парламенту стало одним із пріоритетів роботи комітету з питань свободи слова після того, як його головою став Ярослав Юрчишин.

«Я вдячний керівництву парламенту й апарату Верховної Ради, які стали нашими союзниками у справі переконання спецслужб, секретних служб і служб охорони в тому, щоб знайти можливість поновити доступ журналістів до законодавчого органу з урахуванням усіх безпекових умов, — сказав Ярослав Юрчишин, відкриваючи круглий стіл, присвячений доступу журналістів до кулуарів Верховної Ради України та відновленню онлайн-трансляцій засідань парламенту.

Руслан Стефанчук та Ярослав Юрчишин

За словами голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, який узяв участь у цьому обговоренні, питання повернення доступу медійників до парламенту назріло. Спікер нагадав, що з першого дня широкомасштабного вторгнення український парламент вирішив і далі працювати у приміщенні на Грушевського. «І ми постійно працюємо саме там у режимі безперервного засідання. Це несе низку серйозних ризиків, які практичного щомісяця підтверджують у своїх листах на адресу керівництва ВР різні спецслужби. Адже оскільки парламент є центром прийняття рішень, є велика небезпека того, що він може бути атакований агресором», — сказав Стефанчук.

Він розповів, що саме з безпекових причин із початком повномасштабного вторгнення було ухвалено рішення про недопущення преси до будівлі парламенту. Але зараз, за його словами, «прийшов час дуже важливих змін». Питання, щоправда, ускладнюється тим, що архітектура будівлі парламенту не передбачена для роботи в умовах воєнного стану. Тож, за словами Стефанчука, з одного боку, необхідно поновити доступ журналістів до парламенту, а з іншого — забезпечити захист життя і здоров’я депутатів, співробітників апарату ВР, медійників і членів іноземних делегацій, які відвідують парламент.

Руслан Стефанчук

«Ми маємо урівноважити ці дві складові, повернувши те, що завжди було в українського парламенту, — його відкритість. Але відкритість в умовах воєнного стану», — сказав голова Верховної Ради.

Керівник апарату Верховної Ради Вячеслав Штучний підтвердив слова спікера про відсутність у парламентській будівлі повноцінного бомбосховища, пояснивши, що в ній є лише прості укриття, які функціонують за принципом двох стін. Та й ті розраховані на кількість людей, яку складають депутати та співробітники апарату ВР. Тобто журналісти туди не вмістилися б.

«Але ми знайшли спосіб розв’язати це питання, провели кілька зустрічей із журналістами та представниками безпекових структур і вирішили повернутися до тієї практики, яка була під час пандемії COVID-19, коли під час засідання Верховної Ради у будівлі парламенту перебували не більше 20–30 представників медіа, а потім відбувалася їхня ротація. Документи на акредитацію подали вже близько 150 медійників, і ми готові її провести», — розповів Штучний.

За його словами, найближчим часом для медійників проведуть інструктаж. Їм розкажуть, яким буде порядок доступу журналістів до урядового кварталу та будівлі парламенту, а також якими мають бути дії представників медіа під час повітряної тривоги.

Усі документи, необхідні для забезпечення роботи журналістів у парламенті, як повідомив керівник апарату ВР, уже підготовлені та днями будуть передані на підпис спікеру.

Вячеслав Штучний (праворуч)

Учасники круглого столу зійшлися на думці, що одне з найважливіших питань в організації висвітлення роботи парламенту — чіткі й зрозумілі критерії, за якими журналістам видаватимуть акредитацію. Представниця Управління державної охорони Валентина Савіцька підкреслила необхідність належним чином верифікувати тих представників медіа, які будуть допущені до будівлі парламенту. Оскільки Верховна Рада, за її словами, є об’єктом підвищеної уваги ворога не лише в плані ракетних обстрілів, а й в плані доступу до її будівлі осіб, які можуть працювати в інтересах країни-агресорки.

До повноважень УДО, нагадала Савицька, належить надання згоди на допуск людей до об’єктів державної охорони. «Тому для нас представники медіа є не журналістами, операторами чи фотокореспондентами, а фізичними особами, які отримують допуск на об’єкт. Ми розраховуємо на взаємодію з пресслужбою ВР і громадськими медійними організаціями при виробленні критеріїв, на підставі яких буде видаватись акредитація. Нам важливо, щоби йшлося точно про представника медіа і щоб він виконував саме журналістську роботу», — сказала Савицька. Це, за її словами, допоможе запобігти ситуації, яка склалася з доступом журналістів до парламенту до широкомасштабного вторгнення, коли у ВР були акредитовані понад чотири тисячі осіб, далеко не всі з яких були медійниками.

Валентина Савицька

З цього приводу Ярослав Юрчишин повідомив, що в переліку вимог до охочих акредитуватися для роботи в парламенті є критерії, які дозволяють верифікувати саме парламентських журналістів.

Народна депутатка Ірина Геращенко підтвердила слова голови ВР про те, що український парламент працює майже безперервно від початку великого вторгнення, але сказала, що суспільство цього не бачить. Оскільки, за її словами, в ефірі телемарафону відсутня інформація про його рішення, про участь народних депутатів у роботі міжнародних організацій та їхні візити до країн-партнерок.

«Результатом цього стало те, що люди не розуміють, чи є взагалі в країні парламент і чим він займається. Наш законодавчий орган просто викреслений з інформаційного поля країни. Його немає навіть на телеканалі “Рада”, який був створений власне для висвітлення роботи законодавчого органу та на фінансування якого з бюджету спрямовується величезна сума, що збільшилася під час війни у кілька разів», — сказала Геращенко.

Вона нагадала, що після деокупації Київської області всі державні установи повернулися до відкритого режиму роботи, але Верховна Рада не зробила цього. Депутатка назвала це величезною помилкою.

«Зрозуміло, що в парламентській будівлі немає бомбосховищ, зрозуміло, що Верховна Рада викликає підвищений інтерес нашого ворога, але люди, які обирають професію журналіста, усвідомлюють, що можуть зіткнутися з ризиками. В нас є блискуча плеяда воєнних журналістів, які ризикують своїм життям і здоров’ям, щоб суспільство їхніми очима побачило те, що відбувається на фронті. Чому тоді роботу парламенту наші люди мають бачити очима позитивних блогерів або собаки Патрона, який набагато частіше буває в ефірі телемарафону, ніж деякі депутати?» — поділилася міркуваннями Геращенко, закликавши відкрити доступ журналістів до парламенту і не плутати воєнну цензуру з політичною.

Ірина Геращенко

Народна депутатка повідомила, що разом із групою народних обранців із фракції «Європейська солідарність» зареєструвала проєкт постанови ВР про вдосконалення порядку висвітлення діяльності парламенту. Він передбачає, що загальна кількість представників медіа, присутніх у день пленарного засідання в кулуарах третього поверху пленарної частини Верховної Ради України, не може перевищувати 100 осіб і що їхній допуск до парламенту відбувається в порядку ротації. Крім того, у проєкті пропонується, щоб фінансування парламентського телеканалу «Рада» ішло винятково на потреби висвітлення роботи Верховної Ради України, її органів і депутатських фракцій.

Народний депутат Дмитро Разумков нагадав, що перший проєкт постанови про повернення журналістів до парламентських кулуарів зареєстрував він. І було це 5 вересня 2022 року. Однак його так і не винесли на розгляд парламенту при тому, що, за твердженням Разумкова, документ підтримували представники всіх груп і фракцій ВР, окрім «Слуги народу».

«Я вдячний співробітникам апарату ВР за те, що сьогодні вони все ж таки знайшли можливість забезпечити присутність на пленарних засіданнях журналістів. Але хочу сказати, що виправдання відсутності медійників на засіданнях ВР протягом попередніх двох років міркуваннями безпеки не витримують критики. У нас усі в країні знають, коли буде засідання Верховної Ради й о котрій годині. Тому я не розумію, чому ми не можемо транслювати засідання в онлайн-форматі та не пускати на них журналістів», — сказав Дмитро Разумков.

Усіх охочих представників медіа, за його словами, пустити до будівлі ВР неможливо. Будучи головою парламенту, розповів Разумков, він намагався владнати ситуацію з чотирма тисячами акредитованих у Верховній Раді журналістів. Але законодавство, яке існувало у довоєнні часи, не дозволяло відмовляти в акредитації нікому з тих, хто бажав її отримати. Тож якщо сьогодні така можливість з’явиться, це буде правильно, вважає колишній спікер парламенту. Оскільки серед тих, хто раніше міг потрапити до парламенту за журналістською акредитацією, було чимало випадкових людей, ніяк не пов'язаних із медіа.

«Втім, якщо ми говоримо про обмежену кількість медійників, які отримають зараз акредитацію, то, по-перше, це мають бути медіа з великою аудиторією, а по-друге, серед них має бути збалансоване представництво вітчизняних та іноземних медіа, які будуть доносити інформацію про Україну і її законодавчий орган світові», — уточнив Разумков.

Дмитро Разумков

Він каже, що відкритість Верховної Ради для медіа позитивно позначиться на якості її роботи. Депутати більш дисципліновано будуть відвідувати засідання й ухвалювати якісніші рішення. Тому що коли вони будуть виходити в парламентської зали — їм доведеться відповідати на питання журналістів, за що вони проголосували та в чому була логіка натискання ними кнопки.

На круглому столі був присутній автор ще одного проєкту постанови про повернення журналістів до парламенту — народний депутат Василь Мокан. Він порушив питання про те, що журналістам важливо не лише надати доступ до Верховної Ради, а й дозволити їм висвітлювати її роботу в онлайн-режимі. На що очільник комітету свободи слова Ярослав Юрчишин відповів: «Виходячи з питань безпеки, є домовленість, що повідомлення про події в Раді виходитимуть із певним часовим дисконтом. Це проговорено з журналістами та доведено до їхнього відома. Що стосується контенту, який виходить під час засідання не від журналістів, на нього ми не впливаємо. Не буде з безпекових міркувань у ложі преси й телекамер. Принаймні, поки не будуть встановлені прозорі захисні щити, як, скажімо у Європейському парламенті. Але для цього потрібно знайти додаткові ресурси. Онлайн-трансляція засідань здійснюватиметься з відкладенням на годину».

Василь Мокан

Коментуючи можливість присутності у ложі преси теле- та фотокамер, GR-радник програми USAID «RАДА: наступне покоління» Андрій Шевченко сказав, що сьогоднішні реалії — не ті, що були в часи, коли він очолював парламентський комітет з питань інформаційної політики та свободи слова, а перед тим — працював парламентським журналістом. Нині, за його словами, інша безпекова ситуація, інші об’єктиви на камерах і фотоапаратах.

«Я не думаю, що ми зможемо повернутися до тих правил роботи парламентських медіа, які існували в доковідні часи. Та й не бачу доцільності в цьому. Мабуть, сьогодні потрібно створювати нові правила. І сам факт нашої дорослої розмови на цю тему — дуже серйозний аргумент для тих, хто вірить в український парламентаризм і вважає його запорукою демократичного розвитку України», — сказав Шевченко.

Андрій Шевченко

Водночас він застеріг від сподівань на те, що відкриття для журналістів парламенту автоматично підвищить рівень довіри до законодавчого органу. За словами ексдепутата, у той час, коли ложа преси була переповнена журналістами, рівень довіри до Верховної Ради був найнижчим. І навпаки, як правило, найвищі рейтинги в парламенту були тоді, коли ложа преси була закрита. Але якщо не допустити сьогодні представників медіа до ВР, сказав Андрій Шевченко, це остаточно «поховає довіру суспільства до влади».

Секретар Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко торкнувся питання критеріїв, за якими журналістам видаватимуть парламентські акредитації. Якими б чіткими та зрозуміли вони не були, не можна виключати, що надалі все одно виникатимуть якісь конфліктні ситуації при їх застосуванні. «Громадська рада при комітеті з питань свободи слова могла б у таких випадках спільно з пресслужбою ВР розв’язувати спірні питання. Українські медійники, як свідчить приклад і фронтових журналістів, і тих журналістів, які розбудовують прифронтові медіа, — сумлінні та відповідальні, але дуже чутливо реагують на прояви несправедливості», — сказав Томіленко.

Сергій Томіленко

На думку ж Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, чесному та прозорому механізму акредитації сприяло би створення пулу парламентських журналістів.

«Парламент готовий іти назустріч парламентським журналістам, і ми робимо такі кроки, але при цьому розраховуємо на зустрічні кроки з їхнього боку, на синергію. Подумаймо над тим, щоби створити пул парламентських журналістів, чи хай це буде асоціація, зібрання, гурт — неважливо. Але нам потрібно спілкуватися з колективом професіоналів, які ставлять для себе високі професійні, репутаційні, технічні вимоги. Мені здається, це зніме дуже багато питань, зокрема щодо акредитації журналістів у Верховну Раду. Тому що ви знаєте всіх своїх, знаєте їхню якість, підхід і несете колективну відповідальність один за одного», — сказав Стефанчук.

Спікер сказав, що створення такого об’єднання мало б розпочатися з ініціативи знизу, відзначивши, що воно не має бути створено розпорядженням голови Верховної Ради. Будь-яка самоорганізація в Україні, нагадав спікер, завжди починалася знизу: «Українці є зовсім іншою історичною нацією, ніж та, яка сьогодні чинить агресію проти України. І перш за все тому, що свобода слова є абсолютною цінністю для кожного з нас. Свобода слова — те, що врятувало Україну і породило велику довіру до нас як до нації».

Підтримавши цю ідею, голова наглядової ради Суспільного мовлення Світлана Остапа сказала, що на практиці реалізувати її доволі непросто. «Ми вже, наприклад, багато років намагаємося втілити в життя ідею єдиної прескарти, Комісія журналістської етики займається цим питанням близько десяти років. Однак ми ніяк не можемо довести цей процес до фіналу. Завжди, коли він виходить на фінішну пряму, знаходяться люди, які питають: “А ви хто? Чому ви нам хочете нав’язати свої правила?”. Тому створення асоціації або пулу парламентських журналістів, хоч і є чудовою ідеєю, — дуже непросте завдання», — пояснила Остапа.

Світлана Остапа

На її думку, необхідно провести переакредитацію представників медіа, відсіявши всіх випадкових людей. Можливо, запровадити на період воєнного стану норму про надання тими, хто претендує на акредитацію, матеріалів, які свідчать, що вони висвітлюють роботу парламенту. І запустити акредитацію не на всю каденцію чи сесію ВР, а на один день. Це, каже Світлана Остапа, дасть можливість виявити з-поміж справжніх журналістів тих, хто прагне потрапити до парламенту для задоволення якихось своїх власних інтересів. А базовим критерієм для акредитації, на думку голови наглядової ради Суспільного, має бути те, що журналіст працює в медіа, яке зареєстроване Національною радою з питань телебачення та радіомовлення, як того вимагає Закон «Про медіа».

Реагуючи на слова Андрія Шевченка про марність сподівань на те, що з допуском журналістів до парламенту зростуть рейтинги законодавчого органу, Остапа сказала: «Звісно, швидких результатів це не дасть, але я вважаю, що публічність і відкритість Верховної Ради все ж таки додасть довіри до неї і з боку міжнародних структур, і з боку українського суспільства».

За словами керівниці юридичного напряму Інституту розвитку регіональної преси Оксани Максименюк, поновлення висвітлення медіа роботи Верховної Ради сприятиме зниженню напруженості в суспільстві. Адже якби, скажімо, під час ухвалення парламентом закону про мобілізацію журналісти мали можливість ставити запитання про всі перипетії процесу напряму народним депутатам і, відповідно, доносити правдиву інформацію до людей, це полегшило б комунікацію влади з суспільством.

«Відсутність такої комунікації призводить до підвищення градуса напруги у суспільстві, яке не може отримати відповіді на важливі для нього запитання», — пояснила Максименюк.

Оксана Максименюк

Юристка розповіла, що самі представники органів державної влади не можуть бути провідниками інформації для суспільства. Вона має подаватися через журналістів, які є неупередженими посередниками між людьми та владою.

«Так, ми живемо в умовах воєнного стану. Але обмеження свободи слова при цьому повинні бути мінімальними й мати чітко окреслені межі, оскільки саме в умовах воєнного стану, на мою думку, суспільство потребує більшої інформації, ніж воно отримувало її у мирний час. Провали влади у комунікаціях із суспільством заповнюються російською пропагандою», — сказала представниця Інституту регіональної преси.

Директорка департаменту взаємодії з органами державної влади НСТУ Ольга Червакова розповіла, що дискусія про акредитацію точиться вже не перший рік. Вона згадала, що в часи, коли працювала парламентською журналісткою одного з телеканалів, кулуарами Верховної Ради «вешталися люди, які розв’язували свої особисті питання». І якщо нічого не міняти, то зараз, під час війни, за словами Червакової, можуть виникнути ситуації, коли такі люди будуть розв’язувати не просто свої власні питання, а питання в інтересах ворога.

 Ольга Червакова

«Тут говорилося про те, що журналісти не хочуть брати на себе відповідальність вирішувати, кому давати акредитацію, а кому — ні, щоб запобігти сваркам з колегами. Але проблема в тому, щоб відокремити колег від “неколег”. І вирішити, хто журналіст, а хто “нежурналіст” мають самі представники медіа всередині своєї спільноти. Ми впритул зараз підходимо до питання саморегулювання й співрегулювання. Це дуже важливо: має бути орган саморегулювання», — сказала Ольга Червакова.

Вона розповіла, що свого часу з колегами-журналістами напрацювала положення про громадську раду парламентських кореспондентів, у якому було визначено, які в неї повноваження, з якої метою створена ця рада і що вирішує. «Можна знайти це положення в секретаріаті комітету з питань свободи слова і взяти за основу для створення органу саморегулювання, про який говорив Руслан Стефанчук. Тому що без цього органу будь-які спроби керувати процесом висвітлення діяльності законодавчого органу чи з боку народних депутатів, чи з боку працівників Апарату ВР будуть сприйматися в медіасередовищі як закручування гайок», — пояснила Ольга Червакова.

Що стосується небажання медійників брати на себе ініціативу зі створення подібного органу саморегулювання, про яке говорили деякі учасники круглого столу, то тут, на її думку, представникам ВР варто провести грамотну комунікацію з журналістами: «Перед ними потрібно поставити дилему: або ви займаєтеся самоорганізацією і допомагаєте професії, або припиніть стверджувати, що ви четверта влада і що свобода слова для вас є цінністю».

Підсумовуючи дискусію, Руслан Стефанчук зауважив, щоб під час остаточного ухвалення рішення про повернення журналістів до Верховної Ради був врахований баланс між забезпеченням свободи слова та дотриманням безпекових умов під час воєнного стану.

«Ми налаштовані ухвалити всі необхідні рішення, які дадуть можливість поновити процеси, пов’язані з відкритістю парламенту, з донесенням об’єктивної інформації про роботу законодавчого органу», — сказав Стефанчук. І пообіцяв, що в розпорядженні, яке він підпише як голова Верховної Ради, будуть враховані побажання та пропозиції журналістів і представників медійних громадських організацій, які пролунали під час усіх етапів обговорення цього питання.

«Ми критично зацікавлені в тому, щоб рівень свободи слова в Україні зростав, зважаючи на те, що наша перевага у війні з набагато сильнішим супротивником в тому, що наша країна демократична, а у Росії — тоталітаризм. Тому будь-які наступи на свободу слова дуже чутливо сприймаються нашим суспільством», — резюмував своєю чергою голова парламентського комітету свободи слова Ярослав Юрчишин.

А керівник Апарату Верховної Ради Вячеслав Штучний висловив сподівання, що вже найближчим часом журналісти зможуть потрапити до парламентських кулуарів.

Читайте також:

• Ярослав Юрчишин: В суспільстві є запит на повернення журналістів до кулуарів ВР, а у нас немає аргументів проти цього
• Більшість українців вважає, що журналістам треба відкрити доступ до Верховної Ради, а засідання транслювати наживо, — «Чесно»
• Як ми втрачаємо публічність парламенту
• Дилема допуску журналістів до Верховної Ради

Фото: Максим Поліщук, Детектор медіа»