Увечері 30 грудня 2023 року журналісти німецького телеканалу ZDF перебували в готелі Kharkiv Palace, який зазнав руйнувань в результаті російської масованої атаки на місто. Поранень зазнали зокрема локальна продюсерка ZDF Світлана Долбишева та охоронець, що був у складі знімальної групи німецького каналу. Наразі охоронець перебуває вдома, його поранення лікарі кваліфікували як легке. Світлану Долбишеву з укриття забрали лікарі екстреної допомоги лише через 40 хвилин і ще стільки ж часу возили по місту від однієї лікарні до іншої. Пізніше її перевезли із харківської лікарні до одної із київських. 

«Мені дуже пощастило, всі мої ушкодження не становлять загрози для життя. У мене була мінно-вибухова травма голови, поріз, є струс мозку. Також мені на спину впала стеля і в мене перелом хребців, ребер, контузія і забій легені, пневмоторакс і ще забої по всьому тілу. Мені зашили голову», —  розповіла Світлана в інтерв’ю сайту НСЖУ. 

Авторка фото — Вікторія Дворнікова, яка також співпрацює із ZDF

У розмові із «Детектором медіа» Світлана Долбишева розповіла про свій досвід роботи у ролі локальної продюсерки ZDF та співпраці із іншими західними медіа, які висвітлюють події в Україні. Також на наше прохання Світлана дала пораду колегам, на що звертати увагу тим, хто працює у прифронтових містах.

— Розкажіть детальніше про свою співпрацю із німецькою телекомпанією ZDF. Як давно ви почали із ними співпрацювати? Які саме завдання вам потрібно було виконувати?

— Наша поїздка в Харків наприкінці минулого року — це був вже другий раз, коли я співпрацювала із ZDF як локальна продюсерка.

У мене немає журналістської освіти, я просто почала працювати у медіа після звільнення від російської окупації Київщини. На той момент виникла велика потреба у людях, які говорять англійською і мають певні комунікаційні навички. Я почала працювати у медіа 16 квітня 2022 року.

Насправді ми з колегами приїхали у Харків 30 грудня, у той день, коли стався масований обстріл міста, лише за кілька годин до цього. У нас ще з минулого року був запланований сюжет про фортифікацію Харківської області. Ми через «Харків медіа хаб» домовлялися, що будемо працювати з певною бригадою, котра мінує лінію оборони. У нас також була друга тема – ми хотіли висвітлити, як триває цивільно-військова співпраця в процесі спорудження фортифікацій.   

— Окрім ZDF, ви співпрацювали із іншими європейськими суспільними мовниками, зокрема із RAI Radio, RAI TG1, RAI TG3. З вашого досвіду співпраці із різними західними медіа — чи є якісь особливості у роботі із комерційними компаніями та із суспільним мовником?

— Я надаю перевагу співпраці із суспільними мовниками, можна так сказати. Мені складно сформулювати, у чому різниця, про яку ви питаєте, але я можу сказати з власного досвіду співпраці, що є відмінність у культурі телебачення в Німеччині та Італії.

Італійські теле- і радіокомпанії хочуть отримувати щодня сюжет, тому у співпраці із ними ти обмежений, бо завжди є конкретний час, на який ти маєш видати якийсь матеріал. У ZDF — інший підхід, у них рідше виходять репортажі, а знімальна група має повноваження комунікувати, яким має бути хронометраж тої чи іншої історії і скільки часу потрібно, щоб зробити сюжет якісно. І у відповідь ніхто не вимагає пришвидшитися і зробити сюжет за один день.

— Ви сказали, що були офіційно працевлаштовані та застраховані. Такі умови співпраці – норма, коли працюєш із західними медіа, чи буває по-різному?

— Компанія ZDF вперше у своїй практиці зіткнулася із випадком, коли потрібно надати усю необхідну фінансову допомогу для лікування та реабілітації свого співробітника за кордоном, і зараз вони вивчають, як найкраще це зробити. Це поки все, що я можу сказати зараз з цього приводу.

— Чи хотіли би ви на підставі власного досвіду дати кілька порад тим журналістам, які працюють у прифронтових містах?   

— Робота журналістів у прифронтових зонах виходить за рамки всіх цивільних обмежень, інакше ця робота була б неможливою.

У правилах ZDF заведено ретельно і заздалегідь продумувати кризові ситуації, які можуть статися з їхніми співробітниками. Наприклад, наш сек’юріті, який був у складі нашої знімальної групи і також зазнав поранення того ж дня, що і я, у кожному готелі, де ми зупинялися, знімав для нас відеоінструкцію про те, як спуститися у бомбосховище. І це мені допомогло, бо після того, як на мене зі стелі посипалось, і я зрозуміла, що потрібно вибиратися звідти, я не могла знайти шлях до бомбосховища. Я була налякана, травмована — аж раптом мені на очі трапився знак, що вказував шлях до паркінгу, на який у своїй інструкції звертав увагу наш охоронець, і так я знайшла вихід. 

Також я вважаю, що готелі мають переглянути свої правила безпеки. Усі аварійні виходи закриті зазвичай, мешканці готелів можуть їх відкрити лише за допомогою своїх карток-ключів. Якщо раптом тривога, і ти вибіг у коридор без картки, а ліфт не працює, ти можеш опинитися заблокованим на якомусь поверсі. 

Минулого літа Світлана вступила до університету Central Saint Martins, University of the Arts London, і наприкінці вересня розпочала вивчати сучасне мистецтво у столиці Великої Британії. У грудні 2023-го вона приїхала додому у Київ на зимові канікули. Через поранення Світлана не може вчасно повернутися до навчання, але сподівається, що у коледжі їй дозволять взяти паузу, а вже за місяць вона буде готова відновити студії.

Фото з особистого архіву Світлани Долбишевої