Панельна дискусія «Яким буде майбутнє медіа в Україні?» відбулася 8 жовтня під час ювілейного 30-го літературного фестивалю та книжкового ярмарку Lviv BookForum. В обговоренні української журналістики взяли участь:

• засновниця і шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова;
• голова Наглядової ради Суспільного мовлення, заступниця шефредакторки порталу «Детектор медіа» Світлана Остапа;
• член правління Суспільного мовлення, відповідальний за платформи радіо, ТБ та диджитал, медіаменеджер і журналіст Дмитро Хоркін;
• українська журналістка, співзасновниця агенції медійного зростання «Або», яка займається розвитком регіональної журналістики та допомагає монетизувати медіа на локальному ринку, Лєра Лауда;
• військовий ЗСУ, блогер, засновник «ВиделкаFest», ведучий «++podcast» на hromadske Сергій Гнєзділов;
• громадський діяч, телеведучий Олександр Педан.

Модерував дискусію блогер, медіаменеджер і програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський.

Під час зустрічі учасники обговорили український медіаландшафт під час та після війни, роль Суспільного мовника в медійному середовищі, проблеми висвітлення війни, необхідність підтримки регіональних медіа та пошуку моделей фінансування, а також 100-річчя «Українського радіо».

Додамо, що в рамках Lviv BookForum  була презентована книжка «Моя війна», до якої увійшли есеї 16 журналістів, а загалом протягом п’яти днів фестивалю відбулося 150 подій — панельні дискусії з письменниками та інтелектуалами, зустрічі з іноземними гостями, презентації книжкових новинок, Ніч поезії та традиційний книжковий ярмарок.

За словами Вадима Міського, під час війни певні обмеження свободи слова є виправданими, разом із тим українська журналістика завжди була волелюбною. Тож чи вдасться медіа в Україні під час війни залишатися суспільним барометром, який дозволяє посилювати голос різних суспільних груп і доносити цей голос до влади?

На це питання відповіла шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова.

«Завдяки незалежним медіа та розслідувачам у нас не відбулося повної монополізації інформаційного простору владою. Чи є ризик, що ми перестанемо бути таким барометром? Зараз я не бачу такого ризику завдяки дуже великій підтримці західних партнерів», — сказала журналістка.

За її словами, в умовах великої війни медіа отримують донорські кошти. З одного боку, це дозволило українській незалежній журналістиці вижити, а з іншого — в майбутньому можуть виникнути проблеми, коли ця донорська підтримка буде припинятися або зменшуватися. Цим може скористатися влада, яка за будь-якого президента завжди прагне монополізувати та контролювати весь інформаційний простір. Тому незалежні медіа мають отримувати підтримку українського суспільства.

«Ми повинні доносити суспільству правдиву, збалансовану інформацію, а суспільство має підтримувати нас, аби бути свідомим у своєму виборі та діях. Я дуже тішуся, що зараз багато медіа активні в розвитку спільнот, інших засобів монетизації своєї роботи. Також нам треба посилювати громадський контроль за прозорістю фінансування медіа та медіавласності. І останнє — ми повинні плекати єдність медіаспільноти. Щоб ми разом долали всі труднощі, зокрема і в спілкуванні з суспільством та владою», — сказала шефредакторка «Детектора медіа».

Наталія Лигачова

Якщо на початку російського повномасштабного вторгнення деяким олігархічним телеканалам «вижити» допоміг «Єдиний марафон» коштом держбюджету, то зараз власники цих каналів запускають клони, де можуть розміщувати рекламу — сказала голова Наглядової ради Суспільного Світлана Остапа.

«Це українське ноу-хау. Якщо на початку великої війни воно було виправдане, бо економило фінансовий і людський ресурс, то зараз усе більше й більше телемарафон перетворюється в єдиний телеканал. РНБО створення марафону дало змогу відключити три опозиційні канали від цифрового мовлення. Перші кілька місяців телемарафон транслювали десятки інших каналів, потім вони поступово почали відмовлятися від трансляції, ставали на ноги й починали транслювати свій контент. Телемарафон фінансується з держбюджету. Спочатку це було вигідно комерційним мовникам, але вже цього року вони відновили і власне мовлення. Зокрема “1+1” і ICTV запустили канали-дублери: “1+1 Україна” та ICTV2, де може розміщуватися реклама», — сказала Світлана Остапа.

• Читайте також: До перемоги й далі? Що буде з єдиним телемарафоном

Щодо майбутнього, післявоєнного медіаландшафту, то, за словами медійниці, в ідеалі центром нової, здорової екосистеми телемовлення має бути сильне Суспільне мовлення, неолігархічні комерційні мовники, реформовані комунальні телерадіокомпанії та потужне регіональне мовлення. Ті телеканали, які не поставлять на перше місце розвиток диджиталу, — будуть втрачати молоду аудиторію. А в реальності, на думку Світлани Остапи, на Суспільне знову чекає боротьба за фінансування, а на глядачів і слухачів — виникнення передвиборчих медіа-одноденок і видань-клонів якісних медіа.

«Але я все-таки оптимістично налаштована, в Україні дуже потужне громадянське суспільство і є свобода слова. Майбутнє в Україні — саме за якісними медіа, які будуть працювати на свою аудиторією і працювати задля довіри цієї аудиторії», — сказала голова Наглядової ради Суспільного.

Світлана Остапа

• Читайте також: «Треба вимірювати не рейтинги, а те, як медіа впливає на зміни в країні». Дискусія про Суспільне

Як поєднувати журналістські стандарти та бізнес, розповіла співзасновниця агенції медійного зростання «Або» Лєра Лауда. Як приклад, вона взяла медіа у Волновасі, що на Донеччині: «Це було одне з найбільш успішних медіа. Це відбулось завдяки тому, що взяли команду, яка не складалася з журналістів, однак одразу була орієнтована на підприємництво. Початково їм просто пояснили, що таке журналістика, стандарти та формати». За словами експертки, такий результат був досягнутий, бо команду не ділили на тих, які пишуть, та на тих, які заробляють — це були дві абсолютно рівнозначні позиції.

Лєра Лауда розповіла, що аудиторія не буде донатити та підтримувати медіа просто так. Вони допомагають тим, кого знають, кого люблять дивитися й чути. На її думку, кожній редакції варто вибудовувати «амбасадорів» свого медіа, робити брендом ключових журналістів і редакторів. Вони мають не просто постити свої матеріали в соціальних мережах, а спілкуватися з аудиторією, записувати сторіз, ставати впізнаваним голосом громади.

Крім медіа, що змогли знайти джерела фінансування під час війни, були й ті, що зникли. В найбільш скрутному становищі опинилися медіа сходу та півдня України, однак, за словами Лєри Лауди, деякі медіа просто виявилися менш умотивованими та менш спритними. Таким чином відбулося певне «очищення ринку»: лишилися ті, хто був найбільш налаштованим на результат.

«Я спостерігаю за тим, як багато редакцій отримали додаткові кошти, що дозволило взяти ще декількох працівників у штат, почали робити більше контенту, розкрили потенціал. Якби на цьому ринку було більше “здорових” грошей, а не просто донорські вливання, то якою потужною і сильною могла би бути наша журналістика!», — сказала Лауда.

Лєра Лауда

Ще однією проблемою експертка вважає нерозуміння медіа, зокрема локальних, що таке реклама та навіщо вона потрібна. Важливо інвестувати в місцевий бізнес, у заходи на локальному рівні, шукати спільні методи та формати, які дозволять вибудовувати певну бізнес-екосистему в межах громади.

Телеведучий Олександр Педан реалізує свої проєкти в соціальних мережах також за підтримки грантодавців. Ще до початку великої війни він почав співпрацювати з USAID, частину витрат на проєкти покривав бізнес: до російського вторгнення їх підтримувати «ПриватБанк» і «Нова пошта». Зараз отримати підтримку від бізнесу важче, але, на думку Педана, модель такої співпраці може повернутися після війни.

Телеведучий розповів про важливість соціальної складової кожного медіапроєкту: «Соціальні мережі зараз — найдієвіший інструмент комунікацій. Досі великі корпорації та розважальні канали не дійшли до соціальної складової, на жаль. Адже зараз нарешті в тренді щось корисне для людей, а не тільки розважальне».

На його думку, кожен інфлюенсер не має права зараз працювати без соціальної складової. Ба більше, блогерам, які не говорять про війну або купують собі дорогі автівки, «прилітає» від аудиторії.

«Усе, що ми говоримо вголос, має вплив на аудиторію. Я тішуся нашими молодими артистами, зокрема коміками, як-от Вася Байдак, Влад Шевченко, Даша Кубік. Ми зараз разом із Суспільним беремося за створення україномовного дитячого контенту на ютубі, якого зараз просто катастрофічно не вистачає», — сказав Педан.

Олександр Педан

Телебачення, хоч на перший погляд і поступається соцмережам у популярності серед молоді, однак досі має вплив. Тож, за словами Олександра Педана, якщо телебачення не почне звертати увагу на молодь, спілкуватися з ними їхньою мовою та не додасть соціальної складової — у нього не буде шансу вижити.

Про те, як виглядає український медіаландшафт із ракурсу Збройних сил України, розказав нині військовий, засновник «ВиделкаFest» і ведучий «++podcast» Сергій Гнєзділов. За його словами, телебачення показує військових занадто «розрекламованими» і «тактикульними» (це слово зі сленгу, утворене поєднанням слів tactic і cool, тобто візуальний стиль, підкреслено мілітаризований, із купою елементів армійського спорядження. — «ДМ»).

«Я хотів би саме це змінити в підході медіа, щоб суспільство розуміло, що ЗСУ — це не якісь там Рекси, це дядя Вася з дев’ятого під’їзду, тьотя Люба, яка готує борщ, надає медичну допомогу або кулеметить», — говорить військовий.

Сергій Гнєзділов

Крім того, він розповів про ще декілька проблем: доступ журналістів до зйомок, зокрема на деокупованих територіях, та регіональна антикорупційна журналістика. На думку Гнєзділова, у наданні доступу журналістів не має бути вибірковості, чіткі правила гри повинні бути однаковими для всіх учасників медійного ринку. А щодо антикорупції, то зараз уся увага прикута до Києва, однак не варто забувати, що досі в регіонах сидять депутати часів Януковича або Порошенка.

Читайте також:

• «Війна в прямому ефірі». Чи треба суспільству знати про події на фронті все?
• Від яєць по 17 гривень — до літньо-зимових курток. Які висновки мають зробити журналісти та влада з чергового корупційного скандалу. Опитування

Що з усіх медіа виявилося найстійкішим — так це радіо. Член правління Суспільного мовлення, відповідальний за платформи радіо, ТБ та диджитал, медіаменеджер і журналіст Дмитро Хоркін згадав, як у перші місяці великої війни, коли не працював навіть мобільний зв’язок, люди з тимчасово окупованих міст дізнавалися українські новини.

«Радіо може мовити на 100–200 км. Росіяни вже окупували Маріуполь, а ми продовжували мовити зовсім з іншого міста, й окупанти не знали, з якого саме. Ми виводили людей із Маріуполя в останні можливі коридори. Така ситуація була і з Ізюмом, Лиманом і Херсоном. Зараз Лівобережна частина Херсонщини, Степовий Крим, Приазов'я можуть нас чути», — розповів Хоркін.

Дмитро Хоркін

• Читайте також: Суспільне мовлення України може винести кілька доречних уроків зі столітнього досвіду ВВС

Наступного року «Українське радіо» святкуватиме своє 100-річчя, тож, за словами Дмитра Хоркіна, мовник є п’ятим у світі після Лондона, Пітсбурга, Парижа та Петрограда. Попри вік, радіо диджиталізується: запускаються подкасти, ютуб-програми, текстові версії, усі проєкти адаптовані для цифрових платформ. З нагоди дня народження Українського радіо команда Суспільного планує випустити книжку, в яку ввійдуть архіви, які раніше були засекреченими, кумедні історії Українського радіо та факти сучасного воєнного періоду.