Восьма ранку. На розі вулиць Богдана Хмельницького й Івана Франка у Києві збираються люди. Вони прийшли вшанувати пам’ять журналіста Павла Шеремета, вбитого на цьому місці сім років тому.

До пам’ятника, встановленого журналістові 2020-го, веде доріжка із живих соняхів і запалених свічок. Із колонки, схованої за кам’яним білим аркушем, лунає улюблена музика Павла. Друзі, колеги, можливо, читачі й слухачі стиха спілкуються одне з одним.

«Ми просто приходимо. Мітинг не хочеться влаштовувати — в умовах повномасштабної війни це виглядало б дивно. Раніше організовували ходу до МВС, вимагали швидшого розгляду справи. Раніше білоруські журналісти сюди приходили, а зараз багато хто з них виїхав з України через війну», — розповідає «Детектору медіа» Севгіль Мусаєва, головна редакторка «Української правди», де на момент загибелі працював Павло Шеремет.

Севгіль каже, що, звісно, вони в редакції часто згадують Павла, є багато ситуацій, у яких виринає його ім’я. Але ці дні — особливо болісні.

• Читайте також: Останні публікації Павла Шеремета: про корупцію, рейдерство і сваволю силовиків

«Багато драматичних подій трапилося за цей час. Коли сталася революція в Білорусі 2020 року, я думала, що Павло обов’язково брав би в ній участь. І знаєте, можливо, події інакше би розвинулися, тому що він був лідером думок. Київ насправді став на якийсь час тоді прихистком для білоруської опозиції, але особистості Павла, його голосу не вистачало в подіях 2020 року. І зараз, під час повномасштабної війни, він точно би їздив на фронт, допомагав би військовим. Я просто пам’ятаю, як він це робив 2014-го, наскільки для нього це був свідомий вибір. І як він переживав, тому що розумів, що демократизація України так само допоможе демократизувати й Білорусь», — каже Севгіль Мусаєва.

Севгіль Мусаєва

Про суд, який у червні цього року почав розгляд справи Павла Шеремета по новому колу, його колега говорить із сумом в голосі: аж занадто довго триває слідство. Частина присяжних мобілізована, хтось виїхав за кордон. Тому цих людей звільнили та призначили новий склад присяжних.

• Читайте також: Суд у справі вбивства журналіста Павла Шеремета розпочнуть спочатку

«Ситуація складна, тому що жодних нових доказів суд не надав. Усі докази базуються на тому першому пресбрифінгу Арсена Авакова, Руслана Рябошапки (на момент проведення брифінгу 12 грудня 2019 року міністр внутрішніх справ України та Генеральний прокурор України відповідно. — "ДМ") і Президента України, після чого були винесені підозри трьом людям — Андрію Антоненку, Юлії Кузьменко, Яні Дугарь. Частина цих доказів не витримує жодної критики, про що неодноразово писала “Українська правда”. Уже й Авакова як міністра немає. І тут потрібне вольове рішення: сказати, що це була велика помилка — і ми звинувачували невинних людей, або визнати, що цей розгляд у суді триває багато років і підозрювані вже і на фронті воюють, і допомагають військовим, і займаються волонтерством в умовах повномасштабної війни».

Севгіль Мусаєва зізнається, що насамперед їй соромно перед мамою Павла — Людмилою Станіславівною. Адже минуло вже сім років, стільки всього змінилося, але ми досі не можемо знайти вбивць і назвати їхні імена.

• Читайте також: «Він говорив: мамуська, ми ж з тобою партизани». Мама Павла Шеремета про сина і надію на правосуддя

Собаченя Абігайль, яке прийшло разом із Севгіль, час від часу подає голос — ніби допомагає: розуміє, які почуття зараз переживає його хазяйка.

«Звичайно, з часом трохи легше стає, але все одно відповіді на запитання “чому?” і “як так?” у мене досі немає. Є лише рана, як і в усієї редакції. Тому що Паша був дуже важливою людиною для колективу. І тому ми приходимо сюди в цей ранній час. Для нас це така зустріч із Павлом», — каже Севгіль.

Серед людей, які прийшли вшанувати пам’ять Павла Шеремета, Масі Найєм — адвокат, військовослужбовець, розвідник, засновник ГО «Принцип», яка захищає права військовослужбовців. Запитуємо в нього, чи є надія, що справу Павла буде розслідувано і ми дізнаємося імена вбивць.

— Що стосується розслідування, то вже навряд, — каже Масі Найєм. — Тому що, з юридичної точки зору, хіба що якісь нововиявлені обставини з’являться. Але зараз фактично справу заховали. Я розумію, що, швидше за все, вироку суду не буде по Антоненку, Дугар і всім іншим підозрюваним, тому що вони непричетні, виходячи з того, що я бачив і чув. Думаю, це має бути на особистій совісті Петра Порошенка, Арсена Авакова, це їхня справа, яку вони назвали справою честі. Тому я маю величезні сумніви, що це станеться. Проте я впевнений, що рано чи пізно ми дізнаємося правду, але просто це не буде розслідуванням. Мається на увазі, що, швидше за все, винних уже не буде покарано.

Масі Найєм

— Але ж тепер інший президент…

— Інший президент, інший прокурор — це не впливає на юридичний процес. Досудове розслідування закінчилося, справу передано до суду. І коли суд поставить крапку на цьому, всі матеріали, які були зібрані під час розслідування, фактично залишаться в цій справі. Повторюся: хіба що нововиявлені обставини змусять слідчих узяти інших підозрюваних. Але маю величезні сумніви щодо цього.

— А хто може та має виявити ці обставини?

— Юридично розумію, що зараз немає кримінального провадження, в рамках якого можуть діяти поліція, прокуратура. Пам’ятаєте, була історія з білоруськими агентами, які давали якусь нову інформацію. Якщо ось така інформація десь з’явиться, до неї, звісно, можна буде апелювати й повертатися назад до розслідування. Якщо це станеться зараз, все ще є шанси. Коли буде вирок суду, буде набагато складніше, — пояснює свою думку Масі Найєм.

Фото: Олена Холоденко