8 жовтня російський Мін'юст вніс у список ЗМІ-«іноагентів» розслідувальний проєкт Bellingcat. Це, до речі, перше справді іноземне (не російське) медіа у цьому списку.

Того ж дня у цьому реєстрі опинилась і низка журналістів/ок, серед яких – редакторка «Настоящего времени» Єлизавета Сурначова. У коментарі ДМ вона розповіла, як перебралась до Києва та що означає бути внесеною у реєстр «іноагентів» Росії на практиці.

– Як ви опинились в Києві? 

– Я виросла в Москві і донедавна там жила й працювала. Півтора року тому я переїхала до Києва. Це не була політична еміграція, я їхала до коханого чоловіка і зараз ми вже одружені. Я тоді працювала у виданні «Проект» – це російське розслідувальне медіа, яке нещодавно визнали «небажаною організацією» й заборонили його діяльність в Росії. Вже в Києві я почала працювати на канал «Настоящее время», визнаний в Росії ЗМІ-«іноагентом».

– Як гадаєте, чому вас внесли у реєстр, якщо ви вже покинули Росію? І чому саме зараз?

– Я не знаю точних причин. Російський Мін'юст не вважає за потрібне якось пояснювати свої рішення чи аргументувати їх. В мене є лише припущення, що хтось вирішив вписати мене у «вороги народу» за дуже давню роботу в «Проекті». Або я просто комусь не подобаюсь, або тільки зараз руки дійшли. Може, хтось там сидить і гуглить усіх журналістів. Може, є якийсь таємний список. 

– Як ви зреагували на цю новину?

– Погано. Це абсолютно дикий та непотрібний закон, який не несе ніякого суспільного блага, лише ускладнює життя. Цієї норми просто не має існувати, ніхто з моїх колег не має бути в тому списку. Мій колишній колега журналіст Іван Сафронов, який півтора року перебуває в СІЗО за надуманим обвинуваченням у держзраді, дуже точно описав логіку всіх цих репресивних заходів, вигаданих справ про «держзраду» й інших небилиць з «іноагентами»: справжніх шпигунів, зловмисників та шкідливих агентів впливу ловити вкрай важко, куди простіше скрутити тих, хто на видному місці й відзвітувати перед керівництвом, мовляв, ось, знайшли ворогів. Журналісти просто виявились заручниками цієї шпигуноманії в умах російських чиновників.

«ВИКОНУЄ ФУНКЦІЇ ІНОЗЕМНОГО АГЕНТА»

Розібратися в законі про іноагентів доволі складно, зокрема через розмитість формулювань. Простими словами, розповідає Сурначова, на неї тепер наклали купу зобов’язань, звітностей, маркувань тощо. Якщо вона десь помилиться в поданих державі документах – штраф (так, російську правозахисну організацію «Меморіал» оштрафували на майже $7 тисяч за відсутність відповідного маркування — ДМ). 

«Я зобов’язана маркувати всі свої повідомлення позначкою з 24 слів, написаних капслоком, буквально все: дописи у соцмережах, коментарі до чужих дописів, сторіс в інстаграмі, оголошення про продаж меблів, дипломну роботу, все, що може побачити хтось, крім мене. Я повинна присилати цю ж позначку в будь-які чати з більше ніж як двома людьми. Якщо я буду домовлятися про організацію якогось заходу в дитсадку, то в чаті це виглядатиме приблизно так: "Дорогі батьки! ЦЕ ПОВІДОМЛЕННЯ (МАТЕРІАЛ) СТВОРЕНЕ ТА(АБО) РОЗМІЩЕНЕ ІНОЗЕМНИМ ЗАСОБОМ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКЕ ВИКОНУЄ ФУНКЦІЇ ІНОЗЕМНОГО АГЕНТА, ТА(АБО) РОСІЙСЬКОЮ ЮРИДИЧНОЮ ОСОБОЮ, ЯКА ВИКОНУЄ ФУНКЦІЇ ІНОЗЕМНОГО АГЕНТА. Не забудьте вирізати сніжинки з серветок й випрати заячі вуха перед виставою"», – розповіла вона.

Чотири рази на рік «іноагент» зобов'язаний відправляти в Мін'юст звіт про всі свої доходи, навіть якщо це «друг скинув мені гроші за обід у кафе», та витрати, вказуючи, з якою метою придбано той чи інший предмет, наприклад, «купив декоративний ліхтарик з метою створення затишку вдома». Вона вважає, що це не просто принизлива процедура, а пряме втручання в її приватне життя.

«Те, що я живу не в Росії й, як мінімум, мені складніше подавати всі ці документи, посутньо ускладнює мені життя. Я б хотіла проігнорувати ці правила, оскільки вважаю їх дурними, безглуздими й несправедливими. Але, на жаль, в реальному світі я не хочу кримінальної справи, арештів майна, й всього іншого, що відрізало б мені можливість відвідувати Росію. В мене там батьки і для того, щоб обійняти своїх маму та тата, мені доведеться виконувати якісь дурнуваті правила», – додала Сурначова.

Нагадаємо, що 21 листопада 2019 року Державна дума Росії ухвалила в третьому й остаточному читанні законопроєкт, що дозволяє визнавати «іноземними агентами» фізичних осіб, які поширюють матеріали ЗМІ – «іноземних агентів» або беруть участь в їх створенні. 

28 грудня 2020 року Міністерство юстиції Росії зарахувало перших п'ятьох фізосіб до реєстру «іноземних засобів масової інформації, що виконують функції іноземного агента»: правозахисника Лева Пономарьова, громадянську активістку Дар’ю Апахончич, журналістів Людмилу Савицьку й Сергія Маркелова, які співпрацюють із «Радио Свобода», а також автора «Радио Свобода» і головного редактора сайту «Псковская губерния» Дениса Камалягіна.

Віцепрезидентка та головна редакторка RFE/RL Дейзі Сінделар засудила це рішення влади Росії, яким, на її думку, Мін'юст дав зрозуміти, що «чесне повідомлення про факти є для нього злочином».

Нагадаємо, 15 листопада 2017 року російська Держдума схвалила поправки до закону «Про засоби масової інформації», згідно з якими окремі медіа можуть бути визнані іноземними агентами й які вимагають від медіа, зокрема, розкривати джерела фінансування. 25 листопада президент Росії Володимир Путін підписав цей закон. Того ж місяця до парламенту Росії внесли законопроєкт про штрафи для ЗМІ – «іноземних агентів».

Міністерство юстиції Росії внесло до списку «іноземних агентів» «Голос Америки», проекти «Радіо Свободна Європа / Радіо Свобода», телеканал «Настоящее Время»  та «Фактограф». Ці ЗМІ будуть зобов'язані звітувати перед Мін'юстом Росії про свою діяльність, а також вказувати в своїй продукції, що вони є іноземними агентами.

Росія розробила та ухвалила законопроєкт про визнання медіа «іноземними агентами» після того, як Міністерство юстиції США змусило зареєструватися російський державний телеканал RT у статусі з такою ж назвою та компанію, яка ретранслює російське державне радіо Sputnik у США.

Держдепартамент США застеріг Москву від застосування нового закону як інструменту обмеження свободи слова.

Фото: «Настоящее время»