Зокрема ГО наполягають на тому, що дії прокурора та судді мають стати предметом дисциплінарного розгляду.  

«Детектор медіа» публікує заяву організацій повністю.

Заява

щодо неправомірного втручання в свободу слова та загрозі незалежній розслідувальній журналістиці

Ми, громадські організації, що опікуються питаннями свободи слова й вираження поглядів висловлюємо обурення з приводу дій Генеральної прокуратури України та Печерського районного суду м. Києва щодо порушення фундаментального права на приватність, а також права на захист журналістських джерел.

27 серпня 2018 року Печерський районний суд міста Києва задовольнив клопотання слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, надавши доступ до інформації, отриманої протягом 17 місяців, з телефону відомої журналістки та головної редакторки програми «СХЕМИ» Наталії Седлецької. Зокрема, суд відкрив доступ до вхідних та вихідних телефонних з’єднань, їх дати та часу, тривалості кожного з’єднання, номерів, з якими вони відбувались, а також отриманих,  надісланих текстових та інших повідомлень, місцезнаходження абонента під час телефонних з’єднань, одержання та відправлення повідомлень. Звідси випливає, що слідчим Генпрокуратури буде надана інформація, що стосується як професійної діяльності журналістки, так і її приватного життя на період з 19 липня 2016 року по 16 листопада 2017 року.

Захист журналістських джерел є фундаментальною основою незалежної журналістики та гарантією діяльності викривачів і розслідувальної журналістики. Наявність гарантії конфіденційності викривача є часто єдиною можливістю отримання інформації про порушення прав людини, зловживання, корупцію і небезпечні екологічні наслідки.

Саме звернення до суду і надання такого дозволу свідчить про незнання слідчим і суддею низки Європейських стандартів, а саме –

• Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи No. R(2000)7, серед основних принципів якої є забезпечення права журналістів не розкривати інформацію, яка ідентифікує їхні джерела у відповідності зі статтею 10 Європейської  Конвенції;
• Рекомендації Парламентської Асамблеї No. 1950(2011), яка передбачає, що органи державної влади не повинні вимагати розкриття інформації, яка ідентифікує джерело, доки не будуть виконані вимоги параграфу 2 статті 10 Конвенції, і якщо не можна точно встановити відсутність альтернативних заходів або їх вичерпності, а також повинна бути врахована наявність законного інтересу до розкриття інформації, яка чітко переважає інтерес суспільства щодо нерозголошення та підтверджується необхідність такого розголошення. Більше того, параграф 12 Рекомендації чітко наголошує, що «перехоплення кореспонденції, спостереження за журналістами, пошук та вилучення інформації не повинно оминати захисту журналістських джерел».
• Практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні Sanoma Uitgevers B.V. v. the Netherlands [GC], де Велика Палата встановила, що правомірність вилучення матеріалів, що можуть розкрити журналістські джерела, повинна бути оцінена у розрізі існування вимоги в інтересах суспільства, та має запобігати доступу до непотрібної інформації, яка може ідентифікації таких джерел (§90). Те ж саме підтверджується рішенням Telegraaf Media Nederland Landelijke Media B.V. and Others v. the Netherlands, де вказано, що без захисту журналістських джерел, останні не зможуть надати інформацію, яка становить публічний інтерес, як наслідок, роль преси як «сторожового пса демократії» може бути підірвана, а також це негативно вплине на здатність ЗМІ надавати точні та достовірні відомості, що матиме «охолоджуючий ефект» (§127).  Наостанок, у рішенні Ivashchenko v. Russia, Суд підкреслив, що для виправдання втручання в електронні дані журналіста повинні бути наведені достатні та вагомі причини (§92).

Право журналістів не розголошувати свої джерела інформації є їхньою професійною перевагою, покликаною заохотити джерела надавати інформацію, яку останні не нададуть без зобов’язання конфіденційності. Наталія Седлецька висвітлює теми як політичної та адміністративної, так і випадки побутової корупції, що безпосередньо становлять суспільний інтерес, враховуючи політико-економічну ситуацію в Україні. Саме тому, надання доступу ГПУ до джерел журналістки поза її волею та без можливості застосувати належні аргументи захисту становить загрозу для всієї розслідувальної журналістики, подальшого достовірного та всебічного інформування громадськості.

З огляду на це,

Ми наполягаємо, що з огляду на непропорційність і необґрунтованість дій вчинених прокурором і суддею, дії останніх мають стати предметом дисциплінарного розгляду.  

Ми також наполягаємо, що ухвалення будь-яких рішень щодо доступу до листування журналіста має бути актом виняткової дії та забезпечено процедурними гарантіями.

Ми також наполягаємо, що будь-який дозвіл на розкриття інформації має бути належно обгрунтованим з точки зору гарантій, встановлених Європейською Конвенцією та має бути предметом ґрунтовного аналізу. Такий дозвіл можу бути наданим у випадку, якщо неможливо жодним іншим способом отримати інформацію, а також у випадку, якщо шкода завдана правам людини, національній безпеці реально і беззаперечно переважає право на збереження конфіденційності джерела інформації, має бути максимально конкретним і виключно щодо предмету розгляду справи.

ГО Центр демократії та верховенства права

ГО Інститут масової інформації

ГО Інститут розвитку регіональної преси

ГО Платформа прав людини

ГО Детектор медіа

ГО Інститут демократії імені Пилипа Орлика

Як писав «Детектор медіа», у 2017 році після спілкуванням з журналістами директором НАБУ Артемом Ситником ГПУ відкрила кримінальну справу за фактом можливого розголошення таємниці слідства посадовою особою правоохоронного органу. Тоді пан Ситник стверджував, що під час спілкування з журналістами не надавав їм даних досудового слідства.

У грудні 2017 року Наталію Седлецьку викликали на кількагодинний допит до Генеральної  прокуратури у справі проти керівника НАБУ. На допиті розслідувачка послалась на пряму норму Кримінально-процесуального кодексу, за якою журналістів не можуть допитувати як свідків про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації.

27 серпня 2018 року Печерський районний суд Києва дав доступ Генеральній прокуратурі України до телефонних переговорів журналістки програми «Схеми» (проект «Радіо Свободи») Наталі Седлецької у справі про можливе розголошення державної таємниці та даних досудового розслідування директором Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артемом Ситником.

Речниця «Радіо Свободи» Джоанна Левісон назвала це рішення «надмірним» та таким, що «грубо порушує міжнародні стандарти і не відповідає зобов’язанням України із захисту вільної преси».

Рішення суду також засудила редакція програми «Схеми» та Transparency International. Журналісти та громадські організації закликали ГПУ не реалізовувати ухвалу щодо керівника програми «Схеми».

Речник Генеральної прокуратури України Андрій Лисенко заявив, що дані з телефона журналістки необхідні слідчим «для встановлення часу, дати та місця (геолокації) ймовірного розголосу даних з обмеженим доступом керівником НАБУ» Артемом Ситником.