До Дня Збройних сил України 5 канал оголосив про випуск календарів «без цензури». Мета — зібрати мільйон гривень на рації для військових. Оголитися зголосилися 12 журналісток, зокрема й воєнні кореспондентки. «Саме таким чином наша військова операторка, яка весь час їздить на фронт, стала музою для пікантного календаря 5 каналу. Зізнається: це був її підступний план, бо ж хлопці на передовій таке люблять», — йдеться в дописі телеканалу на своєму сайті.

Здавалося би, оголювати своє тіло — справа кожної людини. Всі ми прагнемо називатися демократичною країною і користуватися її привілеями. Але що з цим календарем не так? І чому оголене тіло журналісток і воєнкорок — це не лише їхня справа?

Перечитавши значну кількість коментарів на підтримку календаря, я зрозуміла, що проблема в матчастині. Тому що люди щиро дивуються «що тут такого?». Тож відповідаю.

Календар з оголеними журналістками — це сексуальна об’єктивація. «Хлопці на фронті таке люблять — давайте оголимося і порадуємо їх».

Сексуа́льна об’єктива́ція (об’єктифіка́ція, урече́влення) — акт поводження з людиною виключно як з об’єктом статевого потягу. Ширше — відношення до людини як до товару чи об’єкта без поваги до її особистості чи гідності. Найчастіше розглядається на рівні суспільства, але може стосуватись поведінки окремих осіб.

Неважко здогадатися, хто більше страждає від сексуальної об’єктивації. Саме напівоголених жінок частіше використовують в рекламах, на білбордах, вивісках, календарях і так далі. Жінка завжди була спочатку про красу, тіло, ідеальність, зручність. А лише потім про особистість, власну думку, освіту, позицію. Це змінюється, саме завдяки злим, страшним, незадоволеним феміністкам і феміністам без сексуального життя, далеким від війни, як нас охрестили. Хоча ми так само проти чоловічої об’єктивації, але вона полягає в іншому.

Ніхто не говорить про заборону нюдсів. Ніхто взагалі про заборони не говорить. Будь ласка, якщо ваш чоловік / хлопець любить розглядати ваші оголені фото чи ви його — на здоров’я. Якщо ви любите цей вид мистецтва — на здоров’я. Приватно. У своїх соцмережах. Коли ви представляєте тільки себе. У даному випадку представлена соціальна група — журналістки і воєнкорки.

Є питання етики. У будь-якій професії. Чому Перша леді, наприклад, не носить глибоке декольте і ботфорти? Чому ведучі намагаються не надівати на інтерв’ю мініспідниці і не наносити яскравий макіяж? Тому що це питання етики, довіри, зміщення фокусу на розмову, а не на зовнішній вигляд.

В Україні це чутливе питання, тому що рівень насильства тут дуже високий, дискримінація жінок процвітає, зокрема в армії й навколо неї. Між жінкою і чоловіком у плані сприйняття поки що, на жаль, не можна поставити знак дорівнює. Так само як між журналістом і журналісткою.

Коли ти приїжджаєш працювати на позиції, ти намагаєшся завоювати авторитет. Кожного разу! Бо це нові люди, які тебе не знають. Показати, що ти тут для діла. Не для розваги. Ви можете бути кумами з комбатом, але комвзводу, до якого ти прийдеш знімати, вперше тебе бачить. Все одно присутня зніяковілість, де ти будеш спати, з ким і в якому бліндажі, куди ходити в туалет. Зазвичай через добу всі вже як рідні, але. Це час, це твій ресурс. Ну і до журналістів взагалі ставлення як до ходячих проблем.

Є проєкти з оголенням тіла, і це виправдано. Наприклад, воїни без кінцівок. Їм важливо прийняти своє тіло, яким воно є. І публічно його показати. Те саме з людьми з надлишковою вагою, або після хвороб. Це один зі шляхів прийняття себе і свого тіла.

Чому тут недоречний приклад з австралійськими пожежниками? Ці календарі справді виходять раз на рік із 1993 року і спрямовані на благодійність, зібрані кошти йдуть у дитячі фонди або на порятунок тварин. Це така 30-річна традиція в країні, де рівень дискримінації нижчий, ніж в Україні. Там знімаються і пожежники, і пожежниці (причому жінки почали зніматися пізніше). Бо в пожежних підрозділах різних силових структур вони з’явилися пізніше. Я не знайшла коментарів про сексизм чи об’єктивацію, бо ціле покоління виросло на цих календарях і з нетерпінням їх чекає. Із самого початку була правильна подача — благодійність і пухнасті тваринки.

Подача з календарем 5 каналу — давайте розважимо хлопців, бо вони таке люблять. У нас якраз сформувалася інша традиція — прикрашати, розважати, розслабляти чоловіків. І це буде викликати протест і огиду в країні, де йде війна, де тисячі зґвалтованих жінок і чоловіків. Де в першу чергу жінка ще сприймається не як рівна партнерка, а як прикраса, і якщо вона протестує, це обов’язково означає, що вона страшна, зла, незадоволена сексуальним життям феміністка, в якої образа на світ.

Ірина Сампан, воєнна репортерка, членкиня ГО «Жінки в медіа»

Фото: Віктор Залевський