Севгіль Мусаєва своєю розповіддю, як працювала редакція «Української правда» 24 листопада під час блекауту в Києві, наштовхнула мене на думку, що можна зробити флешмоб із лайфхаками від редакцій і медійників.

У чаті Медіаруху, власне, такий «флешмоб» триває вже десь із місяць. Хтось з колег запитує про досвід інших, а хтось ділиться своїм. На основі цих відповідей і досвіду «Детектора медіа» я вже навіть «середньостатистичний» алгоритм дій сформувала.

Отже, що зараз зробили, роблять або збираються робити більшість редакцій? Якщо коротко, то так:

-        диверсифікація  робочих місць працівників (по місту, Україні, хтось по Україні та закордоном);

-        придбання генераторів та старлінків (для редакції);

-    придбання EcoFlow та потужних павербанків, до яких можна підключати не лише телефони, а й ноутбуки (для працівників в Україні);

-        підключення до мобільного інтернету «Укртелекому» (який тримає, за словами тих, хто це вже зробив, зв’язок ще чотири години після вимкнення електрики) або провайдерів із оптоволокном (наприклад, Vega).

Це — базове. Хтось ще запасається сонячними панелями, хтось — підсилювачами до EcoFlow тощо. На жаль, не на все вистачає грошей, хоча донори зараз пропонують багато допомоги, але все це вимагає часу: і отримання коштів, і замовлення гаджетів. Тому на сьогодні у працівників «Детектора медіа» є  кілька павербанків, кілька наборів із павербанками та сонячними панелями,  два EcoFlow. А потреби  значно більші. Чекаємо на гроші та на вже замовлені гаджети, які зараз в Україні дефіцитні, і за нашим досвідом їх краще замовляти, наприклад, у Польщі.

Як редакція «Детектора медіа» працює третій день після останнього масштабного обстрілу, не припиняючи ні на годину з 9.00 до 21.00. оновлювати наші сайти.  

Головний наш лайфхак ще з початку повномасштабної війни — розпорошення робочих місць працівників. Воно в нас склалося ненавмисно ще до 24 лютого, в нас вже давно працювали колеги і зі Львова, і з Одеси, і з Тернополя, і з Ужгорода, і з Полтави тощо. Коронавірусна епідемія привчила до робочого спілкування через зуми й редакційні чати. Ще в січні деякі західні партнери почали настійливо пропонувати нам продумати алгоритм дій на випадок вторгнення Росії в Україну. Завдяки цьому ми з першого лютого зняли квартиру в Чернівцях, в якій могли би жити та працювати співробітники за необхідності виїхати з Києва. Дякувати Богу, нам трапилися дуже порядні та добрі господарі, й ми до нового року продовжуємо платити за цю квартиру стільки ж, як в лютому. Ми збираємося  за цих умов масованих обстрілів продовжити аренду мінімум ще до квітня 2023. 

З початку березня 2022 року кілька наших людей почали працювати з-за кордону, зокрема завдяки підтримці Internews невеличка команда переїхала до Вільнюса. Влітку хтось повернувся в Україну, хтось змінив роботу, когось, хто опинився після 24 лютого теж за кордоном — у Польші, Німеччині тощо — ми взяли на вакансії…

І якщо до жовтня в мене були сумніви, наприклад, щодо себе — чи правильно я роблю, залишаючись у Вільнюсі й на зиму, — то зараз уже очевидно, що це був правильний вибір.

Фактично з після обіду 23 листопада до пізнього вечора 24 листопада основний удар витримала на стрічці новин наша Гала Скляревська, яка завдяки перебуванню у Вільнюсі замінила  і випускових, і колег із Центру досліджень, які наповнюють сайт DisinfoChronicle.

Всі, хто в Україні і в кого або взагалі не було ані електроенергії, ані зв’язку, або в кого вони з’являлися лише періодично, використовували будь-яку можливість включитися в роботу. Тобто редакційний чат перетворився у своєрідний переклик: о, в мене є світло, можу зробити таку новину. О, в мене з’явився зв’язок, роблю те-то…

Координувати все намагалася через чати я, але частіше колеги самі давали цьому раду. Зазвичай тексти я планую на сайт увечері напередодні, а ставлять їх на різні наші сайти редактори в день виходу. Але в ці дні все намагаємось і планувати, й вичитувати (Отар Довженко та Катріна Розкладай), і ставити в будь який момент, коли є така можливість у когось.

Кілька цікавих досвідів роботи в умовах блекауту  з перших вуст колег:

Наталія Данькова 24 листопада працювати ходила у метро. Але далі, коли був зв’язок, пробувала брати короткі коментарі у ньюзмейкерів з дому в месенджерах. «Коло нас, окрім метро і будинків біля нього з нашого боку, все знеструмлене. Але є аптеки, які працюють на генераторах — туди приходять грітися і заряджати павербанки. І в деяких магазинах так само. Люди сидять із ноутбуками на підлозі поміж яток із фруктами. Хоча зв’язок там слабкий», — розповідає про роботу в Києві в цей день Наталка.

Ольга Білоусенко розповідає про свою роботу в Ужгороді: «В нас 24 листопада не працювало майже нічого: ні кав'ярні, ні ресторани, ні бари, ні супермаркети. Я обходила два райони в пошуках кав'ярні зі світлом і було глухо, тому прийшла до мами на роботу в лікарню і працювала там. Цікавий досвід: от ти сидиш і працюєш над спростування чергового кейсу російської дези, а поряд якійсь дитині роблять інгаляцію. Коли прийшла ввечері додому, все було глухо, не ловила навіть мобільна мережа. Оскільки ноут був трохи заряджений, вдалося поробити справи, які не потребували інтернету».

«Ми ходили кав'ярнями, — розповідає Ярослав Зубченко, який живе в Одесі. — До 12 ранку все було зайнято, тому трохи попрацювали з супермаркету, де був WiFi. Трохи на лавці біля закладу "Чайка", де чомусь безкоштовний WiFi та на величезному екрані від генераторів показують чемпіонат світу з футболу. Потім щасливцям дали світло, місця звільнилися й ми ще трохи попрацювати з кавою та тірамісу. Урешті встав із колін мобільний інтернет і можна було роздавати його на ноутбуки вдома. Відео не подивишся, але принаймні гугл-документи синхронізуються з мережею».

«Електрику в нас у Львові вимкнули в перший вечір, а потім вимикали кожні кілька годин. Зв’язок то був, то не було, — розповідає Отар Довженко про роботу 23—24 листопада. — Найбільшою проблемою була не відсутність електрики і зв’язку, а те, що потрібно було негайно забрати дітей зі школи і дитсадка. Ми так-сяк освітлили хату гірляндами на батарейках та іншими безпечними джерелами світла, але діти є діти, з роботою вони не дуже сумісні. Коли вдавалося їх спекатись, то працювати було легко — нема конекту, то нема й спокуси постійно дивитись у чати й гортати фейсбук. Тексти редагуються навіть швидше. Словом, усім колегам, які мають маленьких дітей і мусять у ці дні виконувати одночасно свою звичну роботу і роботу доглядову, — мої особливі співчуття і підтримка».  

Світлана Григоренко, яка працює в Києві, у середу, 23 листопада,  їхала в редакцію працювати, але три години пробула в метро через тривогу. «Я приїхала в офіс, ввімкнула світло з інтернетом у ньюзрумі, зраділа, що світло є. Поки сходила по подовжувач до студії, світло вимкнули. Поїхала додому, де світ якраз дали, — розповідає вона. Із ранку четверга у Світлани вдома не було ані світла, ані зв’язку. — EcoFlow я повністю зарядила, але не користувалася. Для роботи з відео мені потрібен і доступ до інтернету, і електроенергія». 

«До повного блекауту я готувався, напевне, від довоєнних часів, — каже програмний директор громадської організації «Детектор медіа» Вадим Міський. — Завжди вдома були теплі речі, павербанки, термоси, квартиру вибирав теж із наявністю диверсифікованих джерел постачання: електрика, газ, вода, центральне теплопостачання. Гаряча вода — від бойлера, але і водопровід не відключав. Від початку війни запаси поповнилися акумуляторними ліхтариками, безліччю свічок, хімічними грілками та електроковдрою, яка живиться від павербанка, сонячною батареєю, зарядною станцією, яка може живити ноутбук, кількома акумуляторними лампами, а також газовою горілкою-обігрівачем із запасом балончиків. І найголовніше — диверсифікованими джерелами зв'язку. Про них детальніше.

У мене вдома був звичайний кабельний інтернет («Ланет»), технологія розгортання мережі якого передбачає, що по дорозі від серверної до мене стоїть багато світчів, кожен із яких має бути заживлений від мережі. Деякі з них обладнані безперебійниками, але не всі. Тому, коли пропадає світло, у ланцюжку обов'язково виявляється принаймні один незаживлений світч і інтернет у кабелі пропадає. Цей варіант був ненадійним. Отже, я провів додатковий інтернет від «Укртелекому», звичайного телефонного кабелю, живлення якого не залежить від електрики в будинку. Швидкість невисока, але для зума і потокового відео вистачає. Він працював безперебійно при вимкненнях електрики до обстрілу 23 листопада, потім пропав надовго. Тому що серверна виявилася також у блекауті.

Альтернативою залишається заведення додому оптоволокна. У моєму районі таку послугу ніхто не надає, на жаль. І проблема знеструмлення серверної при блекауті також актуальна для такого виду проводки.

Окрім кабельного інтернету, зараз розглядаю два варіанти:

- GSM репітер (посилювач мобільного сигналу). Ціна питання до ~20 тисяч гривень

- Starlink.

Щоб забезпечити вдома модем / wi-fi-роутер живленням в умовах відсутності електрики, можна підключити його до павербанка. Для цього треба мати спеціальний провід (підвищувач напруги) із 5 вольт до 9 або 12 вольт, в залежності від моделі роутера. Такі вже майже не продаються, я знайшов провід до рації Baofeng. Можна купити деталі і спаяти.

Крім цих всіх варіантів залишається метро, де зв'язок поки що не пропадав. Туди я ходжу працювати у крайньому випадку, як от 23—25 листопада. Ще можна ходити в пункт незламності в місцевій школі, але там інтернет не працював.

І наостанок застереження: коли працюєте з ґаджетами, підключеними до EcoFlow, вимикайте його з розетки! Хоча в інструкції до останнього вказано, що можна працювати і коли він підключений до розетки,  насправді в одного нашого колеги EcoFlow вибухнув. І це дуже лячно й небезпечно».