Чи помічали ви схожість атмосфери публічних виступів Путіна та Гітлера чи Сталіна? Або схожість російського та нацистського чи більшовицього «антуражу»? А не дарма! Взірці російської пропаганди сягають своїм корінням ще епохи апогею нацизму та більшовизму – 30-40 років ХХ століття. «Методички», зрештою, фактично ті самі. Наприклад, якщо проаналізувати документи слідства НКВД 30-40-их років ХХ століття, то можна зауважити, що наративи Москви періоду сталінських репресій дуже перегукуються із наративами Москви теперішньої.

Теза про «терористів». НКВД часто клеймувало «терористами» тих, хто власне боровся зі злочинним більшовицьким режимом, або кого хотіли позбутися через активну громадянську позицію, національність, релігію чи навіть просто для виконання «планів». Сучасна російська пропаганда часто вдається до обвинувачення нас, українців, у тому, нібито ми «терористи», «злочинці» та, мовляв, влада в Україні — «нелегальна». У першу чергу такі обвинувачення летять у бік активних українських діячів. Останніми роками російські пропагандисти також часто вживають слово «наркомани», щоб ще більше підвищити градус морального осуду та ненависті до українців та дискредитувати активних громадських діячів та патріотів. Таврування активних громадян «терористами» виглядають дуже цинічно, адже Москва сама займається тероризмом на державному рівні та користується послугами угруповань реальних терористів та найманців.

Терміни «націоналізм» та «антисовєтська діяльність» у баченні Москви є рівнозначними термінами. Більшовики вбачали у будь-яких проявах націоналізму чи патріотизму загрозу для існування їхнього злочинного режиму.

Теза про «націоналістів» та «патріотів». Бути «націоналістом» чи «патріотом» у більшовицькій риториці – найбільше зло. Якщо ви вважали себе українцем, шанували свою культуру та опиралися зросійщенню чи промиванню мізків совєтською пропагандою, то вас одразу таврували «націоналістом» та «ворогом народу», засуджували до ув'язнення чи розстрілювали. Ненависть росіян до поняття нації, народу, етносу пов'язане з тим, що Росія по своїй суті сформувалася як імперська, завойовницька держава за рахунок окупації та асиміляції інших народів. Саме тому Москва веде постійне зросійщення захоплених народів, а якщо народ не вдається скорити, то робить спроби створення маріонеткових псевдодержав (усілякі там «Новороссии») з метою дестабілізації та подальшої експансії.

Для совєтського НКВД пристутність у художніх творах ідей патріотизму до України вважалося злочином.

Теза про «нацистів» і «фашистів». Разом з розгоном російською пропагандою ненависті до українців термін «націоналісти» раптово, за магічним порухом кремлівської палички, перетворюється на термін «нацисти». Насправді терміни «націоналізм» та «нацизм» мають різні значення, але пропагандисти кремля вживають їх як синоніми з метою дискредитації терміну «нація» (natio з латини означає «народ»). Оскільки російська пропаганда націлена на необізнаних у історії чи людей із попередньо промитими совєтською історіографією мізками, маси не помічають підміни понять. Цивілізований світ засуджує нацизм та репресії проти інших народів, і лише Росія, яка відверто пишається злочинами проти людяності, наприклад, сталінськими репресіями та етнічними чистками українців, таврує самих жертв нацизму «нацистами». Тобто якщо ви не хотіли бути «руськім» та опирались російським більшовицьким окупантам, то НКВД звинувачував вас у «фашизмі», ув'язнював чи розстрілював. За такою ж схемою жонглювання термінами діє сучасна російська пропаганда.

Тезі про «внешнее управление»/ «связи с Западом» вже чи не сотня років. У середині ХХ століття тим, хто підпав під репресії, закидали певні зв'язки із Європою чи українською діаспорою закордоном. Вже тоді це вважалось підставою, щоб затаврувати людину «ворогом народу» (більшовики таким чином переслідували опозиціонерів та активних громадян, але при цьому подавали терор під виглядом «турботи» про безпеку суспільства).

Якщо ви були «контрреволюціонером» (так більшовики називали людей, які боролися проти окупантів), то вас відразу ж клеймували «фашистом», звинувачували у «зв'язках із Заходом» та зв'язках з українською діаспорою закордоном.

Теза про існування «різних Україн». У слідчих документах НКВД часто фігурує таврування Галичини як окремого «буржуазного» регіону, де живуть завзяті «націоналісти». Чекісти звинувачували «ворожих» українських митців, які мешкали на окупованій більшовиками частині України (наприклад, у Києві чи Харкові), у тому, що ті були терористами, мали контакти з галичанами та поширювали... галицький діалект! Сучасні варіанти цієї пропаганди – так звані «западєнци», «католицька частина України», «бандерівська частина України» та інші. Також можна помітити роздмухування російськими інформаційними агентами сепаратизму на Закарпатті. Москва таким чином намагається перекроїти етнокультурну та політичну карту України та стерти історичну пам'ять.

Чому у московській пропаганді все зійшлося клином на заході України? Справа в тому, що захід України дещо пізніше був підданий репресіям з боку Москви, оскільки аж до кінця 30-их років не входив до складу СРСР. Відповідно, від більшовицьких репресій, Голодомору, етнічних та політичних чисток, розкуркулень і депортацій раніше постраждали Південь, Схід та центр України. Щоправда, вже з сорокових років Москва взялася і за захід, надолужуючи терор та репресії проти українців і у цьому регіоні. Варто пам'ятати, що зросійщені українці — це ті, чиїх предків совєти тероризували, депортували, вбивали за те, що вони були українцями і не бажали коритись окупантам, щоб зламати їх та їхні сім'ї.

Більшовики поширювали тезу, нібито «націоналізм» був явищем виключно західноукраїнським через близькість до «буржуазної Європи», проте це було нісенітницею, оскільки величезна частина засуджених у 1930-их роках до ув'язнення чи розстрілів українських діячів походили з Центу та Сходу України. Ця теза дуже активно використовується московською пропагандою і сьогодні.

Як бачимо, сучасна російська пропаганда майже дослівно повторює пропаганду совєтської Росії та наслідує наративи НКВД. Москва до сьогодні на державному рівні пропагує тоталітаризм, диктатуру, шовінізм, заклики до геноциду українців.