Дедалі гострішими стають суперечки про те, чи можна під час війни зберегти всі демократичні процедури, які уповільнюють прийняття й виконання рішень, або потрібно оголошувати воєнний стан зі спрощеними, оперативними механізмами управління. Особливий інтерес у цьому сенсі викликають вибори до Верховної Ради, враховуючи, що вони у нас завжди проходять, як невелика війна. Чи не призведуть вони до дестабілізації країни, до порушення порядку, до втрати керованості, чим обов'язково скористається агресор?

Нам пояснювали нерішучість влади, її споглядальну позицію по відношенню до терористичної загрози на південному сході необхідністю провести президентські вибори, так би мовити, за будь-яку ціну. Провели. Які ще національні жертви треба буде принести в ім'я парламентських виборів? Та й чи порівнянні це величини: доля країни, бути їй чи не бути і якісь вибори? А якщо саме на вибори припаде широкомасштабне воєнне вторгнення Росії, що тоді робити з виборами? Таких питань безліч. Зрозуміло, тримати парламент, де сидить безліч агентів країни-агресора - недозволена розкіш для нашої держави, але перевибори - не єдиний спосіб розібратися з цією публікою. Тут би дуже допомогли закони й практика воєнного стану...

Ось про це й говорили у «Свободі слова» на ICTV, куди запросили секретаря РНБО Андрія Парубія. Він розповів, що нині здійснюється радикальне очищення від представників 5-ї колони в генштабі, розвідці, СБУ й т.д. Парубій сказав, що на зовнішньополітичному напрямку необхідно сформувати міжнародну антипутінську коаліцію за аналогією з антигітлерівською. Так, не завадило б, але антигітлерівська виникла після кількох років загравання демократичного Заходу й прямого союзу комуністичного Сходу з Гітлером. Лише після того, як нацистська Німеччина взяла Європу за горло. Але тоді не було таких смертоносних видів зброї, як нині. Та й газпромівські мільярди зробили свою справу на Заході, розклавши політичний клас, ЗМІ, суспільство багатьох потенційних членів антипутінської коаліції. Але намагатися її створити необхідно, може щось із цього й вийде.

Парубій повідав про в цілому успішні дії українських військ у зоні АТО. Це викликало питання аналітика Костянтина Матвієнка: чому ми так не діяли в Криму, чому допустили окупацію? Секретар РНБО виправдовувався тим, що тоді нічого не було - армії не було, зброї не було. Російські війська стояли по всьому нашому кордону. Їм було дві години до Києва. Що вони зробили б, якби ми з тим, що у нас було, увійшли до Криму? Парубій натякнув, що була й масова зрада у ЗС України в Криму. Але я особисто знаю, що багато українських офіцерів у Криму поведінку вищого керівництва в Києві сприйняли як зраду. «Нас і Крим здали Кремлю»,         - говорили ці люди. Достатньо пригадати, як неохоче розгойдувалося керівництво країни, щоб нарешті, під тиском громадськості вступити в бій у Донбасі. Нерішучість, безініціативність, боязливість були продемонстровані владою повною мірою, як і страх перед особистою відповідальністю.

Андрій Куликов, ведучий «Свободи слова», запитав у Парубія: «Чи зберігається загроза фронтального удару з боку Росії й чого нам чекати від Білорусі?» Той відповів, що ніхто не може прогнозувати дій Путіна і тут краще звертатися не до аналітиків, а до психіатрів. З приводу білоруського кордону певної відповіді не було, та й яка тут може бути певна відповідь... Хіба прогнозувати реакції Лукашенка легше?

На запитання про те, чому в Україні працюють російські банки, коли українські витиснені з Криму, зрозумілої відповіді не було.

Невимовний захват публіки викликав радикальний виступ лідера Радикальної партії нардепа Олега Ляшка. Так, втомилися маси від гамлетівських роздумів і болісної нерішучості влади. А Олег вирішує всі питання швидко, просто й остаточно. Звідси й рейтинг: від 13% до 20% за версіями різних соціологічних фундацій. Ляшко розповів про свої радикальні дії в парламенті, який, проте, як поскаржився нардеп, гальмує його революційні ініціативи. Зокрема, вже два місяці блокує законопроект про відповідальність осіб, винних в окупації й анексії Криму, законопроект про кримінальну відповідальність Володимира Путіна. Останній законопроект Ляшко мотивує необхідністю симетричних дій. Він також вимагав розриву дипломатичних відносин з РФ, яка, на його думку, абсолютно не є правовою державою, й тому громадянин жодної країни не може бути в безпеці від викрадання російськими спецслужбами (Ляшко посилався на випадок з Надією Савченко).

Ведучий зауважив нардепові Ляшку, що в звільнених містах Донбасу деякі жителі незадоволені українськими політиками й, зокрема, називають Олега Ляшка. Ну, ми навіть здогадуємося, ким є ці «деякі жителі». Швидше за все, вони ще недавно були дуже задоволені Пушиліним, Болотовим, Губарєвим, Гіркіним, Бородаєм, Безлером і іншими.

Громадський діяч Ігор Попов поцікавився у Ляшка: ви часто буваєте в зоні АТО, які настрої серед військових? Відповідь: настрої такі: дайте нам добити ворога, не зупиняйте нас. Але там погано з постачанням і погано з управлінням військами. Ляшко не був би Ляшком, якби не підбив такий підсумок: настрої у військах радикальні, політиків ненавидять не менше, ніж сепаратистів, Майдан змінив людей.

Він розповів і про підготовлений ним закон про десепаратизацію, який забороняє особам, причетним до сепаратистської діяльності, балотування в органи влади, службу в МВС, СБУ, прокуратурі тощо. У суспільстві існує запит на радикалізм, і Олег Ляшко досить вправно його задовольняє. На те й війна...

ЯКЩО ТИ ЗА РОСІЮ - ПРОБАЧАТЬ БУДЬ-ЯКІ ГРІХИ

Є в нашому телепросторі й вельми дивні телеканали. Ось, наприклад, російсько-білоруський ТРО, який невпинно оспівує «русский мир» і союзну державу Росії й Білорусі. Днями я подивився фільм про російських козаків, які в Другу світову війну воювали на боці Гітлера. У фільмі їх усіляко прославляли й героїзували, оскільки вони були прибічниками небільшовицької імперської Росії. Загалом, якщо ти за Росію - пробачать будь-які гріхи, зокрема й співпрацю з нацистською Німеччиною. А от якщо не за Росію, то хоч би ти був моральним генієм - поблажливості не дочекаєшся. Звичайні для цієї країни подвійні стандарти.

У фільмі справжній гімн проспівали генералові Петру Краснову, отаманові Донського козацтва й начальникові управління козачих військ ваффен - СС. У закадровому тексті прозвучало, що суддею Краснову може бути лише Бог, а ми повинні віддати йому належне за пристрасну любов до вітчизни. Ну, зрозуміло, у неросіян Вітчизни бути не може й права на вірність своїй Батьківщині у них теж немає...

У станиці Єланській Ростовської області РФ стоїть пам'ятник високопоставленому функціонерові ваффен-СС генералові Краснову. І чомусь, на відміну від пам'ятників Степану Бандері, цей пам'ятник носіїв георгіївських стрічок ніяк не дратує. Утім у Російській визвольній армії (РВА) генерала Андрія Власова й у козачих об'єднаннях СС теж носили георгіївські («колорадські») стрічки. І прапор у них був триколор, такий самий, як нинішній держпрапор РФ, і Андріївський хрест носили на нарукавних шевронах (нині він на прапорі Військово-морського флоту РФ). І були дві російські гренадерські дивізії СС (Про дивізію «Галичина» російська пропаганда всі вуха продзижчала, а про цих - мовчок), а бригад, полків, батальйонів - велика кількість. Був і російський козачий кавалерійський корпус СС під командуванням генерала Панвіца... Але про це в РФ згадувати не люблять.

ДВА СВІТИ ПРО «ХОРОШУ ПОВЕДІНКУ»

На телеканалі УНІАН, на засіданні круглого столу нардеп Микола Рудьковський розповів цікаву й повчальну історію. В особистій бесіді з ним заступниця глави держадміністрації одного з міст Донбасу сказала Рудьковському: «Нам казали, що ми тут «похитаємо»  ситуацію, й нам дадуть більше субсидій. Але ніхто не думав, що нас бомбитимуть». Цікаво, хто саме їм це казав і хто фінансував «хитання»? Напевно, вони досі в Києві у Верховній Раді сидять? Ось де треба провести максимально радикальну АТО.

Еспресо-ТV нагадав про неблагополуччя в нашому телепросторі, зокрема про те, що на «Інтері» досі працює російський політтехнолог пан Шувалов, навіть незважаючи на всі спроби СБУ позбавити від нього Україну. А один з головних пропагандистських телеканалів сучасної РФ - Перший національний - є співвласником українського (?) телеканалу «Інтер», що постійно дається взнаки у вельми специфічних тенденціях. Треба щось вирішувати з «Інтером» та іншими такими структурами. На війні           - як на війні.

У студії Шустера Юрій Луценко коментував інтерв'ю Президента П.Порошенка іноземним ЗМІ, в якому глава України заявив, що на сході України йде війна між  вільним світом і світом авторитарних режимів. Луценко переконаний, що політика Путіна має глобальний характер і торкнеться всього світу. Він критикував Верховну Раду, яка лише мінімальною більшістю голосів визнала ДНР і ЛНР терористичними організаціями. З цим визнанням на Заході теж можуть бути проблеми, оскільки засудити ДНР І ЛНР - означає засудити й одну всім відому країну, яка за ними стоїть. Її доведеться визнати спонсором тероризму. І тоді виявиться, що РФ - гірша за «Аль-Каїду», оскільки «Аль-Каїда» - це, так би мовити, терористична громадська організація, А РФ - терористична держава з набагато значнішими можливостями.

У Шустера теж обговорювали можливість воєнного стану. Противники його введення боялися спровокувати РФ. Наївно. Росія сама організовує потрібні їй провокації (як у селищі Майніла 1939 р. перед нападом СРСР на Фінляндію, про що вже в епоху перебудови розповів виконавець провокації генерал-майор КДБ Окуневич, 1939 р. чекіст невисокого рангу). Якщо Путін вирішить розпочати вторгнення до України, він це зробить незалежно від нашої «хорошої поведінки».

Представник «Правого сектору» Борислав Береза, кажучи про АТО, навів як приклад рішучі дії в секторі Газа ізраїльської армії. І тут Савік Шустер почав таврувати «ізраїльську воєнщину» за «вбивство палестинських дітей». Воістину, як писав російський класик: «Усе змішалося в будинку Облонських», українські націоналісти з «Правого сектору» захищають Ізраїль, його армію й право цієї країни на самооборону, а Шустер звинувачує Ізраїль у злочинах, виступаючи в дусі західноєвропейської  ліво-ліберальної тусовки, завжди готової приписати Ізраїлю всі смертні гріхи й легко пробачити «палестинським борцям» будь-які діяння. А може, «жертвам сіонізму» треба просто припинити обстрілювати ізраїльські міста, й життя в них налагодиться, й усе буде добре? Західна тусовка не пробувала давати їм такі поради?

Ігор Лосєв, «День»

Фото - http://www.day.kiev.ua