Влад  Ряшин  належить до таких людей, зустріч із якими не може не запам’ятатися.   Цьому сприяє дивовижний сплав його харизматичності та сильного характеру. Разом із високим професіоналізмом це допомагає Владові бути рішучим і самому конструювати ситуації успіху.

– Як ви можете оцінити проміжні підсумки нового телевізійного сезону в Україні? Хто, по-вашому, опинився в плюсах, а хто явно зробив фальстарт?

– Оцінювати минулий сезон я б почав із підсумків усього року, а не тільки з осіннього періоду. Він був дуже непростим для українського телебачення в цілому, оскільки відразу на двох каналах-лідерах відбулися серйозні зміни. На «Інтері» – зміна акціонерів і менеджменту в кінці минулого й на початку цього року. Цей процес на «Інтері» не закінчено. Що стосується «1+1», то ситуація теж зрозуміла: судові позови не могли не позначитися на темпах розвитку каналу. Але в таких непростих умовах більше втратив «Інтер», який понизив 2006 року частку мовлення 18+ (процентне співвідношення кількості людей, що дивляться ТБ в даний момент) порівняно із 2005-м і збавив темп.

Коли  вести  мову  про найсміливіші рішення року, то, знову ж таки, їх було зроблено на «Інтері», коли під час чемпіонату світу з футболу «Подробиці» пересунули з багаторічних 20.00 на 21.00 і там залишили. Рішен­ня було сміливим, я його сприйняв скоріше позитивно, як негативно. Більше того, зробив би те саме. Інша річ, що паралельно із цим припустилися найсерйознішої помилки року: пересуваючи «Подробиці», було б логічним перемістити дві найуспішніших серіальних лінійки каналу на 19.00 і 20.00.

І тоді в серіалу «5 хвилин до метро», що став хітом сезону, була б значно ускладнена стартова ситуація й у цілому показники були б іншими не тільки в серіалу, а й в обох каналів.

Якщо вести мову про найбільш рейтингові й резонансні події року, то я б виокремив дві: чемпіонат світу з футболу («Інтер») і «Танці із зірками» («1+1»). Причому останній проект, сьогодні це вже зрозуміло, буде стояти першим номером у таблиці рейтингів року, оскільки я не думаю, що якийсь телеканал у цьому році зможе повторити частку 54%.

Уроком сезону можна назвати «Зоряний дует» у тому сенсі, що за цей проект абсолютно несоромно, він дуже якісно зроблений, із прекрасним ансамблем учасників та досвідченим продюсером на чолі. Але сам формат через наявність на цьому ж каналі іншого, успішнішого в цьому жанрі проекту – «Шанс» – не витримав конкуренції.

Продовжуючи  оцінювати весь сезон, неможливо не відзначити людини, яка будь-який проект, чи то футбол, чи то політичну програму, робить популярним, – це Савік Шустер. «Свобода слова» – єдиний проект, який не має жорсткого хронометражу й може йти в прямому ефірі саме стільки, скільки необхідно. Це прецедент узагалі в українському телебаченні.

І треба віддати належне не тільки Савіку Шустеру, а й топ-менеджерам ICTV, які пішли на це.

Дедалі гармонійнішим видається СТБ, що підтверджує й зростання частки мовлення. Заслуговує на пошану велика кількість  документалістики. Хотілось би, щоб більше виробляли самі.

Ще одна тенденція – поява нішових каналів на місці низькорейтингових універсальних. Так цього року з’явилися «Кіно» й «Сіті».

– Один із проривних проектів сезону – витвір «Стар Медіа» «Танці із зірками». Чи пропонували ви цей проект «Інтерові»?

– Річ у тім, що формат купив у Бі-Бі-Сі канал «1+1», а «Стар Медіа» здійснювала виробництво.

– З якими труднощами ви зіткнулися в підготовчий період роботи над шоу?

– Труднощів було багато, починаючи з добору конкурсантів. Адже кілька учасників злетіло. Зокрема, у першому варіанті складу були Віталіна Ющенко, Яна Клочкова, Володимир Моїсєєнко. З різних причин вони не змогли брати участь, Віталіна навіть не розпочала тренування, Яна починала тренуватися, але вимушена була відмовитися від танців, аби більше займатися плаванням. А от у Володимира Моїсєєнка спливла давня травма. Природно, треба було вводити нових учасників. Тому замість Яни з’явилася Надія Мейхер, а замість Володі – Остап Ступка. Зараз, під час підготовки нового сезону, поки що складно сказати, як розкладеться пасьянс.

У цій роботі бере активну участь керівництво каналу «1+1». Друга складність, яку ми успішно подолали, – прямий ефір.

У цьому заслуга всієї команди, що працювала над проектом.

– Наскільки отриманий результат рейтингів був для вас несподіваним?

– Насправді ми чекали такого результату. Адже невипадково канал так боровся за цей формат, заплатив за нього пристойні гроші. Ризик, звичайно, був, але, з огляду на те, з якими рейтингами проект іде в інших країнах, ми розраховували на успіх. Інша річ, ми думали, що буквально з першого епізоду вийдемо на частку 30% і в середньому триматимемо 30–35%, а до фіналу буде 40%. У результаті перемахнули за 40%, а гала-концерт дістав рекордні 54%. Під час ефіру в Києві було, як на Новий рік: майже повністю не було руху на вулицях. Після кожного ефіру ми з учасниками могли дозволити собі випити келих шампанського з тостом: «Щоб наступна програма перевалила за 35, а потім за 40%» Але як же складно її буде повторити. Це ми чудово розуміємо.

– Ви дуже багато знімаєте фільмів і серіалів. Ніколи не виникало бажання самому зіграти головну роль?

– Акторська професія має свої тонкощі, тому кожен має займатися своєю справою. Із другого боку, ніколи не говори «ніколи». Якби 1990 року мені, курсантові Мінського вищого інженерного зенітно-ракетного училища військ ППО СРСР, сказали, що я буду телевізійним ведучим популярної програми «Мелорама» й узагалі піду по шляху телебачення, я б дуже здивувався й не повірив. У той же час, якби мені, коли я був популярним телеведучим, сказали, що я не жалкуватиму, коли піду з кадру, а займатимуся продюсерськими справами, я б теж не повірив. Тому напевно поки що не зніматимуся у фільмах, а що буде далі – подивимося. Тим більше, перед очима приклади, що відбувається, коли люди займаються не своєю справою.

– Будь-який проект створює команда, це не до снаги навіть генієві-одинаку. У вас дуже сильна команда. Як удалося її створити та що допомагає триматися разом тривалий час?

– У нас справді дуже гарна команда. Це стосується й самої компанії, і партнерів. Люди, що працюють у нашій компанії, – це професіонали, які не один рік на телебаченні, вони живуть своєю справою. Це не робота, а спосіб життя. Якщо люди одне одного відчувають, довіряють і їм комфортно разом, то це і є команда. Я їм від щирого серця вдячний.

–  Ви  активно  працюєте в російському медіа-просторі. Як справи з реформуванням «ТБ Центру»?

– Якщо вести мову про проміжні підсумки «ТБ Центру», то їх можна назвати успішними. Якщо порівнювати вересень-листопад цього року з аналогічним торішнім періодом, то частка «ТБ Центру» по Росії зросла на 20%.

А якщо врахувати, що паралельно із цим дещо знизилися показники могутніших телеканалів, а підвищилися тільки в трьох, і один із них – мовлення «ТБ Центр», то це успіх. Канал став абсолютно по-іншому сприйматися, став значно цікавішим за картинкою та змістом. Але є й свої складнощі, курс з омоло­джування каналу плавний, і тут потрібно бути дуже обережним.

– Ви обіцяли багато змістовних змін у новому телесезоні. Що вдалося здійснити, а що не спрацювало?

– По-перше, було закрито багато давніх проектів, але це зробили не огульно, краще з того, що було, оновилося й стало ще кращим, підтяглися інші проекти. Із вдалих можна відзначити публіцистичний цикл «У центрі уваги», з’явилися нові документальні програми. На наступний сезон є плани запустити дуже багатий і дорогий проект під назвою «Фабрика думки». Раніше на «ТБ Центрі» була проблема із серіальним продуктом, який ніколи не був прем’єрним. Цього року нам удалося зробити одну прем’єрну лінійку, а наступного, можливо, їх буде вже дві. Ми поступово створюватимемо в телеглядача відчуття, що канал «ТБ Центр» може пропонувати оригінальний продукт.

– Чи є принципові відмінності у вашій роботі на російському й українському телебаченні?

– Я все життя працював на комерційному телебаченні, на «Інтері», а «ТБ Центр» – дер­жавний канал. Тому десь пріоритети зовсім інші, інша економіка, підхід до рішення питань, іноді абсолютно відмінний від того, що в Україні. Але в кожній системі є свої плюси й мінуси.

– Що ви думаєте про необхідність і можливість появи в Україні суспільного телебачення?

– Іноді люди, які дискутують про суспільне телебачення, не дуже розуміють предмета розмови. Будь-яке телебачення створюють не з повітря. Тобто якщо йдеться не про комерційне телебачення, то необхідні особлива податкова політика й величезні гроші на створення такого телебачення. Чи готове наше суспільство до того, що кожна доросла людина платитиме, наприклад, 100 доларів на рік?

Звичайно, суспільне телебачення не зашкодить, і воно – індикатор демократичності су­спільства, але є ще й економіка. Тому слід добре подумати, коли та як це варто робити.

– Ваша професійна доля сповнена крутих віражів, але вона дуже успішна. Хто або що допомагало досягти таких вершин?

– Віра в себе та бажання йти правильним шляхом. Із другого боку, мені завжди дуже щастило на людей, які мене оточують.

– Чи вдається за такого робочого графіка знаходити час для сім’ї? Як ви проводите свій вільний час?

– Вільний час я люблю проводити дуже різнопланово. Оскільки живу за містом, обожнюю все, що пов’язане із природою.

– До речі, як і де зустрічатимете Новий, 2007 рік?

– Що стосується Нового року, то 27-го числа ми їдемо в Польщу (дуже хотілось би, щоб з’явився сніг!), після чого подамося у Швейцарію на лижний курорт, а потім в Австрію – також кататися на лижах. Що може бути кращим за гори?

Я вирішив відірватися за повною програмою!

Без Цензури