Власне, ці прописні істини в Росії всі реалістично налаштовані люди і так добре знають. Дивно було спостерігати за хвилюванням телеведучого, який читав з паперу гладкий, позбавлений критики особистісного характеру текст так, ніби це маніфест прозрілого. Цікаво було спостерігати за виразом облич маститих російських тележурналістів і теленачальників. Багатьох із цих людей я знаю десятиліття - з кимось вчився, з кимось працював, до когоcь приходив на ефіри.

І спостерігати за моральною деградацією колег теж довелося - впевнені, що місце в Останкіно варте меси, вони легко пішли на знищення того самого перебудовного телебачення, яке самі й побудували.

І ось ці вгодовані герострати спостерігають за виступом колеги, який говорить їм правду, але - не всю правду. Виступ Парфьонова - це такий своєрідний заклик до перебудови, до поліпшення системи, а не до її рішучого демонтажу. Телеведучий говорить щось про рейтинги Медведєва і Путіна, які не перевищують - подумати тільки - 75 відсотків і закликає дати слово тієї самої чверті, яка не в захваті від діючих начальників. Ідея чудова - резервація для сміливих думок і що ще там?

Але правда полягає в тому, що 75 відсотків - це телевізійний рейтинг популярності, результат роботи імперії брехні. Уявімо собі Путіна або Медведєва не на урочистій телефонній лінії з підданими, не на ритуальній прес-конференції, а на відкритих дебатах із опонентами, які ставлять їм гострі питання. Уявімо собі дебати Путін-Касьянов або там Медведєв-Нємцов. Та що там Путін і Медведєв! Уявімо собі у таких публічних дебатах інших російських політиків, уявімо міністрів, які відповідають на запитання аудиторії... Що залишиться від цього рейтингу через тиждень? Що матимемо через місяць від популярності влади?

Страшно, що це тепер називається сміливістю

Але цього не хоче ніхто з присутніх у телевізійному залі - ні сам виступаючий, ні його слухачі. Вони просто хочуть, щоб влада дозволила їм зберегти обличчя, щоб вони не виглядали аж надто убого не перед народом, ні - до народу вони ставляться з байдужістю небожителів - а «у нашому колі», висловлюючись словами з виступу вологодського юнака, що став символом російського гламуру. «У нашому колі» прийнято бути порядними і працювати на телебаченні - ось нехай влада це нам і забезпечить, влаштує нам такий телевізійний «Комерсант», газету, про яку кілька разів говорив Парфьонов - просто кажучи, дозволить розмовляти з Путіним неформально.

Страшно, що все це тепер називається сміливістю. Соромно за людей, які фактично зрадили свою професію заради сочевичної юшки слави і гонорарів. Але, спостерігаючи за їхньою реакцією на виступ Леоніда Парфьонова, зрозуміло і те, що якщо завтра надійде наказ почати перебудову та забезпечити резервацію для незгодних, - буде і перебудова. Яка, врешті-решт, різниця?

Віталій Портников, «Радіо Свобода»

Фото- www.radiosvoboda.org