Чи можна вигадати знущання більш цинічне для цієї країни, ніж пам’ятник Сталіну?

27 Квітня 2010
14898
27 Квітня 2010
17:17

Чи можна вигадати знущання більш цинічне для цієї країни, ніж пам’ятник Сталіну?

14898
Залишається повторювати тривіальності: народ з атрофованою історичної пам`яттю не виживе
Чи можна вигадати знущання більш цинічне для цієї країни, ніж пам’ятник Сталіну?

Одного разу я себе запитав про таке: яка історична подія могла б виявитися найфатальнішою в моєму житті, якби поточилась і завершилась по-іншому? Відповідь я шукав недовго: гекачепівський путч у серпні 1991-го. Не знаю, що зі мною відбувалося б упродовж подальших років, але впевнений, що не відбулося б нічого хорошого. І це, напевно, ще м'яко сказано - нічого хорошого.

 

Але чомусь мені думається, що навіть у цьому випадку, навіть якби переміг путч, мені все одно не довелося б жити у країні, де ставлять пам'ятники Сталіну. Аж так далеко навіть вони б не пішли.

 

І от я живу в країні, де це невдовзі має статися. Чи можна вигадати для цієї країни знущання цинічніше і нелюдськіше? Що це за орда така прийшла, щоб так над нею поглумитися? Чи це якісь інопланетяни, зомбі, мутанти?

 

Звичайно, ми різні в різних регіонах. І наші герої (на жаль, така історія бездержавної країни) можуть бути різними. Якби в Запоріжжі ставили пам`ятник Махнові, я поважав би це рішення. Але Сталіну?! Мені це приснилося? Нам усім - приснилося? Коли ж ми вирвемося з лабет цього божевільного сну?

 

Невже найфатальніша в моєму житті подія все-таки сталася? Починаючи з 11 березня 2010 року ми живемо на окупованій території. Загарбник сидить у столиці і називає себе керівництвом нашої країни. Загарбану щойно територію він мітить власними ідолами. Він приголомшує нас блискавичністю та брутальністю.

 

Залишається повторювати тривіальності, на жаль, так нашим суспільством і не засвоєні: народ з атрофованою історичної пам`яттю не виживе. Це надто важливий орган, без історичної пам`яті не живуть. Народ, який допускає у своєму домі пам`ятники своїх катів, демонструє цілковиту втрату будь-яких рефлексів самозбереження і стає співучасником наруги над власними предками. Це вже остання межа звиродніння.

 

Як цього не допустити? Як зупинити цей ворожий блітцкріґ?

 

Здається, нам не лишили варіантів. Є тільки один, і починати слід негайно.

 

Юрій Андрухович, для інформаційного агентства УНІАН

 

Фото - novynar.com.ua

 

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Юрій Андрухович, УНІАН
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
14898
Читайте також
17.05.2010 14:00
Наталья Выговская
, для «Детектор медіа»
11 375
27.04.2010 08:46
Олександр Народецький, «Радіо Свобода»
14 984
09.04.2010 18:57
Валентина Самченко, «Україна молода»
28 619
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
natamay
5313 дн. тому
Є два шляхи: еволюція або революція...
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду