Передісторія

Я саме був у Криму, де тема землетрусів є доволі хворобливою, і в один із вечорів кримські друзі з неприхованою тривогою розповідали про такий невтішний «прогноз». А прозвучав він з «великого екрану»: 4 березня ТСН дав сюжет, у якому стверджувалося, що на Україну чекає землетрус, за потужністю «майже такий, як був нещодавно на Гаїті». Буцімто таке віщують румунські фахівці.

Протягом наступної доби методом копіпейсту звістка облетіла півінтернету. Хто посилався на ТСН, хто ні, - але про це писали і на «Кореспонденті», і на ProUA, і «Ліга-Бізнес-Інформ», і на РБК, і на «Обозревателе», і на інших, інших та інших ресурсах. У наступні дні за тему взялися газети. Благо, ідею ТСНівців не підхопили «істеричною нотою» інші великі канали.

Але подальші події не забарилися. Наприклад, люди у Львові й Миколаєві, налякані цим «прогнозом», ночували на вулиці. Про це повідомляли, зокрема, «Час новин» і «Подробности». Можливо, таке було і в інших містах, хтозна? Може, просто про це не повідомлялося?..

Короткий зміст попередньої серії

Пригадаймо той самий ефірний матеріал ТСН, із якого, власне, все й починалося. Презентує сюжет ведучий Олексій Ліхман, який після повідомлень про наслідки землетрусу в Чилі зі стриманою тривогою в голосі, каже в підводці таке:

«Стихія може дійти і до наших земель. Румунські фахівці занепокоїлися. Гірський масив на кордоні з Україною майже так само активний, як у Чилі. І потужний землетрус тут може статися у будь-який час. Подробиці з'ясовував Григорій Жигалов».

Глядачі, гадаю, вже напружилися. От ще секунди тому можна було щиро співчувати далеким жителям іншої півкулі, а виявляється - біда вже суне до нас! І, що характерно, ніхто з вітчизняних відповідальних осіб навіть не переймається безпекою українців, «занепокоїлися» лише сусіди - «румунські фахівці»! На підтвердження слів ведучого - читаємо титри «ЗЕМЛЮ ТРЯСЕ». Поруч із ведучим бачимо графіку: сейсмодатчик виписує дедалі більшу магнітуду; Земля стрибає, наче м'ячик; і ось наслідки - зруйновані вщент будинки...

Глядачу стає зрозуміло: якщо вже гірський масив на нашому кордоні активний «майже так само», як у багатостраждальному Чилі, - то цілком очевидно, що «стихія може дійти і до наших земель»! А нам ось щойно ж показали, чим це все закінчується. Зважаючи ж на те, що «потужний землетрус тут», у нас, в Україні, «може статися у будь-який час», мабуть, вже є сенс мерщій переселятися жити на вулицю в намети! Втім, наостанок ризикнемо й глянемо, про що йтиметься в сюжеті. А в сюжеті Григорій Жигалов нам відразу ж безапеляційно заявляє: «Якщо давно не трусило - не означає, що можна спати спокійно».

А Жигалов точно знає, що означає що. Адже він працює в ТСН. У новинах, які знають усе на світі! Знає він і таке: «Україна теж в зоні ризику»!

Все складається докупи. Все свідчить про невідворотність лиха. Поки що схожого на чилійське... Про це свідчить титр: «У ЗОНІ РИЗИКУ». Про це свідчать крупні плани годинника і сейсмодатчика. Про це свідчить і середній план двох жінок біля комп'ютерів. І - найгірше! - мапа Карпат із загрозливо-червоними плямами. Текст журналіста: «Наші землетруси в Інституті геофізики знають напам'ять».

Така вже міцна пам'ять у цих науковців-геофізиків на землетруси! Але глядач може в це не повірити, тому краще дати слово самим науковцям. Таки справді, заступник директора інституту знає. «1940-го, 1977-го, 1986-го і 1990-го року» - каже він.

«Іспит» складено. Мабуть, це ще одне підтвердження того, що біда є невідворотною. Щоб зрозуміти її глибинне (в повному сенсі цього слова) коріння, журналіст далі пояснює: «Це так звана зона Вранча прямо на кордоні українських і румунських Карпат. Фанатичні науковці називають її унікальним явищем, прагматичні - пороховою діжкою».

У цей час нам показують комп'ютерну карту, яка страхітливо пульсує червоним десь там у районі румунських Карпат, але пульсація звідти йде через усю Україну! Для більшого ефекту за кадром звучить музика з тріллера. Надзвичайний драматизм! Заступник директора Інституту геофізики Олександр Кендзера продовжує демонструвати глядачам чудеса пам'яті. Він розповідає: «Це був землетрус отут на півночі Львівської області і землетрус 1927 року, який зруйнував фактично все побережжя Криму».

Нам показують гравюри наслідків того кримського землетрусу, вочевидь, відзняті на якомусь стенді в тому-таки Інституті геофізики. Не виключено, що землетрус уже почався, адже всі ці картинки - і синхрон заступника директора, і гравюри на стенді, і сейсмодатчики, й навіть дві жінки біля комп'ютерів (усе, крім комп'ютерної карти, звісно), - це все перебуває в постійному русі, дрижить, смикається, камера їздить зліва-направо, справа-наліво, знизу-догори і згори-донизу. (А може, землетрус ще не починався, а просто оператор знімав без штатива, з рваними панорамами і наїздами, хто ж його знає?)

Тим часом репортер провадить далі: «Згадки про великий кримський землетрус читаємо в Ільфа і Петрова. Саме він завадив Остапу викрасти передостанній стілець. Це в літературі. А насправді - не помилував і Ластівчине гніздо. Не тільки масштаби руйнувань зробили кримський землетрус відомим...».

О боже, що ми бачимо: в кадрі горить море! Придивившись, можна здогадатися, що це поки що лише комп'ютерна графіка - суміщення картинки справжніх вогнів із картинкою узбережжя. За кадром починає знову звучати музика з фільму жахів. Текст: «...а паніка. Під час землетрусу море у буквальному сенсі вивергало в повітря півкілометрові стовпи полум'я. Так вибухав газ із підземних родовищ».

Ми опиняємося на пляжі, де жінка каже (не нашою мовою, можливо, татарською? - йде переклад): «Таке дивне відчуття. Потім усе почало труситися. Жах!». А друга жінка підтакує їй: «Як трусонуло! Моя донька закричала, я дуже перелякалася».

І нам продовжують показувати «землетрус на сонячному пляжі» - зняту без штатива жахливої якості картинку. Допитливий глядач зрештою здогадується, що то не Крим. А той, хто знає сяк-так географію, може навіть припустити, що ці кадри відзнято в Румунії (у верхньому правому куті кадру - румунський титр «Констанца»). Журналіст тим часом продовжує своє оповідання: «Це румуни пригадують, як їх трусонуло торік. Магнітуда 5,5 налякала країну. Після серії землетрусів на Гаїті і Чилі румунські фахівці знову згадали про зону Вранча».

На підтвердження нам показують уже румунські сейсмодатчики (мабуть, з того ж таки румунського сюжету, бо та ж сама жахлива якість картинки). Страхітлива музика за кадром вже не замовкає. Нам показують зруйновані будинки, без титру, що це за події (не те що дати і країни не зазначено, навіть титру «Архів» немає). Текст за кадром не відразу ж пояснює, що ми бачимо: «Найближчим часом тут теж станеться землетрус, кажуть вони. За потужністю переплюне (? - тут сказано дуже нерозбірливо, але з усього - сенс такий) стихію 77-го року. Тоді в Бухаресті загинули 15 тисяч людей».

Ага, так ось воно що, - каже собі вже вкрай нажаханий глядач, - це було давно і не в нас. Але йому не дають розслабитися - нарешті йде так яскраво проанонсований усім попереднім «прогноз румунських фахівців»: «Епіцентр буде глибоко в Землі. І що глибше, то потужніше буде землетрус. Відчують навіть у Москві».

Це, якщо вірити титру, каже Георге Мермуряну, директор Інституту фізики Землі з Румунії. Щоб ні в кого не виникало сумнівів, що це саме Румунія, на синхроні з'являється нарешті й титр «Румунія».

Не виключено, що в Румунії землетрус - явище перманентне, оскільки румунські будинки, які нам показують далі, хитаються в кадрі (а може їх просто знято з плеча, хто його знає?!). Жигалов за кадром пояснює: «У Румунії через сусідство із зоною Вранча взагалі чимало клопотів. Будинки з ось таким червоним знаком не витримають потужного землетрусу, кажуть спеціалісти. Але укріпити їх - головний біль для влади».

От чим сильні журналісти ТСН, - так це тим, що вони можуть легко й невимушено виступати авторитетними експертами у будь-якій галузі: чи йдеться про землетруси, чи про містобудування, чи про проблеми влади у будь-якій країні. Щоб підтвердити високу фаховість журналістів ТСН, - нате вам синхрон заступника мера Бухареста: «Ми маємо отримувати дозвіл кожного жителя, але вони зазвичай ледащі і апатичні».

Трохи не в тему, але щось десь, віддалено так, дуже приблизно до теми має відношення, - чому би й не дати це в сюжет («не пропадати ж добру!»)? Утім «своя сорочка є ближчою до тіла». Відтак, журналіст повертається до теми (музика знов додає драматизму): «Небезпека України в її ґрунті. Магнітуда у 6 балів за шкалою Ріхтера на кордоні з Румунією може вилитися у 8-9 балів за 12-бальною шкалою, а це - майже як на Гаїті».

Усе це каже пан Жигалов, знаний експерт із питань геофізики. І він же - експерт із питань містобудівництва й міцності будівельних конструкцій, а також внутрішнього світу будівельників: «Про це знають будівельники й інженери. І питання лише в тому, наскільки ще старі будинки здатні дати відсіч атаці з надрів».

І чомусь це «питання» символізують у кадрі румунські багатоповерхівки, які справді (як показують глядачеві) перебувають у жалюгідному стані.

А чи був хлопчик?

А тепер відкинемо жарти. І спробуємо проаналізувати все це з професійної точки зору.

Дуже схоже, що вся тема народилася з якогось сюжету, відзнятого румунськими журналістами. Можемо лише здогадуватися, як цей сюжет потрапив на ТСН :). З «високої» телевізійної якості картинки можна лише припустити, що його передавали з Румунії на якомусь побутовому носії. Я недарма назвав цей румунський сюжет «якимось», бо, судячи з використаного ТСН, сам по собі сюжет розкривав не «апокаліптичний» прогноз румунських геофізиків, а трохи інакшу тему. Наприклад, таку: чому влада не докладає зусиль до зміцнення старих будинків з огляду на ймовірність землетрусів у Румунії. Або, наприклад, таку: чи готові румунські міста до ймовірних землетрусів?

Про це свідчить і значна частина матеріалу: картинки пошарпаних будинків соціалістичної доби, будівельники за роботою, будинки на реконструкції, таблички, що свідчать про сейсмонебезпеку окремих будівель, зрештою, синхрон заступника мера Бухареста, який каже про те, як важко домовлятися з людьми, щоб тимчасово відселити їх із аварійних будинків. Дуже схоже на те, що синхрон геофізика Мермуряну, бліци двох жінок на пляжі й архівні кадри землетрусу 1977 року знадобилися румунським журналістам лише на підтвердження того, що Румунія розташована у сейсмонебезпечній зоні, в якій старі будинки не витримують потужних земних поштовхів.

Вчитайтеся ще раз уважно в синхрон румунського геофізика: «Епіцентр буде глибоко в Землі. І що глибше, то потужніше буде землетрус. Відчують навіть у Москві».

Є величезний сумнів, що це саме те, за що видають його журналісти ТСН - прогноз потужного землетрусу в найближчому майбутньому! Це (якщо навіть вірити «особливостям перекладу» з румунської на українську) лише висмикнута з контексту фраза, яка могла бути лише шматком відповіді на гіпотетичне запитання журналіста («що може бути?» або «що буде, якщо...?»).

А тепер проаналізуймо, за рахунок чого журналісти ТСН перетворили цей сюжет на справжній фільм жахів.

Підводка Ліхмана - це суцільні думки ведучого (якщо, звісно, її текст писав сам ведучий). Жодних посилань на джерела інформації («румунські фахівці занепокоїлися» - це не посилання). Чотири голослівних суб'єктивних судження із занадто сміливими оцінками й висновками: «майже так само активний, як у Чилі» і «потужний землетрус тут може статися у будь-який час». До цього - оцінковий титр і драматична комп'ютерна графіка.

Сюжет Жигалова сам по собі приблизно на 2/3 складається з румунського сюжету на... зовсім іншу тему. Доповненого кількома важливими деталями. По-перше, страхітливою графікою, по-друге, оцінковим титром, по-третє, драматичною музикою. По-четверте, страхітливим бекґраундом, що в іншій ситуації можна було б лише вітати. А тут бекґраунд використовується насамперед для «саспенсу»: нагадуємо, який це був жах у 1927 році в Криму або ж у 1977 - в Румунії! По-п'яте, журналісти не полінувалися й навіть з'їздили до Інституту геофізики НАНУ. Щоправда, працювали там поспіхом (навіть бракувало часу встановлювати камеру на штатив!). І так і не поставили своїм, українським фахівцям того єдиного запитання, яке відповідало темі всього сюжету. Зверніть увагу: український геофізик Кендзера розповідає зовсім про інше - лише і виключно про бекґраунд!

Але журналісти ТСН - справжні профі, які вміють навіть і на такому куцому матеріалі підвестися до глобальних висот. У них є ще одна зброя - це власний політ фантазії! В сюжеті загалом 12 власних висновків і оцінок журналіста, в тому числі й такі надемоційні, як: «Фанатичні науковці називають її унікальним явищем, прагматичні - пороховою діжкою». І «...а це - майже як на Гаїті».

Важливим маніпулятивним елементом сюжету є монтаж: наприклад, нам розповідають про кримський землетрус 1927 року і встик монтують синхрони румунських жінок на пляжі. У глядача немає часу зрозуміти, що йдеться про різні місця і часи. Він сприймає все за звичайними законами драматургії, тобто в «єдиному місці й часі». Коли ж сяк-так йому пояснюють його помилку, - емоційна складова вже «ввімкнена».

У підсумку, ТСНівцям таки вдалося взяти аудиторію за живе! Недарма ж тему підхопили газети й інтернет-видання, і недарма зрештою люди ночували на морозі!

Як довести що завгодно?

Матеріал про «землетрус в Україні» дуже наочно демонструє «зону ризику» в новинах - до чого може призводити тема, сформульована як версія (гіпотеза). Та до того, що будь-яку версію упереджений журналіст таки доведе! Незалежно від того, наскільки правдивою ця версія є.

На межі політики і журналістики саме на цьому збудовано основні принципи і способи пропаганди. Але мені важко собі уявити, що ТСНівська «тема землетрусу» могла бути чиїмось політичним замовленням. Можливо, тут ми побачили в дії, що таке робота упередженого журналіста. Та ще й без дотримання елементарних законів професії.

Що відбувається? Упереджений журналіст доводить істинність власної версії. Замість того, щоб перевіряти її на міцність. У чому відмінність, запитаєте ви? А в тому, що упереджений журналіст добирає до свого матеріалу лише ті факти і думки, які підтверджують його версію, і відкидає (або інколи щиро не бачить) фактів і думок, які її не підтверджують, або й гірше - спростовують!

Навіть якби пан Мермуряну справді виступив із таким серйозним прогнозом, за стандартом балансу думок, журналіст мав шукати більш широкий спектр кваліфікованих експертних думок. Уже хоча б тому, що навіть і найкращий знавець своєї справи може помилятися (що властиво людині). Цікаво, що ці альтернативні думки журналіст цілком міг знайти навіть там, де він побував із оператором, тобто в Інституті геофізики НАНУ. Тому що той же самий заступник директора Інституту Олександр Кендзера прокоментував ситуацію так: «Наши румынские коллеги вообще ничего подобного не заявляли! Их просто спросили о максимальных значениях землетрясений в районе Вранча и вероятных последствиях для соседей».

Прокоментував так, бо в нього про це запитали! Але не ТСНівці, а журналісти «Подробностей». Газети, інформагенції й навіть інтернет-видання спромоглися знайти й інші коментарі фахових геофізиків, які висловлювали схожі думки. ТСНівці цих коментарів не знайшли. Тому що не шукали! Тому що були перейняті доведенням власної версії. Задля чого неправильно інтерпретували сказане румунським фахівцем, зманіпулювали матеріалами з румунського телесюжету, не поставили належного запитання фахівцям українським, тенденційно підібрали бекґраундні факти і «щедро приперчили» це все власними емоційними висновками й оцінками!

На чиїй совісті зрештою буде «смерть Говарда Біла»?

Тут виникає слушне запитання: а чому глядачі виявилися такими довірливими (в тому числі й глядачі - журналісти деяких інших видань)? Відповідь проста. По-перше, у глядача немає часу критично осмислити кожну думку, яку він чує в сюжеті. В новинах - високий темп, усе змінюється калейдоскопічно швидко. Тут лише встигай хапати «на льоту». Це в Детектор медіа є можливість передивитися сюжет багато разів і оцінити кожний його елемент окремо і все вкупі. Для глядача все звучить і виглядає так, наче кожна нова думка чи новий факт доповнюють попередні. При одному перегляді, наприклад, навіть сказане заступником мера Бухареста наче доповнює тему (хоча насправді воно в сюжеті зовсім «не в тему»).

По-друге, телебачення з-поміж усіх видів медіа чинить найбільший вплив на емоції! А коли «вмикається» емоційна складова, людина починає втрачати здатність до критичного осмислення нової інформації. І головне - ця емоційна складова набагато більше врізається в пам'ять, ніж той набір думок і фактів, які подавалися в сюжеті.

ТСН уже давно і «вдало» використовує ці нехитрі прийоми експлуатації емоцій глядача. «По-модному» це називають «інфотейнментом». Його прибічники-телеменеджери стверджують, що телебачення повинно не лише інформувати, але й розважати. І для цього їм мало розважальних жанрових програм, блокбастерів і телесеріалів, спортивних трансляцій. Вони поширюють прийоми інфотейнменту на «останню твердиню інформування», на новини. Мені здається, що в цьому колеги часто-густо перетинають межу між розповіддю про реальність, якою мають бути справжні новини, і створенням віртуальної ігрової реальності. Треба вам землетрус - нате вам землетрус! Лише тому, що така тема приверне увагу глядачів, підвищить рейтинги. Чи має при цьому значення, що насправді це не так?!

При цьому менеджери і журналісти забувають про той вплив, який чинять теленовини на масову аудиторію. Отже, забувають про власну відповідальність перед мільйонами людей. ТСН уже давно і впевнено, обома ногами стоїть на цьому хибному шляху.

Варто було б пам'ятати два історичних приклади. У жовтні 1938 року в США сталася надзвичайна паніка, яку викликала трансляція на радіостанції CВS радіоверсії фантастичного роману Герберта Уеллса «Війна світів». Люди реально повірили в те, що в США висадилися загарбники з Марсу, масово покидали міста і тікали світ за очі.

А в квітні 1985 року в Києві сталася справжня паніка, люди кидали роботу, хапали дітей і намагалися втекти від смертельної небезпеки - на Київ ішло цунамі! 10-метрова хвиля, яка мала поховати майже все місто, внаслідок прориву греблі Київської ГЕС. Насправді на одному з київських підприємств відбувалися навчання з громадянської оборони. Не маючи власної радіомережі, вони орендували київську частоту на час обідньої перерви. І те, що мало стати навчальною тривогою для одного підприємства, стало панікою для всього великого міста. Лише до вечора ситуація нормалізувалася, але для цього довелося (і це був прецедент для мас-медіа СРСР) декілька разів оголошувати по радіо і телебаченню, що це була навчальна тривога, а Київське море стоїть на місці і не збирається поховати столицю Радянської України.

І в першому, і в другому випадку це були навіть не новини. І навіть не телебачення! Але ж якими серйозними були наслідки. Телебачення є набагато більш впливовим, коли йдеться про емоції людей. Особливо ж теленовини. У старій відомій стрічці американського режисера Сідні Люмета «Телемережа» політичний оглядач Говард Біл сходить з глузду, але телеменеджери продовжують випускати в ефір його передачу, оскільки красномовні промови й істерики Біла розважають дедалі більшу аудиторію. Зрештою, щоб утримати високі рейтинги, телеменеджери вирішують розстріляти Біла в прямому ефірі. Гра зайшла занадто далеко!

Про Біла - це лише кіно, але журналістам варто пам'ятати, що їхня гра у новинах може знайти свої цілком несподівані продовження поза ефіром. Тому що дезінформовані глядачі можуть чинити власні вчинки. До яких їх підштовхує інфотейнмент у новинах. Варто також пам'ятати, що журналіст не відповідає за наслідки своїх публікацій лише в тому випадку, коли ці публікації зроблено за законами професії, з дотриманням усіх стандартів. Будь-які вияви інфотейнменту в новинах невблаганно стають автоматичним порушенням того чи іншого з цих законів професії. Теленовини - занадто серйозна зброя, щоб бавитися ними в пісочниці!

Післямова

Зрештою, 10 березня ТСН повідомив про львівську й миколаївську ночівлі людей просто неба. При цьому «сором'язливо» було сказано «Чутки з Ізраїлю про землетрус у Львові змусили кілька родин провести ніч на вулиці» - це заголовок на ТСНівському сайті. Браво, ТСН! (Аплодисменти.)

Я не геофізик, і не мав наміру дискутувати з приводу того, чи буде найближчим часом землетрус в Україні, і якщо буде, то якої сили. Цього, до речі, не можуть насправді точно і короткостроково спрогнозувати навіть професійні геофізики - нема в них поки що такого інструментарію, якщо вірити їхнім коментарям з цієї теми, які вони давали іншим мас-медіа у наступні за сюжетом ТСН дні. Наприклад, той же Кендзера, якого цілком могли про це запитати й ТСНівці, сказав згодом тим же «Подробностям» таке: «К тому же предсказать точную дату катаклизма нереально. Любые прогнозы делаются только по изменению состояния окружающей среды. Хотя и они в 99 случаях из 100 не оправдываются».

У цій статті я хотів показати лише той хибний «професіоналізм» і професійну безвідповідальність, з якими редакція ТСН запустила в український інформаційний простір цю тему. І - що ще гірше! - це не окрема помилка окремого журналіста чи окремого ведучого, чи редактора, який «благословив» цю тему у випуск. Це, на жаль, наслідки системного підходу всієї інформаційної редакції, де внутрішні правила давно вже перемогли закони журналістської професії на користь сумнівного інфотейнменту.