«Детектор медіа» завершує проект «Моніторинг ролі ЗМІ та політичної реклами у виборах-2010» у рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа». Складовою проекту є аналіз публічних заяв, політичних програм та агітаційних меседжів кандидатів. Детальніше про сам проект можна прочитати тут. 

Досі українські президенти, які програли вибори (Кравчук) або зробили хибну ставку (Кучма), чесно визнавали свій програш як результат власних помилок. Віктор Ющенко винайшов нову формулу українського політичного лузерства: програли всі, крім мене, бо вони втратили єдиного лідера, який піклувався про розвиток держави. Якби ця ілюзія не мала вагомих політичних наслідків, її можна було би спокійно ігнорувати. Але це не так.

Про прагнення Віктора Ющенка жити у світі комфортного самообману (так званій теплій ванні) ми вже писали. Однак роль президента між першим і другим туром виборів та його заяви на останній прес-конференції, яка транслювалася 16 лютого Першим національним та 5-м каналом, зобов'язують нас, слідом за президентом, підбити підсумки його п'ятирічного правління.

На думку автора, Віктор Ющенко протягом одного місяця перекреслив майже всі позитивні особисті здобутки в політиці. Ще чинний нині президент продемонстрував повну зневагу до свободи слова, до громадської думки, законів України та здорової логіки. Це проявилося і в сумнівних, невчасних нагородженнях, і в підписанні провокаційних змін до закону про вибори президента, і в спробах втручатися в роботу ЦВК та Вищого адмінсуду. І все заради збереження впливу на державну політику.

Тепер ми можемо більш упевнено стверджувати, що в Ющенка не було великих сподівань на перемогу, але й він сам не переживав це як трагедію і неодноразово щиро в цьому зізнавався. Справжньою трагедією для нього могла би стати політична спілка Януковича і Тимошенко, оскільки в такому разі він втрачав би можливість гри у «розводку» їх обох. Він і тепер намагається не допустити такого розвитку подій (хоч і малоймовірного).

Все це Ющенко маскує високими словами про цінності і розбудову державності. Однак автор бачить кілька нестиковок, які свідчать про справжні думки третього президента України.

Нестиковка №1

Віктор Ющенко протягом виборчої кампанії вперто наполягав на тому, що обрання Януковича чи Тимошенко несе в собі однаково великі загрози для країни. Президент відкрито декларував свій принцип: жодних переговорів чи поступок такому дволикому «злу», яке загрожує «поховати» демократію в Україні.

16 лютого ми почули нову інтерпретацію політичного процесу. Виявляється, і Янукович, і Тимошенко - національні політики, бо за ними стоять мільйони виборців. І ігнорувати цих виборців «справжній український президент» не може. Хоча протягом усієї виборчої кампанії він тільки цим і займався, відверто глузуючи з такого вибору між «тим, хто сидів двічі, та іншою, яка не сиділа двічі» (цитата). Від поваги до вибору людей президент перекидає місток до того, що ці вибори є досягненням Помаранчевої революції. Тож і перемога Януковича виглядає як досягнення Майдану і цінностей Майдану.

Незважаючи на свої ж попередні слова про політику Януковича як «проект втрати держави», Ющенко обирає компроміс саме з ним як спосіб продовження розбудови України. Це більш ніж дивно, оскільки в даному разі ми бачимо явний конфлікт двох полярних етичних систем. Одна заснована на принципі: будь-який компроміс зі злом є зло, а конфлікт зі злом - добро. Інша стверджує: будь-який компроміс зі злом є добро, а боротьба зі злом є зло.

Коли ж людина чи політик демонструє дивовижну гнучкість у виборі цих принципів залежно від життєвої ситуації, тоді можна стверджувати, що перед нами приклад звичайнісінької брехні.

В даному випадку Янукович для Ющенка давно вже не був більшим чи однаковим злом порівняно з Тимошенко. І йому набагато легше визнати і легітимізувати перемогу Януковича, щоб швидше почати переговори про участь у владі. Зрозуміло, що з Тимошенко таких переговорів не може бути в принципі.

«Віктор Ющенко: Я хочу сказати, що коли я критикую Януковича і Тимошенко і кажу, що для мене вони і, переконаний, для нації більшості це є два чоботи з одної пари, і за цими людьми ніколи не стояли цінності національної відбудови, а я думаю, що проблема номер один для цієї країни, яка проголосила свою державність - це творення нації, якої ми не мали дуже-дуже багато років. І тому коли ми говоримо, як об'єднати націю, як консолідувати, де той цемент, який зв'яже українця на сході й на заході, з Криму і сіверських українців, як пов'язати це - це відродження процесів національного творення. Мені важко уявити, як Віктор Федорович Янукович вийде за цю трибуну і почне говорити план, як започаткувати, розвивати і продовжувати процес національного творення через рідну мову. Бо я бачу - в Одесі написано "Два языка, одна страна". Так такого не буває. Знаєте, модель, коли два язика, чотири церкви, п'ять історій і один народ...» (25.12.2009, «Інтер», «Велика політика»).

«Віктор Ющенко: Я хочу, щоб Віктор Федорович уже у новому статусі відчув ту відповідальність, що через його місію можна зробити дорогу консолідації цієї нації, яка за 5 років змінилася, яка стала набагато менш агресивною, яка стала набагато толерантнішою. Не загравати у темах, які порочать будь-яку націю - чи то "два языка - одна страна", чи "чотири конфесії - одна страна", чи "шість історій - одна страна". Це байки сірого вовка. Це проект, як втратити державу, загубити національні цінності. Я не хочу когось повчати, у мене є своя політична позиція, в якій я абсолютно переконаний. Мене не турбує, який у мене рейтинг, - є чи буде. Я хочу зі своїми поглядами щодо нашого національного розвитку, державного становлення якомога передати більше українському суспільству. У цьому я бачу свою місію...

... Сумно від того, що нація, громадянин, виборець прийшов до того, що, власне кажучи, ми перестали гордитися своїм вибором. Ми прийшли до ситуації, коли, власне, вибору немає. Це я чесно говорю. Я з повагою ставлюся до одного й іншого кандидата. Вони провели велику виборчу роботу, вони отримали симпатії мільйонів людей. Я можу привітати і Тимошенко, і Януковича з цим, бо підтримка мільйонів людей - це честь для будь-якої людини. Разом з тим, я не відношусь до тих людей, які поділяють цю підтримку. І я правий. Але для того треба час, щоб мою правоту зрозуміли ви і зрозуміли українці. Я досить спокійно відношуся до влади і тому можу сказати: незважаючи на те, що це не мій вибір, я все зроблю для того, щоб законно захистити ті результати виборів, які будуть установлені судом і Центральною виборчою комісією. Бо я поважаю тих людей, які висловили цю думку, незалежно від її змісту.

.. Нація захотіла мати перерву на п'ять років. Очевидно, можливо, хай і так буде. Але це не говорить про те, що ви забули цінності нашої свободи, нашої демократії, нашого вибору. Це не те, що дискредитований ідеал Майдану. Я можу один у помаранчевій формі ходити, але стверджувати те, що через Майдан ми отримали політику, яка буде, як у Біблії, давати можливість проростати одним зернам, які впали на ріллю, досить швидко, іншим, які впали на гравій, повільніше, але все одно вони зійдуть. Деякі з них, які впали на дорогу, будуть розтоптані, але в цілому ми п'ять років прожили в абсолютно новій формації. Ми почали замислюватися над нашим національним становленням. Ми почали відчувати, що ми з населення стаємо громадянами і потроху починаємо нести відповідальність, яку повинен нести громадянин, а не тільки Президент. Другими словами, запущений той процес, який ніхто не змінить, який можна трошки пригальмувати. От приблизно таке почуття сьогодні у моїй душі» (16.02.2010, стенограма прес-конференції президента України).

Нестиковка №2

Віктор Ющенко раніше постійно наголошував на тому, що його не цікавлять інші посади, окрім президентської. Щоправда, він так само загадково говорив і про те, що після виборів країна побачить справжнього «українського прем'єра».

Через два місяці Віктор Ющенко розставив акценти по-іншому. Після останньої прес-конференції стало зрозуміло, що таким прем'єром Віктор Ющенко бачить в першу чергу себе.

З одного боку, Ющенко так само непохитно продовжував стверджувати, що посади самі по собі його не цікавлять. Однак своє можливе збереження у новій владі президент обґрунтував «обов'язком допомагати владі» втілювати свої «цінності та світогляд». Відповідно, Ющенко прямо відповів, що готовий працювати разом з Януковичем.

При цьому президент навіть дозволив одним оком зазирнути в його гру з наступником. Отже, Ющенко переконаний, що без нього Януковичу не вдасться створити більшість у нинішньому парламенті. Що саме Янукович повинен піти з ним на компроміс, якщо хоче стати справжнім президентом. Розкрив Ющенко і критерій «ефективності» президентства Януковича: новим прем'єр-міністром має стати компромісна фігура.

Далі Ющенко говорить і про спільний порядок денний з Януковичем: коаліція, формування уряду і конституційний процес. Перший крок у вигляді підписання закону про регламент, який відкриває шлях для переформатування коаліції, зроблено. Тепер Ющенко чекає від Януковича кроків у відповідь.

«Євгеній Кисельов: Но прежде позвольте вопрос, что называется, на злобу дня. Буквально за несколько часов до нашего эфира во всех информационных агентствах, во всех Интернет-ресурсах появилось сенсационное сообщение, что бывший чиновник вашего Секретариата, некто Ярослав Козачок выступил на пресс-конференции, обнародовал документ, который представил как тайное соглашение между вами и кандидатом в Президенты Виктором Ющенко. В этой бумаге... Виктором Януковичем, простите. И в этой бумаге вы якобы обязуетесь не критиковать Януковича в процессе избирательной кампании в обмен на пост премьера, для того, чтобы в случае победы Виктора Федоровича вы стали главой правительства, а ваши соратники сохранили ваши должности...

Віктор Ющенко: Це фальшивка, очевидно. Очевидно, це фальшивка. Я можу відповідь свою дати в двох контекстах. Контекст перший. Шановні, я ніколи не буду Прем'єр-міністром у Януковича. Запам'ятайте це. Ніколи. Тому такі схеми взагалі не цікавлять ні мене, ні мою команду...

...Вибачте, я на паперті ні перед ким не сиджу і ні в кого не вимолюю посади. Я - Президент країни. І для мене такого роду, знаєте, навіть міркування - це дуже дешева позиція моїх опонентів. Я добре знаю, з якого це клубу вийшло, з якого табору. Далі Грушевського не ходіть і до гадалки не ходіть. Адреса відома» (25.12.2009, «Інтер», «Велика політика»).

«Ірина Герасимова, П'ятий канал. Віктор Андрійович, скажіть, будь ласка, чи розглядаєте Ви можливість при Президентові Януковичу працювати, скажімо, на посаді голови Нацбанку чи керівника Уряду чи спілкувалися Ви на ці теми із стороною Януковича під час виборчої кампанії чи, можливо, після?

Віктор Ющенко: Таку можливість, по-перше, ніхто не пропонує. Чого її розглядати. А, по-друге, я людина цінностей. Знаєте, я можу обійтися і без прем'єрства, я можу обійтися і без голови Центробанку. Мова йде про те, що я вже у такому віці, коли можу займатися тільки тою справою, яка відповідає моїм цінностям, моєму світогляду. Лакеєм я ні в кого не буду. Хоча, добре розумію, що мій обов'язок - допомагати владі чи у парламенті, чи Президенту, чи прем'єру, якщо ті цілі відповідають тому, чому я присвятив останні 5 років свого життя. Тому я такому сенсі я б скоріше сказав, що, очевидно, я є відкритий до цих речей. Формально я не можу зараз дати жодної відповіді, тому що зараз головне - не ці речі. Зараз головне, мені здається, все зробити для того, щоб новообраний Президент зрозумів, що завдання номер один - це прийняти ті рішення, які консолідують після виборів Україну...

... Думаю, що буде велика помилка, якщо прем'єр-міністром стане людина від Партії регіонів. Хоча це ймовірно. Може, і 99 проти 1. Але це буде велика помилка, бо результати виборів говорять про те, що перша особа в державі повинна розуміти місію консолідації, не узурпувати владу, не монополізувати, в тому числі виконавчу владу. Не робити помилок Тимошенко, коли формується фіктивна більшість через політичну корупцію. Коли купуються депутати, і вони ж так легко продаються. Коли ми живемо із парламентом, в якому де-факто немає більшості 226. Не заплатиш - ніхто не підніме. Дорога не демократична і не європейського політика.

Треба свідомо йти на партійний діалог. Очевидно, партійний діалог тебе змушує коригувати пріоритети або навіть ті речі, які заявлені нещодавно Віктором Федоровичем про мову чи про флот чи НАТО і таке інше. Для того є і політика, що це діалог, це корекція, бо з такими позиціями, з таким догматом я не думаю, що демократична сила, яку я представляю, або інші демократичні сили можуть піти назустріч і порозумітися. Політика - це компроміси. Помилка буде через корупцію формувати більшість у парламенті і через цю штучну більшість формувати штучне панування Партії регіонів в особі чи Миколи Яновича чи інших людей, яких я поважаю. Це неправильний посил на політичний світ і націю. Нам треба свідомо говорити про те, що нам треба мати Президента України, а не президента Донбасу чи Лівобережної України. А для цього треба зважені кроки і розуміння, що так, ти виграв, але тобі потрібні партнери. І, можливо, їхня ідеологія - це не твоя ідеологія, але якщо ти дбаєш про те, як консолідуватися, ти повинен навчитися подавати руку. Тому коаліція, формування уряду, конституційний процес - це три речі, кожна з яких сама по собі є дуже складною. Який сценарій буде розвернутий зараз по темі коаліції?

Я сьогодні підписав закон про регламент Верховної Ради, який вносить новий інструментарій у відповідь на те, як формувати коаліцію фракцій у парламенті. Я це підписав свідомо, бо розумію, що цей закон наблизить парламентські сили до відповіді на те, як вийти з того тупику, в якому ми знаходимося останні роки, коли в парламенті де-факто немає більшості і країна у судомах весь час живе. Чи парламент піде дорогою дострокових парламентських виборів? Здається, це то варіант, який може дуже влаштовувати нового Президента, щоб мати перспективу 5 років структурованого парламенту. Чи парламент піде (шляхом) збереження того, що ми називаємо нинішня коаліція, чи парламент переформатується в іншу коаліцію. Якщо переформатується, то яким способом - так, як робила Тимошенко, через політичну корупцію, чи через політичний діалог, коли змінюються цілі, пріоритети і консолідуються засади коаліційної роботи. Останній варіант є єдино вірний, але, чи здатні його сьогоднішні політики (реалізувати), очевидно, це питання залишається у повітрі» (16.02.2010, стенограма прес-конференції президента України).

Нестиковки дрібні, але показові

Під час прес-конференції Ющенко анонсував низку рішень, які свідчили про його неготовність попрощатися з владою. І які не мають нічого спільного з правдою і з реальною турботою про державу, громадян та демократію.

На одній брехні Ющенка вже зловила «Українська правда». Ющенко збрехав, коли сказав про існування законодавчої норми про наділення колишніх високопосадовців державними дачами у довічне користування.

Насправді не існує закону, згідно з яким Ющенко міг би претендувати на оформлення державної резиденції у Конча-Заспі у пожиттєве користування. Ці питання регулюються указами президента та постановами Кабінету міністрів. Яким зазвичай присвоюється гриф «не для друку».

Тому можливість збереження державної дачі Ющенка в його довічному користуванні залежить виключно від доброї волі Януковича. Дійсно це так, але ж і Ющенко свого часу зробив жест доброї волі, дозволивши через ДУС відчужити землі Межигір'я для маєтку тепер вже обраного президента. І все це за рахунок громадян України як платників податків.

Ще одна «дрібничка» - це призначення Віктором Ющенком самого себе головою Наглядової ради Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» (статус національного «Мистецький арсенал» отримав за два тижні до цього 3 лютого).

Таким чином, президент створив для себе ще одне додаткове робоче місце за рахунок платників податків, оскільки всі заклади чи комплекси, які мають статус національних, мають фінансуватися окремим рядком у держбюджеті.

Проте нам, громадянам, залишається лише тішитися тим, що після такого Віктору Ющенку дорога у велику політику закрита. А якщо Янукович і погодиться на його реанімацію, то це точно не піде йому на користь.

Фото - www.xronika.az