«Детектор медіа» продовжує проект «Моніторинг ролі ЗМІ та політичної реклами у виборах-2010» у рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа». Складовою проекту є аналіз публічних заяв, політичних програм й агітаційних меседжів кандидатів. Детальніше про сам проект можна прочитати тут. 

«Усі брешуть». Так звучить один із головних «хаусизмів» - афористичних та часом парадоксальних висловів доктора медицини Грегорі Хауса.

В контексті української політики цей короткий вираз особливо доречний. Обман і нещирість - ключові характеристики взаємин українських політиків у взаєминах з громадянами своєї країни.

Саме так починався текст вашого автора, написаний рівно рік тому. Минув рік - а діагноз залишився незмінним. Досвід президентської кампанії, перший тур якої завершився минулої неділі,  лише надав чергові підтвердження аксіоми української політики. Поки політичні експерти з ентузіазмом обговорюють шанси лідерів перегонів випередити один одного на фінішній прямій, ми спробуємо замислитися над питанням - що принципово нового принесла нам поточна виборча кампанія? І після нетривалих роздумів прийдемо до висновку - НІЧОГО.

Нічого з того, що не передбачалося  більш-менш уважними спостерігачами від самого початку, коли прояснився остаточний набір учасників перегонів. Ми - і не лише ми передбачали фіаско Володимира Литвина. Петро Симоненко, практично відмовившись від боротьби, все ж випередив спікера, зекономивши кілька зайвих відсотків для Віктора Януковича. Пригоди широкого списку аутсайдерів нині вже мало кого цікавлять.

Звісно, можна скільки завгодно  кивати на  «бронзовий» успіх Сергія Тігіпка і вбачати в ньому мало не початок нового етапу сучасної української історії, додаючи до його 13 відсотків ще 7 відсотків від Яценюка - аякже, аж п'ята частина виборців (!) врешті вирвалася із зачарованого кола вибору між синіми і помаранчевими лідерами і дозволила собі розкіш альтернативного (принаймні, на перший погляд) голосування. Про те, чому автору бракує оптимізму стосовно цього факту - трохи нижче.

Почнемо, як годиться, з лідерів. Якщо зважати на особисті обдарування ораторів-зомбувальників - тут Юлія Володимирівна однозначно має перевагу. Особливо, коли зважати на особливості його «моторики», як висловився в ефірі «Інтера» Борис Нємцов, кажучи простіше - психофізичної «заторможеності» Віктора Януковича, яка так очевидно проявляється в його публічних виступах. (Досить лише помітити,  з якою гордістю дресирувальника милується своїм «залізним господарем» Ганна Герман, коли тому вдається сказати багато розумних слів підряд і не збитися) і з якою годі думати про якісь там публічні дебати з меткою та балакучою опоненткою. Власне, ніхто й не думає.

Таким чином в звичному протистоянні «серіального формату», коли більшість виборців виступають в ролі глядача безкінечної політичної «опери», шанси Тимошенко можна було б оцінити вище. Але у першому турі цю персональну перевагу частково  «з'їли, аж плямкнули» колишні соратники - Арсеній Яценюк вкупі з діючим президентом, частково Сергій Тігіпко. А левовою часткою нинішнього відставання Юлія Тимошенко завдячує статусу чинного прем'єр-міністра. Така вже специфіка нинішньої української політики - здобувши омріяну керівну посаду, доводиться одразу думати про шляхи уникнення відповідальності за неминучі економічні труднощі. Порожнеча в кишенях і зростання цін - це те, що люди переносять значно важче, ніж перманентний політичний балаган у виконанні всіх без винятку кандидатів.

Не хочеться повторюватися щодо реальної цінності передвиборних програм Тимошенко і Януковича чи будь-кого з інших кандидатів. Як казав кіношний рецидивіст Горбатий у легендарному фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» - «У вас на Петровке целая контора такие бумажки шлепает».

Видавати бажане за дійсне, продукувати солодкі обіцянки, виконувати які ніхто не збирається, творити демонічні образи ворогів, які зв'язують благородного героя-політика по руках і ногах - у цьому ремеслі команди обох лідерів президентської гонки варті одна одної.

Для прикладу наведемо два фрагменти з передвиборних програм. Перша з них -програма БЮТ на дочасних парламентських виборах 2007 року. Друга - програма Юлії Тимошенка на поточних президентських виборах. Аналогічні тексти від Януковича ми опускаємо - не через ангажованість, а просто заради економії місця. Повірте на слово - вони теж мало чим різняться між собою.  Отже, економічні блоки програм (цікаві можуть оцінити як новизну і змістовність обіцянок, так і успіхи в їх виконанні. Не забудемо, що обидва лідера нинішньої гонки неодноразово посідали прем'єрське крісло і мали сякі-такі можливості для втілення своїх програмних цілейJ):

БЮТ 2007

ЕКОНОМІКА СОЛІДАРИЗМУ

Людина прагне достойної заробітної плати, щоб при наявності роботи вистачало для гідного життя. Тільки однієї заробітної плати ніколи на все не вистачить. Ми змінимо підхід до справи та замість заробітної плати будемо справедливо формувати доход людини.

Доход людини, яка є найманим працівником,  мусить складатися з трьох частин: а) гідної заробітної плати; б) частини прибутку підприємства, яка мусить належати найманому працівнику, та в) частини прибутку, нарахованого  на дрібні акції (чи вони досталися людині від ваучерної приватизації або просто були куплені на фондовій біржі).

Це раз і назавжди зніме класовий поділ людства на господарів життя та наймитів. І кожну працюючу, або володіючу дрібними акціями людину зробить підприємцем, розкривши їй обрій свободи  в забезпеченні свого матеріального життя.

Для власників капіталу буде збережений баланс інтересів за рахунок радикального зменшення податків.

ВЛАСНА ІНІЦІАТИВА ЛЮДИНИ

Несправедливість полягає в тому, що людині не створено рівних умов для відкриття початкового бізнесу. А саме середній клас, який базується на здобутках сімейного чи малого бізнесу, складає основу стабільності життя суспільства. Ми створимо на законодавчому рівні систему мотивацій для банків, частково або повністю звільнивши банки від податків в залежності від обсягу наданих початківцям кредитів та візьмемо частину ризиків від надання „стартових"  кредитів на державу.

ВІД ФІСКАЛЬНОГО - ДО СТИМУЛЮЮЧОГО

Податкова система, яка діє в Україні сьогодні, несправедлива, вона започаткувала небачене насилля, вбила свободу підприємництва, загнала економіку в тінь. Ми створимо податкову систему, в якій підприємство або людина будуть сплачувати податки без будь-якого насилля. Такий податок буде закладений у ціні товару або послуги і буде зніматися автоматично непомітно для платника в момент купівлі. Ми скасуємо ПДВ без порушення балансу бюджету.

МІСТО І СЕЛО

Земля буде належати тільки громадянам України, які живуть і працюють на ній. Власники отримають не тільки сертифікати, а стануть реальними власниками землі. Надійно захистимо тих, хто здає землю в оренду, від свавілля недобросовісних орендарів та дамо ефективним господарям, які орендують землю стабільність та надійність. Перейдемо від злиденного, несистемного фінансування села до розробки типових бізнес-проектів, які включають переробку сільгосппродукції та її екологічну чистоту. Це зробить аграрний бізнес окупним.

Такі проекти будуть фінансуватись комерційними банками  „під ключ" в т.ч. під державні гарантії.

На основі успішного сільськогосподарського виробництва солідарно з підтримкою держави наблизимо якість умов життя в місті та в селі.

ІНВЕСТИЦІЇ

Тільки прихід інвестицій в Україну масово створить робочі місця.

Ми на п'ять років звільнимо обладнання, технології та комплектуючі, аналоги яких не виробляються в Україні, від всіх податків при імпорті; знімемо обмеження на входження в український ринок іноземних капіталів та запровадимо аукціонну систему продажу несільськогосподарських земель на справжній  конкурсній основі.

Продаж несільськогосподарських земель під будівництво на основі відкритого аукціону принесе в місцеві бюджети в сотні раз більше грошей для розбудови місцевого самоврядування та вирішення питань розвитку сіл, міст, районів, ніж сьогодні.

ТИМОШЕНКО 2010

ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА ТА ПРОГРЕСИВНІ РЕФОРМИ

Я вірю в "Український прорив". Я вже почала виконувати цей стратегічний план розвитку країни. На жаль, світова економічна криза та внутрішньополітична боротьба проти Уряду пригальмували наш поступ. Моя перемога на виборах, завершення кризи та наведення порядку у владі дадуть можливість повністю виконати цей план.

Пріоритетом буде розвиток наукоємних галузей - нанотехнологій, мікроелектроніки, ракетно-космічної, авіабудівної, суднобудівної, машинобудівної, інформаційних технологій.

Малий та середній бізнес

Буде започатковано систему податкових пільг для банків залежно від обсягу наданих довгострокових кредитів для початку бізнесу. Держава візьме на себе частину ризиків надання "стартових" кредитів.

Кредитні ставки будуть зменшені до європейського рівня, кредитування бізнесу перейде на довгострокову основу - від 5 до 10 років.

Буде зменшено податкове навантаження, скасовано окремі податки, в тому числі і ринковий збір.

Інвестиційний клімат

Інвестори при створенні нових виробничих потужностей будуть звільнені на десять років від податків при імпорті обладнання, технологій та комплектуючих, аналоги яких не виготовляються в Україні.

Чиновників буде позбавлено права надавати зайві ліцензії, довідки, дозволи, здійснювати безпідставні перевірки.

Буде запроваджено некорупційну аукціонну систему продажу та оренди несільськогосподарських земель для реалізації інвестпроектів.

У соціально-депресивних регіонах буде передбачено спрощений порядок інвестування та десятирічні повні податкові канікули.

Все це створить нові робочі місця, зокрема для молоді.

Транзитна держава

Продовжу будівництво автомобільних магістралей, портів та аеропортів із застосуванням державно-приватного партнерства. Будуть побудовані нові нафто- і газопроводи, сучасні НПЗ. Забезпечимо Україні статус ключової транзитної держави.

Енергетична незалежність

Будуть впроваджені енергозберігаючі технології, зменшено залежність від зовнішніх поставок енергоносіїв. Наш головний енергоресурс - вугілля. Ми запровадимо екологічно чисті технології його спалювання - водно-вугільну суміш та технологію киплячого шару.

Створимо власний замкнений ядерно-паливний цикл. Збільшимо видобуток нафти та газу, зокрема на шельфі Чорного та Азовського морів.

Сприятимемо розвиткові нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії. З 1 січня 2010 р. вже звільнено від податків підприємства, які виробляють енергію з відновлювальних джерел - води, повітря, сонця, деревина, соломи, біосировини тощо.

Аграрна країна

Головний пріоритет - перехід від несистемного фінансування аграрного виробництва до повноцінного довгострокового кредитування під повний технологічний цикл, включаючи закупівлю сільгосптехніки.

Буде повністю сформовано інфраструктуру: аграрний фонд та біржі, оптові та роздрібні сільськогосподарські ринки, страховий фонд, земельний банк.

Особливого значення я надаю створенню розгалуженої мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Будуть створені умови для просування продукції українських виробників на зовнішні ринки.

Повернемо Україні статус провідного постачальника сільгосппродукції і наблизимо якість умов життя у селах до міського рівня.

Сільськогосподарська земля належатиме тільки громадянам України, які живуть і працюють на ній. Річну орендну плату за сільськогосподарську землю буде законодавчо закріплено на рівні 10% її ринкової вартості.

Всі акти на володіння присадибними ділянками будуть видані безоплатно протягом року.

Весь сенс економічних уявлень, скажімо, Віктора Януковича, як правило, зводиться до кількох простих тез - оранжева команда не змогла досягти успіху, люди хочуть зміни влади, а це аргумент на користь повернення його команди, яка, правда, теж була при владі, але про їх «успіхи» більшість людей забули. Ось кілька цитат з виступу Віктора Януковича у програмі «Велика політика» на каналі «Інтер» від 15.01.2010 р. Вони дають уявлення про масштаб «державницього мислення» нинішнього лідера перегонів:

И я тоже хочу, чтобы в стране был порядок. И я знаю, как это сделать, и у меня для этого есть команда и есть программа. И кроме этого я 5 лет, вы совершенно правильно сказали, я внимательно следил, как работала "оранжевая" команда. Мне было тоже больно, неприятно, мне тоже порядком все это надоело наблюдать, и я хочу занять активную позицию. Я очень долго к этому готовился. И, наверное, самое ценное, что я сохранил к этим выборам - это доверие людей. То есть я хочу изменить жизнь к лучшему, я хочу, чтобы пришла власть, которой бы люди верили, власть, которая перестанет врать людям и обманывать, так как это было от выборов до выборов вот на протяжении этих 5 лет. И я хочу, чтобы власть профессионально решала вопросы, эффективно управляла экономикой, улучшала жизнь людей. Один из примеров - я говорил о социальных стандартах, о заработной плате, которую мы хотим увеличить. И, конечно, главное - помочь тем людям, которые не работают, пенсионерам. Вот задач очень много. Говорить о том, сколько у нас проблем набралось за эти 5 лет, я думаю, сегодня мы можем об этом поговорить. Или что обещали "оранжевые" за эти 5 лет и не сделали. Фактически все, что обещали и за что голосовали люди, но их обманули, это стоило, я бы сказал так, выполнить. Но когда и как, и почему они этого не сделали - это, наверное, отвечать должны они. И вы совершенно правильно сказали, что проблема нынешней власти в том, что она все эти 5 лет вела себя как оппозиция, выясняя отношения между собой, обвиняя кого-то, в постоянных поисках виновных. Вместо того, чтобы эффективно работать, они постоянно ставили перед собой задачу политической борьбы за власть, а для этого им нужно было эффектно выглядеть. Вот они попутали эти понимания - эффективность и эффектность. И в результате мы получили штучный подход к управлению страной, экономикой. Вместо того, чтобы создать систему, которая могла бы реагировать на те вызовы, которые были на протяжении этого времени, нас как бы власть постоянно ставила перед какими-то неожиданными фактами. То есть кризисы перманентные, которые возникали на протяжении этих 5 лет, и закончились системным кризисом политическим, экономическим, а уже и социальным. То есть я имею ввиду последний, пятый год работы этой власти. Все это нужно изменить.

... Людей интересует вообще-то порядок в стране - раз. Второе - рабочие места, чтобы работала экономика, была нормальная заработная плата, росли доходы, и был порядок в стране. Вот чтобы власть была справедливой. Справедливой по отношению, например, к тем людям, которые не работают: к пенсионерам, к малоимущим, к детям-сиротам. А вопрос - какая должна быть Конституция, как мы собираемся организовать эффективную власть и эффективную экономику - естественно, это вопрос, который мы должны предложить обществу. Общество что интересует? Чтобы были защищены права, чтобы работала судебная система не по принципам политической целесообразности или у кого больше денег, чтобы судей, например, избирали. Это вопрос принципиальный, потому что судьи должны зависеть от людей, это один из принципов. И второй принцип, чтобы власть не имела рычагов влияния на судебную систему. Тогда меньше будет коррупции. То есть борьба с коррупцией тоже стоит на очень важном месте в будущей жизни нашей Украины. И вот эти все вопросы, естественно, они вкладываются в понимание "порядок в стране". Местное самоуправление, жилищно-коммунальное хозяйство, социальная сфера, больницы, образование - все это...

Герої політичного балагану можуть стати улюбленцями частини аудиторії, яка і складає їх так званий сталий електорат. Можуть остаточно набриднути - і тоді частина електорату перенесе свої симпатії на так звані «нові обличчя» - так з'являються «феномени» типу Тігіпка та Яценюка. Але всі ці персонажі, попри красиві декларації, є лише породженням політичних технологій. Всі кандидати з першої четвірки не спроможні вирватися за рамки технологічної доцільності і необхідності говорити виборцям тільки те, що вони захочуть слухати.

Пригадайте - хто з головних кандидатів порушував питання загрози дефолту України, який виглядає практично невідворотним  з огляду на масштаби зовнішнього боргу держави? Лише в наступному році Україна повинна заплатити близько 37 млрд.доларів за зовнішніми зобов'язаннями. Хтось зустрічав цю цифру в телевізійних виступах Тимошенко і Януковича, Тігіпка і Яценюка? Хтось чув, якими конкретними кроками вони збираються вирішувати цю проблему?

Хтось із них запропонував реальні механізми подолання національної економічної кризи, окрім того, щоб жити в очікуванні чергового траншу МВФ, до якого хтозна чи ще дійде справа, якщо політичний безлад і протистояння будуть продовжуватись - тепер уже в ході місцевих чи майже неминучих дострокових парламентських виборів?

Хтось із них чесно зізнався, що після приходу до влади на противагу своїм обнадійливим передвиборчим обіцянкам, буде змушений вдаватися до непопулярних кроків на кшталт підвищення вартості енергоносіїв для приватних споживачів, різкого скорочення бюджетних витрат і обвального зростання  цін?

Хтось із них хоча б пообіцяв, що паралельно з цими жорсткими кроками не менш жорстко буде боротися з корупцією - тобто не просто «йти на війну з корупцією», а навести перелік першочергових кроків з їх практичним обґрунтуванням?

Хто з них персонально назвав людей зі своєї команди, які візьмуться до антикорупційної боротьби на посадах міністра внутрішніх справ, генпрокурора, голови СБУ?

Хтось із них сказав, щось конкретніше за погано прихований заклик - «дайте-но тільки мені покерувати, а там якось воно буде»?

Готовності ефективно діяти в кризових умовах не продемонстрував жоден з кандидатів. Ніхто не спромігся дати адекватну відповідь на запитання - що я НАСПРАВДІ збираюсь робити, коли прийду до влади - хоча б у  проектах указів, законів, цифрах і фактах. І це не дивує. Пропонувати КОНКРЕТНІ дії до виборів - це значить зіткнутися з загрозою нерозуміння з боку власних політичних спонсорів, існуючих і потенційних союзників. Адже саме вони, як правило, насамперед підпадають під дію будь-яких антикорупційних заходів чи законів. Не варто забувати, що кандидати пов'язані тісними узами зі своїми спонсорами, і несуть відповідальність за витрачені на виборчу кампанію десятки мільйонів вільно конвертованих грошових одиниць. Тому значно легше і приємніше обмежуватися абстрактними погрозами в бік не менш абстрактної Корупції у вигляді заяложеного передвиборного опудала.

Охочі можуть зазирнути на сайти «свіжих і перспективних» кандидатів Тігіпка і Яценюка і переконатися, що в частині абстрактних словесних побудов вони не поступаються обидвом фіналістам. Саме тому, їхні позитивні електоральні результати не дають поки підстав для особливого оптимізму. Поки що обоє вони - породження політичних технологій і не більше того.

Знову ж таки, пригадайте, чи багатьма реформаторськими ініціативами відзначився Сергій Тігіпко на посаді віце-прем'єра в економічному блоці урядів Павла Лазаренка і Віталія Пустовойтенка? Чим відзначився Арсеній Яценюк під час свого нетривалого перебування на посаді парламентського спікера, окрім дратівливості й дидактичної тональності своїх реплік? Людині, яка розгубила власний рейтинг, нерозсудливо приставши на явно неадекватні пропозиції московських політтехнологів, взагалі варто дещо критичніше ставитись до власних здібностей і їх застосування. Хоча - чому б не допустити дива у вигляді духовного переродження бюрократів зі стажем у щирих захисників народних інтересів та національного суверенітету?

Головний висновок цього етапу виборчої кампанії наступний - хто б не переміг у другому раунді, новий президент отримає свої повноваження в критичний момент новітньої української історії. Фінансова катастрофа, яка поки що ховається від широкого загалу за вимушеним оптимізмом кандидатських обіцянок, вже наступного дня після інаугурації постане перед новим головою держави як реальна загроза, яка потребує оперативних і жорстких економічних і політичних заходів. Такі дії не завжди під силу навіть тим національним лідерам, які приходять до влади на хвилі загальнонаціонального ентузіазму і підтримки, як це було, скажімо, п'ять років тому.

Очевидно, що зараз новий президент буде підтриманий в найкращому випадку 35-40% населення і отримає жорстку опозицію, яка прагнутиме реваншу.Така ціна соціального популізму, до якого в різний час вдавалися і Янукович, і Тимошенко. Така ціна домінування політичних маніпуляцій у спілкуванні з власним народом, до якого роками призвичаювалася українська влада. Така ціна усталеної  системи корупційної ренти, яка  цілком задовольняє правлячі групи, що роками зводять політичну діяльність до елементарної конкуренції за контроль над тіньовими  грошовими потоками і дерибаном  бюджетних коштів.

Фото - www.dniprograd.org