Журналістам, зокрема тим, що лише починають «дертися» до омріяного піку, властиво знаходити собі кумирів. Правильно казав якийсь мудрець: не шукайте ідеалів, бо дуже швидко розчаруєтесь у них. Скажу відверто, що колись, у далекому 2004 році, прототипом якісної журналістики для мене була робота Романа Скрипіна, навіть після звільнення з 5-го каналу я мимоволі відстежувала етапи його подальшого росту: від радійних ефірів на «Свободі» до телепроекту на ТВі. Поштовхом для написання цього матеріалу став ефір «Правди Романа Скрипіна» від 5 листопада 2009 року. Гість студії - кандидат у Президенти Арсеній Яценюк. Мудреці вважали, що кожен день - це сходинка життя. Перефразовуючи їх, скажу, що кожен ефір - це щабель ДО професіоналізму. Треба зазначити, що мої зауваги аж ніяк не містять персонального забарвлення, це своєрідне дослідження одиничної програми у пласті «ведучий - інтерв`юйований» і тільки.

Відколи дивлюся «Правду» (чи то Віталія Портникова, чи Романа Скрипіна), то бачу наближення проекту до формату «Hard talk» (BBC). В описі програми на сайті BBC зазначено: «Hard talk» is a result of detailed research and indepth investigations». Тобто формат базується виключно на результатах детальних пошуків і глибинних досліджень. На мою думку, ця теза має бути не лише гаслом для «Hard talk», але і для кожного політичного телепроекту.

Що ж ми побачили у запропонованому ефірі? Чи можна такі матеріали вважати результатами детальних пошуків? Запитання більш ніж риторичне. Ми побачили кілька картинок-насмішок, серед яких зображення відомої білки з «Льодовикового періоду» з підписом «Арсеній». На мій погляд, зі сторони ведучого пролунав доволі-таки в"їдливий коментар, цитую: «Певне портретне сходство є». Добре, що у Яценюка прекрасне почуття гумору:) Для мене інформаційно ненаповненим залишається і продемонстроване фото зустрічі Арсенія Яценюка з Ігорем Тарасюком у ресторані «Сюрприз». Через презентовану світлину ведучий хотів дізнатися про додаткові джерела фінансування кандидата, про це він і сам заявив. Та пролунала зовсім-таки очікувана відповідь пана Арсенія: «На своєму сайті я оприлюднив всіх, хто мене фінансує». Крім того, Яценюк заявив, що зустріч була суто особистою. Знову-таки на коментування цього факту витрачено ефірні хвилини. Підсумовуючи сказане, роблю висновок, що Інтернет - це безумовно джерело інформації, але часто-густо інформації непідтвердженої і неспростованої. Тоді виникає запитання: чи варто журналістові спиратися на недосліджені аспекти, котрі пересічному глядачеві видаються банальними плітками? Вважаю недоцільною для цієї програми демонстрацію відео з YouTube про непереможного супергероя Арсенія. Для мене досі є незрозумілим призначення цього ролика у програмі.

Впродовж ефіру ведучий також постійно акцентував на рейтингу кандидата, він не заперечував тези, що більшість соціологічних досліджень куплена. Хоча пан Роман зазначив, що посилається виключно на достовірні джерела (КМІС, Соціс...), для мене особисто залишається під великим знаком запитання їхня стовідсоткова об`єктивність. На мою думку, рейтинг - це цілком суб"єктивний показник, навколо котрого лише виникають різного роду політичні спекуляції, тому повністю спиратися на ці цифри не бажано. Цілком справедливою вважаю репліку Арсенія Яценюка: «Ви дивитесь на рейтинг, а я на нього не дивлюсь».

 Також мені не сподобався ще один момент. У ефірі ведучий запропонував інтерв`юйованому прокоментувати цитату щодо зміни його політичних орієнтирів, цитую: «НАТО і ЄС переживають інституційну кризу. Приєднання України до цих структур практично неможливе. По-перше, нас там не чекають. По-друге, якби ми вступили туди, то це б дестабілізувало ситуацію на континенті». Я вважаю, що зазначена позиція є більш ніж важливою, адже деякі соратники після її оприлюднення відмовились підтримувати кандидата Яценюка. Обговорення цього питання чомусь запропонували за хвилину до закінчення програми, розпочавши натомість розмову з тлумачення білд-бордів, котрі вже стільки разів пан Арсеній коментував у ЗМІ.

Аналізуючи наведені факти, у мене особисто склалося враження, що ведучий побудував програму на основі тих запитань, що його цікавили особисто. Звідти випливає і головне протиріччя: чи завжди для глядача є цікавим те, що і для ведучого? На мою думку, журналіст повинен розуміти, що телепрограма - це інформаційний продукт найперше для аудиторії, а вже потім і для нього зокрема.

Юліана Лавриш, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка