Законопроект «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України»« від 12.03.09 р. розміщений на офіційному сайті ВР України: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34731. Там же розміщено висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради (яке рекомендує законопроект відхилити).

Система керівних органів Суспільного мовника (СМ) пропонується доволі стандартна: Рада СМ (стратегічне управління і нагляд) та Директор СМ (оперативне управління). Директор призначається Радою СМ, яка формується Верховною Радою (9 осіб), Президентом (4 особи) та конференцією представників об'єднань громадян, що діють у сфері свободи слова, журналістики та засобів масової інформації і мають не менш ніж 2 річний досвід діяльності на день обрання членів Ради (4 особи). Членів Ради та Директора пропонується обирати/призначати на 3 роки. 

За статусом Суспільне мовлення в проекті визначається як державна установа, «яка створюється Кабінетом міністрів України і Статут якої затверджується Кабінетом Міністрів України.» Також передбачено надати СМ статус неприбутковості. Але там же вміщена наступна норма: «Суспільне мовлення України має право займатися господарською діяльністю. Всі кошти, отримані від господарської діяльності, спрямовуються на виконання завдань організації, визначених у цьому Законі.»

Окрім того, фінансування Суспільного мовлення України з Державного бюджету України теж згадується в законопроекті: «частка, що передбачає фінансування Суспільного мовлення, у Державному бюджеті України не може бути меншою за сумарну частку, що визначає фінансування всіх державних телерадіоорганізацій України, у Державному бюджеті року ухвалення цього Закону.»

Одним із основних недоліків законодавчої пропозиції Андрія Шевченка ГНЕУ ВРУ вважає залежність суспільного мовника від державних органів і висловлює сумнів, чи може такий мовник бути дійсно суспільним. І справді кидається в очі перевага Верховної Ради при формуванні Ради СМ, адже Парламент зможе обирати більшість членів Ради. Це може заохотити народних депутатів проголосувати за відповідний законопроект,  оскільки вони матимуть упевненість, що СМ не підпаде під вплив Президента. Але загроза перетворення Суспільного мовника на парламентський політичний канал надто велика. Якщо врахувати ще вплив Президента, якому пропонується віддати ще 4 місця в Раді СМ, то стає зрозуміло, що вплив громадянського суспільства на Суспільне мовлення при такій схемі формування його керівних органів імовірно буде дуже обмеженим. Використовуючи закордонний досвід, доцільно було б надати можливість брати участь у формуванні керівних органів СМ представникам релігійних організацій, ВУЗів, організаціям інвалідів тощо. Вплив Парламенту на Суспільне мовлення, за існуючої політичної ситуації, необхідно обмежити.

Наданням СМ статусу неприбуткової державної установи розробники проекту закону очевидно хотіли уникнути оподаткування прибутковим податком, оскільки фінансування має визначальне значення для виживання Суспільного мовника та якості його програм. Адже фінансування з Бюджету може і затриматись або Парламент просто «забуде» про нього при прийнятті закону про Держбюджет на певний рік. Але для ведення господарської діяльності й налагодження продажу свого інформаційного продукту для Суспільного мовника видається зручнішим діяти через суб'єкта, який не має статусу держустанови. На жаль, в проекті не згадується про право СМ засновувати інші юридичні особи, в т.ч. підприємства. Сумнівно, що СМ зручно буде вести діяльність через єдину юридичну особу, оскільки діяльність передбачається різнопланова: радіо, телебачення, всеукраїнське і місцеве мовлення, можливо також закордонне мовлення, культурологічний канал та ін. Логічно передбачити для СМ право створити певний холдинг з підпорядкованих йому юридичних осіб, безпосередньо в податковому законодавстві передбачивши податкові пільги для них.

Саме по собі питання джерел фінансування Суспільного мовлення в Україні дуже дискусійне. Певне самофінансування, як бачимо, передбачене і в цьому проекті, але сумнівно, що отриманих з цього джерела коштів буде достатньо. Бюджетне фінансування ставить СМ у залежність від держави.

Також у повітрі витає варіант введення спеціального податку для комерційних телерадіомовників, але тоді, очевидно, треба буде відмовитися від розміщення реклами на каналах СМ (що, може, і на краще) - своєрідна плата приватних мовників за нестворення їм потужного конкурента. Введення абонплати чи то податку для населення почасти відкидають з огляду на передбачуване небажання громадян платити, хоча такий податок можна зробити непрямим, наприклад, надбавка при продажі телевізорів, або вираховувати його із заробітної плати ще до видачі її «на руки».

Щодо статусу Суспільного мовника як суб'єкта, майновою основою діяльності якого є державна власність, то це питання виглядає не настільки принциповим у порівнянні з впливом державних органів на формування керівництва СМ. Головне - забезпечити незалежність керівництва і гарантувати неможливість вилучення майна СМ державою в особі якогось її  органу, наприклад, ФДМУ чи Кабміну. Такі гарантії необхідно детально прописати в законопроекті.

Позицію Головного науково-експертного управління ВР щодо проекту можна визнати частково обґрунтованою, але Управління акцентує увагу на формальних ознаках, забуваючи вказати на недостатню деталізацію механізмів належного функціонування СМ. Не можна погодитися із загальним висновком ГНЕУ про доцільність відхилення проекту,- такий законопроект можна прийняти в першому читанні, тобто як концепцію, котра буде в подальшому деталізована і вдосконалена. Питання ведення Суспільним мовником господарської діяльності, забезпечення його фінансування, вимоги до членів Ради СМ, порядок її роботи, гарантії невтручання держави та низку інших питань необхідно виписати в проекті закону, щоби вони були закріплені саме на рівні закону, а не підзаконного акту або внутрішнього документу СМ. Це зробити ще не пізно, внісши новий законопроект на заміну варіанту від 12 березня 2009 р., але невідомо чи підтримає Верховна Рада у нинішньому її складі хоч якийсь законопроект про Суспільне мовлення.

Фото: http://static1.album.ee/files/774/77/large_19369495_gcle.jpg

Роман Головенко, Інститут масової інформації