Під час телемосту свої запитання Президентові теоретично мали можливість поставити журналісти зі Львова, Запоріжжя та Одеси. Саме теоретично, бо далеко не все так просто, як видається на перший погляд...

ЗІК пропонує погляд зсередини на прес-конференцію Президента держави, погляд очима львівських журналістів, які взяли участь у телемості із Віктором Ющенком.  

Хоча прес-конференція мала починатися о 19 годині, журналістів попросили бути на Львівському телебаченні о 17.45. Журналісти львівських інформагенцій приїхали вчасно, і тут почалося найцікавіше.  

Почалося все з того, що працівники прес-служби Львівської облдержадміністрації попросили журналістів написати свої запитання до Президента. Мовляв, вони зв'яжуться із прес-службою глави держави й прочитають запитання від журналістів. З усіх запитань прес-служба глави держави мала вибрати два або три запитання, які можна поставити Президентові України.  

Пояснення такого кроку було елементарне: щоб запитання не повторювалися, хоча цілком зрозуміло, що журналіст, почувши відповідь на запитання, не ставив би його ще раз.  

Відтак, кожен із журналістів написав свої запитання до глави держави, після чого працівники прес-служби Львівської ОДА таємничо пішли читати запитання прес-службі Президента.  

Свободою слова у такій ситуації навіть не пахло. Як пояснили журналістам перед ефіром, зі Львова можна буде поставити два або три запитання. Тоді, цікаво, навіщо на телеміст із Президентом на Львівське телебачення приїхали журналісти із усіх обласних центрів Західної України?  

Усі вони мали відрядження, які проштамповували у Львівській ОДА. Як тільки ми увійшли у студію, остаточно переконалися у тому, що приїхали на телеміст не заради можливості поставити актуальні питання Президенту, а заради «масовки» у студії.  

Із кожного обласного центру Західної України було по декілька журналістів, а з Рівного приїхали журналіст із оператором, які знімали сюжет про організацію телемосту із Віктором Ющенком.  

Відтак, у студії Львівського телебачення зібралося близько тридцяти журналістів, проте запитання могли поставити тільки двоє або троє осіб. Усі решта мали чемненько сидіти у студії і дві години слухати відповіді Президента України. Хоча абсолютно таку ж роботу кожен із журналістів міг зробити у себе вдома перед телевізором, лежачи на дивані й попиваючи каву.  

Ще один казус виник на студії перед самим початком телемосту. За п'ять хвилин до сьомої виявилося, що журналісти із Чернівців ще не повернулися із обіду, а тому в студії є вільні крісла для них й одне «зайве» крісло.  

Одразу ж у студії усі заворушилися, мовляв «треба когось посадити на це крісло». Як відомо, журналісти - народ ще з тим почуттям гумору, тому від нас прозвучала пропозиція «посадити» на це крісло водія з машини, який привіз журналістів з іншого обласного центру.  

Також перед самим початком ефіру з'ясувалося, хто з журналістів у студії зможе поставити питання Вікторові Андрійовичу. Без будь-яких пояснень, право на запитання отримала журналіст одного із львівських інформагентств, яке близьке до мера Садового. Тоді ж стало зрозуміло, що питань буде максимум два: одне - від львівських журналістів, інше - від гостей із Західної України. Усе врешті-решт обмежилося одним запитанням.  

За власними спостереженнями, «львівське» питання, яке було поставлено Президентові Україну, не було власним питанням журналіста.

Адже коли прозвучало запитання про оцінку роботи губернаторів під час ліквідації наслідків повені у Західній Україні, журналісти у студії здивувалися, бо такого питання у переліку не було...  

Одразу ж після закінчення телемосту із Президентом, у львівській студії сталася сварка між журналістами із Західної України та прес-службою львівського губернатора. Почалося все після того, як одразу після телемосту львівській студії колеги із Києва зробили зауваження, мовляв, наша студія «була найбільш шумною серед усіх». Після цих слів журналісти із Рівного цілком справедливо обурилися, мовляв, «у студії ми й так були масовкою, через що назріло обурення, а тут ще Київ сміє висувати претензії».  

Враженнями відразу після телемосту ділилися й львівські журналісти. 

У цих враженнях було тільки одне: обурення «окозамилюванням», «спектаклем» під назвою «прес-конференція». До слова, зауважу, що найправильніше зробили ті представники львівських медіа, які просто не прийшли на телеміст із Ющенком, а дивилися його у прямому ефірі перед телевізором. У них, принаймні, немає гіркоти й відчуття зневажливого ставлення до професії журналіста. Бо саме це на своїй шкурі відчули ті представники ЗМІ, котрі для картинки посиділи на телебаченні.  

Журналісти не можуть бути масовкою для представників влади, щоб засвідчити їм зацікавленість ними. Інше питання, яке справедливо виникає: навіщо на місцях влаштовувати театр, де ролі виконують журналісти.  

Представники місцевих органів влади знали, що, наприклад, із львівської студії можна буде поставити одне-два питання, проте у студію запросили велику кількість людей. Ба, більше: цілком очевидно, що таке завдання надійшло із столиці, а за рахунок місцевих ОДА журналістам оплатили відрядження.  

Віктор Ющенко під час своєї прес-конференції наголосив, що особисто як Президент зробив все можливе, щоб в Україні не переслідували журналістів за їх право на свободу слова. За це, пане Президенте, звичайно вдячні, але чому тоді Ви, один із лідерів помаранчевого Майдану, без краплі поваги поставилися до представників регіональних медіа?

Фото: ZIK