Здається, журналісти - найбільші скептики загалом і зокрема в питаннях віри й релігійності. Здається, засоби масової інформації є основною рушійною силою секуляризації суспільства. 

Парадокс, але водночас світ стає дедалі релігійнішим. Нині руйнуються географічні кордони панування якоїсь однієї релігії чи конфесії. Тоді як християнські місіонери все активніше проповідують Євангеліє в ісламських та буддистських регіонах, мусульмани все відвертіше прагнуть встановити свої традиції в західному світі. Глобалізація релігійного простору стає таким самим об'єктивним процесом, як глобалізація економічна й політична.  

Історія знає кілька спроб цілеспрямованої секуляризації, як-от епоха Просвітництва. Проте щоразу релігія на державному рівні чи релігійні переконання на приватному рівні повертали собі панівний, визначальний статус. Людина є релігійним створінням апріорі! Природній пошук Істини та абсолютного етичного Авторитету закладений у неї Творцем. Як наслідок - суспільство є також релігійним апріорі! Найбільші історичні переломи в усі часи відбувалися на ґрунті віри й вірувань. Релігійні переконання в широкому розумінні є рушійною силою політичних, економічних, геополітичних і навіть військових процесів. Релігійний фактор відіграє часом вирішальну роль навіть у виборчих кампаніях. Коли виборець голосує не за економічну програму кандидата, а через спільність світоглядної позиції. Об'єктивні соціологи в наукових працях констатували це неодноразово. 

Своєю чергою, журналістика - це об'єктивне відображення дійсності та її інтерпретація за допомогою жанрів і технологій. Тож ігнорування цієї дійсності є маніпулюванням свідомістю. Тому коли редакції світських ЗМІ не звертають уваги (часом, свідомо) на масштабні й видовищні заходи, організовані церквами й релігійними організаціями, а тим часом в інформаційних випусках старанно розповідають про політичний пікет із двадцятьма учасниками чи з захопленням інформують про якогось чергового збоченця, - це називається викривленням реальності. 

Крім усього іншого, журналістика покликана задовольняти інформаційні потреби своєї аудиторії. Якщо цього не відбувається, професія втрачає свою місію. Україна - поліконфесійна країна. Багато століть на цій території спільно проживають люди з різними релігійними поглядами. І нині тут - сотні тисяч різних людей, які відвідують різноманітні православні, католицькі, протестантські/євангелістські та харизматичні церкви. Всі вони є аудиторію світських ЗМІ. Натомість слід констатувати, що редакції здебільшого демонструють кричущу неграмотність у загальних питаннях християнського життя, не кажучи вже про специфічні нюанси.  

Висвітлюючи релігійні чи дотичні до релігії теми, журналісти звикли послуговуватися стереотипами, штампами, шаблонами, міфами... Чим завгодно, лише не фактами й об'єктивними експертними оцінками. І цим самим вони ображають свою багатомільйонну аудиторію або ж викликають у неї обурення та роздратування. 

Одним словом, проблема очевидна. Й усунути її можна. Але тільки в тому випадку, якщо обидві сторони - засоби масової інформації й релігійні організації - наважаться подивитися одне на одного без окулярів стереотипу і просто поговорити одне з одним. 

Ми вже багато років звинувачуємо одне одного, ображаємося одне на одного. І водночас продовжуємо перелякано сидіти у своїх окопах, час від часу обстрілюючи одне одного. Крім того, що це є інфантильною поведінкою, це ще й призводить до розколу в суспільстві. Почуття нашої спільної відповідальності за ситуацію не дозволяє заплющувати очі на деструктивну ворожнечу чи просто взаємне ігнорування. 

Я не закликаю до дружби. Я закликаю щонайменше до дорослої розмови. А дружба, співпраця, взаємоповага - це вже похідне. Саме тому Асоціація журналістів «Новомедіа» ініціює в Україні фахову публічну дискусію на тему: «Релігійна тематика у вікні світських ЗМІ».  

До дискусії запрошуються:

1) представники засобів масової інформації;

2) представники церков та релігійних організацій. 

У нас є дві основні мети:

1) зрозуміти одне одного;

2) спільно напрацювати правила взаємодії. 

За похідний матеріал, який допоможе спрямувати дискусію в потрібне річище, пропонуються до прочитання дві статті. Це розділи з книги «Біла пляма» (видана Оксфордським університетом на початку 2009 року) - «Біла пляма у журналістиці» (Майкл Дж. Герсон) та «Влучити в ціль» (Террі Меттінглі). 

Будь ласка, надсилайте на адресу асоціації «Новомедіа» ваші роздуми та репліки на зазначену тему. Також беріть участь у тематичній дискусії на нашому форумі. При цьому обов'язково вказуйте свої ПІБ, рід діяльності й контакти. Кожна ваша думка має надзвичайно велике значення для цього історичного процесу примирення та взаємного порозуміння. Найбільш узагальнені позиції буде опубліковано. 

І хай нам допоможе Господь і обов'язкова риса професійного журналіста - прагнення до правди! 

Руслан Кухарчук, президент асоціації «Новомедіа» (християнин і світський журналіст)