Отже, з листопада найбільший оператор кабельного телебачення в Україні - компанія «Воля» - виключила з мовлення відразу 4 російських телеканалів: REN-TV, ОРТ - Всесвітня мережа, РТР і TVCI.

 

У Росії вважають ці дії України неадекватними. На думку, наприклад, найбільш активних представників Громадської палати РФ Максима Шевченка і Миколи Сванідзе, «це рішення - чергове діяння русофобського «помаранчевого» режиму, спрямоване на ізоляцію багатонаціонального народу України від багатонаціонального народу Росії».

 

Чому ж так похмуро оцінили в Росії цю ситуацію їхні зірки ТБ? Про це в інтерв'ю ІМК («ІнтерМедіа консалтинг») розповів один з найбільш одіозних і в той же час найбільш відомих світу російських журналістів, главред журналу «Профіль» і ведучий програми «Проте» Михайло Леонтьєв. Йшлося про відключення в Україні російських каналів, про світову економічну кризу і реакцію на нього української влади. Михайло Леонтьєв, відчувалося, дуже прагнув стримуватися. Йому це вдалося. Майже вдалося...

 

 

- Всі ж таки чудово розуміють, про що йдеться. Є «довга» політика. Це - насильницька українізація. Причому вона не в контексті якоїсь нормальної історичної України, а в сенсі надуманої України. Тобто програма зміни ідентичності українського населення. Вона йде послідовно, нахабно. Але для того, щоб міняти ідентичність, потрібно посадити Україну в колбу. У культурну та інформаційну колбу.

 

- Так, саме в колбу! У колбу, куди не проникають ніякі сигнали ні з минулого, ні із сьогодення. Але і майбутнього у цієї колби не буде насправді. Це перший момент.
Другий момент. Все це - чиста політика. Я не хочу нікого скривдити (оскільки у мене вже були і, очевидно, ще будуть спроби взяти участь в інформаційному полі України), але рівень усвідомлення реальності в українській журналістиці просто печерний.

 

 

- Ось я зараз взагалі не говоритиму про політику. В Україні немає економічної журналістики! Немає взагалі! Не тому, що українці дурні. Може, історично так склалося: все, що було живе в цій сфері, висмоктане Москвою. Але ж коли настає криза, існує дефіцит якоїсь адекватної інформації, що виходить за рамки так званого українського політикуму і містечковості. А це було би дуже корисно. Мені здається, що Україна не розуміє, в яку прірву летить світ насправді! І що туди ж летить і сама Україна. Я зараз не хочу говорити про те, хто кращий - Росія, Україна чи Америка. Але все, чим зараз займається українська політична тусовка, не має ніякого сенсу. Взагалі не має значення. Це така нісенітниця, це настільки не про те...

 

 

- Я говорю про економічну кризу. В Україні немає товариства якогось більш-менш зрозумілого, тобто політичного класу так званого. І держави немає! Подивіться, що зараз робиться у всьому світі. Всі почали чіплятися за державу. Вже такі ліберали, на яких взагалі проби ніде ставити, всі біжать до держави за допомогою. На державу зараз буде покладена абсолютно колосальна місія. Не те, що навіть із якихось антикризових заходів.

 

Все це знову ж таки нісенітниця. А з приводу підтримки взагалі якогось соціального миру і порядку на території, довіреній цій державі власним народом... В Україні немає держави! Україна прекрасно існувала і без держави, поки все було добре. Українці взагалі якось уміють самі виживати. Але не в умовах дикої кризи! Тобто ця криза по Україні б'є більше, ніж по інших. Якщо взяти структуру української економіки, то це просто... Я взагалі не розумію, як вона виживе?.. Просто не розумію.

 

 

- Абсолютно зрозуміло, навіщо все це робиться. Це ваша нинішня влада хоче консолідувати «національно свідомий» електорат. Ну, немає у Ющенка більше ніякої можливості зібрати навколо себе скажених ось цих. Це політичне завдання, з прагматичної точки зору, загалом, зрозуміле і логічне. Ющенко все-таки політичний гравець. У нього інших карт немає. Тому він грає на тих картах, на яких може. Але це зараз настільки ні до чого. Тому що, грубо кажучи, це все одно, що з'ясовувати відносини тоді, коли на вас зверху летить бетонна плита. Під цією плитою всі ваші відносини і залишаться...

 

Яка російська мова? Яка українська мова? Про що річ? Знаєте, коли завивання йде: «А-а-а-а-а!», то абсолютно все одно, якою це мовою.

 

 

- Я не знаю подробиць законодавчого регулювання. Не знаю - платили, не платили. Все це дуже давно було. Це ситуація стала. Спочатку ці канали взагалі були ефірними. Потім їх загнали в кабель. Насправді, знову ж таки, жодної проблеми не було. Ви, наприклад, бачили місто Дамаск з висоти пташиного польоту?

- Не бачив.

 

- Там на кожному сараї стоїть «тарілка».

І ваші люди взяли б і купили «тарілки». А в кризі, звичайно ж, ніхто «тарілки» купувати не буде. Знову ж таки говорю, в довгостроковому плані ця ситуація не має сенсу. Ну, давайте ще супутники збивати?.. Я не знаю, чого там ще вони збираються робити? Насправді ніхто ж серйозно не думає про те, транслюватимуть російські канали або не будуть.

 

Це спроба просто розколоти суспільство, вбити клин, абсолютно політично вигідний одній зі сторін. Ну, не буде Ющенко збирати голоси на південному сході України. Ну, не збирається! Йому там ніхто не дасть жодного голосу. Тому йому наплювати. На цих людей йому просто наплювати. Таким чином, йому наплювати на Україну як на державу. Йому наплювати на виживання цієї держави в умовах кризи. Йому не наплювати тільки на самого себе.

 

 

- А чому я повинен чекати від Ющенка кришталевих людських якостей? Я за ним таких якостей не бачу. Та й не претендую на те, щоб їх вимагати...

 

 

- Російські канали подають інформацію не однобоко, а «зі свого боку». Ось давайте так на це й дивитися. Російські канали називаються «Російськими каналами», зауважте. Дивна справа. Хто б міг подумати, так?

 

Це - погляд Росії. Так, я думаю, що й в Україні є люди, які дивляться на світ очима якщо не російськими, то загальними якимись очима. Їх багато там. Не знаю вже скільки, але напевно дуже багато. І це їхня точка зору.

 

 

- Моя особиста точка зору була і залишається одна: ми - єдиний народ, одна країна, тільки керована різними способами. На жаль, не без зовнішньої участі. Ви мені хоч, ну не знаю, дірку в голові зробіть, але я в цьому впевнений! Україна - це моя країна! Така ж, як і Росія. Ні гірша, ні краща, а така ж. Чому я повинен почувати себе вдома у Владивостоці і не почувати себе вдома, скажімо, в Одесі? Це просто смішно. На якій такій підставі? Звідки взялася така кретинська ідея? Я думаю, що цього багато хто в Україні не поділяє і має на це повного права.

 

Я думаю, що німецькі, британські чи французькі канали, будучи ретрансльовані на Україну, теж би відображали позицію зі своєї однобокої позиції. Але просто в Україні немає маси людей, яка дивилася б ці канали. А у нас спільна мова! Вже чомусь, але так сталося. Хтось думає: мовляв, ось москалі недорозвинені, лізуть кудись своїми імперськими лапами. Але у нас - спільна мова, загальна культура і так далі. Ось вже така невдача: Україна - у мільйонах кілометрів від Росії, а мова чомусь загальна, так? Отже, треба відключати! Тобто потрібно всередині організму щось перерізати, перерубати і передавити. А все для того, щоб забезпечити ось цю саму українську самосвідомість. Ну, це ж дурість! Про що тут ще можна говорити?!