5 червня 2007 р., «Український дім», у «Кобзарській світлиці» (ІІІ пов.) о 14.00

Організатор: Центр соціогуманітарних досліджень ім. В.Липинського.

Запрошуються журналісти та представники політичних партій, які мають певні позиції щодо мовного питання.

Увага: це - неполітичний проект!

Експерти:

Лариса Масенко, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Володимир Василенко, доктор юридичних наук, Заслужений юрист України, професор НаУКМА, Надзвичайний і повноважний посол

Олег Медведєв, шеф-редактор інтернет-холдінгу «ОБОЗ.ua», віце-президент Української ліги із зв’язків з громадськістю, упорядник Мовного балансу

Микола Карпенко, кандидат філософських наук, головний консультант Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Сергій Гнатюк, кандидат історичних наук, старший консультант того ж Інституту

Кирило Галушко, кандидат історичних наук, директор Центру ім.Липинського, організатор круглого столу

Мотивація «круглого столу».

Обидві протилежні інтуїтивні позиції щодо статусу мов в Україні - відомі. Хочеться системного підходу, порівнянь і прогностики. Замість взаємних лайок суспільство потребує зваженої та обґрунтованої позиції експертів, які здатні дати системне, незашорене бачення проблеми і показати перспективи розвитку ситуації, - тобто певних сценаріїв.

Контактна особа - Кирило Галушко

096 220 13 45

Питання, які виносяться на експертну оцінку:

1. Визначення понять, предмету для обговорення. Що ми розуміємо під тими «мовами», щодо яких точаться суспільні та політичні дискусії: державна, офіційна, літературна, стандартна, побутова, рідна, мова спілкування, легітимна та нелегітимна і т. ін. Які у них є функції та які вимоги до них висуваються. Законодавчо визначений статус яких саме з них є важливим для стабільності держави.

2. Правова ситуація на сьогодні. Які чинні нормативні акти регулюють вживання певних мов, коли і для чого прийняті («Закон про мову», «Про захист прав національних меншин», «Європейська хартія регіональних або міноритарних мов» та ін.) і які саме проблеми реального життя ставлять під сумнів дійсну потребу, достатність цих актів або міри їх реальної дії.

3. Світовий та європейський досвід розв’язання мовного питання: приклади для України. Унаочнити критерії, принципи та підходи до розв’язання проблеми в інших країнах. Чи дає становище росіян чи російськомовних в Україні приводи для офіційної двомовності. Офіційна дво(багато)мовність: Канада, Бельгія, Швейцарія, Іспанія – різниця в історії виникнення та формування державності, державоутворюючих етносів та формування поліетнічного суспільства. Висновки для України з урахуванням різного історичного досвіду. Мовні виміри понять «корінні народи» та «титульні нації». Якщо проблема російської мови в Україні – це проблема захисту прав етнічної меншини, то чи є ці права незахищеними. Які будуть висновки, якщо порівняти становище українських росіян з іншими етноменшинами?

4. Державна мова як одне з джерел державності та територіального суверенітету. Принципи територіального формування національних держав: практика ХІХ-ХХІ ст. та роль у цьому мовного чинника. Мова як критерій статусу окремого народу, який через це має право на самовизначення. Європейський приклад: гарантія етномовних прав меншин не означає зміну статусу мови державоутворюючого народу; вона є спільним знаменником для усіх інших включених у її простір етнокультур. Чи становлять внутрішні «мовні кордони», закріплені офіційно, загрозу для територіальної цілісності держави.

5. Тенденції розвитку мовної ситуації в Україні. Чи можливі якісь прогнози, визначення трендів на підставі аналізу змін за останні 15 років? Які можливі сценарії розвитку мовної ситуації за таких умов: 1) збереження законодавчого статус-кво як на сьогодні; 2) державна українська, а російська – регіональна офіційна; 3) дві державні мови. Чи можливий варіант, умовно названий «дійсне дотримання чинного мовного законодавства»? Який зі сценаріїв несе більшу загрозу для безпеки, стабільності, територіальної цілісності України, збереження засад національної державності.

6. Стан українського медіа-простору: тенденції та загрози. Визначення та структура українського медіа-простору. Чим він відрізняється від інших (приклади, моделі). Як сучасний стан українського медіа-простору впливає на розвиток культурної та мовної ситуації, які протиріччя закладені у його нинішній спосіб функціонування і які тенденції він реалізує. Які державні або політичні заходи могли б сприяти усуванню загроз національній безпеці у найширшому сенсі.