Геббельс би плакав
Звинувачення у «пропаганді» на адресу російських і грузинських засобів масової інформації змушують замислитись: а як діятимуть наші, якщо завтра війна?
(Усе написане в цій статті є особистою думкою автора і не збігається з позицією редакції «Детектор медіа». )
Вже, здається, всі, хто мав бажання, висловились із приводу інформаційної війни, засудивши тоталітарні путінські медіа, що зомбують і промивають мізки. І навіть громадську театралізовану акцію під назвою «Армія брехунів» провели. Власне, «Детектор медіа» ще за (відносно) мирних часів писала про ці характерні особливості російських медіа тисячу разів. Як і про те, що Україна перебуває у медійному просторі іншої держави, тому інформаційна війна, яку ця держава веде, не може не «рикошетити» по нас. І про те, що у ХХІ столітті віртуальна складова війни не менш важлива, а може, й важливіша за реальну.
Те, що під час війни свобода слова та преси обмежується, теж ніби ні для кого не новина. Особливо свобода ворожої преси на своїй території. І хоча сучасні медіа загнуздати майже неможливо, але, позаяк у ситуації війни всі вони перетворюються на засоби пропаганди, їх повсякчас прагнуть – і прагнутимуть – контролювати та обмежувати, а в разі потреби - глушити. Ті, хто легковажить цією брудною, марудною і зовсім не почесною, але потрібною справою, частіше за інших програють війни.
І все ж багато хто з колег-публіцистів не втомлюється робити відкриття: виявляється, йде інформаційна війна! Виявляється, Україна – також поле битви! І знову і знову таврують російські ЗМІ за те, що вони, бачте, брешуть власному і нашому народу, замість казати правду про агресію кремлівської воєнщини на Кавказі. «…російсько-геббельсівська пропаганда, цілковите ігнорування іншої, відмінної від офіційної, точки зору та нічим не виправданий ура-патріотизм…», - пише Богдан Червак на «УП». Щось подібне в тому чи іншому вигляді можна зустріти в більшості критичних публікацій на адресу російських медіа. Геббельса згадують найохочіше. Не сумніваюся: за скандальну заяву Леоніда Кравчука, що, мовляв, нам треба вчитись мистецтва пропаганди і контрпропаганди у росіян, екс-Президента піддали або ще піддадуть обструкції.
Саакашвілі також дісталось за відключення на території Грузії російських телеканалів та блокування доступу до сайтів зони .ru. «RTVI, вещание которого на Грузию впервые запретила местная власть, - едва ли не единственный ТВ-канал, по которому грузины могли ознакомиться со всеми точками зрения. Выяснилось, однако, что такое положение вещей команду Михаила Саакашвили не устраивает», - змальовує недемократичні дії грузинської влади Євген Кузьменко з ProUA. Мені важко судити саме про RTVi, але спостереження за іншим ресурсом медіагрупи Гусинського – сайтом Newsru.com – засвідчили аж ніяк не об’єктивну позицію цього в цілому ліберального видання. Це не путінська пропаганда, але явна проросійська заангажованість очевидна. Зрештою, опосередкована (ретрансльована) пропаганда може бути не менш дієвою за пряму. Усе це нібито абеткові речі, та все ж дії грузинської влади, спрямовані проти російських засобів інформаційного впливу на грузинське населення, не втомлюються засуджувати як тоталітарні. Чути й незадоволені голоси з Грузії, як от в інтерв’ю тамтешнього омбудсмана Созара Субарі.
Найбільше непокоять не самі «наїзди» на російські та грузинські ЗМІ, а те, що їм протиставляється: замість тверезої оцінки і проявів здорового глузду лунають лише виступи на захист тих самих російських або грузинських медіа із намаганнями (щоправда, досить недолугими – на рівні анонімних коментаторів з Інтернету) довести більшу правдивість одних у порівнянні з іншими. Обманутий таким чином громадянин починає вірити в те, що більш симпатична йому сторона говорить правду, тоді як інша - бреше. Хоча насправді категорії правди і брехні належать до дещо іншої системи медійних координат.
На жаль, зустрічати людей, які беззастережно беруть на віру всю інформацію з російських (або, рідше, грузинських – все-таки до них у нас не так легко доступитись) джерел, доводиться на кожному кроці. Думаю, вам також.
Що ж, тьху-тьху-тьху і не дай Боже, але уявімо ситуацію, коли «миротворці» сусідньої держави, аби захистити своїх громадян на території України від геноциду та утисків злочинного помаранчевого режиму, вводять війська у Крим, блокують українські порти з моря, скидають бомби на аеропорти і військові бази. Пропоную розглянути саме цю ситуацію, а не зворотну, позаяк уявити введення українських військ на територію іншої держави – навіть із метою захисту своїх громадян, якби останні справді потребували захисту, - проблематично. Гіпотетична ж інтервенція російських військ завдяки передчасній істерії в наших медіа вже сприймається суспільством як цілком реальна перспектива, тому уявляти буде неважко. То що ж робитимуть наші демократичні, плюралістичні, не зовсім вільні фінансово, але нескорені душею медіа, якщо гряне грім над нашим «островом свободи»?
Отже, уявімо.
* * *
- Вторгнення розпочинається у другій половині дня, тому деякі канали повідомляють про початок війни лише назавтра ввечері.
- Попри праведний гнів та патріотичне піднесення, українські ЗМІ не припиняють користуватись переважно російськими джерелами інформації, замінюючи в повідомленнях «Интерфакса» та «РИА Новости» слова «освобождение», «миротворцы» та «воссоединение» на «агресія», «інтервенти» та «окупація». Скерувати власних кореспондентів до місця бойових дій їм не дозволяють обмежені бюджети та недостатня кваліфікація журналістів, а користуватись інформацією міжнародних інформагентств – незнання мов. Найбільш затяті у своїх публікаціях користуються формулюваннями «…як бреше Лента.Ру…» або «…як неправдиво повідомляє “Новый регион”…».
- На другий-третій день після початку війни деякі телеканали організовують інформаційні телемарафони, проте більшість, посилаючись на формат та великі втрати на рекламі, продовжують у прайм транслювати серіали «Спецназ», «Бандитский Петербург» і «На безымянной высоте», програми «Кривое зеркало» і «Русские сенсации», повторювати фільми «Сибирский цирюльник» і «Брат-2». У відповідь на рекомендацію Секретаріату Президента утриматись на час збройного конфлікту від демонстрації бодай тих російських програм, що містять антиукраїнські висловлювання, деякі з каналів оздоблюють свої логотипи символічною синьо-жовтою стрічкою. Галузеві асоціації відкрито критикують владу за втручання у роботу телерадіоорганізацій.
- Передові українські телеканали, що дотримуються професійних стандартів, видають в ефір виключно збалансовані репортажі, в яких обов’язково наявна думка російських військових, українських військових та незалежних експертів. Втрати серед українських журналістів під час спроби отримати коментарі у представників російської армії та записати стендап на фоні ворожої батареї перевищують втрати особового складу армії. У російському Генштабі терміново створюють відділ зв’язків із українськими журналістами, де ні на мить не вмовкають телефони. На ексклюзивне інтерв’ю російського головнокомандувача у «Фактах тижня» «1+1» відповідає бліцом російського прем’єра, а «Подробиці тижня» запрошують у прямий ефір посла Росії Віктора Черномирдіна.
- Увечері першого дня війни у прямому ефірі одного з головних телеканалів збирається позачерговий надзвичайний Савік Шустер. «Чи потрібна Україні війна?» - таку тему найпопулярніший український ведучий пропонує для обговорення своїм гостям, серед яких Нестор Шуфрич, Інна Богословська, Олег Тягнибок, Петро Симоненко, Петро Порошенко та Олег Ляшко, а також співачка Камалія. Аудиторія, нашвидкуруч зібрана соціологами у Києві та околицях, невтомно крутить ручки пультів, поки учасники програми телемостом спілкуються із Костянтином Затуліним, Юрієм Лужковим та Володимиром Жириновським. На глядачів чекає сюрприз – пряме включення із зони бойових дій, де відчайдух Мустафа Найєм опитує місцеве населення. Населення (з околиць Севастополя) палко запевняє, що ніякої агресії не відбулось, а російська армія принесла на півострів мир і злагоду. Найбільшу підтримку аудиторії здобуває сентенція Володимира Литвина про те, що в усьому винні політики-демагоги, які не дбають про свій народ. Наприкінці програми на запитання «Чи варто Україні здатися на милість Росії і видати Ющенка?» ствердно відповідає на 10% більше глядачів, ніж на початку.
- Російські видання «в Украине» та інші відверто проросійські медіа спершу трохи втягують шию, побоюючись закриття. Проте незабаром, пересвідчившись, що ніхто ними не цікавиться, продовжують на повну котушку ретранслювати «голос Кремля». Позиція Москви в їхніх матеріалах балансується думкою видатних українських політиків Ігоря Бакая, Руслана Боделана та Наталії Вітренко. На їхніх шпальтах з’являються нові сенсаційні розслідування із неспростовними доказами знущань над російськомовними немовлятами у таємних катівнях УПА-УНСО. Головна ж тема розслідувань – порушення закону під час виборів 2004 року та Помаранчевої революції, що мають засвідчити нелегітимність Президента Ющенка.
- Президент дає Національній раді з питань телебачення і радіомовлення вказівку припинити мовлення російських електронних медіа на території України. На позачерговому засіданні Нацрада наказує кабельним та супутниковим операторам негайно виключити російські телеканали та радіостанції зі своїх програмних пакетів на підставі порушення якої-небудь статті Закону «Про телебачення і радіомовлення». Того ж вечора рішенням Радивилівського районного суду за скаргою компаній-дистриб’юторів розпорядження Нацради скасовується, і мовлення російських каналів продовжується. Голова Нацради заявляє про свавілля судової влади. У відповідь Спілка кабельного телебачення України пише йому черговий відкритий лист.
- Президент виступає із зверненням до народу, закликаючи не дивитись, не слухати і не читати російських ЗМІ. Інтерес до російських ЗМІ миттєво зростає в декілька разів. Прес-служба Партії регіонів поширює коментар народного депутата Ганни Герман під заголовком «Бджолярі з Хоружівки не вказуватимуть українському народу, які канали дивитися».
- За головну тезу пропаганди інтервентів – «ми воюємо не з українським народом, а із злочинним проамериканським режимом Ющенка» - радісно хапаються ЗМІ політичних опонентів/конкурентів Президента. Вони не те щоб закликають до пораженства, але заголовки передовиць на зразок «Ющенко накликав на Україну війну» виглядають промовисто. Тим часом команда політтехнологів Банкової судомно розробляє план симетричного контрзвинувачення.
- Першою у випусках новин іде інформація про масштаби втрат української армії та відвойованої росіянами території. Далі – блок взаємних звинувачень українських політиків у зраді національних інтересів, мілітаризмі, пораженстві, пособництві Заходу чи Сходу. Далі – стисло – реакція світової спільноти на події в Україні. Потім – кримінальна і світська хроніка, перебіг чергової вагітності Тіни Кароль, як почуваються дитинчата панди-альбіноса у берлінському зоопарку. В умовах надзвичайного стану тарифи на джинсу зростають у декілька разів, тому малобюджетні політичні сили не можуть собі дозволити попіаритись, критикуючи «ющенківську воєнщину» та пропонуючи свої шляхи врегулювання кримського конфлікту, тож змушені розклеювати плакати, роздавати на вулицях листівки та обмальовувати стіни.
- Нарешті Секретаріат Президента домовляється із власниками провідних каналів, і головні редактори отримують «згори» вказівки щодо певних акцентів у висвітленні війни. У редакціях миттєво назріває нова журналістська революція. Низка журналістів та ведучих підписує відкритий лист із зобов’язанням працювати об’єктивно та подавати у своїх матеріалах усі точки зору, зокрема й позицію російської сторони та українських опозиційних політичних сил. Глядачі із вадами слуху отримують від сурдоперекладачів послання: «не верьте, вам лгут, Ющенко развязал войну, русские – наши братья». Опозиційні політики щодня демонструють із трибуни Верховної Ради темники з Банкової, Міністерства оборони України та Пентагона.
- «Що робити, якщо вашого сина намагаються послати на фронт?» - тема програми «Ваш вихід» на Першому національному.
- Наприкінці другого тижня війни Віктор Янукович робить першу після тривалого мовчання заяву: Партія регіонів завжди виступала за те, щоб в Україні не було війни, і знає, як її уникнути. У відповідь Блок Юлії Тимошенко у своїй заяві пропонує поміркувати, кому вигідно за допомогою війни відволікати суспільства від невпинного зростання добробуту українських громадян. Секретаріат Президента звинувачує обох у державній зраді. Російські ЗМІ виходять із заголовками про остаточний колапс української влади.
- Тема другого спецвипуску програми Савіка Шустера – «Чи вплине збройний конфлікт у Криму на перспективи України щодо проведення Євро-2012?».
- «Україна без Ющенка – Україна без війни» - із таким слоганом виходять в ефір всеукраїнських та регіональних телеканалів ролики на правах соціальної реклами. Телеканали воліють не розголошувати замовника. Спроби Секретаріату Президента натиснути на них, аби рекламу зняли з ефіру, завершуються черговим скандалом. Міжнародна федерація журналістів попереджає українську владу про неприпустимість цензури.
- Запитання, виставлене на інтерактивне голосування в програмі «5 копійок» на 5 каналі: «Хто, на вашу думку, переможе – Росія чи Україна?».
- Серед українських військовослужбовців вільно поширюються газета «Народна армія» та журнал «Військо України», а також газета Кримської групи військ збройних сил Росії «Братская помощь», часописи «Война за мир», «Россия без предрассудков» і фронтовий листок «Освободитель». «Асоціація фронтових розповсюджувачів преси» реєструється як спільне українсько-російське підприємство.
… За весь цей час у районі станції метро «Дорогожичі» не падає жодної бомби. Навпаки, росіяни дбають про те, аби не пошкодити ретрансляційні вежі навіть у районах бойових дій. Незабаром медіа-параноя повністю охоплює боєздатні рештки української армії…
* * *
Росія веде війну. І цього разу – аж ніяк не «священну», «вітчизняну» чи «визвольну», а війну на чужій території, війну з розряду тих, які не роблять державам честі, псують їхню карму та репутацію. Пересічному росіянину доводиться узгоджувати у своїй свідомості сумнівну і явно притягнуту за вуха справедливість цієї війни з тим фактом, що її розпочав всенародно і законно обраний президент за згодою прем’єра-«лідера нації». Народам, які ведуть подібні війни, пропаганда необхідна – як психотерапія, яка допомагає заспокоїти сумління, відкинути сумніви щодо адекватності дій влади й повірити в те, що все робиться правильно, причини поважні, а втрати - виправдані. Цей захисний рефлекс медіапростору – обов’язковий атрибут інстинкту самозбереження нації, надто ж такої неспокійної та войовничої, як сучасна російська.
Протягом активної фази кавказького конфлікту в деяких російських медіа – опозиційних та дисидентсько-інтелігентських – можна було бачити «іншу, відмінну від офіційної, точку зору». Але цілком природно, що в умовах настільки потужного соцзамовлення на пропаганду-самозаспокоєння комариний писк критиків Кремля було чути переважно за межами Росії. Ми, до речі, й собі «прийняли заспокійливого», обмінюючись посиланнями на статті Віктора Шендеровича та Юлії Латиніної, інтерв’ю Євгена Кисельова – дивіться, мовляв, є голос розуму, не всі там путінці! (Загалом, наш «комплекс брата» подекуди нічим не кращий за російський).
Я не думаю, що Україна буде наступною, хоча серйозна загроза є. Остання публікація на «Обкомі» додає оптимізму щодо обороноздатності наших збройних сил навіть у разі, якщо із колективною безпекою в нас не складеться. Щодо заступництва світової демократичної спільноти ми, здається, вже все зрозуміли на прикладі Грузії. В усякому разі ми ще маємо час. І якщо Україна хоче залишитись незалежною, цілою і відносно неушкодженою, їй конче необхідно використати цей таймаут, аби на випадок війни навчитись мистецтва пропаганди. Цинічної, брехливої, безсоромної, єзуїтської, жорстокої, окозамилювальної – такої, якою тільки й може бути пропаганда під час війни. Якщо хтось має приклади успішної, але гуманної і правдивої пропаганди – наведіть.
Звісно, в той самий час нашій владі доведеться боротися із спокусою використовувати пропаганду у «мирних» цілях. Хоча деякі її теперішні заходи (наприклад, повільне винищення політичних ток-шоу та аналітики на телебаченні) не кращі за пряму «геббельсівську» пропаганду, тільки, на відміну від неї, нічим не виправдані і шкідливі для суспільства. Але це вже наш із вами головний біль – як тримати цю владу під контролем або при нагоді обрати нову, адекватнішу.
Усе це жахливо, цинічно і неправильно, як сама війна. З Днем Незалежності вас! Нехай він буде не останнім.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
40
Kiver
5932 дн. тому
>>а сами вы через ваш текущий психологический постылый упадок духа неспособны их решить.
Гірка пігулка.
не досказано
5932 дн. тому
Встречались у Пинчука. Добавлю: Кучме было с кем договариваться. Была вполне определенная картина возможных наследников престола. Теперь же это очень туманно. Факт, что Ющенко и Кучме надо искать все возможные методы и способы. чтобы не отвечать за содеянное.
для sdf
5932 дн. тому
Ну да. Ошибки и быть не может.
Посмотри по датам на социсследования (Вікторія Бриндза, керівник аналітичного напрямку pro.mova
Анастасія Безверха, аспірантка Інституту політичних і Етнонаціональних досліджень НАН України http://www.telekritika.ua/media-continent/monitoring/politprogram/2008-08-13/40006)
Настолько точно и вовремя антироссийская пропаганда появилась к началу войны, а на любой соцопрос/исследование нужно время, что вывод напрашивается недвусмысленный: НЕДАРОМ ХЕРБСТ, СААКАШВИЛИ,ЮЩЕНКО встречались за личной чашкой чая/коньяка перед началом войны. Суммы и колличество жертв вместе с информвойной обсуждали
Наталія
5932 дн. тому
Последние дни Ото накаркали Чимось нагадує "Гибель империи". російський псевдоісторичний фільм про Візантію
sdf
5932 дн. тому
на випадок війни все описане, мабуть і добре. Якщо чесно, то минолого року коли Саакшвілі позакривав опозиційні канали я особисто обурювалася, а зараз, думаю - нормально. Й російська пропаганда якось на цей раз не дуже дратувала.
Але на нас, шановні, поки що ніхто не нападав, але чомусь новини на більшості каналів були з переважно прогрузинським або просто антиросійським акцентом. Принаймні я особисто потрапляла на розповіді про страждання грузинських, а не осетинських біженців. Чи може я помиляюсь? А то мені як глядачеві складно скласти об`єктивно картину; доводиться вираховувати "золоту середину" між кремлівською пропагандою та вітчизняною тенденційністю.
Последние дни...
5932 дн. тому
Видел я салют и парад на День Независимости. Более убогого зрелища я даже в подобный праздник в Республики Нигер не наблюдал. А салютик вообще напомнил прощальные залпы для корабликов 19 века, отправляющихся в Америку с Ирландии. С уст обезличенной промокшей толпы неслось безрадостное "У-р-а-а!". На лицах многих наблюдалась постылая озабоченность чем-то, но не завтрашним днём Украины. Начался для Украины отсчёт последних долгих дней. Отар указывал на "повільне винищення політичних ток-шоу та аналітики на телебаченні", но насамом деле происходит не "выныщэння", а "выроджэння". Ток-шоу с эпитетом "политическое" открываются новые и новые, но они по сути своей политиканские, асоциальные, мало моральные и все больше опасные для целостности внутригосударственной общности граждан. Они будут сеять панику с той медиа-паранойей, о которой высказывался Отар, направляя её на неприязнь одной части граждан к другим по всем известным с 2004 года признакам. Никакого обычного военного вторжения не надо - целостность гражданского общества уже шаткая до безумия. Об этом можна даже говорить из ваших отчаянных, неприязнях, непонятных вашим собеседникам комментариев. Многие из вас, "добродии", видят мелочи, однако, не замечают самого главного, что если бы государственную власть не удовлетворяли система образования, сложившиеся полувзяточные отношения с журналистикой, самые медленные темпы во всем цивилизованном мире постройки транспортных развязок, гнустное и позорное состояние угольной отрасли - коллективная олигархия, стоящая у руля государственного аппарата, все бы изменила в лучшую для общества сторону. Протрите глаза и "отямтэся": "низкопробность", "аморальность", "псевдокультура" и "робить шо-нэбуть!" тут не причём, ведь за вас никто не будет решать ваши социальные проблемы, а сами вы через ваш текущий психологический постылый упадок духа неспособны их решить. И, к сожалению, эта постылость усугубляется. Все от большего числа простолюдинов не в наигранных соцопроссах слышишь, что "в этой пропащей державе нет будущего". Именно по сей причине я и говорю о последних днях, которые могут занятутся на несколько лет. Я тут проездом. Успокою вас, что я не с РФ и не с Белоруссии, а с б
кокотюха
5932 дн. тому
Шановна пані Зоя Завгородня, що таке - "низькопробність", "аморальність", "псевдокультура". І яка культура не "псевдо" - Трипільська? Ви ще про "духовність" ствльки ж напишіть. Насправді низка Ваших зболених коментарів нагадує мені вилів одного українського професійного патріота: "Мені кажуть: "Давай робити що-небудь!" - А я їм кажу: "Хлопці, давайте не робити, що-небудь! Давайте робити, що треба!" Так робіть!
Наталія
5932 дн. тому
Зоя Загородня
Крик душі Та хто почує?
Ми вже так усі, пробате, оскотинилися, що "від гори" до "низу" усе мовчить І благоденствує
5932 дн. тому
ой, втомив...
Зоя Загородня
5933 дн. тому
Страшно те, що в цієї самої Держави й досі, за 17 років існування не вироблено,не створено не тільки власної стратегії розбудови, розвитку суспільства, а й немає елементарного бачення завтрішшнього дня в її поводирів. Звідси -всі хаотичність, непослідовність й елементарна кричущо-злочинна безвідповідальність в проявах, як внутрішньої, так й зовнішньої політики...
Але,погоджуючись з Отаром, хочеться говорити саме про відповідальність чи роль колег-журналістів за ту ситуацію, в якій опинилися ця держава,суспільство й самі медійники. Свобода слова- категорія відносна. Й цінність свою вона має лише в боротьбі. Її не дарують, її виборюють. Але нерідко саме відсутністю свободи слова багато "ремєсленніков" намагаються пояснити свою непрофесійність, відсутнсть громадянської позиції, безхребетність, комплекс меншовартності й неприховану продажність. А про відповідальність рупора, трибуна чи навіть "як слово відгукнеться" уже просто забувають. То ж на превеликий жаль, на національному інформаційному полі процвітають тільки бузини, чортополохи, перекотиполе з казбеками, гордони з джангіровами...Й чомусь їх не тільки тільки не виполюють-викорінюють, а й щедро підживлюють.- За те, що вони засмічують, одурманнють й спотворюють ту саму "державотворчу" свідомість. Засилля псевдокультури, низькопробності, аморальності, агресії й дефіцит високопрофесійних передач, статей,-продукції - не випадковість. Холуї не здатні творити. У них черевні інтереси...
Суспільні катаклізми, випробування-як лакмус і для нашої братви. Одні виходять на майдан, каються й обіцяють, що служитимуть не з "темниками", стануть обєктивними, свідомими - сторожовими псами демократії... Час відійшов, гаслами помахали, втомилися й знову приспали оті свободи. Декому .."заціпило просто". А решту просто не встали з колін чи чи, вибачте, присмокталися, як паразити в антидержавній гідрі. Й допомагають додушувати Україну.
Так й цього разу - в випадку інтервенції росії в Грузію. Де вже їм, гельмінто-плазунам усвідомити реальність історичного моменту,загрози небезпеки тощо..
Суспільні катаклізми, випробування-як лакмус і для нашої братви. Одні виходять на майдан, каються й обіцяють, що служитимуть не з "темн
Зоя Загородня
5933 дн. тому
Суспільні катаклізми, випробування-як лакмус і для нашої братви. Одні виходять на майдан, каються й обіцяють, що служитимуть не з "темниками", стануть обєктивними, свідомими - сторожовими псами демократії... Час відійшов, гаслами помахали, втомилися й знову приспали оті свободи. Декому .."заціпило просто". А решту просто не встали з колін чи чи, вибачте, присмокталися, як паразити в антидержавній гідрі. Й допомагають додушувати Україну.
Так й цього разу - в випадку інтервенції росії в Грузію. Де вже їм, гельмінто-плазунам усвідомити реальність історичного моменту,загрози небезпеки тощо..
Суспільні катаклізми, випробування-як лакмус і для нашої братви. Одні виходять на майдан, каються й обіцяють, що служитимуть не з "темниками", стануть обєктивними, свідомими - сторожовими псами демократії... Час відійшов, гаслами помахали, втомилися й знову приспали оті свободи. Декому .."заціпило просто". А решту просто не встали з колін чи чи, вибачте, присмокталися, як паразити в антидержавній гідрі. Й допомагають додушувати Україну.
Так й цього разу - в випадку інтервенції росії в Грузію. Де вже їм, гельмінто-плазунам усвідомити реальність історичного моменту,загрози небезпеки тощо..
А якщо завтра війна?
Кому війна..
Зоя Загородня
5933 дн. тому
Отаре, боляче й прикро читати Ваш гіркий гумор.Сарказм над прірвою.. Але дякую за правду й небайдужість. Надто він прогностичний й такий реалістичний...Власний інформаційний простір- найголовніший фактор національної безпеки держави. Адже всі протистояння, війни,руїни осилюють люди,громадяни-патріоти цієї держави. Якщо вони є-"там сила вража не устоїть". Для того, щоб вони були, необхідна ідеологія, яка цементує й озброює націю, піднімаючи їхню свідомість над сутністю існування плебсу й люмпену. Для поширення цієї ідеології й саме потрібен інформаційний простір. Це, як Ви кажете, абеткові істини. Страшною правдою й те,що жодна із влад не усвідомила цієї основоположної істини - значення інформаційного простору для розбудови незалежної Держави. ПОтурали, мовчки здавали інформаційний простір, продавали частоти, канали, реєстрували антиукраїнські видання в Україні (!), з легкістю відмовлялися від того,за що не тільки не треба було боротися чи утримувати, а лише не заважати,чи перешкоджати. Дожилися в незалежній державі, що майже 85% друкованих видань - російськомовні, й нерідко антиукраїнсько-антидержавні.Сьогодні Держава Україна не має жодної (!?) загальнодержавної УКРАЇНСЬКОЇ газети. Все,що створила нова влада- двомовну "БЕЗ ЦЕНЗУРИ", яку ж руками наближених державних сатрапів і вбила.НЕ краща ситуація і з теле-радіо й електронними ЗМІ.То ж " ідеологію державотворення"повністю захопила й формує сусідня держава,яка стільки років і мріє,як би зробити хохлів щасливими. Й що вони успішно роблять через підрчучні їм "пріложєнія в Украине",канали, центри, медіа-агенства тощо. Додати сюди ще таку потужну впливову силу,як церкви московського патріархату.Вони в Україні,захоплюють сотнями гектарів українську землю,майно,потужно розвиваються,й одурманюють тисячі хохлів щоденними проповідями,молебнями за здоровя "...Алексія,путіна й велікой РОссії" й прокляттями незалежній Україні і її керманичам. НЕ дивними й були плачевні результати останніх парламентських виборів в Україні. Не важко й зпрогнозувати хід й результати майбутніх президентських...Парадоксально,як може існувати незалежна держава, якщо проти її існування працює так багато сил-як з середини, так і зовні
Кіномеханік
5933 дн. тому
Отаре, це просто клас! Боюся говорити, але якщо насправді так станеться, то буде цікаво порівняти Ваш прогноз з реаліями. Думаю, відсоток точності буде не менше 90!
Саакашвили отравил Нино Бурджанадзе
5933 дн. тому
Бывшему спикеру грузинского парламента Нино Бурджанадзе, которая летела в Вашингтон по приглашению демократической партии США, в самолете стало плохо. По прилету в американскую столицу ее срочно госпитализировали с диагнозом отравления, сообщают западные СМИ.
По словам медиков у Бурджанадзе зафиксирована повышенная температура, трясучесть рук и изменения цвета кожи. О других подробностях не сообщается.
Коллеги, присутствовавшие рядом с Бурджанадзе во время обострения ее здоровья сообщили, что перед тем, как потерять сознание, она обвинила в Михаила Саакашвили в ее отравлении.
вони почали першими
5934 дн. тому
http://www.echo.msk.ru/programs/svoi-glaza/534272-echo/
Леонардо
5934 дн. тому
Давно считаю - необходима мощнейшая структура при СБУ и Кабмине по ведению инфовойны против кремлёвской лжи
Наталія
5934 дн. тому
Було би смішно, якби не було так сумно.
5934 дн. тому
Тепер команда "Телекритики" - найкрутіша! Лігачова, Довженко, Остапа, Баранівська + молодь молодці! Ви стали мобільними, багатогранними, надсучасними! Отаре, ви розумник! Зі святом!
5934 дн. тому
Я могу по-разному относиться к Лигачевой.
Есть у меня предубеждение в отношении ее статьи по джинсе, когда она в то же время брала у Баба интервью.
Но не сказать, что именно Телекритика и люди, там работающие, сейчас являются двигателем прогресса в стране в целом - не сказать ничего. Бог в помощь.
5934 дн. тому
Дуже реалістичний сценарій, хоча й з "чорним гумором".
Все так і є.
otar
5934 дн. тому
Не знав) Ну нічого, "Варфоломіївських днів" після приїзду патріарха все одно було більше. Буває.
5935 дн. тому
Вот и началось:
22.08.2008 р. м. Сімферополь
21 серпня група комуністів на чолі з депутатом Верховної Ради АР Крим В. Захаровим та народним депутатом України М. Перестенко силою зірвали трансляцію у прямому ефірі Державної телерадіокомпанії «Крим» популярного ток-шоу «Зелений коридор», присвяченого проблемам євроатлантичної інтеграції.
Нападники-екстремісти діяли брутально: перекрили вхід на територію ДТРК «Крим», яка є режимним об’єктом, застосовуючи силу намагалися не пропустити туди учасників передачі, вдерлися в приміщення телерадіокомпанії, ображали присутніх в студії, грубо порушували правила програми, цинічно не реагували на вимоги журналістів.
http://maidan.org.ua/static/news/2007/1219409534.html
Кто-то из журналистов заинтересовался? А зачем,сейчас пора картоплю выкапывать. Разве нет?
proty vsih
5935 дн. тому
Блискуче. (Ще можна уявити, що буде після кожної статті в усіх інтернет-виданнях. Модератор: "ми просимо вас утриматися від коментарів, що містять нецензурні вирази, заклики до антиконституційних дій, висловлювання, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу, бла-бла-бла, усе будемо нещадно видаляти". Донбасс: "Крым и Донбасс за Россию!". Киевлянин: "а что, нацики, до...сь со своей мовой? Говорил я, будете еще ... за свой майдан". МадамХ: "Ну не стоит так, все могут заблуждаться. Мне больше Путин нравится, вот это МУЖИК, у него аж 70%, не то что Ющенко.")
Люда
5935 дн. тому
Матеріал з такою назвою виходив у Новинарі декілька тижнів тому.
Дивнич
5935 дн. тому
Щоби перемогти Дракона, треба перейняти драконячі звичаї. Брехати не червоніючи, зраджувати без вагань, мужньо звільнитися від такої химери, як совість, і перемога буде за нами. Того, хто посміє засумніватися в глибокій і принциповій відмінності переможця від переможеного, стереть в лагерную пыль. Шкода, до цього не додумалися вчасно ідеалісти-антирадянщики - тепер би їм, а не цинікам-чекістам, випала честь підводили Росію з колін. От би втіхи було би щирим українським патріотам - просто серце розривається і хочеться плакати. Уявляєте, якби не Путін, а, наприклад, Сєрґей Ковальов учив нас відрізняти перемогу від поразки. Так що кру-у-угом и шагом марш - на любой российский патриотический сайт за образцами для подражания.
Boa
5935 дн. тому
усе правильно... настільки правильно, що серце часом розривається і хочеться плакати...
і біда в тому, що ми не можемо брати іншу, адекватнішу владу. Це закритий сімейно-клановий політклуб, далі він ще більше зациклиться "на своїх".
З Днем Незалежності! Хоч це радість
rosty
5935 дн. тому
автору респект! увесь час від 1991 року у нас не було чітко сформульованої інформаційної політики (щоправда, були винятки під час другого президентства кучми, які еволюціонували від негласної умови подавати в ефір тільки позитив до т.зв. "темників")
Павло Булгак
5935 дн. тому
Отаре Великий тобі респект за цю статтю. Я в тому ж руслі мислив коли спостерігав за інформаційними війнами. Такі статті вкрай потрібні - щоб влада нарешті зрозуміла що настав час займатися інформаційною безпекою, і вести державну інформаційнц політику. А для цього варто створювати окрему структуру із піарщиками, аналітиками на державній службі національних інтересів.
Андрій
5935 дн. тому
ганна_ахметова
Ви, взагалі, читали "гебельсів з НКВД"? Якщо так, то, будь-ласка, наведіть приклади їх "дипломатії". Думаю, якби не їх тупа і примітивна пропаганда про УПА, то про "бандерівців" у 1970-ому році ніхто б не згадав. А вони породили такі міфи про "бандерівців" (до речі, у Зх.Україні ніхто повстанців "бандерівцями" не називав), що слава дожила дотепер і не лише в Західній Україні.
А щодо Ющенка - у Вас просто тупий неаргументований наїзд. Це яке має виродження бути - загинуло мінімум 3,5 млн.людей за 1 рік, а ми маємо "дипломатично чекати "кинути слово". Чомусь євреї недипломатично кричали про Голокост зразу ж після війни, вірмени проо геноцид також з терактами не чекали. А "хохли" Анни_Ахметови соромляться сказати про Голодомор і про УПА.
До Ющенка 14 років мовчали і про УПА і про Голодомор. Який ефект? Ще трошки помовчимо і повмирають і живі свідки Голодомору і УПА. Можна по різному ставитися до Ющенка, але я його поважаю. Не дивився на скавуління різного роду хохлуш, а вчинив як українець
Sanyi
5935 дн. тому
ФАНТАСТИЧНО! ІСКРОМЕТНО! Не розумію, Отаре, чому Ви пишете у своєму ЖЖ про статтю, що самі не задоволені якістю? Може, то буде перебільшенням, але цей текст я вважаю просто епохальним в історії української публіцистики! Те, чого не кожен помітить - стаття присвячена навіть не стану нинішнього інформаційного простору України та його перспектив на випадок інтервенції, це палітра нашого сьогодення - усіх тих хворобливих умонастроїв, які панують в нашому суспільстві і які не дають цій державі нормально розвиватися ось уже протягом 17 років.
Під час читання знову збагнув, хто такий Отар Довженко - це передовсім письменник, і попереду в нього ще величезний творчий шлях! Пишіть якомога більше! Втілюйте оте "наболіле" в художніх творах також!
Славко!!!
5935 дн. тому
В жодному разі не останнім!!!!!
Жекка
5935 дн. тому
Най ліпше буде так. аніж брехлива державна пропаганда. Байдуже - чи кремлівська, чи з печерськаї
bahar
5935 дн. тому
Ну Отар, ну молодчина! Давно не читала з таким задоволенням. Які точні попадання...
Дякую.
ганна_ахметова
5935 дн. тому
автору спасибі. На жаль, справжнього гебельса нам не вистачає! після кравчука, який таки розумівся на пропаганді, президенти пішли більш примитивні та захланні, ющенко взагалі такі важливі теми як Голодомор і УПА зіпсував бухгалтерсько-хоружівською прямолінійністю (це не арифмометром кляцати), треба бути дипломатом у дражливих питаннях. Гебельси з нквд зуміли колись вижимати сльозу, розповідями про звірства упівців, значить контрпропаганду требу було вести тонше й розумніше, навіть хітріше. І про Голодомор спочатку треба було підготувати грунт, поступово давати людям факти та коментарі, а він як чапай - "шашкі наголо!" Ось так ми й програємо, бо ні сам президент ні його оточення не розуміються на дипломатичності, на вмінні вчасно кинути слово, а якщо треба й промовчати...На нашій історії мудрий далекоглядний лідер зміг би побудувати таку пропаганду, що поляки б ридали а руські кусали нігти, але ... Ярослава Мудрого нам забракло, лише орден є який розуму не додасть. Щоб народ повірив - лідер має бути ОСОБИСТІТЮ, тоді й пропаганда піде як по маслу, а піпл все схаває...
ViKa
5935 дн. тому
Всяко було - переважно Отара не підтримував, але зараз - повністю згоден. Супер!
Виктор
5935 дн. тому
Записки из палаты №6
НАСТЯ
5935 дн. тому
Браво, Отаре!
Особливо реалістично описаний "назвичайний Савік Шустер"
Андрій
5935 дн. тому
Якщо і писав колись у коменти на "телекритику", то одні мати. Зараз не можу - стаття класна
nik.mr
5935 дн. тому
Очень часто довольно скептически относился к вашим текстам. Но этот текст меня поразил отличной сатирой и яркими паралелями с событиями национального медиа-пространства. Браво, Отар! 5 баллов. С Днем Независимости.
mill
5935 дн. тому
17 лет независимости. Украинский канал "Интер" показывает фильм украинского режиссера Оксаны Байрак "Тебе, настоящему" (прошлые выходные). События разворачиваются в Крыму. Одна героиня спрашивает другую: "Вы откуда?". Та: "Из столицы" (имеется в виду Москва). Дальше руководительница крымского интерната разглагольствует на тему, что надо, чтобы детей усыновляли не иностранцы (американцы), а свои, россияне (не иностранцы). Я уже молчу о сценах, где 12-летний ребенок пьет вино с поощрения взрослых и общую галиматью на тему "американцы усыновляют детей, чтобы повырезать у них органы". Где же здесь украинская независимость? Интересы Украины? Интеграция Крыма в наше общее пространство? Курс на усыновление детей и ликвидацию интернатов? Страна не может защищать себя даже в мирное время, не то что в военное. Грустно.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
