Сумнівні заяви Арахамії щодо «китайського досвіду» та чергові скандали, в які втрапили «слуги народу» (колишні й чинні), були важливими пунктами порядку денного вітчизняних блогерів. Бо де ж іще набирати перегляди, як не на критиці влади? Особливо коли вона торкнулася такої глобально хайпової теми, як Китай.

Язик до Китаю доведе

А надто якщо мова про депутатів від «Слуги народу», які часто втрапляють у скандали, сказавши щось приховане вголос. Нині черга діставати на горіхи настала для лідера фракції Давида Арахамії. В інтерв’ю китайським ЗМІ він заявив, що Україна може «наслідувати досвід Китаю в управлінні державою». Хоча в КНР, нагадаємо, панує різновид остогидлої українцям іще з часів СРСР комуністичної ідеології (щоправда, «гібридний» — наприклад, дозволена приватна власність та підприємництво).

Необачні слова Арахамії викликали праведне обурення серед блогерів. Активіст Сергій Стерненко зазначає: попри те, що в Україні комуністична ідеологія заборонена офіційно, «слуги народу» прагнуть переймати саме досвід панівної у Китаї Компартії. Це підміна понять, адже українська заборона стосується тоталітарного радянського режиму, який завдав у минулому шкоди Україні, а Китай у ньому не згадується, як і низка інших соціалістичних режимів. Але народжений у незалежній Україні Сергій Стерненко може дозволити собі не розбиратись у сортах комунізму.

Ще Стерненко нагадав, що в цій країні навіть виборів як таких немає. А ще, мовляв, китайська делегація заради «партнерства» нещодавно до Криму їздила (щоправда, Сергій не уточнив, що складалася та «делегація» з підприємців, які торгують на ринках Москви). «Китай виступає проти українських національних інтересів», — підкреслює блогер. Натомість активно підтримуючи Росію. Тож Арахамія, на думку Стерненка, «дуже сильно помилився із країною».

Горіло й у гурті прибічників Порошенка. Ветеран російсько-української війни Олексій Петров зазначає: «слуги народу» «умеют создать информационный повод», який, мовляв, відверне увагу країни від нагальних проблем. На думку блогера, тепер зрозуміло, чому Зеленський влаштовує «дипломатические истерики» із західними партнерами: бо ж планує «розворот» у бік КНР. Для США реформи потрібні, каже Петров, а з Китаєм можна домовитися простіше. Хоча в Китаї, певен блогер, «только картинка красивая», та й такого рівня Україні за чинної влади не досягти.

У проросійському таборі теж не залишили без уваги заяви Арахамії. Блогерка «Страни.юа» Олеся Медведєва, аналізуючи сказане, відзначає «потепление» у стосунках між Україною і Китаєм. Хоча ще нещодавно між країнами висіло напруження, пов’язане із заводом «Мотор-Січ». А свіжі заяви Арахамії критикують, мовляв, як «порохоботи», так і «соросята» та ліберальні діячі. Чому Україна висловила симпатії до китайського державного устрою? На думку Медвєдєвої, справа — у «миллиардах инвестиций на любимый пиар-проект Зеленского — "Большую стройку"». А ще Китай, мовляв, — найбільший покупець українського продовольства та залізної руди. Хоча така концепція, припускає блогерка, «продержится до первого громкого окрика из Вашингтона». Цікаво, що «Страна» впевнено повідомляє про мільярди, які Китай готовий вкласти у «Велике будівництво», хоча міждержавна угода, на яку посилаються блогерка та її редакція, лише декларує такі наміри. А від намірів до реальних мільярдів минають місяці й роки.

Скандальні «слуги», нинішні й колишні

Слова лідера президентської фракції — не єдина скандальна витівка народних депутатів від «Слуги народу» або тих, хто пірнув із їхніх лав у позафракційність зовсім нещодавно.

Наприклад, парламентар із монобільшості Євгеній Брагар (той, який колись рекомендував людям платити собаками за комунальні послуги) втрапив у черговий скандал. Патрульні затримали нардепа за підозрою в наркотичному сп’янінні. Той, у свою чергу, звинуватив копів у вимаганні хабара. Інфоприводу, аби вчергове розкритикувати чинну владу, краще і не вигадаєш. Особливо якщо працюєш у пулі блогерів, лояльних до Петра Порошенка. От і Мирослав Олешко з льоту називає Брагара «наркоманом», який «угашеным» їздив за кермом. Коли ти блогер, обтяжувати себе дотриманням стандартів не обов’язково, чи не так? «Теперь тебя, придурка, точно запомнят все окончательно», — веде далі блогер. Додаючи, що «о такой полиции мы мечтали ранее». Тут можна згадати, що «викривача наркоманів» Олешка й самого на сумнівних сайтах звинувачували в торгівлі наркопрепаратами. І хтось міг би з такою самою безапеляційною впевненістю поширити цю інформацію як правдиву…

Тим часом проросійський блогер Олександр Семченко звернув увагу на іншого «слугу» (щоправда, колишнього — тепер він позафракційний) — Олександра Юрченка, який втрапив у ДТП у Львові та напав на іншого учасника інциденту. При цьому у крові нардепа, за повідомленнями ЗМІ, були «важкі наркотики». Слова про вживання яких депутат категорично заперечує. Та блогер Семченко, як і його колега з-за ідеологічних барикад Олешко, зайшовся у критиці депутатів від президентської політсили. Юрченко, мовляв, «избил» іншого учасника ДТП, а ще й «Форд Мустанг», помічений у ситуації, не задекларував. Як і Олешко, Семченко хвалить поліцію та вказує, що Юрченко був «под наркотой». Але «Зеленский молчит». А що би мав Зеленський говорити про пригоду за участі позафракційного депутата? Для цього є правоохоронні органи.

За кого ж українці проголосують наступного разу?

На це запитання намагався дати відповідь блогер каналу skrypin.ua Данило Яневський. Мовляв, поколінню людей, народжених після 2000 року, «неможливо нічого налити у вуха», бо ті звикли сприймати інформацію через ґаджети. А всі політики, представлені на нинішній політичній карті України, — «минулого віку». Крім Зеленського, додає зазвичай критичний до президента блогер. Тож результати наступних виборів, певен Яневський, можуть бути цікавими. Та хіба не завдяки відео, поширюваним через ґаджети, той-таки Зеленський і переміг? І хіба слова про «кінець епохи бідності» не можна вважати «вливанням у вуха»?