На третьому тижні року українські токшоу почали виходити зі святкової сплячки. Обидві «Свободи слова» та «Право на владу» поки що не повернулися в ефір, зате колеги за їхньої відсутності продемонстрували неймовірну єдність. Усі програми, всі експерти, члени всіх політичних сил (крім «Слуги народу») сплелися у критиці монобільшості. Зависокі зарплати чиновників, злиті розмови прем’єра, поїзда Зеленського в Оман — усе це стало приводом для багатогодинних беззмістовних розмов. Огляд усіх чотирьох програм цього тижня без жодних втрат можна звести до «міністри зажралися, Гончарук — клоун, Зеленський мав нормально пояснити, навіщо поїхав за кордон».

Так вийшло тому, що критики влади (здебільшого) послуговувалися не фактами, а емоціями. І поки «Слуги народу» (не без маніпуляцій) намагалися наводити цифри, відповіддю їм ставали тиради про «геноцид», «соросят» та «прем’єра на самокаті». Про збитий український літак шоу взагалі майже не згадували.

«Пульс» («112»), 14 січня

Якби не прізвища міністрів, ви б ніколи не вгадали дату цього ефіру. У передмові до нього виступав Святослав Піскун (востаннє був генпрокурором у 2007 році), а в основній частині програми обговорювали зарплати посадовців та земельну реформу. Звісно ж, з аргументами на кшталт «а як же пенсіонери» та «земля — свята». Можна було б запитати, як «Пульсу» вдається так довго мусолити тему землі і щоразу говорити щось нове. Але йому не вдається.

У студії перебували: Наталя Королевська, Нестор Шуфрич, Юрій Павленко, Олександр Качний, Віктор Чорний — одразу п’ятеро народних депутатів від «Опозиційної платформи — За життя». Марина Бардіна, Галина Янченко, Олександр Качура — народні депутати, «Слуга народу». Оксана Савчук, народна депутатка від «Свободи». Святослав Піскун, ексгенеральний прокурор. Політичні коментатори: Сергій Поярков, Михайло Чаплига, Руслан Бортник, Сергій Коротких. Загалом десять чоловіків і чотири жінки.

У промові Святослава Піскуна, — до речі, ексрегіонала (про що чомусь ніколи не згадують на каналах Медведчука), — вартими уваги були всього кілька речей. Зокрема, його ідея скерувати виграні у Стокгольмському арбітражі гроші на погашення заборгованості громадян, а не поліпшення інфраструктури. Одразу видно стратегічний державницький підхід. Його натяки, що в міністри потрапили лише ті, хто «цілував ручку». І його теорія змови, що український літак могли збити через якусь людину на борту. Виділилися також ведучі. Наприклад, Анна Степанець розповідала, що якісь держави призначили себе гегемонами України, та натякала, що це олігархи організували Революцію гідності.

Першою темою основної частини шоу стали зарплати високопосадовців. Цитати звідси нічим не відрізнялися від стереотипних розмов за святковим столом: народні депутати не планують боротися із зависокими зарплатами, а просто заздрять колегам; це все легалізація статків; чому життя чиновника так відрізняється від життя пенсіонера; Україна — це колонія. Окремо варто виділили Сергія Пояркова, який, очевидно, не здогадується, навіщо його запрошують на канали Медведчука. Посланець Прямого стверджував, що «Слугам народу» видають зарплати, щоб ті не вчилися та нікого не слухали. І казав, що вирізати апендикс він радше піде до хірурга, який зраджує дружину та «бухає», ніж до прекрасної секретарки. Агітація агітацією, але «Європейській солідарності» від такого порівняння мало б стати неприємно.

Нестор Шуфрич розповідав, що чиновники в часи його перебування в уряді отримували значно менше грошей. Тільки чомусь забув згадати про неофіційні доходи «сім’ї». Також член «ОПЗЖ» чомусь вирішив, що відмова України від позову до Росії на 12 мільярдів доларів дорівнює програшу в суді. Ця теза часто лунає на каналах Медведчука, можливо, піддані кума Путіна таким чином намагаються нав’язати тезу про правоту та непереможність Росії. Яка тим часом вже виплатила Україні три мільярди доларів боргу. Наталя Королевська жалілася, що взагалі не отримала депутатську зарплату, адже «не нажимала кнопки». Насправді, ідеться про 85% (!) пропущених голосувань.

Наступною темою програми став ринок землі й на цьому етапі вже складно сказати, що токшоу його «обговорюють». Для процесу, коли одні й ті ж люди, жоден із яких не є фахівцем у галузі, збираються й генерують відверту дурню, узагалі складно вигадати назву. Можливо, підійде «фарс». Загалом, ось кілька прикладів:

Наталя Королевська вирішила, що день розгляду законопроекту про продаж землі — це день смерті України. І заявила, що оскільки «земля — це святе», її продаж не можна прив’язувати до виборів. Мовляв, те, що люди підтримали Зеленського, який обіцяв ринок землі, ще не означає, що вони підтримують ринок землі. Можливо, це й правда, от тільки за такою логікою політики можуть оголосити «святим» що завгодно й тоді вибори взагалі втратять сенс. Нестор Шуфрич запропонував віддати землю людям, щоб вони стали «ефективними власниками». Нагадаємо народному депутату, що, по-перше, така система вже працює і, по-друге, не всі українці хочуть бути фермерами. Крім цього, член «ОПЗЖ» стверджував, що його партія не дозволила собі популістську назву. Ага, «За життя» звучить так технократично.

Віктор Чорний переконував: «Есть традиции украинского народа, которые предполагают, что земля, ну, не может продаваться». Це називається не «традиція», а 70 років радянської окупації. І що значить «земля не может продаваться», якщо вся земля, крім сільськогосподарської, продається? Далі Чорний копнув у душу народу ще глибше: «Продав землю, вот многие говорят, мы лишаемся нашей матери. Матери Земли. Нет, Мать Земля она нас и объединяет». Цікаво, а в найправославнішій фракції парламенту знають, що між них завівся первісний землепоклонник? І, звісно, ось ця цитата: «Мы получим ситуацию, которая вообще для украинцев невозможна. Территория, земля, огорожена колючей проволокой, будет написано “Приватна власність”, и сюда ни ногой, потому что там будут стрелять». Чому народний депутат вважає, що українцям не притаманна концепція приватної власності?

При цьому від «Слуг народу» у студії лунали інші позиції, але є два але. По-перше, члени «ОПЗЖ», як завжди, отримували від ведучих більше часу. Тут виникла навіть смішна ситуація: Олександр Качний прийшов у студію пізніше й вимагав дати «ОПЗЖ» хоча би п’ять хвилин, щоб відповісти «Слугам народу» щодо ринку землі. Це після того, як його колеги дві години розповідали про святу землю. По-друге, популісти навіть не намагалися вести з колегами аргументовану дискусію: на будь-які числа та факти тут відповідали емоційними заготовками. Ось Галина Янченко наводить приклад скасування мораторію в Румунії та дані моделювання Інституту майбутнього щодо вартості української землі. Сергій Поярков у відповідь кричить про Голодомор. Далі Янченко розповідає про програму кредитів для фермерів. Наталя Королевська згадує про казочки.

Останньою темою програми (буквально на пів годинки) став збитий український літак. Але оскільки у студії не було профільних експертів, нічим особливим ця дискусія не відзначилася: добре, що українська влада не ставала на сторони інших країн; Україна стала жертвою чужих розбірок; влада погано зреагувала на надзвичайну ситуацію (це від Пояркова). А от Галина Янченко похвалила українських політиків, мовляв, їх дії неможливо переоцінити.

Коротше кажучи, якби «Пульс» не був великою рекламою «ОПЗЖ», у глядачів могло б виникнути багато запитань: навіщо дві години говорити про зарплати? Чому ніхто не нагадує ексрегіоналам, що вони вже були міністрами й не зробили краще? Чому на вузькогалузеві ефіри запрошують людей, які не можуть запропонувати нічого, крім поклоніння Матері Землі?

«Український формат» (NewsOne), 15 січня

Шоу на NewsOne нічим не відрізнялося від вчорашньої програми на «112». Крім, звісно, включення голови «Укрпошти» Ігоря Смілянського — єдиного цікавого елементу програми.

У студії перебували: Нестор Шуфрич, Олег Волошин, Наталя Королевська, Олександр Качний — одразу четверо нардепів від «Опозиційної платформи — За життя». Галина Янченко, Марина Бардіна, Олександр Качура — народні депутати, «Слуга народу». Іван Крулько та Михайло Цимбалюк — народні депутати, «Батьківщина». Андрій Рева, ексміністр соціальної політики. Віталій Купрій, екснародний депутат. Анастасія Товт та Юлія Корзун, на правах журналістів «Страны.ua». Політичні коментатори: Андрій Бузаров, Олена Лукаш, Ірина Паламар, Валерій Димов, Сергій Коротких, Вадим Карасьов, Віктор Таран. Загалом 13 чоловіків та сім жінок.

У годинній «Передмові» імені Дмитра Співака цього вечора виступав Дмитро Співак. Не будемо вас довго мучити: він із телевізора звернувся до Мустафи Найєма; вирішив, що держава виплачує родичам загиблих в Ірані замалі кошти; розповів, що мінімальна зарплата в Україні 1700 гривень (насправді 4723 грн), назвав членів Камбіну «сволочами» та «мерзавцами» й заявив, що от він би їх всіх позвільняв. Якби ж тільки його хоч раз хоч кудись обрали.

Основна частина програми складалася з чотирьох частин. У першій говорили про збитий Іраном український літак. «Серед нас немає тут авіаекспертів, або людей, які присвятили своє життя роботі саме в авіабізнесі, або цій царині в цілому…», — після цих слів ведучого Василя Голованова шоу можна було вимикати. Навіщо глядачам слухати нефахові коментарі? Для тих, хто лишився, ведучий продовжив: «Але, тим не менше, ми обговорюємо не технічні моменти там зльоту, або ураження. А ситуацію загалом. І геополітику. І реакцію української влади…» Цікаво, як не експерти у ситуації можуть оцінити ситуацію загалом та реакцію на неї влади? Тим не менше, вони спробували. Валерій Димов, наприклад, покритикував Зеленського, мовляв, вороги побачили його слабкість і тепер можуть нею скористатися. Олена Лукаш звинуватила Україну у збитті MH17, адже ми не закрили повітряний простір. Цю ситуацію в 2015 році уже пояснював Павло Клімкін, але що не зробиш, аби ще раз відбілити Росію.

Особливо ж хочеться виділити коментар Ірини Паламар. Не те щоб вона сказала щось цікаве, хіба що те, що збиття літака — це частина боротьби між республіканцями та демократами за крісло президента США. Просто жінку представили й титрували як «громадського діяча», що у випадку NewsOne неминуче означає якусь приховану історію. І справді: Ірина Паламар — це голова Асоціації тваринників України. Вона закінчила Ірпінський коледж та Вінницький аграрний університет. Процитуємо також кілька проектів пані Ірини: «реконструкція м'ясо-молочного комплексу в смт Цибулів», «національна програма підвищення кваліфікації фахівців з великої рогатої худоби та свинарства», «міжнародна програма модернізації галузі птахівництва в Індії». Коротше кажучи, найближчий її стосунок до іранської катастрофи — це заснування «Школи птахівництва» в Омані. «Главком» у 2018 році писав, що пані Паламар намагається потрапити в політику і хвалить Гройсмана. Що ж, сподіваємося, про другий факт в «ОПЗЖ» ніхто не дізнається.

Друга частина програми стосувалася злитих розмов прем’єра Гончарука. Тут гості намагалися прив’язати до скандалу Зеленського (мовляв, це він відповідає за цих чиновників), Сороса (мовляв, це він «поставив» таких чиновників на посади) й таємничих змовників (мовляв, вони давно тримали цей запис і, можливо, Зеленський його вже навіть чув). Нестор Шуфрич тим часом розповідав, що нинішній владі дуже пощастило з опозицією, в часи якої люди жили краще. (Настільки краще, що її тоді довелося зносити Майданом.) Крім того, не забувайте, що скоро місцеві вибори, тож Шуфрич уже почав нав’язувати людям, що вони дарма повірили в «нові обличчя». Працівниця видання «Страна.ua» поцікавилася в присутніх, чи мають державні чиновники відповідати за те, що на плівках розмовляли російською.

У третьому блоці «Український формат» підняв тему зарплат чиновників. Виступає Наталя Королевська: «Лайт-версия рабства [...] Антинародные решения [...] Уничтожение Украины в прямом смысле этого слова [...] Государственная измена». Олександр Качний ще додав, що всі закони в Україну приходять із посольств. На зарплати нинішніх чиновників жалівся й ексміністр соціальної політики Андрій Рева. У Кабміні якого отримували майже такі ж заробітні плати.

Найцікавішим же блоком шоу стало включення керівника «Укрпошти» Ігоря Смілянського. З точки зору сухої інформації, за півгодини ми дізналися два факти: його зарплату (200 мінімальних зарплат) та його премію (55 % від зарплати). Зате з погляду емоцій та перепалок це була неймовірно насичена частина. По-перше, сам Смілянський вирішив відповісти на критику опонентів і нагадав про несумісні з депутатською зарплатою витрати членів «ОПЗЖ», корупцію часів Януковича, заробітки заступниці Андрія Реви, коли той був міністром, і так далі. Королевська, яка в безпечному лоні рідного каналу вже відвикла від критики, дуже боляче реагувала на подібні закиди й запитувала, чому чиновник роздає політичні оцінки. От тобі й свобода слова. При цьому себе Смілянський нахвалював, розповідаючи про зростання заробітних плат в «Укрпошті», рекордні показники та те, що українська пошта крутіша за американську. Головним опонентом чиновника у студії став Андрій Рева, який звинувачував Смілянського у брехні, крадіжці людських грошей, подвійному громадянстві та іншому. Олександр Качний також заявляв, що не поважає Смілянського. За два дні до цього ведучий Василь Голованов казав, що за неповагу до інших учасників може вигнати гостя зі студії. Урешті модератор і закрив тему, теж похваливши себе: мовляв, він відмовляється від рейтингового протистояння, бо є ще гості, які взагалі не говорили. Правда, члени «ОПЗЖ» й далі не завжди давали говорити іншим.

Загалом, хоча політичні токшоу й були створені для роздавання політичних оцінок та поливання брудом опонентів, навіть це потрібно вміти. «Український формат» же виявився настільки нудним, що операторам довелося розважати глядачів дивними кадрами Вадима Карасьова.

«Протистояння» (NewsOne), 17 січня

«Протистояння» містило однозначно найбільше цікавих думок серед усіх шоу Медведчука. Але, з іншого боку, саме на «Протистоянні» провели передмову з Іллею Кивою, яка самотужки перевершила за неадекватністю всі інші ефіри тижня. Починає здаватися, що Кива для «ОПЗЖ» — це як своєрідний Халк для «Месників». Якщо спрямувати його на потрібну ціль, то агресії й руйнівного потенціалу Киви вистачить, аби знищити що завгодно. Наприклад, рейтинги «Слуги народу». От тільки подібну силу неможливо контролювати, тож Кива може також захопити вашу студію, відмовитися грати за правилами й почати обзивати людей «педерастами».

В одному приміщенні з Кивою знаходилися: Юрій Павленко та Володимир Кальцев, народні депутати від «Опозиційної платформи — За життя». Андрій Мотовиловець, Олексій Устенко, Юрій Камельчук, народні депутати від «Слуги народу». Олексій Кучеренко та Валентин Наливайченко, народні депутати від «Батьківщини». Дмитро Лінько, екснардеп від Радикальної партії. Політичні коментатори: Валерій Димов, Михайло Чаплига, Василь Вакаров, Валентин Гладких, Ростислав Балабан, Ігор Рейтерович, Кирило Молчанов. Загалом 16 чоловіків.

Немає сенсу переповідати, про що ведучі намагалися говорити з Іллею Кивою, краще одразу перейти до того, що він кричав. «Країна в руках дебілів і ніхто не буде виконувати їхніх законів» (відео), «“Слуга народу” намагається легалізувати пороки» (відео), Киві «дзвонять люди та просять вислати гроші на хліб» (відео), «Слуги народу» — це «моночума» та «дивізія СС» (відео), влада намагається встановити диктатуру та знищити інакодумців (відео), при владі «любителі ЛГБТ-спільноти», а «педерасти катаються по Кабміну на самокатах» (відео), останній прем’єр, якого Кива поважає, — це Азаров (відео), озвірілі націоналісти, якими «керують із США, розколюють Україну» (відео), «мир владі не потрібен» (відео). Також Кива спробував себе в поезії: «Шоу продолжается, а страна наша уничтожается».

І головна цитата тижня. Рекомендуємо спочатку увімкнути цю композицію. «Диджитализация, Европа, НАТО. Ничего этого нам никогда не светит. Нету этого бесконечного светлого пути. Есть дорога в Ад. Которая пока усеяна трупами украинских граждан». Ведучий Василь Голованов не витримав цього реквієму й зробив ось такий вираз обличчя:

Думки ведучого в цей момент повністю співпадають із паралельною цитатою Киви: «Что происходит с нашими жизнями?»

Хоча про дві речі, які ведучі запитували в Киви, мабуть, все ж варто згадати. Ось член «ОПЗЖ» намагається пояснити, чому дивився на інтимні фотографії жінок у Верховній Раді. Спочатку чиновник городив щось про падіння суспільної моралі та зростання кількості геїв, які вже витіснили з вулиць ветеранів війни. Коли ж ведучі ще раз перепитали Киву, нардеп сказав, що просить жінок не присилати фото в робочий час. Також Василь Голованов передав політику «запитання від глядачів»: чи треба нардепам отримувати довідки від психіатрів? Про історію з діагнозом самого Киви ніхто чомусь не згадав.

Наприкінці програми член «ОПЗЖ» прямо проагітував за свою партію («мы знаем, мы сможем, мы сделаем») та визнав, що навіть йому доводиться вчитися. Можна тільки не на живих глядачах?

У першій частині «Протистояння» обговорювали «відставку» прем’єра Гончарука, а біля трибуни зустрілися Ілля Кива та Андрій Мотовиловець зі «Слуги народу». Із передбачуваного для останнього наслідками. Поки пан Андрій розповідав, що президент Зеленський проявив силу, давши прем’єру ще один шанс, Кива кричав про Mein Kampf, моночуму та легалізовані проституцію й маріхуану (очевидно, в уяві Киви). Пізніше член «ОПЗЖ» вийшов із-під контролю й просто не передавав слово опоненту. Чудова дискусія на високому фаховому рівні.

Інші гості розповідали, що зміст «плівок Гончарука» підтверджує відсутність планів в Уряду; що прем’єр насправді не збирався у відставку, а інакше написав би заяву Разумкову; що йому все ж треба у відставку, якщо він обіцяє президенту лише «спробувати» реалізувати його завдання. 

Також на програмі був присутній Василь Вакаров, якого, очевидно, направили для обміну досвідом із російських шоу. Більшість свого ефірного часу Вакаров проводить саме в театрі агресора, де йому дозволяють бити «американца Грэга». На українському російському шоу Вакаров розповідав, як заробітчани (тут він експерт) ображаються, що привезені ними кошти перерозподіляють на зарплати міністрів, а не інші соціальні виплати. Ростислав Балабан також задався питанням, чи пов’язана активність влади щодо грального бізнесу з рекламою ігрових операторів за участі «Кварталу 95». Подякувати ж у першій частині хочеться Валентину Гладких: по-перше, він закликав говорити про економіку лише фахівців з економіки (тобто нікого у студії). По-друге, він єдиний за весь тиждень сказав, що це нормально, коли прем’єр Олексій Гончарук, юрист за фахом, ставить запитання про економіку експертам. При цьому сам Гладких вважає, що Гончарука взагалі не треба було робити прем’єром. 

У другій частині шоу на «Протистоянні» заговорили про зарплати чиновників, а біля трибуни зійшлися Валентин Гладких та Михайло Чаплига. Це була, мабуть, найцікавіша частина програми, адже обоє чоловіків раніше працювали на державній службі. Чаплига стверджував, що головне в такій роботі не гроші, а відповідальність. Гладких єдиний за весь тиждень нагадав, що в попередньому Кабміні були такого ж рівня зарплати. Також пан Валентин розповідав, що за грошима менеджерам треба йти в бізнес, а не на державну службу. І заявляв, що заробітки деяких міністрів насправді зовсім не конкурентні: мовляв, Ганна Новосад ніде б не заробила стільки, скільки в Міносвіти. Крім того, обоє політичних коментаторів зізналися, що покинули чиновницькі посади саме через низькі зарплати. 

У третій частині ефіру легалізацію грального бізнесу зібралися обговорювати Володимир Кальцев та Юрій Камельчук. Якщо відкинути паніку про знищення України, в цьому розділі лишиться не так багато. Ростислав Балабан цікавився, чи говорив хтось із власниками готелів про можливість відкриття казино на їх території. Олексій Устенко запропонував створити реєстр лудоманів та закликав легалізувати гральний бізнес, аби держава змогла його жорстко контролювати. 

Можливо, «Протистояння» стратегічно розташувало Киву на початку програми, аби всі подальші дискусії виглядали розумними, експертними та зваженими. Проте навіть такий контраст не може приховати заангажованих гостей та обговорення вузькопрофільних галузей без жодного галузевого експерта.

«Ехо України» (Прямий), 17 січня

На відміну від більшості інших токшоу, «Ехо України» виділялося не так словами гостей, як заявами ведучого. Матвій Ганапольський, може, й захрип від застуди, але досі може крикнути президенту «Твою мать!»

Ганапольського слухали: Олексій Гончаренко, народний депутат, «Європейська солідарність». Анна Скороход, народна депутатка, колишня «Слуга народу». Сергій Вельможний, народний депутат, член депутатської групи «Довіра». В’ячеслав Кириленко, колишній віцепрем’єр-міністр. Леонід Ємець, екснародний депутат. Максим Яковлев, директор школи політичної аналітики НаУКМА. Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього. Політичні коментатори: Дмитро Раїмов, Валентин Якушик, Тарас Загородній. Загалом дев’ять чоловіків та одна жінка.

Перша частина програми стосувалася прослуховування Олексія Гончарука. Матвій Ганапольський вирішив, що президент дарма вимагає знайти винних у цьому за два тижні, адже результатам такого пошуку все одно не повірять. І що робити, якщо це виявиться Коломойський? Ведучий переконував, що ситуація — приклад дешевої дестабілізації, яку можна організувати з Москви. А ось так модератор відреагував на зустріч прем’єра та президента: «Твою мать. Ты не мог поднять трубку раньше и сказать эти слова Гончаруку раньше? “Реши вопрос с зарплатами”. Я напомню: уже две с половиной недели идет разговор про эти гребанные зарплаты…»

Олексій Гончаренко тим часом жалівся на дірку в минулорічному бюджеті. Це він про ту дірку, яку вісім місяців із дванадцяти формував уряд його коаліції? Крім того, ексрегіонал бідкався, що Гончарука не звільняли, поки той «адекватно не оцінив Зеленського». В’ячеслав Кириленко заявляв, що уряд Гончарука запам’ятався самокатом та туфлями на столі. Знаєте, чим запам’ятався міністр Кириленко? Якось він у двох різних інтерв’ю (ось та ось) сказав, що «чистих віцепрем’єрів» бути не повинно, а потім три роки пробув «чистим віцепрем’єром» в уряді Гройсмана. Дмитро Раїмов стверджував, що проти влади використовують стратегію дрібних порізів. Валентин Якушик переконував, що патріотична опозиція зацікавлена в дестабілізації діючого поганого режиму. Навіть Анна Скороход, колишня «Слуга народу», розкритикувала владу й заявила, що в прем’єра Гончарука дві проблеми: «никто его не слушает и его прослушивают». Також присутні посміялися з публікацій міністра юстиції у фейсбуку.

Але найцікавішу історію про прем’єра розповів Валентин Якушик. Політкоментатор навіщось провів опитування й дізнався, що очільник Кабміну має традиційну сексуальну орієнтацію, «бабник» і навіть прилаштував в уряд колишню подругу.

Другою темою програми виявилася поїздка шостого президента в Оман. Матвій Ганапольський сказав, що історія з подорожжю Зеленського стала для нього, як для журналіста, найбільшим ляпасом від влади, адже українцям відмовляються розповідати правду. Далі ведучий видав просто дивовижний монолог: «А якщо я зараз скажу, що туди таємно прилетів Путін? І вони зустрічалися із Зеленським, цілувалися, обидва плавали у басейні. Після цього Зеленський підписав меморандум про приєднання України до Російської Федерації. Хто спростує мої слова? [...] Шановний Володимире Олександрович Зеленський, ничего личного. Ми будемо фантазувати. Про вас, про Путіна, про кого завгодно. Тому що ви нам залишаєте поле для того, щоб ми фантазували. А фантазії спростовуються тільки фактами. Це я мав сказати, як журналіст». Не знаємо як там на Прямому, але загалом журналістам заборонено фантазувати. Вони повинні повідомляти тільки те, що можуть підтвердити.

І на цьому суб’єктивність Ганапольського не закінчилася. Наприклад, коли Валентин Якушик спробував запропонувати варіанти того, що Зеленський міг робити в Омані, ведучий на нього просто накричав: «А может он по проституткам ходил. Чё вы щас несёте? Зачем вы это придумываете? А может он встретился с Трампом? А может он встретился с Путиным? Чё вы мне мозги выносите?!» Гм, тому що Ганапольський сам попросив пофантазувати? Тому що Прямий вирішив цілу годину присвятити темі, про яку майже не має інформації?

Крім цього, модератор образив глядачів, які в коментарях обурювалися, що він розмовляє російською: «Пацаны, во-первых русский язык не запрещён. Во-вторых, у меня есть правило. Удивительно, что вы его не помните, у вас, наверное, короткая куриная память. Я с гостями, которые говорят по-русски, говорю по-русски. Если вам что-то не нравится, обратитесь в суд». А ще Ганапольський запитав у гостей, чи, на їхню думку, хтось узагалі керує Україною.

Не обійшлося й без гучних інсайдів. З Офісу президента повідомили, що Зеленський справді зустрічався із Сурковим в Омані. Щоправда, про це розповіли джерела Анни Скороход, тож…

Наприкінці шоу Матвій Ганапольський бідкався, що постійно говорить лише про Зеленського, хоча хотів би — про розвиток країни. А ось що ведучий казав посеред програми: «Не меняйте тему, я вас прошу. Какой самолет? Вот ролик и простая история: кто делает эти порезы Зеленскому?» Здається, у психології такий стан називається автоагресією.

***

Дивно про це говорити, але, мабуть, Ілля Кива правий і принаймні на токшоу справді відбувається легалізація пороків. Ведучі спокійно визнають, що зібралися обговорювати авіацію без жодного фахівця з цієї теми. Політичні коментатори самі помічають, як дискутують про економіку без економістів. Гості токшоу відверто заявляють, що не поважають один одного. «Журналісти» анонсують фантазії про президента. Василь Голованов усім своїм виразом обличчя показує ставлення до Іллі Киви, але нічого не каже вголос. Матвій Ганапольський розуміє, що постійно говорить про Зеленського, і продовжує говорити про Зеленського. Можливо, поки не пізно, час згадати про журналістські заповіді?

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації Детектор медіа та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.