12:06
Середа, 2 Січня 2019

#Перемога на Прямому каналі, #зрада на NewsOne та #істерика у Шуфрича

Приватні новорічні вечірки. Огляд підсумкових ток-шоу 2018 року.
#Перемога на Прямому каналі, #зрада на NewsOne та #істерика у Шуфрича
#Перемога на Прямому каналі, #зрада на NewsOne та #істерика у Шуфрича

В останній тиждень 2018-го ток-шоу, які ще лишилися в ефірі, організували закриті вечірки. Підсумки року «опозиції only» на NewsOne настільки відрізнялися від «влади only» на Прямому, що здавалося, наче гості говорять про різні країни. В одній триває геноцид та розкол, в іншій —  повільне процвітання та масові гуляння з приводу Томоса. Більш-менш збалансована програма вийшла лише на «112», де святкували «солодкі 46» Нестора Шуфрича. Саме стільки хвилин народний депутат протримався у студії, перш ніж вдруге її покинути.

«Український формат» (NewsOne), 28 грудня

Настрій підсумків року на NewsOne цілковито визначили гості студії. Пять «активних» опозиціонерів серед шести учасників програми не лише зводили абсолютні всі теми, навіть неочевидні, до поразок влади, а й просто, не знаходячи системного опору своїм маніпуляціям, розповідали що завгодно. Це була чудова ілюстрація того, до чого може призвести монополія в окремій закритій системі. Тут вам і Савченко, яка «говорила правильні речі», й Медведчук, який не піариться на звільненні полонених. Окремий цікавий момент — це теми «підсумків» «Українського формату»: скандали, війна, кримінал, соціальна політика. Ідеальне меню для «опозиціонерів».

На програму завітали: Володимир Семиноженко, екс-віце-прем’єр міністр України; Віталій Журавський, екс-народний депутат від Партії регіонів; Євгеній Червоненко, екс-міністр транспорту та зв’язку; Руслан Бортник, політичний коментатор; Олег Волошин, політичний коментатор-міжнародник; Олеся Яхно, політична коментаторка.

Отже, в темі скандалів були представлені історії Надії Савченко, Міхеїла Саакашвілі та Аркадія Бабченка. Ставлення до перших двох різнилося, а от спецоперація за участі останнього була майже одноголосно визнана учасниками «камеді клабом» та провалом правоохоронців. Цікаво, які ж тоді критерії успіху? «Це просто 100 % провокатор, він як журналіст “зеро” і він просто відпрацьовує певні проекти спецслужб», — заявив Віталій Журавський. А от Надію Савченко екс-регіонал захищав (це в них модно): «Її за правду посадили, вона правильні речі говорила». Ніхто не нагадав політику, що «говорила» народна депутатка буцімто про масові вбивства в центрі Києва. Хоча останні, до речі, серед екс-регіоналів теж модно відбілювати. Вигороджувала «своїх» також Олеся Яхно: вона хвалила патріарха Філарета за те, що той під час Об’єднавчого собору поступився амбіціями на користь спільної справи. До чи після того, коли буцімто погрожував піти із Собору, якщо все не складеться на користь його кандидата? Навряд чи прикладом незаангажованості був і Руслан Бортник: «Питання релігійне перетворилося в зону для конфлікту й нового церковного розділення. Ні автокефальної, ні помісної церкви в Україні, на жаль, не створено за результатами». ЩЕ не створено, адже Томос мають надати вже 6 січня. Крім того, експерт проігнорував такі проміжні успіхи, як Об’єднавчий собор та обрання предстоятеля.

Усе, що відбувалося у блоці про військові події року, мабуть, мало би там і лишитися. Протягом цієї частини програми «опозиціонери» особливо активно засуджували кроки щодо дистанціювання від Росії. Скасування поїздів у РФ критикував Євген Червоненко, «утиски російської культури» — Олег Волошин. Руслан Бортник вирішив, що воєнний стан наблизив Україну до війни. Імовірно, самозахист, на думку експерта, наближає жертв до нападів.

Але найдалі зайшов Володимир Семиноженко, сказане ним звучало настільки сюрреалістично, що ми радимо вам прослухати це самостійно: «Украинский народ впервые за все время Независимости начал чувствовать: а вот война начнётся. Такого никогда не было. Даже события, которые были на Донбассе, да, это серьёзный конфликт, мы понимали все процессы, которые происходят. Но война! С другой страной, которая объявляется предварительно как военное положение. Это шоков, просто нервных шоков, я представляю, сколько заболеваний было с этим связано у людей...» Цікаво, якщо ризик війни з іншою країною виник лише зараз, із ким Україна воювала раніше?

Виділився також Євгеній Червонко, який під кінець року нарешті пояснив, чому його так часто запрошують на NewsOne: «[Медведчук. — MS] реально, без пиара, без оскорблений тех, кто должен освободить, освободил полтысячи людей [...] Скажите, это надо его гвоздями прибить? А, может, мы научимся говорить спасибо, пока виновник жив?». По-перше, щодо піару, то інколи здається, що члени «За життя» юридично зобов’язані постійно згадувати про роботу Медведчука з полоненими. Кум Путіна піариться на цьому також особисто. І паралельно ображає інших працівників обмінного фронту. Та що там, саме українська влада, на його думку, винна увідсутності нового обміну: «Его можно провести в любую минуту, в любой день, как только будет политическая воля руководства Украины».

Обговорення соціальної політики, за версією «опозиції», звісно, не обійшлося без вимирання людей та засланої Супрун. Бонусом ішла проросійська риторика: Олег Волошин розповідав, що ми вимушені торгувати з РФ, а Євген Червоненко обурювався, що ми не купуємо дешеве російське вугілля. Як людина, що постійно називає себе «безопасником», може ігнорувати енергетичну безпеку та спонсорування агресора?

Тема криміналу минула для шоу під аналогічним кутом. Євген Червоненко повернув на NewsOne виправдання «Беркута», розповідаючи про виконання наказу та обов’язок силовиків. Обов’язок перед ким, екс-чиновник не уточнив. Пан Семиноженко заявив, що владу захопила агресивна меншість. Як працюють вибори — співзасновнику Партії регіонів у відповідь ніхто не розповів.

Тож підсумки 2018 року стали для аудиторії «Українського формату» своєрідним тизером риторики «опозиції» у 2019-му: тотальний провал влади, зближення з Росією, дискредитація Революції гідності. Що ж, вибори змінюються, а «опозиційна» риторика — ні.

«Ехо України» (Прямий канал), 28 грудня

Вам відома ситуація, коли найближчі друзі є одночасно найбільшими й найщирішими критиками? От в української влади ситуація інша: друзі постійно радують її лише компліментами, дуже рідко згадуючи про «але». Якщо ж «друзі» мовчать, то на компліменти в них професійно напрошуються.

На програму завітали: Валерій Карпунцов, народний депутат, Блок Петра Порошенка; Ігор Алєксєєв, народний депутат, «Народний фронт»; Зорян Шкіряк, радник міністр МВС; Ігор Мірошниченко, член партії «Свобода»; Олеся Яхно, політична експертка; Володимир Цибулько, політтехнолог; Володимир Яворівський, екс-народний депутат, письменник; Остап Єднак, народний депутат, позафракційний; Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій; Олександр Лавринович, екс-міністр юстиції; Віталій Кулік, політолог.

Яким би піарним та однобоким не видався підсумковий випуск «Еха України», напередодні все обіцяло бути набагато гіршим. Замість звичного шоу Ганапольського в ефір мав вийти ведучий Володимир Омелян із колегами-урядовцями та звітом Кабміну. Можна лише уявити, які глибини безконтрольного самовихваляння відкрилися би глядачам. Але натомість у п’ятницю на екрані з’явився той-таки Матвій Ганапольський: «Я вже взяв квиток, мені задзвонили й сказали: а ти знаєш, ми тут вирішили, що буде програма. Так шо я вас всіх люблю, дуже сильно». Отже, ведучий нікуди не вирушив, а от його підсумкова програма різними вигідними для «влади» темами проїхалася: автокефалія (втретє поспіль), успіхи дипломатії, зростання рейтингів Порошенка / поганий головнокомандувач Зеленський і позитиви роботи Верховної Ради.

Почали підсумки з автокефалії, яка знову «номер один», «епохальна подія», «повернення справедливості». І, звісно, «без повернення автокефалії нашій православній церкві Україна не могла сповна вважатися незалежною», — Ігор Мірошниченко. Похваливши своїх, не забули присутні й про критику «ворогів»: ведучий нагадав гостям історію про відмову представників УПЦ МП відспівувати загиблого хлопчика, хрещеного в УПЦ КП. Зорян Шкіряк розповів про знущання РПЦ над українським народом і про те, що на фронті чомусь немає лише капеланів Московськго патріархату. Тобто, ці священники настільки не хочуть бути капеланами, що парламент законодавчо забороняє їм ними бути? Найцікавіша ж критика пролунала від Володимира Цибулька: «Оцей формалізм, це ж дикунство у XXI столітті. У нормальну українську церкву жінка заходить із непокритою головою, вона ж до Бога йде, вона не йде демонструвати свою хустку. І попробували б ви в Лаврі зайти, жінка без хустки». Цікаво, називати ритуальні особливості «дикунством» — це вже образа почуттів вірян чи ще ні?

У другому блоці — обговоренні діяльності парламенту — головними зірками були співробітники Прямого каналу. В добірці законопроектів року показували тільки успіхи та постійно додавали коментарі Президента. Інколи журналісти вдавалися до відвертої брехні: «У листопаді після тривалих перемовин парламент таки поставив крапку в баталіях», — заявили в сюжеті про протести «євробляхарів». От тільки жодних баталій це не завершило, адже потім активісти, наприклад, блокували кордон. Ігнорував факти й сам Ганапольський, розповідаючи, що український парламент не вводить жодних обмежень для громадян. Але ж ВР, наприклад, продовжила мораторій на продаж землі, який цього року визнали порушенням прав людини. І підтримала в першому читанні податок на закордонні посилки, дорожчі за 100 євро. Узагалі ж, протягом усього блоку ведучий як мантру повторював свою думку про задоволення роботою Ради й те, що депутати можуть говорити та поводитися неконструктивно, але голосувати правильно. Не всі були згодні з такою позицією, зокрема, гості жалілилися на низький професійний рівень законів і темпи роботи народних обранців. Хоча й визнавали цей склад ВР «найбільш українським».

Тема рейтингів на Прямому звелася до критики Володимира Зеленського. Ведучий та гості розігрували проти коміка спрогнозовану ще в листопаді карту «Який із нього головнокомандувач?». Власне, пан Матвій так і сказав, що не уявляє, як Зеленський спілкується один на один із Путіним («шо з ним Путін зробить») чи говорить про воєнний стан. Вершиною ж «збивання» кандидата стала сімейна історія Георгія Туки з висновком про те, що в молоді, мабуть, треба забирати паспорти, якщо вона голосує за «прікольнєнько». Крім того, глядачі дізналися, що рейтинги Порошенка зростають, і переглянули черговий випуск рубрики «Матвій Ганапольський тролить “опозицію”». Цього разу йшлося про Сергія Капліна.

В останній темі вечора, присвяченій дипломатії, Україна цього року показала себе чудово, принаймні, за версією «Еха України»: світ нас підтримує, а українські фахівці роблять усе можливе. Це разюче дисонувало з іншими згаданими в цьому моніторинзі шоу, в яких кажуть, що світ не довіряє Україні, а влада недопрацьовує.

Завершилася програма монологом ведучого, зокрема, про те, що про хороше говорить лише Прямий і йому це ставлять у вину. Здається, пан Матвій неправильно розуміє закиди до каналу загалом та своєї програми зокрема. Справа не в тому, що їхні журналісти частіше за колег згадують про позитивні речі, справа в тому, що вони частіше замовчують негатив. Та й заяви про «дикунство» ритуалів УПЦ МП чи сумнівність Зеленського як головнокомандувача — це такі ж брутальні маніпуляції, як можна зустрітити, наприклад, на NewsOne. Просто вони не проросійські, що, втім, не робить їх проукраїнськими. Урешті, це як у дружбі: якщо хтось бажає вам успіху, він буде щиро вказувати на проблеми.

«Пульс» («112»), 25 грудня

Підсумковий «Пульс» чудово впорався зі своїм завданням, щоправда, підсумував не 2018 рік, а сам себе. За чотири години глядачам продемонстрували калейдоскоп із усіх проблем та, значно рідше, переваг шоу.

На програму завітали: Дмитро Добродомов, народний депутат, голова партії «Народний контроль»; Нестор Шуфрич, народний депутат, представник «Опозиційної платформи — За життя»; Олег-Волошин, політичний коментатор-міжнародник; Михайло Головко, народний депутат, член партії «Свобода»; Сергій Таран, політтехнолог; Павло Жебрівський, екс-голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації; Олексій Гончаренко, народний депутат, Блок Петра Порошенка; Іван Рибак, народний депутат, Блок Петра Порошенка; Степан Гавриш, екс-перший заступник секретаря РНБО; Олександр Солонтай, політичний експерт; Віктор Суслов, екс-міністр економіки; Олексій Кучеренко, екс-міністр з питань ЖКГ; Василь Надрага, екс-міністр соціальної політики; Олександр Горган, екс-голова Київської ОДА; Валентин Землянський, експерт із питань енергетики; Микола Шамбір, заступник міністра мінсоцполітики.

Почалися «підсумки» із бліц-опитування про головну подію року, яке розділило студію на умовних критиків та прихильнків влади: для перших важливих подій не було взагалі, для других такою стала, зокрема, помісна церква. Олексій Гончаренко не витримав і знову розповів про «Київ — Третій Рим».

Першою темою для безпосереднього обговорення став мир в Україні, а точніше, причини його відсутності. Зірка Нестора Шуфрича палала в цьому епізоді настільки яскраво, що перегоріла ще до його завершення, тож член Партії регіонів, «Опоблоку», «За життя» та «Опозиційної платформи — За життя» (Gotta Catch 'Em All) покинув студію. Двічі.

Вечір Нестора Івановича послідовно не складався. Спочатку він обурювався, що йому не дають слово щоразу після згадки його прізвища, мовляв, у студії порушено баланс і всі його критикують. Пізніше Шуфрич вирішив сам піти в атаку й попросив Олексія Гончаренка не змушувати його розповісти, що член БПП наговорив ФСБ, коли був затриманий у Росії. Нікого у студії це не вразило, а Сергій Таран навіть обернув випад проти самого Шуфрича, заявивши, що той із пієтетом говорить про Путіна і про те, як росіяни допитували народного депутата України. Урешті, член «За життя» просто покинув студію після стоячого «батлу» про українську армію із Павлом Жебрівським. Але потім повернувся, щоправда, не сів, а став навпроти ведучих. На запитання Олексія Гончаренка, чи можна тепер усім так ходити по студії, ведучий Володимир Полуєв відповів, що не може ж він силою садити політиків. Згодом Шуфрич таки зайняв своє місце, паралельно погрожуючи іншим гостям: «Я вас предупреждаю: еще раз встанете, будете на меня давить, не будете давать говорить, так это и закончим. Вы мне за пять лет не смогли рот закрыть знаете, почему? Как бы вам не нравилось, правда на моей стороне». Уже через хвилину, коли ведучі вирішили передати слово іншому гостю, політик встав і таки покинув студію. «Точно я не буду воевать еще и с ведущими», — кинув на прощання народний депутат.

У світі незалежних ЗМІ це був би останній прихід пана Нестора на «112». Не через його риторику, відверту агітацію чи образи інших гостей. А через момент, коли недоторканний народний депутат просто став навпроти ведучих, які не могли йому нічого зробити. Це, а також відмова слідувати правилам програми, принижувало як конкретний колектив, так і весь телеканал. Проте, на щастя для Шуфрича, лідер його партії — хазяїн «112».

Те відчуття, коли ти на «партійному» каналі й тобі все можна

На жаль, крім члена «За життя», проблеми з контролем емоцій мали й інші учасники шоу. Особливо тажко було Олегу Волошину, який щонайменше двічі протягом програми доходив до брудної лайки. Дипломату часів Януковича опоненти постійно закидали проросійські погляди, що, після фраз про невраховані майданівцями дії Росії та неконституційне повалення влади Януковича, можна, мабуть, зрозуміти. Також цей «експерт» дотично хвалив Дональда Трампа, мовляв, той має шанси на другий термін, і називав Україну полем бою між США та Росією. Подібній риториці підіграла й ведуча Анна Степанець, запитавши в пана Волошина, що було б, якби санкції проти Росії не були вигідні США?

Три наступні теми минули значно менш експресивно. Спочатку обговорювали головне парламентське рішення року, що звелося до обговорення бюджетного процесу. Тут одразу кілька цікавих думок висловив Олександр Солонтай: чим довше народнй депутати торгуються, тим більший шанс «уже хоча б якогось» компромісу; швидкість прийняття бюджету пояснюється, зокрема, потребою уряду спілкуватися з МВФ; лобіювання політиками інтересів окремих бізнесів та округів — це світова «практика»; деякі народні депутати не раді, що олігархи «відправили» їх у ВР.

Чергова спроба обговорити воєнний стан знову не вдалася черговому ток-шоу. Здається, щоб говорити про армію, варто все ж запрошувати військових. Закінчували тему вже антикорупційним судом, а фактично єдина нова думка, яка таки пролунала в рамках обговорення, належала Олександру Горгану. Екс-керівник ОДА заявляв, що окремі оборонні заходи, наприклад, озброєні блокпости, не викликають у населення паніку та страх лише за умов оголошеного воєнного стану.

Закінчили програму класичним обговоренням тарифної політики. Олексій Кучеренко виправляв інших гостей та на прикладах розповідав про те, що владні ініціативи не працюють. Олексій Гончаренко розказував, що його сім’я опалює будинок дровами, й показував ведучим чеки. Віктор Суслов розповідав, що за попередньої влади людям жилося краще. Також політики обіцяли допомогти конкретним глядачам.

У результаті, «Пульс» логічно підсумував свою діяльність у дебютний рік. Тут вам і скандали, як на першій же програмі, і плюралізм піару. Й рука Держдепу, й рука Кремля в риториці учасників. І підігрування гостям від модераторів, і намагання справді рівномірно давати слово присутнім. І експерти, які сипали фактами, й експерти, що сипали маніпуляціями. У «головного ток-шоу країни» на «112» бували рідкісні непогані моменти, коли слово отримували обізнані гості, а ведучі намагалися отримати відповіді від політиків. Хотілося б, щоби в наступному році подібний контент домінував в ефірі, але, враховуючи нове керівництво каналу та одразу дві виборчі кампанії, готуватися доводиться до гіршого.

Інші ток-шоу аналізованого тижня вже були у новорічній відпустці.

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3540
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду