Минулого вікенду в тижневиках було гаряче — ще б пак, стільки снігу. Безпрограшна тема заметених вулиць, застряглого транспорту й підмерзлих людей використовувалася майже всіма програмами. Десь вона стала способом привернути увагу глядача, який сам переживав зіткнення зі стихією, десь — приводом для критики влади («Подробности недели», «Інтер») та підставою зазирнути в Європу, щоби глянути, а як там дають раду зі снігопадами й морозами («Подробности недели», «Перші про головне. Деталі», ZIK ). Цього разу додався ще й присмак газу.

Рішення Стокгольмського арбітражного суду та події після нього не замовчувалися на жодному з каналів. Те, що в суперечці «Газпрому» й «Нафтогазу» суд став на бік останнього, в усіх тижневиках подавалося як перемога. А от подальші дії російської корпорації та реакцію української влади висвітлювали по-різному.

Мало хто зміг пояснити суть проблеми просто і «на хлопський розум». Найкраще з цим завданням упорався «ТСН. Тиждень» на «1+1», де символічно показали суть того, як газ рухається українськими трубами і в чому, власне, полягала проблема. Також простими словами виклали ситуацію «Перші про головне. Деталі». Щоправда, обидва тижневики понагнітали і схарактеризували ситуацію як «третю газову війну».

Емоційна Алла Мазур назвала те, що відбулося, ударом по нервах і звернула увагу, що «на цю хвилину нас трохи заспокоїли, лікарні не заморозили, діти повертаються в школу, заводи не зупинилися». Журналістка Ірина Прокоф’єва продовжила в тому ж тоні: «Гарячий чай, тепла ковдра і вовняні шкарпетки. Хто міг подумати? Але це і є наша зброя у газовій війні, яку вже втретє влаштувала Росія. Нас просять прикрутити тепло вдень на один градус у наших оселях. Бо мерзнути нині — це так патріотично». Пояснюється можлива реакція Європи на поведінку українців, що вдалися до самопожертви: «Юрій Вітренко: В Європі зараз газети виходять європейські, де кажуть: дивіться, Україна — самопожертва, люди відмовляються від газу. Україна закриває школи, дитячі садки там, але при цьому забезпечує транзит.

Ірина Прокоф'єва: Піар акція якась або дійсно гарно спланована операція?

Юрій Вітренко: Ні, це розрахований ризик».

Але закінчується сюжет критикою влади: «Тому нам потрібен план С — альтернативні контракти на поставки скрапленого газу, власний видобуток газу і розібратись, нарешті, з його ціною. Бо те, що добутий український газ продають населенню з 250 %-м прибутком, означає лише одне: поки що всі плани наших урядників ґрунтується на методі затягування поясів українців».

А от «Подробности недели» традиційно скептично оцінюють ініціативи влади: «“Нафтогаз” в своем духе — призвал украинцев буквально прикрутить вентиль. То есть снизить температуру в домах и офисах на один градус. Мол, надо продержатся всего несколько дней, пока холода не отступят. И решил срочно, в режиме “сегодня на сегодня”, договариваться о дополнительных закупках газа в Польше. Что это означает на самом деле? Интерпретировать можно только так: в “Нафтогазе” были уверенны, во-первых, что весна в Украине начнется строго по графику, 1 марта, ну а во-вторых, что “Газпром” спасет украинских менеджеров от незапланированных холодов. Ну что же, тут остается только пожать плечами на это». Тут мусимо зауважити, що тижневик «Інтера» виходить у п’ятницю, найпершим з усіх. А станом на п'ятницю 2 березня ситуація залишалася не надто оптимістичною, результатів зниження температури в помешканнях ще не було, тому скепсис цілком зрозумілий. А ті програми, що виходили в суботу й неділю, вже мали на що спиратися.

Так, «Перші про головне. Деталі» значно спокійніші — «уряд закликав до економії. Попросив українців прикрутити опалення й зменшити температуру в домівках на один градус. На вимушені канікули пішли школи, а подекуди й садочки. А теплоелектростанції почали використовувати мазут замість газу. Протриматися на надзвичайних заходах потрібно було кілька день до потеплішання, але все владналося швидше».

Ведучий програми «Час: Підсумки тижня» на 5-му каналі Віталій Гайдукевич уже у підводці оголосив, що Україні вдалося вистояти: «Україна лишень за одну добу зекономила 14 % із своєї добової потреби на газ. При цьому “Нафтогаз” заявляє, що кризовий пік станом на сьогодні вже пройдено, і зараз системи працюють нормально, в штатному режимі». Сюжет інформативний, із синхронами посадовців і експертів, зокрема і європейських, а ще саме там звучить влучний коментар: «Михайло Гончар, експерт з питань енергетики: Стокгольмський арбітраж був звинувачений з боку “Газпрому” в порушенні шведського господарського права навіть. Тому за такою логікою можна дійти до того, що сказати, що шведи через свій арбітраж помстилися Росії за поразку Карла XII під Полтавою». Поведінка Росії охарактеризована як спроба газового шантажу.

Сюжет Ярослава Мінервина («Факти тижня» на ICTV) розпочинається з демонстрації виступу хору російських військових, які бадьоро співають про те, що перекриють Україні газ. Це — запис 2008 року. «Поки хор російських військових із солістом-пропагандистом Кремля Соловйовим співали про головний важіль впливу російської міжнародної політики, а решта відомих персон сміялися над газовою страшилкою, Путін вирішив втілити її в життя і вже за півроку у 2009-му взяв і перекрив газ Україні, а заодно і Європі», — нагадує журналіст. Сюжет доволі повно висвітлює ситуацію, єдина дивина — ситуацію «Фактам тижня» коментує незмінний Володимир Фесенко, «експерт всєя України».

«Завтра» на каналі «112» також розповіли про ініціативу «Прикрути!» та її наслідки: «Вдячний українцям і “Нафтогаз”. Газова компанія змінює хештег “прикрутити” на “ще не замерзли”. В школах і садочках канікули примусово не оголошуватимуть. Навчання за планом розпочнеться вже завтра». У студії програми ситуацію коментує телеменеджер і аналітик Олексій Мустафін: «Є в дипломатії, і не тільки в дипломатії, таке поняття, як демонстрування наміру, демонстрування позиції. Україна тим самим настільки продемонструвала національну солідарність, я, чесно кажучи, зі скепсисом ставлюся до всіх цих цифр і подяк українцям. Але вона продемонструвала, влада, принаймні, і “Нафтогаз”, продемонстрували, що на поступки вони йти не збираються».

Цікавим є екскурс в історію погроз Росії відключити Україні газ: згадуються 1993, 1997, 2001, 2006 та 2009 роки. Показано певну тяглість такої поведінки. Ситуацію на зв'язку зі студією коментує й Андреас Умланд, експерт Інституту євроатлантичного співробітництва в Києві.

«События недели» (канал «Україна») використали тему як привід для прихованої реклами. Після слів Олега Панюти «теперь, после взаимозачетов, “Газпром” должен отсчитать “Нафтогазу” 2,5 миллиарда долларов. Ну и следующий вопрос — как грамотно распорядиться этими деньгами», слово взяв лідер Радикальної партії, народний депутат Олег Ляшко, який точно знає, як.

Знає «як» і мер Дніпра Борис Філатов. Принаймні, в «ТСН. Тижні» переконані: «Алла Мазур: І ще раз повернуся до газової теми. Дуже потішив мене мер Дніпра. Борис Філатов, чи не єдиний, зрозумів, як засмикали учнів та їхніх батьків чиновники, то продовжуючи, то знову скорочуючи вимушені канікули.

Цитую дослівно: “Ніхто, жодна душа в міністерствах не подумала про те, що батьки переколотили бабусь і дідусів, взяли відгули, хтось поїхав, хтось приїхав, всі помінялися плани. І справді, що в понеділок знову в школу — Міносвіти повідомили тільки вчора після обіду”. Словом, мер Дніпра у Фейсбуці написав так: “Дорогі діти, не нервуйте. Будуть вам канікули! Нічого ми не змінюватимемо”. Заняття в школах поновлюються тільки 12 березня.

От вміє пан Філатов працювати з електоратом, нічого не скажеш».

Розгін наметового містечка

Сутички під Верховною Радою 27 лютого та розгін наметового містечка 3 березня зайняли помітне місце в порядку денному тижневиків на всіх каналах. Утім, риторика була різною. Наприклад, «Подробности недели» на «Інтері», повідомляючи про сутички 27 лютого, вживають дефініцію «радикали»: «Вдруг к ним подошла группа радикалов с шинами». Як тут не провести паралель із термінологією, яку чотири роки тому канал вживав, пояснюючи, що таке Майдан?

Тижневик подає інформацію про події під ВР, зазначає, що постраждало чотирнадцять правоохоронців, затримано дев’ятеро нападників, порушено дві кримінальні справи, зазначає, що жодна з політичних сил не взяла на себе відповідальність, навіть Саакашвілі: «Открестился от них и Михаил Саакашвили». У студії ситуацію обговорюють із представником Блоку Петра Порошенка Артуром Герасімовим та генеральним директором «Інтерфаксу-України» Олександром Мартиненком. Розмова, зокрема з народним депутатом, доволі гаряча, принаймні він звинувачує ведучого у спробах маніпулювати тезами про те, що зміни до Кримінально-процесуального кодексу не будуть проголосовані. Цікаво, що інші тижневики про ці зміни навіть не згадують.

Інші ж канали подають події 27 лютого і 3 березня в тижневиках як дві фази одного протистояння. «Перші про головне. Деталі» розпочинають випуск із «гарячої новини» про розгін наметового містечка правоохоронцями. Ведуча чітко висловлює негативне ставлення: «З'явилося судове рішення і поліція прийшла зранку до протестувальників. Але тут теж є нюанс: суд дозволив проводити слідчі дії коло Ради і дав дозвіл на обшук наметів, але містечко зачистили повністю. Тобто, виходить, що провести слідчі дії і ліквідувати — це тотожні поняття». У сюжеті Анастасії Середи висвітлено розгін, згадано про травми мітингарів, є кадри із затриманими, які стоять на колінах. «Поліція стверджує: про обшуки мітингувальників попереджали. Мали шукати заборонених предметів і знайшли. Поліція повідомила: в наметовому містечку виявили дев'ять гранат РГД-5, запали, пляшки із займистою сумішшю та п'ять димових мін. Усе вже відправили на експертизу». Лунають звинувачення поліції в тому, що вона застосовувала силу проти протестуючих: «Олег Карпінський, затриманий із наметового містечка: Не обґрунтували взагалі ніякі підозри, нічого взагалі не обґрунтовано нас затримали. І перед тим як затримували, вони застосували до нас силу. Це той же самий “Беркут”, який лишився в тій же самій корумпованій системі, яка нібито нас захищає, аваковська мразіна. Так, мене побили при затриманні, але не тільки мене, моїх побратимів аналогічно». Також нарікають на те, що люди не могли забрати особисті речі: «Роман, свідок: Наметове містечко знесли, речі людей — там залишилися паспорта і документи, інші. Ми бачили, як національна гвардія, поліція виносили і виносили ці особисті речі мітингувальників. І телевізор, буржуйки, там все розкрадалося, виносилось — це мародери».

Друга сторона представлена лише цитуванням допису генерального прокурора Юрія Луценка у Фейсбуку: «Не дивлячись на те, що з того часу правоохоронці вилучили у осіб, пов'язаних з цим акціями, купу зброї та вибухівки, що одні активісти акції затримані за підозрою у викраденні людини, ми і надалі гарантуємо людям право на протест, де завгодно і коли завгодно. Мирним протестам — так, проплаченому за кордоном екстремізму — ні». Загалом матеріал не можна назвати збалансованим. Включення кореспондентки Ганни Безуглої з темної вулиці на тлі куп сміття малоінформативне, вона кілька разів повторює одне й те саме: тут були намети, а тепер кучугури снігу і сміття.

Далі ведуча повертається до подій 27 лютого. За словами Інни Москвіної, «на протест прийшли ветерани силових структур та бійці АТО, вимагали перерахунку пенсій. До акції долучилися і донбасівці, що жили в наметовому містечку. Вони захотіли запалити шини. Правоохоронці вирішили завадити намірам і погасити покришки. В результаті розпочалася жорстока сутичка. У поліцейських полетіли шини та каміння. Силовики відповіли кийками та сльозогінним газом».

«Час: Підсумки тижня» розставляє власні акценти: ведучий повідомляє про події лаконічно і без надмірних емоцій, аж раптом: «Серед знахідок табору — трон, як у Джорджа Мартіна в “Битві престолів”. Схоже, він стояв в наметі Саакашвілі». Віталій Гайдукевич, ви серйозно? Зрозуміло, що на 5-му каналі можуть не дуже любити колишнього президента Грузії, але настільки? Хоча би трон показали.

«Факти тижня» повідомили про те, що відбулося 3 березня, без драми, але й без деталей: «До ранку суботи в наметах залишалися найбільш завзяті і ось тоді поліція пішла на штурм, шини таки підпалили, без сутичок не обійшлося, в результаті десятки затриманих і кінець міхомайдану». Апелюють до Саакашвілі і в підводці до наступного сюжету: «Далі як у тій казці: він полетів, а вони залишилися. Корупція теж». Хоча заради справедливості потрібно сказати, що не всі мешканці наметового містечка були прибічниками Саакашвілі.

«События недели» згадали і про події вівторка, і про розгін містечка в суботу. В сюжеті Наталії Кравченко кілька цікавих акцентів — вона не говорить про кількість постраждалих, натомість наголошує: «Полиция как пришла с обысками, так и нашла там гранаты, коктейли Молотова и дымовые мины. Давка, крики, кровь. Помощь медиков нужна была с обеих сторон баррикад». Ідеться і про причини зачистки: «Полиция искала подозреваемых в штурме Октябрьского дворца. В декабре прошлого года сторонники бывшего грузинского президента, вдохновлённые его пламенными призывами, пытались занять зал для своего собрания. Хотели найти и зачинщиков беспорядков, произошедших уже на этой неделе». Інші канали на цьому не акцентують. У сюжеті також з'являється коментар Бориса Колесникова як представника «Опозиційного блоку».

У «ТСН. Тижні» детально показані сутички вівторка: «В результаті чотирнадцять правоохоронців шпиталізовано з різними травмами. Точна кількість потерпілих з наметового містечка невідома». В оповіді про розгін наметового містечка 3 березня є важливий нюанс — помітніше, ніж на інших каналах, представлена точка зору поліції: «Поліція твердить: у таборі знайшли гранати, міни, пляшки з запалювальною сумішшю. Тобто силова операція себе виправдала. Втім, поліції знову дорікнули за перевищення сили. Поліцейські пояснили грубість специфікою своєї роботи». Є й цитата речника Міністерства внутрішніх справ Артема Шевченка.

«Завтра» на каналі «112» про розгін повідомляють доволі виважено й докладно. Цікаве й обговорення з Олексієм Мустафіним, який дії поліції критикує та називає поліцейським свавіллям: «У нас влада постійно впадає в цю хворобу, розповідати, що вона сильна, як ніколи. І це повторюється мало не з кожним Президентом. Ну, може, за винятком Ющенка. Коли доходить до певної стадії, коли влада вважає, що вона, демонструючи силу, зміцнює свою позицію. А насправді це початок кінця». Ба більше, він проводить паралелі між цими подіями й політичними перспективами міністра внутрішніх справ Арсена Авакова: «Враховуючи дуже маленькі перспективи “Народного фронту” на виборах, це взагалі нагадує шантаж. І дивно, що Президент цього не розуміє».

Водночас зазначимо, що в підсумкових більшості каналів не згадали про постраждалих 3 березня журналістів. Лише в програмі «Завтра», яка виготовляється каналом «112» разом із «Радіо Свобода», вийшов короткий синхрон постраждалого журналіста «Свободи» Сергія Нужненка в БЗ «без коментарів». Ведучий перед цим сказав: «Постраждали навіть троє журналістів, серед них і кореспондент “Радіо Свобода”». Все. Якщо згадати, що й у щоденних новинах у суботу телеканали замовчали про постраждалих колег, це видається не випадковістю і, м’яко кажучи, дивним, якщо не підозрілим.

Цікава й позиція каналів щодо закону про Антикорупційний суд, ухваленого в першому читанні у четвер, 1 березня. «Подробности недели» налаштовані доволі скептично: і щодо того, коли за закон проголосують остаточно, і щодо того, чи буде він ефективним. Попри те, що факт ухвалення закону «Факти тижня» розцінюють як результат примирення політичних сил, вони цитують припущення нардепа Віктора Чумака, що правки опозиції не будуть враховані. А от «ТСН. Тиждень» вважає, начебто таким чином було досягнуто мети протесту: «Верховна Рада очолила запал протесту й ухвалила закон про Антикорупційний суд у першому читанні». Журналіст Сергій Швець робить неоднозначний висновок: «Вулицю від наметів розчистили. Але чи надовго? Можна передбачити, що ні. Бо цей протест засвідчив свою ефективність, адже домігся задоволення і Президентом, і парламентом більшості початкових вимог». Зазначимо, що прийняття законопроекту в першому читанні в тому вигляді, який наразі є, домагався насправді й Президент. А межа протистояння була щодо дотримання в законі вимог Венеціанської комісії (а дехто каже: щодо тлумачення цих вимог). «Перші про головне. Деталі» повідомили: «Нардеп Єгор Соболєв, один з організаторів наметового містечка, заявив, що мітингувальники можуть і самі розійтися, адже стояли, доки Рада ухвалить закон про Антикорупційний суд і документ, якраз у четвер, був на порядку денному. Його проголосували у першому читанні, до другого мають доопрацювати текст законопроекту, зокрема, зважаючи на пропозиції Венеційської комісії». Окремий дуже ґрунтовий сюжет про ухвалення закону зробила програма «Завтра».

Життя не цукор і нова зброя Путіна

Прес-конференцію Президента України Петра Порошенка помітили як щоденні новини, так і тижневики. Проте рівень зацікавленості був різним — деякі присвятили конференції окремі сюжети, а інші лише побіжно згадали. Так, «Подробности недели» згадали про прес-конференцію, переказуючи слова Порошенка про те, що він задоволений темпами співпраці з коаліцією, парламентом та урядом, із чого ведучий зробив висновок, що дострокових парламентських виборів в Україні не буде. Подібна ситуація і в «Событиях недели». «Факти тижня» подали нарізку поставлених запитань і відповідей Порошенка.

Доволі спокійний тон у сюжету «Перших про головне. Деталей». Не забули про запитання журналістки «Детектора медіа» Марини Баранівської, провівши паралель між ним і запитанням, яке свого часу ставив Януковичу тоді ще журналіст Мустафа Найєм.

А от тон програми «ТСН. Тижня» доволі різкий — Сергій Швець переповідає деякі відповіді, а потім робить неочікуваний висновок: «Слід відзначити, що про щастя народу Президент у своєму вступному слові згадав лише раз. А слова “заможність” і “добробут” не пролунали жодного разу. Найчастіше від нього чули слова “я” та “мій”, “моє”, “мої” — загалом сорок згадувань». Далі триває паралель із Януковичем: «У Петра Порошенка були глядачі й за кордоном. І один із них — Віктор Янукович, котрий таким чином готувався до власного виступу перед телекамерами, тільки російськими».

«Завтра» звертають увагу на «гарний вибір чисел 28.02.2018» і повідомляють, що «всі чекали, щонайменше, на сенсацію». Сюжет про прес-конференцію доволі інформативний: звучать і самі запитання-відповіді, й коментар політексперта, що Президента добре підготували до незручних запитань. Гість студії Олексій Мустафін вважає, що «Президент розраховував, що новина зі Стокгольму прийде якраз під час прес-конференції. Не надто багато в нас переможних моментів, які влада може поставити собі на карб для того, щоби скликати прес-конференції, принаймні. На жаль для Петра Порошенка ця новина прийшла пізніше. І тому, в принципі, ця прес-конференція була насправді дуже порожньою». Мустафін також порівнює чинного Президента із Януковичем і взагалі критично оцінює: «Відповіді “моє життя не таке солодке”, пропозиція поїхати провести з ним один день — це дуже нагадувало Януковича, який, до речі, проводив свою прес-конференцію через день. Якщо б до цього готувалися, я думаю, такого проколу б не було».

Всього за 15 хвилин до президентського виступу відбулася прес-конференція спікера ВР Андрія Парубія і прем'єр-міністра Володимира Гройсмана. І час, і форма викликали у ЗМІ певні рефлексії. «Факти тижня» назвали причиною проведення конференції певні чутки: «А почалися такі розмови після заяви Володимира Гройсмана про його участь у парламентських виборах. Тож довелося реагувати, екстрено скликавши разом з головою Верховної Ради брифінг, який за збігом чи ні, але розпочався за 15 хвилин до прес-конференції Петра Порошенка».

Ще яскравіше висловилися «События недели»: «За 15 минут до президентской, на пресс-конференцию вышли спикер и премьер. Формально — по итогам переговоров с представительством Евросоюза. Но в этой щекотливой ситуаций уже и неважно было, что они хотели сказать. Тут всё решала картинка.

Вадим Карасёв: В чём тут месседж? В чём тут высказывание визуальное? То, что у нас вообще-то парламентско-президентская республика, а не президентско-парламентская. И в этой республики, парламентско-президентской, так, три ключевых игрока, три ключевые конституционные должности, если говорить официальным политологическим языком, это Президент, это премьер-министр, это глава Верховной Рады».

На символічності акцентував і «ТСН. Тиждень»: «Своє слово першими й демонстративно разом сказали Голова Верховної Ради Парубій і прем'єр-міністр Гройсман. Схоже, що ризик оголошення дострокових парламентських виборів майорів перед ними вельми переконливо, тому можновладці вийшли на терміновий брифінг».

А от прес-конференція колишнього Президента України Віктора Януковича викликала значно менше уваги — про неї розповіли «Факти тижня», «События недели», «ТСН. Тиждень» та «Завтра». Ведуча «Фактів тижня» Оксана Соколова іронічно анонсувала: «Президент-утікач Віктор Янукович продовжує розповідати з Москви, як у нас тут в Україні все погано. Цього тижня його знову вивели на конференцію, аби викласти кремлівський погляд на справу про держзраду колишнього українського Президента. Янукович запевнив, що живе у Росії за рахунок сім'ї, не зрозумів питання українською і за доброю традицією припустився кількох ляпів і обмовок». Веніамін Трубачов продовжив у тому ж ключі: «Він з'являється несподівано і зникає в нікуди». Повідомив, що Янукович «прийшов разом з адвокатами у супроводі охоронців. Хто їх надає і оплачує, не відповів. Проігнорував і запитання, чи отримав вже громадянство Росії». У сюжеті дали кілька цитат самого президента-втікача, дещо іронічні коментарі з приводу його слів і знервованої поведінки. А також листа до Путіна, написаного в березні 2014 року з проханням ввести на територію України збройні сили: «Обращение об использовании вооруженных сил Российской Федерации на территории Украины до нормализации общественно политической обстановки в этой стране.

Кор.: На той час в Україні вже з'явились зелені чоловічки Путіна і почалася активна фаза анексії півострова.

Журналіст: Когда 1 марта вы обратились к Путину с просьбой ввести войска, вы хотели чего? Чтобы он для вас Украину отвоевал, а вы расплатились Крымом? Или на что вы рассчитывали?

Віктор Янукович: Я вносил предложение рассмотреть вопрос во время консультации, введение полицейской миротворческой миссии.

Кор.: Янукович міняє покази, але виходить якось незграбно».

Журналіст робить висновок, що «Янукович і досі живе в паралельній реальності, вважає себе легітимним, хоче повернутися в Україну, але сам знає, що його чекає за державну зраду».

А от «События недели» були не такі багатослівні: «Янукович запутался в объяснениях, письмо назвал обращением с просьбой о полицейской операции, а потом сказал ровно то, что сказал.

Виктор Янукович: Я должен с уважением относиться к хозяину.

Кор.: Это так он уходил от ответа на вопрос: На какие деньги сейчас живёт в Россий? Но оговорка получилась яркой, адвокатам Януковича, эта пресс-конференция, судя по всему, только добавила работы. Ведь получается, что если постпред России Виталий Чуркин на Совбезе ООН читал не текст от Януковича, тогда это подлог. У Чуркина правду уже не спросишь, год назад он умер, либо сейчас Янукович и его защита пытаются свеженапечатанной бумагой затмить знаменитое письмо. Журналисты попытались выяснить, какой же текст в 2014-м он отправлял Путину. Но Янукович от ответа по привычке сбежал».

«ТСН. Тиждень» також доволі лаконічна: «Нічого особливо нового Янукович не повідомив. Єдине, що, виявляється, він писав у зверненні до Путіна про введення в Україну російських військ, а мав на увазі (хто б міг подумати?) поліцейську місію.

Віктор Янукович, президент-втікач: Я ссылался на Договор о дружбе и взаимопомощи, который был между Украиной и Россией. И вносил предложение, рассмотреть вопрос во время консультаций, введения полицейской миротворческой миссии.

Кор.: Запитання, чи він звертався до Путіна тепер з проханням вивести російські війська з України, стало для Януковича несподіванкою. Так далеко його піклування про українців не заходило. Він взагалі читав по писаному і мав доволі хворобливий вигляд».

Програму «Завтра» виступ Януковича вразив, проте не зрозуміло, чим саме: «Говорив довго, головне — про минуле. Майже нічого нового не сказав, окрім одного: до Путіна таки звертався, але це не те, що ми могли б подумати. Ось ця заява.

Віктор Янукович, екс-президент України: Я написал Путину обращение, это обращение, повторяю, записуйте, обращение, да, написал 1 марта 2014 года в городе Ростове, в первой половине дня, и отправили мы это обращение вместе с моим заявлением, которое Чуркин обнародовал по поручению МИДа России на Совете безопасности ООН. Я отправил это в МИД. Я ссылался на договор о дружбе и взаимопомощи, который был между Украиной и Россией, и я вносил предложение рассмотреть вопрос во время консультации введение полицейской миротворческой миссии».

Російський президент цього тижня виступив на Федеральних зборах. Про це згадують майже всі тижневики. Але якщо одні («Перші про головне. Деталі», «События недели») інформують, то інші («Факти тижня») просто смакують тему.

Для тижневика ICTV Росія — одна з центральних тем. Стільки матеріалів, пов'язаних із російською політикою, реаліями чи зірками немає в тижневику жодного телеканалу, включно з тими, які традиційно вважають «проросійськими». Ці матеріали переважно не просто критичні, а знущальні. Цього тижня подіям у Росії й висловлюванням місцевих політиків було присвячено не один сюжет. Звісно, не оминули увагою промову Путіна: «Цього тижня у Путіна точно не було часу на Януковича. Він погрожував світу новою ядерною зброєю. Про нові зразки президент Росії розповів під час щорічного послання Федеральним зборам». У сюжеті — погрози Путіна та детальний переказ перепалки Володимира Жириновського із Ксенією Собчак. Ведучі Сергій Кудімов і Оксана Соколова довго обговорюють побачене:

«Оксана Соколова: От ти знаєш, що мене приголомшило найбільше? Показують, нехай комп'ютерну картинку, але все таки ядерного удару по території реальної країни, Сполучених Штатів. Удар не по пустелі, там живуть реальні люди. А публіка аплодує.

Сергій Кудімов: І аплодує стоячи.

Оксана Соколова: Тобто це така, ти розумієш? Це ж готовність вбивати, яка подається як чеснота.

Сергій Кудімов: Ну, Оксано, це явно розраховано на цього внутрішнього споживача, гра на такому “імперському комплексі” росіян».

І продовжують у тому ж ключі. Далі — сюжет Андрія Бориса про аргентинський кокаїн і можливу причетність Федеральної служби безпеки Росії до наркотрафіку. Згодом переказують новини від Насті Рибки, дівчини, яка, за словами журналіста, взяла участь у розслідуванні справи Навального. А наприкінці випуску — матеріал про те, де живе родина Путіна. Чи не забагато Росії на сто хвилин?

Іронічний Віталій Гайдукевич («Час: Підсумки тижня») також не стримався: «Путін розповів своєму політикуму, що в СРСР насправді були втрати. Мовляв, втрати радянської Росії в людях та економічному потенціалі. Фактично, це був прямий натяк на те, що незалежність країн, що постали на розвалинах СРСР, Кремлем просто не сприймається. Зала на ці слова раболепно плескала в долоні. Потім Путін показав графіку, на якій російська ракета завдає удару по Сполучених Штатах. Вбивати, вбивати, вбивати. В принципі, так стисло можна переказати ключові тези президента Росії». Хоча замилування тим, як у Росії все погано, тут на порядок менше, ніж на ICTV.

Роман Цимбалюк у сюжеті для «ТСН. Тижня» порівнює висловлювання Путіна з обіцянками Хрущова «показати кузькіну мать»: «Черевик цього разу віртуальний. На екрани виводять дешеву графіку російських ноу-хау. Тут всі пакети з ядерними двигунами, безпілотні підводні човни, новітні авіабомби та лазарі. Утім, зала в чергове зривається на оплески». У сюжеті — реакція Заходу і США, а закінчення просто феєричне: «Насильно мил не будеш. Вчить російське прислів’я. Здається, цього так і не зрозумів російський незмінний лідер. Водночас, відповідь на риторичне питання — чи хочуть росіяни війни, читає ще очевидніше. Хочуть. Інакше б російський лідер говорив би про політ на Марс, світове потепління, захист щук. тигрів і селфі. До речі сказати, що якщо скинути бомб, вони теж загинуть, і нових селфі він вже не зробить».

Були у випуску й інші матеріали про російські реалії, зокрема, сюжет про Настю Рибку та її можливу долю. Анонсуючи матеріал, Алла Мазур переймається: «Головне питання — чи переживе Настя Рибка наступні дні, бо битва розвідок у розпалі».

«Завтра» розповідають про виступ Путіна, при цьому роблять акценти, яких не було на інших каналах: «Наскільки гучні заяви про розробку нової російської зброї відповідають реальності, точно не відомо. Наприклад, частина анімації, яку показав Путін, розповідаючи про “Сармат” — це відео, яке з’явилося в мережі Інтернет ще 2015 року. Американські медіа, посилаючись на джерела, повідомили: “крилаті ракети, про які розповідав Путін, не працюють”». Чого чекати від Путіна, обговорюють із американсько-російським публіцистом Едуардом Лозанським.

Чорно-біле

Тема корупційного скандалу навколо Національного медичного університету імені Богомольця також зацікавила тижневики. Але не всі — наприклад, «Подробности недели» на «Інтері» не згадали про них жодним словом. Знаючи «любов» програми до виконувачки обов’язків міністра охорони здоров'я Уляни Супрун, не бачити розгромного сюжету на її адресу було досить дивно; може, просто ще не час. Сюжети темі присвятили «Час: Підсумки тижня» на 5-му й «ТСН. Тиждень» на «Плюсах».

Уже другу програму поспіль «Подробности недели» звертають увагу на імпорт російських мінеральних добрив, про що двічі згадували й у щоденних новинах на минулому тижні, що не можна не вважати замовними матеріалами на користь співвласника телеканалу Дмитра Фірташа, адже це сфера його бізнес-інтересів. А «Факти тижня» розказали про RAB-тариф, називаючи його таким, що працюватиме на користь бізнесмена Костянтина Григоришина (25 лютого про це розповіла ведуча Оксана Соколова, а 3 березня тему продовжив у сюжеті журналіст Олександр Візгін). Тема доволі складна й не цілком зрозуміла аудиторії, тож повернення до неї наводить на думку, що за її наполегливим обговоренням можуть стояти інтереси власника ICTV Віктора Пінчука.

У сюжеті «Подробностей недели» про те, як європейські вимоги до якості молока вплинуть на українських селян, нагнітається драма: «Впрочем, далеко не все эти задачи выглядят однозначно позитивно, стоит признать. Чего стоят одни только европейские требования по молоку, которые уже поставили украинское село на грань бунта. Новости драматические. Якобы в селах забивают молочный скот на мясо, а с июля — Украине вообще грозит молочный дефицит. Правда это или нет — выясняла Павлина Василенко». Суть сюжету зводиться до того, що люди важко працюють, але щоб їхня продукція відповідала новим нормам, їм потрібно об'єднатися в кооператив, а вони здебільшого цього не хочуть. Є тут і не дуже коректні порівняння. Наприклад, «по словам экспертов, буренок у селян осталось в два раза меньше, чем в послевоенном 1946!». Можливо, варто подивитися на те, яким у 1946 році був рівень урбанізації населення України, та зрозуміти, що причини зменшення кількості корів об’єктивні? Наприкінці сюжету звучить ключова теза: «В Кабмине успокаивают: никакого запрета на продажу молока от частников с первого июля — не будет. Но теперь главное — внятно объяснить людям новые правила. Иначе селянам, при отсутствии рынка сбыта — придется просто вырезать скот».

«Перші про головне. Деталі» обрали вкрай важливу тему — використання європейських ґрантів, дотацій і кредитів, виділених на підтримку реформ, — але зробили дивний сюжет. У ньому використаний відеоряд із рекламного ролика благодійного фонду, є проблеми з титруванням. Автор сюжету стверджує, що ще восени Порошенко не хотів створювати Антикорупційний суд — інформація, м'яко кажучи, сумнівна. Можливо, тут журналісти спиралися на тезу депутата Сергія Лещенка, який у листопаді говорив на ZIKу: «Це така собі тактика затягування. Бо коли не хочеш щось робити, то створюєш робочу групу, затягуєш процес на тижні, місяці, а потім — на роки».

Інші важливі теми, яких торкнулися в тижневиках:

платні дороги («Подробности недели»), коментувати які до студії запросили одну з завсідниць програми, народну депутатку Оксану Продан, ніяк не пов’язану з дорогами;

якість перевезень «Укрзалізниці» («Перші про головне. Деталі»): тут ніяк не могли з’ясувати, чи справді «Укрзалізниця» збиткова;

олімпійський спорт («Перші про головне. Деталі») — після Олімпійських ігор це не перший сюжет про підготовку українських спортсменів. Шкода, що, радше за все, ці проникливі сюжети не вплинуть на ситуацію, але хоча би глядачі розумітимуть, що медалі здобуваються не завдяки, а всупереч;

психологічна допомога військовим («Час: Підсумки тижня») — цитуємо ведучого програми: «Україні також треба розуміти, що ця проблема є, вона у нас на роки, а й можливо на десятиліття. І ця проблема, її долання буде досить болючим». У самому сюжеті коментарі як військових, так і психологів. Лунають і суперечливі тези, зокрема про те, що «посттравматичний синдром, він може проявлятися по-різному, якщо держава не додаватиме відповіді на запитання людей, які живуть з війною в голові. Ці люди будуть знаходити ті відповіді, котрі їх влаштовують на власний розсуд: когось затягне в релігію, когось може затягнути в кримінальний світ, а треті потраплять під вплив політиканів. А значить потенційно можуть стати жертвами в політичних маніпуляціях і фігурантами в силових розборках тут вже, на мирній території без війни». Все б нічого, але після цих слів програму продовжує інформація про розгін наметового містечка під Верховною Радою;

як правильно обирати квіти («Факти тижня») — використали дві безпрограшні теми: неоднозначне сприйняття свята 8 березня і «серцеїда» Олега Винника;

українські маршрутки («Факти тижня») — надважливий експеримент: як вивести на маршрут машину без документів. Журналістам майже вдалося, от тільки совість замучила;

програма «доступні ліки» («События недели») — розбирають плюси й мінуси програми, розповідають, як вона реально працює і чи працює;

монетизація пільг («События недели») — матеріал, що порівнює досвід різних міст України, але показує, що поки ніде питання монетизації вирішене не було;

скандал в Українській автокефальній православній церкві («ТСН. Тиждень») — майстри церковних розслідувань узялися за з'ясування ситуації навколо ймовірного листа предстоятеля УАПЦ до патріарха Кирила з пропозицією створення так званої Галицької митрополії. З огляду на масштаб розслідування Сергія Гальченка, можна припускати, що далі буде.