Розпочнімо з невеличкої аномалії. В «Підсумках тижня» Першого національного, які традиційно уникають політики та гострих економічних тем, у дайджесті головних подій тижня пролунало повідомлення про продаж групи «Інтер»:

«Найдорожча медіаугода року. Найбільший телеканал України "Інтер" змінив власника. Валерій Хорошковський продав мільярдеру Дмитру Фірташу контрольний пакет акцій медіагрупи "Інтер". До неї належить телеканали "Інтер", НТН, К1, "Мега", "Ентер-фільм", К2, "Піксель" та MTV. Коштувала така угода 2,5 мільярди доларів».

Аномальність полягає не лише в тому, що Перший повідомив цю новину (цікавий акцент зроблено за допомогою слова «мільярдер»; за останніми оцінками статки Фірташа становлять 647 мільйонів доларів, а отже, до мільярда не дотягують – хоча це, звісно, більше мільярда гривень, але ж вартість групи «Інтер» названо в доларах!), але й у тому, що її не повідомили цієї неділі інші тижневики, крім 5-го каналу в «Часі. Підсумках»). Тут, утім, трохи заплутались у фактах:

«Один із найбільших українських медіаресурсів змінив власника. Газовий бізнесмен Дмитро Фірташ викупив пакет Inter Media Group у колишнього першого віце-прем’єра Валерія Хорошковського. Вочевидь, йдеться про 61% акцій. Оскільки 29% належать російську "Первому каналу", а ще 10% – вдові колишнього власника Світлані Плужниковій. Крім "Інтера", медіа-група включає ще принаймні 7 каналів. Член громадської ради при "Інтері" Вікторія Сюмар заявила, що Хорошковський продав канал під тиском. Мовляв, останні зміни в редакційній політиці регулярно викликали роздратування влади. Сам Хорошковський пояснив продаж неможливістю забезпечувати розвиток медіа в умовах, що склались».

61% – це частка, що належить компанії Хорошковського в самому телеканалі «Інтер» (компанії, що володіє ліцензією на мовлення під цим логотипом). (Хоча тепер уже кажуть про 71%, але на момент виходу програми в ефір в ЗМІ ще не було інформації про те, що начебто Світлана Плужникова вже не володіє 10% акцій). Якщо вірити офіційному оголошенню, Фірташ придбав 100% медіагрупи, кількість каналів у якій, до речі, фіксована й відома – її можна довідатись із офіційного сайту. Тож і підстав називати «приблизну» кількість каналів немає. Та все ж 5-й повідомив хоч щось, а інші промовчали.

У багатьох українських медіа існує нездорова традиція мовчати про будь-які події, що стосуються «конкурентів» (а фактично – будь-яких інших медіа). Але цього разу подія була аж занадто резонансна. Два з половиною мільярди доларів – це дуже багато. Це, наприклад, як два річні бюджети Донецької області чи чотири – Харківської. Навіть якби йшлося про цілком неполітичну угоду – а продаж «Інтера» має досить явний політичний підтекст – самі лише масштаби суми робили б її однією з топ-новин тижня. Двох днів, що минули з моменту офіційного оголошення про угоду, було достатньо, щоби підготувати матеріал. Не видається ймовірним, що журналісти та редактори не знали про подію чи недооцінили її важливість. Отже, маємо справу з цілеспрямованим замовчуванням важливої для суспільства новини.

І ще одне прогнозоване замовчування: у «Фактах тижня» ICTV, на відміну від інших тижневиків, не знайшлося місця для новини про вирок Олексієві Пукачу, засудженого у справі Георгія Ґонґадзе. У новинах каналу цю подію висвітлили з купюрами, яким керівник інформаційної служби ICTV Олена Фроляк згодом знайшла виправдання. Причина, з якої журналісти й редактори ICTV вдали, що завершення процесу Пукача не було, зрозуміла: засуджений кинув тінь на Леоніда Кучму, тестя власника каналу Віктора Пінчука. Питання хіба що в тому, що ближче до журналістських стандартів і місії – промовчати про незручну для власника подію, ніби її й не було, чи сказати про неї неправду/напівправду?

До речі, «События недели» каналу «Україна» зробили наголос на словесних звинуваченнях на адресу Кучми й Литвина, що пролунали під час суду, однак збалансували цю інформацію коментарем адвоката Кучми:

«Свою вину бывший генерал признал только частично. Он утверждает, что приказ убить Георгия Гонгадзе он получил лично от министра внутренних дел Юрия Кравченко. Тот, по официальной версии, в марте 2005 года покончил жизнь самоубийством, дважды выстрелив себе в голову. При этом Пукач утверждает, что убивать Гонгадзе он не собирался. Все вышло случайно. Генерал хотел только запугать журналиста. Набросил на шею ремень, а тот случайно сломал ему шею. После этого якобы неумышленного убийства Пукач отрезал Гонгадзе голову и спрятал тело, надеясь таким образом скрыть следы преступления. Мать Георгия Гонгадзе Леся и его вдова Мирослава суд над Пукачем бойкотировали. Они согласны с приговором, но не согласны с трактовкой. Убийство признано просто убийством, а не заказным, как они того требовали.

Леся Гонгадзе мать Георгия Гонгадзе: "Якщо українські генерали ріжуть трупам голови, якщо генерали душать своїми руками – це є дуже показово. І це характеризує нашу владу".

Мирослава Гонгадзе, вдова Георгія Гонгадзе: "Всі ці дії Пукач, за його словами, чинив, керуючись вказівками колишнього глави МВС Кравченка і на замовлення колишнього голови Адміністрації президента Литвина і колишнього президента Кучми. Суд, на жаль, відмовив потерпілим у клопотанні – викликати названих осіб і дати свідчення. І для мене це насправді є сигналом, що теперішня влада намагається завершити справу Гонгадзе покаранням лише виконавців".

Алексей Пукач: "Мені буде зрозуміло тоді, коли Кучма та Литвин будуть сидіти зі мною".

Адвокат Президента Леонида Кучма назвал такую реакцию Пукача несодержательной с точки зрения права.

"Суд признал, что уголовное дело в отношении моего подзащитного было необоснованным и незаконным. Соответственно, оснований для каких-либо правовых претензий к нему нет и быть не может". Виктор Петруненко, адвокат Леонида Кучмы».

Такий спосіб подання інформації про подію, з одного боку, дозволяє дотриматися стандартів, з іншого – вказує на те, що люди, яких є підстави підозрювати у причетності до вбивства Ґонґадзе, залишаються недоторканними й безкарними. А «ТСН. Тиждень» навів коментарі обох обвинувачених Пукачем – і Кучми, й Литвина (щоправда, другий коментар являє собою відмову від коментарів). Подала позицію адвоката Кучми та самого Литвина у своєму матеріалі й Ірина Герасимова («Час: Підсумки», 5 канал). Отже, можливість доступу до колишніх можновладців була, й ті з журналістів, хто хотів, нею скористалися.

«Україна», «События недели»

Почав програму Андрій Данилевич із теми вкрай важливої, хоча, можливо, не такої атрактивної, як суд над Пукачем: із правди про стан української економіки. «На этой неделе Государственный комитет по статистике официально объявил о падении украинской экономики. Причем спад начался еще в конце прошлого года. Здоровье экономики обычно измеряют в процентах роста ВВП. Это как измерить температуру. В 2011-м украинский ВВП вырос на 5,2%. Очень хороший был показатель, особенно на фоне кризисной Европы. В 2012-м Кабмин прогнозировал рост ВВП на уровне 3,9%, но прогноз не сбылся. Результат прошлого года – экономика выросла всего на 0,2%. То есть разница минус 5%. А это уже симптом. Называется – рецессия», – йдеться в підводці. Від невтішних прогнозів подальшого розвитку переходять до розмови з першим віце-прем’єр-міністром Сергієм Арбузовим.

Запитання Арбузову Данилевич ставив м’яко, але наполегливо – зокрема, урядовець двічі втік від запитання про те, чи можливе підвищення тарифів на комунальні послуги. Отримавши першу обтічну відповідь, Данилевич уточнює: «Вы не исключаете, что страна будет вынуждена, правительство будет вынуждено пойти на определенный компромисс, в том числе в вопросе тарифов?». Вельми наочним було також те, як Арбузов утік від прямої відповідь на запитання, чи буде рецесія: 

«…Действительно ли есть основания говорить о рецессии экономики?

Сергей Арбузов: "На само деле этот год будет сложным не только для Украины. Это год экзаменационный для всей мировой экономики. Но я скажу, что для пессимизма, в общем-то, оснований нет».

У запитаннях Данилевича раз у раз трапляються недостовірні посилання: «Существует ряд мнений… я не знаю, то ли это скептики, то ли пессимисты, то ли люди, может, которые наоборот объективно смотрят на вещи, которые говорят, что именно второй квартал текущего года будет иметь очень большую нагрузку на бюджет страны и страна может объявить технический дефолт?», «Кстати, вот сейчас говорят, что в апреле будет курс 12». У поєднанні з матеріалом Ірини Юсупової про паралізований ринок нерухомості все це створює загалом не найоптимістичнішу картину найближчих перспектив української економіки. Що ж до самого Арбузова, то він також не дав чіткої відповіді щодо своєї готовності чи неготовності стати прем’єром.

Тему чергового українсько-російського газового конфлікту розкрили у форматі розгорнутого, насиченого експертними коментарями сюжету. Йому (а також підводці до нього) можна закинути засилля недостовірних посилань і оцінок, однак загальну картину він відобразив доволі адекватно. Натомість не зовсім зрозумілою залишається після перегляду сюжету причина конфлікту між Україною та Білоруссю щодо виробництва тролейбусів; напевно, зважаючи на те, що тема зовсім нова, слід було подавати її стисліше і простіше.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Починають уже традиційно з погоди та її прогнозів. Стисло згадують про вирок Пукачеві, зокрема й про Кучму з Литвином: «Довічне ув’язнення з конфіскацією майна – таке покарання Олексію Пукачу за вбивство Георгія Гонгадзе ухвалив Печерський суд. Свою вину екс-генерал визнав лише частково. І заявив, що погодиться з вироком, якщо до відповідальності притягнуть і Леоніда Кучму та Володимира Литвина. З рішенням Феміди незгодні й адвокати потерпілої сторони – Мирослави Гонгадзе. Кажуть, слідство має встановити замовників вбивства. Тому вирок оскаржуватимуть в апеляційному суді».

Дивовижно, але навіть тепер «Підсумки тижня» не вірять у те, що «Газпром» справді виставив рахунок «Нафтогазу», дистанціюючись від цієї інформації за допомогою недостовірного посилання на якісь «ЗМІ» – хоча вже тиждень тому інші підсумкові програми сповіщали цю новину з посиланням на конкретних людей у «Нафтогазі». «"Нафтогаз України" розглянув звернення російського "Газпрому" про сплату за недобраний у попередній рік природний газ. Про це йдеться на сайті НАК "Нафтогазу". Однак про конкретні суми і дати сплати боргу не повідомлено. Зазначено, що, цитую: "всі питання, пов’язані з виконанням контракту, будуть вирішуватись згідно з його умовами". Тиждень тому у ЗМІ з'явилась інформація, що "Нафтогаз" отримав рахунок від "Газпрому" у 7 мільярдів доларів. Це сума компенсації за невиконання контракту з поставок газу. Сам же "Газпром" від будь-яких коментарів утримується», – ідеться в повідомленні тижневика Першого національного. Ані про суть претензій, ані про те, чи взагалі має право «Газпром» «штрафувати» «Нафтогаз», ані експертних коментарів.

Характерно також, що з усіх тем, висвітлених в «огляді подій тижня», удостоїлась честі бути проілюстрованою синхроном лише одна – «теракт» проти російського політика Володимира Жириновського, в якого кинули капустою.

Поки на «Україні» розповідали про рецесію (про яку, звісно ж, «Підсумки тижня» не згадали), на Першому вихваляли Державу як мало не божество:

«Валентина Миколаївна, пенсіонерка: "Пенсія – 1016. Слава Господу і державі, що все-таки помагають. Це дуже велика допомога, що субсидію надає держава"». Сюжет Тетяни Кухоцької присвячений турботі держави про пенсіонерів, які завдяки субсидіям можуть платити за комунальні послуги менше, ніж половину своєї пенсії. Відповідальність за те, що комунальні послуги такі дорогі, творці матеріалу покладають на зиму, а про те, чому пенсії такі маленькі, скромно мовчать. Не виключено, що сюжет було створено заради «відповіді» телеканалу «Інтер», який наприкінці січня змалював  зовсім іншу картину з субсидіями, за що викликав публічний гнів Миколи Азарова.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Алла Мазур чітко визначила головну тему тижня на початку випуску: «То хто ж все-таки замовив вбивство Георгія Гонгадзе? Відповідь, якої вже 12 років чекає суспільство, не прозвучала і цього тижня. Хоча від фінального засідання суду щодо найгучнішого злочину десятиліття сподівалися саме цієї, ключової інформації. Утім сенсаційні слова від убивці журналіста у судовій залі таки почули. Чи дають вони шанс українському правосуддю докопатися до правди?».

Проте в матеріалі, запропонованому глядачам, емоції беруть гору над фактами. «Генерал Пукач – холоднокровний, як вовк. Інакшим і не може бути головний розвідник міліції. І ось він чує вирок за свій злочин», – оповідає автор сюжету Сергій Швець. У такому ж «сенсаційному» дусі витримано весь репортаж, у ході якого журналіст поспішає зробити висновки за глядачів: «Кравченко – нині зручна фігура. На нього можна повісити будь-що, бо він мертвий. Знайдений з двома кулями в голові. Крім Кравченка, інших зацікавлених у вбивстві політичного журналіста Гонгадзе суд називати не став». Після певного моменту починається справжня конспірологія, заснована, звісно ж, на недостовірних посиланнях:

«Отже, після 12 років розслідування вбивства Георгія Гонгадзе ми знаємо тільки хто його здійснив – це Пукач і троє його підлеглих, які вже сидять. Найголовніші запитання без відповіді. Хто був зацікавлений у вбивстві? І версій, принаймні розкручених і добре аргументованих, журналісти наводять більше ніж одну навколо фігури Кучми. Дві геополітичні версії зводяться до протистояння Схід-Захід. Тодішній Президент України у свій другий термін став прихильником прозахідного курсу і вступу до НАТО. Тож, версія два: вбивство журналіста і касетний скандал – справа рук кремлівських чекістів. Так Кучму переорієнтували із Заходу на Росію. Втім нечіткий міжнародний вектор і поява такого потенційного сильного конкурента як Ющенко – підстава для версії три: винні американські спецслужби, бо хотіли змістити Кучму з посади на користь прозахідного претендента. І нарешті: вся ця – історія продукт внутрішньоукраїнської політичної боротьби. Серед політиків, які претендували на найвищу посаду і були здатні самі організувати такого рівня спецоперацію, не раз звучало, зокрема, і прізвище Марчука. Всі 4 версії мають право на існування, але й теоретичні слабкі місця. Що ж на практиці? Вже заявлено що і Пукач, і родичі Гонгадзе оскаржуватимуть вирок в Апеляційному суді. Родичі наполягатимуть на визначенні замовників вбивства, Пукач – на м’якшому вироку. Він співпрацював зі слідством і, вочевидь, розраховував на легше покарання, ніж пожиттєве».

Про чиї версії йдеться? Де вони «звучали», які «журналісти» їх наводять? Адже журналісти бувають різні – дехто з колишніх колег Сергія Швеця сьогодні займається тим, що цілеспрямовано розробляє та запускає в інформаційний простір неправдиві, хоч подекуди й схожі на правду «версії». Інших способів відрізнити реальні від штучно сконструйованих із метою скомпрометувати когось або навести громадську думку на хибний слід, аніж називати конкретні джерела та авторів припущень, немає.

Ще одна, вже менш драматична, детективна історія розкрита в сюжеті Костянтина Коробова – про фальшиві СМС-повідомлення, якими намагалися збити з пантелику народних депутатів. Потенціал цієї теми був недооцінений іншими тижневиками, ймовірно, через те, що подібні маніпуляції вже сприймаються в Україні як належне. Однак і значення її «1+1» явно переоцінив – це лише епізод, важливість якого для життя країни та глядачів не порівняти з наступним матеріалом (сюжетом Юлії Дячук про обкрадання хворих дітей). «Інсценування» СМС-хуліганства (журналіст продемонстрував, як працює цей метод, надіславши Аллі Мазур повідомлення з інтернету) виглядало дещо ненатурально, а висновок, до якого дійшов журналіст, досить очевидний: «Після повідомлення депутатів про злочин має автоматично розпочатися кримінальне впровадження. Утім досі всі згадані шпигунські історії залишалися хіба що інформаційним приводом для журналістів, а не предметом судового засідання».

У «Тижні за одну хвилину» – два коротких повідомлення на політичні теми: одне з них про стан здоров’я Юрія Луценка, друге – про ініціативу Лева Миримського частково скасувати заборону на куріння у громадських місцях. І якщо інформації про Луценка цілком достатньо, то мотивація Миримського в повідомленні не розкрита: «Повернути цигарки в кафе та ресторани хоче позафракційний депутат Лев Миримський. Його законопроект у Раді вже зареєстрований. Заборона палити у публічних місцях, що протрималася півтора місяця, має стосуватися тільки державної і комунальної власності, – вважає він. А от приватні бари і кафе, а особливо сигарні клуби, страждати не повинні, – переконаний депутат». Не зрозуміло, чи це формулювання належить Миримському, чи це переказ змісту законопроекту; якщо друге, то про яке «страждання» йдеться і в чому полягає особливий статус сигарних клубів, який пропонує депутат. Зрештою, цікаво було б довідатися, чи мають намір парламентські фракції підтримувати цей проект у разі винесення його на голосування.

Так само недостатнім і вирваним із контексту є наступне повідомлення: «Бійка на київському Головпоштамті вилилася у 20 кримінальних справ. Кулаком в обличчя, а потім стінка на стінку – так міліція зупиняла на вході у Головпоштамт представників "Свободи". Сама пошта до суперечки не причетна. Просто в її приміщенні призначили засідання громадської ради, яка має наглядати за діями столичної міськадміністрації. Охочих контролювати чиновників виявилося більше, аніж місць у раді. На засіданні побили шибки і на додаток випустили піну з вогнегасника. А ще до будівлі підтягнули еменесівців та вибухотехніків – шукати буцімто закладену вибухівку». З цієї розповіді не є зрозумілою ані історія з формуванням громадської ради (і взагалі, що це за орган), ані мотивація дій «Свободи». Можна було додати трохи більше фактів, пожертвувавши наступним повідомленням – про вінчання голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова зі своєю вже чинною дружиною.

«Інтер», «Подробности недели»

Газ – особлива тема для «Інтера», особливо тепер, коли Дмитро Фірташ готується стати його офіційним власником. Тож якщо в попередньому випуску про конфлікт між «Нафтогазом» і «Газпромом» ішлося побіжно, цього разу він став головною темою програми. Випуск відкривається різнобічним, збалансованим і насиченим інформацією матеріалом Артема Альошина на цю тему, що враховує всі позиції та навіть наводить коментарі не лише різних українських, але й російських експертів. А на розмову про газ Олег Панюта покликав експерта польського – Анджея Щесняка. Щоправда, розмова вийшла вельми короткою, зате предметною.

Якщо в обороні газових рубежів українська влада виглядає досить непогано – платити «Газпрому» гроші не планує й не боїться Стокгольмського арбітражу, рішення якого «Подробности недели» кілька років тому, за пізнього Ющенка, проголошували найвищим законом, бо так було вигідно Фірташу, – то переговори з представниками Міжнародного валютного фонду можуть завдати чергового удару по її рейтингу. Адже, ймовірно, доведеться пообіцяти підвищити тарифи на комунальні послуги. У висвітленні цієї теми промовисто виявляється, м’яко кажучи, не повна дистанційованість картинно лібералізованого «Інтера» від влади:

«На этой неделе в Киев снова приехали представители Международного валютного фонда. Тема дискуссий известна – Украина хочет новый кредит. В Кабмине даже сумму озвучили – 15,5 миллиардов долларов. Деньги нужны для поддержки отечественной экономики и курса гривны. У МВФ есть ряд требований. Самое болезненное – повышение цен на газ для населения. Минимум на треть. Из-за этого переговоры с фондом уже два года заканчивались безрезультатно. Но сейчас украинские власти не столь категоричны. В правительстве и Администрации Президента не исключают возможности изменения "газовых" тарифов.

Андрей Гончарук, начальник главного управления Администрации Президента Украины: "З точки зору знаходження компромісного рішення по ціні на газ для населення, робота ведеться. Ведеться вона як усередині Кабміну, так, зрозуміло, і з місією Міжнародного валютного фонду, яка сюди приїхала. Тому сказати, що не буде змін, – я думаю, це досить сміливо".

Конкретные результаты очередных переговоров станут известны не ранее 12 февраля. Именно тогда миссия МВФ закончит работу в Киеве. И, возможно, украинцы узнают, во сколько же им будет обходиться голубое топливо».

Зауважмо, про рецесію, як у «Событиях недели», не йдеться – просто побіжно згадано, що потрібно підтримати економіку й гривню. А підвищення тарифів названо підвищенням лише один раз, далі ж і чиновник, і ведучий використовують обтічне формулювання «зміни». Інформацію про погіршення ситуації в економіці «Подробности недели» підмінили оптимістичною звісткою про переговори з гірчинкою можливих – але поки що не гарантованих – «змін» тарифів.

Натомість доволі інформативною та пізнавальною виявилася соціальна частина випуску – репортаж Дмитра Євчина про вимирання українських сіл, проблемний матеріал Михайла Колесникова про зловживання навколо похоронів, доповнений розмовою з начальником управління благоустрою територій та обслуговування Мінрегіонбуду Олександром Ігнатенком (чиновник визнав справедливість наведеної в сюжеті викривальної інформації, але перевів стрілки на силовиків та МОЗ) та сюжет Максима Урлапова про переважання імпорту над експортом в українському споживанні. Останній в черговий раз дав ляпаса багатостраждальному «Хюндаєві»:

«Яркий пример – закупка скоростных поездов "Хюндай". Корейскому производителю страна заплатила сотни миллионов долларов. Хотя в Украине еще в 2003-м начали работать над аналогичным проектом, который ничем не уступает заморскому, – говорят эксперты.

В’ячеслав Коновалов, представитель общественной организации: "Этот контракт был пощечиной для украинского вагоностроения. Даже с "Хюндаем" был вариант производства. Но почему-то в последний момент сказали, что этот вариант не походит. Мы будем покупать только готовое".

Вместо развития своего производства, Украина получила поезд, который постоянно ломается, и который часто-густо приходится тянуть по рельсам старенькими отечественными локомотивами».

Як і раніше, уряд і навіть прем’єр Микола Азаров підходять «Інтерові» на роль хлопчиків для биття, але Янукович і його адміністрація залишаються за кадром і не потрапляють у жоден негативний контекст.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Газ двох видів – недокуплений російський і сланцевий – поєднали в одну тему творці тижневика 5-го каналу, принагідно натякнувши на те, з яких причин деякі політики протестують проти видобутку останнього: «Українська влада декларує намагання здобути енергетичну незалежність, зокрема розробляючи родовища сланцевого газу, який уже нажив чимало не лише зовнішніх, в особі Росії, але й внутрішніх ворогів. Проти видобування цього різновиду палива вже виступили комуністи, ВО "Свобода" та в індивідуальному порядку кум Володимира Путіна Віктор Медведчук». У матеріалі Олександра Аргата нарешті маємо те, чого так бракувало всім тижневикам попередньої неділі: чітку інформацію про те, хто що каже з приводу рахунку на 7 мільярдів:

«Отримати на пошту рахунок за товар, який не купували, і бути оштрафованим за те, що почали економити. Що це – абсурд чи якесь шахрайство? Ні. Це принцип "бери або плати". Саме він покладений в основу газової угоди України та Росії. Сплатити 7 мільярдів доларів зажадав від НАК "Нафтогаз України" російський "Газпром". Ці кошти – нібито штраф за порушення Україною зобов’язання купити у газового монополіста понад 41 мільярд кубометрів "блакитного палива" у 2012 році. Новину про спробу вибити з України величезну суму за непридбаний газ оприлюднило британське видання Financial times з посиланням на українські джерела. Натомість сам "Газпром", який традиційно потужно інформаційно підтримує свої дії проти України, мовчить уже другий тиждень. Скільки газу недобрала Україна та за якою формулою нарахували аж 7 мільярдів – такі питання ми адресували російській компанії. Та відповіді немає. Російські журналісти з видання "Комерсант", що телефонували до речника "Газпрому" Сергія Купріянова, пишуть: той взагалі просто вимкнув мобільний телефон. Поки що про існування боргу-штрафу не поінформований і Президент України, – переконують в його адміністрації».

Зрозумілі та наочні розрахунки, що пояснюють, хто, скільки й кому винен, автор підкріплює коментарями українських урядовців та експертів. Картина, змальована 5-м, виявилася чи не найчіткішою саме завдяки тому, що Олександр Аргат оперував цифрами та фактами, а не оцінками й висновками.

Докладніше, ніж у тижневиках інших каналів, але все одно побіжно розповіли про засідання Верховної Ради, проведене опозиційною меншістю без участі влади. І вже значно глибше та ґрунтовніше – про конфлікт навколо громадської ради КМДА. Азад Сафаров не лише розповів про бійку, що виникла під час засідання ради, але й розібрався в зацікавлених сторонах і торкнувся теми громадських рад при державних органах як інструменту впливу на владу. Тим самим піднісши тему з локального рівня на всеукраїнський. А ще після цього матеріалу виникає питання: чому колеги з інших каналів не зацікавилися тією роллю, яку досі відіграє в «громадському контролі» духовний наставник екс-мера Леоніда Черновецького Сандей Аделаджа? Адже Азадові Сафарову вдалося знайти докази просто у відкритому онлайн-доступі: «Саме ця ініціативна група на свій розсуд допустила до голосування 29 січня півтисячі різних громадських організацій. Серед них "Царство Божої любові", "Відчуй серцем", "Чисте серце", "Серце матері", "Руки матері", "Життя з надлишком", "Життя на 100%", "Інститут шляхетних дівчат", "Громадський рух підтримки реформ Президента В. А. Януковича" тощо. На сайті КМДА даних про організації обмаль. А опис їхньої діяльності майже однаковий. Більше інформації на сайті "Посольства Божого" Сандея Аделаджі».

Останній матеріал випуску – про чергове «переписування історії»: «Відомство Дмитра Табачника, незмінного міністра за часів президентства Віктора Януковича, знову переписує шкільні підручники. І знову з історії. Напередодні ЗНО школярі мають забути про національно-визвольну боротьбу та Голодомор і взятись за вивчення досягнень радянської номенклатури».

Підхід кореспондентки Марії Коренюк до розкриття цієї теми відверто дивує. Перш за все, вона звернулася по коментар до лідера партії «Братство» Дмитра Корчинського – людини, яка, звісно, висловлює «потрібну» для балансу та повноти критичну позицію, однак незрозуміло кого репрезентує. Безперечно, один із найяскравіших провокаторів українського інформаційного простору може слугувати непоганою приправою для пісного сюжету, однак глядачам потрібна інформація та компетентна оцінка, а не пустослів’я. Те саме пустослів’я маємо й від регіонала Вадима Колесниченка, чий стосунок до предмету матеріалу залишається не зрозумілим:

«Цим запитань у ЗНО теж очікувати не слід. Разом з провідниками ОУН-УПА тести почистили і від українських дисидентів-шестидесятників.

Вадим Колесниченко, народний депутат, Партія регіонів: "Их убрали и дальше уберут".

Змінам у програмі тестування регіонал не натішиться. Сам про Шухевича з Бандерою не вчив.

Вадим Колесниченко, народний депутат, Партія регіонів: "При Советском Союзе бандитов мы не изучали".

І іншим не радить. Готує законопроект, який передбачає покарання до 10 років за героїзацію нацистських спільників. До них приплітає й українських націоналістів.

Вадим Колесниченко, народний депутат, Партія регіонів: "Чем больше мы будем иметь правды, понимания о тех злодеяниях и зверствах, которые чинили данные господинчики, то тем проще будет понимание того, что эти люди не могут быть героями для Украины"».

Якщо Вадим Колесниченко якимось чином причетний до складання програм зовнішнього незалежного оцінювання, про це необхідно було повідомити. А нелюбов цього індивіда до бандерівців новиною не є. Альтернативою суб’єктивній думці некомпетентних розкручених політиків є коментарі компетентних, але значно менш відомих і яскравих осіб – екс-керівника Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, а також викладача історії та науковця-історика.

На жаль, добираючи героїв для свого матеріалу, Марія Коренюк пішла шляхом політичних ток-шоу найгіршого штибу, надавши перевагу балакунам, а не фахівцям.

ICTV, «Факти тижня»

Аналогічним шляхом пішли й творці тижневика ICTV, присвятивши чи не третину сюжету про чергове газове загострення українсько-російських відносин розповіді про перебування в Україні Володимира Жириновського та жбурляння в нього капустою.

«До того ж, ця гра для Москви аж надто ризикована. "Газпром" вже зазнав суттєвих втрат на європейському ринку. Країни ЄС знижують обсяги закупівлі російського газу і змушують "Газпром" знижувати ціну. Росія претензій до України поки не коментує. Натомість це зробив скандальний політик Володимир Жириновський під час помпезного візиту до України».

Без сумніву, ця подія не є геть нецікавою, але розповідати про неї варто в рубриці курйозів, а краще в рамках якогось із проектів найкумеднішого домашнього відео. Поза тим, окрім Жириновського та його капустяної трагедії, в матеріалі знайшлося місце для коментарів експертів, які оцінили причини та перспективи кризи.

Із надміру емоційним та малоінформативним матеріалом про газ контрастує змістовний сюжет Володимира Соколова про запровадження податку на елітну нерухомість. У ньому також є порушення стандартів достовірності та відокремлення фактів від коментарів, але вони не впливають на зрозумілість суті події.

Надто стисло, не розкривши повною мірою позицій сторін конфлікту (особливо це помітно у зіставленні з сюжетом Азада Сафарова на 5-му каналі) розповідають про бійку під час засідання гуманітарної ради КМДА: «Димові шашки, "Беркут", мінування та масовий мордобій. Справжня битва за Київ розгорнулася цього тижня у столичному Головпоштамті. У тамтешній актовій залі мали обрати склад та керівництво нової громадської ради при Київській держадміністрації – такий собі дорадчий орган, який впливає на вирішення різних столичних проблем. Депутати від партії "Свобода" запідозрили, що Раду хочуть зробити кишеньковою. За твердженням свободівців, на зібранні майже 200 провладних діячів разом з активістами церкви Аделаджі заблокували сцену та видали бюлетені лише своїм. Власне, це і стало причиною сутички у залі. До того міліція не пускала представників "Свободи" в саме приміщення Головпоштамту, пояснюючи, що воно заміноване. Але, розтрощивши двері, свободівці таки прорвалися всередину. Побилися із молодиками спортивної статури від "Молодих регіонів", дали підключився "Беркут". В результаті до міліції подано 20 заяв про тілесні ушкодження, Головпоштамт рахує збитки, ну а громадську раду обрали, як і планували».

Натомість повніше за інших і з кращим ілюстративним матеріалом розповіли про опозиційне засідання ВР та СМС-провокацію – зокрема, в сюжеті Олександра Візгіна наведено коментарі представника Партії регіонів Володимира Олійника, який перекладає відповідальність за розсилку СМС на самих опозиціонерів. Ще однією знахідкою, що додала ще один вимір до цієї не досить повно розкритої в тижневиках теми, є позиція Анатолія Гриценка та Сергія Міщенка: «Не всі опозиціонери залишилися задоволеними перебігом зборів і діями колег щодо звільнення Тимошенко і Луценка. Анатолій Гриценко і Сергій Міщенко вже заявили, що нинішні лідери "Батьківщини" лише імітують протидію владі.

Сергій Міщенко народний депутат України, позафракційний: "5 діб я шукав, де ж цей підпис поставити, мені ніхто так і не відповів. Через 5 діб мені зателефонували – і мій підпис був двадцять якийсь, після Андрія Міщенка зі "Свободи"».

І про кумедне. Оперативність, кажете? Вона – ніщо, коли треба прорекламувати власника. Визначну роль інвестора ICTV Віктора Михайловича Пінчука в проведенні економічного форуму в Давосі продовжують висвітлювати. Нічого, що форум завершився понад тиждень тому, а в попередньому випуску «Фактів тижня» вже був сюжет звідти. «Експерти передбачають революцію в сфері освіти. Вона навіть стала темою обговорення в Давосі, на "круглому столі" з питань благодійності, влаштованому Фондом Пінчука. Білл Гейтс, який був там присутній, заявив, що за 5 років ми не впізнаємо університетів, а частину з них Інтернет просто поглине», – йдеться в підводці Оксани Соколової до матеріалу її ж авторства. Матеріал, до речі, доволі пізнавальний, його тема оригінальна, водночас навряд чи була б висвітлена нашим ТБ за інших обставин, але викладене в ньому залишається фактами позаминулого тижня. Вихваляння Пінчука вписане в матеріал просто-таки філігранно: «Онлайн-курси викладаються англійською, але питанням перекладу вже перейнялися світові філантропи. Мексиканець Карлос Слім виділяє гроші на переклад лекцій іспанською, Віктор Пінчук – українською». Цікаво, чи побачимо ми черговий сюжет про січневий Давос і в наступному випуску «Фактів тижня».

Верстка підсумкових інформаційно-аналітичних програм за 3 лютого 2013 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Огляд подій тижня

Зима добряче покроїла бюджети українців

Бразилія попрощалася з жертвами пожежі в нічному клубі

6-річний Славко потребує допомоги небайдужих

Батьки Костянтина Синявкіна вдячні за допомогу на лікування свого сина

Наближення весни стимулює українців до занять спортом

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Суд оголосив вирок Олексію Пукачу

В парламенті розгорівся скандал довкола фальшивих СМС-повідомлень

Шахраї атакують онкохворих дітей

«Тиждень за одну хвилину»

Українці продовжують боротьбу з наслідками негоди

Володимиру Козявкіну вдається творити дива

Бійка на київському Головпоштамті вилилася у 20 кримінальних справ

Олександр Попов повінчався у храмі Фролівського монастиря

Українська красуня стала зіркою китайського кіно

Українці вміло навчились торгувати неіснуючими товарами та послугами

Серед охочих підкорити Марс з’явився перший українець

«Інтер», «Подробности недели»

Росія знову вимагає від України повернути гроші за газ

Гість програми – Анджей Щесняк, експерт із енергетичних питань (Польща)

До Києва прибули представники Міжнародного валютного фонду

На заході України через дощі й танення снігу підтоплено десятки господарств

Українські села вимирають і далі

Економічні чудеса світу. Словаччина

Українцям похорони обходяться в кілька тисяч гривень

Гість програми – Олександр Ігнатенко, начальник управління благоустрою територій та комунального обслуговування Мінрегіонбуду України

У пункті пропуску «Тиса» утворилася велика черга автомобілів

Імпорт заполонив український ринок одягу та взуття

ICTV, «Факти тижня»

«Газпром» виставив «Нафтогазу» рахунок за недобір газу

В Україні запровадили податок на елітну нерухомість

В актовій залі Головпоштамту сталась бійка

Опозиція таки провела позачергову сесію парламенту

Юрія Луценка етапували до Менської колонії

У Києві та Харкові стались два резонансних убивства

Красноармійськ постав на захист чоловіка, що забив до смерті ґвалтівника

Негода продовжує випробовувати українців

У Давосі відбулась дискусія про майбутнє онлайн-освіти

Україна замахнулась на проведення зимової Олімпіади

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Газові відносини України та Росії знову потребують з’ясування

Суд оголосив вирок Олексію Пукачу

Опозиція провела самостійно позачергову сесію

Створення громадської ради при столичній мерії перетворилось на побоїще

Дмитро Фірташ викупив пакет Inter Media Group

Відомство Дмитра Табачника знову переписує шкільні підручники

«Україна», «События недели»

Державний комітет статистики офіційно оголосив про падіння української економіки

Гість програми – Сергій Арбузов, перший віце-прем’єр-міністр

«Газпром» виставив рахунок «Нафтогазу» за невикуплений газ

Олексія Пукача засудили до довічного ув’язнення

Уже місяць у країні повністю паралізовано ринок нерухомості

Українські й білоруські машинобудівники збираються судитися

Єгипет на межі нової революції

Україна може постраждати через скандал навколо компанії Britam Defence

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.