«Піф-паф, ой-ой-ой!»
Сергій Рахманін зробив потужну спробу реабілітувати конфлікт-шоу «Дуель» на каналі «Україна». Можливо, реноме нового ведучого буде гарантією того, що програма не стане майданчиком для піару та спецоперацій.
13 березня Олександр Мельничук востаннє провів програму «Дуель» на телеканалі «Україна», а 20 березня до символічного бар’єру у жовто-синій студії політиків запросив новий ведучий – Сергій Рахманін.
Пан Мельничук, який прийшов на «Україну» з посади віце-президента Національної телекомпанії України, тепер працюватиме виконавчим продюсером НТН, таким чином повернувшись, – щоправда, крізь «задні двері», – до групи «Інтер». На «Інтері» він свого часу реалізувався як телеведучий, і покинув канал навесні 2007-го після сумнозвісних подій, пов’язаних із приходом Ганни Безлюдної. Видається, що Олександр Мельничук волів би не повертатися під навіть непряме керівництво останньої, – якби міг залишитися.
До речі, якраз напередодні стало відомо про звільнення з «України» ще однієї «київської» (на противагу «донецьким» із інформаційної служби) ведучої Катерини Нестеренко («Критична точка»), яка віддала перевагу новинам Нового каналу. Таким чином, обидва «недонецькі» соціально-політичні проекти телеканалу, які знаменували його вихід на всеукраїнський рівень, змінили обличчя.
«Дуель» у тому вигляді, в якому вона виходила в ефір із жовтня 2007 року, можна назвати радше невдалим проектом. І це при тому, що сам по собі Олександр Мельничук – непоганий ведучий, а «К барьеру!» – добрий формат. Причини, з яких програма не вдалася, очевидні. Це, по-перше, безглузде контрпрограмування проти майже аналогічного, але кращого за якістю та розкрученішого формату – «Я так думаю» «1+1», наслідком чого стало хіба що перемикання з одного каналу на інший під час рекламних пауз. Варто було зважити на те, що на ярмарку політичного марнославства, де статус визначає якщо не все, то дуже багато, «Я так думаю» – програма для Тимошенко, Богатирьової і Яценюка, а якщо у форматі спецпроекту, то й Ющенка, а «Дуель» – для Яворівського, Стретовича, Колесниченка та інших. Принаймні, поки що.
По-друге, інтерактивне голосування, результати якого завжди були приблизно однакові: «біло-блакитний» дуелянт отримував величезну перевагу над «помаранчевим». Схожа, але все-таки не настільки клінічна картина спостерігалася свого часу в інтерактивних опитуваннях 5-го каналу, але їх результати, на відміну від підсумків голосування у «Дуелі», не визначали нічиєї перемоги. Передбачуваний результат інтерактивного опитування (а відтак, почасти й самого «поєдинку») робить участь у програмі безідейною, адже ораторська майстерність, переконливість аргументів і, зрештою, правота стають абсолютно непотрібними. Головне – бути правильного кольору. Якщо стале співвідношення 6:1 чи 8:1 на користь регіоналів та їхніх союзників відображає переконання аудиторії «України» (у що можна повірити), тоді про яке чесне визначення результатів «дуелі» може йтися? Виходом тут могло бути або цілком незаангажоване журі, або ж «соціологічна» аудиторія, як на «Свободах» Савіка Шустера й Андрія Куликова.
По-третє, сподіваючись на магнетичну силу політичних сварок, яка тримає біля екранів численну паству названих вище «Свобод», творці «Дуелі», видається, зовсім не ставили собі за мету спонукнути її учасників сказати щось нове. І якщо після програм «Свобода», «Я так думаю», «Свобода слова» і навіть «Один за всіх» у стрічках новин інформаційних агентств та політичних сайтів часто-густо з’являються новини за мотивами сказаного в ефірі, то «Дуель» джерелом ексклюзивної інформації не стала. Це не головне, але й не зайве – не дарма свого часу В’ячеслав Піховшек пропонував вимірювати успішність свого «Епіцентру», коли він виходив у форматі ток-шоу, кількістю «впольованих» новин.
А найголовніше – це, звісно, шалений брак справжніх, природних опонентів в українському політикумі. У більшості випадків люди, які брали участь у «Дуелі», не були навіть ситуативними опонентами, а просто представляли дві умовні сторони, які, за ідеєю, мали б опонувати одна одній (на практиці ж, як ми добре знаємо, вони чудово домовляються). Апофеозом цього явища була програма за участю харківського мера Михайла Добкіна та бютівця Олега Ляшка. На початку ток-шоу на прохання ведучого поставити питання до Добкіна Ляшко, який начебто був ініціатором двобою, мляво відповів: «У мене немає запитань до пана Добкіна». Дещо згодом і Добкін сказав, що з Ляшком йому, в принципі, сперечатися нема про що. Нормальна реакція глядача на таку відверту демонстрацію незацікавленості у полеміці, яка є суттю програми, – перемкнути канал. Протягом п’яти місяців існування програми було чимало випадків, коли дуелянтами виявлялися випадкові люди, яким насправді не було про що сперечатися.
Подолати цю тотальну політичну анемічність, запрошуючи найбільш одіозних і задерикуватих політиків, не вийшло: «дуель» може бути повноцінною лише тоді, коли її учасники говорять однією мовою, у переносному, звісно, значенні. Жанр «дуелі на кізяках», коли на «руку Москви», «злочини комунізму» та «п’яту колону» відповідають не менш шаблонними і заїждженими «оранжевыми фашистами», «втягиванием в НАТО» і «притеснениями русскоязычного населения», причому жодна зі сторін ніяк не спроможеться послухати одна одну бодай десять секунд, давно остогиднув глядачеві. Розвіяти нудоту не вдається навіть таким визнаним майстрам гостророзмовного жанру, як Михайло Бродський та Інна Богословська. Хоча нічим не краща й інша крайність – «дуель на реверансах», коли опоненти хіба що не цілуються в ефірі й погоджуються мало не з кожним словом одне одного, демонструючи повагу й симпатію. Так чи інакше, усвідомлення того, що ці люди є антагоністами лише у світлі софітів, а насправді ідеологічної різниці між ними немає, або ж вона не заважає їм поза кадром разом паритися у лазнях, полювати на кабанів, робити бізнес, а також ухвалювати закони про Кабмін і Тендерну палату, добряче шкодить серйозному сприйняттю програми.
У таких умовах тактика неозброєного нейтралітету, яку провадив Олександр Мельничук як ведучий, навряд чи була доречною. Зробити діалог двох неоригінальних і, скоріш за все, нещирих людей гострим, цікавим і свіжим могла б жорстка, прискіплива і зла модерація. З них треба кліщами, як жили, витягати відповіді на незручні запитання, підловлювати на непослідовності та нелогічності – словом, ведучий має бути третім і найвлучнішим дуелянтом, інакше ніяк. Як приклад правильного стилю на думку спадає Роман Скрипін, якому, до речі, чи не першому запропонували вести «Дуель» – отже, щось-таки відчували. Хоча можна припустити, що принциповою перешкодою для саме такої реалізації формату «К барьеру!» стало небажання патронів каналу «Україна», аби їхнім однопартійцям у програмі діставалося на рівні з опонентами. Куди комфортніше, коли щочетверга в ефірі відбувається побиття чергового помаранчевого немовляти з третього ешелону «публічних політиків», тим часом як телекомпанія в особі ведучого щосили демонструє свою незаангажованість.
Рейтингові показники «Дуелі» у 2008 році виглядали так:
Дата + текст | Учасники | 18+ (середня) | 50 тисяч + | 50 тисяч - | |||
рейтинг | частка | р, % | ч, % | р, % | ч, % | ||
Алла Александровська, Володимир Зубов | 2,17 | 5,98 | 1,78 | 5,04 | 2,49 | 6,71 | |
Олег Ляшко, Михайло Добкін | 1,10 | 3,59 | 0,99 | 3,30 | 1,19 | 3,81 | |
Степан Хмара, Володимир Корнилов | 1,01 | 4,45 | 0,99 | 4,90 | 1,02 | 4,15 | |
Юрій Рогоза, Богдан Бенюк | 1,00 | 2,59 | 1,04 | 2,78 | 0,96 | 2,44 | |
Кирило Куликов, Нестор Шуфрич | 2,18 | 6,19 | 1,89 | 5,47 | 2,42 | 6,76 | |
Володимир Олійник, Володимир Бондаренко | 1,14 | 3,17 | 0,90 | 2,60 | 1,34 | 3,61 | |
Іван Заєць, Вадим Колесниченко | 1,34 | 4,97 | 1,10 | 4,10 | 1,54 | 5,67 | |
Ірена Кільчицька, Володимир Скачко | 0,78 | 2,45 | 0,78 | 2,48 | 0,79 | 2,42 | |
Володимир Стретович, Олена Лукаш | 0,93 | 2,83 | 0,69 | 2,11 | 1,13 | 3,43 | |
Середні показники | 1,30 | 4,02 | 1,13 | 3,59 | 1,44 | 4,36 | |
* Дані компанії GFK Ukraine. Розшифрування ток-шоу «Дуель» надане компанією «Сорсер».
З цих цифр можна виокремити дві – відчутно нижчі в порівнянні з іншими: це показники програми, учасниками якої були люди, що не належать до розряду публічних політиків: актор Богдан Бенюк і письменник Юрій Рогоза; а також «восьмоберезневої» програми, де журналіст Володимир Скачко переконував Ірену Кільчицьку в тому, що жінкам не місце в політиці. Що, в принципі, симптоматично.
Усі перелічені вище проблеми програми доволі очевидні, можливо, навіть банальні: принаймні, їх точно усвідомлював Сергій Рахманін, погоджуючись вести «Дуель». Про це свідчить його коментар інформагенції «УНІАН» щодо необхідності «зламати ситуацію» упередженості щодо програми як «помаранчевих» політиків, так і «помаранчевих» глядачів, «щоб програма була чесним змаганням, де політик не програвав двобій ще до того, як він виходить на майданчик».
Випуск програми 20 березня, очевидно, повинен був довести серйозність та радикальність намірів Рахманіна та його роботодавців. «Дуелянти» – Олександр Мороз і Володимир Литвин – були дібрані дуже вдало: по-перше, жоден із них сьогодні не може вважатися ані «біло-блакитним», ані «помаранчевим»; по-друге, обоє є політиками великого калібру – більшого, ніж зазвичай бувають учасники «Дуелі»; по-третє, звести Мороза і Литвина, які віддавна є особистими ворогами і політичними антагоністами, у прямому ефірі не вдавалося вже давно. Вийти сам на сам під час передвиборних дебатів 2007 року вони відмовилися – за лідерів віддувалися їхні соратники. Звісно, зі зрозумілих причин історично-ідеологічного характеру «біло-блакитні» глядачі дещо більше симпатизують Олександру Морозу, проте й Литвин їм не зовсім чужий, тож вивести конфлікт за межі шаблону «біло-блакитне проти помаранчевого» було цілком реально. Тим більше, що тема була обрана близька і зрозуміла обом «дуелянтам»: конституційна реформа та її наслідки.
Ведучий. У ролі розпорядника «Дуелі» Сергій Рахманін виглядав значно сильнішим за Олександра Мельничука. Він, на відміну від попереднього ведучого, виступав активним модератором, жорстко й рішуче обмежуючи «дуелянтів» у їхньому багатослів’ї та переході на особистості, до чого був особливо схильний Володимир Литвин. Ведучий не боявся демонструвати свою особисту позицію, наприклад: «Пане Олександре, тут я є Вашим спільником. І, в принципі, не знаю жодного політика, який би про це не говорив, який би не говорив про те, що головна проблема наша полягає в тому, що в нас політики, причому політики найвищого ґатунку, затято не виконують Конституцію» і т.п., не дозволяючи ні політикам, ні глядачам забути, що він, – не просто «голова, що говорить», а людина, впевнена у своїй обізнаності на найпотаємніших аспектах української політики. Разом із тим, його коментарі та зауваження не були цілком суб’єктивними.
Звісно, Рахманін від природи не шоумен: його міміка, жести, пози та дикція видають людину без досвіду роботи в кадрі. Але це все можна набути за допомогою практики, вправ та занять із педагогами. Натомість, зірка «Дзеркала тижня» має те, чого бракує практично всім ведучим українських політичних ток-шоу. А саме:
- протягом багатьох років він системно спостерігає за подіями в українській політиці, отримуючи інформацію з перших рук;
- він працює із численними власними джерелами – політиками, журналістами, експертами;
- будучи редактором і практикуючим політичним публіцистом, він аналізує та систематизує всі головні події, що відбуваються в українському політичному житті;
- має власне бачення політичних процесів, тенденцій та подій і не боїться висловлювати його, зокрема й у вигляді оцінок, у тих випадках, коли це доречно;
- усвідомлює, що готуватися до ток-шоу, – як і до будь-якої розмови з політиками, – треба серйозно, а не просто заганяючи у Google слова «Мороз» та «Литвин» і переглядаючи заголовки останніх новин;
- не відчуває психологічного бар’єру у спілкуванні із політиками навіть найвищого рангу, що дозволяє поводитись упевнено і ставити «незручні» запитання.
Словом, досвід, поінформованість та журналістська кваліфікація Рахманіна дозволяють йому бути особистістю і рівноправним співрозмовником у середовищі політичних діячів. Згадуючи потуги вічно переляканих, підкреслено толерантних і розгублених ведучих деяких інших політичних ток-шоу, мимоволі доходиш думки, що саме газетних та онлайнових журналістів-практиків, а не «фотомоделей» і поверхових телевізійних балакунів, телеканалам варто було би ставити у кадр.
Оскільки політична історія обох присутніх у студії «зубрів» вітчизняного парламентаризму для Сергія Рахманіна була як на долоні, він не лише ставив правильні запитання та намагався тримати їх у тематичних рамках, але й виступав своєрідним гарантом того, що вони не пересмикуватимуть історичні факти. Заразом творцям програми вдалося розбити поширене уявлення про те, що, щойно Мороз і Литвин зустрітися у прямому ефірі, як розпочнеться гризня на тему Ґонґадзе, Мельниченка, злочинного кучмізму і т. п. Завдяки успішним «диригентським» зусиллям Рахманіна цього не сталося. Коли програма почала сповзати до «дуелі на реверансах», ведучий закликав не наголошувати на єдності поглядів «дуелянтів», а поговорити про те, що їх розділяє – «а розділяє вас набагато більше, ніж ви намагаєтесь показати мені і глядачам». Врешті-решт, йому вдалося зробити дискусію змістовною – наскільки це можливо, коли її сторонами є професійні демагоги.
Звісно, це враження лише від одного дебютного випуску, проте вже зараз можна попередньо констатувати, що Сергій Рахманін дає зовсім іншу якість ведення політичної програми не лише у порівнянні з попереднім ведучим «Дуелі», але й на тлі ведучих ток-шоу інших телеканалів. Манера Рахманіна дещо нагадує стиль ведення «Свободи слова» Андрія Куликова, проте Андрій, навчившись не пасувати перед агресивними політиками та забезпечувати баланс думок у режимі реального часу, усе-таки залишається поза сутичкою. Тоді як Рахманін обрав роль рефері, який не боїться дати боксерові ляпаса, аби повернути його до тями.
І ще однин, не менш важливий момент: реноме Рахманіна можна розцінювати як гарантію того, що він навряд чи погодиться бути використаним для чийогось піару, «мочіння» чи інформаційних спецоперацій. За всієї поваги до Олександра Мельничука, його історія – спершу ведення «правильних» новин на «Інтері», а потім ведення ток-шоу «Один за всіх» на Першому каналі (подейкують, під кураторським наглядом людей Едуарда Прутніка), – не дає такої впевненості.
Голосування. Судячи з того, що числа на екрані, котрі відображають кількість дзвінків та sms на користь кожного учасника, почали зростати із величезною швидкістю ще до того, як було сказано перше слово, одним із головних мотивів голосування за того чи іншого «дуелянта» залишається особиста симпатія. Хоча, за ідеєю, ці цифри мають відображати ораторську вправність і переконливість аргументів, що пролунали в ефірі. Втім, у вашого автора, хоч як він переконував себе у необхідності неупередженої оцінки, так і не піднялася рука проголосувати за того, хто видався красномовнішим: Литвин і Мороз залишилися Литвином і Морозом.
Протягом перших двох третин результати голосування за Володимира Михайловича та Олександра Олександровича були приблизно однакові; подекуди один із них випереджав іншого на кільканадцять голосів, потім вони раптом мінялися місцями. На перерву, що передувала третьому туру «Дуелі», політики пішли із майже однаковими результатами, а коли повернулися після реклами, Олександр Мороз випереджав Володимира Литвина на 600 голосів. Протягом третього туру це співвідношення дещо змінилося, проте, коли результати голосування зникли з екранів (голосувати після цього ще дозволено), Мороз вигравав із 11000 проти 10600 Литвина. У підсумку із 11709 голосами переміг лідер Соцпартії.
Чому раптовий відрив Мороза на 600 голосів протягом декількох хвилин стався якраз тоді, коли глядачі не могли спостерігати за динамікою цифр на екрані? Обійдемось без звинувачень. Не хочеться примножувати кількість конспірологічних історій про «підкручені» інтерактивні голосування, надто ж зважаючи на те, що довести щось подібне, як показали неодноразові спроби «ТК» розібратися в аналогічних випадках у минулому, просто неможливо. Напевно, і Сергій Рахманін, і керівництво каналу розуміють, що подібні «дива» не додають програмі авторитетності. Але, в усякому разі, вперше за весь час виходу «Дуелі» протягом програми зберігалась інтрига щодо того, хто стане переможцем.
Судді. Юрист і правозахисник Тетяна Монтян, професор-правознавець і екс-політик Віктор Мусіяка, народний депутат-регіонал Сергій Головатий та суддя Конституційного Суду у відставці Василь Костецький – саме цей суддівський склад повинен був продемонструвати реалізацію ще одного задекларованого Рахманіним перед програмою наміру: «Щоб судді, які є важливою складовою цієї програми, були адекватні гостям, тобто були знаними і відомими персонами і бажано, щоб вони були моральними авторитетами» (за УНІАН). Звичайно, «моральні авторитети» – поняття цілком суб’єктивне, і для когось, напевно, такі люди, як Сергій Головатий, який після багаторічної боротьби з кучмізмом у таборі «помаранчевих» перейшов до Партії регіонів, і Віктор Мусіяка, який продав свою партію «Вперед, Україно!» Юрію Луценку, саме такими і є. Але відповідність суддів до важливого критерію не викликає сумнівів: усі вони мають що сказати про конституційну реформу. Крім того, всі добре знайомі з послужним списком панів Литвина та Мороза. За Мельничука у ролі суддів часто виступали люди, які або ну зовсім нічого не розуміли в обговорюваній темі, або не почувалися в ній експертами. Неформальний стиль коментарів Тетяни Монтян гармонійно доповнив академічне занудство Костецького, а суперечка між останнім та Сергієм Головатим про інститут депутатської недоторканності за кордоном пожвавила програму. Єдине «але»: чинних народних депутатів, навіть якщо вони, як Сергій Головатий, є блискучими фахівцями, до складу суддів включати не варто.
Секунданти. Саме істерична поведінка Володимира Литвина у відповідь на запитання секундантів Мороза – соціалістів Ярослава Мендуся та Віталія Криворучка – із явним «переходом на особистості» могла вдарити по його результатах і врешті-решт дозволити Морозу вирватись уперед.
«Ви знаєте, я не тільки був першим помічником у Кучми – і це друге – або Главою Адміністрації. І Ви, мабуть, тоді маєте в ноги кланятись Кучмі, коли він розписував місця і кількість депутатів, що не забував Вас. Бо Ви завжди були при Кучмі присутні при владі», – кричав Литвин Мендусю, не даючи тому заперечити, що, мовляв, при владі він не був. Що, до речі, не відповідає дійсності: до того, як податись у соціалісти, Мендусь справді працював заступником начальника управління Адміністрації Президента Кучми. Криворучку також дісталося начебто «за діло»: свого часу газета «Товариш», як і інші медіа СПУ, активно розкручувала історію про те, як Ющенко під час святкування Дня Перемоги сів за кермо, випивши перед тим горілки. Проте, як згодом наголосили судді, своїми агресивними «наїздами» на секундантів Литвин собі лише зашкодив.
Зате секунданти Володимира Михайловича – народні депутати Сергій Гриневецький та Олег Зарубінський – показали себе непогано, ставлячи Олександрові Морозу предметні запитання з метою радше почути відповідь, аніж поставити у незручне становище. Виклична і не зовсім етична поведінка секундантів Мороза («чи не така Ваша непослідовність не свідчить про те, що “место сидения определяет точку зрения”?», – Криворучко) та гострі відповіді Литвина, здається, навіть потішили Рахманіна, який наголосив, що «на майданчику стає гарячіше».
Вставки про історію дуелей, на думку вашого автора, треба прибрати, якщо це дозволяють умови формату. Вони зайві і просто дратують. До того ж, чомусь редактори, що готують матеріали для цієї дивної рубрики, найчастіше звертаються до російської історії, що було б нормальним для оригіналу, але жодною мірою не вписується в концепцію української адаптації формату «К барьеру!».
Цифри. Незважаючи на високий ранг учасників, серйозного відриву від результатів попередніх випусків «Дуелі» не відбулося: програма мала рейтинг 0,95% і частку 3,05%. Це все ж вище, ніж середні показники за березень, але не набагато. У той самий час програма «Я так думаю» з Ганною Безулик на «1+1», учасниками якої були Нестор Шуфрич та Тарас Стецьків, мала рейтинг 4,08% і частку 15,65%. «Україні» і Сергієві Рахманіну доведеться поборотися за те, аби вайлуватий і беззубий образ «Дуелі» витіснила нова, безперечно, динамічніша й інформативніша інкарнація програми. А програмному відділу телеканалу варто серйозно подумати над тим, наскільки виправданим є подальше змагання «Дуелі» з «Я так думаю».
Фото надані прес-службою телеканалу «Україна»
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
25
123
6112 дн. тому
На мой агрессивный провокационный выпад никто не отреагировал.
6116 дн. тому
Прошу прощения за ошибку - не "согласиться", а "согласится"
6116 дн. тому
Под "Схидняком против схидняка" имелись в виду все возможные пары, находящиеся в состоянии реальной конфронтации, но не желающие выносить на публику этот "сор" в силу внешнего (для пиплза) идеологического якобы единства. Так, никто из "коалиции" не придет "стреляться" на дуэли из-за реального конфликта "Юля-Балога" и никто из "регионов" не будет рвать друг другу волосы в эфире из-за "предательства" Богатыревой или раскола по линии Яник-Ахмет. А если кто-то из лузеров и согласиться, то не будет оппонента. А если оппонент все-таки найдется, то лузер раздует щеки на предмет: "шо-о??? С этим??? Да он же псих!!!" И т.д. И так каждую неделю. И так о каждом. А в остальном...
123
6116 дн. тому
ТРК "Украина" - просто отстой. Посмотрела вчера, как они пиарили своего хозяина! По-немногу все телеканалы подобными вещами занимаются. Но до такого по-моему, больше никто не опускается. Прямо Ринат Ахметов - благодетель всея Украины! Всегда людям помогал и все такое. Ладно бы сам он об этом говорил, но давать это авторским текстом! И к чему эти дурацкие кадры с Ахметовым играющим в маленький теннис? В общем, "построили" вас там конкретно.
alexa
6116 дн. тому
Что значит схидняк против схидняка не придет? Или вы хотите сказать, что все схидняки - "регионалы" и коммунисты? Так ведь в БЮте тоже полно схидняков, начиная с самой Тимошенко!
6116 дн. тому
А Вам не приходило в голову. что "схидняк" против "схидняка" на программу не придет? Зачем им это нужно? Смысл? Пробовали - проверено. К тому же. в массе своей народ тривиально боится проиграть. Это ж не Шустер, где приходи и говори часами - никто не будет улюлюкать и требовать, как гладиатора, добить. Утрирую, конечно, но зайдите на сайт Соловьева и проанализируйте состав его участников. Приблизительно один раз в пять программ они повторяются: Немцов, Жириновский и иже с ними. Как говорится, настоящих буйных мало, вот и нету вожаков. Так это Россия! А у нас... Говоря прилично, у нас их еще меньше. Так что насчет того, что зря Украина купила дуэльный формат - это Вы правы.
МК
6116 дн. тому
А ще я не вірю, що в Україні немає дуелянтів. Безперечно певна заангажованість аудиторії "України" псує трохи маліну, але ж є вихід. Є. І він не в тому, щоб квотний підрахунок голосів застосовувати. тут треба відійти від питань злободенної політики і свідомо брати в опонети людей з "південноукраїнською та східноукраїнською" пропискою. Умовною. Дивіться. Бойко - завод Ілліча та Інна Богословська. Чим не пара. У дискусії про СОТ, економічний лібералізм і т.п. Аналогічно можна знайти "там" опонентів по питаннях: "смертної кари", "гомосексуалізму", ЄВРО 2012, страхової/державної медицини тощо. Тобто акцент на тему. Не зовсім політичну, або таку, щоб не йшла по лінії розділу Схід/захід. В ідеалі ж тереба бул ще й підбирати так, щоб західняк виголошував тези симпатичні східнякам, а східняк - симпатичні західнякам. От тоді б було цікаво. Але взагалі. Поки ото писав, то переконався, що дарма Україна цей формат купила. Трохи заскладний він для них. Дуже вже треба постаратися, щоб щось нормальне вийшло
бывший дуэлянт
6116 дн. тому
Конечно Ольга права, потому что видела все изнутри. И я видел. Видел, как "украина" разваливает даже то немногое. что было сделано. Посмотрите на рейтинги в этой статье. Первые три программы руководила оля, потом обязанности редактора исполняла Лена, а вот последние две провальные программы - дело рук самохваловой. которая сжирает все и всех на своем пути к власти. Поэтому все и разбежались. Насчет Рахманина согласен с предыдущим автором - как теле-ведущий он никуда не годится. Нудный как его статьи. Да еще и под руководством этой дуры...
olenka
6116 дн. тому
Avanti tutta! Відчуваю, Рахманін увійде в історію сучасної української журналістики. "Словом, досвід, поінформованість та журналістська кваліфікація (...), а не «фотомоделей» і поверхових телевізійних балакунів, телеканалам варто було би ставити у кадр", - золоті слова.
Думаю, вже варто писати курсову про "феномен Рахманіна", який дав смачного ляпаса по всій системі журналісткої освіти в державі. Професія журналіста має стати "рівноправною співрозмовникам у середовищі політичних діячів". Може, варто почати навіть з фінансової та майнової незалежності журналіста, як у судді ;))))))) Ciao!
МК
6116 дн. тому
"Не читал, но осуждаю". Насправді, готовий підтримати Ольгу. Не заказуха це. Нормальний матеріал. Багато в чому іншому Ольга права. Єдине, я не вірю що "розкутості можна навчити". Може й можна. Але скільки треба часу на це? Півроку, рік, два?... Я й раніше "Українську" дуельне дивився, бо при всій симпатії до Мельничука як до свого колишнього колеги, я не уявляю як він може тягатися з Соловйовим. І Рахманіна, насправді, треба порівнювати саме з ним - із Соловйовим. Або змінювати формат. Безперечно, за рівнем інтелекту Рахманін не поступається Соловйову. Але тут мало інтелекту та обізнаності. Бо, товаріщі, це ж... ШОУ. Тут треба ще й шоуменом бути. Як мінімум треба рухатися. Усміхатися треба. Паузу треба тримати, Підійти, наблизитися, покласти руку на плече Литвина і сказати: "Зачекайте. Зачекайте секунду (пауза, прищур, перевід очей в камеру/на зал) Ви дійсно вірите, що ... Перевід очей на Литвина після запитання. І не даючи йому відповісти, з усмішкою: Це як у нас із міліцією (наприклад) усі знають, що...., а президент вірить, що...." О дним словом. Тут має бути високий рівень розкутості. Дай Боже, щоб Рахманін, якого я дуже люблю читати, знайшов якісь компенсатори. Дай Боже
Olga
6117 дн. тому
Вряд ли статья заказная, поскольку в ней совершенно справедливо отмечена бездарность руководства «Украины» в плане программного размещения собственного продукта. Правильно отмечены и другие проблемы «Дуэли»: своеобразный зритель, всегда голосующий за «бело-голубых», «российские» дуэльные истории и т.д. Жаль только, что за кадром остались попытки ребят, работавших на «Дуэли», с этими проблемами справиться. Предлагалось изменить систему голосования, подсчитывая голоса не «в общем, по-российски», а в соответствии с украинскими реалиями – по четырем макро-регионам (аналитическая записка до сих пор лежит у руководства). Точно также предпринимались попытки убедить руководство в том, что дуэльные истории портят программу и от них следует отказаться. И еще много чего. Ответ был всегда один: это купленный у НТВ формат, и менять ничего нельзя. Иначе говоря, лепили из ребят (в том числе и из Саши Мельничука) полных идиотов. А теперь, мол, пришел белый и пушистый Рахманин. Прекрасно. Тем более, что автор статьи прав: есть у Сергея авторитет, а раскованности в кадре научиться можно. Только, господа, при чем здесь «Дуэль»? Вы ее на НТВ видели? Ну и? Чем это шоу похоже на то, что пытается делать Сергей? Так, может, честно отказаться, наконец, от жесткой форматной привязки и сделать что-то свое – не российское? Хотя, лично я убеждена: вряд ли это на «Украине» возможно - слишком много там размашистой само-хваловской глупости. И начинать преобразования нужно именно с этого. Только кто ж на это пойдет? Легче сделать дураками подчиненных – по крайней мере, так на «Телекритике» лучше выглядишь.
otar
6118 дн. тому
2 Аннушка - "Україна", судячи з рейтингів, таки здорово цікавить глядача :) А щодо "заказухи", то ми вже звикли, самі в редакції одне одного підколюємо - "а що ти купив за гроші від таких-то?". Сумно, в людей настільки деформовані уявлення про медіа, що вони не можуть припустити неоплаченого виходу як негативного, так і позитивного, ба навіть нейтрального матеріалу. Із причиною цього явища - засиллям справжньої джинси - ми невпинно боремося.
оля
6118 дн. тому
Рада за проект і рада за Рахманінова. Свіже обличчя в нашій набридлій телетусні. Шкода, що так і не відбулас аналітична програма з його веденням у нас,на Першому Національному.
Оленька
6118 дн. тому
Трудно поверить, что ТРК "Украина" так интересует зрителя, вот поэтому и рождаются мысли о том, что все, что пишется об их проектах - заказуха. Хотят быть цивилизоваными.
Аннушка
6118 дн. тому
Как надоели аргументы о заказном характере статей! Практически после каждой в форуме обязательно об этом пишут. А вы напишите свое мнение, только аргументировано, и посмотрите, напечатают ли. Я тоже не всегда согласен с мнениями авторов статей, но аргумент "Сам дурак!" - это аргумент бессилия и слабости. Уважайте себя, когда такое пишите!
Бабуся
6119 дн. тому
Останні 2 тижні перестала дивитися цю передачу. Додзвонитися до них можна було тільки тоді, коли голосуєш за "Януковських", якщо ні, то весь час б’є "зайнято". Спеціально перевіряла три передачі підряд, потім перестала дивитись. Звідси і рахунки "дуелей". Дуже шкодую, що пропустила ефір з Рахманіновим. Тепер почну знову дивитись. Люблю читиати його статті.
otar
6119 дн. тому
Борисе, друкувати не можемо нічого просто фізично, а на сайті розшифрування програми стоїть із учорашнього ранку, та й лінк у тексті на нього є - http://www.telekritika.ua/media-continent/textpolitprog/2008-03-21/37300
Borys
6119 дн. тому
Раніше подавались роздруківки "Дуелі".Прошу надрукувати.Дякую.
ой
6119 дн. тому
Скажите, а что Донецк без "публикации в центре" себя плохо чувствует? Такое впечатление, что если тут о них не напишут чего, так у них коленки задрожат - не похвалились, типа перед Центром. Убейте в себе этот провинциальный комплекс и прекратите марать ТК своими заказухами!
Басаврюк
6119 дн. тому
Прикро за Сергія. Мудрий чоловік, мав би розуміти, що ложка меду в бочці цього донецького г...на абсолютно не вплине на його смак.
Укр
6119 дн. тому
Рахманин - молодец. А статья - гавенная, как и все, что делает Телекритика.
otar
6119 дн. тому
100%, розплатилися макулатурою)
рахункова палата
6119 дн. тому
Гарна джінсова стаття. Дуже гарна, дуже джінсова. ТК та ДТ - рука руку миє.
Глядач
6119 дн. тому
Монтян окрема тема. Таке враження, що в кадрі дівчина-переросток сидить, яка вельми некоректно поводиться.. Щодо деб"юту Рахманіна, то ви тут абсолютно неправі: Мельничук вміє читати, але не аналізувати і витягувати питання по ходу програми.. А Сергій шикарно знає тему, вміє поставити питання, яке відрізняється від типових цеголкових "Як ви думаєте, що ви скажете" і шустерівських "А ви, а ви що скажете". Сергій дійсно продемонстрував рівень.. Погрішності звісно ж є, але це лише його перший ефір. Все ще прийде.
Елена Викторовна
6119 дн. тому
новый ведущий был очень слаб, о чем Вы говорите? с Мельничуком ни в какое сравнение не идет.
скомкано все как-то... а еще не понравилась адвокатесса Монтян - так некорректно обозвала и Литвина, и Мороза, просто жуть...
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
