«Ревізор» став одним із найуспішніших проектів Нового каналу сезону 2011/12, пішовши наперекір загальному депресивному тренду в рейтингах мовника. Неабияк програма завдячує цьому своїй ведучій - «провінціалці», яка «включила собі супермена в голові», за її власним окресленням.

Розмова «Детектор медіа» з Ольгою Фреймут відбулася в ресторані Нового каналу. Запізнившись на 20 хвилин, зіркова телеведуча ігнорує повідомлення бармена про те, що на неї чекають, прямує до сусідньої зали і довго вітається там зі своїм керівництвом. Яка вишукана розсудливість, - перше, що спало тоді на думку. Хоча, можливо, річ не в тому: як справжня пані, Ольга нічого не робить похапцем і дбає про здорові стосунки з оточуючими - і з керівництвом, і з колегами. :) Приміром, того сніжного дня Ольга збиралася по великий букет троянд для Сергія Притули: колега образився, що ведуча буцімто натякнула в одному з інтерв'ю, що він розповідає про її таємниці.

На початку розмови мало не відразу йдеться про Злату, адже єдина донька - улюблена тема Ольги Фреймут. Ведуча зізнається: «Останні місяці Злата витісняється. Але ми з нею на зв'язку, вона знає, що я на чергових триденних зйомках "Ревізора". Також Злата брала участь у програмі, а отже, є причетною до неї. І те, що мене тривалий час немає, вона сприймає нормально». А поки донька гостює в дідуся з бабусею, сама Ольга Фреймут готується до роботи над трьома проектами Нового.

Як непередбачуваній ведучій «Підйому» вдалося знайти себе в «Ревізорі», як можна жити в ритмі трьох проектів і що з ними буде у вересні, коли Злата піде до школи, - в інтерв'ю Ольги Фреймут «Детектор медіа».

Перевірки на бруд

- Ольго, за 4 місяці відряджень «Ревізора» вам довелося чимало всього побачити. Як оцінюєте готовність країни до Євро-2012?

- Це ще косметичний ремонт. Україна впоралася з красивим макіяжем. А їй ще треба піти до косметолога, зробити пілінг, а місцями - ботокс. Тобто зробити себе такою гідною, косметика тут багато не вирішує.

Але щодо міст, які прийматимуть Євро-2012, іноземці будуть щасливі - на це кинуто всі сили. Навіть коли ми спілкувалися з мерами деяких міст, вони трошки гнівалися, що Львову, Харкову, Києву, Донецьку перепало трохи більше. Їм кращі дороги - можливо, навіть із бюджету тих міст, їм більше уваги медіа. Ці міста будуть красиві.

Євро - це одноразова акція. Але сподіваюся, гості привезуть із собою емоції і розповідатимуть дружині, що є така Україна: «Гайда на лижах кататися в Буковель». Або: «Ти знаєш, у Києві є Лавра. Поїдьмо позбудемося наших гріхів». От мені хочеться, щоб вони когось потім ще притягли в Україну. І гадаю, чимало іноземців сюди таки повернуться.

- Сподіваюся, що в них будуть інші враження, ніж у вас після відвідання окремих готелів і, скажімо так, кафе. До речі, «Ревізор» з'явився з нагоди чемпіонату?

- Це така випадковість! Неочікувана дитина в сім'ї, якої спочатку не хочеш, а потім усі тішаться.

Ідея виникла під час зйомок у кафе Кам'янця-Подільського для спецпроекту «Підйому». Там були такі підлабузницькі моменти: тоді я ще не вміла дивитися в очі офіціанту і казати: «Боже, зроби собі зачіску, тому що ти працюєш з людьми».

Так от, у те кафе мене заманили суто назвою «Лондон» і дали завдання оцінити його. Пам'ятаю, мені хотілося блискавично все те зняти й забути. Ми з оператором забігли спочатку в жіночий туалет, тоді - в чоловічий... Далі я зазирнула під стіл, аби виявити там приліплені жуйки. Тоді бачу - вішаки з чоловічими піджаками, тож я скористалася нагодою перевірити кишені, щоби глядачі знали, що це може зробити будь-хто. В якийсь момент мені стало цікаво, а потім я про цей сюжет забула.

Коли отримала пропозицію про роботу в такому проекті, не дуже захопилася. Загорілася пізніше: це така корисна справа. В Україні ресторан - питання не для всіх, як за кордоном. Це, може, ми з вами можемо дозволити собі прийти й попоїсти в ресторані. А пересічні українці й поріг бояться переступити.

- Підозрюю, тепер уже самі офіціанти побоюються ваших послідовників. :) Тобто, за основу ідеї в розробці власного формату каналу правила ваша інспекція в «Лондоні»?

- Керівництво каналу, зокрема Вікторія Бурдукова і Максим Дибенко, саме так цей проект і бачили - ревізорським. Вони багато подорожують, тож чудово уявляли, наскільки цікаво це буде глядачу.

Очікувалося, що Притула теж буде в цій програмі. Однак зупинилися на мені - це все ж таки дівчача справа. Чоловіки не зауважують усього бруду, не відчувають материнських інстинктів щодо того, що нас, можливо, можуть отруїти чимось, що нам нещиро всміхаються. Тут усе ж таки має бути жінка, мама, така, як я, божевільна.

Пілотну програму знімали в одному ресторані: я спілкувалася з офіціантом, удавала з себе експерта. Перший випуск нікому не сподобався, він був мертвим і дивним. Тоді ми вирішили брати кілька локацій. Стільки ж нервів я втратила! По-перше, лякалася, бо під час перших зйомок непередбачувано падали телевізори, шафи. Думаю: «От, я ще навіть не працюю в цій програмі, ще нічого не заробила, а вже треба платити!».

- У вас прекрасне почуття гумору. А до якої міри експертною є ця програма і на які саме критерії орієнтуєтеся?

- Ми брали до уваги Мішленівські путівники, адаптуючи їхні вимоги до України: екстер'єр, інтер'єр, ціни. А таких речей, як відмінності ресторану, вже не продумували, бо такі заклади суттєво різняться.

Мені бракує спеціальних знань. Але в цьому й суть: глядач повинен розуміти, що я не експерт, я буваю страшенно необ'єктивна, але на цьому побудовано програму. Якщо я ходитиму з будівельниками, які вимірюватимуть стелю, це нецікаво. Але якщо ти приходиш як жінка, яка знає собі ціну і хоче найкращі умови, у цьому щось є. Коли потрібна експертна оцінка, ми замовляємо чи клінінгову компанію, чи Мішленівського кухаря, який оцінює генделики - оце цікаво.

Сценаріїв у нас немає. В імпровізації надаємо перевагу дії. Діалоги доречні тоді, коли в кадрі колоритні гуцули чи налякана прибиральниця («Не ходіть туди! У нас саме перевірка готелю!»). Також ми полюбляємо, коли мер ходить зі мною по баняках, дивиться, бере ганчірку на кухні, нюхає - чи нічим вона не смердить.

Я знаю смаки глядачів. Навіть відчуваю, в який момент можна переключити програму. Зараз із командою ми шукаємо кадри, які би подобалися і діткам, і стареньким. Щоби нікого нічим не розгнівати. От раніше я могла дозволити собі сказати: «Боже, який рахунок, 100 гривень! Це ж зовсім недорого». А тепер намагаюся бути все ж народною-народною.

Вперше в мене є можливість бути з народом. Я ж провінціалка, мені викаблучуватися і робити з себе королеву не випадає, хоча мені весь час це приписують. І зараз живу своє життя, я є я.

- «Ревізор» - ваш авторський проект?

- Його всі називають авторським. Мені дуже приємно, коли Вікторія Бурдукова каже: «Доки будеш ти, доти буде програма». Звісно, може бути й по-іншому. Але поки що мене ні в чому не зупиняють. Приміром, я можу долучати свою мову - сказати «легінь» чи «валіза зомліла», хоча останнє на ТБ не прийнято. Знаю, що правильні бібісішники чи 5-й канал сказали би, що я трохи слабую. А в нас роблять із цього фішку. І глядачу це цікаво.

До монтажу я ніяк не причетна. І команда не хоче, щоб я переживала зайвий раз, не турбують. Випадково дізналася, що вони сидять над програмою до 5-ої ранку - Аня Жижа, Віка Бурдукова, яка крім того ще й виконавчий директор Нового каналу, в якої двоє дітей і чоловік.

- Як розвиватиметься цей проект надалі?

- Хочемо розширятися. Принаймні, знайти такого редактора, як Аня Жижа.

Щодо концепції: є задум виїжджати за Україну, аби порівнювати наші заклади з європейськими. Не в тому сенсі, що в них краще, а в нас гірше. А просто в принципі.

Радимося щодо цього з юристами: тут у нас всі наші, рідні, а за кордоном, напевне, можуть посадити за якусь некоректність. Та й чи цікаво це буде для глядача - знімати суто готельні номери?

Хочу, щоб нам це вдалося, але знаю, що буде складно. По-перше, складно мені, бо я задіяна взагалі в трьох проектах. І всі вони рідні, дорогі й цікаві, тож я не хочу жертвувати заради «Ревізора» всім-всім-всім. Можливо, ще два сезони - і до побачення.

- Ваші прихильники цього не переживуть. :) Особливо люди з фобіями на клопів!

- Хочеться не набриднути. В мене так і в житті. Я ніколи не докучала чоловікам так, щоб вони виставляли мої валізи за двері. Як тільки бачила холод в очах, відразу ж збиралася сама. :)

А ще ж з вересня Злата піде до першого класу, треба ж її до школи водити.

- До «Ревізора» Злата вас такою суворою, напевне, і не бачила. Принаймні, за попередніми проектами ви видавалися м'якою людиною. Як вам вдається змінюватися, вдягаючи білі рукавички?

- Я дуже м'яка. А от перебуваючи в кафе, я просто уявляю: а раптом хтось із моїх рідних потрапить у це місце? А якби моїй Златі дали кислу кукурудзу?! Або хтось із моїх друзів прийшов і його б нагодували маринованою куркою, яку два тижні тримають у теплі й іще цим рецептом пишаються? Або я, яка тяжко працює сама, важко заробляє гроші, заплатила б 11 600 за готельний номер і при денному світлі виявила на матраці море крові, а також подряпані стіни! Чи мені подали б каву за 40 грн, вже в неї наливши молока! Чому я маю з цим миритися? Це мої гроші, це мої права, я включила собі супермена в голові і відстоюю інтереси всіх. Нехай потім когось звільнять: не така вже й тяжка втрата - посада офіціанта.

Я роблю все це з чистим сумлінням. Звісно, доводиться випробовувати персонал і, за концепцією програми, зберігати інтригу. А потім підходиш до менеджера й кажеш приблизно таке: «Вибачте, ми не можемо вас відзначити. У вас все добре. Але ви дуже дорогі». Йдеться про ресторан із прихованими цінами, які вказані в розрахунку на 100 г, однак розмір порції з клієнтами не узгоджують. І трохи сумно спостерігати, як той менеджер блідне, уявляючи, напевне, як звітуватиме перед власником закладу.

- Скільки, зазвичай, тривають зйомки? І де зупиняється група на період відряджень?

- Як правило, у відрядження їдемо на три дні.

Зупиняємося в хороших готелях принципово. Ми дуже тяжко працюємо, тому нам важливо, щоб це було 4 зірки. Бронюємо на імена членів команди. Там, де мешкаємо, не знімаємо зазвичай, хіба якісь грубі порушення в сервісі чи в умовах. Але треба бачити реакцію людей. У них починається страх! Звідкись швейцара беруть, навіть якщо людина ніколи не працювала швейцаром. Починається метушня. Зранку цукерочки на ліжечку якісь європейські, прогноз погоди. Я розумію, що для інших клієнтів таких послуг не надають.

А готелі, де працюємо, про візити не попереджаємо. Раніше резервували і вписували моє ім'я. А тепер при згадці нашої програми починається паніка. От спробуйте десь замовити готель на моє ім'я, навряд чи вам це вдасться. Та вже не тільки на моє, а й на Притулине! Трапляється, він дзвонить розлючений: «Я не можу ніде поїсти! Усюди в Тернополі на мене дивляться і кажуть: а де Фреймут? А чого я маю з тобою бути?». Люди вже на підсвідомому рівні очікують, що я всюди ходжу з камерою. От зайшла до салону краси у Франківську. Дівчата почали трястися, я ще такого не бачила, щоб у персоналу так руки трусилися. Думаю: «Боже, оце дожилася. Не можу до косметолога сходити нормально».

- Але щось змінюється на рівні бодай готелів, у яких був «Ревізор»?

- Стає чистіше, правда. Всі в очікуванні зйомок, особливо у великих містах. Ми приїздимо, а нам кажуть: «Ми знали, що рано чи пізно ви до нас приїдете».

Після нашого візиту закрили готелі в Черкасах та Івано-Франківську. А в Севастополі, кажуть, звільнили охоронця готелю «Адмірал» і рецепціоністку з досвідом роботи в Ірландії - за те, що пустили нас на поріг. І через те мені хочеться відібрати нагороду в цього закладу.

У Луцьку в розкішному готелі повикидали холодильники стародавнього зразка та замінили їх на міні-бари. В інших готелях масово запровадили наматрацники та п'ять, за стандартами, вішаків. З фенами частіше в готелях дають лад: якщо він є, то вмонтовують у стіну. Бо ж небезпечно пхати фен у розетку.

Івано-франківський ресторан після наших зйомок більше почали відвідувати люди, і замовляють той самий салат, що я замовляла, і так само просять «хліб білий, порізаний рівно, і салат гіркою, як на малюночку». Так само з маленькими закладами: був у нас у програмі суші-бар, задрипанка така невеличка. Так тепер люди туди записуються, власники хочуть розширятися.

Динаміка показників програми

Розрахунок показників здійснений для населення віком14-49, вибірка «50 тис.+». Дані надані Gfk Ukraine та ІТК. Детальніше про використані змінні дивіться в глосарії Gfk.

- У студентські роки ви теж працювали офіціанткою...

- Працювала дуже багато офіціанткою в Англії. Власне, чайові - це те, з чого я жила. І вони давалися нелегко. На першому курсі університету, пам'ятаю, мені зарплату не заплатили. Це був ресторан біля університету, і чомусь його власниця вирішила, що я повинна весь час стояти на ногах. А зміна була з ранку до ночі. І при тому я ще вчилася, працюючи через день. Вона вирішила, що я маю стояти та прибирати все. Як тільки я присідала, вона казала: «Штраф». Так вийшло, що я в мінусах там опинилася.

В іншому ресторані панувала дідівщина. Я володіла англійською, решта офіціантів - ні. І в мене фізично відбирали чайові. А я їм: «Чому це я повинна віддавати вам чайові?». А вони: «Краще давай гроші! Бо ми тобі влаштуємо - будеш туалети тут прибирати!» Це було так принизливо, як в армії. А потім я зробила собі потайну кишеньку для чайових. :)

А далі були інші заклади, нормальне товариство. Я знала, як подавати страви, що входять до шведського столу. Знала, що я маю через це пройти, тому що до чогось готуюсь.

- Знаю, що нині британські ресторатори часто змінюють місця роботи...

- При нинішній владі часто забирають бізнес. Часом приходять люди в масках, які підставляють офіціанткам ножі під горло і забирають гроші, пояснюючи, що власники ресторану діють незаконно і нелегально.

Важко бути ресторатором і в Україні - якщо не товаришуєш із владою або з тими, з ким потрібно дружити, заклад можуть закрити.

- Наскільки небезпечна ця система для вас? Вам погрожують?

- Зазвичай під час зйомок я маю справу з офіціантами, менеджерами. А потім мені часто телефонують і починають шантажувати, залякувати або викликати на зустрічі, прикриваючись якимись рекламними агентами. Тоді вже доводиться мати справу з людьми, які цей бізнес тримають. Тиснуть постійно - на мене, на друзів. Навіть на мого тата: переказують йому, щоб у певних закладах я не з'являлася.

Буває страшно. І вже Ірина Олексіївна (Лисенко. - ТК) мене викликала в кабінет і каже: «А може, ми про якусь безпеку подумаємо?». І не тільки Ірина Олексіївна, а й інші: пан Богуцький з ICTV теж розхвилювався за мою безпеку. Вони знають, що це небезпечно.

І знаю, що до керівництва каналу телефонують, аби зняти програму з ефіру. Але дівчата тримають оборону. Скажімо, ми під таким тиском знімали Бориспіль! Однак команда знаходить компроміси. Знаходить тих самих власників і каже: «Вам це потрібно».

- Як вас зазвичай зустрічають у київських рестораціях?

- Найбільше підлабузництва. Ну я ж не мужчина: навіщо мені ті салати, які падають через миску. Чи, попри етикет, обслуговують першу мене, а не мою старшу співрозмовницю. Не дуже приємні такі речі.

Що не зверху

- Ольго, розкажіть про проект «Хто зверху», у якому ви також братимете участь.

- Насправді, мене трохи страшить участь у цьому проекті. Коли я розмовляла з Іриною Олексіївною, вона мені сказала: не бійся змінюватися. Це буде більше моє, напевне, жіночо-акторське амплуа. Плюс я дуже довіряю команді. Так, проект дивний, я за нього, якщо чесно, дуже хвилююся. Він або вистрілить, або впаде, середини тут не буде.

А за решту не переживаю: команда дуже сильна. Режисери, редактори, які робили «Підйом», вони зі мною. До того ж, здається, ми будемо там задіяні втрьох: я, Педан і Притула. Хоча це ще в процесі обговорення.

Шеф-редактором буде Притула. І це дуже добре, в нього є смак. І креативний продюсер шоу Оля Балабан, яка як піар-директор Нового каналу впаде пляцком, та не допустить, щоб моя репутація постраждала. Це люди, які точно будуть берегти моє чесне ім'я. 

І я теж буду адаптувати проект під себе і ніякої вульгарності не допущу однозначно.

- В буквальному перекладі назва Battle of the Sexes звучить як «Битва статей». Цікаво, чим це вони там битимуться? 

- Це буде конфлікт між чоловіком і жінкою. Я трохи феміністка, і часто мені за всіх жінок хочеться постояти. А Притула дуже такий Пан Коцький. :) Будемо пробувати, чим живе чоловічий світ, чим жіночий, мінятися місцями.

- Проект за подібним форматом Talpa і теж за участі зірок виходив на ТРК «Україна». Там «Фактор статі» провалився. Чи переглядали цю програму?

- Я намагаюся інших проектів не дивитися. Ані перед жеребкуванням (Церемонія жеребкування команд-учасників Євро-2012), яке раніше вела Маша Єфросініна, ані перед «Підйомом». Не можна брати чийогось почерку.

- У проекті братимуть участь зірки, з якими ви й на «Шоуманії» спілкуєтеся. Шоу-бізнес у нас такий маленький - цікаво буде вдвічі частіше з цими людьми працювати?

- З деякими цікаво, з деяким дуже нудно. Я для себе виділила свій перший ешелон: «Океан Ельзи», Джамала.

- І вони ходять на такі програми?

- Я буду сама заохочувати їх, щоб вони пішли. Ми з Притулою підтягуватимемо туди наших друзів. Багато чого залежить від ведучих.

- Ви були ведучою церемонії жеребкування команд - учасників Євро-2012. Чи плануються на каналі програми до чемпіонату?

- Поки що я нічого такого не чула.

До речі, моя участь у жеребкуванні більшою мірою була висвітлена за кордоном. Мені прислали купу публікацій у пресі, і в Google я за кількістю пошуків перемагала. У Росії, Британії, Франції ЗМІ більше зреагували на мене, ніж в Україні. І мені було неприємно, що в нас не було такого висвітлення, як у Британії - Daily Telegraph, Guardian. 

Можливо, наші ЗМІ не оцінили масштабу цього заходу. На телеканалах сюжети були, а от друковані ЗМІ, здебільшого, обмежилися тиражуванням прес-релізів. Не було роздуття теми. Російські журналісти багато цікавилися індивідуальними інтерв'ю. У нас лише «Комсомольська правда» перейнялася цією темою, висвітливши її до і після жеребкування, за що я їм дуже дякую.

- Ольго, ви колись працювали в Українській службі BBC репортером-фрілансером. Як тоді склалося?

- Я туди прийшла на практику після університету. Нічого не вміла, тільки навчилася комп'ютер вмикати. 21 рік, з досвіду роботи - лише праця офіціанткою. Але після університету мене послали на практику, і там була Наталя Скопенко, яка мені дуже хотіла допомогти. Я там дуже хотіла залишитися всіма правдами й неправдами. :) Було нелегко: я не знала, як пишуться новини, як виходити в ефір. Можливо, це декого дратувало, бо там сиділи дуже поважні, з багатьма освітами чоловіки й жінки. Вони терпляче мені показували, в якій послідовності пишеться новина. Я їм за це дуже дякую. Саша Грець, Юрій Громницький показували мені, як пишуться новини. Всі зі мною панькалися.

Відзначитися вдалося, коли Руслана перемогла на «Євробаченні». Я миттю записала з нею інтерв'ю. Вони в мені щось побачили, і тодішній голова Української служби ВВС Мачек Бернатт-Рещинський запропонував мені проект про олімпійських чемпіонів. Це була більше перекладацька робота.

Світлана Пиркало довіряла мені читати в ефірі новини. Коли ми часом були у студії, казала: «Читай текст». І я виходила на всю Україну.

- На яке ТБ орієнтуєтеся зараз?

- У Росії я себе не бачу, позаяк російською розмовляю, як Лайма Вайкуле. А щодо закордонних каналів, то я переконана: мої амбіції не дійдуть далі репортера ВВС. Я би могла виходити там у міжнародних випусках новин: вони полюбляють усілякі акценти, екзотику. Але вести програму - це вже складніше. Новини - це не моє. А ведучих розважальних програм у них своїх вистачає. Бути мільйонною - не моє.

У роботі для мене показник - зарубіжні канали, їхні ведучі. Наприклад, у Британії одна з моїх улюблених ведучих - Давіна. Її знають за Big Brother. Ніколи не забуду, як вона вагітна, з животиком вела це шоу: невимушено, всі красиво плескають. Оця легкість і незаморочування на зовнішності - це з Британії. І от якщо зараз глядач спостерігає, я мало переймаюся зовнішністю. От у Житомирі під час стендапу в мене трохи волосся стирчить. А в Севастополі - червоний ніс. 

- Я впевнена, ви перебільшуєте. Не може такого бути!

- От подивіться житомирський стендап перший - волосся вітер розвіює. Але такий задум: якщо в момент запису мені, припустімо, впаде крига на голову, глядач має це пробачити. Я не зупиняю камеру, якщо мені треба носа припудрити. Якщо бачу в готелі таргана - женуся за ним у будь-якому вигляді.

Але я готуюся до того, як я виглядатиму, перед програмою. Олена Софієнко - єдиний стиліст, із яким я працюю. Вона настільки знає, як я маю виглядати! По-перше, важливий дуже дорогий одяг, зручний для експлуатації. Це з поваги до глядача, і щоб програма виглядала дорого. Дуже важливі зачіска і макіяж. Ми починали програму бутафорською, та зрештою від макіяжу і зачісок 1940-х років перейшли до простіших укладок. Макіяж роблю один раз - косметика має триматися цілий день, тож я для себе обираю дуже якісну.

А от каблукам ніколи не зраджую - навіть якщо зйомки ведуться в Карпатах. :) Мені здається, це дуже важливо - бути на каблуках. Одразу справляєш враження ревізора.

Довідка ТК

Ольга Фреймут народилася 1983 року в місті Новий Розділ на Львівщині. Закінчила Львівський національний університет ім. Івана Франка, Сіті-університет у Лондоні. Магістр міжнародної журналістики. Була репортером-фрілансером BBC у Лондоні. Працювала на 5-му каналі (журналіст-міжнародник), «1+1» (фешн-журналіст).

Починаючи з 2008 року є ведучою Нового каналу («Підйом», «Хто проти блондинок», «Шоуманія», «Ревізор», «Хто зверху»).

Незаміжня. Виховує доньку Злату.

Захоплюється подорожами, нерідко проводить вікенди у Європі, звідки привозить свіже число журналу Vogue. Найбільше читає англомовну літературу. До переліку улюблених творів входять книги Марії Матіос і Лесі Українки.

Співпрацює з фондом Олени Франчук «АнтиСНІД».

Фото надано прес-службою Нового каналу