24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Телеканал «Інтер» (0:00–3:00) (оцінювалося 3 години ефіру)

Перші дві ефірних години каналу (з трьох, які потрапили до цього моніторингу) мали стандартну сітку: короткі новини на початку години і гостьові студії до її кінця, остання ефірна година була суцільною гостьовою студією. Новини вела Лілія Налягака, гостьові по черзі вели Ірина Баглай і Дмитро Чистяков. Загалом же гостьові були гостьовими умовно, бо за три ефірні години у студії побували лише двоє гостей. В ефірному блоці каналу були сюжети:

• Руслана Смещука про те, як після окупації відбудовується село Козаровичі на Київщині,
• Марії Кагал про обстріли Покровська на Донеччині,
• Наталії Сінченко про ворожі обстріли Миколаєва і виживання містян,
• Данила Снісаря про те, скільки і яких ракет ще може мати Росія,
• Євгена Соломіна про бої на Луганщині та Донеччині,
• Світлани Чернецької про авіакатастрофу українського транспортного літака Ан-12 у Греції,
• Карини Вакарєвої про російську пропаганду,
• Майї Гуменної про події на окупованій Херсонщині,
• Андрія Ковальського (кореспондента ICTV) про перемоги української збірної на всесвітніх іграх у США,
• Євгена Бригаря про водія-волонтера, який допомагає маломобільним людям виживати в умовах війни,
• Марії Тарасової про одеську компанію, яка випускає настільні патріотичні ігри,
• Владислава Політа та Олени Абрамович про українські вечорниці для біженців у Бельгії,
• Ніни Коломієць про те, як студенти КПІ роблять із підручних засобів дрони для військових,
• Андрія Анастасова про курси виживання під час війни для підлітків в Одесі,
• Ольги Лучек про те, як переселенці на Буковині допомагають готувати собі житло,
• Світлани Шекери про харківських волонтерів, які готують для людей гарячі обіди,
• Дмитра Чистякова про тренінги для військових із керування дронами,
• Олени Мендалюк про медиків Дніпра, які рятують поранених військових,
• Ніни Коломієць про те, як зустрічають рідні військових у відпустках,
• Вікторії Парфенюк про докази того, що ракетні удари росіян є стратегією терору.

Було пряме ввімкнення Дмитра Анопченка зі США про запаси зброї, яку Америка може постачати Україні.

Гостями студії були:

• Віталій Саламаха, волонтер із Харкова, представник благодійного фонду «Колос України», про повернення людей з евакуації, про ситуацію з обстрілами, про роботу волонтерів;
• Олена Антонюк, українська біженка у Фінляндії, про свою історію переїзду до Фінляндії.

Крім того в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався не раз і в різні способи. Розмиті посилання робила ведуча Лілія Налягака в інформації, що президента Сербії не пустили до Хорватії: «Як повідомляють тамтешні ЗМІ, його поїздка не була погоджена з урядом Хорватії. Місцеві видання з посиланням на анонімного співрозмовника з хорватського уряду зазначають: президент Сербії не дотримався жодного протоколу». Вона ж робила схоже розмите посилання в іншій інформації: «За інформацією німецьких ЗМІ, на полігонах у Шлезінгельштейні перебуває близько сотні бійців ЗСУ». Схожі недостовірні посилання були в сюжеті Світлани Чернецької: «Деякі ЗМІ повідомляли, що вантаж призначався Україні і, мовляв, його контрабандою мали доправити через треті держави. Інші наполягали, що, навпаки, зброю везли з України».

У повідомленні про катастрофу українського Ан-12 у Греції Лілія Налягака посилалася так: «Згодом у мережі почала поширюватися інформація, що літак міг перевозити боєприпаси». І це при тому, що за пів години до того в ефірі каналу в сюжеті на цю тему був навіть синхрон міністра оборони Сербії, який повністю пояснив, яку саме зброю і куди віз літак.

Про обстріл Нікополя ворогами було повідомлено в новинах без посилань на джерело інформації. Зведення з фронтів ведучий Дмитро Чистяков теж подавав без посилань на джерело інформації.

Ведуча Ірина Баглай у повідомленні про авіакатастрофу українського транспортного літака Ан-12 у Греції казала: «За попередньою версією, причина авіатрощі — проблема з одним із двигунів». Чия вона — ця «попередня версія»? У сюжеті Марії Кагал було таке: «Точна кількість жертв обстрілу уточнюється, однак відомо, на жаль, загиблі є». Просто «відомо».

У сюжеті Данила Снісаря без посилань на джерело наводилася оцінка, що Росія вже використала три тисячі із семи тисяч ракет, які в неї були на початок широкомасштабного вторгнення в Україну. 

Більшість порушень стандарту точності були пов’язані з некоректним використанням картинки. Так було в огляді про бої та обстріли цивільних будинків на Донбасі: «За добу росіяни завдали понад 22 удари по оселях та цивільній інфраструктурі. Обстріляли Авдіївку, Торецьк, Бахмут, Костянтинівку, Південне, Залізне, Новоолександрівку, загалом 15 населених пунктів». Усе це було «перекрито» відео якихось зруйнованих будинків, невідомо де саме. 

Ведучий розповідав: «Під обстріли також потрапили населені пункти Баштанського і Миколаївського районів. Прильоти зафіксували у Шевченківській, Галіцинівській, Широківській, Інгульській, Володимирівській та Березнегуватській громадах». Увесь цей великий список різних населених пунктів «перекрито» кількома фото зруйнованих будівель. Які будівлі, з яких громад показують — невідомо. Але точно не з усіх перерахованих.

Наступне повідомлення починалося з обстрілів Сумщини, продовжувалося Харківщиною, закінчувалося Чернігівщиною. Так само під відеоряд із кількох фото невідомо звідки. Крім того, ведучий говорить про обстріляні виробничі підприємства, а показують житлові будинки. Повідомлення про обстріли Харкова та області так само були «ілюстровані» якимись обстріляними будівлями при доволі широкій географії повідомлення. А коли ведучий казав про приватні будинки, показували багатоповерхівки. Зведення з різних фронтів «ілюструвалося» випадковим набором відео боїв, вибухів, палаючих будинків тощо.

Повідомлення про прогноз Wall Street Journal щодо дії західних санкцій на Росію було «перекрито» краєвидами Москви у двох випусках новин. У прямому ввімкненні власкор каналу розповідав про переговори американських бізнесів із владою, а «ілюстрували» це відео бойових дій в Україні.

У випуску новин о першій годині ночі ведуча стверджувала, що літак Ан-12, який розбився у Греції, прямував до Йорданії. За пів години до того в сюжеті каналу йшлося, з посиланням (і навіть синхроном) на міністра оборони Сербії, що літак віз зброю в Бангладеш.

Але найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Узагальнення було в сюжеті Марії Тарасової: «З’ясувалося, що українці потребують саме таких ігор». Оцінки були в сюжеті Марії Кагал: «Цілеспрямовано бити по мирним і рівняти міста з землею — вже вивчена тактика росіян». Власні оцінки були в сюжеті Наталії Сінченко: «Життя тут — рулетка, тож чимало мешканців виїхало, аби не ризикувати». «Страшна іронія долі». І узагальнення: «Усі миколаєвці вважають себе сталевим щитом та не планують здаватися». 

Оцінки й висновки були в сюжеті Данила Снісаря: «Хоча говорити бодай про якусь ефективність стратегічну для ворога не доводиться, адже часто серед цілей окупантів — цивільні об’єкти». «Та вочевидь, Росія не розраховувала на таку тривалу війну, адже у перші тижні застосовувала ракети типу “Калібр” і комплекси “Іскандер”. Це при тому, що їхній запас не був аж занадто великим». 

Численні неавторизовані оцінки й висновки робив ведучий Дмитро Чистяков: «Ще один інструмент агресії, залякування і тиску від Путіна — терор. Саме завдяки масовим вбивствам співгромадян він закріпився у владі і шляхом масових вбивств кремлівський диктатор тепер намагається зламати українців та залякати світ. І ракетні атаки росіяни спеціально влаштовують або під час проведення міжнародних зустрічей або як помсту за успіхи нашої армії. Або просто до певної дати. Те, що теракти це варварська стратегія Росії — сумнівів немає»; «Ось такі в росіян "військові об’єкти"»; «Ніколи там не обмежувалися тільки роботою політиків та медійників. Кремль залучає "рупори" із різних сфер, де кожен застосовує акценти, потрібні його аудиторії»; «При цьому Москва бреше, залякує і принижує не лише своїх громадян. У Кремлі звикли шантажувати весь світ, а зокрема там грають на поставках нафти і газу».

Суцільні власні висновки й оцінки були в сюжеті Вікторії Парфенюк: «І цей терористичний акт від Росії був спланованою акцією. Варварська стратегія помсти за те, що напередодні ООН проголосувала за виключення Росії з Ради з прав людини, а НАТО оголосив про посилення військової допомоги Україні. За це росіяни послали на мирних українців ракету із цинічним написом "За дєтєй"»; «Та наскільки вони успішні, росіяни демонструють самі. Демонстративно влаштовують черговий теракт. За кілька кілометрів від місця, де перебуває Гутерреш, б’ють ракетою»; «Теракти — давно відомий інструмент Путіна. Саме їх він використовував і в Росії, аби закріпитися у владі»; «Теракти Путін активно застосовує і зараз. Це демонстрація світу зневаги до законів, інструмент шантажу і звісно залякування»; «Кожен приліт чергової ракети — це теракт. І окупанти чудово розуміють, що роблять. Бо це їхня військова стратегія. І відбувається це під задоволений гул простих росіян, які теж прекрасно розуміють, що їхня терористична армія чинить в Україні». І подібне. У цьому сюжеті кореспондентка вирішила, що вона є експерткою. Замість того, щоб зібрати оцінки реальних експертів. Ну і, чесно кажучи, зовсім не факт, що якісь ворожі ракетні удари прямо пов’язані з певними подіями, наприклад: «Ось і атака на Вінницю невипадково сталася 14 липня. Бо саме в цей день у Гаазі відбулося засідання міністрів юстиції низки країн Заходу». Або «ми виграли “Євробачення” — росіяни засипали “Азовсталь” бомбами». Так під будь-яку ворожу ракетну атаку можна «підтягти» будь-яку подію. А це зовсім не факт, просто припущення.

Незрозумілий для мене матеріал Карини Вакарєвої про російську пропаганду. Бо він наче як авторський, але не позиціонується як авторський (хоч би рубрикою чи в підводці ведучого). Весь текст журналістки складається із суб’єктивних думок. Знову-таки, якщо матеріал авторський, ці думки слід було авторизувати, а жодної авторизації я в сюжеті не почув. Якщо він не авторський — їх би взагалі не мало би там бути. Але в будь-якому разі він весь складається з численних порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Весь сюжет розшифровувати не буду, лише кілька прикладів: «Підміна понять, обман та залякування — вивірені роками інструменти Кремля... Та тут і думати не треба... Славнозвісні рупори Кремля. Щодня вони розповідають росіянам страшні казки про натовців, бандеровців та біолабораторії... Утім, якщо до цього часу ви думали, що російська пропаганда обмежується лише цими токсичними крикунами, то на жаль, ні... Тож поруч із класичним форматом — Соловйов, Скабєєва — сміливо можна ставити і ліберальних блогерів. Просто вони працюють на іншу аудиторію». Ну і, як на мене, це мова, максимально наближена до російської пропагандистської. Явно не той стиль, який пасує інформаційному телемарафону.

Двічі було порушено стандарт повноти інформації. У повідомленні, що важких поранених унаслідок ворожого ракетного удару по Вінниці 14 липня лікуватимуть за кордоном, у бекґраунді відео дня події не було титроване датою зйомки. У бекґраундовому сюжеті Вікторії Парфенюк про найбільші ракетні удари Росії по цивільних архівне відео не було титроване датами зйомок.

Інші зауваження.  Якась зовсім не телевізійна карта була в огляді бойових дій на Донбасі:

Невже з цієї карти можна хоч щось зрозуміти?

І була якась дивина. В сюжеті Дмитра Чистякова про тренінги військових із керування дронами український офіцер у синхронах навіщось (не пояснювалось — чому) давав інтерв’ю англійською. 

Елементи політичного піару. Елементів політичного піару цієї доби в ефірі каналу не було.

Резюме. Новинна складова на телеканалі «Інтер» була цього дня дуже слабкою: із двадцяти сюжетів лише три були репортажними, решта — оглядами й нарисами. Якісним був спецрепортаж Руслана Смещука про те, як після окупації відбудовується село Козаровичі на Київщині. І було лише одне пряме ввімкнення, але радше оглядове, аніж репортажне. Крім того, в гостях каналу цієї доби не було жодного ньюзмейкера.

Грубих порушень стандартів було дуже багато. І найчастіше порушувався стандарт відокремлення фактів від думок: ведучий не авторизував власних міркувань, журналісти в сюжетах припускалися власних висновків, оцінок і узагальнень.

Проявів політичного піару в ефірі каналу не було. Як і наративів російської пропаганди, і токсичних медійних персонажів.

Телеканал «1+1» (3:00–9:00)

Зміст ефіру. Перші три години блоку телеканалу займала розмовно-гостьова студія «Нічна варта», яку вели Євген Плінський, Наталія Островська, Євген Куксін і Андрій Орляк. Наступні три години складалися кожна з 30-хвилинних випусків новин, які вела Соломія Вітвіцька, і 30-хвилинних гостьових студій, які вели Наталія Мосейчук із Максимом Сухенком. У блоці каналу були сюжети:

• Андрія Цаплієнка із прифронтової Дементіївки Харківської області, 
• Валерія Кузнєцова про прощання з дітьми, які загинули внаслідок ракетної атаки Вінниці,
• Антона Коцуконя про роботу українських артилеристів на південному фронті, 
• Івана Петричака про посилений рейд поліції по Ірпеню, 
• Наталії Волосацької про акцію під російським посольством у Варшаві про визнання Росії країною-терористкою,
• Зоряни Степаненко (кореспондентки «Радіо Свобода») з Брюсселя про очікування від сьомого пакету санкцій проти Росії,
• Миколи Прудника про проблеми Росії з транспортними перевезеннями,
• Ольги Кошеленко про підсумки поїздки Байдена до Саудівської Аравії,
• Олени Гущик про художницю, яка малює янголів, у тому числі янгола-Джонсонюка,
• Ольги Павловської про вінчання звільненого з полону «азовця»,
• Сергія Моргуна про роботу тимчасового притулку для тварин у Києві,
• Олександри Мітіної до роковин знищення росіянами рейсу МН17.

Було одне пряме ввімкнення Анастасії Невірної про наслідки ракетних ударів по Дніпру 15 липня.

Гостями студії були:

• Максим «Мустанг», командир батальйону імені Кульчицького НГУ, про бої батальйону на Київщині і на сході, про початок широкомасштабної війни, про моральний стан армії ворога, про еволюцію української армії, про евакуацію цивільних із зони бойових дій, про колаборантів на сході, про ризик недооцінки ворога тощо;
• Ігор Фріс, народний депутат, про розвиток нових бізнесів в Україні в умовах війни, про подолання безробіття, про стягнення боргів по комуналці;
• Євген Ситниченко, голова Криворізької ВА, про ситуацію в місті;
• Олександр Стрюк, міський голова Сіверськодонецька, про ситуацію в окупованому місті;
• Андрій Смирнов, заступник керівника Офісу президента, про причини відсторонення Венедіктової та усунення Баканова, про призначення керівників САП та НАБУ;
• Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про ситуацію в області і в Одесі, про ситуацію з ворожим флотом, із розблокуванням морського експорту;
• Андрій Шаповалов, керівник Центру протидії дезінформації при РНБО, про фейки російської пропаганди, про інформаційні терористичні атаки ворога, про розпізнання й мережі ворожих пропагандистських телеграм-каналів, про основні наративи останніх тижнів;
• Дмитро Снєгирьов, воєнний експерт, про можливість нового наступу ворога, про ситуацію на фронтах, про знищення ворожих складів боєзапасів, про реалістичність різних оцінок щодо подальшого перебігу війни, про постачання західної зброї і зброї з Близького Сходу тощо;
• Андрій Козінчук, військовий психолог, про психологічний стан людей на окупованій Херсонщині, про правило психологічного виживання, про шкідливі дискурси в суспільстві, про психологічну підтримку дітей.

Крім того в ефірі було вечірнє відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності найчастіше порушувався тим, що не було посилань на джерела фактичної інформації. У розмові ведучих «Нічної варти» з приводу того, що європейські країни з 2014 року продавали Росії товари військового призначення, навели багато інформації без посилань на її джерела: Євген Плінський говорив про колеса ірландського виробництва до російських броньованих машин «Тайфун», Євген Куксін — про французькі тепловізори для російських БМП, далі наводили статистичні дані різних європейських країн щодо експорту озброєнь для Росії. Все це — без посилань на джерела.

Євген Плінський про ймовірні 6 турбін фірми «Сіменс», які, ймовірно, можуть віддати Росії попри санкції, казав: «Є підозра, що деякі з цих турбін, про які може йти мова, можуть потрапити до газопроводу в Криму». Зі слів ведучого не зрозуміло, чия саме ця «підозра». Ведуча новин Соломія Вітвіцька «посилалася» так: «Є інформація про значну кількість полонених». Повідомлення про ворожий обстріл Нікополя було лише з таким «посиланням»: «Наразі відомо про поранену жінку». Зведення із фронтів у випуску новин було подано без посилання на джерело.

Огляд Миколи Прудника про безробіття російських далекобійників був значною мірою побудований на неверифікованому російському відео з ютуба. Навіщось узяли із соцмереж «бородату» історію про одесита, який обурювався, що його обслуговують українською. По-перше, не факт, що це відео не було постановкою. А по-друге, це вже було більше тижня тому, тож тут і питання до оперативності.

Узагальнене псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Миколи Прудника: «Тож за прогнозами експертів, на ринку перевезень лишаться лише великі гравці».

Стандарт точності найчастіше порушувався через уперті й недолугі спроби «ілюструвати» якимись картинками слова гостей. Велике годинне інтерв’ю з командиром батальйону імені Кульчицького постійно «перекривалося» однією й тією ж нарізкою відео бойових дій батальйону. Тобто кілька десятків разів «по колу» ганяють одне й те саме відео, а гість розказує щоразу щось інше. Слова воєнного експерта Снєгирьова намагалися «ілюструвати» традиційно недолугою картою бойових дій, яка є динамічною. Тож передбачувано її динаміка ніяк не могла збігатися з тим, що говорив у цей момент експерт. Ну й далі інші «ілюстрації» до гостя були такими ж невідповідними тому, що він говорив. Слова гостя Сергія Братчука «перекривали» якимись архівними кораблями і зерном. І все не до ладу, як це заведено.

Повідомлення про відсторонення президентом генпрокурори Ірини Венедіктової та усунення голови СБУ Івана Баканова у двох випусках новин було «ілюстроване» якимось прадавнім архівом, у якому Баканов і Венедіктова були на якісь нараді ще в захисних масках. Ну і, звісно ж, позначати архів титром на «1+1» не треба. Сюжет Зоряни Степаненко про очікування від сьомого пакету санкцій проти Росії був «перекритий» абияким архівним відео, не позначеним як архів.

Ведуча Соломія Вітвіцька у двох випусках новин стверджувала про відсторонення Венедіктової та усунення Баканова ось таке: «Одразу двоє керівників силових структур України залишилися без посад». Або таке: «За день до сенсаційних звільнень». І так само ведучий гостьової студії Максим Сухенко казав про «два гучних звільнення» і «одразу двоє керівників силових структур позбулися своїх посад». Насправді ж президент не може звільнити генпрокурора та голову СБУ з посад, це може зробити лише Верховна Рада за поданням президента.

І був один кумедний епізод, який втім містив грубе порушення стандарту точності. У ведучого Євгена Куксіна з математикою не склалося. Він «на пальцях» в ефірі порахував, що 2019 рік — це було... чотири роки тому. Але й у решти трьох ведучих «Нічної варти» теж з математикою не все гаразд, бо вони з Куксіним... погодилися. Це дуже показовий випадок (або ж, як це полюбляють називати самі ведучі «Нічної варти», «кейс»). Ось як це було:

Куксін: «З 2019 року ухвалений закон. 2019 рік».

Островська: «За три роки вивчити слова»...

Куксін: «Давайте порахуємо на пальцях. 2022-й, 2021-й, 2020-й, 2019-й. Чотири навіть».

Островська: «Чотири».

Куксін: «За цей час, чотири роки тому, усіх, в тому числі там власників ресторанів, магазинів, повідомили: друзі, через чотири роки, через чотири роки буде діяти правило»... 

І так далі. Інші ведучі погодилися мовчки. І в подальшій розмові ось ці «чотири роки» виникали постійно. Хоча насправді йшлося таки про три роки і про «незадовільно» пану Куксіну за математику. Цей ефірний епізод дуже наочно показує велику силу категоричності й безапеляційності при стверджуванні навіть повної дурниці. А пан Куксін, як і інші ведучі «Нічної варти», дуже часто саме категоричні та безапеляційні у своїх твердженнях. І до того ж часто вони свої твердження не авторизують, а висловлюють як «істину в останній інстанції».

Стандарт відокремлення фактів від думок найбільше порушували ведучі «Нічної варти», не авторизуючи власних міркувань: «Але те, що європейські компанії обходять санкції, — це не новина» (Островська). «Юридично ніхто нічого не обходить, тому що європейці так, для них папірці, все, що написано в папірці, — це важливіше за все» (Куксін). «І тут, знаєте, насправді апеляція лише до моралі» (Куксін). «Якщо зараз Канада покаже, що можна скасувати одну санкцію... Обійти. Тоді інші країни подумають: давайте, нам буде вигідно. Ми будемо й надалі це робити» (Островська). «На жаль, просто в 14-му році факт торгівлі зброєю з Росією ретельно приховувався. І це круто, що сьогодні, в 22-му році, вже майже нічого неможливо приховати» (Куксін). «В нас вже розвивається друга історія. Історія з заблокованим Калінінградом про заборону перевезення туди підсанкційних товарів... Європа починає плавитися. Тисне Литва, яка принципово виконує санкції і заборонила транзит, а Європа каже: "Ну, не всьо так однозначно"» (Плінський).

Оцінка була в тексті ведучої новин: «Цього тижня в районі Дементіївки неймовірно вдало відпрацювали спецпризначенці Головного управління розвідки». У сюжеті Олександри Мітіної: «самопроголошеної республіки» про самоназвану «ДНР». Я вже писав про це, але повторюся. «Проголошений» — це урочистий стиль, який є абсолютно неприйнятним щодо подібних квазіутворень на окупованих Росією українських землях.

Оцінки Соломії Вітвіцької в одному випуску новин: «Сенсаційні усунення з посад генпрокурорки та голови СБУ». В другому: «І за день до сенсаційних звільнень...» Не розумію, з чого ведуча взагалі взяла, що ці «звільнення» були такими вже «сенсаційними»? Це ж не Єрмака з Татаровим звільнили. Ото би справді тягнуло на якусь «сенсацію».

Численні власні висновки й оцінки були в сюжеті Миколи Прудника: «Запроваджувати контрсанкції і не пускати європейські фури Росія не поспішає. Бо для цього доведеться перевантажувати їх на кордонах. Відповідної інфраструктури немає, утворяться черги, а вартість доставки зросте ще більше. На ці граблі вже наступили білоруси». «Утім повноцінного імпортозаміщення в росіян і так не вийде... Навряд чи Піднебесна, попри всю лояльність до Кремля, захоче теж опинитися під санкціями».

Власні висновки ведучої новин Соломії Вітвіцької: «Тож це дає абсолютну впевненість українським збройним силам, що вони переможуть у війні». Не виключено, що це була просто не позначена як слід частина цитати голови Комітету начальників штабів Великої Британії. Але і в такому випадку це є порушенням цього стандарту.

Власні міркування були в сюжеті Ольги Кошеленко: «Ще кілька років тому така зустріч здавалася неможливою»; «Але нові часи вимагають нових союзників»; «Зближення Росії з Іраном може прискорити визнання путінського режиму спонсором тероризму у світі. І тоді Росія долучиться до клубу вигнанців-диктатур, що потягне за собою додаткові санкції».

Стандарт повноти було порушено одного разу: Дмитра Снєгирьова не досить було представляти просто як «військового експерта» (в сенсі «воєнного»), слід було пояснювати його «експертність».

Загалом у висвітленні теми про відсторонення Зеленським Венедіктової та усунення Баканова було жорстко порушено стандарт балансу думок. Як мінімум, не надано слово самим Венедіктовій і Баканову, яких президент і гість програми, заступник керівника ОП Андрій Смирнов, звинувачували. І не було спроб довідатися експертну оцінку цього кадрового рішення президента. 

Інші зауваження. Цього разу ефірний шматок під назвою «Нічна варта» був не в прямому ефірі, а записаний. При цьому переплутали початок і кінець: спочатку без будь-якого інтро показали розмову з комбатом, а потім наступний годинний блок ефіру починався з анонсу цієї розмови!

Ведучих «Нічної варти» не титрують взагалі. При цьому й самі ведучі не представлялися на початках трьох годинних ефірних блоків. Це категорично неправильно, тим більше, що постійно є питання авторизації думок. Представив своїх колег ведучий Плінський лише наостанок. Тобто для глядача, який не є фанатом «1+1», протягом трьох годин у студії якісь невідомі (не представлені глядачу) люди висловлювали власні міркування з різних приводів. Щось тут не так, ні?

Та й узагалі, як на мене, в цій «Нічній варті» явний перебір із говіркими ведучими. Їх четверо, всім є що «порозумувати» з будь-якого приводу, і вони навіть одне одному часто не дають довести думку до кінця. Можливо, було би краще, якби їх там поменше у студії сиділо одночасно? Рази в два хоча би. Бо переслухати їх чотирьох інколи неможливо. Ще гірше, коли до них у студії приєднується гість. Якому вони або рота не дають відкрити, або перебивають на півслові. Цікавий фрагмент був у розмові з гостем Шаповаловим. Ведуча Островська каже Куксіну: «Ти запитав і не дав сказати». Куксін: «Ми ж почули відповідь». Не почули насправді. А ще ведучі «Нічної варти» дуже часто щось оцінюють чи роблять далекосяжні висновки з позиції експертів, якими вони не є ні за компетентністю в різних темах, ні за статусом — бо вони журналісти, а не фахівці в цих царинах. 

З приводу планування. У випуску новин було пряме ввімкнення кореспондентки з Дніпра, яка розповідала про наслідки ракетного обстрілу міста, здійсненого ворогом ще 15 липня. На мою думку, тут логічніше було робити репортажний сюжет, а не пряме ввімкнення через три доби після події.

Була абсолютно непритомна (з телевізійної точки зору) інфографіка.

Тут точно нічогісінько глядач не зрозуміє. І бісерні шрифти, і величезна купа елементів і написів, і поганий контраст, і капслок у заголовку, і сам заголовок, який складається з чотирьох (!) рядків.  

І одного разу забули про фемінітив: «Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської комісії» (титр у сюжеті).

Елементи політичного піару. Була невиправдана згадка про фракційну приналежність до «Слуги народу» нардепа Ігоря Фріса в розмові про воєнну економіку України.

Резюме. Новинна складова ефірного блоку каналу цього дня була незвично слабкою: лише 5 репортажних сюжетів і одне пряме ввімкнення на 6 годин ефіру. Якісними були репортажі Андрія Цаплієнка про бої за Дементіївку Харківської області, Антона Коцуконя про роботу українських артилеристів на південному фронті та Івана Петричака про посилений рейд поліції по Ірпеню. В гостьових студіях каналу побували цієї доби 9 гостей, п'ятеро з них були ньюзмейкерами.

Грубих порушень стандартів було багато. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок, переважно тим, що ведучі розмовних студій через раз авторизували власні міркування. 

Був один прояв політичного піару — недоречна згадка фракційної приналежності нардепа Фріса до «Слуг народу». Проросійських наративів і токсичних медійних персонажів у блоці каналу не було.

Телеканал «Рада» (9:00–15:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу була загалом такою ж, як і раніше: кожна ефірна година починалася коротким 10-хвилинним випуском новин (о 12:00 був «розширений» випуск на 20 хвилин). Новини вів Антон Страшко. Далі кожна година продовжувалася гостьовою студією, яка була «виїзною» в місті Ірпені. Вели цю студію по черзі пари ведучих: Вадим Колодійчук із Тетяною Гончаровою і Назар Довгий з Ольгою Нємцевою. Але періодично для двох-трьох повідомлень (переважно неоперативних) з Ірпеня передавали слово студії в Києві, яку вели Ганна Гомонай і Максим Зборовський. В ефірному блоці каналу були сюжети:

• Івана Гриневича про евакуацію людей із прифронтових міст і сіл Харківщини,
• Лілії Кочерги про звернення вимушених переселенців зі сходу і півдня України до прокуратури Кропивницького із заявами про воєнні злочини окупантів,
• Олександра Олійника і Єви Миронової про маріупольського волонтера, який 3,5 місяця провів у російському полоні,
• Сергія Шепеля про спеку й лісові пожежі в Європі.

Були такі прямі ввімкнення:

• Наталії Якобсон про наслідки ракетного обстрілу Миколаєва, 
• Олександра Шемаєва про ситуацію в Харкові,
• Валерії Холодової про нічні обстріли Нікополя,
• Ірини Кирилович про знищений окупантами 4 березня ліцей у Житомирі, 
• Івана Гриневича з музею становлення української нації.

Гостями студії були:

• Денис Малюська, міністр юстиції, про створення спеціального трибуналу проти Росії, про механізми відшкодування Україні збитків за рахунок активів Росії, заморожених на Заході, про активи «Опозиційної платформи — За життя» і Компартії;
• Олександр Маркушин, міський голова Ірпеня, про статистику зруйнованого житла, про підготовку до опалювального сезону, про відновлення комунікацій, дахів багатоповерхівок, про плани відбудови міста;
• Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про ситуацію в області та обстріл Краматорська;
• Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про ситуацію в області, про подальші плани ворога;
• Ігор Терехов, міський голова Харкова, про ситуацію в місті, про затримання прислужників і корегувальників вогню окупантів;
• Дмитро Бутрій, т.в.о. голови Херсонської ОВА, про ситуацію в області;
• Андрій Смирнов, заступник керівника Офісу президента, про відсторонення Венедіктової й усунення Баканова;
• Андрій Вітренко, перший заступник міністра освіти та науки, про проведення мультипредметного тесту цього року;
• Віктор Ляшко, міністр охорони здоров’я, про роботу лікарень в умовах війни, про гарантовані медичні послуги населенню, про західну допомогу українській медицині;
• Юлія Лапутіна, міністерка у справах ветеранів, про розвиток ветеранського спорту в Україні й загалом про адаптацію ветеранів до мирного життя;
• Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, про створення спеціального трибуналу для керівництва Росії;
• Андрій Нєбитов, керівник поліції Київської області, про розслідування воєнних злочинів окупантів на Київщині, про випадки псевдоволонтерства, про розмінування;
• Дмитро Плетенчук, пресофіцер Миколаївської ОДА, про наслідки нічного обстрілу Миколаєва, про евакуацію людей і бізнесів, про «логіку» ворожих обстрілів;
• Наталія Бобаченко, радниця голови Дніпропетровської ОВА, про ситуацію в області, про наслідки останніх обстрілів, про евакуацію людей через Дніпро;
• Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ, про те, як відбуватимуться кримінальні провадження проти російських військовослужбовців за воєнні злочини, про достатність нинішніх покарань за колаборацію, крадіжку гуманітарки, про штрафи за порушення комендантської години;
• Андрій Демченко, речник Держприкордонслужби, про тимчасове обмеження виїзду на пункті пропуску Краківець на кордоні з Польщею, про ситуацію на кордоні з Білоруссю, про дію візового режиму для громадян Росії;
• Наталія Гуменюк, начальниця Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України, про ситуацію на фронті, про ситуацію в Чорному морі;
• Тетяна Сап’ян, радниця з комунікацій Державного бюро розслідувань, про арешт майна депутата Ковальова, про справу Кулінича;
• Юрій Ігнат, речник Повітряних сил української армії, про постачання західного озброєння, про перспективу отримання сучасних літаків, про опанування новітніми літаками українськими пілотами;
• Ілля Куса, експерт з міжнародної політики, про принципи міжнародної політики, про візит Байдена на Близький Схід, про ймовірність продажу Іраном Росії безпілотників, про ймовірне сприйняття Заходом кадрових рішень президента;
• Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, міністр розвитку економіки в 2019-2020 роках, про перспективи обмінного курсу гривні, про політику Нацбанку, про плани відновлення економіки України після війни;
• політкоментатор Володимир Фесенко про відсторонення Венедіктової та Баканова;
• Артем Пивоваров, співак, про перемогу в одній із номінацій музичної премії Yuna;
• Антон Долгополий, директор центральної лікарні Ірпеня, про роботу лікарем під час окупації;
• Петро Король, директор міського цвинтаря Ірпеня й волонтер, про те, як збирали та ідентифікувати тіла вбитих окупантами людей;
• Олег Пилипенко, голова Шевченківської громади на Миколаївщині, про рух спротиву окупантам на Миколаївщині і про своє перебування в російському полоні.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушувався багато разів і в різні способи. Великою була кількість інформації, яку брали в соцмережах і телеграм-каналах і подавали в ефір без перевірки. У трьох випусках новин Антон Страшко давав так новину: «Українські армійці відбили штурм російських окупантів на трьох напрямках: на Донецькому, Бахмутському, а також біля Вуглегірської ТЕС. Про це у фейсбуці повідомляє пресслужба Генштабу Збройних сил України». В одному із ввімкнень київської студії був цілий огляд твітерів послів. Зборовський: «Посол Франції Етьєн де Понсен незабаром відвідає Вінницю, щоб вшанувати пам’ять жертв російського ракетного удару по місту. Про це дипломат повідомив у твітері». Гомонай: «Висловила співчуття близьким загиблих унаслідок ракетного удару окупантів по Вінниці і посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс. У твітері вона виклала посилання на статтю».

В новинах посилання на телеграм-канал було в інформації про обстріл Миколаєва: «Деякі подробиці у телеграм повідомив голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім». Про ворожий обстріл Краматорська ведучий новин повідомляв із посиланням: «Про це повідомив у телеграмі міський голова міста Олександр Гончаренко». На телеграм посилався й ведучий Максим Зборовський: «Селищний голова у телеграм просить земляків не порушувати правила безпеки». У двох випусках новин посилання на інтернет було взагалі анонімним: «І також у мережі з’явилося відео, як наші бійці ефектно знищили російську БМП за допомогою "Стугни"».

Посилання на невідомих людей було в повідомленні про вибухи в Новій Каховці у шести випусках новин: «Як повідомляють очевидці, на місці пожежі детонують боєприпаси». Ведучий Вадим Колодійчук про бажання РФ купити в Ірану безпілотники казав так: «Офіційна позиція Ірану "ні, ми не продаємо", але разом із тим низка міжнародних медіа говорить, що це відбувається». 

Узагальнене псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки одного разу робила Тетяна Гончарова: «Тому що всі психологи зазначають, що навіть коли ракета не прилітає конкретно в твоє місто, когнітивні твої здібності збільшуються, але у дітей, у студентів, школярів, робота мозку більш гнучка». А ведучий Назар Довгий посилався так: «Окремі політики вже «призначили» на посаду нового генпрокурора чинного виконувача обов’язків генпрокурора Олексія Симоненка». І на закуску ведуча Ольга Нємцева казала в запитанні гостю: «За чутками, Баканов уже у п’ятницю забирав свої речі з кабінету». Дуже дивно, що національний телемарафон, де слово «достовірність» є ритуальним заклинанням більшості ведучих, може ретранслювати на всю Україну якісь чутки.

Чимало було й порушень стандарту точності. Повідомлення про заяву міністерки Ірини Верещук було «перекрите» невідповідним відео. Говорилося про загальні організаційні моменти евакуації, а показували якихось людей у метро чи в пунктах прихистку. Бекґраунд щодо відсторонення Венедіктової та усунення Баканова у трьох випусках новин був незграбно «перекритий» архівним відео. Бо коли говорили про Баканова — показували Венедіктову, коли говорили про Венедіктову — показували невідомо кого. І до того ж це відео не було позначене титром «архів». Повідомлення про те, що канадські парламентарі просять уряд пояснити передачу турбіни для «Північного потоку-1», було «перекрито», звісно ж, архівними планами труб і вентилів.

Ведучий Зборовський зачитував якесь «гібридне» повідомлення про обстріли різних міст, це «ілюструвалося» відео зруйнованих будинків. Зрозуміло, що ніякої відповідності між словами ведучого й картинкою не було. Особливо ж відео зруйнованих житлових будинків «відповідало» словам ведучого про те, що згоріли поля пшениці. Так само в повідомленні, яке зачитувала ведуча, йшлося про обставини нічних обстрілів, а показували день, ведуча говорила про пожежу внаслідок обстрілів на промислових підприємствах, а показували житлові будинки тощо. Повідомлення про зростання середньої пенсії двічі «ілюстрували» просто якимись людьми у приміщенні відділення Пенсійного фонду і на вулиці. В повідомленні йшлося жужмом про обстріли Харкова, Івашків, Коробочкіного, Малинівки, Чугуєва, Ізюмського району. І все ілюструвалося кількома планами якогось зруйнованого будинку. Особливо ця картинка «дружила» з текстом ведучого про спалені ворожим обстрілом 250 гектарів пшениці.

Цитування ведучим слів Зеленського про те, що Росія випустила по Україні понад три тисячі ракет, було «проілюстроване» випадковим набором картинок зруйнованих будинків. Так само випадковим набором картинок була перекрита статистика міністра культури про кількість зруйнованих ворогом культурних та історичних пам’яток України.

Пряме ввімкнення з Миколаєва було «перекрито» нарізкою відео, яке не відповідало тому, що розповідала кореспондентка в кожний момент. Наприклад, говорила про зруйнований університет — показували житловий будинок тощо.

І знову ж таки недолуге намагання «ілюструвати» слова гостя закільцьованою нарізкою кількох планів призводило до того, що Гайдай розповідав про мирних мешканців на окупованій території, а показували військових, які ведуть бойові дії. І все в тому ж дусі. Слова експерта Ілії Куси про загальні принципи міжнародної політики, про візит Байдена на Близький Схід тощо були «ілюстровані» золотими зливками і краєвидами адмінбудівель Брюсселя.

І ще ведуча Тетяна Гончарова казала про «відставку очільника СБУ і генерального прокурора». Що на той час не відповідало дійсності.

Порушувався і стандарт відокремлення фактів від думок. Узагальнення й оцінки були в прямому ввімкненні Наталії Якобсон: «Люди не поспішають при сигналах тривоги в укриття. Є ті, хто все-таки їх не ігнорує і спускаються до бомбосховищ. Але можна констатувати, що, на жаль, їх меншість». Власні міркування були і в прямому ввімкненні Івана Гриневича: «Триває 145-та доба героїчного спротиву українського народу. І в цей важкий для нашої країни час наші українці не перестають дивувати. Наші українські співаки створюють унікальні хіти і стають популярними не тільки в нашій країні, а і у Європі. Наші українські художники створюють унікальні твори. Ну і звісно наші українці відкривають унікальні виставки». Або ще такий пасаж: «Позаду мене знаходиться унікальна історія — українська революція 1917–1921 року. І позаду мене знаходиться легендарні постаті — Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко і дивує те, що ці фігури — вони максимально реалістичні. Тобто тут все деталізовано від шкіри до волосся». Не кажучи вже, що в усьому цьому тексті — нуль інформації. 

Інформаційне повідомлення про відсторонення Венедіктової та усунення Баканова, яке звучало мінімум тричі в новинах і один раз у гостьовій студії, було сформульоване з порушенням стандарту відокремлення фактів від думок: «Володимир Зеленський під час вечірнього звернення пояснив своє рішення. Каже, передували перевірки силових структур і численні підозри працівникам правоохоронних органів у державній зраді та колабораційній діяльності. І це ставить серйозні питання до керівників» тощо. Зі слів «і це ставить...» — вже не сприймається як цитата президента, сприймаються як думка того ведучого, який читає цей текст. Були неавторизовані міркування Гончарової: «Всі обіцянки — маячня про вигадану реальність. І маячня людини, яка живе в вигаданих фантазіях». Або: «Зважаючи на те, що Держдума Росії перевела на посилену роботу підприємства військового комплексу і дотичні до цього, зараз вони будуть продовжувати виготовляти бомби, без вихідних працюючи, не покладаючи рук... Але ми готові їм протистояти». І вона ж робила безпідставне узагальнення: «Хотіли обговорити, як складати тест в умовах повітряних тривог, тому що мами, здається, переживають більше, ніж випускники».

Двічі порушували стандарт повноти інформації. Так «із нічого» (без якоїсь виразної підводки) виникла тема, що суд арештував майно депутата Ковальова. То треба було хоч якось підвестися до теми і пояснити глядачам, хто такий Ковальов і чому важливо про нього говорити. І так само ведучі, заводячи мову про Кулінича, мали відразу ж пояснити глядачам, хто такий цей Кулінич. Добре, що гостя Сап’ян сама пояснила це у відповіді на запитання ведучих. Але ведучих це не «реабілітує», бо стандарт повноти вони таки порушили. Крім того, недосить було представляти Ілію Кусу просто як «експерта з міжнародної політики», слід було якось обґрунтувати його «експертність» для глядача.

У висвітленні каналом теми відсторонення Венедіктової та усунення Баканова грубо порушувався стандарт балансу думок: слово не надавалося ні Венедіктовій, ні Баканову, хоча на їхню адресу президент і заступник керівника ОП в ефірі озвучували конкретні звинувачення, не було критичної експертної оцінки (оцінка лояльного до влади політкоментатора Володимира Фесенка не балансувала тему).

Інші зауваження. Виїзна студія каналу цього разу була в Ірпені. Як на мене, нічим, крім гри з формою, це не було виправдано. Сам студійний майданчик був на фоні звалища понищених окупантами приватних автівок. Мені здається, що каналу ще залишилося зробити виїзну студію на цвинтарі. Адже саме в цих автівках загинули люди. Багато мирних людей.

І ще, я не вловив жодної логіки постійної передачі слова зі студії в Ірпені до студії в Києві. І часто лише для того, щоб ведучі з Києва прочитали 2-3 усних повідомлення, причому найчастіше взагалі неоперативних. Або поспілкувалися з кореспондентами у прямому ввімкненні, що цілком могли робити і ведучі гостьової студії з Ірпеня.

Постійна неузгодженість у каналу «Рада» між новинною та гостьовою студією: одне й те ж повідомлення (цього разу про відсторонення Венедіктової та усунення Баканова) повторюють і там, і там з інтервалом, меншим за 10 хвилин. Повторюють при цьому дослівно.

Незрозуміло мені і навіщо ось така «інфографіка» (так би мовити):

Стільки тексту (це лише його фрагмент), який ще й рухається. Ще й капслоком. Або таке: 

І про фемінітиви. Точніше, про їхню відсутність: «Наталія Якобсон, кореспондент» (титр). «Ірина Кирилович, кореспондент» (титр). «Лілія Кочерга, кореспондент» (титр). «Міністр з реінтеграції окупованих територій Ірина Верещук», «посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс» (ведуча Гомонай). «Дана Ярова, ініціатор акції» (ведучий Колодійчук). «Юлія Лапутіна, міністр у справах ветеранів» (ведучий Довгий і ведуча Нємцева). 

Елементи політичного піару. В обговоренні теми відсторонення Венедіктової та усунення Баканова на каналі з заступником керівника ОП Смирновим запитання ведучих виглядали, як на мене, «заготовкою». Наприклад, запитання Назара Довгого: «Окремі політики вже "призначили" на посаду нового генпрокурора чинного виконувача обов’язків генпрокурора Олексія Симоненка. Чи справді ця кандидатура розглядається основною у випадку остаточного звільнення Венедіктової?» Відповідь Смирнова була такою: «Дякую за запитання. Окремим політикам під час війни треба менше займатися політикою». І подібні.

Був навіщось цитований коментар радника керівника ОП Михайла Подоляка щодо заяви секретаря російського радбезу Дмитра Медвєдєва І ще було повідомлення, що заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко відвідав Охтирську ТЕС. І чому це новина? 

Резюме. Інформаційна складова була слабкою. Лише один відносно репортажний сюжет (а загалом у блоці було лише 4 сюжети, які повторювали, часом по 4 рази). Щоправда, цієї доби було 3 репортажних ввімкнення (були ще два, але нарисових, не подієвих). Натомість в ефірному блоці каналу побувало 26 гостей, 12 із яких були ньюзмейкерами.

Грубих порушень стандартів було чимало. Найчастіше порушувалися стандарти достовірності й точності інформації.

У блоці телеканалу було три прояви політичного піару. Наративів ворожої пропаганди не було, але в ефірі працювали троє токсичних ведучих: Тетяна Гончарова, Назар Довгий і Максим Зборовський.

Телеканали ICTV та СТБ (15:00–21:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку медіагрупи була звичною, розбитою на півгодинні блоки, де перші 15 хвилин були новини, а наступні 15 хвилин — або гостьові студії, або «Факти тижня». Новини вели по черзі Петро Дем’янчук і Олена Фроляк, гостьові студії — Вадим Карп’як, «Факти тижня» — непредставлений ведучий (Сергій Кудімов; почніть його титрувати, колеги, будь ласка! — «ДМ»). О 20:00 був підсумковий випуск новин телемарафону, який вела Олена Фроляк. Але потужностей медіагрупи вистачило на 45 хвилин цього випуску, закінчував блок групи незмінний (і невтомний) Вадим Карп’як із гостьовою студією. У блоці були такі сюжети:

• Олени Горячевої про наслідки нічного обстрілу Миколаєва,
• Мирослави Прокопюк про вдосконалення на пункті пропуску Краковець,
• Катерини Курбанової про ситуацію на кордоні з Білоруссю у Волинській області, 
• Тетяни Доцяк про наслідки обстрілів П’ятихаток та інших міст Харківської області,
• Марії Малевської про ворожі обстріли Дергачів на Харківщині, 
• Владислава Круглова про бої й ворожі обстріли села в передмісті Донецька, 
• Оксани Михайлової про відсторонення Венедіктової та усунення Баканова,
• Володимира Рунця про те, як HIMARS впливають на перебіг війни і створюють можливості для контрнаступу,
• Світлани Ковбиці про індустріальні парки, створені в Закарпатті для релокованих із зони бойових дій підприємств,
• Тетяни Доцяк про те, чим вороги обстрілюють Харків і чим місто може бути захищене,
• Олега Корнієнка та Христини Гавриш про роздачу повісток у різних місцях,
• Сергія Костежа про зростання курсу долара,
• Оксани Лотоцької про саміт міністрів закордонних справ ЄС у Брюсселі, 
• Христини Венгеляускайте про безоплатне лікування тварин переселенців у Дніпрі, 
• Христини Гавриш про здорожчання харчів,
• Олександра Мельникова про скандали з вечірками Джонсона і Шольца,
• Артема Кулі про зміну риторики російською пропагандою,
• Оксани Ротко про притулок для вагітних вимушених переселенок у Львові,
• Ірини Тимчишин про івано-франківських волонтерів,
• Андрія Почтєва про запорізький хаб для вимушених переселенців,
• Аліни Матвійчук про нові «швидкі» з Ірландії, які поїдуть на фронт, 
• Наталії Кулик про волонтерський рух «Сміливі відновлювати», який допомагає людям відновлювати пошкоджене окупантами житло на Київщині, 
• Ірини Цимбал про дружин полонених бійців захисників «Азовсталі»,
• Ірини Тимчишин про ковалів, які збирають гроші на швидкі для медиків на фронті,
• Ольги Чайко про запровадження візового режиму для росіян.

Були такі прямі ввімкнення:

• два ввімкнення Тетяни Доцяк про нічні й ранкові обстріли Харкова та області (у випусках новин о 15-й і о 20-й, кореспондентка повторилася дослівно в цих двох ввімкненнях),
• Владислава Круглова про ситуацію на Донеччині.

Гостями студії були:

• Тарас Шевченко, заступник міністра культури та інформаційної політики, про законопроєкт про ЗМІ, про вимоги ЄС до законодавства про медіа;
• Іванна Климпуш-Цинцадзе, голова Комітету ВР з питань інтеграції України в ЄС, про виконання вимог на шляху до членства України в Євросоюзі;
• Юлія Тимошенко, народна депутатка, про звільнення Марини Лазебної з посади міністерки соціальної політики, про соціальну політику влади загалом;
• Святослав Вакарчук, співак і волонтер, про концерти в тилу і на передовій;
• Василь Зварич, посол України в Польщі, про пріоритети роботи посольства, про допомогу українським біженцям у Польщі, про оцінку польської допомоги Україні;
• Юрій Вітренко, голова правління НАК «Нафтогаз України», про опалювальний сезон в умовах війни і запаси газу, про ціну на газ для населення, про борги «Нафтогазу», про прибутковість компанії, про можливість допомоги США енергоносіями в рамках лендлізу, про позови до «Газпрому», про варіанти участі компанії в роздрібному ринку пального, про розвиток відновлювальних джерел енергії тощо (записане велике інтерв’ю Вадима Карп’яка);
• Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, про участь українських міністрів у зустрічах міністрів ЄС з внутрішньоєвропейських питань, про подальший рух України до ЄС, про те, як виконується «домашнє завдання» України на шляху до членства в ЄС, зокрема щодо призначення керівника САП, про посилення збройної підтримки України Європою;
• Сергій Фурса, економіст, заступник директора інвестиційної компанії Dragon Capital, про прогноз щодо обмінного курсу і цін на товари, про можливості західної допомоги для підтримки курсу нацвалюти;
• Богдан Батрух, засновник студії дублювання, про озвучування фільмів українською мовою, про виживання українського кіноринку;
• Ольга Геркулес, шефкухарка, співзасновниця благодійного проєкту Cook for Ukraine, про проєкт допомоги Україні;
• Євген Каплін, керівник гуманітарної місії «Пролісок», про роботу волонтерів і евакуацію.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності в ефірному блоці медіагрупи порушувався чимало і в різні способи. В обох прямих ввімкненнях Тетяни Доцяк були однакові узагальнені посилання: «Люди розповідають: обстріли тривали протягом 10 хвилин». «Люди впевнені: саме те, що всі побігли ховатися у підвала, врятувало їх від загибелі». Хто такі ці «люди»? Ведуча новин Олена Фроляк теж посилалася на якихось загадкових «людей», та ще й «в соцмережах»: «Попри гучні вибухи і детонацію снарядів, люди в соцмережах пишуть: готові перетерпіти, аби українська армія вибила окупантів з їхнього міста». До речі, «в соцмережах» крім «людей» ще живуть і боти. Які можуть там багато чого цікавого «писати».

Узагальнене псевдопосилання було і в сюжеті Олега Корнієнка та Христини Гавриш: «Водночас військові визнають: бігати за віськовозобов’язаними доводиться, бо більшість з них вчасно не стали на облік».  У сюжеті Олена Горячева впевнено казала, що миколаївське підприємство було розбомблене ракетами С-300. Зрозуміло, що журналістка не є експерткою з ракетних озброєнь ворога. Це їй хтось сказав, але вона не каже, хто дав цю оцінку. І в тому ж сюжеті узагальнене анонімне «посилання» на авторство суб’єктивної думки: «Росіяни цілеспрямовано обстрілювали підприємства на околиці Миколаєва, вважають військові експерти». 

Численні узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки були в сюжеті Тетяни Доцяк: «Це фейк, запевняють у збройних силах України». «Таку інтенсивність вогню не витримає навіть так званий "Залізний купол", кажуть військові експерти. Запаси високоточних ракет типу "Іскандер" у Росії закінчуються, твердять військові експерти». «Це станеться, щойно українська армія візьме не озброєння системи такі як NASAMS, IRIS, кажуть військові експерти». На ефемерних «експертів» посилався і ведучий Петро Дем’янчук: «Водночас, кажуть експерти, прострочені продукти лише тимчасово вирішать проблему із забезпеченням росіян їжею».

Узагальнене псевдопосилання було в сюжеті Мирослави Прокопюк: «Водії кажуть, із початком російського повномасштабного вторгнення кількість ваговозів значно збільшилась». Розмите посилання було в сюжеті Андрія Почтєва: «Молоді мами і діти перепочивають у Запорізькому хабі, а той, певнять посадовці, удосконалюється».

Узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Володимира Рунця: «Чи означає це, що Росія відступить? Ні, все не так просто, кажуть західні експерти». «Але всі як один експерти сходяться на думці, що це рішення Путіна залежить лише від Путіна, а не від того, наскільки ефективно Україна відстоюватиме свою державність». Узагальнені псевдопосилання на джерело суб’єктивної думки були і в сюжеті Сергія Костежа: «Втім, не все так просто, кажуть експерти. Українська економіка вкрай розбалансована». «Причина такого ефекту, на думку експертів, у нестабільності економік країн єврозони». Узагальнене псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Христини Гавриш: «Та попри це, фахівці переконують, рости цінам ще є куди і подальша інфляція неминуча».

Олена Фроляк дуже «достовірно» посилалася на джерело відео: «На відео, опублікованому в мережі, видно, як після ураження над землею підіймаються клуби чорного диму».

У сюжеті Оксани Лотоцької було ось таке «посилання»: «Але, за даними ЗМІ, під них не підпадатимуть ювелірні вироби». А у сюжеті Олександра Мельникова таке: «У ЗМІ одразу ж заговорили про можливий зв’язок цих вечірок». Ще ведучий Дем’янчук посилався так: «У Греції на місці падіння українського транспортного літака Ан-12 знайшли тіла всіх вісьмох загиблих членів екіпажу. Про це повідомляють місцеві засоби масової інформації».

Неназваний ведучий «Фактів тижня» (Сергій Кудімов. — «ДМ») так казав про бункер для переговорів у ЄС: «Відомо, що його каркас сертифікований НАТО». А кореспондент Владислав Круглов у прямому ввімкненні казав: «Сьогодні вранці вони вдарили по житлових кварталах Торецька. Там загинуло щонайменше, на даний момент відомо, це шестеро людей». От просто «відомо». А звідки?

Цікаві  «посилання» були в сюжеті Олександра Мельникова: «Звісно, в політичних колах заговорили, що відставка Джонсона — ледь не подарунок Кремлю». І ще таке: «Не секрет, що там, де ходять великі російські гроші, там є і лобіювання інтересів Кремля». Ну точно «не секрет».

Повідомлення про обстріл ракетами Дніпропетровщини було без посилань на джерела. І статистика щодо перетину кордону України росіянами в сюжеті Ольги Чайко — теж.

Стандарт точності порушувався «творчою» роботою з картинкою. Спроби «ілюструвати» пряме ввімкнення з Харкова: кореспондентка розповідає про розбомблену п’ятиповерхівку, а показують приватний будинок, говорить про поранену жінку — показують автівку. Кореспондентка розповідає, що обстрілювали Чугуїв, Дергачі, Печеніги — все під відео одного будинку. І так було двічі у двох цих «дубльованих» ввімкненнях.

Повідомлення про переговори в Туреччині щодо розблокування українського морського експорту були «перекриті» архівними планами портів та зерна. Повідомлення про переговори між ЄС і Азербайджаном щодо збільшення закупівель газу Європою були «перекриті» архівними планами Фон дер Ляєн, труб і вентилів і адмінбудівель Брюсселя. Повідомлення про обстріли житлових кварталі Нікополя і про обстріли житлових будинків з боку Енергодара у двох випусках новин були «проілюстровані» планами лікарняних коридорів, операційної і крапельниць. В повідомленні про німецькі газові проблеми показували навіщось Бундестаг.

Цікаво, що в повідомленні про ворожі обстріли на Миколаївщині обстріл Снігурівки був «проілюстрований» краєвидом на Південний Буг, якого в Снігурівці навіть і близько нема. Повідомлення про те, що наші військові знищили два склади боєприпасів, було «проілюстровано» відео знищення двох окупантів в окопах. Можливо, склади боєприпасів були в них у кишенях? Зведення з фронтів було «перекрите» хаотичним набором відео, яке не відповідало тексту ведучої Фроляк ні за змістом, ні за георгафією.

Дуже «творчо» було «проілюстровано» повідомлення про тих, кого Шойгу призначив командувачами окупаційних військ в Україні. По відео в цей момент крім архівних кадрів самого Шойгу був вінегрет із російських РСЗВ і новітніх систем НАТО. Мені здалося, що монтажер, якому поставили завдання «перекрити цей усняк», зібрав докупи все, що було під рукою на тему «війна».

Слова ведучої про рішення Верховної Ради в першому читанні про бронювання педагогів від мобілізації у двох випусках новин було «перекрите» архівними планами черги добровольців до військкомату, а потім ще й відео бойових дій. Ні те, ні те стосунку до теми не мало.

Повідомлення в новинах про початок дії візового режиму для росіян було «перекрите» чомусь відео Кремля, хоча в самому повідомленні йшлося, що в Росії отримати візу неможливо. А згодом у сюжеті Ольги Чайко на цю тему на словах: «поки що податися на візу можуть лише росіяни, які постійно проживають за кордоном, адже у самій Росії візовий центр наразі не працює» — теж показували взяті з архіву краєвиди Москви. Логічно, що тут скажеш…

Сюжет Оксани Лотоцької про черговий транш фінансової підтримки України та військову допомогу ЄС був частково «перекритий» випадковим набором архівного відео бойових дій, не позначених як архів. У повідомленні в новинах про обстріли сіл на Харківщині йшлося про зруйновані приватні будинки, а показували багатоповерхівки.

І традиційно в повідомленні йшло перерахування багатьох населених пунктів Харківщини, а потім ще й Донеччини, а «ілюстрували» це відео однієї розбитої багатоповерхівки невідомо де. Потім набором випадкового відео було «перекрито» таке ж «гібридне» повідомлення і про Білогорівку, і про Вуглегірську теплоелектростанцію, і про Авдіївку. У прямому ввімкненні кореспондент розповідав про обстріл Краматорська, а «ілюстрували» це зруйнованими сільськими хатами. А ще він казав про знищені багатоповерхівки, а в кадрі при цьому були палаючі поля пшениці.

Але найбільше порушувався стандарт відокремлення фактів від думок. Узагальнення було в сюжеті Олега Корнієнка та Христини Гавриш: «Чоловіки уже зайвий раз бояться вийти на вулицю». «Але саме військові на передовій наголошують: вручення повісток не має бути покаранням, бо це принижує наші Збройні сили». Власні міркування там же: «Та українці теж не повинні забувати: нашу землю окрім нас ніхто захищати не буде. І кожен має бути готовим, що через горнило війни доведеться таки пройти багатьом чоловікам. І що краще ми підготуємося, то якісніше буде оборона і ближча перемога. Натомість і держава має прискіпливіше відбирати бійців на фронт і не давати шансів для дискредитації служби в збройних силах України».

У сюжеті робила власні висновки Олена Горячева: «Ракети для повітряних цілей агресори навмисне переробили на наземні об’єкти, так, щоб завдати найбільшої шкоди». І таке: «Також росіяни застосовують тактику постійних змін часу обстрілів, щоб люди, втомившись від сирен, не зважали на повітряну тривогу». Узагальнення в усному повідомленні робив ведучий Петро Дем’янчук: «Росіяни перейшли в режим суворої економії». Невже прямо всі?

Власний висновок робила в своєму сюжеті Мирослава Прокопюк: «Модернізація лише одного пункту пропуску дозволила перенаправити потоки вантажівок на західному кордоні із Польщею, розвантаживши інші прикордонні пункти та зменшивши час очікування водіями». Власну оцінку робив ведучий Петро Дем’янчук у двох випусках новин: «Офіційно з посади урядниця пішла за власним бажанням, але претензій до роботи Мінсоцу було багато, зокрема і щодо організації допомоги вимушено переселеним особам». 

Власний висновок був у сюжеті Світлани Ковбиці: «В Україні зареєстровано понад півсотні індустріальних парків, та реально працюють лише одиниці. Хоча в час війни для України їх розбудова важлива, бо вони прискорюють відновлення економіки країни». Ведуча Фроляк в уже згаданому епізоді казала: «Попри гучні вибухи і детонацію снарядів, люди в соцмережах пишуть: готові перетерпіти, аби українська армія вибила окупантів з їхнього міста». Цитую це ще раз, бо тут і порушення стандарту відокремлення фактів від думок, бо це — безпідставне узагальнення. І ще був власний висновок ведучої Фроляк: «Такі удари не лише підривають логістику російської армії, а й деморалізують окупантів». 

Позитив: здається, я вперше за багато місяців таки почув від невідомого мені ведучого «Фактів тижня» авторизацію власної думки. Він сказав: «Росія продовжує вбивати цивільних в Україні. Я хочу підкреслити, свідомо. Вінниця стала підтвердженням цієї свідомої стратегії Кремля». Але на цьому позитив закінчився, бо далі пішла величезна кількість оцінок і висновків уже без авторизації. «Вони не схибили. Ракети “Калібр” — це високоточна зброя, максимальне відхилення від цілі — лише кілька метрів. Тому задум був саме таким — поцілити не в якийсь міфічний штаб, а в офісний центр і вбити якомога більше мирних містян, щоб посіяти страх і врешті схилити українців до миру на умовах Москви, тобто на капітуляцію. Саме тому Вінниця, саме тому Харків, Миколаїв, Часів Яр, Кременчук. Ми маємо розуміти, що список, на жаль, буде зростати. Це повинен усвідомити і цивілізований світ, нарешті визнавши Росію державою-спонсором тероризму. А ще дати Україні більше зброї, щоб ми могли швидше завершити цю війну. Бо в українських руках західна зброя дуже ефективна. Доведено “Хаймарсом”».

Неавторизовані висновки і оцінки були в сюжеті Володимира Рунця: «Тобто високоточної зброї настільки мало, що росіяни її готові купувати навіть у таких країн, як Іран. Які і самі обкладені санкціями по вуха, і розвитком високих технологій навряд чи можуть похизуватись». «Тобто відрізане залізничне полотно до Криму остаточно зруйнувало б плани окупантів на півдні і значно полегшило б ситуацію на сході. Але чи не роздратує це кремлівського диктатора аж до ядерної кнопки? Питання, звісно, риторичне і точної відповіді на нього дасть ніхто». І безпідставне узагальнення: «Але всі як один експерти сходяться на думці, що це рішення Путіна залежить лише від Путіна, а не від того, наскільки ефективно Україна відстоюватиме свою державність». Є різні експертні думки з цього приводу, я б ще сяк-так зрозумів, якби автор сказав щось на кшталт: «всі як один опитані мною експерти». А він розписався за думки всіх на світі експертів.

Власні висновки і оцінки читали у випусках новин Олена Фроляк і Петро Дем’янчук: «Та схоже, влада країни-агресорки почала усвідомлювати можливі ризики за свої злочини в Україні. Навіть демонстративно сміливий Кадиров почав переживати за безпеку».  Узагальнення було в сюжеті Катерини Курбанової: «Бійці налаштовані рішуче і до оборони готуються вже не один місяць».

Суцільні неавторизовані висновки, оцінки і узагальнення були в сюжеті Сергія Костежа: «Бакс знову розгулявся. Не встигли українці звикнути до більш-менш стабільного готівкового курсу в 35 гривень, як за останній тиждень долар у обмінниках стрибнув до 38». «Тобто "карткові туристи" забезпечували значну частину валютної пропозиції на ринку, а закриття лавочки спровокувало дефіцит. Тому "зелений" і підскочив. Хмизу у вогонь додала і паніка на фоні дефіциту». «Але і глобальні процеси, крім руйнувань, закриття бізнесів і робочих місць, колосальною бідою є те, що Росія ніяк не дає нам налагодити експорт — головне джерело надходження валюти до країни. І це призводить до послаблення національної валюти». «Українці давно знають: пішов догори доллар — чекай зростання цін». «Вартість бензину на деяких заправках вже впала нижче 50 гривень за літр, хоча долар нібито росте. А вся причина в тому, що черг немає. Бо в умовах дефіциту, недостачі, або ж навпаки підвищеної пропозиції залежність вартості товарів від курсу долара не така лінійна як раніше. Тож якщо він росте, необов’язково пробукти мають дорожчати». Тут доволі традиційна для подібних «експертних» сюжетів хвороба: журналіст якусь частину думок опитаних ним експертів видає за власні думки. І при цьому, як заведено, їх не авторизує.

Власні оцінки робила ведуча Фроляк: «Ціни на продукти в Україні зростають. Подорожчало майже все, навіть соціально значущі харчі: хліб, макарони, олія. Та найвідчутніше по кишені б’ють ціни на овочі. Попри те, що в усіх регіонах зараз збирають свіжий врожай, вартість їх удвічі вища, ніж минулого року. Тимчасова втрата Херсонщини сильно відчувається». «Україна виступила феноменально». Численні оцінки й висновки були і в сюжеті Христини Гавриш: «У ньому немає гречки, а вона цьогоріч б’є цінові рекорди. Невпинно дорожчає й ще один популярний продукт — макаронні вироби. Українських стало менше через заблоковані на півдні заводи, а імпортні доїжджають ледь не золотими». «Попри новий врожай, ціни на овочі вперто деруться вгору». «Огірки, томати, картопля, морква. Усе це подорожчало на 50–80 відсотків у порівнянні з минулим роком. І це попри те, що свіжий врожай збирають вже в багатьох регіонах».

Численні власні неавторизовані оцінки були в сюжеті Олександра Мельникова: «Хороша вечірка ніколи не зіпсує свята. Та, схоже, це не про європейську велику політику. Там якраз все навпаки. Одразу два лідери потужних європейських країн влипли як мухи в мед... Та є в цій історії ще одна малопомітна, але підозріла деталь... Такий вибрик опоненти йому не пробачили, вимагаючи відставки... Та не встигає Європа посмакувати подробицями відставки Джонсона, як на політичному олімпі вже іншої країни, Німеччини, розгорається не менший скандал... Секс, наркотики та дівчата — ця гримуча комбінація ледь не поховала кар’єру Олафа Шольца... От тільки не помітити синхронність двох подій важко... Хто міг підкласти свиню найпопулярнішому політику світу... Та це лише верхівка айсберга. Росія занадто довго вливала ресурси задля лобіювання своїх інтересів серед британського істеблішменту, а отже і смикати за політичні ниточки Кремль ще не втратив змоги... Та навіть ця брудна лоббістська машина дала збій». Весь авторський текст у сюжеті складається з власних міркувань, які подаються часто в якості фактів.

Неавторизовані міркування ведучого «Фактів тижня» (Сергія Кудімова. — «ДМ»): «Російська пропаганда відзначилася новим фейком. Точніше, фейків було, як завжди, багато, але цей може сміливо конкурувати з "жестом доброї волі"... Тепер брехнею намагаються замаскувати іншу ганьбу... Щоправда, в цій версії почали сумніватися навіть ті, на кого вона було розрахована, тобто самі росіяни». Власні неавторизовані міркування в сюжеті Артема Кулі: «Називати чорне білим і навпаки — це давня пропагандистська гра Кремля... Вже 8 років поспіль кремлівські пропагандисти вішають росіянам локшину на вуха, вигадують байки про "бандерівців" і "націоналістів" та усіляко дискредитують українську армію. Але от яка прикрість. Тепер цю локшину доведеться знімати. Адже як ще інакше пояснити, чому друга армія світу досі не може впоратись з "непрофесійними" українськими військами... А ось і справжні перли... Чи невже у такий спосіб пропагандисти готують суспільну думку до капітуляції Росії у війні з Україною?.. Однією фразою тепер не обійдешся. Пропагандисти тепер виправдовуються як можуть... Навіть улюблений спікер Соловйова Яків Кедмі і той пройшов кілька психологічних стадій, щоб усвідомити, що у так званій "спецоперації" щось іде не за планом... Розуміючи, що новини з фронту невтішні, а божевільні історії про "біолабораторії" та "радіоактивний попіл" перестають працювати, пропагандисти чіпляються за будь-яку деталь... І знову-таки пропагандисти виправдовуються, не забуваючи про побрехеньки... Водночас на заміну тотальному потоку в росмедіа вже почали виходити розважальні програми. А це означає, що пропагандисти поступово переводять тему війни в Україні у фоновий режим». 

Безпідставне узагальнення було у ввімкненні Тетяни Доцяк: «І звісно, що харків’яни в тривозі і починають вірити російським фейкам про нібито незахищений Харків». Невже прямо всі?

Власні оцінки й узагальнення робила Олена Фроляк і ще й давала настанови: «Багатогранний український патріотизм. То кричимо "дайте нам зброї" в пунктах тероборони, то ховаємось від повісток і обурюємось, коли їх вручають у громадських місцях. Насамперед нам треба усвідомити: боронити нашу землю за нас не буде ніхто... Звісно на передовій потрібні вмотивовані вояки, але вмотивовані теж закінчуються і таких на весь фронт може не вистачити. Тому нам треба набратися терпіння, зціпити зуби і боротися, якщо не хочемо, щоб тут був “русскій мір”».

Оцінка була у ввімкненні Владислава Круглова: «На жаль, новини невтішні». Ведуча Фроляк давала оцінку: «Справжня інформаційно-кадрова бомба розірвалася вчора ввечері». Власні оцінки в сюжеті робила і Оксана Михайлова: «Кадрові зміни найвищого рівня і надзвичайно серйозні підстави. Такого в історії України ще не було». І власні висновки: «Однак для цього треба збирати депутатів, а це тривалі дискусії. Можливо, тому президент обрав тимчасовий спосіб усунення та відсторонення».

Кілька разів порушувався і стандарт повноти інформації. Бекагрундове архівне відео в повідомленні про відсторонення Венедіктової та усунення Баканова не було позначене як архівне. Так само в сюжеті Тетяни Доцяк архівне відео в бекґраунді не було позначено датою події. І в сюжеті Оксани Михайлової про відсторонення Венедіктової та Баканова архівне відео не було позначено як архів.

А у прямому ввімкненні Владислава Круглова йшлося про «ситуацію на Донеччині». Донеччина дуже велика і не зайвим було би казати, з якого саме населеного пункту вмикається кореспондент.

Інші зауваження. У медіагрупи, за моїми спостереженнями, є проблеми з плануванням. Я, чесно кажучи, здивований, що медіагрупа, яка складається з двох загальнонаціональних телеканалів, має величезну кількість потужних репортерів як у київських редакціях, так і в деяких важливих регіонах, не в стані забезпечити годинний підсумковий випуск новин. 18 липня спроможностей групи вистачило лише на 45 хвилин цього випуску. І то він складався майже із суцільних повторів сюжетів і інформацій, які були в ефірі в попередні 5 годин. По-моєму, редакціям є над чим замислитися.

І коли вже нарешті марафонна редакція StarLightMedia здогадається, що своїх ведучих «Фактів тижня» таки треба представляти глядачам (анонсувати їх у попередній новинній студії, самим цим ведучим представлятися, коли вони вже з’являються на екрані, або ж принаймні режисерам давати титр, у якому написано літерами ім’я та прізвище тих ведучих)? Бо якось воно неправильно: з’являється раптом на телевізорі якась людина і починає щось розумувати. А хто це такий/така? Як хоч його/її звати? Нема на те ради. Хоч ти скільки тижнів підряд про це не пиши. Гей, StarLightMedia, майте совість, дайте своїй людині бодай якесь ім’я! (Оксану Соколову теж представляйте, бо її не всі глядачі знають.)

Швидкість зміни інфографіки ворожих втрат, певно, ніяк не піддається дресурі. Бідолашний ведучий! Хоч як він намагається говорити скоромовкою, а все одно не встигає.

І ще одне мене здивувало. У прямих ввімкненнях у випуску новин о 15-й годині і в підсумковому о 20-й Тетяна Доцяк говорила на камеру один і той самий текст. Хотів би порадити журналістам медіагрупи: у прямому ввімкненні насправді слід розповідати не про те, що було пів доби тому, і не про те, що відбувалося десь в іншому місці, а про те, що відбувається зараз, і відбувається в місці ввімкнення. І ще порада: не пишіть тексти, які потім читаєте на камеру, а просто розповідайте. І тоді все стане на свої місця.

А ще одного разу ведучий Петро Дем’янчук таки забув про існування фемінітивів: «Тетяна Доцяк, наша кореспондент з Харкова». Чому б тоді було не сказати «наш кореспондент», якщо вже ось так.

Елементи політичного піару. Була невиправдана контекстом розмови згадка, що народна депутатка Юлія Тимошенко є лідеркою партії «Батьківщина» (це як пояснення її компетентності в питаннях соціальної політики?). Та й, чесно скажу, кликати в ефір пані Тимошенко, щоб вона щось поговорила на тему соціальної політики, — це, на мій погляд, просто надавати їй трибуну для самопіару. Що й відбулося в ефірі ICTV / СТБ. Тимошенко розповіла, по-перше, що, звісно ж соціальна політика чинної влади є «антисоціальною», по-друге, поінформувала глядачів, скільки всього хорошого «для людей» пропонує її політична сила і, по-третє, прочитала настанови, що владі слід негайно «для людей» зробити. Що насправді, навіть за моїми спостереженнями (хоч я далеко не фанат нинішньої влади), і без порад Тимошенко зараз певною мірою робиться. І що мені особисто видалося цікавим: зокрема про одну з цих її порад — будівництво модульних будинків для вимушених переселенців і людей, яких війна залишила без житла, — був сюжет навіть в цьому ж ефірі цієї ж медіагрупи, менш ніж за годину до виступу пані Тимошенко. А про ще одну — терміново засклити вибиті вибухами вікна — дуже докладно в цьому ж ефірі (але в блоці каналу «Рада») розповідав міський голова Ірпеня. І, до речі, він розповідав про ще одну (набагато важливішу опцію) — про термінове відновлення зруйнованих окупантами дахів будинків, про що пані Тимошенко, певно, й гадки не має, бо в своїх «настановах» не згадала.

Було геть не виправдане контекстом повідомлення (про рішення ВР в першому читанні щодо бронювання педагогів від мобілізації) згадування, що народна депутатка Олена Шуляк є головою партії «Слуга народу». Тобто «Слуга народу» переймається долею педагогів, так це треба розуміти?

Резюме. Інформаційна складова була такою: на 6 годин ефіру було лише 6 репортажних сюжетів (це при тому, що загалом було 24 сюжети, але це були переважно нариси та огляди, тобто репортажна складова була незначною). І було три прямі ввімкнення, але два з них були дослівними, тобто кореспондентка просто начитувала один і той же текст о 15-й годині дня і о 20-й годині вечора (тобто друге ввімкнення було по суті імітацією). З репортажів я би відзначив якісні сюжети Катерини Курбанової про ситуацію на кордоні з Білоруссю у Волинській області і Марії Малевської про обстріли Дергачів на Харківщині. І було два якісних нариси: Аліни Матвійчук про нові «швидкі» з Ірландії, які поїдуть на фронт, і Наталії Кулик про волонтерський рух «Сміливі відновлювати», який допомагає людям відновлювати пошкоджене житло на Київщині. В студії побували 11 гостей, семеро з яких були ньюзмейкерами, решта — експертами та учасниками різних подій.

Ситуація з грубими порушеннями стандартів у блоках медіагрупи StarLightMedia стає дедалі більш катастрофічною. Дві головні проблеми, як на мене, такі. По-перше, чимало журналістів медіагрупи вважають, що їхні відсебеньки заслуговують загальнонаціональної уваги. Це хибна позиція. І принаймні при цьому треба хоча би свої розумування авторизувати, а не видавати за «істину в останній інстанції». Так, принаймні, було би чесно щодо глядача. А по-друге, інформацію беруть невідомо звідки або насмикують із соцмереж і телеграмканалів. То хоч би мовчали тоді про якусь там «достовірність», щоб бути чесними перед аудиторією.

В ефірному блоці каналу було два прояви політичного піару. Один великий і один маленький. Великим була явно замовлена, на мою думку, поява в ефірі Юлії Тимошенко. Маленьким була геть недоречна згадка про партійність (звісно ж у «Слузі народу») Олени Шуляк. 

Проросійських наративів і токсичних медіаперсонажів в ефірному блоці медіагрупи не було.

Суспільне (21:00–24:00) (оцінювалося 3 години ефіру)

Зміст ефіру.  Перші 3 години ефірного блоку суспільного мовника, які потрапили до цього телемарафону, складалися повністю з гостьових студій. Оскільки починався блок Суспільного з нав’язаного «згори» непорозуміння під назвою «Байрактар-ньюз», то і новин на початку блоку не було. Гостьові студії вели по черзі Анатолій Єрема і Ганна Чередниченко. Були також записані інтерв’ю, які вели Андрій Діхтяренко і Євген Агарков. В ефірному блоці каналу сюжетів не було (принаймні протягом тих трьох годин, які потрапили до цього моніторингу). Були прямі ввімкнення:

• Зоряни Степаненко (кореспондентки «Радіо Свобода») про зустріч міністрів закордонних справ ЄС у Брюсселі для обговорення сьомого пакету санкцій проти Росії,
• Наталії Шарай з Полтави про проєкти для переселенців і про волонтерство в Полтаві,
• Ганни Добрань про те, як у Кропивницькому допомагають фронту та переселенцям.

Гостями студії були:

• Олексій Данілов, секретар РНБО, про відсторонення Венедіктової та усунення Баканова, про ситуацію на фронтах і про перспективи перелому у війні, про очікування від «Раммштайну-4», про викриття посібників ворога та колаборантів;
• Роман Власенко, керівник Сіверськодонецької ВА, про ситуацію в окупованому місті, про приховану мобілізацію мешканців, про гуманітарну ситуацію в місті;
• Антон Мотулько, засновник інформаційної групи «Бєларускі гаюн», про ймовірності вступу білоруської армії у війну, про переміщення російських військ на території Білорусі;
• Юрій Соболевський, перший заступник голови Херсонської обласної ради, про ситуацію на Херсонщині, про евакуацію з прифронтових районів, про очікування від «Раммштайна-4»;
• Володимир Огризко, міністр закордонних справ у 20072009 роках, про значення сьомого пакету санкцій ЄС проти Росії, про наступні больові точки Кремля;
• Сергій Грабський, полковник запасу української армії, про ситуацію на фронтах, про вплив нової західної зброї на подальший хід війни, про стабілізацію ситуації на фронті;
• Олександр Солонтай, директор Інституту політичної освіти, про відсторонення Венедіктової та усунення Баканова, про внутрішнє напруження в команді президента;
• Катерина Тітова, майстриня ювелірної справи з Гостомеля, про її історію виживання під окупацією, в час боїв у місті й евакуації звідти, про патріотичну ювелірку, яку вона робить, про волонтерство (записане інтерв’ю Андрія Діхтяренка);
• Олександр Теренчук, актор-гуморист, очевидець ракетного удару по Вінниці, про місце гумору в час війни, про концерти для військових, про волонтерство для армії;
• Павло Вишебаба, військовослужбовець та активіст, про життя на фронті, про українську мову, про патріотизм, про взаємодію фронту і тилу, про тварин на фронті, про «покарання мобілізацією», про білорусів, про російську культуру і «хороших росіян» тощо (записане інтерв’ю Євгена Агаркова).

Крім того в ефірі були:

• документальний фільм із проєкту «Герої» про двох волонтерів, які рятували людей і тварин з окупованого Ірпеня (якісний фільм, шкода, не сказали, хто є автором фільму);
• вечірнє відеозвернення Зеленського;
• проєкт Катерини Осадчої «Знайти своїх»;
• і, прости господи, «Байрактар-ньюз».

Порушення стандартів. Стандарт достовірності порушили один раз. Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної оцінки було в прямому ввімкненні Наталії Шарай про те, що влада обіцяє побудувати будинки для переселенців за півроку: «Але насправді всі люди професійної, професіонали сходяться на тому, що аби за рік встигли».

Найчастіше порушувався стандарт точності. І більшість із цих порушень були «завдяки» недолугим намаганням «ілюструвати» слова гостей. Слова гостя Олексія Данілова «ілюструвалися» випадковим набором відео бойових дій. Слова гостя Романа Власенка «ілюструвалися» випадковим набором відео зруйнованих вулиць Сіверськодонецька. Слова гостя військового експерта Сергія Грабського не до ладу «ілюструвалися» набором випадкового відео бойових дій. Найпоказовішою була спроба «ілюструвати» слова експерта Олександра Солонтая: коли той розповідав про Баканова — показували Венедіктову. Таке враження, що навмисно. Але насправді цей абсурд закладений в самій спробі подібних «ілюструвань».

І не кращою є ідея «ілюструвати» прямі ввімкнення. Так, пряме ввімкнення з Полтави про волонтерський рух було «ілюстроване» якимись жінками, що сиділи в офісі, говорили по телефону і щось писали на комп’ютері. Це, очевидно, мало символізувати волонтерську роботу. А йшлося в той момент про збір одягу, плетіння маскувальних сіток тощо. Або ж розповідали про старі теплиці, де переселенці могли б вирощувати якісь ягоди і зелень. Двічі порушувався стандарт відокремлення фактів від думок у прямому ввімкненні Наталії Шарай: «Зокрема, ми є таким надійним тилом і хабом для Харківської і Сумської областей»; «Багато роблять у нас і полтавські волонтери, зокрема ми маємо дві дуже потужні волонтерські організації». 

Інші зауваження. Хочу звернути увагу редакції Суспільного, що слідування поганій моді з «ілюструванням» слів гостей має ще один поганий ефект у виконанні редакції Суспільного. В кадрі в такі моменти основним великим вікном демонструється абсолютно беззмістовна (щодо змісту розмови з гостем) картинка. Гість і ведучий у цей момент (а саме ж гість є основним об’єктом уваги) перебувають у малесеньких віконечках. Тобто глядач не може бачити емоцій гостя, та й ведучого також. Це ще одна «перемога» експериментів з формою над здоровим глуздом, даруйте.

Елементи політичного піару.  Елементів політичного піару не було.

Резюме. Новинна складова ефірного блоку Суспільного була слабкою. Жодного сюжету. З трьох прямих ввімкнень лише одне було умовно репортажним. З 10 гостей лише четверо були ньюзмейкерами, решта — експертами або учасниками різних подій. Грубих порушень стандартів було небагато, переважно недолугі спроби «ілюструвати» слова гостей абиякою картинкою. В ефірному блоці Суспільного не було ні політичного піару, ні російських наративів, ні токсичних персонажів.

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 18 липня

• 5 канал і Прямий просять долучити їх до участі в національному телемарафоні замість медіагрупи «Україна».
• «Газпром» оголосив форс-мажор із постачання газу до Європи через «Північний потік».
• Швейцарія відхилила запит НАТО на лікування поранених українських військових.
• Виробник Bayrarktar заявив, що ніколи не продасть їх Росії.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Перших дві ефірні години каналу «Інтер» (із трьох, які потрапили до цього моніторингу) мали стандартну сітку: короткі новини на початку години і гостьові студії до її кінця, остання ефірна година була суцільною гостьовою студією. Перші три години ефірного блоку телеканалу «1+1» займала розмовно-гостьова студія «Нічна варта». Наступні три години складалися кожна з 30-хвилинних випусків новин і 30-хвилинних гостьових студій. Структура ефірного блоку каналу «Рада» була загалом такою ж, як і раніше: кожна ефірна година починалася коротким 10-хвилинним випуском новин (о 12:00 був «розширений» випуск на 20 хвилин), продовжувалася гостьовою студією, яка була «виїзною» в місті Ірпені. Періодично звідти передавали слово студії в Києві. Структура ефірного блоку каналів ICTV та СТБ була усталеною: розбитою на півгодинні блоки, в кожному з яких 15 хвилин був випуск новин, а інші 15 хвилин гостьові студії або «Факти тижня». О 20:00 був підсумковий випуск новин, але він тривав лише 45 хвилин, а решту 15 хвилин години знову була гостьова студія. Всі три години ефірного блоку Суспільного мовника була гостьова студія, без новин. Але починався блок зі «спущеного згори» творіння «Кварталу 95» «Байрактар-ньюз».

Новинна складова на телеканалі «Інтер» була надзвичайно слабкою: лише три репортажні сюжети і лише одне пряме вімкнення, але радше оглядове, ніж репортажне. В ефірному блоці телеканалу «1+1» цього разу було незвично мало репортажних сюжетів (лише 5) і лише одне пряме ввімкнення. Новинна складова ефірного блоку «Ради» була слабенькою: один репортажний сюжет і три репортажні прямі ввімкнення. І це на цілих шість годин ефіру, причому в першій половині дня, коли крім воєнних відбувається і левова частка планових подій. Інформаційна складова ефірного блоку каналів ICTV та СТБ була представлена лише шістьма репортажними сюжетами і двома прямими ввімкненнями. Новинна складова ефірного блоку Суспільного була дуже слабкою. Жодного сюжету. З трьох прямих ввімкнень лише одне було умовно репортажним.

В гостях «Інтера» цієї доби побувало лише дві людини — учасники різних подій. Жодного ньюзмейкера, жодного експерта. В ефірному блоці «1+1» було 9 гостей, із них п'ятеро були ньюзмейкерами. В ефірному блоці телеканалу «Рада» побувало 26 гостей, з них 12 були ньюзмейкерами. В студії каналів ICTV та СТБ побували 11 гостей, семеро з яких були ньюзмейкерами, решта — експертами та учасниками різних подій. В ефірному блоці Суспільного побувало 10 гостей, з них четверо були ньюзмейкерами, решта — експертами або учасниками різних подій.

Протягом трьох годин ефірного блоку «Інтера», які потрапили до цього моніторингу, було дуже багато порушень стандартів — 58. Найчастіше (33 рази) порушувався стандарт відокремлення фактів від думок. Ведучий не авторизував власних думок, а кореспонденти в сюжетах дуже часто припускалися власних міркувань. Деякі сюжети майже з самих цих міркувань і складалися.

Грубих порушень стандартів у блоці телеканалу «1+1» було багато — загалом 41. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок, переважно тим, що ведучі розмовних студій через раз авторизували власні міркування. Чимало було й порушень стандартів точності та достовірності. Було одне грубе порушення стандарту балансу думок.

Грубих порушень стандартів в ефірному блоці телеканалу «Рада» було загалом 55. Найчастіше порушували стандарт достовірності: неперевіреною інформацією із соцмереж і телеграм-каналів, узагальненими розмитими псевдопосиланнями на джерела. Стандарт точності порушувався переважно через некоректну роботу з картинкою. В темі кадрових рішень Зеленського загалом був грубо порушений стандарт балансу думок.

Медіагрупа ICTV / СТБ продовжує бити власні рекорди. Цієї доби в ефірному блоці групи було 119 грубих порушень стандартів. Більше половини з них було порушеннями стандарту відокремлення фактів від думок. Це і власні міркування журналістів новин, і відсутність авторизації власних міркувань авторських матеріалів. Лишається низькою достовірність — і тому що багато інформацій потрапляють до ефіру з інтернету без будь-якої перевірки, і тому що достовірність багатьох інформацій не підтверджена посиланнями на джерела.

Найменше порушень стандартів було в ефірі Суспільного. З них єдиним системним було порушення стандарту точності, зумовлене спробами «ілюструвати» слова гостей якоюсь картинкою.

В ефірному блоці телеканалу «Інтер» і Суспільного проявів політичного піару цієї доби не було. В ефірному блоці телеканалу «1+1» був один прояв політичного піару — недоречна згадка фракційної приналежності нардепа Ігоря Фріса.

В ефірному блоці телеканалу «Рада» було три прояви політичного піару: зручні запитання ведучих представнику Офісу президента Смирнову з приводу відсторонення Венедіктової та усунення Баканова, цитата радника керівника ОП Подоляка і повідомлення, що заступник керівника ОП Тимошенко відвідав Вуглегірську ТЕС.

В ефірному блоці каналів ICTV / СТБ було два прояви політичного піару. Була явно замовлена, на мою думку, поява в ефірі лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошено. І була явно недоречна згадка про партійність (звісно ж у «Слузі народу») Олени Шуляк. 

В ефірних блоках телеканалів «Інтер», «1+1», каналів ICTV та СТБ, і Суспільного не було ні проросійських наративів, ні токсичних медійних персонажів. У ефірному блоці телеканалу «Рада» проросійських наративів не було, але ефір вели троє токсичних ведучих: Тетяна Гончарова, Назар Довгий і Максим Зборовський.

Темою дня цього разу були відсторонення генпрокурорки Ірини Венедіктової та усунення голови СБУ Івана Баканова (про це стало відомо напередодні пізно ввечері). На «Інтері» тема висвітлювалася суто в новинному режимі: усне інформаційне повідомлення і коментар Зеленського (з вечірнього відеозвернення президента). Більше нічого. Ні інших коментарів ньюзмейкерів, ні експертних обговорень теми у студії. На «1+1», крім суто новинного висвітлення теми, в студії говорили із заступником керівника ОП Андрієм Смирновим. З ним же говорили і в ефірному блоці телеканалу «Рада», а потім ще й неодноразово з цього інтерв’ю давали окремі синхрони. В ефір «Ради» для обговорення цієї теми покликали політолога Володимира Фесенка. Загалом до цього моменту в марафоні подія висвітлювалася вкрай однобоко і неповно. Настирливо повторювалася позиція президента — синхроном. Я, на жаль, не рахував, але цей синхрон в ефірі показали кільканадцять разів. Двічі в блоках різних каналів кликали до студії Смирнова, який «обгрунтовував» дії та позицію президента, а потім в ефірі «Ради» ще неодноразово подавали синхрони з цього інтерв’ю. Ніхто не надавав слово Венедіктовій і Баканову. Із кваліфікованих експертів на «Раді» до ефіру запросили лише відверто лояльного до президента Володимира Фесенка. 

Натомість в ефірному блоці ICTV/СТБ в сюжеті наводилася думка очільника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна про те, що це «спроба монополізувати правоохоронну систему». Про те, що Василя Малюка та Олексія Симоненка «пов’язують з Олегом Татаровим, який відповідає на Банковій за правоохоронну систему». І був синхрон Шабуніна. Тобто сюжет був частково збалансований. І наводилася реакція Венедіктової, щоправда, з її сторінки у фейсбуці. Вадим Карп’як обговорював тему з віце-прем’єркою Ольгою Стефанішиною в контексті зобов’язань перед ЄС. Зокрема, обговорювався момент можливої нелегітимності призначення керівника САП підписом т.в.о., а не повноцінного генпрокурора. В ефірі «Суспільного» намагалися обговорити тему з секретарем РНБО Олексієм Даніловим, але той відмовився обговорювати рішення президента. Натомість доволі докладно обговорили тему з експертом Олександром Солонтаєм, крім аспекту можливої узурпації влади. А от чого не зробив жодний з учасників марафону, так це не озвучили глибинних і «незручних» бекграундів тих, хто стали т.в.о. генпрокурора і голови СБУ. Особливо ж пана Симоненка.

Скриншот відео: «ТСН» / ютуб