24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запускаємо нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Моніторинг зараз виходить щотижня. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходитиме резюме марафону за попередній день із головними темами та спікерами.

Телеканал «UA: Перший» (0:00–3:00)

Зміст ефіру. Ефірні блоки каналу були поділені на десятихвилинні новини (які вела Інна Москвіна) і гостьову студію (яку вели по черзі Дмитро Хоркін і Євген Агарков).

Сюжетів було доволі багато, але майже всі вони були нарисовими:

• про те, як жителі Чернігова дістають питну воду,
• про українських біженців у Німеччині та США,
• про викрадення окупантами 12-річної української дівчинки з Маріуполя,
• про те, як кардіохірурги в Харкові проводять операції попри ворожі бомбування,
• про роботу залізничників при евакуації людей,
• про товари і ціни в крамницях прифронтових Сум,
• про чернігівця, який заряджає телефони, крутячи педалі,
• і про гумор українців під час війни.

Репортажна складова ефіру забезпечувалася ввімкненнями кореспондентів Суспільного:

• про наслідки ракетного удару по Дніпру і загалом про ситуацію в області,
• про ситуацію на Сумщині,
• про ситуацію в Миколаєві,
• про ситуацію на Чернігівщині,
• про ситуацію на Одещині,
• про ситуацію в Києві та області.

І було надзвичайно інформаційно цінне ввімкнення кореспондентки (яку ведучі не називали з міркувань безпеки) безпосередньо з окупованого Херсона.

Гостей ефіру було доволі багато. Цього разу переважали експерти, ньюзмейкерів було менше:

Андрій Шевченко, футболіст і тренер, про його волонтерські ініціативи і про відлучення російського футболу від міжнародних змагань;

Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби України, про потік біженців через кордон і про повернення людей в Україну;

Андрій Остальський, політичний журналіст із Лондона, про підтимку України Великою Британією;

Андрій Піонтковський, російський політолог, про зміну цілей війни Путіним;

Олег Філімонов, гуморист, про гумор під час війни;

Олександр Солонтай, директор програм практичної політики Інституту політичної освіти, оцінював, як працює місцеве самоврядування під час війни;

Гарі Табах, військовий експерт, капітан першого рангу у відставці ВМС США, розповідав про недієвість будь-яких гарантій безпеки Україні з боку країн Заходу;

Олексій Василюк, голова Української природоохоронної групи, оцінював шкоду екології, яку завдає війна;

Сергій Корсунський, посол України в Японії, розповідав про окуповані Росією Курили і про санкції Японії проти Росії;

Олег Рибачук, колишній глава Секретаріату президента, оцінював перспективи переговорного процесу з агресором;

Наталія Пошивайло-Таулер, віцепрезидентка Світового конгресу українців, розповідала про допомогу Нової Зеландії Україні;

Сергій Хлань, депутат Херсонської обласної ради, розповідав про ситуацію в області;

Віктор Морозов, український співак, композитор і перекладач, презентував сатиричну пісню про агресора.

Крім того, в ефірі каналу показали відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. Грубих порушень стандартів майже не було. Лише в одному випадку в прямому ввімкненні Олександра Тронь робила посилання лише  на сторінку в соцмережі: «Була пошкоджена лінія електропередач. Її вже відновили 31 березня. Про це повідомив апостолівський міський голова Андрій Оса на своїй сторінці у фейсбук».

Резюме. Ефірні блоки «UA: Першого» були доволі збалансованими і з мінімумом порушень.

Телеканали «Україна» і «Україна 24» (3:00–8:00)

Зміст ефіру. Ефір каналу чітко поділений на блоки коротких новин (ведучий Костянтин Лінчевський) і гостьові студії, які вели спочатку Микита Міхальов та Юрій Бібік, згодом — Олена Цинтила та Василь Пехньо. Сюжети були більше нарисові й оглядові, репортажних небагато:

• про повернення людей в Україну з-за кордону,
• про обговорювані міжнародні гарантії безпеки Україні,
• про досвід відбудови після Другої світової війни,
• про економічні наслідки санкцій для Росії (такий собі іронічний сюжет),
• про масове безробіття українців, спричинене війною,
• про переселенців, які втратили половину родини при втечі з-під обстрілів у Гостомелі,
• про звільнену Охтирку,
• про успіхи українських спортсменів під час війни,
• репортаж зі звільненого Ірпеня,
• про статки Путіна, його оточення й Лукашенка.

Прямих ввімкнень було небагато, і всі вони були теж оглядовими:

• про ситуацію на Дніпропетровщині,
• про ситуацію в Маріуполі,
• про ситуацію в Харкові,
• про ситуацію в Києві та області.

Гостей було багато, переважали експерти з різних питань, особливо ж — із питань зовнішньополітичних:

• Олександр Морозов, журналіст і політолог, головний редактор «Русского журнала» і директор Центру медіадосліджень «Унік»,
• Євгенія Кравчук, народна депутатка, про переговори України з країнами Заходу щодо воєнної і санкційної допомоги, щодо майбутніх репарацій Росії Україні,
• Сергій Алексашенко, економіст, радник прем’єр-міністра України, про післявоєнну відбудову України,
• Тарас Кузьо, професор політології Національного університету «Київського-Могилянська академія», про економічні санкції щодо Росії,
• Джейсон Джейсмарт, американський політтехнолог та політичний експерт,
• Ігор Петренко, політолог, про загальну ситуацію,
• Юрій Шевчук, політолог, викладач української мови в Колумбійському університеті Нью-Йорка, про роль української діаспори в політиці західних країн,
• Сергій Ауслендер, ізраїльський журналіст, про позицію Ізраїлю і про можливе посередництво Ізраїлю в переговорах між Україною і Росією,
• Олексій Оржель, керівник сектору енергетики Офісу ефективного регулювання, міністр енергетики та захисту довкілля у 2019–2020 роках, про прогноз щодо енергетичного ембарго Росії, перспективи заміщення російського газу і про ситуацію з ЧАЕС,
• Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті, про світоглядні відмінності України та Росії і про руйнування історичних пам’яток росіянами,
• Іван Ступак, експерт із правоохоронної й судової системи Українського інституту майбутнього, колишній співробітник СБУ, про очищення спецслужб від зрадників,
• Вадим Денисенко, речник Міністерства внутрішніх справ України, про загальну ситуацію,
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Асоціації малих громад, про рішення західних країн щодо обмеження імпорту нафти з Росії,
• Гела Васадзе, директор регіональних програм Центру стратегічного аналізу дії GSAC, про позицію Грузії щодо війни в Україні,
• Олег Дунда, нардеп, голова підкомітету ВР з питань будівництва та проєктування, про плани на відбудову зруйнованого війною житла і про компенсаціях людям, які втратили своє житло,
• Ігор Чернєв, нардеп, заступник Комітету ВР з питань цифрової трансформації, про «Старлінки» Ілона Маска в Україні і про вплив великих втрат армії окупанта на подальше ведення війни,
• Антон Кореневич, постійний представник Президента України в Автономній республіці Крим, про прихований призов кримчан, зокрема кримських татар, до війська окупантів,
• Ігор Сапожко, мер Броварів, про ситуацію в місті,
• Анатолій Куртєв, секретар Запорізької міської ради, про евакуйованих із Маріуполя і Херсонської області і про ситуацію в Запоріжжі,
• Ярослав Ємельяненко, директор «Чорнобиль-туру» і член громадської ради Державного управління зоною відчуження, про ситуацію в деокупованіій зоні відчуження.

Порушення стандартів. В ефірному блоці каналів було багато порушень стандарту достовірності. Найчастіше це були посилання на сторінки в соцмережах.  Ведучий Міхальов у запитанні до гостя посилався на неназвані ЗМІ: «Некоторые СМИ отмечают, что Великобритания в некоторых моментах касательно санкций вырывается в лидеры». І було кілька посилань взагалі невідомо на кого. Лінчевський казав: «Польові роботи тривають у підконтрольних районах. Врожаю на них вистачить, щоб задовольнити потреби всієї області, кажуть у сільгосппідприємствах». Ведуча Цинтила: «Ще маємо інформацію, що півтори тисячі переселенців відвідують соціальні їдальні в Луцьку». У сюжеті Всеволода Прокоф’єва про статки Путіна та його оточення: «Насправді ж статки Путіна оцінюють у більш як 100 мільярдів доларів». Хто саме оцінює?

Ще більше порушувався стандарт точності. І майже всі порушення стосувалися некоректного використання картинки, в тому числі архівної. Так, повідомлення про вихід окупантів із Чорнобильської АЕС було «перекрито» архівним відео без позначення, що це архів. Так само і сюжет про обговорювані міжнародні гарантії безпеки Україні був «перекритий» випадковим, у тому числі архівним, відео. Сюжет про масове безробіття українців, спричинене війною, був перекритий випадковим архівним відео (наприклад, за кадром ішлося про Маріуполь, Харків та Ірпінь і про зупинку роботи, а показували відбуття евакуаційних потягів із київського вокзалу). Повідомлення про те, що всі директори шкіл Мелітополя відмовилися співпрацювати з окупантами, було «перекрите» архівними планами дітей у школі в мирний час. Архів при цьому не було позначено. Чесно кажучи, оця «дань формі» в подібних ситуаціях виглядає просто цинічно.

Або ж повідомлення про те, що президентка Європарламенту Роберта Мецола вже в Україні і їде до Києва, було «перекрите» відео цієї ж Мецоли, але в Європарламенті. Абсурд. У повідомленні ведучого Лінчевського йшлося про можливості подання українцями заяв на компенсації за зруйноване окупантами житло, по відео показували зруйновані промислові об’єкти. Розмова ведучих із речником МВС Денисенком про полон нацгвардійців, які були на ЧАЕС, про звільнення Ірпеня і про контроль ЗСУ над Житомирською трасою тощо «ілюструвалися» відео окупантів на ЧАЕС. Гість Васадзе розповідав про рішення прем’єра Грузії не приєднуватися до санкцій проти Росії, про росіян, які починають переселятися з Росії до Грузії, а все це «ілюструвалося» картинкою багатотисячних мітингів у Тбілісі на підтримку України.

Інформацію Генштабу про знищення ворожої техніки протягом минулої доби було «проілюстровано» архівними планами, без позначення того, що це архів. І цим же відео було «перекрито» інформацію про відхід окупантів на півночі Київської області і про мародерство. Артем Джебко у прямому ввімкненні розповідав про те, що Київ повертається до нормального життя, відкриваються бари й ресторани, людей на вулицях дедалі більшає, а по відео показували зведення фортифікацій, блокпости і військових.

Гостя Ємельяненка було представлено і протитровано як «члена громади Державного управління зоною відчуження». Насправді ж він член громадської ради цього Держуправління.

Ще в одному випадку було порушено стандарт відокремлення фактів від думок: «Міжнародний договір про гарантії безпеки підтримують українські військові. З відповідною заявою виступив командувач військ Оперативного командування “Південь” Андрій Ковальчук». Виступ конкретного командувача не дає підстав для такого широкого узагальнення на всіх українських військових.

І був дуже однобокий і незбалансований сюжет про обговорювані міжнародні гарантії безпеки Україні. Наводилися думки з цього приводу Давида Арахамії і Михайла Подоляка, заява генерал-майора Андрія Ковальчука. Разом із тим, не всі експерти вважають це ефективним безпековим рішенням. Навіть в ефірі цього ж таки марафону і цієї ж доби (щоправда, в ефірному блоці «UА: Першого») американський військовий експерт Гарі Табах однозначно казав про недієвість будь-яких подібних гарантій безпеки Україні з боку країн Заходу, а тим більше з боку Росії.

Порушень стандарту повноти було небагато. Гість Ігор Петренко був представлений ведучими просто як «політолог», його компетентність глядачам ніяк не пояснили. Іншого гостя Гелу Васадзе було представлено як директора регіональних програм Центру стратегічного аналізу дії GSAC. Маловідома абревіатура потребувала розшифровки.

І про стандарт доступності подачі інформації. У першої пари гостьових ведучих Міхальова і Бібіка ну дуже вже складні формулювання запитань до гостей. З одного боку, вони говорять з експертами як «посвячені в тему», але ж для глядача, та ще й у такій складній тематиці дуже важко вловити всю глибину експертної думки. Тут і експерт (у наведених прикладах це був Тарас Кузьо, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія») говорить дуже складно, але ведучі, по-моєму, висловлювалися ще складніше за експерта! Плюс часто запитання ведучих перетворювалися на промови з великою кількістю тверджень, які б личили не журналістам, а ньюзмейкерам. Наводжу два приклади, хоча насправді подібних запитань по ефіру було безліч.

Ведучий Міхальов: «Стосовно Сполучених Штатів хочеться деталізувати. На вашу думку, те, що ми почули напередодні стосовно розкриття запасів нафтових так і можливості у вигляді одного мільйона барелів на добу. Надавати цю нафту на ринок для того, щоб згладити всі негативні впливи відмови від російської нафти. Це те, що може зробити для світової енергетичної безпеки безпосередньо Вашингтон, безпосередньо Сполучені Штати Америки. Що ще і від кого ми можемо очікувати в контексті тієї енергетичної безпеки, щоб згладити ці всі проблеми? Можливо, мова йде про країни ОПЕК, або ж ОПЕК+, зрозуміло, що без Росії».

Ведучий Бібік: «Але коли ми говоримо про енергетичний сектор, і ось той крок Сполучених Штатів, який стосується відкриття запасів нафти, тут важливо розуміти на фоні іншого, що відбувається в Росії. А там, зокрема, очільник зовнішньополітичного відомства також поїхав в турне і тепер вже нафту російську пропонують з великими знижками, в 45, в 50 відсотків. Ось така вона, "велика і могутня", це в лапках, Росія, кому навіть і нафта практично, їхня нафта практично нікому не потрібна. Скажіть, будь ласка, те, як ось ці країни будуть себе поводити, тому що там українське лобі, якщо про нього взагалі можна говорити, там наднизьке. Там Україна не працювала, або ж працювала непомітно. Дуже яскраво виражене саме російське лобі, російська присутність, російський вплив. Скажіть, будь ласка, яким чином ми і наші міжнародні колеги, партнери, союзники, таким чином можуть вплинути і на цей ряд країн, тому що від них фактично тепер залежить, як триматиме російська економіка, кого вони можуть підтримати в цій непростій геополітичній ситуації. Як нам потрібно діяти, на ваш погляд?».

Або ще Міхальов: «Касательно роли Соединённых Штатов в скажем так синергии санкционной и в тех компенсаторных вещах, по нефти той же...».

У мене нема сумніву, що ведучі й справді доволі глибоко розбираються у всіх цих питаннях, але ж завдання телеведучого полягає не в тому, щоб показати глядачам свою високу поінформованість, а в тому, щоб допомогти цим глядачам зрозуміти гостя-експерта. До речі, друга пара гостьових ведучих Олена Цинтила та Василь Пехньо набагато якісніше формулювали запитання до гостей, як мінімум простіше і зрозуміліше для пересічного глядача.

Інші зауваження. Тут у мене загальна порада ведучим медіагрупи: звертатися до гостей по-людськи, тобто на ім’я, а не за прізвищем (це скоріше російська традиція). Тому краще вже «пане Юрію», а не «пане Шевчук», «пане Ігоре», а не «пане Петренко».

Елементи політичного піару. Сюжет про обговорювані міжнародні гарантії безпеки Україні починається з тексту: «Президент Володимир Зеленський, Збройні сили та дипломатичний корпус працюють для якнайшвидшого досягнення миру в Україні», — як на мене, трохи вже занадто. Тим більш, не інформативно.

Ведучі в представленні гостя і в титрах продовжують принагідно згадувати фракційну приналежність «слуг народу». Зокрема, так було у представленні народної депутатки Євгенії Кравчук. У повідомленні про те, що буковинські волонтери відправляють їжу «в найгарячіші точки країни», на відео кількома крупними планами було акцентовано на наліпках «Рінат Ахметов» на боксах з гумдопомогою. І наступне повідомлення було про те, що 20 тисяч продуктових наборів отримав Київ від Фонду Ахметова.

У розмові з секретарем Запорізької міськради Анатолієм Куртєвим ведуча Цинтила каже: «Справедливості заради, вам суттєво допомагає бізнес. Ми знаємо, що група компаній "Метінвест" готова і завжди радо долучається і до евакуації мешканців, відправляють постійно автобуси, щоби вирвати людей з пекла і привезти в Запоріжжя. І допомагає в обладнанні тих місць, де зараз перебувають маріупольці»... І далі: «Ще є одна історія, про ліки. Важливо не лише прийняти переселенців, а й забезпечити їхнє лікування, але не тільки їхнє, бо люди хворіють незалежно від того, де в них реєстрація в паспорті і де вони час провели. На 30 млн гривень теж "Метінвест" закупив ліки для запорізьких лікарень і допомагає медикам з обладнанням, серед іншого. І що найважливіше, відновлюють свої потужності підприємства на Запоріжжі, і це вкрай важливо, бо матимуть люди роботу, і матиме держава податки, і матимемо товар, який виробляють ці підприємства». Усе це слушно, і я не маю жодного сумніву щодо допомоги країні групи «Метінвест», але чому ведучі медіагрупи «Україна» так згадують лише структури Ахметова? Це, звісно, риторичне запитання.

Резюме. В ефірному блоці медіагрупи «Україна» репортажна складова — і сюжетами, і прямими ввімкненнями кореспондентів — була не надто представлена. Натомість ефір групи був чи не рекордним за кількістю гостей. Цієї доби переважали експерти, а серед них — експерти з зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної тематики.

В ефірному блоці каналів було дуже багато грубих порушень стандартів, особливо ж стандарту достовірності подачі інформації та стандарту точності — останній стандарт головно порушувався за рахунок некоректного використання картинки, особливо ж архівної.

Крім того, в ефірному блоці каналів було кілька елементів політичного піару.

Телеканал «Інтер» (8:00–13:00)

Зміст ефіру. Формально годинні ефірні блоки каналу були поділені на новинний (ведуча Анастасія Даугуле) та гостьовий (Олексій Фадєєв), але принципової відмінності між блоками небагато. Можливо, тому що і там, і там переважають короткі інформації і підводки з сюжетами, і ще — в гостьових блоках майже нема гостей.

В рамках спільного телемарафону, як мінімум, 1 квітня канал «Інтер» точно був рекордсменом за кількістю сюжетів. Суто репортажних сюжетів було небагато. Один із них — Євгена Онопрієнка та Геннадія Стамбули про ситуацію в Маріуполі, реально знятий у заблокованому окупантами місті. Репортаж Світлани Шекери з Харкова. І репортаж Ніни Коломієць і Юлії Зайцевої про ситуацію у звільненому від окупантів Тростянці і про роботу рятувальників у дні окупації. Ще один сюжет був про затримання проросійського блогера у Львові. Інші сюжети були більше оглядовими:

• про бої на Чернігівщині,
• про ситуацію на Херсонщині,
• про ситуацію в Миколаєві,
• про ситуацію на звільненій від окупантів ЧАЕС.

Доволі активно працювали закордонні корпункти каналу, які розповідали:

• про торгівців людьми у Бельгії, які використовують українських біженок,
• про імовірні безпекові гарантії Україні,
• про прийом українських біженців у Ізраїлі,
• про те, що українським біженцям у Німеччині спростили працевлаштування.

І чимало сюжетів було більше нарисового характеру:

• про роботу ППО,
• про допомогу мешканців Одещини військовим,
• про Еритрею, країну, яка в числі небагатьох підтримує Росію в ООН,
• про реальний стан російської армії,
• про практику доносів у Росії,
• про жителів Чернівців, які намагаються нажитися на вимушених переселенцях,
• про «сухий борщ» для фронту,
• як у школі Кропивницького виготовляють для армійців кровоспинні турнікети,
• як діти в Запоріжжі навчаються дистанційно,
• що відбувається в окупованих Росією Абхазії та Південній Осетії,
• про військові вишколи для охочих у Черкасах.

Але навіть така велика кількість сюжетів виявилася недостатньою на тлі малої кількості прямих ввімкнень і гостей студії. Що далі тривав ефір каналу, то більше було повторів сюжетів. Останній годинний блок ефіру взагалі йшли майже суцільні повтори. Прямі ввімкнення були лише

• про ситуацію на Дніпропетровщині,
• про ситуацію в Запорізькій області,
• про ситуацію на Харківщині,
• про ситуацію на Одещині
• і про вибух на Львівщині, який виявився запуском газової свердловини.

Я вважаю, що для 5 годин інформаційного ефіру, ще й у такий активний час доби, цього було дуже мало. І дуже мало було гостей — лише п'ятеро, були навіть цілі годинні ефірні блоки без жодного гостя:

• Павло Лисянський, правозахисник, директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки, про незаконну мобілізацію раніше окупованих Росією територій Донеччини і Луганщини,
• Ярослав Ємельяненко, член громадської ради Державної агенції управління зоною відчуження, про ситуацію на ЧАЕС,
• Андрій Вітренко, заступник міністра освіти і науки, про навчання дітей під час війни і про вимоги до вступу до вишів, як відбуватиметься ЗНО,
• Коба Накопія, депутат парламенту Грузії, про ситуацію з окупованими територіями своєї країни,
• Андрій Герус, голова парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.

Порушення стандартів. В ефірних блоках каналу неодноразово порушувався стандарт достовірності подачі інформації. Тричі були посилання на сторінки в соцмережах без перевірки. Ведуча Даугуле в новинах: «Також до Києва має прибути президент Європарламенту Роберта Мецола. Про що вона сама повідомила у соцмережах». І «більше мільйона доларів зібрали для наших Збройних сил на благодійному аукціоні у Празі. Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомив посол України у Чеській Республіці Євген Перебийніс». У сюжеті Євгена Онопрієнка та Світлани Шекери про ситуацію на Харківщині: «Із сусіднього з Ізюмом міста Барвінкове вивезли частину жителів. Про евакуацію повідомив у соцмережах міський голова Олександр Бала».

У двох випадках інформація подавалася без посилань на будь-які джерела: у відеоогляді (автора не було названо) про санкційну політику різних країн і їхню допомогу Україні. І в новинах так було подано повідомлення про знищену техніку і військових Росії.

В одному випадку ведуча дала таке посилання: «Як відомо, з квітня окупанти планували відновити навчання у школах Мелітополя за російською програмою та мовою ворога».

Більшість порушень стандарту точності стосувалася некоректного використання картинки. Так, у сюжеті Владислава Політа про Еритрею йшлося про Генасамблею ООН, а показували засідання Радбезу. В новинному повідомленні про те, що Росія оголосила персонами нон-ґрата чиновників Євросоюзу, показували штаб-квартиру ЄС у Брюсселі. Сюжет Ольги Лучик про жителів Чернівців, які намагаються нажитися на вимушених переселенцях, був просто «перекритий» загальними планами будинків. У двох випадках використовувалося невідповідне тексту архівне відео, не позначене як архів: у відеоогляді про санкційну політику різних країн і їхню допомогу Україні і в сюжеті Ірини Баглай про ситуацію на ЧАЕС.

На відеоввімкненні міського голови Мелітополя Івана Федорова був геотитр «Мелітополь», хоча Федоров після звільнення з полону перебуває на контрольованій території. А в сюжеті Вікторії Парфенюк про те, що російських дипломатів масово висилають із країн ЄС за шпигунство, було сказано: «35 російських послів висилає Словаччина». Насправді ж ішлося про «дипломатів».

Двічі грубо порушувався стандарт відокремлення фактів від думок. У повідомленні про те, що прем’єр Канади Джастін Трюдо закликає виключити Росію з Великої двадцятки, ведуча Анастасія Даугуле робила власний неавторизований висновок: «Проте варто зауважити, що будь-які спроби західних союзників виключити Росію, ймовірно, будуть провальними. Адже на них можуть накласти вето інші члени клубу, куди входять, зокрема, Китай, Індія та Саудівська Аравія». А в колективному сюжеті закордонних кореспондентів каналу про ймовірні безпекові гарантії Україні в кінці звучав неавторизований журналістський висновок: «І як би цинічно це не звучало, саме перемоги на фронті зараз найсильніший козир у руках Києва. І хоча політичне майбутнє України вирішується у високих кабінетах політиків, реальністю воно може стати лише за згоди українських Збройних сил та громадянського суспільства».

У ведучого Фадєєва було дуже багато геть неінформативних підводок, майже суцільні емоційні оцінки, мінімум реальної фактичної інформації. Наприклад: «Харківщина — український регіон, де фронтова ситуація одна з найскладніших. З одного боку, успіхи наших армійців безперечні. Вони знищують ворога і його техніку. Лише напередодні у харківському небі рашисти втратили аж чотири літаки — винищувач, три бомбардувальники. І при цьому окупанти не припиняють цинічні атаки з повітря. Вони руйнують Харків, тривають важкі бої за Ізюм». Або: «Рашисти постійно штурмують Маріуполь. Але оборону міста героїчно тримають зокрема воїни полку «Азов». Ворог перекидає до Маріуполя потужні сили, адже завоювати це українське місто — це і стратегічна ціль окупантів, і вочевидь символічна, адже це — символ українського опору та незламності. Попри колосальні руйнації, постійні обстріли та бомбардування, Маріуполь не здається. Про події, які уже увійшли в світову історію як приклад українського героїзму та російської ганьби, далі».

Було ще одне порушення етичної норми. В сюжеті Євгенії Терещенко та Ольги Куриленко під час першої демонстрації показали коментар жителя окупованої Херсонщини, за яким його можна ідентифікувати. Для людини, яка давала на окупованій території відвертий коментар щодо дій окупантів, це становить серйозну небезпеку. І журналісти мали б відповідально дбати про безпеку свого джерела інформації. Коли цей сюжет показували в ефірі каналу повторно, то вже заблюрили обличчя цієї людини, але, на жаль, першого показу могло вистачити для непоправних наслідків.

Інші зауваження. Невправна робота випускової групи: сюжет про Еритрею як про російського сателіта не зуміли «вмістити» в ефірі і змушені були обривати на півслові, коли почалася Всеукраїнська хвилина мовчання за загиблими.

Не дружить «Інтер» із фемінітивами. «Міністр закликала» — погодьтеся, якось це по-мордорськи звучить. І це лише один приклад із багатьох.

У підводці і в сюжеті Куцого і Політа про те, що відбувається в окупованих Росією Абхазії та Південній Осетії, ці квазіутворення журналісти називають «самопроголошеними» республіками. Це некоректно, бо «проголошені» — це ж урочистий стиль. Жодної урочистості в російській окупації різних земель у різних країнах (у Грузії, Молдові, в Україні) і близько нема. Тож чи не час називати їх як це є насправді, тобто «самоназваними»?

І ще одне. На «Інтері» доволі часто під новинні сюжети підкладають драматичну музику. На мою думку, це неправильно. Було б доречним у документалці. Тим більше, що самі кадри того, що творять окупанти на українських землях, настільки трагічні, що будь-яка музика є зайвою.

Резюме. «Інтер», звісно, має потужний ресурс — це власні кореспонденти по містах України, а ще в Європі, Америці й навіть на Близькому Сході. Але при цьому погано планує інформаційний ефір. З такою кореспондентською мережею можна було би значно потужніше розповідати про події репортажами, насамперед прямими ввімкненнями. Натомість весь цей потенціал більше використовується для виробництва сюжетів, причому не репортажних. І геть слабко в каналу з гостями, що мало би бути другою потужною складовою ефіру. І в ефірі каналу велика кількість серйозних порушень стандартів, особливо ж достовірності й точності подачі інформації.

Телеканал «1+1» (13:00–18:00)

Зміст ефіру. Структура ефіру якась невиразна: спочатку годинні новини, потім по пів години гостьова студія і новини, далі година гостьової, півгодинні новини і знову година гостьової. Є певна частина телеаудиторії, яка не постійно дивиться канал, а вмикається, щоб довідатись останні новини. За найпростішою логікою, ці новини мають бути десь на початку кожної години. За такої ж структури ефіру, як було 1 квітня у «1+1», у трьох годинних блоках каналу ці глядачі на новини потрапити точно не змогли.

Перший випуск новин вели Соломія Вітвицька і Святослав Гринчук, наступні випуски — один Гринчук. Гостьову студію вели Наталія Мосейчук та Максим Сухенко.

Між новинами і гостьовою студією нема якісної координації, бо окремі матеріали повторюють у гостьовій після того, як вони щойно були в новинній (наприклад, про пресконференцію полонених, мобілізованих окупантами на раніше загарбаних територіях Донеччини і Луганщини).

Сильною стороною каналу продовжують залишатися якісні репортажні сюжети фронтових кореспондентів. Зокрема, 1 квітня в ефірі були такі:

• Олександра Загородного з понівечених окупантами сіл по Житомирській трасі,
• Руслана Ярмолюка із Сіверськодонецька, який постійно обстрілюють окупанти,
• Юлії Кирієнко про звільнені села на Київщині,
• Олександра Моторного зі звільненого Гостомеля,
• Маргарити Потапової з понищеного російською артилерією Вишневого.

Крім того були більш оглядові й нарисові сюжети:

• про ситуацію на звільненій від окупантів ЧАЕС,
• як журналістки «ТСН» побачилися з евакуйованими рідними, яких не бачили з початку війни,
• про заміновані ворогом звільнені території,
• про те, що Кремль стає «токсичним союзником»,
• про канадійського снайпера, який воює в ЗСУ,
• про американських волонтерів, які відправили вантажний літак меддопомоги Україні,
• і про волонтерів Київщини, які готують оборонні споруди.

Натомість прямих ввімкнень було небагато, з них лише один був суто репортажний — Олександра Моторного про ситуацію у звільнених селах Київщини.

Решта були такі:

• з Берліна про те, як Німеччина планує відмовлятися від російського газу,
• з Одеси про гуморину
• і що в Києві запрацював сервіс оренди велосипедів.

Не дуже багато (як для 5 годин ефіру) було і гостей,  переважно це були експерти:

• Олег Чабан, психотерапевт, про те, як в умовах війни й евакуації, тимчасового розділення сімей вестися з рідними і з дітьми,
• В’ячеслав Мальцев, військовий експерт, лідер руху «Артпідготовка»,
• Тимур Пістрюга (представлений нерозбірливо, а титрів не було), керівник Асоціації саперів України, про правила безпеки для цивільних і загалом про ситуацію із замінуваннями на звільнених та прифронтових територіях,
• Дмитро Прядко, керівник проєкту «Прихисток», розповів, як працює їхня платформа пошуку безоплатного житла для вимушених переселенців,
• Андрій Клименко, керівник Інституту чорноморських стратегічних досліджень, про воєнну, торгову і загальну ситуацію з судноплавством в Чорному морі в зв’язку з війною,
• Олександр Поворознюк, фермер, власник ферми на Кіровоградщині про посівну і не тільки,
• Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА про ситуацію в регіоні,
• Коля Серга, музикант, шоумен і нині боєць тероборони Одеси, про гуморину,
• Денис Шмигаль, прем’єр-міністр України,
• Катерина Гольцберг, психологиня, про те як говорити з дітьми про війну,
• Володимир Горянський, актор, про російських митців.

Крім того, в ефірі каналу показали брифінг радника глави ОП Олексія Арестовича.

Порушення стандартів. В новинах доволі багато повідомлень подавалося взагалі без посилань на джерела інформації. Так, ведучий Гринчук давав у кожному випуску великий блок інформації про ситуацію на різних ділянках фронту. Або ж інформацію про ситуацію на Житомирщині. В блоці новин матеріал про санкційну політику США весь був без посилань на джерела інформації. Повідомлення про затримання СБУ банди псевдоволонтерів теж було без посилань на джерело.

У сюжеті Євгена Куксіна: «У Харківській та Сумській області встановлено, що сьогодні окупанти мінують території новітніми мінами «Медальйон». Ким саме встановлено?

І ще ведуча Мосейчук в запитаннях до гостей не посилалася на джерела озвученої інформації. Наприклад, у розмові з експертом Мальцевим вона сказала таке: «Даже говорили, что у Медведчука была попытка самоубийства». На мою думку, це занадто відповідальна заява, щоб обмежитися «посиланням» «говорили»! Або ж таке: «Щойно надійшла інформація, в Верховній Раді України зареєстрували два законопроєкти». Звідки надходить інформація?

І було кілька грубих порушень стандарту точності. От не розумію, в чому взагалі був сенс «перекривати» розповідь Наталки Фібріг про реакції німецького бізнесу і рішення німецького уряду щодо імпорту російського газу безумовно красивими відео німецьких вулиць і архітектурних споруд? Ще й оскільки цього відео було менше, ніж розповіді кореспондентки, то його крутили по колу кілька разів.

У сюжеті Ірини Прокоф’євої про ситуацію на звільненій від окупантів ЧАЕС було використано не позначене архівне відео. У сюжеті Євгена Куксіна про заміновані ворогом звільнені території кореспондент казав таке: «Лише за попередніми підрахунками, в Україні заміновано щонайменше 82 тисячі квадратних метрів території». Насправді ж йшлося про квадратні кілометри. Це дуже груба помилка (в тисячу разів!).

У сюжетах часто дуже недбало накладено титри. Наприклад, у сюжеті Яни Слєсарчук про союзників Кремля Путін на картинці був титрований як Макрон. А головний опонент чинного угорського прем’єра на виборах був протитрований чинним прем’єром, себто Орбаном.

Ведучий гостьової студії Сухенко наводив статистику втрат ворога. На відміну від ведучих новинних блоків, він називав показники не відповідно тому, як вони з’являлися на інфографіці. Така невідповідність заплутує глядача, ускладнює йому сприйняття інформації.

І щодо стандарту відокремлення фактів від думок. Ведуча Мосейчук постійно висловлює різні власні міркування, часто при цьому не авторизуючи їх як слід. Моє припущення: вона не виходить з образу ведучої «Права на владу». Але насправді спільний марафон, як мені здається, усе ж потребує від ведучих певної самодисципліни.

Так, мені здалася занадто вільною така заявка ведучої в розмові з експертом Мальцевим: «...Наша пятая колонна. Они так рассказывали Путину о том, что их здесь с хлебом-солью будут встречать, понимаете. А тут так мокрыми трусами по мордасам получили в Киеве, Гостомеле, в Буче, в Ирпене». Ми всі асоціюємо себе з переможною армією, але подібна образність мені здається надмірною. Таке має право казати той, хто власноруч з боями гнав окупантів з-під Києва.

Протягом усього ефіру ведуча Мосейчук постійно просувала якусь дивну, як на мене, думку про те, що якби у ворожих солдат був вищий рівень освіти, вони б, мовляв, так не поводилися б. Що в Україні воюють люди з російської глибинки, відповідно,   не дуже освічені. З цієї хибної думки ведуча формулювала й запитання різним гостям. Наприклад, після статистики втрат ворога, ведуча розмірковувала: «Чому не шкода людей. Чи Путіну в принципі їх не шкода. Тому що ось ми попередній слот говорили наскільки інтелектуальний рівень низький цих солдат, які потрапляють сюди в Україну служити. Тобто тих, кого не шкода, ті, які, я не знаю, розмножуватися не можуть, або як колись у нас хтось висловився «неякісних дітей» там можуть продукувати... Я вам чесно кажу, в мене таке враження, що вони утилізують тут молоде своє населення, на яких немає надії. Я абсолютно підозрюю в тому керівництво Росії». Сухенко: «А інше населення в них краще? Ну чесно». Мосейчук: «Ну є певна частина, для яких блага цивілізації доступні, там в районі Пєтєрбурга, Москви, вони отримують, очевидно, певний рівень освіти». І далі ведуча ще неодноразово поверталася до цієї думки в розмовах з іншими гостями.

Мосейчук також закликала тих, кого насильницьки мобілізовують на раніше окупованих територіях Донеччини і Луганщини: «Ви думайте, думайте, перш ніж піти в ету вот русско-совєтско-рашистско-немецко-фашистскую точніше армію». І це після того, як ті ж полонені розповідали про насильницький характер мобілізації. І це було в ефірному блоці каналу. Тобто це точно було не питання особистого вибору.

Або мені здався геть недоречним довгий спіч Мосейчук з закликами до російських матерів не посилати своїх дітей на війну в Україні. По-перше, тому що дуже навряд російські матері дивляться цей телемарафон. А по-друге, тому що для українців — зовсім інше важливо. Ну і з професійної точки зору: в інформаційному марафоні має бути більше інформації, а менше рефлексій ведучих. Це ж не якесь там хайпове токшоу.

Щодо стандарту повноти — два зауваження. По-перше, «1+1» не титрує як слід гостей. Треба титрувати хоча би на початку і в кінці. А загалом треба враховувати і постійний рух аудиторії, отже, умовно хоча би раз на 2 хвилини, коли розмова з гостем триває довше 3-4 хвилин. А розмови з гостями у блоці «1+1» були набагато довшими.

Крім того, карта бойових дій у повідомленнях каналу залишається тією ж і такою ж — геть неінформативною. Натомість тепер на «1+1» зробили дуже якісну інфографіку щодо втрат ворога. Тепер у ній усе надзвичайно наочно, доступно і очевидно. Єдине, що ще варто врахувати — це наявність логотипів каналів, які транслюють спільний ефір. За цими логотипами ховається заголовок і частково основні написи. Тож варто було би їх змістити вниз до центру кадру. Це ж зауваження стосується і інших інфографік каналу: поки ефір каналу є частиною спільного ефіру, слід враховувати наявність логотипів своїх колег.

Елементи політичного піару. Гість ефіру, фермер із Кіровоградщини Олександр Поворознюк, доволі довго славословив президента Зеленського і лаяв його політичних опонентів. І це з мовчазної згоди ведучих, які, гадаю, знали про політичні вподобання фермера і його балакучість, оскільки в попередній розмові згадували, що фермер ще в мирні часи неодноразово був гостем студії «1+1».

Резюме. Сильна репортажна складова каналу, завдяки роботі фронтових кореспондентів, але не в повну міць використовується через малу кількість прямих ввімкнень. Гостьова політика теж більше експертна, частково навіть з перевагою корисних порад над оцінками поточних подій. І дуже мало ньюзмейкерів в ефірі каналу. Значна кількість порушень стандартів, частина з яких пов’язана з «поганими звичками» мирного часу, а частина зі звичкою до інших форматів.

Телеканал «Рада» (18:00-23:00)

Зміст ефіру. Ефір каналу, як і раніше, був чітко поділений на короткі новини (які веде Андрій Сініцин) і гостьову студію, яку вели Олена Морозова з Вадимом Герасимовичем, а згодом Олеся Ніцевич з Вадимом Колодійчуком. Незрозуміло, навіщо було одні й ті самі повідомлення (наприклад, про евакуаційну колону з Маріуполя до Запоріжжя і про колону з гуманітарною допомогою з Запоріжжя до Бердянську, і що Верховна Рада проголосувала за 21 законопроєкт тощо) дублювати після новин за 5—7 хвилин у гостьовій студії, ще й з тими ж грубими порушеннями стандарту достовірності і повноти. І так було не в одному годинному блоці. Очевидно, координації між двома студіями не було. У новинних випусках було дуже багато повторів, уже з 20 години йшли майже суцільні повтори, оновлення були поодинокі. Це попри те, що ведучий Сініцин наприкінці кожного випуску каже «обіцяю повернутися в студію з оновленим випуском менш ніж за годину», але щораз повертається майже з таким самим випуском. Оновлень майже нема.

Сюжетів майже не було: 3 сюжети на 5 годин ефіру. Які постійно повторювалися:

• про відправлення з Запоріжжя гуманітарної допомоги у Бердянськ (цей сюжет показали в усіх п’яти випусках новин),
• про жінку, яка врятувалася з дитиною з-під обстрілу окупантів у Гостомелі
• і про роботу тероборони Києва.

Дуже мало було і прямих ввімкнень, з них лише три умовно репортажних (радше оглядових):

• про гуморину в Одесі,
• про роботу волонтерів і про ситуацію на Житомирщині,
• про виставку мемів «Укрзалізниці»,
• про ситуацію на Херсонщині,
• про ситуацію на Харківщині.

Краще були справи з гостями: в ефірі каналу цього дня було чимало ньюзмейкерів-посадовців, натомість майже не було експертів. В ефірі каналу були:

• Ігор Терехов, міський голова Харкова, про ситуацію в місті,
• Павло Кириленко, голова Донецької обласної військової адміністрації, про ситуацію в області,
• Євген Єнін, перший заступник міністра внутрішніх справ, про військові злочини окупантів і роботу поліції на звільнених територіях,
• Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про ситуацію в області,
• Олексій Данілов, секретар РНБО,
• Віталій Коваль, голова Рівненської ОВА, про ситуацію в області,
• Михайло Чорноморець, головний координатор команди волонтерів у Харкові,
• Дмитро Живицький, голова Сумської ОВА, про ситуацію в області,
• Олександр Корнієнко, перший заступник голови Верховної Ради, про останні рішення,
• Віктор Ляшко, міністр охорони здоров’я України, про роботу медичної галузі у часи війни,
• Антон Кореневич, постійний представник президента України в Автономній республіці Крим, про внесення питання деокупації Криму в переговори з Росією і про незаконний призов кримчан окупантами,
• Юлія Свириденко, перша віце-прем’єр-міністерка, міністерка економіки України,
• Олександр Кубраков, міністр інфраструктури України, про відбудову після війни,
• Ігор Смелянський, генеральний директор «Укрпошти», про виплати пенсій для тимчасово переміщених людей,
• Олег Устенко, радник президента України з економічних питань, про те, з яких грошей здійснюватиметься відбудова зруйнованої війною країни,
• Ната Жищенко, лідерка гурту Onuka і волонтерка Фонду підтримку Чернігова, про ситуацію в місті і про волонтерську допомогу.
• Крім того в ефірному блоці каналу показували:
• запис фрагменту засідання уряду (головно — вступна промова прем’єра Шмигаля),
• запис виступу президентки Європарламенту Роберти Мецоли у Верховній Раді,
• якась іронічна рубрика «Байрактар ньюз» 95-го кварталу (суб’єктивно: якось по-перше геть не смішні жарти, а по-друге, не дуже-то й доречно),

і великий (на цілих 28 хвилин!) фрагмент запису засідання ВР. Малоінформативний, бо голосування за 21 законопроєктом без обговорень — це радше технічна дія.

Порушення стандартів. Порушень стандартів багато. Зокрема чимало порушень стандарту достовірності інформації. Ведучий Сініцин часто посилається на сторінки в соцмережах.

Великий блок цитат щодо єдності армії з владою командувачів військ Оперативних командувань: «Захід» генерал-майора Сергія Литвинова, «Північ» генерал-майора Віктора Ніколюка, «Південь» генерал-майора Андрія Ковальчука і Оперативного командування «Схід». Все це — взято з фейсбук-сторінок. І в кількох випусках дублювалася новина з твітера президента Зеленського про його розмову з Макроном.

Подеколи ведучий новин дає розмиті посилання: «Рятувальники кажуть, що роботи дуже багато». Або: «А в Запоріжжя з Маріуполя їде понад 40 автобусів із людьми. Це найбільша колона з часу окупації міста, кажуть у мерії». Тут, до речі, і повна розмитість посилання (хто саме у мерії каже?) і до того ж навіть незрозуміло, в мерії якого з двох згаданих міст це кажуть.

У гостьовій студії ведучі Морозова і Герасимович дають цілий блок коротких повідомлень (про те, що в Енергодарі ФСБ веде допити людей, що в Токмаку окупанти планують референдум, що в Мелітополі окупанти розміщують в житлових кварталах артилерію, що там же окупанти вимагають навчати дітей російською) — всі без жодних посилань на джерела інформації.

Чимало було й порушень стандарту точності. Ведучі протягом ефіру безліч разів (і в блоках новин, і у гостьових студіях) повторювали таке: «Верховна Рада України на пленарному засіданні ухвалила 21 законопроєкт». Це неточне («ухвалюють» закони, а не законопроєкти) і неповне формулювання, бо зі згаданих 21 ухваленими в цілому було 14, інші — лише в першому чи другому читанні. Крім того, зрозуміло, це повідомлення було «перекрите» просто планами сесійної зали ВР, крупними планами спікера Стефанчука і табло підсумків голосування. Останнє, зрозуміло, не відповідало тому, про що казали ведучі. Зокрема, коли вони казали про заборону рашистської символіки, показували на табло 320 голосів «за», а насправді за цей законопроєкт проголосувало 311 нардепів. І оскільки планів на відео було небагато, а тексту повідомлення значно більше, то ці плани ще й крутили по колу.

У відео про зустріч українських посадовців з президенткою Європарламенту Робертою Мецолою, Шмигалем за кадром називали Стефанчука, а Стефанчуком називали Мецолу. Пряме ввімкнення кореспондента з Харкова «ілюструвалося» випадковою добіркою відео, запущеного по колу. Точно випадковою, бо кореспондент розповідав і про Харків, і про Ізюм, і про Вовчанськ. І про знищені будинки, і про гуманітарні проблеми і про початок дистанційного навчання в школах тощо. А на все це показували одні й ті ж кадри руйнувань від обстрілів. Ще в одному випадку ведучий Герасимович говорив про «другу карибську війну», маючи на увазі «карабаську».

На каналі системно не титрують гостей. Часто один раз за кілька хвилин розмови з’являється титр на 2-3 секунди (прочитати не встигаєш). А деяких гостей взагалі забувають протитрувати.

Інші зауваження. В ефірі постійно запускають лайнери і перебивки. Чесно кажучи, просто дратують!

Великий блок цитат щодо єдності армії з владою командувачів напрямків було ілюстровано цими сторінками з соцмереж. Який сенс показувати на екрані великі «сліпі» тексти?

В ефірі каналу часом дають занадто вже розлогі бекграунди, часом на 2—3 хвилини. Так, наприклад, 1 квітня довго і докладно розповідали про всі попередні раунди переговорів між українською і російською делегаціями. Про «домовленості» на кожному етапі, які точно не мали жодного принципового значення вже наступного ж дня, навряд чи варто згадувати, та ще й так детально. Або бекграунд про те, якими «мирними угодами» закінчувалися різні війни або конфлікти (в Афганістані, в Грузії, в Нагірному Карабасі, на таджицько-киргизькому кордоні). І все це також «ілюструвалося» на екрані багатослівними текстами (ще й набраними капслоком, для «спрощення» їх читання глядачем).

Ведучі каналу постійно використовують слово «наразі» в значеннях «зараз» або «вже». А значить воно «поки що». Тому дуже дивно звучить, наприклад, про звільнених з полону українських військових: «вони наразі перебувають у безпеці». Себто «поки що вони у безпеці», а що далі їм щось почне загрожувати?

Елементи політичного піару. Звісно, я можу тут помилятися, але кілька разів цитований в ефірі каналу набір заяв командувачів армії щодо єдності з владою виглядав якоюсь спланованою акцією. Тим більше, що далі ведучі каналу «Рада» обов’язково цитували слова заступника керівника ОП Кирила Тимошенка про те, що «критики договору, який запропонувала Україна на переговорах із Росією, не бачать реальної ситуації в державі».

Висвітлення деяких «паркетних» подій (наприклад, зустріч Стефанчука і Шмигаля з президенткою Європарламенту або ж звіт з пленарного засідання ВР) на каналі робиться за звичною схемою: БЗ+СХ, де йде зовсім не принципово важливий синхрон Шмигаля або Стефанчука.

У повідомленні про благодійний аукціон у Чехії, який відбувся ще напередодні, окремо ведучі наголосили, що «від України на заході був присутній перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко» і далі йшла цитата Корнієнка.

Крім того, фрагмент засідання ВР, показаний в ефірному блоці «Ради», — це був такий собі 28-хвилинний бенефіс спікера Стефанчука, адже суто процедурно там говорив лише спікер, який ставив на голосування законопроєкт за законопроєктом. Але і цього, гадаю, здалося замало, і після цієї трансляції канал «Рада» дав ще й брифінг пана Стефанчука.

Резюме.  В ефірному блоці телеканалу «Рада» провалена репортажна складова. І велика кількість інформацій з грубими порушеннями стандартів, що важливо — достовірності. Гостьова частина ефіру з одного боку представлена ньюзмейкерами, в тому числі й високопосадовцями, з другого —слабко представлені експерти. І чимало матеріалів каналу мають ознаки політичного піару.

Телеканали ICTV та СТБ (23:00-24:00)

Зміст ефіру.  Ефір чітко поділений на півгодинні блоки, кожен з яких складається з випуску новин (1 квітня їх вела Олена Фроляк) і гостьової студії (яку вела Яна Брензей).

Традиційно для групи — якісні сюжети:

• про звільнене село Дмитрівка на Київщині,
• про те, що нині відбувається на звільненій від окупантів ЧАЕС,
• про звільнені з-під окупації Ірпінь, Гостомель, Ворзель, Бучу, Тростянець.

При цьому в ефірі не було прямих ввімкнень (але тут оцінено лише одну годину ефіру).

Гостями студії були:

• Ганна Маляр, заступниця міністра оборони України, про участь Білорусі у війні проти України і про інформаційні вкиди ворога,
• Яніна Соколова, журналістка і телеведуча, яка «відслідковує фейки і міфи російської пропаганди», але говорила більше про загальну воєнну ситуацію (трохи не за тією компетенцією, яку заявляла ведуча студії),
• Наталя Пошивайло-Таулер, віце-президентка Світового конгресу українців, про результати виступу Зеленського у парламенті Австралії,
• Єгор Крутоголов, художній керівник «Дизель-студіо» про гумор під час війни.

І в ефірі показали фрагмент «Дизель-шоу».

Порушення стандартів. Порушень стандарту достовірності в ефірі каналу було чимало. Так у новинах Фроляк дає великий блок коротких повідомлень про різні ділянки фронту і різні міста без посилань на джерела інформації. Так само повідомлення про 30-х загиблих після обстрілу Миколаївської облради. І ще було подано кілька повідомлень про евакуацію людей з різних міст теж без посилань на джерела.

Ведуча гостьової студії Яна Брензей в запитаннях подає інформацію з такими псевдопосиланнями: «Кілька хвилин тому з’явилася інформація, що в Білорусі велика колона техніки білоруської їде до українського кордону». «Була ще інформація, що Росія стягує ще більше до України ракетних комплексів, і буквально вчора на фейсбуці масово писали: готуйтеся до масованих ракетних обстрілів, ховайтеся, ночуйте в бомбосховищах, але в Києві, слава богу, була лише одна повітряна тривога. Звідки ця інформація про масовані ракетні обстріли і чи дійсно варто їх побоюватися, чекати найближчим часом»? «Сьогодні стало відомо, що Австралія передасть Україні бронемашини “Бушмастер”».

Всі порушення стандарту точності були пов’язані з некоректним використанням відео. Як приклад, на словах ведучої: «На Харківщині і Донеччині ворог намагається перегрупуватися і створити нові ударні підрозділи». Питання що на картинці, яку в цей момент показують — це Харківщина чи Донеччина? І «створення ударних підрозділів» геть не схоже на те, що показують — понищену техніку і якісь речі розбитих окупантів. Це я лише про фрагмент, бо весь великий інформаційний блок про те, що відбувається на різних ділянках фронту і в різних містах «ілюстрований» так само випадковою нарізкою відео. Так само випадковим відео перекрито повідомлення про кількість загиблих цивільних від ООН. Текст ведучої про наслідки обстрілу Миколаївської облради перекрито архівними планами Маріуполя. Сюжет Оксани Михайлової про те, що нині відбувається на звільненій від окупантів ЧАЕС, частково перекритий архівом без позначення, що це архів.

У цьому ж сюжеті про ЧАЕС авторка робить висновок: «Зрозуміло і те, що навіть і після перемоги зона відчуження, яка стала магнітом для всього світу, для туристів буде на певний час закрита, зате потім стане ще більш привабливою та головне — що цілком безпечною». Що є порушенням стандарту відокремлення фактів від думок.

Резюме. Ефір каналів ICTV та СТБ чітко структурований і збалансований. Сильною стороною є якісні репортажні сюжети кореспондентів. При цьому дуже велика кількість грубих порушень стандартів, насамперед — стандартів точності й достовірності подачі інформації.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

1 квітня структура ефіру була доволі чіткою на більшості каналів, крім «Інтера», де, як і раніше слабко простежувалася принципова відмінність між новинною і гостьовою студіями. І «1+1», де сам графік ефіру був нелогічний і «ламаний». У каналів «Рада» і «1+1» слабка координація між різними студіями. Сюжетів було багато в ефірі всіх каналів, крім «Ради», де їх майже не було. Найкраще з репортажними сюжетами, особливо ж з фронту і з прифронтових територій, було в ефірах «1+1» і в ефірі каналів ICTV та СТБ. Найбільше сюжетів було на «Інтері», і зокрема — з-за кордону. Прямі ввімкнення, в тому числі з окупованого Херсону, найактивніше використовував канал «UA: Перший». На каналах «1+1», «Інтер», «Україна»/«Україна 24» і «Рада» цим інструментом 1 квітня користувалися мало. Гостьові студії були найзбалансованішими на «UA: Першому», в ефірі медіагрупи «Україна» гостьові студії були більш експертними, на каналі «Рада» — більш ньюзмейкерськими. Відверто слабкими були гостьові студії «Інтера».

Найбільше порушень стандарту достовірності було на каналах «Рада», «Україна» і ICTV та СТБ. Трохи менше — на «Інтері» і «1+1». Майже не було на «UA: Першому». Переважно канали подавали інформацію з посиланнями на сторінки в соцмережах без перевірки, а на каналах ICTV та СТБ і «1+1» багато інформації подавалося взагалі без посилань на джерела інформації.

Стандарт точності найчастіше порушували в ефірі «України 24», і майже все це було внаслідок некоректного використання картинки з невідповідним текстом. Подібних порушень було теж багато на «Інтері» і в ефірі ICTV та СТБ. На «UA: Першому» стандарт точності не порушувався.

Найбільше порушень стандарту відокремлення фактів від думок було на «1+1» і «Раді». Не було порушень цього стандарту на «UA: Першому».

Стандарт повноти інформації частіше порушували «Україна 24», «Інтер» і «1+1». Не було порушень цього стандарту на «UA: Першому».

В ефірі медіагрупи «Україна» також було одне грубе порушення стандарту балансу думок.

Загалом же найбільшими порушниками стандартів інформаційної журналістики в ефірі 1 квітня були медіагрупа «Україна» (28 порушень), канал «Рада» (24 порушення). Далі «1+1» (18), «Інтер» (17), ICTV та СТБ (15 порушень, але це лише за одну годину ефіру). На «UA: Першому» було лише одне грубе порушення. На каналі «Інтер» також була порушена етична норма.

Найбільше проявів політичного піару (по чотири) було в ефірі медіагрупи «Україна» і каналу «Рада». Один такий прояв був на каналі «1+1».

В ефірах усіх каналів 1 квітня не звучало жодного наративу кремлівської пропаганди і не було «токсичних» медійних персонажів.

Участь у підготовці матеріалу брав Андрій Любарець