Верстки тижневиків 17 липня (за «Констекст-Медіа») виглядали так:

ICTV, «Факти тижня» (18:45)

Катастрофа в Росії спричинила перевірку стану свого річкового флоту.

До лікарні потрапило одразу 85 відпочивальників, причина – отруєння.

Міністр охорони здоров’я оголосив про початок реформування медицини.

Житлово-комунальний сектор країни очолив Анатолій Близнюк.

Топові зірки, атакують стольний град Київ.

«Інтер», «Подробиці тижня» (20:00)

Тривають підготовчі роботи для підняття затонулого судна «Булгарія».

Українські кораблі в очікуванні позапланових перевірок.

Над світом нависла нова загроза фінансової кризи.

США розкрили таємниці війни у В’єтнамі.

В Україні планують запровадити біометричні паспорти.

Програма «Доступне житло» почала працювати.

Депутати готують покарання за підробку ліків.

ТВі, «Сьогодні. Підсумки» (20:30)

«Мажори» й далі уникають покарання.

Суд у справі Тимошенко перетворився на виставу.

Гість студії – Вадим Карасьов, політолог.

Народним депутатам не пошкодували грошей на відпочинок.

Продовження розмови з Вадимом Карасьовим.

Польща підштовхує Україну до Євросоюзу.

Продовження розмови з Вадимом Карасьовим.

ICTV почав випуск із трагедії на теплоході «Булгарія» в Росії. Ведуча «Фактів тижня» Оксана Соколова означила тему сюжету питанням: «Чи може таке статися в Україні, чи кращий стан нашого річкового флоту за російський»? Тему визначили як «Флот консервних банок».

Кореспондент Руслан Тарасов досить різнобічно підійшов до теми: окрім розповіді про показову для преси інспекцію одного річкового судна, автор намагається ширше розкрити систему порушень на воді. Однак часом «не дотягує». Наприклад, фактично анонсуючи наступне місце зйомки – «…чоловік здає місця концентрації злісних порушників: Вы туда проедте, там лодки стоят, люди по фарватеру пересекают, прямо лезут», – дивним чином фокусується на іншому. Намагаючись провести якісь паралелі з річковим флотом, Руслан Тарасов усе ж наприкінці сюжету визнає, що «середній вік українських річкових суден 35 років, "Булгарії" було 56».

На жаль, сюжету не вистачило простої базової інформації для подальшого дослідження: скільки взагалі в Україні річкових суден? Чи існує відповідний реєстр? Хто відповідає за їхній контроль?...

Кореспондент Володимир Соколов, продовжуючи випуск темою літніх НП, раптом звернув увагу на вже призабуту історію з отруєнням людей курками-гриль у Києві. Пояснення цьому – начебто замовлення «Фактами тижня» незалежної експертизи курячого м’яса Інституту споживчих експертиз (дивним чином це насправді громадська організація, і досліджує вона чомусь лише пальне, алкоголь, авторідини і харчі). Директор Інституту Ю. Чорнобривець заявляє, що «…показал хороший результат это образец торговой марки "Наша ряба" Мироновский хлебопродукт. Это в принципе свидетельствует о том, что достаточно высокая культура производства на этом предприятии». Можна припустити, що це речення вартістю не одна сотня доларів…

Сюжет Олександра Візгіна про ситуацію в банківському секторі зіпсувало вже перше речення в сенсаційному стилі: «Долар стоп! Верховна Рада заборонила споживче кредитування в іноземній валюті, аби убезпечити позичальників від валютних ризиків». Можливо, автор мав на увазі «свіжий» мораторій, ухвалений 8 липня, але якби кореспондент попитав у фахівців, то дізнався би, що кредити в доларах не видають ще від 27 квітня 2010 року (див. прикінцеві положення, п. 6). Маючи такий «гучний» початок, сюжет завершився не менш гучно: хитання євро, американської економіки та лякання третьою світовою від аналітика Наймана. Схоже, «Факти тижня» вдалися до конспірології в очікуванні відпочинку.

Кореспондент «Подробиць тижня» («Інтер») Роман Бочкала тему річкового флоту опрацював більш ґрунтовно, аніж його колега з ICTV: «Украинский пассажирский флот – это сто тридцать девять речных теплоходов и восемьдесят – морских. Крупнейшие центры судоходства: Киев, Запорожье, Херсон, Николаев, Одесса, Севастополь, Ялта и Керчь. Таких теплоходов, как "Булгария", в Украине не осталось. Те, что были, участвовали в ликвидации Чернобыльской катастрофы – служили плавучими общежитиями – впоследствии их списали. Один мы отыскали под Киевом. На суше». Якісна відмінність сюжету – розширення географії. Якщо у випадку з ICTV йшлося лише про Київ, то «Інтер» надав інформацію як зі столиці, так і з Одеси, що виглядало більш професійно, зважаючи на розпал курортного сезону.

Важлива підтема – корупція під час перевірок суден: «Все корабли должны быть проверены до 29 июля. Профессор Мальцев не ждет существенных результатов. На его памяти, еще ни одно судно не было списано по требованию регистра судоходства».

Зрештою, сюжет «Інтера» концентровано формулює й загальну проблему стану українських суден: «Если проверить серьезно, то списать придется две трети, если не весь пассажирский флот страны, считает ученый, который и сам был капитаном дальнего плавания. За годы независимости, ни одного нового пассажирского корабля в Украине не появилось».

На тлі сенсаційного «фінансового краху» від ICTV, позиція «Інтера» в темі фінансової кризи більш зважена. Напевне, керуючись відомим висловом «гроші люблять спокій», Геннадій Вівденко дає винятково заспокійливі позиції: «Экономист считает, что если американская валюта сейчас растет – то это значит, что финансовые игроки не ждут плохой развязки».

Розгляд теми «Мажори» на ТВі вилився у добірку кричущих фактів сваволі: Роман Ландик, Дмитро Рудь, Фелікс Петросян. Сюжет приправлений репортажем з акції протесту «проти вибіркового судочинства для дітей можновладців», де активіст каже про «якийсь мажорський геноцид українців…».

Попри велемовність ведучого, глядач ТВі не отримав жодного чіткого сигналу – чи варто очікувати справедливості в Україні? Як захиститися простим громадянам? Телеканал просто оминув ці питання, перераховуючи всім відомі факти. Зрештою, навіть фактаж від ТВі кульгав на обидві ноги, позаяк тема мажорів має набагато глибший вимір, а за інтернет-пошуковиками легко можна було знайти відповідну інформацію.

Сюжет Романа Недзельського про те, як оплачується відпочинок народних депутатів, міг би претендувати на розвідку, де автор намагається шукати істину під стінами комітетів ВРУ. Але основу сюжету склала низка компіляцій із чужих журналістських розслідувань без посилання на першоджерела. Щоправда, спочатку кореспондент ТВі послався на блог Сергія Лещенка (в сюжеті чомусь – Лєщєнка) на УП «МВФ, дай грошей! Нам не вистачає на надбавки депутатам». Однак потім твердження Романа Недзельського не містили жодних указівок на першоджерела:

«Матеріальна допомога 35 тисяч передбачена депутату за законом, який самі ж народні обранці і ухвалили…» («Скільки коштує депутат українському народу», «Українська правда»);

«…2010-го відмовитися від грошей наважилися шість депутатів. Ще 9 не писали заяви на відпустку й допомоги не отримали…» («Від матдопомоги відмовилися лише шість нардепів», «Дзеркало тижня»);

«Та чи думається нардепам про бідність виборців, коли з бюджету на їхню матеріальну допомогу виділяється майже 16 мільйонів гривень?» («Скільки коштує депутат українському народу», «Українська правда»).

У продовження випуску неділі 17 липня кореспондент ТВі Юлія Банкова урочисто розпочинає сюжет… першим липня. Матеріал, присвячений головуванню Польщі в Європейському Союзі, вийшов незбалансованим та поверхневим.

Сюжет знято в Польщі, за участю польських спікерів, у ньому неодноразово лунають посилання щодо євроінтеграції на українську владу (Клюєва, Януковича), проте ані позиції українських чиновників, ані навіть цитати не пролунало. Натомість українську владу Юлія Банкова представила символічно головою ВРУ (теж був принагідно у Польщі), який… говорив у контексті парламентських виборів в Україні 2012 року.

Про поверховість матеріалу свідчить як описовість, так і шаблонність сюжету: «Країна святкує, по всій Варшаві розвісили прапори. На одній із центральних площ квітами виклали відповідний логотип з нагоди цієї події. Сейм та сенат провели спільне урочисте засідання. На всіх телеканалах, всі радіостанції, всі газети пишуть про те, що наступні півроку у Польщі відповідальна місія – провадити Євросоюз. Чи стане цей день важливим в історії української держави? Адже один із пріоритетних напрямків Польщі у ці півроку – це робота над перспективами України в Євросоюзі. "Польща та Україна", "Україна та Польща" – тільки і чути у розмовах польських високопосадовців». А деякі конструкції (напр..: «…інтеграція стосунків з Україною…») взагалі позбавлені сенсу.

Порушення логіки та розкидання думок текстом сюжету спостерігається впродовж усього матеріалу:

1-й абзац – «Наступні півроку (поляки. – ТК.) обіцяють всіляко сприяти підписанню угоди про асоціацію» (Юлія Банкова);

2-й абзац – Україна стала на шлях угоди про асоціацію (синхрон Гжегожа Схетини);

3-й абзац – «Угода про асоціацію – кінцева мета польського президентства…» «…передусім – це зона вільної торгівлі» (Юлія Банкова);

4-й абзац – про економічні вигоди (синхрон Лешека Бальцеровича);

5-й абзац – 90%-ва готовність документу (Юлія Банкова);

6-й абзац – Клюєв має волю до завершення переговорів (синхрон Павела Коваля; позиція Клюєва відсутня);

7-й абзац – «Суттєво на щось вплинути Польща не може, адже вона – це лише один член європейської спільноти» (Юлія Банкова);

8-й абзац – «Пріоритетом для польської держави, для польської президенції буде Східна Європа, в тому числі основному Україна» (синхрон Мирона Сича);

9-й абзац – «Угода про асоціацію – справа честі поляків. Це їхній авторитет на європейській арені» (Юлія Банкова);

10-й абзац – «Якщо угоду про асоціацію не вдасться підписати за президентства Польщі, то, думаю, окремі дрібниці в угоді, можуть затягнути процес ще на кілька років» (синхрон Павела Коваля);

11-й абзац – «Натомість Україна не поспішає. Сусіди нарікають, мовляв, українці обрали тактику "краще довго, але ретельно все обговорити". Та Європа у цьому бачить марне затягування» (Юлія Банкова; позиція принаймні українського МЗС відсутня);

12-й абзац – «…усвідомлення унікальності цього періоду в президента Януковича і його найближчому оточенні є. Питання тільки, чи вистачить політичної волі» (синхрон М.Чех; позиція принаймні українського МЗС відсутня);

13-й абзац – про стриманість Володимира Литвина (Юлія Банкова);

14-й абзац – про необхідність довести переговори до фініш, зважаючи на вибори-2012 (синхрон Володимира Литвина);

15-й абзац – про стурбованість політичною ситуацією в Україні (Юлія Банкова);

16-й абзац – про зміцнення опозиції як запоруку співпраці з ЄС (синхрон Лешека Бальцеровича);

17-й абзац – безвізовий режим нам не світить (Юлія Банкова).

Загалом очевидно, що ТВі бракує знімальних потужностей для тижневика. Так, матеріал про мажорів – студія плюс відео, відзняте на тижні. Суд над Тимошенко – відео з засідань, відзняте на тижні, плюс синхрон політтехнолога Березовця. А тричі гість студії політолог Вадим Карасьов досить органічно заповнив ефір найпростішим способом, осягаючи «ту решту, з якою от Україна закінчує цей політичний сезон» (© Володимир Павлюк). Лишається сподіватися, що ТВі жодним чином не піарив партії «Єдиний центр», одним із лідерів якої є Вадим Карасьов, про яку Володимир Павлюк чомусь згадував двічі (з якого дива?).

Чого не побачив глядач?

Якось пройшли повз глядача заяви деяких політиків про активізацію інтеграції України до Митного Союзу у форматі «3+1». Хоча такі розмови в літній період безтем’я були б цікавішими, аніж конспірологічні дослідження порожніх порожнин.

Поява цікавих і знакових соціологічних досліджень традиційно не зацікавила нікого. Якщо замовчуванню електоральної соціології, за якою помаранчеві сукупно вже випереджають біло-синіх, дивуватися нема чого, то ігнорування опитування «як відпочиватимуть українці» в курортний сезон несподіване.

Більше того, навіть соціологічні опитування близьких до влади соціологів, які стверджують, що українці, попри все, радіють життю, телевізійникам виявилися нецікавими.

Рішення Донецького апеляційного адмінсуду, що зупинив ліквідацію шкіл, промайнуло без належної уваги. Хоча тема тривалий час була під прицілом телевізійників.

Чомусь телетижневики не захотіли говорити про резонансну справу тижня – висилку екс-президента Автономної республіки Крим Мєшкова з України.

Журналісти продемонстрували відсутність солідарності, коли в мережі з’явилися сигнали про незаконний збір інформації про журналістів.

Байдуже обійшли телевізійники і тему «дипломатичної війни» між Білоруссю та Україною.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.