Керівник Центру моніторингу та аналітики ГО «Детектор медіа»
00:00
П'ятниця, 27 Червня 2014

Повернення джинсової королеви

«Інтер» міняє Ляшка на Королевську та Ларіна. Моніторинг якості та дотримання стандартів журналістики у щоденних підсумкових випусках новин телеканалів «Інтер», «1+1», Першого національного, ICTV, СТБ, «Україна» 16–21 червня 2014 року.
Повернення джинсової королеви
Повернення джинсової королеви

Проблеми з точністю, посиланням на джерела та емоційністю українських теленовин залишаються, але відходять на другий план – їх витісняє джинса. Якщо хтось сподівався, що практика замовних матеріалів відімре в процесі оновлення країни після Майдану, мусимо його розчарувати. Щонайменше два телеканали – «Інтер» та «Україна» – практично щодня випускають у новинах матеріали, які мають усі ознаки замовності. Частина – в інтересах власників (промоція їхніх політичних проектів, вихваляння їхньої благодійності, інформаційні атаки проти конкурентів), частина – очевидно, просто за гроші. У «другому ешелоні» цього процесу йдуть ICTV та «1+1», де з’являються поодинокі підозрілі матеріали або, як у випадку «Плюсів», паркетні повідомлення про успіхи політиків, наближених до власника каналу. Й лише СТБ та Перший національний поки що можна вважати умовно вільними від джинси. Що ж до гаданих замовників, то Олег Ляшко після понеділкового та протягом усього минулого тижня «бенефісу» на «Інтері» замовк, натомість на перший план вийшла екс-міністр праці та соціальної політики Наталія Королевська. Тепер вона позиціонується як громадська діячка, а телеканали тиражують абсолютно однакові повідомлення про її благодійні ініціативи на Донбасі. Очевидно, провал кампанії 2012 року, побудованої на джинсі тією ж мірою, що на надмірі нав’язливої реклами, нічого не навчив пані Королевську та її піарників.

16 ЧЕРВНЯ, ПОНЕДІЛОК

«Тиждень Олега Ляшка» в новинах телеканалу «Інтер» закінчився в понеділок великим бенефісом. Спершу войовничого нардепа було показано справжнім рицарем, що не боїться протистояти лідерам сепаратистів та досягає успіху у виведенні їх на чисту воду, в сюжеті Катерини Лисенко:

«Екатерина Лысенко, корреспондент: Согласительный совет не такой уж и согласительный. Тут очередная перепалка между Ляшко и Ефремовым.

Олег Ляшко, народный депутат Украины, внефракционный: "Коли народні депутати України їздять чи в Крим окупований, чи в Москву, то вони можуть їздити за двох умов – або їх посилає офіційна влада, або вони їздять отримувати інструкції. Тому Олександр Сергійович, хто вас, і за чим посилав у Москву? Розкажіть, будь ласка".

Александр Ефремов, народный депутат Украины, внефракционный: "Что касается моей поездки, то она была публична. И в том числе участие в "круглом столе", которое проводилось, оно транслировалось, и ничего там сверхъестественного не было".

Екатерина Лысенко, корреспондент: Зачем Ефремов ездил в Москву, и с кем там встречался неофициально – в зале так и не услышали. Зато услышали фамилии возможных пособников сепаратистов.

Олег Ляшко, народный депутат Украины, внефракционный: "Народний депутат України від Луганська Медяник, яким керує Єфремов, призначив мільйон гривень за голову військового льотчика".

Екатерина Лысенко, корреспондент: Вслед за Медяником звучит фамилия Горохова. Оба нардепа от Партии регионов, хоть и вышли из фракции. Но выяснять, кто поддерживает сепаратистов, а кто нет, в зале долго не стали. Сразу обратились в органы. Пусть там решают, кого лишать неприкосновенности». Позицію Єфремова, зауважмо, було представлено в сюжеті одним маленьким синхроном; бекґраунду щодо поїздки, про яку кажуть політики, в матеріалі не було.

Ляшка, натомість, запросили до студії «Подробностей», щоб він міг розлого прокоментувати ранкову перепалку на погоджувальній раді. Фактично він іще раз повторив свої звинувачення, процитовані в сюжеті, після чого ведучий Олексій Ліхман запропонував обговорити дії Ради національної безпеки та оборони й перебіг антитерористичної операції: «Ну вот такие вот у нас новости о ходе СНБО. Олег, у меня к вам такой вопрос – как должна работать эта структура на сегодняшний день, кто там должен работать? И вообще кто несет персональную ответсвенность за ход АТО на сегодня? Кто должен нести? Начните с ответа на второй вопрос». Цю нагоду Ляшко використав для критики рішення Порошенка припинити вогонь: «Персональну відповідальність сьогодні несе за все президент України Петро Порошенко. Він верховний головнокомандувач. Він голова Ради національної безпеки і оборони. І тому він за все несе персональну відповідальність. Він людина, за якого проголосували понад 50% виборців України. Тому відповідальність на ньому, і від тоді, яку команду сформуєш, і залежить реалізація тих завдань, які він ставить. Щодо рішення, яке зараз було озвучене вашим кореспондентом, про те, що президент Порошенко прийняв рішення про припинення вогню на 10 днів. Я вважаю це катастрофічною помилкою. Рішення про закриття кордону – це абсолютно правильно. Але ні в якому разі не можна зупинятися». Далі Олег Валерійович із легкістю приписує собі взяття Маріуполя в переліку перемог української сторони конфлікту: «Ми зачистили Маріуполь від терористів». Фактично ці приписувані Ляшком самому собі досягнення в антитерористичній боротьбі, які не завжди підтверджуються очевидцями, є єдиною формальною підставою для запрошення цього персонажа в ефір «Інтера» для коментування перебігу АТО. Але аж ніяк не для того, щоби глядачі каналу бачили Ляшка в лавровому вінку переможця над терористами щовечора.

На цьому Ляшкова епопея на «Інтері» припинилася (чи призупинилася?), натомість із новою силою розвивалася інша – інформаційна війна проти Ігоря Коломойського. Цього тижня ані випуску «Подробностей» не вийшло без негативної інформації про губернатора Дніпропетровщини або його політичних та бізнесових партнерів. У понеділок відбувся свого роду плавний перехід – в огляді російських подій від Дмитра Єловського чуємо таку інформацію:

«В нападении на посольство России в Украине российский МИД поспешил обвинить одного конкретного человека. По словам министра Лаврова, во всем виноват губернатор Днепропетровской области Игорь Коломойский. Мол, это его бойцы из батальона "Азов" сыграли главную роль в погроме. О невиновности Коломойского поспешил заявить Олег Ляшко. По словам депутата, батальон "Азов" к губернатору не имеет никакого отношения, а создал его сам Ляшко». Надалі Ляшко виникатиме в новинах лише в контексті своїх критичних нападок на лідера Комуністичної партії України Петра Симоненка.

Ще один підозрілий матеріал стосується конфлікту навколо концерну РРТ, у якому вже не перший день лунають звинувачення в підтримці сепаратистів. «Інтер» у сюжеті Ірини Романової називає прізвища людей, які начебто стоять за намаганням довести концерн до банкрутства – нардепа від «Батьківщини» Миколу Княжицького та його друга, екс-заступника голови РНБО за часів Януковича, Володимира Сівковича. При цьому змоги виправдатися чи прокоментувати такі звинувачення цим людям дано не було. Як і новому главі РРТ пану Півнику. Інформаційним приводом для сюжету став зрив брифінгу керівництва концерну: «Новый гендиректор концерна и глава госслужбы спецсвязи, которой подчиняется РРТ, пришли к журналистам рассказать о своих планах. Но не тут то было. В информагентстве появляются члены коллектива. Обвиняют руководство в пособничестве террористам на востоке страны».

«Ведущий: Скандалы в концерне радиовещания, радиосвязи и телевидения. Гендиректор неделю назад отбивался от обвинений в намеренном банкротстве концерна. Сегодня работники РРТ выдвинули претензии посерьезней. Какие – Ирина Романова – с подробностями.

Корреспондент: Новый гендиректор концерна и глава госслужбы спецсвязи, которой подчиняется РРТ, пришли к журналистам рассказать – о своих планах. Но не тут то было. В информагентстве появляются члены коллектива. Обвиняют руководство в пособничестве террористам на востоке страны.

Михаил Славянин, ведущий юрист концерна: "В нас захоплені телевежі. Фактично для того, щоб транслювати сигнал, терористам треба подавати туди електроенергію. Концерн може за кілька хвилин зупинити сплату електроенергії і вона перестане подаватися на вежі. І ні ЛНР, ні ДНР не зможе транслювати свій сигнал. Натомість концерн стабільно сплачує за електроенергію".

Владимир Стащук, начальник отдела госзащиты госсобтсвенности концерна: "Починаючи з 25 травня, новим гендиректорм Півнюком була проплачені кошти за електроенергію по Донецькій і Луганській областях, де знаходяться наші захвачені об’єкти, де транслюються російські канали".

Корреспондент: Вместо ответа на вопрос – почему? – глава Госслужбы спецсвязи предлагает:

Владимир Зверев, глава госслужбы спецсвязи и защиты информации: "Цели вы своей достигли. Мы можем встречу перенести и пригласить журналистов в другое место".

Корреспондент: Руководство концерна поменялось в апреле. Сотрудники уверены: предприятие готовят к банкротству, а его активы хотят передать в частные руки. По мнению коллектива, за этой схемой нардеп стоят Николай Княжицкий и бывший замсекретаря СНБО Владимир Сивкович, имеющий прямое отношение к руководителю Госслужбы спецсвязи. Интерес представляют телевышки и земля под ними.

Михаил Славянин, ведущий юрист госконцерна РРТ: "Люди в этой стране должны понять – с кем мы имеем дело. Кто стоит во главе таких органихаций, как спецсвязь, концерн РРТ. Кто обеспечивает стране информационную безопасность".

Корреспондент: Ответ организаторы брифинга все же дали, но уже в другом месте – в здании Госслужбы спецсвязи. Членов коллектива туда не пустили. И тут же обвинения, которые выдвигали им, переадресовали предшественникам.

Владимир Зверев, глава Госслужбы спецсвязи и защиты информации: "У концерна очень много неотчужденной земли. Концерн – это антенные поля, которые являются лакомым кусочком".

Корреспондент: Тем временем, коллектив собрал свои материалы на новое руководство и отправил их в ГПУ и СБУ».

Іще однією характерною ознакою матеріалів про цей конфлікт, які ще з’являтимуться на «Інтері» (18 червня) та інших каналах («1+1» 20 червня) цього тижня, є відсутність необхідного бекґраунду – пояснення для глядачів, чим займається Концернт РРТ. Як і рекомендацій незалежних експертів, що робити в ситуації, яка склалась – як із менеджментом концерну, так і з ретрансляцією російських каналів коштом українських платників податків та бізнесу.

«Факти» ICTV в короткому повідомленні про події в окупованому Криму демонструють зневагу до стандартів достовірності та відокремлення фактів від коментарів:

«Новини з Криму. Обіцяне Росією кримське райдужне майбутнє поки нагадує депресивне радянське минуле. Такі нині реалії на півострові через 100 днів після псевдореферендуму і незаконної анексії. Особливо страждає туризм, сфера, що годує у Криму десятки тисяч сімей. Пляжі та набережні безлюдні. Санаторії напівпорожні. Тривожна ситуація із кримськими татарами, адже почали зникати безвісти їхні активісти. А з боку влади автономії жодної реакції. Також півострів відчуває неабиякий дефіцит товарів. Між Херсонською областю і Кримом виріс справжній кордон. Тому українські продукти на півострів не потрапляють. Попередні запаси закінчуються, а нові вдвічі дорожчі. За харчами усюди довжелезні черги.

Житель Сімферополя: "Медикаменты подорожали чуть ли не в 3 раза. Продукты тоже значительно подорожали, что существенно, конечно, сказалось на кошельке. Денег не хватает. Стараешься, конечно, всегда как-то в чем-то ограничить"». Характеристики, дані ведучою ситуації в Криму, є суто оцінковими та емоційними, точних цифр та посилання на джерела немає, й не зрозуміло, звідки взялася інформація, що дозволяє робити такі узагальнення. Характерно, що в останньому матеріалі випуску колега Інни Шевченко Олексій Годзенко в такому самому ключі описує Майдан у наші дні: «Київський Майдан із локомотива революції перетворюється на гальмо розвитку столиці й країни. Майдан деградує, на місці його натхненників і героїв переважно люди, котрим складно чітко аргументувати свою присутність у центрі міста. На заклики «Майдан свою місію виконав – час працювати» – в охоронців барикад і наметів є відповідь: не всі злочинці покарані, не всі вимоги виконані, почекаємо до парламентських виборів. Ось так і скніє Хрещатик – брудний, занедбаний, закритий для транспорту. У центрі Києва своя війна, мешканці наметів нерідко в новеньких бронежилетах, а на площі бронетранспортер»; «Потенційна європейська столиця має бути комфортною, чистою, безпечною, а ввечері на Майдані ні жінок, ні дітей – страшно. У центрі міста сміття, сморід, бігають собаки і розростаються грядки з овочами, квіти пам‘яті за загиблими майданівцями вже давно зів'яли». Сюжет Романа Сухана на «Україні» на цю ж тему – значно гуманніший та стриманіший, а висновок про те, що за люди перебувають на Майдані, глядачі «Событий» роблять не з оцінок автора, а з синхронів та картинки.

Із достовірністю проблеми має й «ТСН» «1+1». Ось, наприклад, інформація, що пролунала з уст ведучої Лідії Таран: «Дірок, – стверджують військові експерти, – крізь які бойовики потрапляють на територію України, поменшало на 30%». Звідки така точна інформація в анонімних «військових експертів»? Чому не назвати в такому разі прізвища експертів? Власне, з подальшого матеріалу отримуємо відповідь: 30% – це перефразовані слова все того ж Головного Експерта З Війни на нашому телебаченні, координатора «Інформаційного спротиву» Дмитра Тимчука: «В Луганской области прикрыто где-то трети границы. То есть мы можем говорить, что она находится под полным контролем украинских силовиков. А две трети границы под большим вопросом». Як бачимо, йдеться, скоріше за все, про приблизну оцінку довжини відвойованої ділянки кордону Луганської області (а не кількості «дірок»), яку дав один лише експерт, а не експерти.

Із змінним успіхом іде й співпраця «ТСН» із кореспондентом Бі-бі-сі Андрієм Кравцем. Якщо на минулому тижні він був вимушений констатувати, що шотландський референдум не має нічого спільного з кримським, то тепер – просто не мав що відповісти на запитання ведучої, об’єктивно:

«Лідія Таран, ведуча: Можливість нової газової війни та перебоїв у поставках через Україну вже турбує уряди в Європі. Британські медіа пишуть, що зменшення обсягів постачання палива європейським постачальникам не уникнути. До мене у цій студії приєднується з Лондона наш Андрій Кравець, українська служба ВВС, наш колега. Андрію, яка реакція Британії на безрезультатні газові перемовини з "Газпромом"?

Андрій Кравець, кореспондент: Британія – одна з небагатьох країн ЄС, яка практично не отримує російського газу, вона не імпортує російський газ. Головний постачальник газу для Британії – це Норвегія. Використовується також газ, який добувають у самій Британії. Тому Лондон наразі не б'є на сполох і британський уряд не коментує останнього провалу переговорів. "Газпром" наголошує, що поставки через Україну здійснюються у тому ж обсязі. Але не забуваймо, що під час двох останніх газових суперечок Москва звинувачувала Київ у тому, що українська сторона незаконно перехоплювала поставки до європейців, і тому повністю припиняли постачання. Росія уже попередила європейців про можливі перебої. Звісно, зараз не зима, тому питання не стоїть настільки гостро. Але все ж таки європейські лідери закликають Київ та Москву негайно знайти компроміс. Транзитом через Україну в Європу надходять 15% російського газу. Найбільшими клієнтами російського транзитного газу через українські труби є Німеччина та Італія. І якщо третьої газової війни не уникнути, то вона заторкне усіх членів ЄС, в тому числі і Британію. Адже ті самі Німеччина та Італія намагатимуться тоді знайти альтернативні джерела поставок. І не виключено, що шукатимуть їх у Норвегії, яка буде змушена дуже швидко задовольнити попит». Виділену фразу можна з натяжкою вважати відповіддю на запитання Лідії; з неї, як і з подальшої розповіді Андрія, можна зрозуміти, що Британії все одно, а отже, особливо нема про що говорити. То навіщо було саме від кореспондента в Лондоні намагатися дізнатися про реакцію в Європі?

Іще одна спільна для кількох каналів проблема – повідомлення важливої інформації, яку неможливо або важко перевірити, з посиланням на доволі сумнівні джерела. Наприклад, 16 червня інформація про пересування російської військової техніки до кордону з Україною на СТБ пролунала з посиланням на анонімних користувачів Youtube: «Російська військова техніка суне до українського кордону. У мережі з'явились десятки роликів, які зафільмували самі ж росіяни у прикордонних з Україною областях. Це відео з містечка Новошахтинська на Ростовщині, звідки до Луганщини всього 17 кілометрів. Тисячі російських військовиків на "КамАЗах" і БТРах прямують у напрямку кордону. Колона розтягнулась на кілька кілометрів. Масштабну передислокацію російського війська підтверджують і супутникові знімки, які оприлюднила НАТО. Два тижні тому поблизу Новочеркаська, а це 75 кілометрів від кордону, лише півсотні "КамАЗів" і БТРів. А тепер тут з'явились ще й десяток важких танків. Про перекидання до українських кордонів російських десантників заявляє і українська РНБО». Навіть «десятки» роликів у Youtube можуть бути просто засобом дезінформації, залякування й тиску, а зображені на них маневри – відбуватися не там і не тоді. Між тим, наприклад, звідки інформація про важкі танки – чи з роликів, чи зі знімків НАТО, чи від РНБО – з репортажу не зрозуміло.

17 ЧЕРВНЯ, ВІВТОРОК

Цього дня в український інформаційний простір на крилах замовних повідомлень повертається Наталія Королевська – екс-міністр праці та соціальної політики, екс-кандидат на пост Президента, а тепер «громадська діячка». Типове повідомлення про її акцію під Верховною Радою 17 червня з’явилось у «Фактах» ICTV:

«Через дії бойовиків на сході України особливо страждають люди з обмеженими фізичними можливостями, які не можуть самостійно залишити зону АТО. Тож нині до стін Верховної Ради разом з Наталією Королевською приїхали понад 200 інвалідів-синальників та соціально незахищених жителів з Донбасу, які чекають на повернення до мирного життя, і допомоги влади для його облаштування. Поки ними опікуються здебільшого волонтери і громадські діячі. Для цього Королевська організувала ініціативу "Дорога життя", до якої вже долучилися понад 150 вітчизняних та міжнародних організацій. Завдяки програмі вдалося врятувати сотні інвалідів. Але ними має займатися держава, – кажуть активісти. Бо людям треба виплачувати пенсії і зарплати, забезпечувати їх водою, світлом і житлом.

Наталія Королевська, громадська діячка: "Мы должны сделать все вместе с вами, чтобы у нас там был мир. Чтобы люди получали пенсии и заработные платы, чтобы сегодня там была вода и был свет. Чтобы люди, которые туда уезжают, могли получить настоящую социальную защиту и поддержку"». Ані з самого повідомлення, ані з пафосного синхрону Королевської не зрозуміло, яких саме дій вона хоче від влади і з якими вимогами привела дві сотні інвалідів до ВР.

Дещо іншу за змістом, але таку саму в плані дотримання стандартів та вагомості інформаційного приводу інформацію дав «Інтер», ще й прив’язавши джинсу Королевської до мирного плану Порошенка:

«Часть этого плана уже реализуется в проекте "Дорога жизни". Сегодня в Киев приехали полторы сотни переселенцев с Донбасса, среди них около 30 инвалидов-колясочников. С железнодорожного вокзала они сразу же отправились к парламенту. Требовали срочно утвердить социальную программу помощи для переселенцев. Потом этих людей отправят в одесские санатории. Что будет дальше – не представляют, ведь многим уже возвращаться некуда.

Светлана Лукьянова, жительница Красноармейска Донецкой области: "Мы хотим от депутатов услышать, когда это все закончится. У меня в доме крыша разрушена, у дочки вообще дом разрушен, разбомбленный. Мне очень тяжело говорить".

Наталья Королевская, инициатор общественного движения "Дорога жизни": "Очень важно сегодня защитить людей с инвалидностью, пенсионеров, обеспечить работу инфраструктуры, чтобы люди чувствовали себя в безопасности"». Тут, принаймні, є хоч щось, окрім красивих слів та згадки про вагому роль Королевської у захисті немічних, однак розуміння суті її вимог до ВР інформація все одно не дає.

Насправді ж усе було набагато цікавіше! «1+1» показав Королевську зовсім в іншому ракурсі – продемонстрував, як інші мітингувальники (а в той день їх під Радою, з різними гаслами, було багато) проганяли її з-під ВР. А ось як розповів про ці події Борис Сачалко на СТБ: «Цей мітинг так і завершився б спокійно, якби не одне "але". Мітингарі з’ясували – жителів сходу привезла Наталя Королевська. Навіть встигла хвилин 10 побути на своєму мітингу, доки її помітили. Від юрби Королевська почала відходити подалі від Ради, але народ не відстає від неї ще зо три квартали. Чи очікувала депутатка такої реакції, дізнатись так і не вдалося. Доки одні мітингарі переслідували Королевську, інші передали вимоги про перевибори до парламенту самим депутатам. І затихли». Отже, «Інтер» та ICTV свідомо замовчали конфліктну складову події, аби показати Королевську в потрібному їй, суто позитивному та конструктивному світлі, а її мітинг – успішним та дієвим.

Іще одна подія, що вразила розмаїтістю трактувань – тріумфальне повернення до Харкова тамтешнього мера Геннадія Кернеса, життя якого порятували ізраїльські лікарі. Ось на чому робить акцент ICTV: «Біля віп-терміналу зібралися городяни з прапорами України. Переважно це були працівники бюджетної сфери, яких доставили в аеропорт спецтранспортом – міськими тролейбусами та автобусами. Також сюди прийшли представники Євромайдану, "Громадського форуму" та інших організацій. Вони скандували "Кернес геть"».

На «1+1» цій події присвячений репортаж Аліни Цибової, яка спершу констатує присутність бюджетників: «Синьо-жовті стяги, повітряні кульки і тисячі бюджетників, запевняють, тут за власним бажанням і хизуються вітальними плакатами, які, кажуть, власноруч малювали всю ніч.

Жінка: Сидела, думала, креативила, писала, вы представляете, вам нравится?.

Чоловік: Мы скинулись вместе деньгами и купили шарики, он купил синие, а я купил желтые. Как выдали, вон машина стоит, идите, покупайте по 10 гривен. Ну, как мэр любимый возвращается, вы что?!».

Але під кінець згадує про контрдемонстрацію: «Замах на Кернеса стався 28 квітня під час його вранішньої пробіжки лісом. Напередодні травневих свят, коли напруга в місті дійшла краю, позаду були у кров побиті майданівці, попереду очікування масових провокацій на першотравень. Нагадати про це в аеропорту намагалася інша група активістів з геть іншими гаслами, але за багатотисячним натовпом бюджетників із прапорами і кульками їх було майже не чути». До речі, «почути» їх могла б допомогти сама авторка, давши змогу майданівцям висловити свої претензії до Кернеса в ефірі.

У зовсім не іронічному, прихильному до Кернеса ключі, розповіли про цей момент на «Україні»: «Встречали городского голову более 5-ти тысяч харьковчан, большинство – работники коммунальных и бюджетных организаций. Заверили, они здесь по собственному желанию. У другого терминала с флагами Украины городского голову ждали его противники». Предметніше й іронічніше – на «Інтері»:

«Проспект, который ведет из центра в аэропорт, с утра завешивают вот такими баннерами. Там же десятки автобусов и троллейбусов – они привезли группу поддержки. Людей – тысячи, почти все – бюджетники. Уверяют, что пришли встречать мэра по зову сердца.

Юрий Мордаков, бюджетник: "Решил приехать, поддержать Геннадия Адольфовича и купил вот шарики на свои деньги!"

Лидия Калинина, корреспондент: Сбоку от основной толпы небольшая группа людей. Они – против Кернеса, ставят его в один ряд с Ахметовым, Януковичем и даже Путиным.

Валентин Быстрийченко, активист харьковского Майдана: "Он хамелеон, он меняет свои точки зрения, как перчатки. Полгода назад в Харькове рейсовыми автобусами привозились титушки – мы лично это видели, которые били женщин, студентов"».

Канал СТБ у випуску новин о 18.00 замовчав як підозрілі обставини появи тисяч бюджетників із кульками, так і контрдемонстрацію – глядачі дізналися лише, що «Кернес був на інвалідному візкові, у терміналі його зустрічав багатотисячний натовп». А Перший національний, здається, не робить різниці між тими, хто прийшов привітати Кернеса, й тими, хто протестував і нагадував про його темні справи: «Сотні людей організовано приїхали в аеропорт. Місце роботи більшості – комунальні підприємства. Деякі звинувачують Кернеса у провокаціях проти Євромайдану». Але при цьому дає другим змогу прямою мовою пояснити свою позицію. Загалом більшість каналів показали примусове (ну, не віримо ж ми в кульки за власний рахунок?) залучення бюджетників для зустрічі мера як невинну забавку, а також не дали достатньої інформації про аргументи тих, хто прийшов мітингувати проти Кернеса.

«1+1» приділяє соратникові свого власника Ігореві Палиці, голові Одеської обласної державної адміністрації, незаслужено багато уваги. Так, повідомляючи про розкриття начебто запланованого теракту в Одесі, дають великий синхрон Палиці й стверджують, що саме обласне начальство «взяло під контроль ситуацію»: «Зірваний теракт. У Генконсульстві Росії в Одесі планували вибух. Про це повідомило обласне керівництво. Напередодні до будівлі диппредставництва під час його пікетування одеситами двоє чоловіків намагалися пронести вибуховий пристрій, але міліція їх затримала. Відразу по цьому під стінами дипмісії і почалася масова бійка. Нападники в масках назвалися "Правим сектором", але керівництво цієї організації від них відхрестилося. Очільники області наразі заявляють, що ситуацію взято під контроль». За українськими законами, теракти – це парафія Служби безпеки України, до розслідування могла би бути залучена міліція чи прокуратура, але точно не облдержадміністрація. Тож Палиця, роблячи оголошення про упередження теракту, просто набиває собі ціну, а «Плюси» йому в цьому допомагають. А наприкінці випуску 17 червня – ще один «корпоративний» матеріал: сюжет про організацію табору «Артек» у комплексі «Буковель», який має з «1+1» спільного власника. У сюжеті Алли Пасс бачимо такий синхрон:

«Олександр Шевченко, народний депутат України: "Що стосується ресурсу, який пропонує Буковель, це крім проживання, якісного харчування п’ятиразового. Звичайно тут надаються різноманітні розваги. Тут є величезне озеро, там будуть і лодкі, і різноманітні інші спортивні вправи на воді, і купанням, і засмагання». Можна сприймати його як зізнання в сумісництві, адже 25 травня пана Шевченка, який керує «Буковелем», було обрано нардепом, тож він не має права займатися бізнесом і керувати підприємством.

«Корпоративний» сюжет цього дня вийшов і на «Україні» – розповідь про загиблих у збитому терористами літаку раптом трансформувалась у відтворення повідомлень прес-служби компанії Ріната Ахметова ДТЕК та цитати її менеджера:

«Юлия Галушко, корреспондент: С рядовыми шахтерами солидарны и в ДТЕК – компании-собственнике шахт. Только с павлоградского подразделения в Вооруженные силы призвали 3,5 сотни людей. После трагедии ИЛ-76 компания обратилась к Президенту с просьбой.

Заявление компании ДТЭК (цитата): "Выражая мнение и ожидания десятков тысяч сотрудников, призываем Вас, уважаемый Петр Алексеевич, как гаранта конституционных прав и свобод граждан Украины организовать и возглавить переговоры, которые принесут мир в наши дома. Заставят сложить оружие со всех сторон".

Юлия Галушко, корреспондент: Компания готова помочь с организацией переговоров. Поддерживает ее и в Независимом профсоюзе горняков. Его глава Михаил Волынец призывает и предприятия, и общественные объединения – там, где возможно, разрешить конфликт несиловым методом, объединить усилия в мирной борьбе за мир.

Михаил Волынец, глава Независимого профсоюза горняков Украины: "Там, де є стратегічно важливі підприємства, які складають основу економіки держави, ми маємо відвезти звідти війну".

Юлия Галушко, корреспондент: А пока семьям погибших шахтеров компания-владелец предприятий обещает всяческую поддержку.

Сергей Воронин, генеральный директор "ДТЭК Павлоградуголь": "Невозможно сегодня найти слова утешения семьям погибших и нам, коллегам, которые работали вместе с ними. Ни одна семья, ни один человек, который сегодня был или на обеспечении, или из родственников не будет брошен".

Юлия Галушко, корреспондент: В компании обещают поддержать также детей, осиротевших в результате трагедии. Сами родственники ждут, когда им передадут тела погибших».

Питання є й щодо використання синхрону Михайла Волинця: чи він справді підтримує ДТЕК, чи просто якісь висловлені ним думки збігаються з викладеними в заяві компанії? У наступні дні Волинець іще не раз буде фігурувати в сюжетах «України».

«Корпоративну» лінію продовжує кореспондент «Событий» Сергій Зленко, який, розповідаючи про атаки терористів на відділення Нацбанку та казначейство в Донецьку, раптом переходить до банку Ріната Ахметова, засвідчуючи його надійність: «На случай нестабильности подготовился и коммерческий банк ПУМБ. Здесь заранее создали систему резервных каналов, чтобы не зависеть от донецкого управления НБУ.

Сергей Черненко, председатель правления ПУМБ: "Достаточно непростая ситуация в Донецкой области. ПУМБ продолжает работать в полном операционном режиме, выполняя все платежи. Это удалось достичь благодаря тому, что мы заранее понимали, что, возможно, будут осложнения: сделали альтернативный резервный канал на Киев, на который мы переключились уже порядка месяца назад"».

І навіть це ще не все. Інформаційним приводом для новин «України» став іще один захід, організований корпорацією Ріната Ахметова System Capital Management: «Новая внешнеполитическая стратегия, плюсы и минусы децентрализации и особенности экономики страны в нынешних непростых обстоятельствах – эти три острые темы обсуждали сегодня в Киеве участники Четвертого национального экспертного форума «От революции к новой стране». Генеральным спонсором мероприятия выступила группа СКМ. Как создать новую страну, обсуждали и советовали политики и общественные деятели, представители крупного бизнеса и общественных организаций. В чем они единодушны, так это в том, что страна нуждается в децентрализации, но должна оставаться единой.

Джок Мендоза-Вильсон, директор по международный союзам в отношениях с инвесторами компании СКМ: "В Украине – сильная нация, и она должна оставаться единой от востока до запада. Я думаю, у непризнанных республиках нет будущего. У них нет закона, финансовых институций, доступа к рынкам. Инвесторы не будут вкладывать в них деньги".

Владимир Гройсман, вице-премьер-министр Украины: "Ми говоримо про базовий принцип, який потрібно провадити – це принцип субсидіарності, про який тут було сказано, це децентралізація фінансів, передача фінансів у них – це все ми маємо зафіксувати в основоположних принципах Конституції України, нової Конституції України"».

І наостанок – хаотичний, нечіткий сюжет Едуарда Ганішевського, покликаний дискредитувати акцію протесту проти каналу «Україна», про яку навряд чи хтось довідався б, якби не «События». Чи потрібні кращі докази величезної іміджевої скрути Ріната Ахметова та його бізнесів, аніж така сувора експлуатація телеканалу для промоції та піару різних підрозділів та компаній SCM?

Не без корпоративної промоції й на «Інтері»: тут героєм став Андрій Єрмолаєв, співробітник інституту «Нова Україна», фінансованого співвласником каналу Сергія Льовочкіна. За кілька днів Єрмолаєв повернеться до «Подробностей» у контексті іншого проекту Льовочкіна – Партії розвитку України. А 17 червня – таке повідомлення: «Не дожидаясь окончания АТО, уже нужен план по урегулированию кризиса на востоке Украины. Целый пакет предложений и рекомендаций на эту тему обнародовал сегодня директор Института стратегических исследований "Новая Украина".

Андрей Ермолаев, директор института стратегических исследований "Новая Украина": "Нужно готовить и план посткризисного решения новых угроз. Это рабочие места, это внутренний рынок, это экономический климат, чтобы не допустить форсированной маргинализации, социального обострения в этом густонаселенном регионе"». Оскільки повноцінного уявлення про зміст озвучених пропозицій із короткого синхрону Єрмолаєва все одно скласти не можна, припускаємо, що метою повідомлення була згадка про «Нову Україну».

На минулому тижні «Інтер» присвятив три матеріали поспіль намаганню розгромити ідею стіни на українсько-російському кордоні, запропоновану Ігорем Коломойським. Не вийшло: 17 червня секретар Ради національної безпеки і оборони Андрій Парубій оголосив, що на кордоні буде зведео фортифікаційні споруди (не уточнивши, чи йдеться про проект Коломойського, чи про щось інше). Тому довелося йти по другому колу. Тему стіни ведучий Олексій Ліхман піднімає в розмові у студії з лідером «Свободи» Олегом Тягнибоком. Його скепсис відчутний із тону та формулювання запитань:

«…Как вы относитесь к стене Коломойского, которую хотят возвести на границе между Украиной и Россией? Вы верите в ее действенность? И Парубия – уже с сегодняшнего дня.

Олег Тягнибок, народный депутат Украины, глава фракции "Свобода": "Я би хотів зафіксувати той факт, що сьогодні саме з ініціативи Всеукраїнського об’єднання "Свобода" був проголосований відповідний законопроект 261 голосом, проект постанови, мого авторства і інших свободівців, про перекриття державного кордону України. Йдеться..."

Алексей Лихман, ведущий: А стена поможет в этом?

Олег Тягнибок, народный депутат Украины, глава фракции "Свобода": "Так, абсолютно вірно. Йдеться про те, що має бути делімітовано і демарковано в односторонньому порядку україно-російський кордон, а також та частина україно-молдовського кордону, яка стосується..."

Алексей Лихман, ведущий: Но делимитация и стена – это вещи разные.

Олег Тягнибок, народный депутат Украины, глава фракции "Свобода": "Яка стосується тої території, де проходить Придністровська Молдавська республіка. А також йдеться про створення і будівництво фортифікаційних відповідних споруд, залишення там декількох перепускних пунктів, всі решта перепускні пункти будуть закриті, і відповідно, певне додаткове забезпечення української прикордонної служби, як кадрами, так і фінансуванням".

Алексей Лихман, ведущий: Хоть один пример из истории вы мне можете привести, когда подобные стены спасали от агрессора? От агрессора. Не просто от иммигрантов нелегальных…

Олег Тягнибок, народный депутат Украины, глава фракции "Свобода": "Розказую, Ізраїль – Палестина, Мексика – Сполучені Штати Америки..."

Алексей Лихман, ведущий: Ни один танк не задержит эта стена. От террористов спасает. Не спасает.

Олег Тягнибок, народный депутат Украины, глава фракции "Свобода": "Послухайте, давайте ми будемо це робити, а потім обговорювати".

Алексей Лихман, ведущий: Между Мексикой и Соединенными Штатами – это спасает от наркотрафиков, понимаете, но не от танка или ракеты.

Олег Тягнибок, народный депутат Украины, глава фракции "Свобода": "Для того, щоби вирішити зараз проблему в Україні, потрібно провести антитерористичну операцію, потрібно укріпити оцей україно-російський кордон і на віки поставити крапку..."

Алексей Лихман, ведущий: Ваша мысль понятна. Время программы не безграничное.

Олег Тягнибок, народный депутат Украины, глава фракции "Свобода": "Якщо час програми обмежений, то, може, би ви не запрошували, якщо ви не даєте говорити".

Алексей Лихман, ведущий: Мне кажется, вы высказались полностью на все темы, о которых мы с вами говорили. Спасибо вам. Это был Олег Тягнибок, народный депутат Украины».

Як бачимо, ведучий досить агресивно опонував Тягнибокові й урешті-решт мусив закрити йому рота, щоб залишити останнє слово за собою. А також перейти до ще одного удару по «стіні Коломойського» – сюжетом:

«Идея Коломойского устами секретаря СНБО. Украина всерьез рассматривает возможность сооружения на границе неких инженерных оградительных сооружений. В народе забор уже прозвали "сеткой Коломойского". Обмотать ею украинско-российскую границу теперь хочет и Парубий, но уже за бюджетные деньги. Кто и сколько на него потратит – материал Ярослава Кречко.

Ярослав Кречко, корреспондент: Российские танки и бронетехника давно держат в напряжении украинских пограничников. Что делать с границей, которая во многом существует только на бумаге. Ответ на этот вопрос украинские власти похоже нашли в идее днепропетровского губернатора. СНБО поручил Кабмину разработать план возведения неких сооружений. В народе их уже прозвали сеткой Коломойского. Хотя деньги на ограждение предлагают выделить и из госбюджета. По проекту Коломойского, заграждение растянется почти на 2 тысячи километров, в частности на территории Донецкой, Луганской и Харьковской областей. Сплошной металлический забор с колючей проволокой и, возможно, под током. Не понятно, какой пиарщик подсунул этот проект днепропетровскому губернатору, но он абсолютно неэффективен против российского вторжения». Бачимо цілком оціночне судження в тексті журналіста-новинаря.

«Михаил Притула, полковник запаса: "От танков, от самолетов эта граница будет малоэффективным: бродячий танк туда не залезет, а если будут идти прорывом, то пойдут инженерные машины разграждения, которые разрушат этот забор очень быстро".

Ярослав Кречко, корреспондент: В наших сюжетах мы уже не раз приводили исторические примеры неэффективности подобных сооружений из прошлого века. Это и Линия Маннергейма, которая отделяла Финляндию от СССР. В сороковом оборону на Карельском перешейке все-таки прорвали. И огромный кусок Финляндии Сталин таки забрал. А вот 400-километровая линия Мажино, которую Франция построила на границе с Германией. Немцы ее просто обошли и через неделю были в Париже. Все это строилось годами и на века. Пример успешного строительства – израильская стена с Палестиной. Барьер, протяженностью 700 километров, строили 10 лет. И стоил он миллиарды долларов. Но строилась стена не против армий. А против вылазок террористов. Там понимают, что против армий строят не стены, а более сильную армию.

Игорь Семиволос, Директор Центра ближневосточных исследований: "У них была возможность, по крайней мере, после последней войны было время для того, чтобы спокойно без проблем построить инфраструктуру, построить эти дороги, построить этот забор".

Сергей Таран, политолог: "Эта стена стала психологическим воплощением украинцев отгородится от такого странного и нежелательного соседа, стена будет иметь эффект тогда, когда рядом будет стоять армия".

Ярослав Кречко, корреспондент: Украинскую армию надо кардинально реформировать и оснащать новейшим оружием. А многомиллионный забор между Украиной и Россией, если он и будет построен, может стать всего лишь символом. Символом границы между цивилизованным миром и путинской реальностью. Или еще одним примером распила украинского госбюджета».

І знову представникам Ігоря Коломойського, а тепер ще й РНБО, що підтримує спорудження стіни (чи тієї самої, яку пропонує Коломойський – ми не знаємо, хоча «Інтер» чомусь упевнений, що саме тієї) на кордоні, не дають змоги висловитися. Натомість повторюють аргументи, що лунали минулого тижня, та знаходять експертів, що поділяють потрібну «Інтерові» думку. Здогадку, що насправді мішенню критики є особисто Коломойський, а стіна чи сітка «Інтерові» байдужа та є лише приводом для чергового нападу, підтверджують новини наступних днів – щодня «Подробности» знаходитимуть нові, часом геть несподівані приводи.

18 ЧЕРВНЯ, СЕРЕДА

Коли журналісти теленовин беруться за «проукраїнську пропаганду», яка повинна врівноважити агресивну й брехливу пропаганду росіян, вони хочуть як краще – але часто виходить як завжди. Адже емоційні, гіперболізовані заяви без посилань на конкретні джерела, з пафосними узагальненнями на рівні гасел не викликають у розумного глядача довіри. Ось, наприклад, із сюжету Марини Моісеєнко у «Фактах» ICTV: «Поки на простріляних долях і необізнаності жителів Донбасу російські ЗМІ продовжують складати брехливі легенди про українців, місцеві мріють, аби якнайшвидше зникли приводи для трагічних сюжетів і закінчилося братовбивство». Добре для фестивалю відеопоезії, але яку цінність має цей пасаж для новин? Або це: «Гірники вкрай обурені діями загарбників. Більшість жителів Донбасу втомилися від тривалого терору на рідній землі і мріють про мир і спокій» – із випуску «Фактів» 21 червня.

Або чергова інформація про економічний колапс у Криму, що пролунала на «1+1»: «Ольга Дерев'янко, кореспондент: Проте більшість оздоровниць Криму стоять пусткою. А роботу унікальних санаторіїв, де з успіхом лікували туберкульоз, безпліддя та піднімали на ноги людей з інвалідних візків, окупація півострова взагалі майже зупинила. Банківська система не працює, кредитів та держзамовлень немає. Тож нині вони завантажені хіба що на 15%, – каже колишній міністр курортів Криму. Нині оголошений самозваною владою півострова персоною нон-ґрата.

Олександр Лієв, колишній міністр курортів АР Крим: "В прошлом году мы приняли 6 миллионов туристов. В этом году, я думаю, эта цифра будет сокращена кратно. И если будет порядка 25%, четверть от того потока, который был раньше, то это будет лишь благодаря титаническим сверхусилиям".

Ольга Дерев'янко, кореспондент: Кримська влада натомість запевняє: сезон ще попереду. А кримчани, які вслід за окупантами твердять "Крим наш", здається, починають розуміти зворотне значення цього гасла. Бо Крим перетворюється на курорт для місцевих».

Якщо вірити Вікіпедії, оздоровчих закладів у Криму 274; вельми сумнівно, що кореспондентка «ТСН» спромоглася оглянути всі або навіть більшість, щоб стверджувати, що більшість із них стоять пусткою. Джерелом та експертом водночас стає Олександр Лієв – справді, колишній міністр АРК, але нині український державний службовець (заступник гендиректора Національної телекомпанії України), чия об’єктивність під великим питанням. Й чи володіє він правдивою актуальною статистикою, що дозволяє зробити порівняння? Посилання на «кримську владу» є неконкретним, а припущення щодо кримчан, які «починають розуміти», голослівне. Журналістка просто ділиться з нами своїми здогадками та враженнями? Але ж нам обіцяли новини!

Двом банкам, що належать близьким до колишнього президента Януковича бізнесменам, «Плюси» створили цього дня незручності: «Ліхтенштейн заморозив рахунки Януковича, а з ним ще 20 осіб з близького оточення. Інформацію, яка надійшла з князівства, оприлюднив в.о. генпрокурора Олег Махніцький. У той самий час у Верховній Раді сьогодні провалили створення слідчої комісії з розслідування діяльності 14 банків, які під час злочинної влади Януковича відмили понад 140 мільярдів гривень з держбюджету. Відповідно, всі банки зараз працюють і фінансують сепаратистів на сході України. Створити комісію, яка б сприяла покарати банкірів-злочинців і повернути вкрадені гроші, просять депутатів слідчі органи уже другий місяць. Проте відповідну постанову чомусь гальмують і знімають з порядку денного, – стверджує народний депутат Сергій Міщенко.

Сергій Міщенко, народний депутат України: "Ні Генеральна прокуратура, ні Національний банк, ніхто не справляється з тим, що ці банки набрали грошей. Угрупування фінансові, в тому числі Кауфмана і Грановського, яким належить і "Платинум-банк", і "Фінбанк", мають гроші і вони відкупляються просто. Тепер вони до когось зайшли і тепер їх прикривають. І тому нам треба слідчу комісію ставити. Тому що ми з'ясуємо, хто ж прикриває їх"».

Але чому лише двом із чотирнадцяти? Коли в прямому ефірі всеукраїнського рейтингового каналу називають банк, який – нехай гіпотетично – підтримує терористів і належить людям Януковича, це, безперечно, вплине на його чинних та потенційних клієнтів. Тож, якщо вже називати, то всі. Крім того, якщо триває розслідування, стверджувати, що ці банки фінансують сепаратистів, навряд чи коректно.

Взагалі, якщо ви маєте компромат навіть на дуже нехороших людей, бажано, щоб він був достовірним. Ось, наприклад, заяву анонімного полоненого терориста, який стверджує, що луганські комуністи організовували постачання «народної республіки», телеканали розтиражували беззастережно:

«Оружие боевикам в Луганской области незаконно поставляют руководители регионального отделения компартии Украины. Это официально заявило СБУ. Ее бойцы возле села Дъяково захватили 5 боевиков, у которых изъяли ПЗРК различных модификаций, ящик тротила, боеприпасы топографические карты. Во время допроса 2 из боевиков с луганской пропиской признались, их вербовали руководители местной компартии. Они же организовывали поставки оружия.

Террорист: “Был какой-то в очках, второй – секретарь, говорил он, коммунистической партии. Набирал боевиков на Славянск, на Краматорск”

Оксана Котова, корреспондент: На звонки “Событий” не один из луганских коммунистов не ответил».

Це частина сюжету телеканалу «Україна». Згодом комуністи, звісно, виступили із запереченням, однак навіть заява СБУ, якщо вона ґрунтувалася лише на процитованому записові, не є достатньою підставою для такого звинувачення. Якщо терорист стверджує це лише зі слів певної людини, чийого ім’я він не знає, стверджує, що та мала стосунок до КПУ, не можна виключати, що він сам був дезінформований. «Інтер» взагалі заявив, що «террористов вербуют коммунисты», процитував більший уривок допиту з обвинуваченнями анонімних представників КПУ, а відсутність балансу пояснив так: «Спиридон Килинкаров – это вождь местных луганских коммунистов – сначала согласился дать "Подробностям" свой комментарий, но вот позже отказался».

Коли йдеться про Ігоря Коломойського та групу «Приват», достовірність компромату «Інтер» тим більше не обходить. Андрій Анастасов, який протягом двох останніх тижнів зробив для «Подробностей» два підозрілі сюжети з Одеси, підготував іще один – про певний скандал; головна думка, що викриває задум творця сюжету, міститься в останній фразі:

«Алексей Лихман, ведущий: В Одессе – скандал. Вокруг закупки топлива для Госпогранслужбы Украины. Счет на миллионы гривен, и все бы ничего, но фирма, которая выиграла тендер, будто специально создана для этой цели. С подробностями, наши корреспонденты.

Андрей Анастасов, корреспондент: Изначально информация о сомнительной сделке появилась на интернет-ресурсе "Наши деньги", который отслеживает тендеры в Украине. Так, некая компания "Аметист Пром" выиграла конкурс на поставку в воинскую часть Госпограyслужбы, в Одесской области, бензина и дизельного топлива. Всего – почти на 9 миллионов гривен. Причем, по ценам выше рыночных. Но даже не это удивило экспертов. А то, что фирма "Аметист Пром" была зарегистрирована всего за 10 до проведения торгов. Контору будто специально открыли под конкретную сделку. Мы попытались разыскать офис компании в Киеве. Но по адресу, указанному в Едином реестре, сплошной частный сектор. А телефон – не отвечает. Учредителем фирмы "Аметист Пром" является некая Лариса Кудра. Ранее другие ее компании уже фигурировали в скандалах вокруг продажи топлива пограничникам, тогда речь шла о так называемых договорных тендерах. И суд даже наложил штраф на бизнес-вумен. Сейчас в Госпогранслужбе говорят: тоже увидели подвох. Срочно приостановили подписание каких-либо документов с фирмой, до выяснения всех обстоятельств.

Олег Слободян, пресс-секретарь Госпогранслужбы: "В данном предложения была превышена предельная цена на топливо в этом регионе и на данный момент можно сказать так, что проведение дальнейших процедурных моментов относительно этих торгов – они приостановлены".

Андрей Анастасов, корреспондент: Очевидно, речь идет о и 2-м тендере, который также выиграла "Аметист Пром". Согласно этой сделке, компания должна была поставить пограничникам топливо уже не на 9, а на 55 миллионов гривен.

Андрей Анастасов, корреспондент: Подписать соглашение собирались в начале июля. Но теперь эта договоренность оказалась под вопросом. Как и то – кто же стоит за этой конторой – группа “Приват” или кто-то другой?». Якщо «Інтер» має докази причетності групи «Приват» до загадкової компанії, очевидно, їх слід було озвучити. За відсутності ж позиції другої сторони та будь-яких доказів згадка про «Приват» є наклепом.

У новинах Першого національного маємо своєрідну відповідь на вчорашню інтерівську критику «стіни Коломойського» – сюжет Ірини Виноградової, яка розібралась у ситуації та з’ясувала, про які саме фортифікаційні споруди говорили в РНБО. Журналістка підтвердила, що йдеться саме про проект Коломойського, та отримала розпливчастий коментар від речника Ради Володимира Чепового. Цікаво, що журналістка наводить ті самі приклади, які на «Інтері» використовувалися для доведення неефективності стіни – кордон США з Мексикою та Ізраїлю з Палестинською автономією – але в неї вони підтверджують необхідність захищати кордон. Також Ірина Виноградова дає досить багато інформації про сам проект, який на «Інтері» висміювався, але описаний так і не був. Зрештою, в сюжеті лунає головна думка: поки тривають бої на кордоні, про будівництво стіни не йдеться.

19 ЧЕРВНЯ, ЧЕТВЕР

Цього дня політичні кола, наближені до телеканалу «Україна», опинились у центрі уваги – з ними провадив переговори Президент Петро Порошенко. Тож «События» скористалися нагодою, щоб дати слово своєму власникові Рінату Ахметову:

«Александр Мозговой, ведущий: Напомню, в эти минуты Президент Украины встречается с легитимной властью и бизнес-элитой Донецкой и Луганской областей. Переговоры посвящены мирному урегулированию ситуации на Донбассе. На встречу к Петру Порошенко пришел и президент компании СКМ Ринат Ахметов. В эксклюзивном комментарии “Событиям” незадолго до начала переговоров Ринат Ахметов рассказал, с чем идет к Главе государства.

Ринат Ахметов, президент СКМ: “Донбасс в беде, на Донбассе льется кровь, разрушаются города, разрушаются поселки, разрушается инфраструктура. Но самое страшное – страдают и гибнут люди. Донбасс нуждается в мире, а в Киеве говорят, что никогда не сядут за стол переговоров с террористами. Так что же тогда получается – война должна продолжаться вечно?! Людей не интересует процесс – людям нужен результат! Людям нужен мир! И они просят, они требуют: “Обеспечьте, пожалуйста, мир!”. И я глубоко убежден, что мы обязаны найти мирное решение. К мирному решению мы должны прийти только за столом переговоров, а не за рулем БТРов с пулеметами и пушками”».

З цього коментаря ми розуміємо, що Ахметов «за мир» і «за переговори», хоча й далі не маємо жодного уявлення, які поступки, на його думку, українська влада повинна зробити терористам Донбасу, аби ті погодилися припинити війну. (До речі, наступного дня цей коментар дав «Інтер» – у ще більш «обрізаному» форматі.) Далі про визначальну роль Ахметова в порятунку Донбасу говорить нардеп із Партії регіонів Ірина Бережна, запрошена до студії. Іще одну згадку про благодійність Ахметова чуємо в сюжеті Інни Христич про допомогу родинам убитих на Майдані: «20 миллионов гривен перечислил семьям погибших во время февральских событий фонд Рината Ахметова “Развитие Украины”.

Виктория Миколаюк, руководитель проектных программ фонда Рината Ахметова “Развитие Украины”: “Дети получают помощь в размере 100 тысяч гривен, родители престарелые получают в размере 25 тысяч гривен, а также индивидуально рассматриваются обращения от людей, которые тяжело больные и требуют длительного дорогостоящего лечения”».

На «Інтері» – черговий випад на адресу Коломойського, ще дивніший, ніж напередодні. Цього разу дніпропетровського губернатора звинувачує у власному викраденні Микола Левченко, нардеп-регіонал. Він, утім, навіть не називає прізвище – тільки ім’я та по батькові – й не пояснює, в чому саме звинувачує Коломойського:

«Алексей Лихман, ведущий: Депутат-регионал Николай Левченко вчера пропал – сегодня нашелся. В Днепропетровске. Объясняет: вечером 18 июня его задержали неизвестные на блокпосту, недалеко от села Покровское. При себе у депутата якобы была некая сумма в гривнах. В похищении политик сначала подозревал "Правый сектор". Они ответили так:

Борислав Береза, пресс-секретарь Дмитрия Яроша: "Вот интересно, Коля Левченко – нашелся. А двадцать миллионов у него пропали. Не знаю, пропали они благодаря кому-то, или Коля решил просто не отдавать деньги. У меня вопрос, откуда у него эти деньги, если существует рекомендация Нацбанка не выдавать больше 15 тысяч гривен в день человеку? Эти деньги шли сепаратистам, наемникам? А может Левченко занимался обналом".

Алексей Лихман, ведущий: Левченко обо всех подробностях молчит. А вот об истинных виновниках своих мытарств заговорил. Это уже не "Правый сектор".

Николай Левченко, народный депутат Украины: "Я не хочу раскрывать все подробности этой истории, потому что это будет разжигание национальной вражды и усугубленный раскол, который произошел. Я благодарен Игорю Валерьевичу за "гостеприимство" в кавычках. Я так понимаю, что все эти формирования поддерживались и создавались при его помощи"»

Вслід за цим матеріалом в ефір виходить чергова джинса Королевської:

«Алексей Лихман, ведущий: Оздоровительный детский центр под Славяногорском, куда из зоны конфликта эвакуировали детей-сирот и детей с особыми потребностями, оказался на грани гуманитарной катастрофы. Казначейские счета в Донецком регионе заблокированы, в "Изумрудном городе" нет денег на еду, одежду и обувь для переселенных детей. Персонал центра не получает зарплату около двух месяцев. Узнав о бедственном положении брошенных ребят, общественная инициатива "Дорога жизни" привезла им все необходимое.

Наталия Королевская, основатель общественной инициативы "Дорога жизни": "Задача взрослых сегодня – объединить усилия и я благодарна абсолютно всем, кто присоединяется к "Дороге жизни". Всем, кто сегодня делает все, что от него зависит для того, чтобы помочь поддержать людей, оказавшихся в сложной ситуации".

Алексей Лихман, ведущий: От проблем с замороженными казначейскими счетами страдают и 500 переселенцев в Свято-Успенской Святогорской Лавре. Активисты "Дороги жизни" призывают всех неравнодушных оказать помощь нуждающимся».

Проте, як виявляється, з Коломойським на цей день «Інтер» іще не завершив. Далі у випуску – матеріал про те, як «Приватбанк» вибиває зі своєї клієнтки вигаданий борг:

«Алексей Лихман, ведущий: Пока в Раде раскачиваются, заемщики теряют жилье. Люди оказываются на улице. И пока депутаты не разберутся во всех перипетиях с займами, количество таких людей будет расти. Одна из таких историй – в нашем сюжете.

Корреспондент: В 2007 году Ирина Кашица под залог своей трехкомнатной квартиры взяла кредит у "Приватбанка" – 75 тысяч гривен. Деньги брала не для себя, а по просьбе подруги, которая нуждалась, но при этом уже имела несколько кредитов. Через два года банк предложил ей или за три дня полностью погасить кредит или перевести его с гривны в доллары. Пришлось переводить. А вскоре подруга перестала платить по процентами. Ирине пришлось самой гасить задолженность. По ее словам, вскоре начались странности. Появился еще один договор, поручителем по кредиту стал другой человек.

Ирина Кашица, владелица квартиры: "У нас получилось по этому кредиту два договора, два поручителя, разные проценты. Полгода назад нам сказали, что 46 уже тысяч долларов. Откуда – ничего не понятно".

Корреспондент: После этого было несколько судов и апелляция – их Ирина проиграла. Женщине сказали, что если до завтра она не покинет квартиру добровольно – ее выселят силой. В свою. Связались с банком. Там пообещали объяснить, как появился второй договор, откуда возникла задолженность в сорок шесть тысяч долларов по кредиту в 75 тысяч гривен. Мы продолжаем следить за развитием этой запутанной истории, и распутаем ее, когда представители "Приватбанка" дадут нам исчерпывающую информацию. Надеемся, что завтра, по их мнению, – это завтра».

І навіть це ще не все. В матеріалі Лідії Калініної, присвяченому поверненню Геннадія Кернеса у крісло харківського мера та його ймовірному призначенню на посаду голови ОДА, до Кернеса «приплетено» Коломойського:

«Члены исполкома встречали мера аплодисментами. А вот горожане скорей напряжены, чем обрадованы. Так получилось, что отъезд Геннадия Кернеса совпал с затишьем в городе. Все боялись, что майские праздники станут особо жаркими, но они прошли спокойно. Митинги и протесты – исключительно мирные. Отсюда многие сделали вывод – все дело в мэре. Политологи успокаивают: мол, Кернесу не выгодно расшатывать ситуацию. Ведь он стремиться выше – в кресло губернатора. И не только его.

Денис Подъячный, политолог: "По большому счету для Кернеса губернаторство – это возращение себе ситуации, а с другой стороны, нужнее, чем самому Кернесу, это Игорю Коломойскому. Насколько этот интерес опасен для Украины? Он опасен для Украины потому что мы, помимо формального президента, выбранного на выборах, получаем такого теневого президента".

Лидия Калинина, корреспондент: Сам Кернес о губернаторстве говорить отказывается. Уверяет – настроен трудиться на прежнем месте. В Киеве же принимать такие решения сгоряча не будут, поэтому в ближайшее время глобальные кадровые перестановки Харькову не грозят, уверены политологи».

Що мав на увазі чоловік, що проходить у матеріалі журналістки «Інтера» під кодовою назвою «політолог», зрозуміти звичайному глядачу важко, але прізвище Коломойського ще раз пролунало в негативному та конспірологічному контексті.

Думаєте, все? Випуск закінчується повідомленням про можливу дискваліфікацію «команди мільярдера Ігоря Коломойського» «Дніпро» через фінансовий скандал – звісно ж, без коментарів клубу, зате з коментарем спортивного журналіста Артема Франкова, який непрямо підтверджує справедливість обвинувачень на адресу «Дніпра»:

«Исключить нельзя помиловать. Футбольный клуб "Днепр" миллиардера Игоря Коломойского могут не допустить к участию в Еврокубке 2014-2015 из-за финансового скандала. Штрафной команда заработала, задолжав одному из игроков десятки тысяч долларов зарплаты. Футболисту деньги пришлось требовать через суд. А Федерация футбола Украины проигнорировала жесткие правила УЕФА.

Артем Франков, главный редактор спортивного журнала: "Ну, я считаю, что это какая-то административная нескладуха, плюс это накладывается, наверное, на нашу безалаберность в финансовых делах. То есть видимо в Украине еще не наступило понимание того, что в УЕФА это все серьезно, понимаете?"».

Чотири негативні повідомлення про Коломойського в одному випуску – це результат, яким менеджмент компанії НІС може пишатися: знайти настільки різнопланові й несподівані способи дошкулити конкурентові власника може тільки справжній професіонал.

20 ЧЕРВНЯ, П’ЯТНИЦЯ

Якщо перебороти упередження й зазирнути в новини сепаратистських ЗМІ, можна зауважувати, що вони завжди озвучують величезні, на межі фантастики, цифри втрат українських військ та правоохоронців. Українські військові завжди гинуть сотнями, про свої ж утрати терористи повідомляють вибірково. Зрозуміло, що це – пропаганда, що не має нічого спільного з істиною.

«За останню добу було знищено майже 300 екстремістів. За неофіційною інформацією, втрати сепаратистів майже втричі більші. Повністю знищений терористичний батальйон Зоря. Через великі жертви бандити переходять до точкових атак. У жорстоких боях полягли і 13 наших бійців. Сьогодні бойовики продовжують підлі провокації», – це повідомлення ICTV. Тут ситуація аналогічна. Із цифрами втрат бойовиків, запозиченими з офіційних заяв або навіть із повідомлень центру Дмитра Тимчука, журналісти не церемоняться. Майже триста вбиті, а за неофіційною (чиєю? звідки?) інформацією – майже дев’ятсот. Це цифра того ж порядку, що втрати кожної зі сторін за рік найінтенсивніших бойових дій Другої чеченської війни. При цьому обидві сторони, оцінюючи втрати ворога, називали цифру в десять разів більшу, однак нікому не спало на думку хвалитися знищенням 900 ворогів за одну добу.

Хоч як ми ненавидимо озброєних сепаратистів, хоч як гаряче бажаємо українським військовим чимшвидше відновити мир і спокій на Донбасі, ми не повинні поширювати неправдиву інформацію. Це не лише неетично, але й небезпечно: звикнувши до нереалістичних цифр, глядачі відключають фільтри сприйняття інформації та можуть повірити будь-якій ворожій пропаганді.

Та й сам ICTV, хоч якою полум’яно-патріотичною є його позиція, демонструє свою вразливість для ворожої пропаганди тоншого та вишуканішого штибу. Наприклад, стає поширювачем маніпулятивної інформації про «поганих біженців». Кампанія, що розпочалась у соціальних мережах численними повідомленнями про хамську, антиукраїнську та просто негідну поведінку біженців зі Сходу (завжди з посиланням на «друзів», «знайомих» та інших людей, яких неможливо знайти, щоб перевірити інформацію), була підхоплена засобами масової інформації. Зокрема, кореспондентка «Фактів» Оксана Кваснишин розповідає про «вибрики» біженців:

«На вибрики приїжджих місцеві закривали очі протягом останніх 4-х місяців. Терпець урвався, коли в область привезли чергові труни тутешніх військових. Люди обурилися, на сході загинуло майже 20 прикарпатців, тоді як із зони бойових дій сюди приїздять їхні однолітки, яким ніщо не заважає боронити Україну.

Ганна Хрисюк, координатор логістично-інформаційного центру: "Не так давно ми поховали дійсно молодих хлопців, татів, в яких залишились сім'ї, діти. І коли дзвонить 25-літній, 30-літній хлопець і каже – я приехал к вам отдохнуть на 2 недели, можно? Что для этого надо? Знаєте, такий комок в горлі".

Мирослав Кошик, політолог: "Це є абсолютно неприпустимо, адже ми рятуємо їх, і чути у відповідь – бандеры, вы нам всю жизнь будете должны, – це не правильно і це неприємливо. Якщо ви вважаєте нас ворожою країною, то будь ласка, тікайте в Росію".

Оксана Кваснишин, кореспондент: Через такі випадки тепер прикарпатці приймають винятково жінок та дітей». При цьому реальних нероб, хамів і українофобів серед біженців журналістка не знаходить, та все ж сприймає розповідь волонтерки за факт. Утім, Оксанині колеги з інших каналів уже подбали про відеоряд із біженцями, що прославляють Путіна й ганять «хунту» – звісно, серед тисяч утікачів із Донбасу, можна знайти й таких.

І вже не приховані складні маніпуляції громадською думкою, а банальна прихована реклама вийшла у цьому самому випуску «Фактів» під егідою доброчинниці Королевської:

«Дедалі більше переселенців із зони антитерористичної операції шукають прихистку на півночі Донеччині у містечку Святогірськ. Туди найчастіше втікають від бандитів сім'ї з дітьми та люди з обмеженими фізичними можливостями. Дорослих там уже майже 20 000, дітей понад 5 000. Якщо з помешканням для бідолаг ще проблем немає, то харчів катастрофічно не вистачає. Виправити ситуацію намагаються активісти громадянської ініціативи "Дорога життя". Нині вони разом з ініціаторкою руху Наталею Королевською привезли продукти, одяг і взуття п’ятистам сиротам Святогірського санаторно-оздоровчого Центру соціальної реабілітації. Таку саму допомогу отримали і півтисячі бідолах із зони бойових дій, яких прихистила Святогірська лавра. Тут в основному сім'ї з дітьми, і їм не вистачає їжі. Тому цим людям вкрай потрібна допомога небайдужих. Бо підтримки монастиря не вистачає, каже Королевська. Водночас політик наголошує, Святогірська Лавра – це духовний центр усього Сходу. І те, як сьогодні церква допомагає людям у біді – знаково, і це має надихнути на припинення кровопролиття.

Наталія Королевська, громадський діяч: "Самое главное сегодня – этим детям дать безопасность, дать мир, и дать уверенность в завтрашнем дне. Потому что это дети особенные, детки с особенными потребностями, которым нужен специальный уход и специальное внимание"». Зауважмо, що в жодному з цих однотипних повідомлень, трансльованих українськими каналами, немає бекґраунду Королевської – таке враження, що екс-міністр намагається почати свою політичну кар’єру з чистого аркуша в ролі «громадського діяча». Цікаво, як співвідносяться суми її витрат на благодійність і на джинсу.

Симптоми вже знайомої нам хвороби – узагальнення на підставі власних спостережень – проявилися цього разу в новинах «України», зазвичай порівняно коректнішої за емоційні «Факти» й «ТСН». Кореспондентка «Событий» Альона Шевчук розповідає про реакцію на рішення Порошенка припинити вогонь в односторонньому порядку:

«Бойцы нацгвардии, которых показательно выставили для Президента такое заявление приняли достаточно сдержанно. Военнослужащие, которые находятся непосредственно на передовой на блокпостах, отреагировали совсем иначе.

Солдат: Подверглись опять обстрелу, во время когда было объявлено перемирие. Это сегодня по ходу пятый обстрел. Министерство обороны ничего не предпринимает. Здесь по ходу, если взяться с таким вооружением, которое у нас есть в достатке, можно зачистить этот район за неделю.

Алена Шевчук, корреспондент: В эти минуты главнокомандующий находится в Святогорске, туда он поехал пообщаться с переселенцами, и именно там он должен зачитать указ о прекращении огня».

Журналістка, очевидно, каже про реакцію тих людей, із якими спілкувалась особисто вона, але її твердження можна потрактувати таким чином, що обурення і невдоволення – реакція всіх військових, що перебувають на блокпостах. Таке ж, але небезпечніше узагальнення, поєднане з відсутністю посилання на джерело, бачимо в сюжеті Ольги Солом’яної про біженців із Луганщини: мовляв, «отправляются луганчане преимущественно в направлении Москвы или Крыма. Составы туда полностью заполнены пассажирами, билетов не хватает». Чудова заготовка для російської пропаганди: мешканці Донбасу втікають до братньої та безпечної для них Росії. На доведення цього журналістка наводить такий синхрон: «Татьяна МАСЛАК, дежурный помощник начальника вокзала: «После взрыва у нас в Луганске стало 3 числа очень много пассажиров. Все уезжают в крымском направлении. в крымском направлении поезд ходит один Луганск-Симферополь, люди конечно хотят уехать больше, но поезд один, желающих много, а мест нет». Замість спостережень співробітниці станції можна було скористатись офіційною статистикою «Укрзалізниці», яка дала б уявлення про те, скільки людей виїжджає до Криму та Росії, а скільки до інших регіонів України.

Ця мимовільна допомога російській пропаганді могла бути наслідком ліні чи недосвідченості журналістки, а ось те, що зробила Ірина Яковлєва, доводиться назвати небезпечною дурницею:

«Ирина Яковлева, корреспондент: Закупило Минобороны и новый замаскированные бензовозы. Разработанные заводом в Виннице.

Борис Попков, начальник отдела хранения топлива одесского центра обеспечения: Замаскированная емкость, которая скрывает истинное предназначение данного автомобиля. Для противника будет проблематично определить.

Ирина Яковлева, корреспондент: Но когда эти автоцистерны попадут на передовую, тут не знают, ждут распоряжения из Киева». Тепер терористи, які уважно моніторять новини українських телеканалів, – а надто «України», яку в захоплених містах відключили далеко не всюди, – знають, що в українських військових є замасковані бензовози, й знають, як їх шукати.

І на довершення – невеличке замовне (а радше «корпоративне», адже головний герой є наближеним до власника каналу Ріната Ахметова) повідомлення в «Событиях»: «Общественную организацию «Украинская перспектива» представил бывший вице-Премьер, член президиума Партии Регионов Александра Вилкул. Новое объединение будет инициировать расширение прав и полномочий регионов, а также заниматься гуманитарными и социальными проектами. Работа уже началась, Фонд успешно оказывает поддержку жителям Донецка и Луганской областей, выехавшим из зоны конфликта.

Александра Вилкул, глава фонда “Украинская перспектива”: Более 140 детей из зоны конфликта, из Донецкой и Луганской области, уже находятся в наших лагерях. На следующей неделе вторник и четверг уйдут в Донецкую область в том числе в Донецк, Славянск, караваны с гуманитарными грузами, это продукты питания, для лагерей, в которых находятся дети сироты и для больниц. И медикаменты».

Джинса Королевської у п’ятницю вийшла й на «Інтері», щоправда, повідомлення зовсім коротеньке:

«Алексей Лихман, ведущий: Там же, где был Порошенко, – в Святогорске – общественная инициатива. "Дорога жизни" получила благословление от владыки Арсения, настоятеля Свято-Успенской Лавры в Святогорске, на помощь переселенцам со всего Донбасса. В монастыре Лавры – таких более полутысячи. Это семьи с детьми. Волонтеры привезли продукты питания и все самое необходимое. К этой акции присоединяется все больше людей по всей Украине.

Наталия Королевская, инициатор общественного движения "Дорога жизни": «Это долг каждого из нас помочь тем, кто сегодня оказался в беде. Блогодарна всем, кто сегодня откликнулся на инициативу «Дорога жизни»!». Цікаво, що автори всіх замовних повідомлень обирають найменш змістовні синхрони пані Королевської, а могли б, наприклад, давати інформацію про те, як можна долучитись до її благодійної ініціативи.

У рамках війни з Ігорем Коломойським «Подробности» повертаються до історії, яку почали розкручувати напередодні – вигаданий «Приватбанком» борг бердянської жінки. Цього разу в матеріалі використані коментарі представників банку, проте про погрози, згадані Олексієм Ліхманом у підводці, з сюжету ми так і не дізнаємося:

«Алексей Лихман, ведущий: Наш вчерашний сюжет о банке, о займе и о квартире нашел все-таки свое продолжение – угрозы. Но мы распутаем эту запутанную историю, даже если нам будут грозить судами. Руслан Смещук – подробнее.

Руслан Смещук, корреспондент: Бердянск, одно из городских отделений “ПриватБанка”. Именно тут Ирина Кащица еще в 2007 году под залог своей трехкомнатной квартиры взяла кредит в 75 тысяч гривен. В займ брала не для себя, а по просьбе подруги, которая нуждалась в деньгах, но при этом уже имела несколько кредитов. Через два года банк предложил ей или за три дня полностью погасить кредит, или перевести его с гривны в доллары. Пришлось переводить. А вскоре подруга перестала платить по процентам. Ирине пришлось самой гасить задолженность. По словам Ирины, вскоре начались странности: появился еще один договор – поручителем по кредиту стал другой человек. После этого было несколько судов и апелляция – их Ирина проиграла, и ей начали угрожать выселением.

Ирина Кашица, владелица квартиры: Мы просто боимся, потому что у меня взрослый сын… Он уже поседел, бедный. Он работает, я работаю, хотя я уже из-за этого “ПриватБанка” попадала в реанимацию, потому что они мне звонят, они меня выкидают из квартиры.

Руслан Смещук, корреспондент: В отчаянии Ирина обратилась за помощью к журналистам. В банке пообещали объяснить, как появился второй договор: откуда возникла задолженность в 46 тысяч долларов по кредиту в 75 тысяч гривен. В назначенное время появляемся с Ириной у отделения.

Представитель банка: Давайте сейчас я позвоню и мне перезвонят, и мы потом определимся, что делать, чтобы ваша поездка была не зря.

Руслан Смещук, корреспондент: В результате руководитель сообщила, что давать комментарии на месте ей запретили и переадресовали в центральное отделение в Запорожье. Там сообщили – перевод кредита с гривен на доллары было инициативой самой Ирины.

Максим Соломатов, представитель банка: Уже спустя полгода в июле 2008 года сама клиент банка – кажется, Ирина – обратилась в банк с письменным заявлением о том, чтобы перевести ее кредит в доллары, и тем самым банк пошел на уступки. Было подписано 29 июля 2008 года дополнительное соглашение к ее первоначальному договору.

Руслан Смещук, корреспондент: Тогда же, мол, появилось и второе – дополнительное соглашение. И когда подруга Ирины перестала платить по кредиту, пеню начали начислять по новому, валютному соглашению – а это более 40 тысяч долларов.

Максим Соломатов, представитель банка: Померно-непомерно – тут судить сложно потому, что она была начислена согласно условию кредитного договора. Эти суммы мы неоднократно доказывали в суде – как в первой инстанции, так и в апелляции.

Руслан Смещук, корреспондент: Но сама Ирина заявляет, что перевести кредит из гривен в доллары ее заставили – сказали: “Или возвращай весь кредит за три дня, или переходи на иностранную валюту”. Также женщина уверяет, до начала судебных тяжб она не знала, что появилось еще одно дополнительное соглашение.

Ирина Кашица, владелица квартиры: Дали мне три дня срока, по хорошему, чтобы я быстренько выплатила эти 75 тысяч гривен. Добровольно я этого не подписывала: просто не было выхода, не было этих денег.

Ирина каждый день в страшном ожидании судебных исполнителей, которые придут и выселят ее из единственного жилья».

Хто ж і коли погрожував «Інтеру» судом? Можливо, про це ми дізнаємося з наступних серій, якщо творці «Подробностей» не знайдуть інших, більш вдячних приводів для негативної інформації про «Приватбанк» і його власника. Зауважмо, що за неписаною традицією українських теленовин – багато разів критикованою експертами, зокрема й «Телекритикою», – назви комерційних компаній зазвичай в ефірі не звучать, оскільки це вважається рекламою чи антирекламою. Тоді як «Приватбанк» інтерівці вирішили «назвати своїм іменем», як і всі інші компанії в матеріалах, що стосуються Коломойського.

21 ЧЕРВНЯ, СУБОТА

Цього дня компанію благодійникам і борцям за мир на Донбасі в новинах «із підтекстом» склали творці нової політичної сили – Партії розвитку України. Щоправда, була цього дня створена й іще одна партія, під назвою «Воля», але на неї увагу звернув лише один телеканал – «Україна». Також більшість каналів, попри погано приховані «вуха» Сергія Льовочкіна, які стирчать із проекту ПРУ, не згадали про колишнього регіонала та голову адміністрації Януковича, змальовуючи нову партію як спробу «перевихованих» і «хороших» регіоналів скерувати свій адміністративний талант у конструктивне русло. Чи було це забуття оплачене грішми? Цього, на жаль, ми довести не можемо.

Ось сюжет ICTV про установчий з’їзд ПРУ: «Інна Шевченко, ведуча: В Україні з’явилася нова політична організація Партія розвитку України. Опозиційна до правлячої політичної сили та уряду. Її засновники – колишні регіонали Юрій Мірошниченко та Сергій Ларін. Сьогодні у Києві відбувся з’їзд Партії розвитку України, де політсила заявила, що влада потребує перезавантаження і обов’язкового громадянського контролю.

Юлія Дегтяр, кореспондент: В Україні створили нову Партію розвитку України опозиційної до правлячої політичної сили та уряду. Її засновники колишні регіонали Юрій Мірошніченко та Сергій Ларін. Політики кажуть, що Україна потребує нової сили, яка об’єднає народ.

Сергій Ларін, співзасновник Партії розвитку України: База наша – вся Украина. То есть, мы не рассматриваем какой-то отдельный регион как базовый для нашей партии и юго-восток и центр, и запад. Нам кажется, мы предложили те ценности, которые могут объединить Украину. Сегодня это мир, это единая Украина, это процветающая страна.

Юлія Дегтяр, кореспондент: А ще Партія розвитку України підтримує дострокові парламентські вибори, виступає за конституційну реформу, якою буде встановлена парламентсько-президентська форма правління, боротиметься за децентралізацію влади для надання більших повноважень регіонам і за викорення корупції. Партія підтримує мирну програму президента Петра Порошенка і заради миру готова співпрацювати з будь-якими силами чи країнами.

Юрій Мірошниченко, співзасновник Партії розвитку України: Ми готові бути суб’єктами переговорів, які буде представляти наших виборців, щоб якомога швидше мир став не лише нашою метою, але й став повсякденним життям жителів Донецької і Луганської областей. І ми готові об’єднувати зусилля для повернення миру.

Юлія Дегтяр, кореспондент: До складу партії обов’язково увійдуть жінки та молодь до 35 років адже політична сила сповідуватиме європейські цінності. Партійці розраховують зайняти вагоме місце в парламенті і в місцевих радах». Безглузда фраза «опозиційна до правлячої політичної сили та уряду» – якої політичної сили??? – лунає як у підводці, так і в самому сюжеті. Очевидно, було сказано читати, як на папірці написано, а не розмірковувати над змістом. Усе інше – просто переказ заяв та обіцянок, яких ніколи не бракує на будь-якому з’їзді, але які професійні та прискіпливі журналісти завжди доповнюють бекґраундом. Хто такий Сергій Ларін, хто стоїть за партією – про те, що це проект Льовочкіна, точно знають редактори ICTV, – та яких «своїх виборців» новостворена партія збирається представляти у переговорах? Усе це лишилося за кадром сюжету «Фактів».

«Україна» приділила ПРУ не так багато уваги, перервавши сюжетом Едуарда Ганішевського розмову в студії з політкоментатором Вадимом Карасьовим: «Александр Мозговой, ведущий: Новое – не всегда хорошо забытое старое. Недавно созданная партия экс-регионалов, Юрия Мирошниченко и Сергея Ларина, провела сегодня внеочередной съезд. Чем собираются покорять избирателей, узнавал Эдуард Ганишевский.

Эдуард Ганишевский, корреспондент: Знакомые лица в новой политической обертке. Часть бывших регионалов объединилась в "Партию развития Украины". Прошлое преследует лидеров, срываясь с языка.

Сергей Ларин, председатель исполкома Партии развития Украины: "Вітаю всіх з прибуттям на з’їзд "Партії розвитку регіонів... Хух! Добре..."

Эдуард Ганишевский, корреспондент: "Партия развития Украины" позиционирует себя как принципиально новое образование проевропейского толка, с либерально-демократическими взглядами и центристской позицией. Уверяют: возврата к старым методам работы не будет.

Сергей Ларин, председатель исполкома Партии развития Украины: "Мы создаем партию, в которой не будет вождей. Мы создаем партию, в которой будет много региональных лидеров, которых объединяет одна-единственная цель – единая, процветающая и богатая Украина".

Андрей Ермолаев, участник инициативной группы Партии развития Украины: "До осені партія буде готова для проведення і парламентської кампанії, і виборів місцевого самоврядування. Просто зараз величезний попит на нові політичні сили. Що стосується власне планів партії, я думаю, що в неї зараз конструктивні позиції".

Эдуард Ганишевский, корреспондент: Правда, в партии готовы на время забыть о своей оппозиционности, пока в государстве не настанет мир. Это является первоочередной задачей, – утверждает руководитель политсилы.

Юрий Мирошниченко, председатель национального комитета Партии развития Украины: "Документ, який називається "План мирного врегулювання президента Порошенка" є тим планом, який наша команда пропонувала вже кілька місяців тому. Ми готові бути суб’єктами переговорів, щоби якомога швидше мир став не лише нашою метою, але й став повсякденним життям жителів Донецької і Луганської областей".

Эдуард Ганишевский, корреспондент: После установления мира на востоке страны Партия развития Украины намерена взяться за переписывание Конституции. И приглашает присоединиться к ней все демократические силы государства». Відповідей на головні питання про партію немає й у цьому матеріалі. Зате тут фігурує Андрій Єрмолаєв, керівник заснованого Сергієм Льовочкіним інституту «Нова Україна», що може навести на певні думки, принаймні, найбільш поінформованих глядачів. Так чи інакше, навіть попри те, що ПРУ збирається відгризти шмат електорату в партії, на яку робить ставку власник «України» Рінат Ахметов, до новоствореної політичної сили тут поставились із аж надмірною шанобливістю.

«1+1», натомість, зробив у короткому повідомленні зовсім інші акценти: Льовочкін та перебіжчики: «Наталя Мосейчук, ведуча: Нова партія зі старими обличчями. Екс-регіонали Юрій Мірошниченко й Ірина Горина, а також колишній нашоукраїнець Юрій Павленко, увійшли сьогодні в політичне об’єднання Партію розвитку. До утворення зі знайомою абревіатурою ПР увійшли і кілька десятків донедавна біло-блакитних із регіонів. Павленко, який за часів президентства Ющенка керував Міністерством молоді та спорту, прохопився ТСН, рішення про зміну партійності йому допоміг ухвалити колишній керманич Адміністрації президента Януковича. Сергій Льовочкін за словами партійців є одним із основних спонсорів проекту.

Кореспондент: Що Вас зрештою змусило піти там з “Нашої України” членом якої Ви були в Партію розвитку України? Вас якось Сергій Льовочкін переконав?

Юрій Павленко, член Партії розвитку України: У мене була розмова із ним стосовно участі в цій партії. І з іншими активними учасниками її будівництва.

Кореспондент: Сергій Льовочкін є спонсором партії?

Андрій Єрмолаєв, член Партії розвитку України: Він є одним із тих, хто допомагає». Зауважмо, що, попри відсутність Льовочкіна на з’їзді, журналістам удалося отримати фактичне підтвердження його причетності до ПРУ від двох ключових партійців. Отже, проблема не у відсутності доказів зв’язку Льовочкіна з партією – журналісти інших каналів свідомо про це мовчали.

«Інтер», співвласником якого є Льовочкін, приділив партії найбільше уваги, та ще й запросив її творця Сергія Ларіна до студії на розмову. Про Льовочкіна, звісно, ані слова:

«Алексей Лихман, ведущий: И заявила о себе новая политическая сила – Партия развития Украины. Уже пообещали: у них вождизма не будет. Сегодня утвердили свою программу и устав. (Зазвичай «заявив про себе» говорять про того, хто зробив щось вагоме, довівши свою важливість, а не просто оголосив про своє існування – О.Д.)

Ольга Рыцарь, корреспондент: Сотни людей со всех регионов Украины собираются в одном зале. Большинство – новые лица в политике. Сегодня у них третий съезд Партии Развития Украины. Но первый публичный. Председатель национального комитета партии – депутат Юрий Мирошниченко заявил – они против вождизма – как в партии, так и в стране.

Юрий Мирошниченко, председатель национального комитета партии развития Украины: "Конституційна реформа, вона має закріпити парламентсько-президентську форму правління. Потрібно гарантувати прозорість, підзвітність та підконтрольність влади громадянам".

Юрий Павленко, член партии развития Украины: "Ті суспільні зміни, які відбулися за останні півроку вони певним чином не дають сьогодні старим партіям можливість в повній мірі реагувати на зміни, які відбуваються на виклики, які є перед Україною, тому є перспектива в цьому проекті, в якому беруть участь люди переважно молоді, люди. Які в свій час були в різних політичних силах, які не були ще в жодній партії, але об’єдналися єдиною ідеєю".

Ольга Рыцарь, корреспондент: Утверждена программа и устав. Главное – это единая Украина. Поддержка плана мирного разрешения ситуации на востоке президента Порошенко.

Юрий Мирошниченко, председатель национальной комиссии партии развития Украины: "Ми готові бути партнерами президентові України. Ми готові бути суб'єктами переговорів, який буде представляти наших виборців, який буде представляти мешканців сходу України".

Ольга Рыцарь, корреспондент: У партии есть инициативы. И вполне предметные.

Андрей Ермолаев, участник инициативной группы партии развития Украины: "Там дуже багато дітей, в зруйнованих школах. Треба думати про інтернати, мабуть треба думати про формування окремого бюджету цієї програми, щоб діти змогли наступний учбовий рік вчитися поки буде наводитися лад в цьому регіоні".

Ольга Рыцарь, корреспондент: Партия развития Украины – за досрочные парламентские выборы и, что немаловажно, по открытым спискам. Обещают прозрачное финансирование партии и особое внимание – региональным структурам.

Алексей Лихман, ведущий: Гость "Подробностей" – Сергей Ларин. Я думаю, не ошибусь, если скажу, что вы – вдохновитель и главный организатор новой политической силы. Спасибо, что пришли. Добрый вечер. О партии поговорим, может быть, чуть-чуть позже. Давайте все-таки о войне, которая в стране сейчас, это важнее. Главный вопрос – как вы видите разрешение проблемы на востоке страны. Как спасти людей? Вы сегодня заявили, что поддерживаете план Порошенко, правильно?

Сергей Ларин, Партия развития Украины: "То, что происходит сегодня в Донбассе – я просто не могу передать словами. У меня там родители живут, у меня там все братья и сестры, и родственники, и друзья, и знакомые. И тут приходится разговариваться с ними буквально каждый день. Я просто не могу передать словами. И самое главное, что необходимо остановить эту войну. Потому что разрушается целый регион, десятки тысяч беженцев. И самое главное, что гибнут люди.

Алексей Лихман, ведущий: Остановить каким образом? Вот видите, огонь прекратили, но это мало помогло ситуации.

Сергей Ларин, Партия развития Украины: "Я думаю, что только один выход, другого еще в мире не было придумано – это переговоры, переговоры, переговоры и еще раз переговоры".

Алексей Лихман, ведущий: А с кем должны вестись переговоры?

Сергей Ларин, Партия развития Украины: "Если вы хотите услышать мое мнение – у нас есть легитимно избранный президент, у нас есть Верховный Совет – они должны знать, с кем вести переговоры. Но я считаю, что переговоры должны вестись и с Российской Федерацией при посредничестве и Европы, и США. Вообще со всеми, кто способен повлиять на этот конфликт. А если вы хотите знать мнение людей, которые живут на Донбассе и подвергаются бомбардировкам и террору, то людям все равно, кто с кем будет вести переговоры".

Алексей Лихман, ведущий: Бомбардировки, вы имеете в виду со стороны сепаратистов, правильно?

Сергей Ларин, Партия развития Украины: "Людям все равно, кто бомбит. Я говорю сейчас не о себе лично, а о тех людях, которые находятся там".

Алексей Лихман, ведущий: Давайте о власти. Вы говорите, что люди ждут помощи власти. Вы правы в этом. Думаю, я не ошибусь, если скажу, что у вашей партии есть парламентские амбиции, во власть вы все же пойдете. Вы готовы к перевыборам? Они вам нужны, это понятно, но есть и депутаты, которые вас на сегодняшний день поддерживают. Перевыборы нужны стране или нет?"

Сергей Ларин, Партия развития Украины: "Перевыборы стране нужны. Мы поддерживаем, что парламент должен быть переизбран. Но должны быть определенные условия. Первое условие – это мир в стране, в стране должен быть восстановлен мир, второе условие – это конституционная реформа. Третье условие – новый закон о выборах. Люди должны знать, кого они избирают. Они не должны избирать кота в мешке, а должны быть открытые списки. У нас есть законопроект, который Юрий Мирошниченко уже, кстати, в парламент внес. Я бы хотел вернуться к той теме, о которой мы говорили. У нас есть такой термин – "дети войны". Это десятки тысяч детей, этой уже войны, которые сегодня остались без родителей, которые сегодня искалеченные, которые сегодня находятся в лагерях, отдыхают и не могут вернуться туда, где идет война. И мы готовы – и сегодня говорили об этом на съезде, и Юрий Павленко, наш товарищ, мы готовы предложить свой план и государственную программу, что мы будем делать с беженцами и что мы будем делать с этими детьми".

Алексей Лихман, ведущий: Спасибо вам за этот разговор. Гостем студии был Сергей Ларин, участник инициативной группы Партии развития Украины».

Нагадаємо, що в цей самий день була презентована ще одна партія – «Воля», в керівних органах якої є щонайменше двоє активних діячів післямайданної влади (Вікторія Сюмар та Єгор Соболєв), і про створення якої «Інтер» промовчав. Натомість, партія, яку створили кілька політиків другого-третього ешелону часів Януковича, отримує солідний шмат ефіру для самореклами. Якби ми не знали, що за ПРУ та каналом стоїть одна й та сама людина, ми були би здивовані.

Захистом корпоративних інтересів цього дня відзначилась і «Україна», відреагувавши розлогим обуреним сюжетом на напад донецьких терористів на одну з шахт Ріната Ахметова. У сюжеті топ-менеджери компанії ДТЕК від імені шахтарів рішуче засудили ДНР. Натомість, Перший національний повідомив усе те саме, але коротко й із синхроном справжнього шахтаря.

Підозрілий сюжет (автор – Олександр Махов) присвячений розпорядженню влади припинити співробітництво з Росією підприємств військово-промислової галузі. Експерти, опитані журналістом, наче й підтримують цей логічний крок, однак він також цитує представників підприємств, які постачають озброєння та військову техніку Росії, які нарікають на збитки й закликають далі продавати зброю Росії.

«1+1» тим часом трохи підпрацьовує прес-службою одеського губернатора, наближеного до власника каналу: «Не швидко, але можливо. Як зламати вибудувані роками корупційні схеми, вирішували в Одесі під час зустрічі губернатора Ігоря Палиці з представниками місцевого бізнесу, митниці та фіскальної служби. Вирішили, створять в області спеціальну робочу групу для взаємодії державних органів та підприємців. Насамперед планують створення однакових умов під час розмитнення товарів для всіх підприємців. Також хочуть спростити податкову систему. Саме такі заходи, кажуть в обладміністрації, можуть поступово знищити корупційну складову бізнесу». Без актуалізації для всієї України це повідомлення, скажімо прямо, сумнівної важливості.

І, як ми вже казали, на «Інтері» ані дня не може минути без обов’язкового удару по Ігореві Коломойському та групі «Приват». Цього разу це матеріал про компанію «Укрнафта», якій суд дозволив продавати газ промисловим підприємствам. Початок цієї історії ми вже бачили в «Подробностях» минулого тижня.

«Алексей Лихман, ведущий: А вот с нашим газом – особая история. Минус два миллиарда кубометров голубого топлива из подземных хранилищ. Пока чиновники пытаются залатать дыру в "газовом балансе" страны, суды разрешают компании "Укрнафта" продавать газ промышленным предприятиям. И это при том, что закон предусматривает – все отечественное голубое топливо должно идти на нужды населения. Кто и сколько заработает на этом?

Алена Цинтила, корреспондент: По закону, весь газ, добытый в Украине, должен идти на нужды рядовых потребителей. Но у компании "Укрнафта" – более половины акций которой принадлежит государству, а 42% – группе компаний, связанных с акционерами "Приватбанка", – свои расчеты. Добытое в 2006 году голубое топливо продавать для людей – отказывалась.

Дмитрий Марунич, сопредседеталь Фонда энергетических стратегий: "Компания "Укрнефть" заявляла, что цена там 350-430 гривен являются неправильной. Постоянно этот газ продавала собственным, входящим в группу "Приват" промышленным предприятиям, конечно же, государственный бюджет нес огромные убытки. При всех предыдущих правительствах группа "Приват" практически, саботировала поставки газа населению из собственной добычи".

Алена Цинтила, корреспондент: "Нефтагаз" решил судиться, мол, почему народ должен платить больше, а промышленники – экономить. В 2011 Киевский апелляционный хозсуд решил – газ продавать для населения. Вот – новое решение Высшего Хозяйственного суда – не препятствовать Укрнафте в осуществлении ее права собственности на природный газ. Иначе говоря, суд позволили "Укрнафте", продавать газ, добытый в Украине, своему же предприятию – "Днепроазот" совсем не по "рыночной" цене. А люди – платят по полной. Но больше, чем цены на газ, экспертов беспокоит его отсутствие. В балансе уже "дыра" – на 7 миллиардов кубометров.

Геннадий Рябцев, директор специальных проектов научно-технического центра "Психея": "Тепер, якщо ці два мільярди кубометрів газу підуть, чесно кажучи, невідомо кому, то ця дірка збільшиться з 7 до 9 мільярдів кубометрів. Тобто Україна, в разі продовження конфлікту з Російською Федерацією, вже з грудня місяця залишиться з нульовими балансами, тобто у нас не буде взгалі газу не лише для того, щоб опалювати приміщення, але забезпечити населення гарячої водою чи то опаленням, чи то газом на кухнях".

Алена Цинтила, корреспондент: Но бизнесменов это не особо волнует, отмечают специалисты в энергетической сфере.

Дмитрий Марунич, сопредседеталь Фонда энергетических стратегий: "Приват" может заработать более 9 миллиардов гривен – это вот те деньги, которые могут быть заработаны от продажи газа промышленным предприятиям. Если бы, предположим, этот газ продавали населению, даже после повышения, которое мы имеем с мая месяца, текущего газа, эти объемы газа стоили бы не более двух миллиардов гривен, то есть разница порядка 7 миллиардов гривен".

Алена Цинтила, корреспондент: Вероятнее всего, тех самых двух миллиардов кубов в хранилищах "Нефтегаза" уже нет, допускают эксперты. Поэтому предполагают, что газ придется покупать втридорога и возвращать "Укрнафте". Либо это может стать аргументом в процессе приватизации "Укрнафты". В самой компании решения суда нам не прокомментировали – ни один из указанных на официальном сайте телефонов не отвечает».

Позиції «Укрнафти» в матеріалі вже традиційно немає, та й експерти дібрані саме з тією позицією, яка вигідна «Інтеру». Втім, окрім упередженості та особливих цілей, які ставляться перед матеріалами проти Коломойського, дається взнаки традиційно легковажне ставлення «Інтера» до балансу. Наприклад, у сюжеті про небажання посадовців старої влади виселятися з державних дач у Кончі-Заспі позиції цих самих посадовців немає. Названо кілька прізвищ (Ющенко, Кузьмін, Мороз, Марчук), однак коментарів цих людей – а Віктор Ющенко, нагадаємо, заявив, що виїхав із державної дачі, ще навесні, – немає, як і будь-яких фактів чи доказів щодо окремих будинків і ділянок окремих людей. І найкумедніше, чим відзначились «Подробности» цього дня: московський кореспондент розпочав матеріал про події в Кремлі з доволі розлогої розповіді про зголені вуса прес-секретаря Путіна.

Отже, джинса, яка під час Євромайдану та кількох перших місяців російської агресії здавалася явищем маргінальним, знов набуває масштабів епідемії. «Флагманами» цього процесу є «Інтер» та «Україна». Поки що переважає корпоративна джинса, яка у випадку щоденних атак «Інтера» на Ігоря Коломойського є справжньою корпоративною війною (тоді як «1+1», який на минулому тижні брав участь у цій війні, «припинив вогонь в односторонньому порядку»). Найприкріше навіть не те, що медіавласники, медіаменеджери й журналісти не відмовилися від корупційної практики замовних матеріалів, а те, що маніпуляції та піар часто стосуються допомоги військовим та біженцям – справи, дискредитація якої може бути фатальною для країни й держави.

Моніторинг здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
ipress.ua
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1969
Переглядів
Реклама
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду