Події останніх місяців, неоголошена війна на сході України змінюють не лише країну, але й реалії та обличчя всіх наших ЗМІ.

«Детектор медіа» починає публікувати бліц-інтерв'ю топ-менеджерів низки видань, яким ми запропонували розповісти про ці зміни - в контенті, в підходах до роботи з інформацією та її джерелами, в пріоритетах, у цільовій аудиторії тощо.

Першими ми вирішили розпитати керівників найбільших вітчизняних інформагентств - до роботи яких в умовах війни висуваються особливі вимоги стосовно достовірності, точності, збалансованості інформації, вивіреності термінології.

Інформаційне агентство «Українські новини» представляє читачам інформаційний портал Ukranews. Ukranews працює з 1994 року.

Денис Іванеско став директором інформаційного агентства «Українські новини», що входить до складу медіагрупи «Інтер», 21 лютого 2014 року. До цього він був начальником головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента і, як повідомляла «Детектор медіа», пішов з цієї посади 16 січня разом із відставкою її голови Сергія Льовочкіна.

Читайте також інтерв'ю з гендиректором «Укрінформу» Олександром Харченком, гендиректором «Інтерфаксу-України» Олександром Мартиненком та шеф-редактором УНІАНу Михайлом Ганницьким.

- Денисе, як війна та події в країні вплинули на контент вашого агентства та сайту? Яким темам ви тепер приділяєте більшу увагу, які теми/аспекти посилено висвітлюєте?

- Війна на сході України вже півроку є топ-темою інформпростору. Вона витіснила на другий план всі інші новини. Без зведень із фронту важко обраховувати не те що перспективи бізнесу, а й просто робочий день і життєві плани.

На новини з зони АТО є високий попит як серед передплатників наших закритих інформаційних стрічок, так і читачів веб-сайту та сторінок у соцмережах.

- Чи з'явилися нові відділи у вашому проекті чи нова спеціалізація журналістів у зв'язку з війною?

- Війна - всеохопна тема. Нею займається без перебільшення вся редакція. Оскільки війна впливає на всі сфери життя - від курсів валют до повісток громадянам (у тому числі нашим працівникам).

- Чи маєте ви власкорів/спецкорів безпосередньо в гарячих точках України або прикомандированих до військових підрозділів?

- Ми маємо представників в усіх регіонах, в тому числі - в Криму та в зоні АТО. Щоправда, в захоплених містах Донбасу та Луганська, а також у Криму ми не можемо отримати акредитації хоча б з огляду на нашу назву «Українські новини». Але це не заважає отримувати достовірну та оперативну інформацію в інший спосіб.

Ми також співпрацюємо з фотожурналістами, які відвідують зону АТО разом із українськими військовими.

Один із журналістів нашої редакції вирушив добровольцем у зону АТО. З міркувань безпеки не хочу розкривати його ім'я. Спершу ми планували зробити щоденник бійця «Айдару» з його вражень і роздумів про життя і мир. Але реальність війни інша - він не те що писати, навіть фото не може надіслати. Доступ до електрики й мобільного зв'язку має не щодня. З нетерпінням чекаємо його повернення хоча б на ротацію й молимося, щоб залишився живим і неушкодженим.

- Якими джерелами інформації ви послуговуєтеся, висвітлюючи війну? Яким чином ви перевіряєте інформацію про війну? Яким джерелам довіряєте та не перевіряєте їхню інформацію?

- Інформацію про хід війни можна поділити на три великі групи: офіційні джерела (РНБО, МО, МВС, СБУ та інші установи), свідчення очевидців на місцях та повідомлення «з того боку фронту».

Як українське інформаційне агентство, ми даємо весь спектр повідомлень спікерів від держави. Хочу відзначити щоденну роботу речника РНБО полковника Андрія Лисенка. Не знаю, коли він мав останній вихідний, адже сім днів на тиждень він проводить по два брифінги на день і чи не завжди дає вичерпну інформацію. І при цьому вже понад місяць немає його безпосереднього керівника - секретаря РНБО. Ми рідко коли програємо у швидкості подачі новин з брифінгів РНБО. Тут важлива швидкість, адже ми маємо чимало передплатників з веб-видань. Якщо ми дамо їм новину першими, вони її першими виставлять на веб-сайт, першими отримають індексацію пошукових систем і трафік.

Ми обережно ставимося до інформації другої категорії - свідчень очевидців. Довіряємо лише тим із них, чию інформацію можемо верифікувати через інші джерела. Чимало інформації надходить із соціальних мереж - люди розповідають про події в зоні конфлікту з перших вуст. Але не все з їхніх слів є правдою. До того ж, соціальні мережі є інструментом інформаційної війни й одним із головних джерел дезінформації. Тому всі свідчення треба ретельно перевіряти. І ми це робимо. Ми маємо представників у кожному регіоні. В тому числі - в зоні АТО. Вони формують свою базу джерел інформації. Часто нам допомагають колеги з місцевих ЗМІ, які безпосередньо присутні на місцях, або журналісти, які працюють у зоні АТО. Тут важливо дати перевірену інформацію, а не виграти в часі, оскільки в цій групі джерел буває багато помилкової інформації й відвертих фейків. Допомагають перевіряти інформацію прес-служби Донецької і Луганської ОДА, хоча зв'язок із ними часто переривається.

Соціальні мережі є не лише джерелом інформації, а й способом поширення. Ми активно використовуємо цей інструмент, щоб якомога більше людей могли відрізнити правду від фейків. Зокрема, ми пишаємося тим, що зробили найшвидший в Україні твітер-аккаунт. Він твітить агентські флеші (заголовки топ-новин), які раніше були доступні лише передплатникам закритої стрічки новин. Тепер їх бачить кожен охочий у твітері.

Найважче з повідомленнями «з того боку фронту». Вкрай важко відрізнити пропаганду від замаскованої під правдиву інформації. А з перевіркою справи ще гірші - бракує надійних незалежних джерел і довіри до ретрансляторів новин.

- Як ви називаєте учасників військового конфлікту? Якою термінологією користуєтеся? Чи називаєте українські війська «наші війська»? Чи використовуєте позначення «російські війська»? Чи користуєтеся терміном «терористи» або якими іншими?

- Гайдбук «Українських новин» - чи не найконсервативніший у країні. Ми пишемо новини за шаблонами, з яких завжди легко зрозуміти що, де і з ким сталося. Ще на початку війни ми в редакції ухвалили рішення називати «учасників конфлікту з того боку» «сепаратистами», «бойовиками» і «терористами» залежно від їхньої діяльності. Ми даємо цитати державних спікерів з тими визначеннями, якими вони користуються - «терористи», «сепаратисти» чи щось інше. Ми не маємо права коригувати зміст цитати.

Як і світові інформагентства, ми не використовуємо термін «наші», коли пишемо про дії українських військовослужбовців. По-перше, це суперечить вимогам нашого гайдбуку. Ми маємо точно сказати, хто є суб'єктом новини - батальйон МВС чи підрозділ Міноборони України. А по-друге, ми маємо передплатників за кордоном та серед дипломатичних місій. Вони повинні розуміти текст з першого разу і без займенників. Так само пишуть у Reuters, AP та AFP.

- За вашими спостереженнями, яка інформація зараз найбільше цікавить вашу аудиторію та приводить до вас нових читачів/користувачів?

- Безумовно, новини з зони АТО, дії української влади і реакція світової спільноти - це топ-теми останнього півріччя. Водночас ми намагаємося робити не лише новини про війну, втрати і руйнування, а й давати людям можливість відпочити від крові й болю. Ми не зменшили обсягів генерації контенту бізнес-новин та новин з інших сфер життя країни.

Втрати від війни дуже боляче сприймаються суспільством. І цей біль трансформується в два напрямки: ненависть до ворога і любов до батьківщини. Нам ближче патріотичні почуття. Тому до Дня незалежності України ми разом із Олегом Скрипкою провели конкурс патріотичної фотографії. Чимало людей постять аматорські фото з кольорами нашого прапора, які вони бачать у вуличних мізансценах, у природі та побуті. Переміг знімок пораненого бійця батальйону «Айдар», який не розстається з кольорами нашого прапора навіть на лікарняному ліжку.

- Як війна змінила підхід до висвітлення економічних і бізнесових новин? Чи згодні ви, що для аудиторії ділові новини зараз відходять на другий план, а важливіша інша інформація?

- Для бізнес-аудиторії, яка становить значну частку наших передплатників, важливо розуміти, що відбувається в зоні АТО. Але для них не менш важливо знати, що робить влада у сфері держрегулювання ринків і загальних правил гри. Війна уповільнила бізнес-активність, скоротила інвестиційні програми. Але на більшій території країни бізнес працює! І йому щодня треба знати курси валют, статистику виробництва та іншу інформацію, щоб нормально вести справи.

Останній приклад з обвалом курсу гривні. Реакція влади була запізнілою. Й ті, хто стежив за щільним потоком зведень із фронту та проґавив курсові коливання, залишилися в програші. Навіть у часи війни варто тримати руку на пульсі. Адже війна законів економіки не скасовує.

- Як позначилися на показниках вашого сайту події останнього року в країні? Як змінилася аудиторія сайту (кількісно, якісно)?

- Ми фіксуємо стрімке зростання починаючи з Євромайдану. Причому в останні півроку попит на новини продовжує зростати, незважаючи на сезон відпусток. У порівнянні з домайданним часом ми зросли більш ніж у шість разів, у тому числі - вдвічі за останні три місяці! Зараз ми впевнено наближаємося до показника в 2 млн унікальних відвідувачів на місяць.

- Чи вдалося вам монетизувати цю аудиторію, враховуючи, що медійний ринок нині переживає кризу? Наскільки зросли чи, навпаки, зменшилися обсяги реклами цього року і ваші надходження від реклами?

- Зі зростанням аудиторії ростуть і доходи. Але не так швидко, як хотілося б. Звичайно, що в мирні часи аудиторія нашого сайту давала б значно більший дохід. Але зараз рекламодавці воліють триматися подалі від кривавих новин, щоб їхні бренди не асоціювалися з поганими звістками.

З іншого боку, в часи швидких трансформацій новини користуються значно більшою популярністю, ніж інший контент. І рекламодавці не можуть цього ігнорувати. Хоча «продати» рекламу в новинних ресурсах зараз справді важче. Дається взнаки і падіння економіки, і недорозвинутість вітчизняного ринку реклами. Покладаємо надії на перетоки рекламних бюджетів із телебачення до веб-ресурсів, як це відбулося на західних ринках.

- Як позначилися на передплаті події останнього року в країні? Які нові передплатники у вас з'явилися чи, навпаки, хто відмовився від передплати?

- По суті, на ринку інформаційних агентств залишилося лише два гравці зі значними базами передплатників. Крім нас, ще «Інтерфакс-Україна». Подивіться підвали топ-20 веб-сайтів. Там знайдете згадки, здебільшого про наші два агентства. Інші перейшли до моделі «відкритої стрічки». Вони генерують контент і викладають його у відкритий доступ на своєму веб-сайті. Але такий вид діяльності скоріше можна назвати редакцією новинного інтернет-ЗМІ, ніж класичним інформагентством, яке продає новини передплатникам.

Попри значний обсяг інформації, який можна знайти у відкритих джерелах, закриті стрічки новин і надалі суттєво впливатимуть на інформаційний простір. Адже вони на 100% достовірні, не містять піар-матеріалів, «напівправди» та іншого інформаційного сміття. Крім того, закрита стрічка новин залишається найшвидшим продуктом на інформаційному ринку. З гордістю можу сказати, що «Українські новини» зараз посідають перше місце за швидкістю подачі новин у політичній, економічній та фінансовій стрічках.

Крім того, через закриту стрічку «калібруються» новини з соціальних мереж та відкритих джерел. Закрита стрічка ніколи не заграватиме з вами заголовками - тізерами, а одразу повідомить що, де і коли відбувається. Це зручно, особливо у часи ущільнення інформаційного простору і нагромадження фейків, «білого шуму» та «повідомлень, які можуть бути правдою». Як на мене, закриті стрічки інформаційних агентств є кращим способом відрізнити правду від хиби.

Останні кілька років зростає обсяг відкритої інформації, що, безумовно, зменшувало кількість передплатників закритих стрічок новин. Цього року, мені здається, ми досягнули дна. Принаймні, нам знизу поки не стукають :) Єдині втрати, які ми маємо - у зв'язку з ліквідацією банків чи ЗМІ. Ми сумуємо за нашими колишніми клієнтами - закритою газетою «КоммерсантЪ-Украина» чи за «Старокиївським банком», де введено тимчасову адміністрацію НБУ. Деякі передплатники починають повертатися до нас, але їм заважає економічна криза. Вона поки не дає набути цьому явищу масового характеру.

Фото - radiosvoboda.org