6 серпня Кабмін призначив головою Державного агентства з питань кіно Пилипа Іллєнка. 9 серпня нового керівника представили колективу, а 11-го ми зустрілися з паном Іллєнком у його новому кабінеті.

Нагадаємо, після того як Катерина Копилова 28-го лютого залишила посаду керівника Держкіно, відомство майже півроку існувало без очільника. Від початку на цю посаду претендувало троє кіношників. Потім коло претендентів звузилося до двох: Андрія Дончика та Пилипа Іллєнка. За час «перегонів» у середині кіноспільноти розгорталися бурхливі суперечки. Все це дає підстави думати, що найближчим часом до пана Іллєнка та його дій на посаді голови буде прикута велика увага.

За майже годину розмови мені вдалося поставити пану Іллєнку лише половину заготованих запитань, проте голова Держкіно пообіцяв, що в майбутньому буде часто контактувати зі ЗМІ, і в нас буде ще час поспілкуватися.

В інтерв'ю «Детектор медіа» Пилип Іллєнко розповів, на що чекати українським кіношникам від держави в майбутньому, про переможців попередніх пітчингів, зокрема, подальшу долю проекту «Вузькоколійка», сценарій до якої написав Іван Охлобистін, і проект «Толока», що Пилип Іллєнко починав робити як продюсер. Також новий голова Держкіно оцінив роботу своєї попередниці та поділився власною точкою зору щодо цензури в кіно.

- Пане Іллєнко, коли відбудеться шостий пітчинг? Чи будуть брати в ньому участь відібрані для нього проекти? Чи буде перегляд?

- Я поки не готовий це питання коментувати.

-Скільки коштів потрібно, аби завершити проекти, які вже виграли попередні пітчинги?

-Сам факт виграння пітчингу ще не дає права на отримання його фінансування.

-А скільки потрібно, аби профінансувати ті проекти, з якими Держкіно уклало угоди?

- Я поки не готовий це питання коментувати.

-Скільки коштів на виробництво і розповсюдження кіно залишилося в держбюджеті на 2014 рік після останніх змін?

-Сьогодні загальний фонд на кіновиробничу галузь становить 59 мільйонів 922 тисячі. Ця сума включає також витрати на Центр Довженка, і до неї не входить фінансування заходів, фестивалів.

-Голова спілки кінематографістів пан Тримбач написав відкритого листа, в якому висловив занепокоєння щодо ліквідації витрат на гранти молодим кіношникам і премії Довженка, чи згодні ви з цим листом?

-Я лист ще не читав (інтерв'ю записувалося 11 серпня - авт..). Але, звісно, мені не подобається, що відбувається скорочення фінансування грантів на підтримку молодих митців і премії імені Олександра Довженка. Ми будемо наполягати в усіх інстанціях, що кіно та його фінансування є стратегічно важливим пріоритетом для держави. Я поділяю стурбованість усіх кінематографістів щодо скорочення фінансування кіно цього й наступного року, але є об'єктивні обставини, ми ж розуміємо, чому ці скорочення відбуваються. 

-Кінематографісти, які виграли цього року грант Президента, отримують кошти?

-Поки не готовий відповісти (на момент запису інтрев'ю не було відомо про розпорядження Президента - ТК).

-Низка кіношників написала відкритого листа прем'єр-міністру щодо скорочення фінансування кіно на наступний рік. Чи поділяєте Ви їх незадоволення? І скільки коштів Держкіно планує закладати в бюджет на наступний рік?

-Зараз тільки планується проект бюджету на наступний рік. Ми, звісно, відстоюємо максимальну цифру.

-Яку?

-Дуже важко наразі говорити, ми намагаємося отримати найбільшу цифру. Ви не зовсім правильно уявляєте цей процес, є ж перспектива, ми ж маємо рахувати не тільки те, скільки коштів потрібно, аби завершити існуючі проекти, а й скільки необхідно для проведення майбутніх конкурсів. Ми маємо не зупиняти цей процес, бо в іншому випадку залишимося в ситуації, коли відзняли ті проекти, які запустили раніше, і все - фініш. Тому зараз важливо забезпечити процес безперервності.

-Чи залишиться практика проведення двох пітчингів на рік? Скільки проведуть цього року?

-Це залежить від обсягів фінансування, ми не можемо проводити пітчинги, якщо не маємо державного бюджету.

-Чи буде змінено склад експертної комісії? 

-Будемо думати про це. Я не готовий вам зараз відповісти, є певні нормативні документи, що регулюють процес ротації. Певно є люди, які бажають долучитися до цього процесу, можливо є ті, хто більше не хоче брати участь у роботі, наприклад, я змушений буду вийти зі складу експертів, які оцінюють проекти.

-Ви будете оголошувати на сайті Держкіно про відбір до експертної комісії? Як відбувається процес її формування? Люди можуть самі подаватися, чи їх можуть подавати лише організації? Які критерії відбору?

-Якщо дійде до ротації, звісно, цей процес буде відбуватися публічно.

-Як ви особисто ставитесь до того, що деякі члени експертної комісії мають пряме або опосередковане відношення до конкурсантів?

-Наскільки мені відомо, якщо людина бере участь у тому чи іншому проекті, то вона не має права оцінювати ту категорію, в якій цей проект є учасником. Так було, наприклад, зі мною, на останньому пітчингу, я подавав проект як продюсер документального фільму й не оцінював взагалі категорію документальних фільмів. Звісно, людина, яка має прямий інтерес, не може оцінювати роботи. Інше питання, що ми живемо не на Місяці, кінематографічне середовище не таке вже й велике, тому всі один одного знають, один з одним працювали, ворогували чи дружили, одружувалися чи розлучалися, тобто це доволі замкнене коло людей, і досягнути якоїсь стерильності, щоби люди і розбиралися в кіно, і не були знайомі з конкурсантами, неможливо.

-Ви залишили посаду голови Громадськох ради при Держкіно. Чи буде оголошено конкурс на доукомплектування Громадськой ради?

-Ні, ми будемо діяти відповідно до положення про Громадську раду. Воно не передбачає ротації, оскільки рада була сформована в лютому цього року, під час революції гідності. Ми тоді зробили прецедент і продовжили подачу документів для входження до складу Громадської ради для тих, хто бажав до неї увійти, але у лютому із зрозумілих причин не встиг цього зробити.

«Обмеження державної частки призводить до серйозних проблем»

-У своїй «передвиборчій програмі» ви наголошували на тому, що процент держпідтримки для повнометражних художніх фільмів має бути збільшено принаймні до 70%. Коли запрацюють ці зміни? Що для цього потрібно змінити у законодавстві?

-Про 70%, я, здається, не казав. І казати «передвиборча програма» не правильно, бо посада голови Держкіно не виборча. Але я дійсно вважаю, що обмеження державної частки призводить до серйозних проблем , адже я розумію, що знайти другу половину грошей майже неможливо - немає ринкових механізмів, які би гарантували залучення цієї частки. Тому коли ми ставимо обмеження в 50%, то цим штучно створюємо проблему, яку важко вирішити. Якщо ми кажемо, що хочемо стимулювати процес у напрямку комерційного кіно, то це треба робити, обираючи в конкурсі потенційно комерційно успішні проекти, продюсерів, які можуть це забезпечити, і це треба робити, допомагаючи українським фільмам потрапляти не просто у прокат для галочки, а залучаючи відповідні механізми, робити рекламу. Нехай на промо продюсери знаходять гроші, на маркетингову складову, на рекламні матеріали у ЗМІ. Це теж їх інвестиції, і вони це насправді роблять. Це процес не такий тривалий, як виробництво фільмів, і більш передбачуваний, бо коли ти приходиш до людини, в якої є гроші, і кажеш: «Профінансуй мені на $50 або 100 тис. рекламну кампанію», то це гроші, які можна отримати швидко за кілька місяців, і ці інвестиції повернуться і людина може одразу подивитися, що ми будемо продавати. А коли ми говоримо про ринок прокату національних фільмів, якого фактично немає, то про пошук інвестицій не доводиться серйозно дискутувати. Я цей шлях пройшов особисто, коли кожен потенційний інвестор питає: «А покажи мені приклад із цифрами, як це хоча б один раз спрацювало або навіть теоретично намалюй мені, скільки грошей ви зберете в прокаті?». Якщо взяти бокс-офіс найбільш вдалого українського фільму, відняти з нього частку кінотеатрів, яка складає 50%, частку дистриб'юторів, що становить від 12% до 20%, і гроші, які були витрачені на проведення маркетингових заходів, то залишиться сума, за яку можна зняти трейлер до фільму, а не фільм. Так виглядає ситуація, якщо ми говоримо про кіно, спрямоване на український прокат, а не на експорт. Якщо ж мова про фільми, що розраховані на закордонного глядача, там використовується інша мова, інші архетипи і т.д., то це інша історія, але такі фільми не мають підтримуватися державою. Якщо ти продукуєш фільми на російський ринок - працюй, але причому тут українська держава.

-На вашу думку, на який відсоток має підтримувати держава повнометражні художні фільми, що розраховані на широкий прокат?

-Я гадаю, що не варто взагалі встановлювати якісь обмеження. Коли ми їх створюємо, то вводимо себе в дурну ситуацію, коли маємо сидіти і вигадувати велосипед. Має бути індивідуальний підхід. Окреме питання, як ці кошти повертаються. Якщо кошти інвесторів повертаються з перших доходів, а державні - з других, то тоді можна встановити обмеження в 70%  - 80%. Якщо вони мають одночасно надходити і ділитися між державою і інвестором, то це інша економічна модель.  Ми не в тій ситуації, щоб серйозно говорити про легкість залучень інвестицій в Україну. Є копродукція, наприклад, з Польщею, де Україна - мажоритарій, а інші країни дають по 10%. А от український продукт не варто обмежувати взагалі. Ми зараз будемо розробляти і пропонувати зміни в законодавстві. Звичайно рішення буде приймати парламент, але ми будемо з ними проводити публічну лобістську роботу аби пояснити, що ці зміни потрібні.

-Як ви бачите подальшу долю державних кіностудій?

-По-перше, треба одразу зазначити, що вони не входять у підпорядкування Держкіно, тому я говорю особисту думку. В них є одна головна проблема, яка не дає їм нормально розвиватися - це їхнє майно, яке не належить цим кіностудіям. Сама кіностудія це папірець і печатка, а майно - державне. Держава встановлює купу бюрократичних обмежень на розпорядження цим майном. Вони не можуть на рівних конкурувати з приватними кіностудіями. Виникає абсурдна ситуація: студія несе витрати на утримання майна, яке їм не належить і це майно вони не можуть використати на зароблянні грошей для його утримання, тому що 70% від орендної плати йде до Фонду Держмайна. Якщо говорити про розвиток державних кіностудій, то я вважаю, що єдиний шлях - зміна правового статусу. Це жодним чином не означає приватизацію, це означає дати їм можливість бути власниками їхнього майна. Хай вони матимуть змогу, залишаючись у державній власності, залучати кредити, продавати непотрібне майно і купувати натомість потрібне. Вони разом з іншими продакшнами можуть брати участь у пітчингах. Але треба бути реалістами, якщо навіть 100% фінансувати фільми, які виробляються на державних кіностудіях, це принципово не змінить ситуацію.

-Свого часу, ще при міністрі Кулиняці, низка кінематографістів зверталася з пропозицією, що усі фільми, які перемогли на пітчингах Держкіно, мають зніматися на держкіностудіях, які вже у якості субпідрядників найматимуть інші продакшни, а самі отримуватимуть певний відсоток із кожного такого проекту. Як ви ставитесь до цієї пропозиції?

-Я вважаю, що державні кіностудії мають конкурувати з іншими на рівних підставах. Звичайно їх статус державних, може бути для експертів якоюсь конкурентною перевагою, але суто конкурсною, а не правовою. Якщо запровадити механізм, який вони пропонують, то це означатиме «посадити їх на голку».

- Скільки фільмів на рік має виходити в український прокат? Яка частка з них має бути незалежними, тобто знятими повністю коштом приватних інвесторів?

-Я не знаю. Я не думаю, що є якась математична формула скільки їх має бути. Ідеально, щоб прем'єри українських фільмів відбувалися регулярно, аби глядач звик, і це не була якась екстраординарна подія.

«Держава не має підтримувати фільми, які шкодять національним інтересам»

-Які фільми має фінансово підтримувати держава?

-Вона має фінансово підтримувати різні фільми.

-Якщо говорити з точки зору жанрів і змісту.

-Я вважаю, що має бути різножанрове кіно. Ми повинні акцентувати увагу на діалозі з глядачем. Маємо українського глядача зацікавити українським кіно. Якщо ми не завоюємо свого глядача, повірте, ми не будемо нікому цікаві за кордоном. Ті закордонні фільми, які ми бачимо, вони всі насамперед розраховані на свого місцевого глядача. Ми не можемо побудувати кінематограф виключно на експорт, ми не можемо для Росії знімати серіали, а для Європи - арт-хаус і жити між цими двома прірвами.  Це не значить, що не потрібно знімати фільми, які виграють фестивалі. Я надзвичайно радий за команду, яка зняла «Плем'я», це дуже круто, що вони вже зібрали таку кількість призів, звичайно, що такі речі треба теж підтримувати. Але все-таки всерйоз треба думати над жанровим кіно. Нам потрібно створювати «зірок»: серед режисерів і акторів, на яких буде ходити глядач. У нас звичайно є зараз відомі актори, але в нас немає можливості через кінематограф стати «зіркою».  Ті актори, які у нас популярні, вони паралельно є або театральними акторами, або по телебаченню ведуть якусь програму.  Суто кіношної історії, як було, наприклад, з Іваном Миколайчуком, він же не грав у театрі, він був суто кіноактором, в нас зараз немає.

-Які фільми держава не може підтримувати фінансово за жодних умов? Чи могло би Держкіно України, наприклад, підтримати стрічку на кшталт «Німфоманки», якби її знімав український режисер і всі ролі були би в українських акторів?

-Я думаю, стовідсотково держава не має підтримувати фільми, які шкодять національним інтересам. І це передусім стосується ворожої пропаганди. На пітчингах я бачив такі проекти, на щастя, вони не були підтримані експертами, причому одноголосно. Ми маємо чітко розуміти, де ми знаходимося, хто ми такі, і в чому наш інтерес. 

-«Німфоманку» Держкіно підтримало би?

-Це питання до експертної комісії.

-Ну, Ви ж були членом експертної комісії, Ви б проголосували «за» такий проект?

-До чого тут «Німфоманка». Вона ж не розглядається. Ви хочете на якихось прикладах. Давайте залишимо «Німфоманку». Я ніколи не проголосував би за такі фільми, як «Матч», «Біла гвардія», Ми з майбутнього 2», «Август. Восьмого» та інші стрічки такого штибу.

- Добре, давайте візьмемо інший приклад. Ви кажете про національну складову, патріотичне кіно, які саме фільми ви відносите до таких? Чи є, на вашу думку, таким фільм «Мандарини» - грузино-естонська копродукція? Як на мене, дуже актуальний для України у зв'язку з останніми подіями.

-Я не знаю цей проект, тому не можу про нього говорити.

-Добре, можете навести інші приклади?

-Я скоріше б критерії виклав, аніж приклади наводив. Я вважаю, що кінематограф має відігравати серйозну роль у формуванні нації шляхом формування спільних ідей та архетипів. Нам зараз цього бракує, нам бракує національного героя, нам бракує фільмів, в яких розповідаються історії про нас самих. Подивіться, яку роль відіграє голлівудське кіно для американців, скільки разів з'являється американський прапор у середньостатистичному американському фільмі, ви будете здивовані. Звичайно нам зараз потрібно таке робити і мова йде не про пропаганду, але робити таке, коли немає грошей дуже важко. Тому треба формувати інші шляхи поповнення фонду на кіно, окрім банального виділення грошей з бюджету. І один з механізмів це збір на розвиток на національне кіно, який в першу чергу стягується з прокату іноземних фільмів в Україні - їх розповсюдження в будь-якій формі: кіно-театральній, з реклами на ТБ, з інтернет-провайдерів, більшість з яких показує піратські копії - тобто навіть не сплачує за авторські права. Звичайно ці зміни мають бути закріплені законодавством і має бути установа, яка буде розпоряджатися цими коштами, я вважаю, що це має бути Держкіно.

- Як ставитися у кіно до історичних тем, де є різні трактовки одних і тих самих подій?

-Є трактовки, а є брехня. Завжди треба бути чесними і не називати брехню - трактовкою. Якщо гетьмана Мазепу називати зрадником, то це не трактовка, а брехня. Якщо знімають фільм, в якому український націоналіст є бургомістром Києва і зустрічає тут німецькі війська, то це брехня, яка на голову не налазить. Трактовка - це може бути якась моральна оцінка, але сам факт не має бути перекручений.

-Свого часу польський режисер Єжи Гофман зняв чотирьохсерійну стрічку про Україну. На українських каналах «Україна. Становлення нації», наскільки мені відомо, так і не показали. Чи відомо Вам щось про її подальшу долю, чи дивилися Ви її, чи не плануєте зараз вести переговори з правовласниками аби все-таки зробити її показ, можливо для школярів, студентів ( цільової аудиторії як її сам визначив автор)?

-Я колись бачив фрагменти цього фільму, але в цілому мені важко говорити про цей проект. Я думаю, це має бути діалог між правовласником і телеканалами, якщо в них є така зацікавленість. Держкіно до цього не має жодного стосунку.

«Я голосував завжди проти зміни режисерів»

-Зараз відбувається конкурс на посаду голови Центру Довженка, Ви входите до складу експертної комісії, чи відомо Вам про ситуацію в самому центрі? Ваше ставлення щодо «Саламандри»?

-Мені відома ситуація там лише з відкритих джерел: листів, інтернету, публікацій у ЗМІ. Я буду чекати публічної частини цього конкурсу, де претенденти викладуть своє бачення подальшого розвитку Центру і віддам свій голос за того, хто мене переконає.

-Як ви гадаєте, за що було звільнено Вашу попередницю Катерину Копилову? Як Ви оцінюєте її роботу на посаді голови Держкіно?

-Наскільки мені відомо, її не звільнили, там була заява або за власним бажанням, або за згодою сторін. Я думаю, треба віддати належне, що за часів її керівництва галуззю, відбулися певні позитивні речі. До них я відношу запровадження публічних конкурсів і завдяки цьому надання старту розвитку українського кіновиробництва.

-На 4-му пітчингу Держкіно переміг проект «Вузькоколійка» сценариста Івана Охлобистіна, Ви тоді ще не входили до складу експертної комісії? А сценарій читали?

-Ні, не входив, не читав.

-Наскільки мені відомо, гроші від Держкіно цей проект на сьогоднішній день ще не отримав? Якою буде його подальша доля, у зв'язку з останніми заявами Охлобистіна?

-Я не знаю, який на сьогоднішній день статус цього проекту. У мене на столі якраз лежить перелік усіх проектів, я зараз їх усі вивчаю, коли я вивчу цей проект, я буду відповідати на такі питання. Але я не бачу взагалі перспективи не те що співпраці з Охлобистіним, а після його останніх заяв, взагалі не бачу можливості його приїзду до України.

-Ви входили до складу експертної комісії, мене як людину, яка бачила усі 5-ть пітчингів і пітчинг по документальним проектам про Шевченка, завжди цікавила така деталь: ось у підсумку один проект отримує, припустимо, 34,1 бала і стає переможцем, а інший-  34 бала і не стає. Який принцип? Чи є прохідний бал? Який він, чи є він єдиним для художніх, анімаційних, документальних та дебютних стрічок?

-Згідно з положенням, яким регулюється проведення пітчингів там є прохідний бал. Конкретно який, я зараз не можу сказати, але якщо в когось є питання щодо неправильного підрахунку у тому, чи іншому випадку, нехай звертається до нас - будемо розбиратися. Але окрім перемоги ще важливий пакет документів: аудит, що в компанії не має боргів, якщо ти береш у Держкіно 50%, то документ, що інша половина в тебе є або може з'явитися. А взагалі, все що було до призначення мене на посаду голови Держкіно, то ми можемо Вам дати телефон пані Копилової і до неї питання, що було до того.

-Ще одне питання, яке мене цікавило, чому зміна режисерів на проектах, які виграли пітчинги завжди відбувається за зачиненими дверима? Як ви особисто ставитесь до частої практики того, що конкурс виграє один режисер, а в результаті знімає інший і наскільки тоді є важливим такий обов'язковий у переліку документів для участі в конкурсі документ як «режисерське бачення»?

-Є різні випадки зміни режисерів, це перше. Є об'єктивні обставини,коли режисер відмовився сам. Є інші випадки, коли продюсер починає вважати, що він - головна людина на проекті і він може звільняти режисерів, я вважаю цю практику неправильною. Я голосував завжди проти зміни режисерів, за виключенням тих випадків, коли режисера вже фізично не було і ти можеш сто раз голосувати проти його зміни, але проект вже запущений - треба з ним щось робити. Одним з головних критерії для експертів при визначенні, кому давати гроші, є режисер. Тому коли змінюється режисер, для цього має бути якась дуже важлива причина і дуже важлива причина має бути для того, щоб взяти іншого режисера.

«"Велика родина" має чинний договір, має програний суд і каже,

що вони продовжують шукати гроші, але я в це вже не вірю»

-Чи буде фінансово з боку держави підтримано цього року фестиваль «Молодість»? Скільки коштів у держбюджеті передбачено на нього? Чи буде фінансово підтриманий фест на рівні бюджету Києва?

-Про Київ нічого сказати не можу. В Держбюджеті на «Молодість» гроші закладені, чи будуть вони виділені зараз сказати не можу.

-Поясніть зміст постанови ВР «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Тарас Шевченко як постать світового значення (до 200-річчя з дня народження)". Зокрема, в її тексті йдеться: «Державному агентству України з питань кіно: продовжити надання організаційної та фінансової підтримки кінофільму "Толока" (режисер - Михайло Іллєнко), що є екранізацією твору Тараса Шевченка "У тієї Катерини хата на помості", забезпечити завершення та широкий показ у прокаті України згаданого кінофільму; сприяти завершенню останньої серії художнього 12-серійного фільму "Тарас Шевченко.Заповіт"» Що за 12-серійний проект? Для якого каналу він знімається? І щодо проекту «Толока», наскільки я знаю, було рішення суду щодо виконання фондом «Велика родина» своїх збов'язань щодо фінансування другої частини бюджету проекту. Я правильно розумію, що фонд не дивлячись на судове рішення, грошей не дає і «Толока» буде повністю профінансована державою?

-Я можу прокоментувати тільки про «Толоку». Верховна Рада ухвалила рішення, згідно з яким фільм на 100% має бути профінансовано коштом державного бюджету.  І ми очевидно це рішення будемо виконувати. «Велика родина» має чинний договір, має програний суд і каже, що вони продовжують шукати гроші, але я в це вже не вірю.

-Я хочу зрозуміти інший аспект. Ви були продюсером цього проекту, зараз Ви є головою Держкіно, фільм знімуть, прийдуть здавати у Держкіно. І як відбувається оце поєднання двох функцій...

-Я офіційно повідомляю, що компанія «Іллєнко фільм», яка належала 50 на 50 мені і моїй матері Людмилі Єфименко, яка отримала 50% в спадок від Юрія Іллєнко, обидві ці частки ще задовго до мого призначення, щоб не виникало жодних запитань, були продані. Хоча за законодавством ані я, ані вона не були зобов'язані цього робити. Я міг просто свою частку передати в управління. Тепер власником компанії є інший продюсер фільму «Толока», я був не єдиним продюсером. Я не буду як продюсер продовжувати вести цей проект. А фільмом «Толока» будуть займатися ті люди, які його робили. Звичайно морально я буду їх підтримувати, тому що вони - мої близькі друзі, але ніякого конфлікту інтересів у цьому, повірте мені, я не допущу. Так само як я підтримує морально усіх кінематографістів, тому що серед них дуже багато моїх друзів.

-До Катерини Копилової були питання не тільки серед кіношників, а й у журналістів, на жаль, вона не завжди знаходила час, щоб на них відповідати. Чи можете ви пообіцяти, що завжди будете відповідати на питання журналістів, навіть якщо вони будуть незручними?

-Думаю, що ми будемо публікувати вname="_GoBack">сі ключові наші позиції по тих питаннях, які всіх турбують на сайті Держкіно. Впевнений, що без залучення широкого кола кінематографістів, ми не зможемо вирішити багато проблем, тому, гадаю, ми будемо робити професійні зустрічі і обговорення.

- Ви зустрінетеся з журналістам через 100 днів?

-Я то зустрінуся, але ж ви бачите, в який непередбачуваний час ми живемо.

Фото - Kinomaster