Громадські слухання, які відбулися 13 грудня 2006 року, були організовані Громадською радою з питань свободи слова та інформації при парламентському Комітеті. Обговорити за круглим столом проект Закону «Про внесення змін і доповнень до закону України «Про рекламу» зібралися народні депутати України, представники рекламного, тютюнового та алкогольного бізнесу, телерадіоіндустрії, друкованих ЗМІ.

Голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко відкрив слухання і закінчив свій виступ словами, які стали лейтмотивом багатьох виступів: «Смішно або абсурдно говорити про заборону споживання алкоголю або тютюну, про це може говорити або обкурена, або нетвереза людина, але нічого не робити з тим засиллям реклами алкоголю і тютюну, яке є в країні, – це просто безвідповідально перед собою або перед майбутнім». Також він наголосив, що більшість людей в Україні вважають, що треба обмежувати рекламу алкоголю і тютюну, оскільки ми ризикуємо здоров’ям нації. З іншого боку, важливо не підкосити рекламний ринок. Всі зміни треба робити з розумом і поступово.

Учасникам слухань була презентована діяльність створеної при Комітеті робочої групи, яка займалася підготовкою змін законодавства про рекламу. Комітету було доручено підготувати до другого читання синтетичний варіант двох законопроектів, автори яких Борис Беспалий та Микола Томенко. До робочої групи входили близько двох десятків спеціалістів, які представляли рекламну індустрію, телевізійний ринок, депутати, представники громадськості. Робоча група вийшла на варіант, який А. Шевченко назвав на 95 відсотків консенсусним. Домовленість була така, що всі положення, які не знайшли консенсусу, будуть винесені на засідання Комітету, і депутати вибиратимуть з декількох варіантів пропозицій. А потім пропонуватимуть своє бачення сесійній залі.

Андрій Шевченко представив пакет тих змін, які полегшують життя й умови для роботи на рекламному ринку.

По-перше, розмежовуються поняття спеціальні виставкові та рекламні заходи. Це крок назустріч тим, хто працює в цьому сегменті, і вони не раз заявляли, що відсутність чіткого розмежування заважає їм працювати.

По-друге, в пропозиціях чітко зафіксовано, що не є рекламою. Наприклад, вивіски. Для того, щоб чиновники не збирали гроші за вивіски «Хліб», «Салон краси» тощо.

По-третє, відокремлено від реклами написи на обладнанні, на етикетках.

По-четверте, внесені зміни до умов реклами ліцензованої або сертифікованої продукції. За чинною редакцією закону «Про рекламу», якщо продукт підлягає сертифікації, то інформація про ліцензію обов’язково має бути в рекламі (друкованій або аудіо). В результаті у нас радіоефір перетворюється в набір скоромовок. А в телероликах ця інформація подається таким дрібним шрифтом, що її навіть не видно. Згідно змін, рекламуватися може тільки та продукція, яка має всі необхідні сертифікати чи ліцензії. Тобто тепер відповідальність покладається на рекламодавця і на того, хто розміщує рекламу. Слухачу, читачу, телеглядачу все одно ця інформація не допомагає скласти уявлення про продукцію, яка рекламується.

Наступна позиція стосується реклами ліків. За чинною редакцією, треба подавати повну фармакологічну назву ліків. Ця норма нині часто ігнорується. Робоча група пропонує наступну редакцію статті: рекламуючи ліки, потрібно зазначати, що треба проконсультуватися з лікарем перед тим, як їх вживати.

Лібералізовано рекламу лотерей, а саме запропоновано скоротити перелік умов проведення лотерей, і при потребі зазначати джерело інформації, де всі бажаючі зможуть взяти перелік необхідних умов для проведення лотереї. Останнє стосується соціальної реклами. Запропоновано оплату послуг за розміщення соціальної реклами встановлювати декретом Кабміну.

Тепер про обмеження реклами алкоголю та тютюну. Нині дуже часто спонсорство алкогольних виробів перетворилося на мініролики. Таким чином реклама горілки ввійшла і в трансляцію спортивних змагань, і фільмів. Пропозиція, яка спочатку мала найбільшу кількість голосів у робочій групі, полягала в наступному. Всі повідомлення про спонсорство або про бренд подавати в телеефірі без звукового супроводу, логотип має займати не більше 10 % від площі екрану. Була ще й інша пропозиція, яку запропонують (Індустріальний телевізійний комітет та інші учасники) на розгляд Комітету: повідомлення про спонсора дозволити на початку або в кінці програми.

Що стосується зовнішньої реклами. Більшість робочої групи зійшлася на тому, що реклама тютюну повинна піти із зовнішніх носіїв. Дата, яка найчастіше звучала – 2008-2009 роки. При тому запропоновано рухатися поетапно: до 1 січня 2008-го заборонити рекламу тютюну на зовнішніх носіях у населених пунктах, залишивши її на щитах уздовж доріг. На 1 січня 2009-го вийти на повну заборону реклами алкоголю і тютюну по всій країні. Залишається відкритим питання етапності і  термінів, коли це має статися.

Щодо реклами на телебаченні, то реклама тютюну вже заборонена чинною редакцією закону, а рекламу алкоголю пропонують залишити в нічний час: з 23-ої ночі до 6-ої години ранку. Але є прихильники повної заборони реклами алкоголю на телебаченні. Є також пропозиція зробити ліберальніший режим для реклами елітного алкоголю (колекційні вина, шампанське тощо).

Реклама алкоголю та тютюну у друкованих ЗМІ з часом також має піти. Розійшлися в підходах у наступному: частина вважає, що цю заборону треба зробити якнайпізніше, і  дозволити грошам, які працюють на рекламному ринку, попрацювати на друковані ЗМІ. Інша частина вважає, що у пресі так само швидко треба забороняти рекламу алкоголю та тютюну. Комітету доведеться визначатися між датами 2009 і 2010 роки.

Розширено визначення внутрішньої реклами. Зокрема включено до нього ту рекламу, яка транслюється під час, до або після кінофільму або театральних вистав.

У перехідних положеннях зафіксовано, що всі зміни потрібно запровадити через три місяці після прийняття закону (за винятком деяких окремих положень).

Останнє слово буде за Комітетом з питань свободи слова та інформації. Скоріше за все, це слово члени Комітету скажуть уже 20 грудня.

Після презентації змін аудиторія чітко поділилася на їхніх прихильників та противників. Артема Біденка (Асоціація зовнішньої реклами) можна віднести до останніх. Саме він висловив загальну думку більшості робочої групи. Як виявилося, багато положень, внесених до порівняльної таблиці, не відображають до кінця думки членів робочої групи: про виділення елітних алкогольних напоїв, про соціальне навантаження реклами як фактору конкурентоспроможного середовища. Члени робочої групи відстоювали фразу, що будь-які продукти, які виробляються в Україні, мають право на рекламування. Інша справа, що можуть бути обмеження. «Ми не до кінця задоволені покладеним нам на стіл документом. Він не відображає тих дискусій, які були. Ми всі здивовані, особливо телевізійники, які побачили, що з 2009 року реклама алкоголю повністю заборонена на ТБ. Я представляю ринок зовнішньої реклами. Громадська організація «Асоціація зовнішньої реклами» об’єднує 23 найбільші компанії на ринку, а також дрібні компанії. Я представляю цей ринок і зацікавлений, щоб цей ринок розвивався. У нас тут є опоненти, які виступають на стороні гіпотетичного здоров’я нації. Вони не підкріплюють ніякими соціологічними даними, ніякими цифрами про те, що та чи інша заборона вплине на криву куріння, вживання алкоголю тощо». Також Артем Біденко зазначив, що він є лобістом рекламного ринку, не соромиться і не приховує цього, і закликав інших відкрито говорити про їхні інтереси. «Не секрет, що в забороні зовнішньої реклами алкоголю і тютюну зацікавлені великі торгові марки, які витіснять таким чином дрібних конкурентів. Давайте відкрито говорити, що кому вигідно. Ми готові йти на поступки, готові до обмеження, а не заборони. Нехай не буде реклами через певний час на зовнішніх носіях, але нехай вона залишається в спеціалізованих виданнях, виставкових заходах. Давайте перестанемо говорити про заборону всього заради гіпотетичного здоров’я нації», – завершив свій виступ А.Біденко.

Позицію А.Біденка підтримали всі зацікавлені в тому, щоб реклама алкоголю з часом була обмежена на телебаченні, а не заборонена взагалі. Це – Катерина Котенко  (Індустріальний телевізійний комітет), Ольга Большакова (Незалежна асоціація телерадіомовників), Максим Лазебник (Всеукраїнська рекламна коаліція) та інші. Для них залишилося відкритим питання: чому на слухання не прийшли ті члени парламентського Комітету, які відповідають за рекламні питання та брали у засіданнях робочої групи найактивнішу участь, а саме Олена Бондаренко та Микола Баграєв. «Цей документ не є напрацюванням робочої групи, це не те, що ми обговорювали. Сподіваюсь, що ми напишемо звернення до Комітету з тими думками, які не ввійшли в цю таблицю, щоб народні депутати знали, що існують інші точки зору», – зазначила Катерина Котенко.

Але скоріше всього противники заборони реклами алкоголю й тютюну лукавили, коли говорили, що не існує цифр і даних про її шкідливий вплив на здоров’я нації. Цілий перелік таких даних навів Костянтин Красовський (Український інформаційний центр з проблем алкоголю та наркотиків), шкода тільки, що йому слово надали останньому. Він зокрема зазначив, що заборона такої реклами буде вести до скорочення вживання на величину від 5 до 8 %. За підрахунками експертів ВООЗ в Україні від викликаних тютюном хвороб щорічно вмирає 100 тисяч осіб.

На закиди до загибелі рекламної галузі К.Красовський відповів, що в Україні тютюнова реклама швидше заважає розвитку рекламної галузі. Оскільки невелика група рекламістів заробляє великі гроші майже без зусиль, адже для розміщення щитів з „Мальборо” жодного креативу не потрібно. Відсутні дослідження, які б переконливо доводили, що заборона тютюнової реклами негативно позначиться на рекламному бізнесі в цілому, інакше тютюнова індустрія вже тисячі разів продемонструвала би таке дослідження.

Звучали також прохання учасників громадських слухань якомога пізніше вводити зміни до закону і посилання на Рамкову Конвенцію із боротьби проти тютюну (до якої Україна приєдналася 4 вересня 2006 року), що вимагає, щоб у нашій країні протягом 5 років були ухвалені законодавчі акти про повну заборону. На що народний депутат Б. Безпалий, К. Красовський та інші відповіли, що протягом п’яти років не означає в 2011-му.

Костянтин Красовський навів приклади як в інших країнах йшла заборона. Наприклад, в Угорщині 19 грудня 2000 року парламент проголосував за повну заборону тютюнової реклами, згідно з якою тютюнові вироби заборонялося рекламувати в ЗМІ з 1 липня 2001 року, а рекламні щити про тютюн зникли з 1 січня 2002 року. Президент Польщі 25 листопада 1999 року підписав закон про заборону тютюнової реклами, який передбачав заборону зовнішньої реклами протягом року, а решти видів реклами – протягом 2 років. Таким чином міжнародний досвід показує, що оптимальні терміни для заборони тютюнової реклами можуть складати: 1 рік – для заборони на зовнішніх носіях і 2 роки – для заборони решти видів реклами.

Автор законопроекту Борис Беспалий всі закиди противників заборони реклами алкоголю й тютюну відкинув, як такі, що не йдуть ні в яке порівняння зі здоров’ям молодого покоління, яке підпадає під вплив такої реклами. Дослухався народний депутат до пропозиції звернути увагу на рекламу алкоголю й тютюну на іноземних каналах, які транслюють наші кабельники. За його словами загалом прийняття цього закону, на який  давно чекає суспільство покращить, а не погіршить ситуацію в країні.

«Країна давно вагітна цим законом», – зазначив народний депутат Сергій Потімков.

Отже, останнє слово за парламентським Комітетом, і загалом за Верховною Радою, яка до речі у першому читанні прийняла цей законопроект 20 жовтня 2006 року давно небаченою кількістю голосів 399 з 422.