- Я не бачив самого позову – лише судову ухвалу, - відповів пан Сівкович «ТК». -  Григоришин уже робив кілька спроб відновлення своєї частки в «Інтері». Це, мабуть, уже остання… Бо закінчується позовний термін. Тож це його остання спроба відновити, з його точки зору, справедливість.

 

 

- А воно не було закінчене…Але наскільки я розумію, його зараз буде поновлено.

 

- Подібні справи щодо найбільших телеканалів в Україні не можуть не мати політичного відтінку. Такий конфлікт не може бути суто господарським. Григоришин напевно заручився підтримкою політичної сили, та ще й не одної. Тобто ідеться не тільки про підтримку такого високого політика, як Тимошенко, а й про ще когось.

 

- Я не знаю, про яку, але, гадаю, що, можливо, про Порошенка, а можливо, і ще когось. У таких справах беруть участь як мінімум кілька потужних гравців – не один і не два...

 

- Інтереси збіглися –  і політичних сил, яким явно не завадить отримати контроль над «Інтером» напередодні виборів, і Григоришина, який планує від цього мати і економічну вигоду, і, можливо, через цей ситуативний політичний союз, ще й подальші економічні зиски. Якщо йому вдасться забрати «Інтер», він стає досить сильним політичним гравцем в Україні.

 

- Ні, не здивувало. Бо після цього інтерв’ю, про яке ви говорите, Григоришину закрили на 5 років в’їзд в Україну. І знаючи Григоришина як досить амбітну людину, яка, коли її луплять по морді, не опускає очі, а придумує механізми, як дати здачі, я не здивувався тому, що він подав цей позов.

 

Але я також гадаю, що будь-який бізнесмен довго думав би, чи вдаватися до судових та юридичних механізмів, а також до матеріальних витрат, пов’язаних із судами. Адже далі будуть зарубіжні суди, наскільки я розумію –  юридичні особи, які є власниками «Інтера», зареєстровані за кордоном, мільйони, які фігурували у справі, теж ішли з-за кордону.

 

Буває і так, що людина думає – іти в бій чи не йти. Поштовхом може бути або зміна обставин, або сильний особистий удар. У Григоришина обидва фактори збіглися: по-перше, йому закрили в’їзд в Україну, по-друге, власники «Інтера» почали пряму війну з прем’єр-міністром. Якщо проаналізувати цю ситуацію, то побачимо, що в нього з’явилися вагомі шанси на те, щоб довести боротьбу за «Інтер» до логічного кінця. Розумієте, в нього з’явилася підтримка, навіть якщо він її не просив. Так склалося, що Григоришин опинився у вигідному становищі.

 

- Я не знаю, в чому його інтерес, але знаю, що протягом останніх трьох-чотирьох років Григоришин був партнером Порошенка та Мартиненка, а це на сьогодні досить немаленька політична сила. Я не думаю, що вони розірвали партнерські відносини.

 

- Прогнозувати це неможливо. Бо один із співвласників «Інтера» нині перший заступник голови СБУ, який, захищаючи інтереси «Росукренерго», сміливо кидається в бій із «Нафтогазом України». Захищаючи приватні інтереси, він тим самим нападає на інтереси держави. Можливо, він робить це для того, щоб потім сказати: от наше відомство ж захищало приватні інтереси в газовому конфлікті, то чом би тепер не захистити приватні інтереси щодо найбільшого телеканалу країни? Тобто йдеться про прецедент. У цьому протистоянні будуть задіяні силові структури. Як – не знаю, але те, що вони будуть задіяні – МВС на боці позивачів і СБУ на боці нинішніх акціонерів – у мене немає ніяких сумнівів. І це буде другий виток після «Нафтогазу» у війні силовиків.