12 грудня у прямому ефірі Львівської обласної телерадіокомпанії (12 канал) Студією медіапроектів «Вартові демократії» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні був організований дискусійний проект «МедіаВарта. НеЕтичні питання. Виїзна колегія» (повний текст програми). Медіаексперти зі Львова та Києва й місцеві журналісти зібрались, щоб обговорити дражливі для медійної спільноти питання залежності медіа, прозорості медіавласності та корупції у ЗМІ. На запрошення ведучого проекту Ігоря Чайки разом із тренером «Інтерньюз-Україна» Ігорем Кулясом та юристом Інституту масової інформації Романом Головенком у програмі взяв участь і ваш автор. Деякі винесені звідти суб’єктивні враження і спостереження варті того, щоб поділитись ними із читачами «Детектор медіа».

 

Перш за все, слід зазначити, що всі присутні були готові до дискусії, знайомі з результатами моніторингу джинси у пресі та інтернеті та, ймовірно, вже не вперше обговорювали цю тему. Деякі з них завзято захищали свої видання, наполягаючи на тому, що замовних публікацій у них немає, інші (наприклад, головний редактор багатостраждальної комунальної газети «Ратуша» Микола Савельєв) визнавали, що джинса в них трапляється, бо «газетам треба виживати». Сподіваючись почути від регіональних журналістів апологію джинси, я передбачав, що йтиметься перш за все про невисокий рівень особистих доходів, який спонукає братись за брудну роботу. Адже саме цей аргумент на захист джинси як засобу виживання журналістів у регіонах доводиться чути найчастіше. Та львівські медійники на життя не жалілися, зосередившись на аналізі ситуації, яку героїня продемонстрованого у програмі сюжету, журналістка Західної інформаційної корпорації та екс-головред газети «Поступ» Вікторія Садова, назвала «оксамитовою джинсою».  

 

Методологія визначення замовних матеріалів, як завжди, викликала найбільше суперечок. Ведучий програми «Політична шахівниця» на каналі «Львів-ТБ» та колишній головний редактор «Львівської газети» Андрій Павлишин наголосив на тому, що часто за джинсу сприймають тексти недосвідчених журналістів, які не відступають від стандартів свідомо, а просто їх не знають або не вміють застосовувати. За його словами, справжня джинса – прерогатива професійного журналіста, оскільки якісне виконання замовлення вимагає неабиякої майстерності, тож часто насправді замовні публікації неможливо ідентифікувати. Пролунала й думка, що в українських ЗМІ, з огляду на те, що вони не працюють за «стандартами Бі-бі-сі», вважати недотримання цих стандартів ознакою джинси некоректно. Головний редактор газети «Високий Замок» Наталія Балюк повернула співрозмовників на грішну землю нагадуванням про кризу, яка може знищити значну частину видань, а отже, конкурентною перевагою в боротьбі за виживання стає можливість заробляти.

 

Обговорюючи таку слизьку та неоднозначну тему, як корупція у ЗМІ, львів'яни майже не намагались вдаватись до казуїстики, яка, разом із погано прихованим цинізмом, є дуже характерною в подібних дискусіях для столичних медійників. Ведучий політичної програми «Прямим текстом» (ЛОДТРК) Остап Дроздов хоч і висловився на захист джинси, назвавши її «природним породженням самого медіаринку в тому вигляді, в якому він у нас сформувався», проте вточнив, що не виправдовує замовні матеріали, які вводять аудиторію в оману. Микола Савельєв зазначив, що, за його спостереженнями, співвідношення політичної та комерційної джинси у львівських ЗМІ становить 9:1, а замовником більшості політичної джинси є «одна політична сила» (яка саме, уточнено не було). Андрій Павлишин згадав, як, працюючи головним редактором «Львівської газети», переконував людей, що намагались розмістити у виданні приховану рекламу, у неефективності замовних публікацій у порівнянні з прямою рекламою. «Найбільшими постраждалими від джинси є її замовники», - резюмував він. Загалом журналістське та експертне середовище Львова показало себе зрілим та готовим до осмислення проблеми корупції у ЗМІ, без якого, природно, неможливою є боротьба з цим явищем.

 

Висока джинсова активність у Львові на тлі всеукраїнського затишшя пояснюється тим, що у регіоні триває політична боротьба, зокрема навколо підготовки до проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року і освоєння відповідних бюджетів. Тому з тезою вашого автора щодо зменшення кількості замовних матеріалів з огляду на фінансову кризу львів’яни не погодились.

 

Одначе, принаймні, у теленовинах і ділових програмах ця тенденція, за нашими спостереженнями, збереглася.  У новинах превалює політична джинса (або, принаймні, матеріали, на неї схожі), комерційної майже немає.  З огляду на загострення політичної боротьби, підозрілих матеріалів із політичної тематики значно побільшало у порівнянні з минулим місяцем. Замовні матеріали перестають бути «оксамитовими», і з них дедалі частіше стирчать виразні вуха замовників.

 

 

2 грудня на Першому каналі – піар-сюжет про Віктора Ющенка, який вручив ключі від нового будинку родині на Рівненщині. «Що таке вмиватися у справжній ванні відтепер знають 14 дітей з родини Лінників. У волинському селищі Цумань президент Віктор Ющенко вручив ключі від нового будинку багатодітній сім’ї. Акція відбулася у рамках спільного проекту влади та бізнесу "Зігрій любов’ю дитину". Будинок було зведено за спонсорські кошти. На Волині до цієї програми внесено 57 сімей, в яких ростуть по 10 і більше неповнолітніх дітей», - йдеться у підводці до сюжету.

 

У сюжеті також наведено зворушливий синхрон Віктора Ющенка: «Хлопчик, якому мабуть років 2,5, своїми рученятами бере ключ, відкриває квартиру і переступає поріг там, де він буде жити, а до цього ця дитинка, я думаю, не бачила що таке кран з водичкою, унітаз, вибачте, і багато інших речей, є радість велика». У матеріалі, втім, не названо компанію, яка збудувала будинок. Таким чином, у центрі уваги опинився глава держави, хоча благодійну програму реалізовано на гроші приватного бізнесу.

 

7 грудня у «Подробицях тижня» на «Інтері» - абсолютно сервільне інтерв’ю Андрія Данилевича з лідером Партії регіонів Віктором Януковичем. Достатньо навести лише один маленький фрагмент, аби специфіка цього інтерв’ю стала зрозумілою:

 

«Андрій ДАНИЛЕВИЧ. Всі політики мають забути про ідеологічні розбіжності і простягнути один одному руку в даній кризовій ситуації?

 

Або ще один фрагмент:

 

 

Згодом ми побачимо (а зараз це стало абсолютно очевидним), що «Інтер» дедалі активніше використовують у політичній боротьбі як майданчик для піару Партії регіонів та Віктора Ющенка, а також, після того, як формат коаліції було визначено, і в ній не знайшлося місця ПР, - як засіб поширення чорного піару проти Юлії Тимошенко.

 

Особистий піар Януковича на «Інтері» продовжився 8 грудня повідомленням про те, що лідер ПР їде на похорон патріарха Московського Алексія ІІ:

 

 

З огляду на чималу кількість важливих політичних подій, така увага до приватної поїздки Віктора Януковича нічим не виправдана, окрім певних акцентів у редакційній політиці. У цьому ж дусі продовжує «Інтер» 11 грудня, надавши Януковичу слово для озвучення ультиматиму «опозиційного уряду» на адресу Кабінету Міністрів.

 

На ТРК «Україна» 11 грудня – нищівний сюжет на адресу Юлії Тимошенко та Кабінету Міністрів, у якому не представлена позиція самої Тимошенко. Натомість у сюжеті Наталії Кравченко знайшлось місце для трьох синхронів із критикою Тимошенко – Ксенії Ляпіної, В’ячеслава Кириленка та Віктора Януковича.

Перед новорічними святами починає більшати матеріалів із вихвалянням добросердних власників та політичних патронів, а також членів їхніх сімей. 12 грудня на Першому каналі – піар-сюжет про доброчинну діяльність дружин українських політиків та іноземних дипломатів під егідою фонду Катерини Ющенко «Україна-3000». Сюжет присвячений подарункам на Миколая для пацієнтів київської лікарні. У той самий день на ICTV – повідомлення про присудження фонду Віктора Пінчука звання «Благодійник року».

 

Продовжилось «мочіння» Тимошенко у «Подробицях тижня» 14 грудня. Зокрема, на тему намагань Тимошенко призначити свою людину головою Фонду державного майна України:

 

«СТУДІЯ: Уже за день після обрання спікера в парламенті був зареєстрований проект постанови про призначення "бютівця" Андрія Портнова головою Фонду державного майна. А прем`єр-міністр Юлія Тимошенко наголосила, що кандидатура Портнова узгоджена з новоствореною коаліцією. В "НУ-НСі" заяву прем`єра назвали провокацією, кандидатура Портнова для них неприйнятна. Битва за Фонд держмайна розпочалася ще навесні. Вже тоді прем`єр намагалася відсторонити Валентину Семенюк-Самсоненко. Президент був проти. А також проти продажу підприємств, які мають стратегічне значення для країни. Серед них, наприклад, "Одеський припортовий завод". До політичних суперечностей додалася економічна криза. Інфляція, нестабільний курс валюти – це не час для продажу Кабміном уже згаданого "Одеського припортового заводу", "Укртелекому", "Турбоатому" та інших підприємств. За нинішніх умов усі добре розуміють, що виручені від продажу гроші будуть мізерними. Реальної ціни зараз ніхто не дасть. Тож якщо в БЮТі так наполегливо хочуть зробити свою людину керівником Фонду держмайна, якщо уряд прагне продавати підприємства саме зараз – очевидно, є мотиви. Вони політичні, – вважає нинішній голова ФДМ Валентина Семенюк-Самсоненко.

Валентина СЕМЕНЮК-САМСОНЕНКО, голова Фонду державного майна України: "Це споконвічна, я би сказала, мрія Тимошенко – зайняти саме представнику її квоти посаду керівника Фонду державного майна України. Всі роки своєї діяльності – і при першому своєму пришесті, як вона була прем’єр-міністром, і при другому її пришесті її завдання одне – продати, розпродати, отримати якусь копієчку, потім нібито роздати людям, а фактично, коли сьогодні стоїть питання продажі об’єктів, то це просто продажі об’єктів, аби задовольнити апетити тих олігархів, які завтра зроблять її президентом країни. А при цьому ніхто не прораховує, що сьогодні падіння на фондовому ринку, що ці об’єкти коштують мізер, і олігархам сьогодні саме в цей момент треба продати ці об’єкти. Я можу сказати одне: що сьогодні, якщо буде дотримано дух і букву закону, треба прийняти закон про фонд. Без звіту керівника фонду, без акту прийому передачі ніякої передачі портфелів не буде».

 

Як бачимо, ведучий (чи то пак, автор озвучуваних ним підводок) бачить певні «мотиви» в діях Тимошенко, проте, замість запитати про це в самої прем’єрки або її прибічників, дає ґрунтовно висловитись лише нинішній голові ФДМУ Валентині Семенюк-Самсоненко.

 

Усі тенденції, окреслені в попередніх матеріалах, залишаються чинними: порівняно невелика (менше половини) кількість відверто замовних матеріалів, «антикризова» тематика тощо. Поменшало шаблонних сюжетів на замовлення банків.

«Укрзалізниця» - 2 грудня (сюжети Сергія Плужникова у програмі «Бізнес плюс» СТБ та у «Діловому світі» на Першому); 9 грудня (сюжет Георгія Справного у «Ділових фактах» ICTV).

1 грудня – «Український автомобільний холдинг» (сюжет Сергія Ставка у програмі «Бізнес плюс» на СТБ про отримання цією компанією статусу «Платинового дилера» компанії «Кіа Моторс»).

2 і 3 грудня – онкологічна клініка «Лісод» (сюжети у програмі «Бізнес плюс» СТБ).

 

4 грудня – «Кіа Моторс Україна» (сюжет Сергія Ставка у «Ділових фактах» ICTV).

 

9 грудня – United Media Holding («УМХ») – сюжет Айни Бадалової про перемогу президента компанії Бориса Ложкіна у конкурсі «Підприємець світу» у «Ділових фактах» ICTV; сюжет Оксани Писар у «Діловому світі» на Першому каналі.

 

11 грудня – страхова компанія «Оранта», яка спростувала повідомлення про своє банкрутство (сюжет Айни Бадалової у «Діловому світі» на Першому каналі. 

 

12 грудня – «Укргазбанк» (сюжет Богдани Донченко в програмі «Бізнес-плюс» СТБ).

 «Діловий світ» на Першому каналі 7 грудня практично повністю присвячений «кризовій» і «антикризовій» тематиці; гість студії – голова Державної служби зайнятості Володимир Галицький. Окрім ситуації із безробіттям та ринком праці в Україні, інші теми програми – зміни у структурі глобальної економіки, криза книговидання в Україні; обов’язковий сюжет про «Укрзалізницю»; припинення Президентом дії постанов Кабінету Міністрів, що регулюють ринок медикаментів, та наслідки цієї події для галузі; поширення в Україні неякісного дитячого харчування імпортного виробництва (у сюжеті не названо жодної торгівельної марки, лише країна-виробник - Китай). Відверто замовних матеріалів, окрім сюжету про Укрзалізницю, у випуску не виявлено.

 

Гостем студії програми «Ера бізнесу. Підсумки» на ТРК «Ера» 7 грудня була директор Асоціації недержавних пенсійних фондів Тетяна Шевкун. Тема – діяльність пенсійних фондів у сучасних економічних умовах. Розмова ведучого Юрія Жупанова з гостею не мала рекламного чи піарного характеру. Серед інших тем випуску – розвиток реклами в інтернет-блогах, ринок ялинкових прикрас тощо. Відверто замовних матеріалів у програмі не виявлено.

 

Гість програми «Діловий світ» на Першому каналі 14 грудня – президент Аграрної конфедерації України Леонід Козаченко. Тема розмови – ситуація в агропромисловій галузі, втрати галузі від фінансово-економічної кризи, перспективи України на світовому ринку зернових тощо.

 

У студії «Ери бізнесу. Підсумки» на ТРК «Ера» 14 грудня – Міністр економіки Богдан Данилишин. Тема розмови – криза та її вплив на ситуацію в промисловості. Розмова ведучого Юрія Жупанова з гостем велась на досить високому професійному рівні; щоправда, ведучий практично не зупиняв гостя, в результаті чого бесіда вийшла доволі розтягнутою. Також у випуску – обов’язковий сюжет про «Укрзалізницю» (зокрема про роль залізничників у ліквідації наслідків стихійного лиха на заході України), поширення ідей здорового харчування в Європі, ймовірність закриття торгівельних центрів у зв’язку із кризою. Сюжет, який викликав підозри – про отримання президентом United Media Holding Борисом Ложкіним нагороди в одному з рейтингів:

 

«СТУДІЯ: Кращим бізнесменом-2008 в Україні став представник медіа. У Києві підвели підсумки національного етапу міжнародного конкурсу. Наступної весни переможець поїде представляти наших підприємців у Монте-Карло. Організатори кажуть: у нього є всі шанси здобути головну нагороду і поліпшити діловий імідж Батьківщини.

 

Запитання викликає і сам факт звернення програми до цієї події як інформаційного приводу (зважаючи на те, що подібних рейтингів і конкурсів є величезна кількість), і подання новини, в якому можна вбачати піар не конкурсу, а самого Бориса Ложкіна. Тим часом у PR-агентстві Clever Group, яке займається підтримкою конкурсу, нам повідомили, що сюжет був не оплаченим, а розміщеним на засадах медіапартнерства.

 

Наступний моніторинговий матеріал чекайте під Новий рік. Судячи з того, як пройшов минулий тиждень, кількість політичної джинси обіцяє відчутно зрости.