Певний регіональний телеканал, здобувши відносно високий (наприклад, 5-те чи 6-те місце у рейтинговій таблиці) результат у зоні свого поширення – місті, районі, області, – регулярно повідомляє про це світу. Сумнівно, що така подія може цікавити мешканців інших регіонів, тому закономірно було б сподіватися на появу публікацій про неї у місцевих ЗМІ. Втім, ці новини часом трапляються в інших виданнях про медіа, рекламу і маркетинг – очевидно, завдяки агресивному піару.

Телеканали визначають собі цільову аудиторію за віком, а часом навіть статтю або іншими соціальними параметрами. Наприклад, «середній клас, чоловіки 23-35», «ей-бі мен» (перші і другі особи компаній) абощо. Звісно, це має сенс, особливо для нішевих телеканалів, але повідомлення «нас подивилось 10% визначеної нами вузькоспеціалізованої цільової аудиторії» слід надсилати не до медіа, а безпосередньо до рекламодавців та інвесторів.

Як недвозначно повідомила «Детектор медіа» керівник медіадепартаменту GFK Ukraine Ольга Росманова, загальнонаціональна панель працює не в тестовому, а в цілком повноцінному режимі. Її «сирість» може виявлятись у незначних «глюках», які аж ніяк не нівелюють її значно більшу репрезентативність щодо населення всієї України у порівнянні з панеллю «50 тисяч+». Маючи загальнонаціональну панель, видавати інформацію про телеперегляд, отриману лише від «50 тисяч+», за «волевиявлення всіх українців» – маніпуляція.

«Детектор медіа» намагається подавати показники і «50тисяч+», і «50тисяч-» для того, аби скласти повніше уявлення про увагу до певних трансляцій, а якщо чесно – то головно для того, щоби вгамувати розпач прес-служб, які бачать у публікаціях «некрасиві» цифри. Насправді читачеві, якщо він не медіабаєр, рекламіст чи маркетолог, у принципі байдуже, за якою аудиторією на каналі продається рекламний час. Коли йому повідомляють, яка ЧАСТКА АУДИТОРІЇ подивилася певну програму, він сприймає це як інформацію про частку загальної аудиторії. А ніяк не частку обмеженої вікової групи, яка цікавить канал у комерційному плані.

Вибір на користь групи лише повнолітніх глядачів – питання, щодо якого можна дискутувати. На користь «18+» свідчить те, що глядацькі вподобання дітей і підлітків дуже специфічні, і сильно відрізняються від уподобань дорослих. Очевидно, у разі, якщо йдеться про дитячу чи підліткову програму, слід, щонайменше, для порівняння наводити показник 4-45, 14-49 або 4+. Але ЗМІ «загального інтересу» рідко коли доводиться писати про дитячі програми, зате ось для оцінки популярності політичних ток-шоу або документальних фільмів урахування дитсадківських глядачів не буде корисним.